Фразеологізми з компонентами зоонімами
Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему: Фразеологізми з компонентами зоонімами.
Студентки 1 курсу групи УУ – 12 - 4
напряму підготовки 6.020303 Українська мова і література
Бардиш Олени Михайлівни
Керівник к. філол.. н., доц.. Левун Н.В.
Кількість балів____________
Національна шкала ________
Оцінка ECTS _____________
___________ _____________________________
____________ ______________________________
м. Дніпропетровськ
2013 р.
АНОТАЦІЯ
В роботі висвітлено основні теоретичні питання фразеології. Досліджено характер віддзеркалення українськими зоофразеологізмами навколишньої дійсності. На основі фразеологічних словників виділено основні фразеосемантичні групи, встановлено особливості символіки зоофразеологізмів, виявлено основні структурно-семантичні моделі ЗФ.
Ключові слова: фразеологія, фразеологізм або фразеологічна одиниця, зоофразеологізми, соматизми, квазіофразеологізми, субстантивні зоофразеологізми, ад’єктивні зоофразеологізми, інтер'єктивні зоофразеологізми.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЗО – зоофразеологізм;
ін. – інше;
напр. – наприклад;
рр. – роки;
ст. - століття;
хто – н. – хто – небудь;
ФО – фразеологічна одиниця.
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження фразеологізмів……………………. 7
1.1. Фразеологія як наука. Поняття фразеологізму…………………………….7 1.2. Ознаки фразеологізмів…………………………………………
Розділ 2. Українська зоофразеологія…………………………………………
2.1. Поняття зоофразеологізму……………………………………
2.2. Семантичні групи зоофразеологізмів…………………………………
2.2.1. Фразеологізми з компонентами-зоонімами …………………….…...….15
2.2.2. Фразеологізми з компонентами-соматизмами
………..……………....15 2.2.3. Фразеологізми
з компонентами-предметами, пов’язаними
з тваринним світом………………………………………………………………
2.3.2. Ад’єктивні зоофразеологізми……………………………………
2.3.3. Інтер'єктивні зоофразеологізми…………………………...…
Висновки…………………………………………………………
Список літератури………………………...…
Список джерел фактичного матеріалу…………………...………………….29
ВСТУП
У фразеології в лаконічній формі віддзеркалюється багатовіковий досвід народу,його культура, вірування, традиції. Українські фразеологізми, крім того, зберігають для наступних поколінь ще й пам'ять про красу природи рідної землі.
Актуальність нашої роботи визначається тим, що дослідженню зоофразеологізмів у сучасній лінгвістиці на сьогодні не приділено належної уваги. У якому б на широкому матеріалі літературних стійких мовних одиниць поряд з особливостями формування, динаміки й мотивування ЗФ розглядався характер віддзеркалення в них позамовної дійсності.
Об’єктом дослідження є фразеологізми з компонентами-зоонімами української літературної мови .
Предметом дослідження стали семантика і структура цих фразем.
Мета дослідження - визначити семантику й структуру українських зоофразеологізмів, у яких відбивається позамовна дійсність.
Поставлена мета
зумовлює вирішення основних за
- установити основні фразеосемантичні групи зоофразеологізмів;
- показати структурно-
- виявити структурно-семантичні зоофразеологічні моделі;
- дослідити символіку зоофразеологізмів.
Методи дослідження: описовий та структурний.
Використано такі джерела фактичного матеріалу:
1 Білоноженко В. М., Винник В. О. Фразеологічний словник української мови. – К: Наукова думка, 1999. – Книга 1, 2.– 980 с.
2 Білоноженко В. М.,
Гнатюк С. І. Словник фразеолог
3 Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови у 2-х т.– К: Вища школа, 1984. – 687 с.
Матеріалом дослідження стали вибірки з фразеологічних словників, збірників прислів’їв. У результаті суцільної вибірки було дібрано всього 160 одиниць .
Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 26 позицій та списку фактичного матеріалу, який налічує 3 позиції. Загальний обсяг курсової роботи становить 29 сторінок.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
1.1. Фразеологія
як наука. Поняття
Термін фразеологія (від грецького phrasis – вираз, спосіб вираження, зворот і logos – слово, вчення) в сучасній українській мові, вживається принаймні в чотирьох значеннях: 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систе -
му мови; 2) сукупність фразеологізмів у мові; 3) своєрідні засоби вираження
думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо; 4) сукупність пишномовних, нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту [ 23, c 7 ].
Фразеологія – це порівняно нова лінгвістична дисципліна. Ще недавно, у середині 50 - тих років минулого століття, професор Б.Ларін писав, що фразеологія перебуває в стані «прихованого розвитку». Останніми десятиріччями теорія фразеології досягла значних успіхів : розроблено ряд критеріїв визначення фразеологічних одиниць, створено кілька класифікаційних схем їх розподілу, активно ведуться дослідження структурно – семантичних властивостей фразеологізмів та їх функціонування в мові художніх творів, розробляються теоретичні основи фразеології. Активно ведуться мовознавцями також дослідження фразеології сучасної української літературної мови.
Проте, незважаючи на помітні досягнення у науковому обґрунтуванні фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни, до цього часу серед мовознавців немає спільної думки щодо основних її проблем, по-різному трактуються головні для фразеології питання про природу фразеологічних одиниць і принципи їх класифікації, про предмет і обсяг фразеології, семантичні зв’язки фразеологізмів [ 1, с. 3 ].
Відомі спроби встановити етапи вивчення східнослов'янської фразеології. Є.Малиновський називає три періоди: 1) 20-і - 40 рр. XX ст. (спроба визначити місце фразеології в колі мовознавчих дисциплін); 2) 50-60 рр. (розвиток ідей В.Виноградова, розробка основних концепцій, оформлення двох підходів до визначення обсягу фразеології - широкого й вузького); 3) 70 - 80-і рр. (залучення лінгвістичних, історичних, фольклорних, етнографічних даних, широких генетичних і типологічних паралелей). Останній ще відомий як період структурно-семантичного вивчення фразеології [23, с. 11].
Предметом фразеології як окремого розділу мовознавства виступає дослідження природи фразеологізмів, властивих їм структурних і семантичних ознак, а також джерел формування і закономірностей функціонування у мовленні [8, с. 226].
Об’єктом вивчення фразеології є фразеологічні одиниці, чи фразеологізми [24, с. 252].
У лінгвістиці
відомі понад двадцять
Фразеологічна одиниця – на думку Ющука: «Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілісність [25, с. 229 ].
А. Грищенко фразеологізмом називає семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (словосполучень чи речень) не створюється в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання слів, а відтворюється у вигляді фіксованої конструкції з властивим їй лексичним складом і значенням [8, с. 226].
Ми ж будемо дотримуватися визначення, поданого в монографії «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія», за загальною редакцією академіка І. К. Білодіда: «Фразеологічною одиницею зазвичай називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично» [21, c. 236].
У мовознавчій науці також немає одностайної думки щодо того, чи вва -
жати прислів’я, приказки і крилаті вислови типу замкненої фрази об’єктом фразеології, чи виводити їх за межі цієї лінгвістичної дисципліни, залишаючи розгляд їх фольклористиці й стилістиці [18, с. 67].
Увівши поняття про
фразеологію у вузькому і
«Прислів’я і приказки і подібні їм словесні сполучення, які об’єднують звичайно як витвори народної творчості з притаманними їм жанровими і художніми особливостями, також займають особливе місце в загальній масі стійких сполучень, - пише С.І. Ожегов. – Їх синтаксичні структури, при всій їх багатоманітності, є помітною і невіддільною особливістю жанру…». Проте, на думку вченого, «прислів’я і приказки виходять за межі власне фразеології мови, і, як і «крилаті слова». Вони мають ту чи іншу закінчену синтаксичну структуру речення, елементи якого складаються із вільних, закономірних для мови словосполучень і , отже, синтаксично подільні. Вони містять закінчену думку, як і будь-яке синтаксично подільне речення. Їх смислова особливість полягає лише в тому, що, належачи, до певної сфери художніх витворів, вони відтворюються в мовленні як готові стійкі одиниці із специфічною стилістичною функцією» [15, с. 38].
Аналогічні погляди поділяє
більшість українських
1.2. Ознаки фразеологізмів
Для фразеологізмів характерними є такі ознаки:
Ціліснсть значення – «семантична монолітність» (С.Абакумов), "цілісність номінації» (О.Ахманова ) - формується внаслідок переосмислення вільного словосполучення – прототип мотивального фрагменту дійсності.
Цілісність семантики фразеологізмів виявляється у відносній (приблизній) ідентифікації їх словом (як маків цвіт – гарний [2, с. 756]; і вуст не розтулити – мовчати [2, с. 140] ), у здатності їх виступати окремим членом речення, у відтворюваності в мовленні і в стабільності (з допуском варіантності) компонентного складу й структури.
Фразеологічна відтворюваність зворотів у мовленні пояснюється тим,
що вони вже існують у мові ( свідомості, пам'яті) як готові блоки, з яких ми
й конструюємо (разом зі словами) речення та які використовуємо для образної вторинної номінації реалій, власне, найчастіше ситуацій. Влучно знайдений образ-аналогія (пошитися в собачу шкуру - «стати злим, недоброзичливим» [2, с. 553], як громом прибитий - «приголомшений, остовпілий» [2, с. 557] ) починає позначати новий зміст і в складі якогось сполучення слів, вербального словоряду набуває відтворюваності. Фразеологічні звороти не створюються, а саме відтворюються як готові цілісні одиниці з певним значенням, компонентним складом і структурою. Через те, що нарізнооформленість залежить від етимологічного елемента змісту кожного компонента, фразеологізми не перетворюються в складні слова.
Відносна постійність компонентного складу та структури виявляється як діалектична єдність константного (інваріантного) й змінного (варіантного). Фразеологізми відтворюються в мовленні в обмеженому - грошовий (золотий) мішок «багатство» [2, с.398 ] , з іншої (з другої, не з тієї) опери «те, що не стосується теми розмови» [2, с. 467] (однак неможливо брильянтовий мішок, з п'ятої опери чи з іншої увертюри), - а саме й тому постійному складі слів -компонентів. Можна сказати кров з молоком «рожевовидий, здоровий» [2, с. 315], але не можна - молоко з кров'ю. Природно звучать граматичні форми всипати березової каші, всипле березової каші, всипав березової каші [1, с. 221], однак неприродно сипле березової каші чи трансформовано всипати кленової каші.
Теоретично згадану ознаку ФО можна інтерпретувати як діапазон варіювання в межах її норми. У літературній мові фразеологізми представлені різними варіантами, зокрема, лексичними: горішок твердий (міцний) [2, с. 161], словотворчими: ласий шматок (шматочок) [2, с. 778], граматичними: горить діло в руках (під руками)[2, с. 161], факультативними (за ступенем повноти): рости як гриби [після дощу], [2, с.169]. Нерідко спостерігається декілька типів варіювання одночасно: хоч би бровою моргнув [2, c. 75] , цідити кров ( ріки крові) [3, с. 243] .
Експресивність як риса ФО постає з їхнього призначення - передавати через почуття наше ставлення до фактів навколишньої дійсності, підсилювати логічний та емоційний зміст висловленого, виступати засобом суб'єктивного увиразнення мови. Фразеологізми виступають не позначенням нових реалій, а для оцінної характеристики вже названого. Експресивність базується насамперед на образності (вага каменя - з каменем на душі [ 2, с. 287] , важкий камінь давить душу кому [2, с. 287] , камінь на шию кому [2, с.
287], тяжкий камінь ліг на груди кому, кого, чиї [2, с. 287] , зникнути як камінь у воду [2, с. 287] , небезпека каміння для суден - підводне каміння [1, с. 362] ; перепона - камінь спотикання [1, с. 362] ; основа - наріжний камінь [1, с. 362] .Утілені в них яскрава метафора (зайти в глухий кут [3, с. 196] ,звити гніздечко [3, с. 215] ), метонімія (у сповиточку [3, с. 210] ,до білого волосся [1, с. 35]), промовисті гіпербола (ледь не покотитися зо сміху [1,
с. 449]) або літота (навіть мухи не зачепить мізинцем [1, с. 321], старій жабі по коліна [3, с. 185]), іронічне зіставлення-паралелізм (добре як голодному в терну [1, с. 187], захопити шилом патоки [3, с.207]), безеквівалентна сполука з відчутним культурологічним компонентом (мати порожню макітру на плечах [ 1, с. 461], як Сірко на прив'язі [1, с. 810] ) й породжують експресивність. Цьому сприяє й антитезна структура ФО (ложка дьогтю в бочці меду[1, с. 287] , як мерзле горить [3, с.276] ), каламбур (друга молодість[1, с. 503] , сім мішків гречаної вовни та чотири копи гречки[3, с. 201] ), тавтологія (плавом пливти [3, с. 132] , за дідів-прадідів [2, с.202]), прозорий чи імпліцитний евфемізм (скакати в гречку [3, с. 202] , піти за межу «померти» [3, с. 130] ).
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКА ЗООФРАЗЕОЛОГІЯ
2.1. Поняття зоофразеологізму
Фразеологічний фонд кожної мови - це її національне багатство. Своєю експресивністю, образністю та емоційністю мова великою мірою зобов'язана фразеології. Фразеологія, яка вміщує в собі назви фауни, становить у
фразеологічному складі будь-якої мови чималий шар. Це пояснюється тим, що слова, які позначають фауну, належать до найдавніших шарів лексики. Відомо, що чим більший вік слова в мові, тим ширша його семантична структура.
Отож, у таких слів розвиваються фразеотворчі можливості. Найбільш загальною класифікацією фразеологізмів за походженням є поділ їх на дві групи: природні й умовні [13, с. 163]. До першої групи належать фразеологізми, які виникли самостійно в різних мовах і відображають явища природи, рослинний і тваринний світ, фізичні і психічні стани людини тощо, до другої - сполуки, які відображають факти матеріальної і духовної культури того чи іншого народу. Одну з підгруп першої групи становлять фразеологізми, до складу яких входять назви фауни. Одиниці цієї фразеотематичної групи дослідники називають по-різному: "фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом" (В. Бойко) [3, с. 5], "фразеологічні одиниці із зоосемічним компонентом", "зоосемічна фразеологія" (А. Семо - тюк) [19, с. 7], "фразеологія живої природи", "зоосемічні фразеологічні одиниці" (Н. Петрова) [16, с. 6], "зоофразеологія" і "зоофразеологічні одиниці" (Д. Ужченко) [22] .
Найоптимальнішим варіантом з усіх вищезгаданих є терміни "зоофразеологія" і "зоофразеологізми", запропоновані Д. Ужченком. Під зоофразеологізмами розуміють порівняно чітко окреслену - семантично й тематично - групу стійких мовних утворень, у складі яких є фауноніми (зооніми) або їх образно-генетичні елементи [22, с. 1].
Пильна увага приділялася зоофразеології у дослідженнях О. Потебні [17]; М. Ф. Алефіренка [2]; Д. В. Ужченка [22].
Вона щедро представлена й певним чином інтерпретована у фольклористичних збірниках та словниках Д.І.Яворницького [26], I. Виргана, М. Пилинської [6].
Процес формування й еволюції українських ЗФ можна простежити за лексико- і фразеологічними працями та фольклорними збірниками: Б. Грін – ченка [9]; М. Номиса [14].
2.1. Семантичні групи зоофразеологізмів
Належність фразеологічних прототипів до світу номінації фауни може бути: відкритою максимально експлікованою;дещо завуальованою напівекспліцит -
ною й зовсім закритою, імплікованою для мовця.
2.1.1. Фразеологізми з компонентами – зоонімами. До них належать зоофразеологізми (ЗФ) мокра курка [2, с. 320], [не] бачити смаленого вовка [2, с. 25] , мов оселедців у бочці [2, с. 469], заблукана вівця [1, с. 113] , витися лисом[1, с. 107]. Навколо окремих компонентів-зоонімів (кіт, риба) можуть формуватися досить розгалужені зоофразеологічні гнізда, як-от: [і (ще й)] кіт не вапявся[1, с. 378], (жити) як кіт з собакою [1,с. 378] , (позирати) як кіт на сало [1, с. 378] , як кіт наплакав [1, с. 378] , (любити) як кіт собаку [1, с. 378] , [чорний] кіт пробіг між ким [1, с. 378]; велика риба «поважна особа» [1, с. 735] , (битися) як риба в саку[1, с. 27], (битися) як риба об лід [1, с. 727] , (жити) як риба з водою [1, с. 736], (мовчати) як риба [1, с. 736], знов за рибу гроші [1, с. 200] , носом рибу вудити [1, с. 160], ловити рибу в каламутній воді [1, с. 446]. Розгалуженість зоосемічних фразеологічних рядів з визначеним стрижневим зоонімом як втіленням найрізноманітнішої інформації ідентифікується з певною етнокультурою, а також свідчить про концептуалізацію всього ряду. На периферії цієї групи перебувають ЗФ типу де Макар телят не пас [1, с. 446] , тобто вислови, у складі яких виразно виокремлюються концепти й інших (незоонімічних) сфер.
2.1.2. Фразеологізми з компонентами – соматизмами. Вони не мають безпосередніх індикаторів-фаунонімів, проте в них є безсумнівні покажчики зоофразеологічності, зокрема соматизми тварин або назви характерних для тварин дій. особливостей поведінки. Наприклад: брати за зябра (за жабри) [3, с. 196] «притискати кого-небудь», оскільки зябра (жабри) є тільки в риб та в деяких інших водяних тварин; вкрутити роги (хвоста) [1, с. 136] кому. Такі й ФО відкинути копита [1, с.121] «здохнути» чи померти», кований на всі чотири копита [1, с. 389] ; як лизень злизав [1, с.423] кого «хто-н. безслідно пропав, щез» (за Б. Грінченком, лизень «бичачий язик»); (спати) без задніх ніг [1, с. 846] після роботи тварина (наприклад, кінь) спить, зовсім розслабивши ноги. Якщо її швидко підняти, вона може навіть упасти на ноги, витягти ноги [1, с. 110] «померти», з місця в кар 'єр [1, с.497] й под.
2.1.3. Фразеологізми з компонентами – предметами, пов’язаними з тваринним світом. Вони не мають індикаторів зоофразеологічності й вимагають історико-етимологічного чи культурологічного розшифрування, наприклад: казитися з жиру (первісно про собак)[3, с.259], спіймати облизня [1, с. 849] «не отримати нічого», лізти на рожен [1, с. 437] «наражатися на небезпеку» (рожен - гострий кілок, рогатина, уживався при полюванні на ведмедів: звір сам наражався на виставлений мисливцем рожен), нестися (бігти) щодуху (що є духу), з усього духу [1, с. 548] «дуже швидко» - дух тут «дихання», первісно про галоп коня], стара карга [1, с. 858] «стара жінка» (карга, тюрк. - «ворона»), перебігти дорогу [3, с. 113] кому «завадити кому-н. у якійсь справі» (за забобонним уявленням, людину жде нещастя, якщо їй перебіжить дорогу чорна кішка чи заєць), до зарізу [3. с. 47]«дуже (потрібний)» (вираз пов'язаний зі словом заріз «місце на шиї у тварини, де розрізають при убої» , і з жестом «зарізу» себе по глотці, який означав насамперед «дуже ситий») та ін.
Історико-етимологічний аналіз дозволяє відмежувати власне зоофразеологізми від квазізоофразеологізмів - стійких виразів, у яких унаслідок демотивації відбулася переорієнтація внутрішньої форми в бік ЗФ. хоч генетично вони ніяк не співвідносяться з фаунонімною сферою.. Насправді ж генетично вираз пов'язується не з фаунонімом собака, а з назвою рослини – собака, собачка, собачки - тут «насіння череди» з гострими зачіпками, у білоруського дослідника І. Лепешева сабака - «лопух, галоук, лопуха, дзед» [ 13, с. 142 ].
Із досліджених нами ЗФ за "Фразеологічним словником української мови" за редакцією В. Білоноженка [1],[2] «Фразеологічного словника української мови" Г. Удовиченка[3] більшість становлять фразеологізми з компонентами-зоонімами. До їх складу входять 89 зоонімів: бабак, баран, бджола, бик, білка, блоха, бобер, бугай, ведмідь, верблюд, вівця/овечка, віл, вовк, ворона, воша, вуж,в'юн, гадюка, галка, голуб, горлиця, горобець, гуска, ґава, ґедзь, джміль, дрозд, жаба, жук, заєць, звір, зозуля, індик, їжак, карась, качка, квочка, кінь, кіт/кішка, кобила, коза/козел, комар, комаха, корова, крокодил, крячка, курка/курча, ластівка/ластів'я, лебідь, лин, лис, лунь, миша, мураха, муха, окунь, оса, осел, оселедець, пава, павук, пацюк, перепел, пес, півень, порося, птах/ птиця, п'явка, рак, риба, сарана, свиня, синиця, сич, слимак, слон, собака, сова, соловей, сорока, тараня, теля, тетеря, цап, цуцик, черв'як, черепаха, шашіль, щука.
За частотністю використання у досліджених ФО можна відзначити такі зооніми, як собака (52 вислови), муха (33), курка (22), птах (22), вовк (21), а також кіт (18), риба (18), рак (17), миша (15), кінь (14), коза (14), свиня (13), півень (12), віл (11), заєць (11) тощо.
Напр.: вішати всіх собак [1, с. 134] , ловити мух [1, с. 445] , курям на сміх [1, с. 835], перелітний птах [1, с. 715 - 716] , як загнаний вовк [1, с. 326] , як кіт на мишу [1, с. 27] , битися як риба в саку [1, с. 27],бодай рак урачив [1, с. 730] , миша не пролізе [1, с. 489] , хід конем [2, с. 745], і кози ситі, і сіно ціле [2, с. 303], як свині наритники [1, с. 781] , як півень на тік [1, с. 629] , вола б з 'їв [1, с. 336] .
Таке часте вживання цих зоонімів, на нашу думку, можна пояснити нерозривним зв'язком мови з етнокультурою українців, віддзеркаленням у мовних одиницях навколишнього світу та ставленням до нього українського народу. Фразеологічні одиниці, як і українські легенди та перекази, ґрунтуються на давніх релігійно-міфічних поглядах народу на природу. Про характерні особливості, зовнішній вигляд деяких свійських і диких тварин, свійських і диких птахів, риб, земноводних, плазунів, комах свідчать українські легенди. Недарма у багатьох легендах ідеться про тих представників фауни, які згадуються також у ЗФ [4, с. 322].
У центрі знаходяться ЗФ, які не мають безпосередніх індикаторів-зоонімів, проте в них є безсумнівні покажчики зоофразеологічності, зокрема соматизми тварин. Таких ЗФ було виявлено 95. До їх складу входять 17 найменувань соматизмів тварин: вовна, вухо, грива, зябра, зуби, ікла, копито, крило, лапа, луска, пазур, перо, пух, рило, ріг, хвіст, шия, шкура.. Найбільшою фразеопродуктивністю серед зафіксованих соматизмів відзначаються лексеми хвіст (21 вислів), крило (16), ріг (11). Напр.: виляти хвостом [2, с. 76] , прищемити хвіст [2, с. 570] , приборкати крила [1, с. 689], обпалювати собі крила [1, с. 573], роги високо ростуть [1, с. 742] , як з рога достатку [2, с. 602] .
Зоофразеологізми третьої групи не мають індикаторів зоофразеологічності й вимагають історико-етимологічного або культурологічного пояснення. Вони мають у своєму складі компоненти-предмети, пов'язані з тваринним світом. Деякі з цих фразеологізмів умовно відносимо до цієї групи, оскільки в них наявні слова, що не є предметами: алюр, галоп, диби. Зоофразеологізмів із компонентами-предметами, що мають відношення до тваринного світу, зафіксовано 55. Серед них зустрічаються такі лексеми, пов'язані з фауною: алюр, батіг, віжки, віз, вудила, вудка, вуздечка, галоп, гачок, гніздо, голоблі, диби, жир, кишки, кров, мотузка, налигач, поводок, рожен, сідло, тенета, ярмо. Напр.: насиджене гніздо[1, с. 175] , вибивати з сідла [1, с. 79] , лізти в ярмо[1, с. 440] , попускати віжки [1, с. 676], у три батоги [1, с. 18] . До цієї ж групи належать і квазізоофразеологізми – вислови, генетично не пов'зані з фаунонімною сферою, які проте асоціюються мовцями зі світом тварин. Таких фразеологічних одиниць дуже мало: зелений змій [1, с. 339] , зайчики в голові стрибають [1, с 306] , хоч коники ліпи [1, с. 491] .
Виступаючи яскравим виражальним засобом мовного мистецтва, фразео -
логізми в той же час акумулюють знання про суспільство й природу, дають змогу побачити за ними початки української національної культури, засвід -
чують тісний зв'язок з матеріальним і духовним життям народу.
2.3. Структура зоофразеологізмів
ЗФ до останнього часу об’єктом спеціального дослідження не були. А відтак перед нами постала необхідність всебічного внутрішньомовного аналізу фразеотематичної групи, одним із компонентів якого є структурно граматична характеристика анімалістичних зворотів. ФО з анімалістичним компонентом. граматично домінуючі елементи яких виражені фіктивними іменниками, відносяться до власне субстантивних і співвідносяться з іменниками в усіх трьох аспектах: і семантично, і в планах морфологічного вираження і синтаксичного функціонування: залізний кінь [2, c. 297] – трактор, дійна корова [2, c. 308] – джерело прибутку, червоний (вогняний) півень [2, c. 504] – пожежа. [10, c. 144].