Характеристика діяльності підприємства

1 Характеристика діяльності підприємства

1.1. Загальна характеристика  діяльності Прикарпатського  УБР

    Прикарпатське управління бурових робіт (УБР) входить до складу ВАТ „Укрнафта” на правах структурної одиниці і є провідною організаційною ланкою ВАТ „Укрнафта” з питань пошуково-розвідувального та експлуатаційного буріння.

      Головною метою УБР є:

    - забезпечення приросту запасів нафти і газу;

    - забезпечення рентабельності виробництва;

    - підвищення ефективності і якості виконуваних робіт за рахунок застосування нової техніки і прогресивної технології;

    - подальше вдосконалення використання трудових ресурсів і організації робіт.

      Предметом діяльності УБР є  будівництво пошуково-розвідувальних  експлуатаційних свердловин; відновлення  та експлуатація ліквідованих  малодебітних нафтових та газових свердловин, освоєння низько перспективних геологічних об’єктів на основі високоефективних методів розкриття пласта як в недіючих і ліквідованих свердловинах, так і в пробурених нових і т. п.

    Планом  на 2007 р. передбачалось почати буріння 10 свердловин, з них 2 розвідувальні свердловини та 8 експлуатаційних. Фактично забурено 10 свердловин. Це розвідувальні свердловини 2-Гошів, 4 Підс. І експлуатаційні: 50 Пер., 183 ПД, 827 Д, 34 ЛД, 172 ПП, 31 Вол., 135 ВД, 953 Д. Закінчено буріння 10 свердловин (3 Підс. – розвідувальна свердловина і 30 ДВол., 31 ЛД, 826 Д, 134 Ан., 951 Д, 134 ВБ, 171 ПП, 184 ПД, 183 ПД – експлуатаційні свердловини) при плані 9 свердловин. Закінчено будівництвом 10 свердловин при плані 9 свердловин. Закінчено будівництвом понад план розвідувальна свердловина 1 Цінева. Здано в експлуатацію у звітному періоді 10 свердловин. Понад план здана експлуатаційна свердловина 183 ПД і розвідувальна свердловина 1 Цінева.

    Отже, загальний обсяг проходки склав 20730 м при плані 20250 м, в тому числі в експлуатаційному бурінні проходка склала 18022 м при плані 17550 м, а в розвідувальному – 2708 м при плані 2700 м. Перевиконання плану склало 2,4 %.

    Ефективність  сумісної роботи бригад вежобудування  і буріння в циклі спорудження  свердловин, їх високий технічний, а також організаційний рівень відобразився в зниженні тривалості циклу свердловин.

    Високий рівень організації праці, використання технологічних впроваджень в  бурінні зумовило зниження витрат часу.

    Крім  бурових робі підприємство проводить також роботи по уникненню ускладнень на бурових, а також по ліквідації аварій.

    Виконання основних виробничих завдань на підприємстві забезпечують допоміжні підрозділи, що займаються технічним обслуговуванням  на підприємстві. До них крім робіт по усуненню ускладнень і ліквідації аварій на бурових відносять ремонтні роботи, роботи по забезпеченню робочих місць різними видами енергії, основними і допоміжними матеріалами, інструментами, інше виробниче обслуговування. 

1.2 Характеристика внутрішнього середовища

    Виробнича структура підприємства – це відображення його виробничо-технічної, організаційної та економічної єдності, тобто сукупність внутрішніх виробничих підрозділів  і служб підприємства, співвідношення і взаємозв’язок між ними. Виробнича  структура бурового підприємства визначається особливостями процесу спорудження свердловин і залежність від масштабу виробництва, ступеню спеціалізації і кооперування, рівня механізації виробничих процесів.

    Виробнича структура Прикарпатського УБР складається з основного і допоміжного виробництва. Основне виробництво охоплює процеси, безпосередньо пов’язані з виконанням основних видів робіт (будівництво і монтаж бурової, проходка і кріплення стовбуру свердловин). Допоміжне виробництво забезпечує нормальні умови для безперебійного виконання визначеного виду робіт основного виробництва, його технічного обслуговування.

    Також до підрозділів основного виробництва  відносяться вишко-монтажний цех (ВМЦ), який проводить будівництво  наземних споруджень (прокладання і  розробку водо- і паропровідних труб, будівництво під’їзних шляхів), будівництво і розробку привежових споруджень, монтаж, демонтаж бурового обладнання. Кінцевий результат робіт, які проводить ВМЦ – споруджена бурова вежа, яка передається для буріння стовбура свердловини. У склад ВМЦ входять будівельно-монтажні бригади.

    До  допоміжного виробництва відносять  базу виробничого обслуговування (БВО, в рамках якої концентрується ряд  служб зі спеціалізацією за технологічною  ознакою, які здійснюють обслуговування, ремонт обладнання, труб і турбобурів, електрообладнання.

    В склад ВБВО входять прокатно-ремонтний  цех бурового обладнання, турбобурів, електробурів і труб, прокатно-ремонтний  цех електрообладнання і енергопостачання та глиногосподарство. Вище вказані  служби БВО забезпечують бурові бригади справним силовим і енергетичним обладнанням, інструментом, бурильними і обсадними трубами, здійснюють нагляд за правильною їх експлуатацією, обслуговуванням, проводять їх ремонт в планово-попереджувальному режимі. Діюча виробнича структура Прикарпатського УБР повністю забезпечує виконання необхідного обсягу робіт, які необхідні для спорудження свердловин.

    Щодо  матеріально-технічної бази, то тут  слід відмітити те, що забезпечення матеріально-технічними ресурсами  основного і допоміжного виробництва в управлінні займається відділ матеріально-технічного постачання.

    В 2010 році забезпечення основного і допоміжного виробництва матеріальними ресурсами проводилось за рахунок:

1. виділення замовників (Охтирським НГВУ) матеріальних ресурсів (труби обсадні, долота, хімпродукція, паливо-мастильні матеріали, цемент, електропродукція, товари легкої промисловості), запасних частин до бурового обладнання та інше;
2. прямих договорів з поставниками продукції (канат пеньковий, стальний, запчастини до бурового обладнання, засоби індивідуального захисту, пиломатеріали, матеріали легкої промисловості тощо).

    За  виділене управлінню замовниками авто бензин, дизельне паливо в 2010 році частково проводився розрахунок за надані управлінню послуги. Відділ матеріально-технічного постачання в 2010 році з покладеними на нього обов’язками справився, забезпечивши виконання управлінням бурових робіт плану по проходці та будівництву свердловин і здачі їх замовнику. Однак уникнути простоїв бурових бригад поз-за відсутності матеріальних ресурсів не вдалося. Основними причинами простоїв стали: відсутність обсадних труб, цементів. Не в повній мірі забезпечувався автотранспорт пально-мастильними матеріалами, що викликало зриви в роботі тракторної техніки при будівництві бурових та рекультивації землі по закінченні буріння свердловин.

    Для оцінки роботи будь-якого підприємства використовують техніко-економічні показники, які характеризують результати виробничої діяльності. Вони взаємопов’язані  і відображають різні сторони  виробництва. Технічні показники характеризують рівень досконалості використовуваної техзніки і технології, а також технічні характеристики обладнання, інструменту і т. д. Економічні показники характеризують рівень господарської діяльності підприємства. При аналізі і оцінці діяльності бурових підприємств слід враховувати специфіку утворення ТЕП, яка суттєво відрізняється від інших підприємств. Один з найбільш важливих факторів – фактор, що враховує геолого-технічні умови спорудження свердловин.

    Враховуючи  все вище наведене, розглянемо ТЕП діяльності Долинського УБР за 2008-2010 рр. (табл. 1.1) та розглянемо динаміку даних показників. Використовуючи ряди динаміки, визначимо абсолютні прирости, темпи росту, темпи приросту, Результати розрахунків занесемо в таблицю 1.2 і графічно зобразимо (рис. 1.1.) 
 

Таблиця 1.1 – Основні ТЕП діяльності Прикарпатського УБР.

Таблиця 1.2 – Динаміка основних ТЕП діяльності Прикарпатського УБР.

Рисунок 1.1 – Динаміка основних ТЕП діяльності Прикарпатського УБР. 

    Отже  з вищенаведених таблиць та рисунку 1 можна зробити наступні висновки.

    Одним х основних показників підприємства, о розглядається є проходка, яка протягом 2008-2010 рр. збільшилась на 27,4 % порівняно з 2007 р. Перш за все це відбулось завдяки покрашенню підготовки виробництва, а також впровадження нової техніки. Щодо планового показника, то перевищення фактичного над плановим значенням склало 2,4 %, що було зумовлене збільшенням обсягу робіт, механізацію і автоматизацію виробничих процесів, а також впровадженням націоналізаторських пропозицій, передової технології у вежобудуванні і бурінні.

    Комерційна  швидкість в експлуатації мала тенденцію  до росту протягом даних 3-ох років, а у 2010 році була виконана на 109,1 % щодо запланованого, а порівняно з 2008 р. та 2009 р. цей показник збільшився відповідно на 117,8 % та 140,3 %, що, звичайно ж, позитивно вплинуло на величину проходки.

    Щодо  фондовіддачі, то тут за період, що розглядалось, не спостерігалось відносно ніякої тенденції щодо швидкого росту чи спаду. Так у 2010 році спостерігається її незначне зниження на 3,8 % порівняно з 2008 р., але застосування більш прогресивних форм і методів організації, сучасних технологій і більш кваліфікованого виконання робіт підняло цей показник порівняно з базисним роком на 7,5 % у 2010 р. і порівняно з 2009 р. на 11,7%.

    За  період з 2008 року по 2010 р. спостерігалась також позитивна динаміка  продуктивності праці бурових бригад, і як видно з таблиці 1.1, кожен рік вона зростала, навіть перевищуючи заплановані рівні (склала 102,4 % від запланованого).

    У зв’язку із ростом цін на бурове обладнання, хімреагенти та інші матеріали, підвищення складності умов буріння та затрат при виконанні бурових робіт в цілому витрати по підприємству, звичайно ж, збільшуються. Це також може бути пов’язане зі зниженням буримості робіт, що залягають на великих глибинах (це призводить до збільшення витрат доліт, бурових розчинів та ін.). Збільшення фактичної собівартості робіт можна пояснити збільшенням обсягів проходки та залежних від них умовно змінних витрат (витрати на обсадні труби, тампонажний цемент, інші матеріали). Так собівартість 1 м проходки зросла від 664 грн. у 2008 році до 791,94 грн. у 2009 р., а у 2010 – до 960,4 грн., при цьому перевищила заплановане значення на 3,1 %, а минулорічну собівартість на 21,2 %.

    Але завдяки ефективній роботі підприємства, не дивлячись на значний ріст собівартості за період, що розглядається, один з  найголовніших показників підприємства – прибуток не зменшився і навіть значно збільшився у 2010 р. порівняно з 2008 р. і склав 220,5 %, перевищуючи заплановану величину на 17,4 %, що свідчить про підвищення рентабельності виконуваних робіт.

    Зокрема 2010 р. приніс позитивні наслідки діяльності Прикарпатського УБР. Основні ТЕП в цілому відображають майже достатню ефективність роботи  підприємства при даних економічних умовах в нашій країні. Ці наслідки були зумовлені покращенням організації виробництва та праці, більш раціональним використанням наявних основних фондів, а зокрема, звичайно, і покращенням роботи управлінського персоналу.

    Але не дивлячись на те, що головна ціль підприємства – прибуток з даний  період зріс, слід далі продовжувати нарощувати виробництво, розширювати фронт  виконуваних робіт, здійснювати пошук нових джерел фінансування та підтримання стабільності умов функціонування. 

     1.3 Характеристика зовнішнього середовища та  проведення SPACE – аналізу підприємства

    Для опису зовнішнього середовища, що впливає на діяльність Прикарпатьского УБР скористаємося таблице 1.3, у яку занесемо основні фактори зовнішнього середовища та оцінимо їх позитивний чи негативний вплив.

     Сьогодні  при оцінюванні стратегічного положення  підприємства усе частіше використовується SPACE-аналіз (Strategic Position and Action Evaluation) -  комплексний метод, призначений для оцінювання ситуації та вибору стратегій.

      Його привабливість пояснюється тим, що дає можливість проаналізувати наявну стратегію підприємства навіть тоді, коли вона існує у неявному вигляді.

     У SPACE - аналізі виокремлюють чотири групи системних критеріїв оцінювання:

• економічний потенціал (або «фінансова сила»);
• конкурентні переваги;
• привабливість галузі (бізнес-напрямку);
• стабільність середовища (зовнішні умови бізнесу).

     Кожен із критеріїв складається з певного  переліку факторів, що знаходять вираз у відповідних показниках, проведемо їх оцінку та відобразимо результати у таблиці 2.6.

     Таблиця 1.4 – Визначення складових для побудови матриці SPACE-аналізу

     Для оцінки показників використаємо 5-бальну шкалу, від 0 до 5. «Вага» визначає значущість кожного критерію щодо всієї сукупності критеріїв та міститься в діапазоні від 0 до 1, сума значень при цьому має становити 1. Після обчислення значень оцінок за кожним критерієм (оцінка перемножується на «вагу»), визначається сумарна оцінка за кожною групою. Отже, після проведення оцінки, знайдемо координати точки P (x,y) для побудови матриці SPACE-аналізу за такими формулами:

Х = IS – СА = 4,8-4,30 = 0,5

Y = FS – ES = 4,2-3,9 = 0,3

     Побудуємо матрицю SPACE-аналізу, в якій кожна піввісь є поданням загального критерію за групою (рисунок 1.2). У результаті сполучення отриманої точки Р (0,5;0,3) з початком координат утворюється вектор, що вказує на наявний чи доступний у перспективі тип стратегії .

     Рисунок 1.2 - Матриця SPACE-аналізу Прикарпатського УБР

     Отже, відповідно до проведеного SPACE-аналізу  для досліджуваного підприємства характерним є агресивний тип стратегічної боротьби у конкурентному середовищі. До такого типу стратегій належить стратегія лідерства,  яка передбачає підтримання позиції на ринку і зміцнення конкурентних позицій в галузі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2 Теоретико-метологічний аспект оцінки трансакційних витрат  як елементу управління потенціалом підприємства 

2.1 Поняття трансакційних витрат як елементу управління потенціалом підприємства 

      Подальше  становлення ринкових інститутів, світове визнання країни з ринковою економікою, приватизаційні процеси, проблема реприватизації, специфікації і захисту прав власності, робить проблеми прав власності та трансакційних витрат вкрай важливими та актуальними для української економіки.

      У сучасних умовах, за переходу економічних систем на вищий рівень розвитку, прискорення науково-технологічного прогресу, спеціалізації та глобалізації економічного простору, активніше виявляється тенденція до зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко сягає половини вартості кінцевої продукції. Трансакційні витрати мають вирішальне значення для розміщення ресурсів і структури економічної організації. Різноманітність трансакційних витрат обумовлюється різноманітністю контрактних відносин, форм власності, типів фірм.

      Трансакційними називаються витрати у сфері обміну, пов'язані з передачею прав власності. Ця категорія була введена в економічну науку в 30-х роках Рональдом Коузом в роботі “Фірма, ринок і право” і нині набула широкого поширення. Він дає пояснення суті трансакційних витрат так: “Щоб здійснити ринкову трансакцію, необхідно визначити, з ким бажано укласти угоду, сповістити тих, з ким хочуть укласти угоду та на яких умовах, провести попередні переговори, підготувати контракт, зібрати відомості, для того, щоб переконатися у тому, що умови контракту виконуються і так далі...”.

      З погляду неоінституціоналізму, будь-який акт обміну є не що інше, як обмін  “пучками прав власності”. Ці права  передаються за допомогою контракту, який фіксує, які саме правочинності і на яких умовах підлягають передачі. Чим складніше залучені в обмін блага і чим складніша структура пов'язаних з ними трансакційних витрат, тим складніший контракт.  Виділяють п'ять основних форм трансакційних витрат: витрати пошуку інформації; витрати ведення переговорів і висновку контрактів; витрати вимірювання; витрати специфікації захисту прав власності; витрати опортуністичної поведінки.

      Витрати пошуку інформації пов'язані з пошуком потенційних покупців і продавців. Неповнота наявної інформації призводить до додаткових витрат, пов'язаних з покупкою товарів за цінами вище рівноважних (або продажем нижче рівноважних), з втратами, які пов'язані з покупками товарів-субінститутів.

      Витрати ведення переговорів  і висновку контрактів також вимагають витрат часу і ресурсів. Витрати, пов'язані з переговорами про умови продажу, юридичним оформленням операції, нерідко значно збільшують ціну речі, що продається.

      Витрати вимірювання пов'язані не тільки з прямими витратами на вимірювальну техніку, але і з помилками, які неминуче виникають в цьому процесі. В цьому випадку певну економію обумовлює стандартизація продукції, що випускається, а також гарантії, що надаються фірмою (безкоштовний гарантійний ремонт, право обміну неякісної продукції на якісну). Проте повністю ліквідувати витрати вимірювання ці заходи не можуть.

      Особливо  великі витрати специфікації і захисту прав власності. У суспільстві, де відсутній надійний правовий захист, нерідко зустрічаються випадки порушення прав власності. До таких витрат можна віднести витрати на зміст судових і державних органів, які знаходяться на варті правопорядку.  Поведінку сторін після контракту дуже важко передбачити. Нечесні партнери можуть виконувати умови договору мінімально або навіть ухилятися від їх виконання. Таким чином, поведінка індивіда, що ухиляється від умов дотримання контракту з метою отримання прибутку за рахунок партнерів, називається опортуністичною .

      Трансакційні  витрати виникають як до процесу  обміну, так і після нього. Поглиблення  розподілу праці і розвиток спеціалізації сприяє зростанню трансакційних витрат.

      Значний внесок у розвиток трансакційного підходу  внесли А. Алчіан і Р. Демсец. У роботі “Виробництво, інформаційні витрати  і економічна організація” вони виводили суть фірми з переваг корпорації, коли, спільно використовуючи який-небудь ресурс у складі цілої “команди”, можна досягати кращих результатів, ніж діючи по-одинці. Проте виробництво єдиної “команди” ускладнює оцінку внеску кожного учасника в загальний результат. Тому виникає потреба в контролі. Агент, який за угодою з іншими учасниками бере на себе функції контролера, стає власником фірми. Розвиваючи цей підхід, У. Меклінг і М. Дженсен визначили фірму як “мережу контрактів”. Проблема фірми розуміється ними як проблема вибору оптимальної контрактної форми, що забезпечує максимальну економію на трансакційних витратах. Задача зводиться до вироблення тих контрактів, які були б краще всього пристосовані до особливостей кожної контрактної операції .

      Грунтуючись на трактуванні фірми як "мережа контрактів" А. Алчіан і Р. Демсец побудували типологію, засновану на особливостях внутрішньофірмового розподілу прав власності.

      Власник індивідуальної приватної фірми, на їх думку, володіє “пучком прав”  з п'яти елементів. По-перше, він  має право на залишковий дохід, тобто на дохід за вирахуванням контрактної винагороди. По-друге, він має право контролювати поведінку інших учасників “команди”. По-третє, він є центральною стороною - принципалом, з яким власники укладають контракти. По-четверте, він має право змінювати членство в “команді”, тобто має право на прийом і звільнення. І, по-п'яте, він має право продати всі перераховані повноваження.

      На  відміну від індивідуального  власника приватної фірми, власники корпорації (акціонери) не володіють правом на зміну членства в “команді”.  Право на контроль за іншими членами фірми (з боку власників) - зводиться до права контролю за вищими менеджерами, і те в основному не прямого, а через раду директорів. Таким чином, права власності акціонерів корпорацій виявляються звуженими, якщо порівнювати їх з правами індивідуального підприємця.

      Отже, трансакційні витрати – це витрати у сфері обміну, в основі якого лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правами власності, пучками правочинностей перш за все.