Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фітопрепарати промислового виробництва

План

І. Вступ.

ІІ. Загальна характеристика фітотерапії

ІІІ. Фітопрепарати промислового виробництва

3.1. Препарати із свіжих рослин.

3.2. Соки із свіжих рослин.

3.3. Екстрагування із свіжих рослин.

3.4. Препарати із висушеної рослинної сировини.

3.4.1. Настоянки.

3.4.2. Екстракти

Апарати для приготування настоїв та відварів.
Екстраційний процес – основа виробництва фітопрепаратів.
Готування настоїв, відварів, екстрактів.
Висновок
Список літератури.

Фармацевтичні підприємства, які спеціалізуються на випуску

Вступ

В останнє десятиріччя траволікування інтенсивно розвивається. Цей давній напрям у медицині дедалі більше привертає увагу як лікарів-практиків і народних цілителів, так і науковців. До 50-х років ХХ століття ліки з рослин становили 70-80% усіх медикаментів, а нині лише третину препаратів отримують з рослин. Ось чому терапія природними засобами повинна займати належне місце в клінічній практиці. У першу чергу це стосується системи вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації МОЗ України, зокрема Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.

Помітне зростання інтересу до народної фітотерапії починається з 70-х років минулого століття. Заснування Української асоціації народної медицини та створення системи її вищих навчальних закладів, поширення мережі лікарняних установ недержавної форми власності істотно сприяло відновленню уваги медичної громади до фітотерапії та усвідомленню її реальної ролі й місця в практичній медицині.

Останніми роками спостерігається розширення діапазону наукових пошуків щодо вивчення властивостей лікарських засобів рослинного походження та наукового обґрунтування доцільності широкого впровадження фітотерапії в клінічну медицину. Наукові розробки виконують у закладах освіти на рівні пошукової та ініціативної тематики кафедр та факультетів фармацевтичного профілю. Водночас ці роботи є фрагментами наукового супроводу ряду національних та державних програм у сфері охорони здоров’я, які нині реалізуються. Розширюється діапазон експериментальних досліджень та наукових клінічних розробок також у науково-дослідних установах МОЗ та АМН України.

За експертною оцінкою спеціалістів, що була опублікована у бюлетені ВООЗ за 1987 рік, 75% усіх хворих повинні лікуватися тільки засобами рослинного походження, які мають меншу побічну дію.

Преса все частіше порушує питання щодо ролі та місця траволікування у клінічній практиці. Але вона недостатньо висвітлює причини, що гальмують впровадження фітотерапії в клінічну практику. Це, зокрема, невирішене питання щодо підготовки кадрів, невдосконалена система впровадження в клініку засобів рослинного походження народної медицини, невизначена їх номенклатура. На жаль, у нашій країні також ще недостатньо проводиться охоронно-збережувальна робота щодо рідкісних лікарських рослин, які опинилися під загрозою зникнення.

ІІ. Загальна характеристика фітотерапії

Фітотерапія, як будь-яка наука, має свою методологію та можливості для свого розвитку.

Мета навчання фітотерапії — набуття навичок з використання лікарських рослин для патогенетично обгрунтованого лікування та профілактики захворювань. Тож викладання та вивчення цієї галузі повинно проводитися, на наш погляд, за такими напрямами: практична робота на ділянках по вирощуванню лікарських рослин та засвоєння знань з ботаніки з елементами фармакогнозії. Майбутні лікарі повинні знати біохімію біологічно активних сполук, їх фармакологічну дію, тобто фармакокінетику та фармакодинаміку залежно від хімічного складу основних сполук, також проходити курс профілізації за загальною та спеціальною клінічною фітотерапією. Таким чином, треба розвивати престиж наукового підходу у використанні лікарських засобів рослинного походження.

За умов реформування системи охорони здоров’я в Україні, зокрема її первинної ланки, та запровадження засад сімейної медицини вбачається доцільним та нагальним опрацювання питання щодо розширення і поглиблення знань сімейного лікаря у сфері траволікуванні. Для цього потрібно використовувати науково-просвітницькі роботи, зокрема тематичні публікації у фахових медичних журналах, та приділяти поглиблену увагу викладанню засад фітотерапії як на додипломному, так і на післядипломному етапах навчання лікарів.

Подальший розвиток фітотерапії в Україні, на наш погляд, потребує вирішення низки проблем. У першу чергу, це розширення діапазону поглиблених наукових досліджень лікувальних властивостей лікарських засобів рослинного походження. З огляду на це доцільним є створення спеціалізованого науково-дослідного центру.

По-друге, йдеться про створення сучасного банку даних з постійно поновлюваною інформацією щодо номенклатури лікарських засобів рослинного походження, описів їх властивостей, особливостей застосування, ролі фітокомпонентів у офіційних фармацевтичних засобах. Такий банк даних завдяки сучасним інформаційним технологіям має бути доступним для широкого медичного загалу.

Третій крок — це удосконалення механізмів впровадження фітопрепаратів у широку медичну практику. Доречним буде залучення до цієї роботи спеціалізованих науково-дослідних установ клінічного профілю та поширення їх досвіду у сфері фітотерапії у закладах системи охорони здоров’я.

Важливим фактором, що сприятиме розвитку фітотерапії, буде вирішення питання щодо широкого залучення лікарських засобів рослинного походження у стандарти медичних технологій, особливо, з огляду на демографічну тенденцію щодо збільшення питомої ваги населення старших вікових груп.

Потребує подальшого нарощування інноваційна діяльність у галузі фітотерапії. Безперечним позитивним заходом у цьому напрямі стало започаткування спеціалізованого профільного видання «Фітотерапія. Часопис». Разом з тим бачиться доцільним заснування тематичного додатку до зазначеного часопису, який би слугував більшому поширенню інформації в галузі фітотерапії за окремими розділами (кардіологія, гастроентерологія, ендокринні захворювання тощо) не тільки для спеціалістів-фітотерапевтів, але й широких верств населення. На відміну від синтетичних медикаментів фітопрепарати спричинюють менші ускладнення, особливо алергічні, тому їх можна призначати тривало, особливо для реабілітації хворих. Завдяки наявності в рослинах багатьох активних речовин з різноманітною фармакологічною дією є можливість застосовувати фітопрепарати для лікування багатьох захворювань. Наприклад, комбінований препарат Пектосол містить рідкі екстракти кореня оману високого, моху ісландського, коріння мильнянки лікарської, трави гісопу лікарського, чебрецю звичайного, гліцерин, що дозволяє призначати Пектосол при бронхітах та інших захворюваннях, що супроводжуються кашлем, у тому числі сухим, не лише як муколітичний засіб, але й як протизапальний та антибактеріальний препарат.

Високу фармакобіологічну і фармакотерапевтичну активність проявляють ефірні олії, що легко взаємодіють з рецепторами тканин унаслідок високої розчинності в жирах, впливаючи на фізіологічні механізми діяльності органів. Їх можна вживати всередину, застосовувати зовнішньо, використовувати для інгаляцій. Запропоновані нові лікарські форми препаратів для ванн: пиніментол (для лікування простудних захворювань) і перозон (для лікування ревматизму). Клітковина (целюлоза) — поширений у природі полісахарид, якому властиві значні адсорбівні і антидотні властивості. Дослідження, проведені на кафедрі фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (доцент Л. Г. Голота), а також у Національному політехнічному університеті (професор О. Ф. Тищенко), дали змогу встановити, що препарат з целюлози — карбюлоза — виводить з організму людини радіонукліди, солі важких металів, нітрати і нітрити. Тому Державний фармакологічний центр МОЗ України дозволив широке медичне застосування карбюлози при систематичному надходженні в організм людини радіонуклідів (цезію, стронцію).

Фітопрепаратам властивий широкий спектр фармакологічної дії. Активні речовини женьшеню, елеутерококу, лимоннику діють на нервову і серцево-судинну системи, функцію ендокринних залоз. До того ж, лікарські рослини є сировиною для одержання нових препаратів. Наприклад, багаторічна трав’яниста рослина діоскорея містить біологічно активну речовину — стероїдний сапонін діосцин, який використовують для синтезу гормонів кори надниркової залози та їх аналогів, а також статевих гормональних препаратів.

Встановивши хімічну структуру фізіологічно активних речовин з рослин, можна одержувати такі сполуки синтетичним шляхом у великій кількості. Були розроблені методи синтезу такої складової частини рослин, як цистеїн. Коли до його структури ввели ацетильну групу, отримали синтетичний муколітик ацетилцистеїн, карбометильну групу — карбоцистеїн (бронхоклар). Бронхоклар змінює біохімічні й фізичні властивості слизу, підвищує активність миготливого епітелію органів дихання, розріджує мокротиння і полегшує його виділення, тобто сприяє відхаркуванню.

Фітопрепарати можна комбінувати із синтетичними медикаментами для посилення терапевтичної дії і зменшення побічних ефектів синтетичних засобів. Наприклад, широко відомий препарат барбовал застосовують у медичній практиці понад 30 років. До його складу входить валідол, етиловий спирт альфа-бромізовалеріанової кислоти, фенобарбітал. Барбовал вживають при неврозах, істерії, тахікардії, стенокардитичних болях, вегето-судинній дистонії, на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби, а також спазмах травного тракту, які характеризуються болями в животі. Барбовал посилює дію препаратів, що пригнічують функцію центральної нервової системи (снодійні, седативні, анальгетики, нейролептики, транквілізатори). Інший препарат — кратал, що містить амінокислоту таурін, екстракт плодів глоду колючого і екстракт трави собачої кропиви, широко застосовують для лікування вегето-судинної та нейроциркуляторної дистонії, хронічної ішемічної хвороби серця, кардіоміопатії.

На закінчення зазначу, що докладне вивчення рослин і впровадження в медичну практику нових фітопрепаратів дозволить не лише ефективніше лікувати різні недуги, але й застосовувати ці медикаменти для реабілітації хворих.

Заслуговує на серйозну увагу широке впровадження досвіду фітотерапії у медичну практику. Для цього варто організувати розробку відповідних методичних рекомендацій та інформаційних листів.

Подальшому розвитку фітотерапії, безперечно, сприятиме регулярне проведення спеціалізованих науково-практичних конференцій та з’їздів з питань траволікування, оскільки, на жаль, нині ще слабо ведеться впровадження сучасних наукових знань з питань траволікування як серед медичних працівників, так і просвітницька робота серед широких верств населення.

Сучасний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить, що фітотерапія є на сьогодні одним із перспективних напрямів у медицині. Використання досвіду, накопиченого народною медициною України впродовж багатьох століть, наукове його переосмислення, поглиблення уваги наукової та медичної громадськості до вирішення сучасних проблем її є запорукою подальшого розвитку фітотерапії в Україні.

Лікарі всіх спеціальностей широко використовують багато рослин та фітопрепаратів, виготовлених на їх основі, зокрема м’яту (ментол, валідол, барбовал, корвалдин), подорожник (плантаглюцид), красавку (настойка беладонни), алтей (мукалтин) тощо.

Фармакобіологічна та фармакотерапевтична дія засобів рослинного походження зумовлена біологічно активними речовинами, що знаходяться в рослинах, які належать до найрізноманітніших хімічних класів органічного та неорганічного світу: глікозидів, флавоноїдів, альдегідів, ефірних олій, алкалоїдів, вітамінів, гормонів, біометалів тощо. Ці біологічно активні речовини знаходяться в певному співвідношенні і оптимально впливають на організм людини. Складові компоненти фітопрепаратів за хімічною будовою подібні або ідентичні фізіологічно активним речовинам організму, зокрема його метаболітам (амінокислотам, вітамінам, ферментам тощо). Тому такі ліки більш фізіологічно включаються у біохімічні процеси людського організму.

Фітотерапія, або лікування травами,- сама прадавня й сама молода наука, яка поєднує в собі тисячолітній досвід прадавньої традиційної й народної медицини різних країн з досягненнями сучасної медицини. Її ще називають "коморі здоров'я" або найбагатшим багатовіковим досвідом.

Фітотерапією займалися найкращі розуми й корифеї медицини за багато сторіч до й послу Гіппократа й великого Авіценни.

Життя людини найтіснішим образом пов'язана з рослинним миром. У ході свого еволюційного розвитку організм людину надійно пристосовувався до білок, вуглеводів, жирів і найрізноманітнішим біологічно активним речовинам (вітаміни, макро- і мікроелементи, органічні кислоти й ін.) рослинного походження, без яких неможливо нормальний плин життєвих процесів і розвиток організму в цілому.

У результаті такого симбіозу одні рослини стали згодом служити людині їжею, інші - ліками. Людський організм поступово став звикати до багатьом продуктам рослинного походження, у такий спосіб рослинні речовини перестали бути токсичними, алергеном або хвороботворними, а стали необхідними факторами життєвих процесів.

Серед природних лікарських засобів фрукти й городин по своїх цілющих, смаковим і живильним якостям займають одне із провідних місць. Доступність, простота готування, зручність використання, відсутність особливих небажаних ефектів дають людям можливість широко використовувати лікувальні властивості фруктів і овочів у своєму повсякденнім житті й включати їх у домашню аптеку. Саме ці природні продукти є природніми коректорами, першими надійними помічниками при першій зустрічі людини з багатьма недугами.

У цей час у нашій країні використовується близько ! 50 видів лікарських рослин, які включені в J0 видання Державної фармакології.

З лікарських рослин готовлять близько 40% лікарських препаратів. При цьому в сучасній фармакології часто використовують деякі біологічно активні речовини рослин: алкалоїди, ефірні масла, органічні кислоти, вітаміни, дубильні речовини, смоли, слизи, фитонциди й інші.

Разом з тим вивчення терапевтичної активності лікарських рослин показало, що в лікувальній практиці доцільно їх застосування без хімічної обробки у вигляді настоїв, відварів, настойок і і.буд.

По сучасних виставах, рослинні ліки - це цільний біогенетично склавшийся комплекс, що включає в себе активно діючі речовини й інші вторинні метаболіти, протеїни, ефірні масла, хлорофіл, мікроелементи, неорганічні солі, вітаміни і т.д.

Існує думка, що такий комплекс, що сформувався в живій клітці, має більше подібностей}' з людським організмом, чому ізольоване. хімічно чиста діюча речовина. легше асимілюється й дає менше побічних ефектів.

Хімічний склад лікарських рослин різноманітний. Вони можуть містити як корисні, так і нейтральні речовини, які можуть становити основну масу рослини. Цінність того або іншої рослини з погляду фармакології визначається наявністю в ньому корисних речовин. У різних рослинах можуть спостерігатися однакові біологічно активні речовини, які по-різному співвідносяться в них. Від цього співвідношення залежить вибір рослини для лікування певного захворювання.

Фітопрепарати — це лікарські засоби, одержувані винятково з рослинної сировини, трав, цілого рослини або його екстракту й застосовувані для лікування. У цей час для їхнього виробництва використовується близько 500 видів лікарських трав.

Основна фармакологічна дія трав і тим більше їх комбінацій полягає в тому, що вони здатні зменшувати обсяг і вага ушкоджень різних органів і тканин, а в цілому — підвищувати опірність організму шкідливим впливам. Дія ліків на основі трав визначається активними речовинами, що втримуються в різних частинах рослини: алкалоїдами, глікозидами, дубильними речовинами, ефірними маслами й іншими. Фітотерапія — потужний лікувальний засіб, що вимагає серйозного наукового підходу, тому що самостійне лікування лікарськими травами небезпечно. Із сильнодіючими лікарськими травами потрібно дотримувати більшої обережності й досить строго дотримувати дози.

Грамотно скласти збір трав може лише лікар — фахівець із фітотерапії. Виготовлені з лікарських трав фітопрепарати мають свої характерні риси: поступовий розвиток терапевтичного ефекту, м'яка дія, пероральне введення або зовнішнє застосування.

Зазначені характеристики є тем фактором, який визначає показання для застосування фітотерапії: лікування й профілактика загострень хронічних захворювань, захворювання серцево-судинної системи, органів подиху й травлення, печінки, жовчних проток, бруньок, сечовивідних шляхів і ін.

ІІІ. Фітопрепарати промислового виробництва

Вилучення цільових продуктів з твердої сировини за допомогою екстрагентів називається твердофазовою екстракцією.

Виділенням біологічно активних речовин (БАР) з рослинних або тваринних тканин для найрізноманітніших своїх потреб, або, іншими словами – екстракцією – людина почала займатися, мабуть, з моменту приборкання вогню, а може і раніше, оскільки навіть найпростіше витягання “соку рослини” в якнайдавніших знахарських рецептах є нічим іншим, як екстракцією в найширшому значенні цього слова.

Метод екстракції – це конкретний технологічний ланцюжок, і необхідно відразу зазначити, що жоден з існуючих нині методів екстракції не можна і не треба вважати єдино істинним. Будь-який метод, яким би досконалим він не здавався сьогодні, має свої переваги і свої недоліки. Більше того, той або інший метод на будь-якому рівні свого розвитку відповідає потребам споживача, і те, що в одному випадку є перевагою, в іншому може бутити недоліком, і навпаки.

Поширені сьогодні “традиційні” методи екстракції (наприклад, холодне або гаряче пресування; водно-паровий, водно-спиртовий або олійний різновиди екстракції, а також витягання БАР за допомогою різних органічних розчинників) з багатьох причин призвели до створення нових методів (їх можна назвати “нетрадиційними”), які зумовлюють використання у виробничому циклі принципово інших підходів. Надкритична екстракція (НК-екстракція) БАР за допомогою діоксиду вуглецю (або SFE-technology за міжнародною номенклатурою) втілює в собі саме такий метод, до того ж перевірений на практиці.

Саме твердофазовою екстракцією одержують галенові препарати. Ці препарати є неоднорідними в технологічному аспекті і становлять значну категорію лікарських засобів. До них належать: різноманітні екстракційні препарати з рослинної і тваринної сировини, водні і неводні розчини складного і нескладного складу, сиропи, ароматичні води і спирти, препарати вітамінів, фітонцидів, біогенних стимуляторів, медичні мила тощо. Галенові препарати (особливо екстракційні) доволі прості у виготовленні, з економічного погляду вигідніші у виробництві, ніж відповідні хімічно чисті речовини.

Лікувальна дія екстракційних препаратів зумовлена не якоюсь одною діючою речовиною, а всім комплексом біологічно активних речовин, що знаходяться в них, які підсилюють, послаблюють або видозмінюють дію основних речовин. Ось чому галенові препарати є цінними лікарськими засобами, що займають важливе місце у сучасному лікарському арсеналі.

На відміну від одержання галенових препаратів у традиційній фармацевтичній промисловості, основною сировиною яких є природні субстанції (трави, квіти, корені, кора дерев тощо), у мікробіологічній промисловості ці процеси обмежені за списком, хоча в деяких виробництвах вони мають вирішальне значення. До таких процесів, наприклад, належить вилучення біологічно активних речовин з дезінтегрованої біомаси, ферментів з культур грибів; одержаних поверхневим методом, хлортетрацикліну з сухого кальцієвого комплексу метанольним розчином хлористого кальцію; екстракція ністатину з біомаси тощо. Розвиток біотехнологічних методів культивування рослинних та тваринних клітин у біореакторах з метою одержання барвників, гормонів та інших продуктів обов’язково призведе до поширення методу твердофазової екстракції і в мікробіологічних виробництвах.

В Україні найвагоміших успіхів у створенні технологій і обладнання для екстракції рослинної сировини досягнуто в Державному науковому центрі лікарської сировини (лабораторія технології фітохімічних виробництв, Харків). Дослідження П.П. Вєтрова і А.П. Прокопенко показали перспективність використанння валкових подрібнювачів, із застосуванням яких максимально руйнуються клітинні структури рослинних тканин для покращання контакту з екстрагентом. У лабораторії виконано роботи з інтенсифікації процесів вилучення і збільшення виходу цільових продуктів. Ці дослідження привели до створення нових, нестандартних типів обладнання для безперервного подрібнення, зокрема роторно-пульсаційного апарата в комплексі з центрифугуванням. Цей новий фундаментальний напрям передбачає подрібнення рослинної сировини у середовищі органічного розчинника або у воді з одночасним екстрагуванням діючих речовин з поверхні, що постійно поновлюється.

Як і в усьому світі, в Україні промислові фармацевтичні підприємства розпочинали свою діяльність з випуску лікарських засобів на основі рослинної і тваринної сировини. З розвитком тонкої органічної хімії розпочались дослідження зі створення чистих синтетичних лікарських субстанцій з подальшим впровадженням їх у виробництво. Сьогодні спіраль еволюції знову відродила тенденцію переходу від синтетичних лікарських засобів до засобів на основі натуральних продуктів.

Виробництво традиційних настоянок, густих і сухих екстрактів зосереджено на фармацевтичних фабриках (ФБ) (Київське обласне державне комунальне підприємство “Фармацевтична фабрика”, Кіровоградська ФБ, Кіровоградське обласне комунальне підприємство “Ліки Кіровоградщини”, Львівська ФБ, Комунальне підприємство “Харківська ФБ”, Кримська ФБ, Луганська ФБ, Тернопільська ФБ тощо), а також на державних біологічних фабриках (Харків, Херсон) і НВП “Фітохімфарм” (Київ; виробництво екстрактів рослин на етанол-гліцериновій основі, настоянки).

На потужних фармацевтичних підприємствах, які спеціалізуються на випуску лікарських засобів на основі синтетичних субстанцій, функціонують цехи з виробництва екстрактів (“Запоріжбіосинтез”, ВАТ “Галичфарм”, ЗАТ “Науково-виробничий центр “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”, ВАТ “Лубнифарм”, Тернопільське ВАТ “Тернофарм”, Харківське ВАТ “Хіміко-фарма¬цевтичний завод “Червона зірка” тощо).

Сприятливі кліматичні умови Криму були головним фактором інтродукування диких лікарських і етероолійних рослинних культур і відповідно створення заводів з виробництва екстрактів і зазначених етерів, які застосовують у фармацевтичній і парфумерній промисловості. До таких підприємств належать:

– ВАТ “Алуштинський етероолійний радгосп-завод” (етерні олії, сухі етероолійні рослини; подрібнені пряно-ароматичні рослини);

– ВАТ “Комбінат “Кримська Троянда” (вирощування етероолійних культур: лаванди, шавлії, троянди; вирощування посадкового матеріалу лаванди; переробка етероолійної сировини і отримання етерних олій (лавандової, шавлієвої, трояндової);

– Українсько-єгипетсько-французьке спільне підприємство “Інтерарома” (заготівля і переробка етероолійних культур);

– ТОВ “Амал” (розроблення і виробництво масок для шкіри з глин гідрослюдистого хлоритового складу, бентонітових, каолінових, сульфідних грязей, етерних олій).

Етерні олії виробляють також Українська асоціація “Укретер¬парфумерпром” (Київ), ТОВ “Аромаінтер” (Одеса; етерні олії натуральні, аромаолії ідентичні, лікувальна косметика, ароматичні композиції, настоянки, екстракти, соки).

До нових підприємств, які спеціалізуються на виробництві фітопрепаратів нового покоління, належать:

– ТОВ “Нутрімед” (Київ; біологічно активні добавки з рослинної сировини, що не містять сторонніх інгредієнтів);

– ВАТ “Ліктрави” (Житомир; переробка лікарської сировини і виготовлення лікарських засобів);

– ВАТ “Фітофарм (Артемівськ);

– спільне українсько-німецьке підприємство “Натурпродукт-вега” (Тернопіль; лікувальна косметика на основі натуральної сировини);

– ТОВ “Науково-виробнича фармацевтична компанія “ЕЙМ” (Харків; розроблення і створення нових оригінальних лікарських засобів, що мають в своєму складі природні (рослинного і тваринного походження) компоненти);

– ТОВ “Науково-виробниче фармацевтичне підприємство “Сили природи” (м. Дергачі, Харківська обл; впровадження у виробництво спеціальних харчових продуктів на основі натуральних компонентів (лікарських трав), що мають профілактичний і загальнозміцнювальний ефект (фіточаї в асортименті під ТМ “Сили природи”, препарати СЕДАФЛОКС, ГАСТРОФЛОКС, БРОНХОФЛОКС);

– ТОВ “Науково-виробничий центр натуральних продуктів “Даніка” (Харків; патентована технологія переробки рослинної сировини на основі екстрагування міжклітинної і внутрішньоклітинної рідини овочів, фруктів лікарських рослин практично без зміни біологічних структур компонентів, що екстрагуються);

– ТОВ “Фіто-Лік” (Харків; розроблення і впровадження нових медпрепаратів);

– ТОВ “Еколайн” (Харків; БАД з рослинної сировини);

– ТОВ “Агро-Віта” (Київ; біопрепарати);

– ТОВ “О.Д.Пролісок” (Київ; виробництво і реалізація заквасок, бакконцентратів і бактерійних препаратів для вживання в харчовій, медичній, ветеринарній промисловості; виробництво лікарських, косметичних, вітамінних препаратів, харчових добавок);

– приватна фірма “Фармітел” (Харків; виробництво ліків галенової групи: настоянки піону, аралії, лимонніка);

– першим вітчизняним комплексним фітопрепаратом, що має стимулювальну і тонізуючу дію, який нормалізує еректильну функцію і який за своєю хімічною структурою не має аналогів, є препарат “Йохимбекс-гармонія”, який розпочали випускати на ЗАТ “Науково-виробничий центр “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” (Київ).

З достатньо великого переліку вітчизняних підприємств, що спеціалізуються на випуску екстрактів з рослинної сировини, можна зробити висновок, що ця галузь в Україні є розвиненою. Розвиненість галузі потребує і сучасних знань щодо апаратного оформлення процесів екстракції. У посібнику наведено теоретичні основи твердофазової екстракції, описано обладнання для її проведення, подано технологічні схеми. Окремим розділом подано матеріал, що стосується екстракції зрідженими газами. Для зручності читачів, які займаються на¬вчальним проектуванням, наведено основні технічні характе¬ристики обладнання як безпосередньо для екстракції, так і допоміжне (фільтри, сепаратори). За основу цього посібника взято главу 10 “Твердофазова екстракція” навчального посібника Сидоров Ю. І., Влязло Р. Й., Новіков В. П. Процеси і апарати хіміко-фармацевтичної промисловості (Львів: Інтелект-Захід, 2008), яка з деяких причин не могла містити усіх подробиць, пов’язаних з екстракцією рослинної сировини. Крім того, зазначений посібник зовсім не містив відомостей про один з найперспективніших напрямів – вирощування в біореакторах ізольованих клітин вищих рослин і одержання з них екстрактів, і ми радо заповнюємо цю прогалину.

Сьогодні в умовах ринкової економіки мало розробити технічний проект; потрібно ще знати, який прибуток принесе впровадження тієї чи іншої науково-технічної ідеї, як зміна технічного рішення вплине на економічні показники майбутнього виробництва. Незважаючи на підсилення економічної освіти в Україні, прикладів конкретних розрахунків у навчальній літературі практично немає