Характеристика асортименту і вимоги до якості жіночого шкіряного взуття

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Національний транспортний університет

Кафедра транспортного права та логістики

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Основи товарознавства»

на тему:

«Характеристика асортименту і вимоги до якості жіночого шкіряного взуття»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

                                                                                          студентка групи  МП-4-1

                                                                                                       Лук’яненко К. В.

Перевірив:

к.т.н. Бубела А. В.

 

 

Київ-2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….…3-4

РОЗДІЛ1. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АСОРТИМЕНТ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ……………………………………………………………...………….5-8

РОЗДІЛ 2. ХІМІЧНИЙ СКЛАД  ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ……9-11

РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ЯКІСТЬ:…………………………..12

3.1 Характеристика сировини……………………………………….………12-14

3.2 Технологія виробництва………………………………………………....14-17

3.3 Технологічні дефекти……………………………………………...…….17-19

РОЗДІЛ4. ФАКТОРИ, ЯКІ ЗБЕРІГАЮТЬ ЯКІСТЬ:………………………….20

4.1 Упаковка………………………………………………………………….20-23

4.2 Маркування……………………………………………………………..……23

4.3 Транспортування та  зберігання……………………………………..…..23-25

РОЗДІЛ5. ОЦІНКА ЯКОСТІ:……………………………………………….….26

5.1 Органолептичні показники  якості………………………………………26-27

5.2 Фізико-хімічні показники  якості…………………………………….……..27

5.3 Показники безпеки……………………………………………….………27-28

РОЗДІЛ6. ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ТА БРАК ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ………………………………………………………………….…....29-33

РОЗДІЛ7. СУЧАСНИЙ РИНОК ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ:……..34

7.1 Основні виробники………………………………………………...…….34-35

7.2 Насиченість ринку даним  товаром………………………………….…..35-37

ВИСНОВОК…………………………………………………………….……….38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..39

 

 

ВСТУП

 

   Взуття є предметом першої необхідності  і  належить  до  найважливіших товарів народного споживання. Залежно від основних матеріалів  і технології виготовлення взуття підрозділяють на шкіряне,  гумове  і  валяне.  Шкіряному взуттю належить головна роль у виробництві та споживанні.  Тож,  нижче,  під час розгляду механізму  функціонування  ринку  взуття,  основну  увагу  буде приділено саме взуттю зі шкіри.

    Сучасний асортимент шкіряного взуття постійно оновлюється під  впливом безлічі чинників, як мода, зміна  потреб  населення,  поява  нових  видів  і конструкцій взуття, використання нових матеріалів.

      Серед товарів   народного  попиту  споживання  взуття  по  виробництву, об'єму товарообігу  і  різноманітності  асортименту  займає  одне  з  перших місць.

    Щороку у взуттєве  виробництво впроваджуються нові досягнення  науки  і техніки. Сировинна база  взуттєвої  промисловості  розширяється  за  рахунок розробки і  впровадження  у  виробництво  сучасного  асортименту  штучних  і синтетичних шкір для верху і низу взуття.

      Зі збільшенням  виробництва  взуття  росте  значення  товарознавців  у справі   контролю   якості,   вивчення   попиту   і   формування   замовлень промисловості.

      Шкіряним  називають взуття,  верх  якого   виготовляють  із  натуральних шкір, штучних і синтетичних матеріалів,  текстильних матеріалів,  хутра,  а також комбінованих матеріалів. Шкіра є одним з найважливіших матеріалів  для виробництва взуття. Понад 60 % усього взуття,  що  випускається  в  Україні, має верх і підкладку зі шкіри; понад 50 % — шкіряну устілку; понад  20  %  — шкіряну  підошву;  усе  взуття  з  верхом  із  синтетичних  шкір  (4,5  %  у загальному обсязі виробництва) виготовляють зі шкіряною підкладкою.

      Спеціалісти   з  виробництва   взуття   повинні   вміти   на   практиці

використовувати   знання   про   властивість   натуральних   і   синтетичних

матеріалів, особливості формування  якості  взуття  в  процесі  виробництва,

розбиратися  в  принципах  класифікації  і  побудови  асортименту,  володіти

методами  оцінки  якості,  враховувати  порядок  транспортування   і   умови

зберігання взуттєвих  товарів.

      Метою написання  курсової роботи є проведення  дослідження  ассортименту жіночого шкіряного  взуття. Об’єктом дослідження  в  роботі  виступає жіноче взуття,  предметом  дослідження  є  характеристики,  класифікація  та вимоги до якості жіночого взуття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АСОРТИМЕНТ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

 

   Асортимент  жіночого  взуття  включає  усі  види  взуття,  серед  яких

переважають  туфлі,  черевики  і  чобітки  різного  типу.  Фасони  і  моделі жіночого   взуття   відрізняються   великою   розмаїтістю   силуету,   форми шкарпеткової частини, висоти і форми каблука, форми і  конфігурації  деталей верха, способів закріплення на нозі, обробки й інших ознак.

      Жіноче  взуття  виготовляють  в  основному на   каблуках:   низькому, середньому, високому й особливо високому. Однакові по висоті каблуки  можуть відрізнятися по товщині, площі набійки, формі, матеріалу.

      По матеріалі  верха жіноче взуття  підрозділяють  на  юхтову,  хромову, текстильну, комбіновану і зі  штучної  шкіри.  Для  деталей  верха  жіночого взуття використовують більш тонкі шкіри, ніж  для чоловічий,  різноманітних квітів і відтінків, гладкі, нарізні, зі штучною лицьовою  поверхнею,  лакові і ворсові. Взуття літнього  асортименту  виробляють  також  з  бавовняних  і лляних тканин;  домашнє  взуття  -  з  бавовняних  і  вовняних  тканин.  Для домашнього  ошатного  і  вихідного  взуття  використовують   також   шовкові тканини. Верх літнього, осінньо-весняного і домашнього  взуття  виготовляють з різних видів штучних шкір.

      Різноманітні  види  обробки  лицьової  поверхні  жіночого   взуття   - тиснення,  тіньова  обробка,  комбінація  квітів.  Прикрашають   це   взуття декоративними  елементами:   пряжками,   бантами,   кліпсами,   перфорацією, художньою фурнітурою, декоративними рядками.

      Велику  частину  жіночого  взуття  випускають  на   гумовій   підошві: шкіроподібній  гумі,  шкіроволокно,  транспарентній  і  пористій  гумі.  Для деталей низу застосовують також пластмаси.

      Методи  кріплення  -  клейовий,  строчечно-клейовий,  литий,   гарячої вулканізації,  рідше  ниткові  і   комбіновані.   Вінтогвоздевими   методами виготовляють тільки юхтове взуття.

      Асортимент  жіночого  взуття  постійно  розширюється  і  змінюється  в результаті росту його виробництва, появи нових видів  виробів,  застосування нових  матеріалів  і  методів  кріплення,  упровадження   більш   зробленого устаткування, зміни  купівельного  попиту.  На  асортимент  впливають  також напрямок  моди,  чисельність  і  склад  населення.  Важливе   значення   має відновлення асортименту, що  характеризується  питомою  вагою  взуття  нових моделей у загальному обсязі випуску.

      По цільовому  призначенню жіноче шкіряне   взуття  (включаючи  взуття  з верхом з тканини, фетру,  штучної  шкіри  і  т.д.)  поділяють  на  побутове, спортивне, виробниче й ортопедичне. Шкіряне взуття  підрозділяють  також  на зимове, осінньо-весняне, літнє і кімнатне.

      По способу  виробництва шкіряне взуття поділяють  на взуття  механічного і ручного виробництва.

      По  характеру   виробництва  розрізняють   взуття  масового  пошиття   і модельне.

      По застосовуваному  матеріалу верху розрізняють взуття хромове, юхтове, комбіноване, текстильну, зі штучної і синтетичної шкіри, хутряне.

      По виду  і конструкції розрізняють   черевики  з  круговою  і   відрізною союзкою, криючий «конверт»,  на  гумках;  черевики  і  туфлі  різного  крою; чоботи прикрійні і витяжні, чобітки, напівчобітки і т.д.

      По матеріалі   низу  взуття  буває  на  шкіряній  підошві,  монолітної,

пористої, транспарентної та шкіроподібної гумі;  на  повстяній  підошві;  на

підошві з пластмас, натурального каучуку і т.д.

      По методу  кріплення низу  взуття  підрозділяють  на  клейове,  рантове (усіх  різновидів),  гарячої   вулканізації,   напівсандальне   (доппельне), сандальне,  методу  парко,  прошивне,  виворітне,  цвяхове  і   комбінованих методів.

      По висоті  каблука розрізняють взуття без  каблука (спортивні, домашні і національні туфлі), на низькому каблуці (до  25  мм),  середні  (26-45  мм), високому (46-60 мм) і особливо високому каблуці (вище 60 мм). На  середньому каблуці  виготовляють  жіноче  і  дівоче  взуття,  на  високому  й  особливо високому - тільки жіноче взуття.

      По кольору  верху шкіряне взуття буває  чорним, кольоровим (коричневим), ярким (червоним, бордовим, синім, блакитним, темно-сірим,  жовтим),  світлим (ясно-сірим і бежевим), білим, натуральним, двоцвітним.

      По способу  закріплення на нозі взуття  може бути на шнурках,  ґудзиках, кнопках,  пряжках,  гумках,  застібках-блискавках  і  без  пристосувань  для закріплення.

      У залежності  від ширини  шкарпеткової  частини   розрізняють  взуття  з носками широкими, середньої ширини, звуженими і вузькими.

      По характері  заокруглення носок взуття може  бути гострим,  округленим, круглим, прямокутним, а за формою  поперечного  переріза  -  закругленим,  з округленими гранями, гранованим.

     Фасони  каблуків,  особливо  жіночого  взуття,  відрізняються  великою розмаїтістю (рис.  1.1).  Їх  розрізняють по  висоті,  товщині,  розмірам, опорній площадці, формі поверхні.

 

 

Рис. 1.1. Форми каблуків:

        1,2- стовпчик; 3 - шпилька; 4 - французький; 5 - талірований; 6 - англійський; 7 - прямої; 8 - віденський; 9 - приталений; 10 - розширений до набійки; 11 - подовжений; 12-віденський; 13 – клиноподібний

Форма і зовнішній вигляд  заготівлі  модельного  взуття  залежать  від

кількості  деталей  верха,  їхньої  конфігурації,  взаємного   розташування, способу закріплення на нозі, характеру обробки. Моделей взуття  більше,  ніж фасонів, тому що по одній колодці можна виготовити кілька моделей.

 Одним з важливих відмітних ознак моделі взуття є декоративна  обробка. Для прикраси шкіряного взуття застосовують  перфорацію,  декоративні  рядки, бизики, канти, просечки, бейки,  відсічення,  пряжки  зі  шкіри,  чи  металлу пластмас,  прикраса  рельєфом,  декоративну  фурнітуру,  обробку  хутром   і вишивкою, гаряче тиснення, фотодрук, тонування, декоративні і фігурні  ранти й ін.

 

РОЗДІЛ 2. ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

Матеріал для верху взуття має бути гарним, модним за кольором і характерові обробки, тобто відповідати певним естетичним вимогам. Матеріали для деталей верху взуття мають бути м'якими, не тиснути на стопу, але водночас мати певну жорсткість, забезпечувати гігієнічні умови функціонування стопи.

Обгрунтування вибору матеріалів всіх деталей верху виконують у відповідності до вимог ГОСТ19116-2005.

Для верху взуття застосовують різноманітний асортимент шкір, відмінних методом дубления, способом обробки лицьової поверхні, і т.д. Вирізняють такі групи шкір для верху взуття: з великої рогатої худоби, спилок, свинячі, шевро і козлину,шеврет, кінські, велюр інубук, лакове, замшу. До того ж штучну шкіру. Наведемо показники (ГОСТ 939-88) хімічного складу і фізико-механічних властивостей натуральних шкір хромового дублення для верху взуття в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники (ГОСТ 939-88) хімічного складу і фізико-механічних властивостей натуральних шкір хромового дублення

Найменування показника	Види шкіряної сировини
	>Литка,виросток,півшкірник, шевро	>Яловка,бичина, бугай	>Шкури овець (>шеврет)	>Нубук, велюр
Масова частка, % вологи	10-16	10-16	10-16	10-16
-оксид хрому, щонайменше  для шевро	4,3 3,7	4,3	4,3	4,3
-речовин,екстрагіруємих органічними розчинниками без полімерних сполук	3,7-10	3,7-10	3,7-10	3,7-10
Межа міцності при розтягненні,МПа, щонайменше	18	15	14	14
Напруга у разі тріщин лицьового шару,МПа, щонайменше	15	13	10	-
Подовження при напрузі 10МПа, %	15-35	20-40	20-40	20-40
Стійкість покриття до багаторазовому вигину, бали, щонайменше	3	3	3	-

Розглянемо докладніше литку, виросток, полушкірник і шевро хромового дублення.

Таблиця 2

Показники фізико-механічних властивостей шкір для зовнішніх деталей верху взуття (по ГОСТ 939-88)

Шкіра	Межа міцності при розтягненні,МПа, щонайменше		Подовження при напрузі10МПа  за партією, %	Напруга у разі тріщин лицьового шару по партії,МПа, %	Товщина матеріалу, мм
	за партією	поза шкірою
>Литка	26	16	15-25	21	0,8-1,1
>Полушкірник	21	16	18-30	18,5	0,9-1,2
>Виросток	21	16	15-28	18,5	0,9-1,2
>Шевро	18	13	15-35	13	0,7-1,0

З таблиці видно, що високою межею міцності при розтягненні і найбільшою напругою у разі тріщин має теля. Такі показники необхідні повсякденному взуттю,тому що це забезпечить надійність і довговічність його служби.

На зовнішні деталі низу взуття застосовують:

1) для підошви - шкіри по ГОСТ 29277-92, каучук, поліуретан,кожволон,термопластичний еластомер, полівінілхлорид, дерево, пробка по нормативно-технічній документації;

2) для каблука - синтетичні  матеріали, дерево, пробка по нормативно-технічній документації;

3) для п'ятки - синтетичні матеріали з приводу нормативно-технічної документації і метал.

Основними вимогами до підошвенних матеріалів є високий опір до стирання і багаторазового вигину, твердість, амортизаційна здатність, низька масса  і т.п.Підошвенні матеріали можуть мати низькі гігієнічні властивості, бо між стопою і підошвою перебуває по кілька верств різних матеріалів.

Таблиця 3

Показники фізико-механічних властивостей матеріалів для підошов

Показник	>Підошва
	>Кожволон(КТ,К,КТМ)	>ТЭП	ПВХ	ПУ
Щільність,г/см3	0,5-0,7	0,7-0,8	0,8-0,9	0,55
Межа міцності при розтягненні,МПа	6-6,5	3,5-4	3-4	6-8
Подовження при розриві,%	200-450	380-540	200-250	420-500
>Твердість,ум.од	85-85	75-80	50-60	60
Опір стиранню, Дж/ мм3	3-4,5	3-5	3-5	10

Таблиця 4

Показники фізико-механічних властивостей матеріалів для каблуків

Показник	>Вторинна смола	Поліетилен низький тиск	>Поліпропілен	АБС- пластик
Щільність,г/см3	1,2	-	-	-
Межа міцності,МПа При розтягненні При стисканні При вигині	35…70 60…89 45…75	19…38 - 20…40	30…40 60…70 90…120	- 80…100 90…160
Температура плавлення, °З	190…270	-	-	-
Міцність кріплення каблуків, М	1000	-	900	до 1500

Для каблуків вибираємо поліпропілен, він являє собою тверду речовину, подібну за зовнішнім виглядом з поліетиленом високої густини, але відмінну від нього вищою міцністю.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ЯКІСТЬ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

3.1 Характеристика сировини

 

Матеріали, що застосовуються для виробництва взуття:

1.Шкіри для низу взуття

Використовуються для  виготовлення підошов, основних устілок, рантів, жорстких задників, каблуків. Ці шкіри товсті, щільні, жорсткі, мають високу стійкість до стирання, стиснення, низькою вологоємністю (максимальна 80%), міцно утримують підошовні скріпи (цвяхи, гвинти, дужки). Виробляють зі свинячої сировини комбінованим методом дублення.

Шкіри для низу взуття прийнято ділити на дві підгрупи: шкіри для низу взуття гвинтового або цвяхового методу кріплення і шкіри для низу взуття ниткових і клейового методів кріплення. Шкіри першого типу виробляють з шкур великої рогатої худоби, а другого типу - з усіх видів сировини.

Виробляють завтовшки  понад 2,5 мм. Виняток - рант дитячого взуття.

За товщиною діляться на шість категорій: більше 5 мм, 4,6-5 мм, 4,1-4,5 мм, 3,6-4 мм - підошовні шкіри; 3,1-3,5 мм, 2,5-3,0 мм -- устілкової шкіри

2.Шкіри для верху взуття та підкладки

Залежно від виду сировини виробляють яловичу, кінську і свинячу юхту. Кінська юхта менш щільна, міцна, більш тягуча, водопроникна. Свиняча юхта має наскрізні пори від щетини, отже вона має високу водопроникність і з неї виготовляють халяви чобіт, берци черевик, верх сандалій. Будь-яку юхту виробляють комбінованим методом дублення.

Залежно від виду взуття, що виготовляється юхту ділять на взуттєву і сандальну. Вони відрізняються не тільки призначенням, але і властивостями. Взуттєва юхта призначена для верху важкого виробничого або армійського взуття (чобіт, напівчоботи, черевиків). Це товста, м'яка шкіра, з високою водонепроникністю за рахунок рясного жирування (містить 22-28% жиру), наповнення та гідрофобізації. З сандальной юхти виготовляють верх сандаль -- річного, легкого взуття, що не має основної устілки, жорстких підносків, підкладки. Сандальная юхта відрізняється від взуттєвої меншим вмістом жиру в шкірі (7-15%), більшою жорсткістю і пружністю.

3.Шкіри для верху взуття (крім юхти та замші). В даний час їх виробляють не тільки хромовим, алюмохромовим, тітанохромовим, а й бесхромовими способами дублення (тітаноцірконіевим, алюмотітаноцірконіевим і ін). Шкіри цієї підгрупи призначені для верху повсякденного, модельного, спортивної, легкої, домашньої та ортопедичного взуття. Від юхти вони відрізняються гарним зовнішнім виглядом, меншою товщиною і щільністю, більшою пористістю, м'якістю, в'язкістю і проникністю (для газів, пари та води). Їх виробляють товщиною від 0,5 до 2,8 мм, шкіри товщиною понад 2,2 мм називають шкірами підвищених товщин, шкіри товщиною понад 1,6 мм виробляють для бесподкладочного взуття.

Шкіри для верху взуття виробляють зі шкір великої рогатої худоби. До них відносяться опоек, виросток, полукожнік, бичок, яловка. Шкіри для верху взуття з козячих шкур одержали назви шевро і цапина. Шкіри площею менш 60 дм2 відносять до шевро, з більшою - до козлячі. Шкіру з шкур овець називають шеврет. Свинячі шкіри для верху взуття випускають з дрібних і середніх свинячих шкір. На відміну від інших шкір вони більш жорсткі і сухі на дотик, з нерівною, грубою, зморшкуватою лицьовою поверхнею, мають наскрізні отвори від щетини. З шкур лошат виробляють жеребок і виметку; по міцності і зносостійкості вони поступаються опойку і виростку, з мірою схожа на мерею цапиний. З шкур дорослих коней випускають кінські передіни.

4.Шкіри для підкладки взуття. Їх випускають зі шкір великої рогатої худоби, з свинячих, козячих, овечих шкір і з бахтармяного спилка мінеральними і хромсінтановими методами дублення. Для вироблення підкладкових шкір використовують тонку, пухку сировину з великою кількістю вад, мало придатне для для виготовлення шкір для верху взуття. Це тонкі (0,6-1,5 мм), м'які шкіри, по міцності поступаються шкірам для верху взуття з аналогічної сировини.

 

3.2 Технологія виробництва

 

Моделювання та конструювання.

Моделювання починається з розробки малюнка моделі. Цей малюнок, як основа реалістичного зображення, є початковим етапом процесу виготовлення взуття. Ескіз взуття ретельно аналізується з точки зору естетичних властивостей і технічних можливостей промисловості. Від ескізів переходять до макетування, так як тільки об'ємна форма дозволяє остаточно уточнити задум, його композиційне і конструктивне рішення, отримати чітке уявлення про моделі.

Макет взуття, тобто зліпок колодки, можна створити за допомогою  проклеєного тканини, пап'є-маше і інших матеріалів. Сучасним методом є макетування щодо жорсткої оболонки, отриманої на вакуум-апараті з ПВХ плівки. Суть методу полягає в тому, що поверхню колодки обтягують розігрітою на вакуум-апараті полімерною плівкою, яка при охолодженні утворює тверду оболонку. Відпрацювання в макеті майбутньої моделі проводиться за одночасного вирішення верху і низу. Ліплення низу виконується разом з верхом або окремо. Потім на макет наноситься всі конструктивні і декоративні строчки, лінії, фурнітура та ін. Колір і фактура макету повинні імітувати ті матеріали, з яких передбачається шити модель.

Конструювання - це перенесення  об'ємних деталей макета або ескізу взуття на плоску розгортку креслення, здійснюваний художником-конструктором.

Підготовчі операції включають попередню добірку та обробку матеріалів, необхідних для виробництва взуття.

Розкрій матеріалів на деталі здійснюється,  залежно від виду матеріалу, різними способами. Для вирубування деталей взуття на пресах використовуються спеціальні ножі закритого контуру - різаки. Штучні матеріали вирубують з настилів у кілька шарів, число яких залежить від матеріалу і потужності преса.

Крім пресів різної конструкції, може застосовуватися вирізування деталей за допомогою лазерного променя, віброножей, ножиць, аж до водо - і гідроструминні різаків.

Більшість деталей перед скрепленням попередньо обробляють. При необхідності, коли деталь у взутті застосована в обрізку, зовнішні краї підфарбовують в тон лицьового покриття. Якщо деталь застосовують взагібку, то її край загинають і промащують клеєм. Стоншування країв деталей взагібку має забезпечувати рівну поверхню.

Каблуки при необхідності обтягують матеріалом верху. На певних деталях, в залежності від виду та конструкції взуття, завдають маркування. Для художнього оформлення деталі верху, особливо з штучних шкір, піддають оздоблення.

Збірка і формування заготовок.

Складання заготовок може проводитися різними методами: зшиванням, склеюванням, зварюванням. Розроблено методи виготовлення заготовок із штучних шкір на так званих силіконових матрицях. Негативні тверді матриці з силіконових каучуків відлилися при кімнатній температурі і дозволяють отримувати заготовки на плоскому вигляді з різною фактурою та імітацією швів.

Процес формування заготовок  з ПВХ-паст або порошків виробляється на установках ТВЧ потужністю 25-30 кВт. Класичним же методом залишається  зшивання на швейних машинах. Окремо зшивають підкладкові, прокладочні і зовнішні деталі. Застосовують різні види швів.

При зшивання деталі складаються  строго за відмітками, проколи голки  повинні щільно заповнюватися, шви  стягуючі без пропуску стібків.

Формування заготовки  проводиться в цілому з метою  надання їй об'ємної форми, близької до форми стопи. При формуванні заготовки  проводять обтяжною-затяжні операції на колодках.

Формування заготовки  є дуже важливою і відповідальною операцією, тому що від правильності проведення процесу залежить, виникнуть  надалі дефекти: розрив деталей при  додатку невідповідних зусиль, їх перекіс при аналогічних умовах, складки і зморшки при поганій  розпрямленими деталей, недостатня формостійкість заготовки, сліди скріп на основній устілці, непріклеєна підкладка заготовки.

Прикріплення  низу взуття.

Ці процеси містять у собі прикріплення підошов, каблуків, набойок.

Каблуки кріпляться незалежно  від виду підошви, тут метод кріплення визначається матеріалом, висотою, фасоном і статево-віковими призначенням взуття. Як скріп використовуються каблукові цвяхи, втулки і стрижні - для високих і середніх каблуків, клеї та інші матеріали. Всі методи кріплення в залежності від виду скріп поділяють на штифтові, клейові, комбіновані.

Гумові підбори через погане тримання скріп, малого опору гуми виривання цвяха частіше прикріплюють зовні. Число цвяхів (7-13) залежить від фасону каблука і від розміру взуття. Цвяхи повинні бути рівномірно розподілені по поверхні каблука і розташовуватися на відстані 4-10 мм від краю устілки. Кріплення цвяхами здійснюють зовні і зсередини взуття.

Набійки кріплять до підборів цвяхами, сформованими на них штирями, із застосуванням клеїв. Форми набойок і штирів різні, мають свою специфіку у різних виробників, а також залежать від моделі взуття. Все це утрудняє ремонт взуття при зміні набойок, тому що відсутня їх нормована типізація. У результаті ремонтні майстерні просто забивають цвяхи в полімерні каблуки, руйнуючи їх структуру і знижуючи міцність.

 

 

         Обробка взуття.

Проводиться з метою надати взуттю привабливий зовнішній вигляд, а також приховати деякі легкі дефекти. Всі процеси обробки можна розділити на фізико-хімічні та механічні методи, для низу та верху взуття.

До механічних методів  відноситься фрезерування урізу підошви, прасування взуття, полірування. Фрезерування проводиться спеціальними фрезами, коли надлишки підошви зрізаються. Прасування проводиться за допомогою нагрітих до температури 1000С спеціальних катків. Полірування відноситься до фізико-хімічних процесів, так як розплавлені воскові матеріали наносять спочатку на урізу або ходову поверхню шкіряної підошви, а потім полірують підошву.

До хімічних методів відноситься аппретірування, тонування, видалення і зафарбовування забруднень, закладення дрібних дефектів. Аппрет у вигляді блискучої, пофарбованої або незабарвленої плівки наноситься розпиленням або тампонами і щітками. Тонування відрізняється від аппретірування тим, що наносять барвистий склад не на всю заготовку, а тільки в окремих її частинах - частіше по швах, в місцях з'єднання деталей. Чищення взуття здійснюють механічних та фізико-хімічними методами. При механічному чищенні видаляються пил, клейові і інші забруднення волосяними щітками, для ворсових шкір застосовують шліфувальні шкурки. При фізико-хімічного чищення видаляють сліди клею, воску, жиру тощо - все те, що не могло бути знищено механічним способом. Вона здійснюється вручну, тампоном або щіткою, за допомогою смивочних рідин.