Характеристика економіко – географічного положення природного потенціалу Брунею
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
І. Характеристика
економіко – географічного
- Особливості географічного положення з точки зору туризму……...4
1.2 Характеристика рельєфу, клімату, внутрішніх вод як природних умов розвитку туризму……………………………………………………….5
1.3 Особливості вертикальної та
горизонтальної природної зональності
території………………………………………………………
ІІ. Історико – культурні особливості країни.
2.1 Народонаселення, раси, конфесії країни………………………………9
2.2 Туристський аналіз історії країни…………………………………..…..10
2.3 Культура та традиції як компонент туризму………………….……….11
ІІІ. Політико – економічні умови розвитку туризму.
3.1 Політичні умови розвитку туризму в країні…………………………...14
3.2 Економіка та туристська інфраструктура в країні………………….…15
3.3 Екологічний стан території
країни та його вплив на розвиток туризму……………………………………………………………
IV. Види туризму, поширені в регіоні………………………..……….….20
Висновок…………………………………………………………
Література……………………………………………………
Додатки………………………………………………..………
ВСТУП
Туризм входить в число
основних інтересів багатьох людей
і не виходить за межі економічних
можливостей більшості
Дослідження туристичних
ресурсів країн важливі для майбутніх
працівників в туристичній
Об`єкт — природно - культурні ресурси Брунею.
Предмет — оцінка природно - культурного туристичного потенціалу країни.
Завдання:
• здійснити теоретичний аналіз туристичного потенціалу Брунею.
• виявити особливості географічного положення Брунею, рельєфу, клімату, внутрішних вод, як природних умов розвитку туризму.
• з`ясувати історико-культурні особливості Брунею.
• обґрунтувати політико-економічні умови розвитку туризму в Брунею.
• узагальнити відомості про види туризму, що поширені в Брунеї.
Структура курсової роботи - курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів та висновку . В першому дається характеристика економіко-географічного положення природного потенціалу Брунею, в другому здійснюється теоретичний аналіз історико-культурних особливостей країни, в третьому розділі розглядається політико-економічні умови розвитку туризму, в четвертому узагальнюємо відомості про види туризму, що поширені в Брунеї.
I.Характеристика економіко-географічного положення природного потенціалу країни
1.1 1.1 Особливості географічного положення з точки зору туризму
Бруней знаходиться на північ від екватора на північно-західному узбережжі острова Калімантан (Борнео), у частині світу – Азія. У країні немає великих озер і річок. Річки - Бруней, Тудонг, Тембуронг, Белайт течуть з пагорбів південній частині країни на північ, впадаючи в Південно-Китайське море (Додаток 1).
Західний Бруней - горбиста низовина, на півдні розташовуються передгір'я. Східна частина складається з прибережної рівнини, яка сильно заболочена. Клімат тропічний, екваторіальний. Схильний до сильного впливу мусонів з акваторії Південно- Китайського моря. Температура повітря протягом усього о року близько +26 C. Понад 75% території займають вологі тропічні ліси, у смузі припливу - мангрові ліси. Переважна частина території країни зайнята вологими екваторіальними лісами із дуже зволоженими ґрунтами. Рослинний і тваринний світ країни досить різноманітний [28, 19].
Межує з Малайзією. З Малайзією склалися торгівельні відносини. Країни не конфліктують. Основу економіки Брунею складає видобування нафти і природного газу.
На даний час війни в країні не має. Останній напад був здійснений японцями у 1941-1945 роки Другої Вітчизняної Війни. Здорова екологія, природу в цій країні поважають. За мусонів бувають великі повені.
Отже зробивши аналіз географічно – економічного положення Брунея можна зробити висновок, що країна має достатній туристичний потенціал: наявність гір, вихід до моря, сприятливий клімат, частина країни зайнята вологими екваторіальними лісами із дуже зволоженими ґрунтами. Рослинний і тваринний світ країни різноманітний, не конфліктуюча країна останній напад був досить давно.
1.2 Характеристика рельєфу ,клімату ,внутрішніх вод як природних умов розвитку туризму
Велика частина території Брунею - рівнинна низина, плавно переходить в невисоку горбисту місцевість, а потім - в піднесеність і нагір'я. Ланцюги пагорбів збираються на своєрідний вузол на річкових вододілах, підносячись до півдня, де, вже за брунейським кордоном, проходять стародавні гірські хребти Калімантану.
Західний анклав Брунею, головним чином його центральна частина, складається з пагорбів, вершини яких не перевищують 150-200 м над рівнем моря. Південна частина, особливо в прикордонній з Сараваком місцевості, - більш гориста, піднімається місцями на 700-800 м . Північне узбережжя являє собою смугу мангрових заростей, що чергуються з широкими і вологими піщаними просторами [15].
Ландшафтність східного анклаву більш різноманітна. В цілому то пересічена гориста місцевість, майже чверть якої становить приливно-відливна заболочена низовина, поступово переходячи у горбисту рівнину, а південніше - в нагір'я. На крайньому півдні знаходяться гори, найвища з яких – Букіт-Пагоня яка досягає 4000 м над рівнем моря[15].
В горах є мангрові зарослі які приваблюють людей, які цікавляться екологічним туризмом. Також відкривається чудовий краєвид з найвищої гори -Букіт-Пагоня.
Бруней - екваторіальна країна. Клімат морський, тропічний, мусонного типу. Для півдня характерні сталість теплового режиму і стійкі високі температури при середньорічній 26-27 ° С, а середньодобових - в межах 9-12° С; велика кількість опадів; слабкі вітри; висока відносна вологість (80 - 91%) - різка зміна пір року, характерною для помірного поясу; майже не змінюється тривалість світлового дня .
Сезонність в Брунеї, як
і в інших країнах Південно-
Приблизно з грудня
по лютий над територією
Велика кількість опадів, слабкі вітри. Різка зміна пір року, є характерною для помірного поясу.
Річки в Брунеї течуть з височин і пагорбів південної частини країни в північному напрямку, до узбережжя Південно-Китайського моря. Найбільш значні річки Бєлан, Тутонг, Бруней і Тембуронг. Є досить густа мережа дрібних річок, протяжність яких через складність рельєфу незначна.
Річки Брунею навряд чи можна назвати багатоводними, їх протяжність за деяким винятком, невелика - всього по кілька десятків кілометрів. У верхів'ях це вузькі і звивисті лісові струмки, в низинах - широкі і багатоводні річки, але піщані і мулисті наноси, що утворюють мілину, роблять їх гирла здебільшого непридатними для судноплавства. У багатьох частинах країни, особливо в східному анклаві, річки - по суті єдиний засіб пересування; річки дають рибу - важливий компонент харчового раціону місцевих жителів, вони - постійне джерело зрошення. У Брунеї багато озер, але вони, невеликі. У період дощів озера сильно розливаються. Найбільше з них і одне з найчистіших у світі - озеро Тасек-Мерімбум. В деяких місцях Брунею річка єдиний спосіб пересування. Туристи в Брунеї подорожують по не великим річках .
Рельєф Брунею сприятливий
для розвитку туризму (має гірський
та рівнинний район); клімат сухий, тому
відвідувати країну треба у певну пору
року.
1.3 Особливості
вертикальної та
Понад 85% площі країни покрито тропічної рослинністю. Південні райони займають вічнозелені ліси, а культурний ландшафт (близько десятої частини території), гори і горби, безлісні простори зберігають свій тропічний колорит завдяки рясним чагарникам та високо трав’яним рослинам .
Значні масиви незайманих тропічних лісів зберігаються в східному анклаві, займаючи понад 95% його території. «Великими джунглями» справедливо називають місцеві жителі ці необжиті райони [17].
У природному рослинному покриві Брунею чітко виділяються по меншій мірі чотири вертикальні зони (поділ носить, звичайно, умовний характер).
Перша, нижня зона - болотисті
зарості мангрової рослинності.
На відміну від півдня Калімантану
або східного узбережжя прилеглої
Суматри, в Брунеї мангрові зарості
місцями перериваються
Мангрові дерева ростуть на мулисто жирному ґрунті в заболочених гирлах річок та на низинних ділянках узбережжя в зоні припливу. В цілому мангрова рослинність займає понад 150 кв. км території країни [17].
За лінією припливу мангрові зарості поступаються місцем вічнозеленому тропічному лісу: панданусовим деревам, кокосовим пальмам, низькорослої Ніпе та інші. На узліссях пальмових гаїв ростуть бананові і бамбукові дерева; зустрічаються густі зарості фікусів, деревовидних папоротей. Це - друга зона, що покриває близько 1 тис. кв. км.[17].
Тільки в брунейських лісах водиться велика людиноподібна мавпа орангутанг (по-малайські лісова особа). До теперішнього часу цей вид приматів перебуває на межі вимирання. Мешкають в тропічних заростях Брунею гібони і павіани. У джунглях багато мавпоподібних: це - макаки і тонкотели (вузьконосі мавпи лангури), носач, рінопітекі, семіаси, водиться і «носата мавпа», старі самці якої мають великий грушоподібний ніс. Зустрічаються тут і напівмавпи - товстий лорі, лемури.
В лісах живуть білки, численні колонії кажанів-м'ясоїдних летючих собак (калонгов) і комахоїдних летючих мишей, а також шерстокрилів. Дрібні гризуни, нерідко завдають значної шкоди посівам, зустрічаються повсюди і у великій кількості.
Багатий світ хижаків, серед яких леопард, червоний вовк, чорний малайський ведмідь. Місцевий ведмідь (по-малайські беруанг) відрізняється від свого північного родича подовженою мордою, кольором шерсті і меншими розмірами. Беруанг сильний і спритний, а гострі і довгі шаблеподібні кігті допомагають йому легко підніматися на стрімкий стовбур високого дерева. Значну частину часу ведмідь проводить на деревах, ласуючи медом і плодами. З дрібних хижаків в Брунеї водяться дикі собаки, дикі коти, видри, куниці, вівера.
З копитних в брунейських лісах водяться дворогі норосоги, дика свиня, бантенг - широколобий дикий бик, довжиною до двох метрів і заввишки більше півтора метрів. Це сильне і витривала тварина сірувато-бурого забарвлення, голова якого увінчана широкими і загнутими догори рогами, що досягають півметра. Живуть бантенги невеликими стадами. На липень 2010 року цей вид знаходиться на межі вимирання, так само як і дворогі носороги. Дика свиня - бабіруса - невелика моторна тварина з великою головою і величезними гострими іклами, що дозволяють їй вступати в сутичку з великими хижаками [17].
Природні зони Брунею залучають туристів недоторканою природою та великою різновидністю видів тварин, які вимирають.
II. Історико – культурні особливості країни
2.1 Народонаселення , раси, конфесії країни
Чисельність населення - 395 тис. (оцінка на липень 2010) [28].
Етнічний склад: малайці (66%), споріднені з ними етнічні групи - келаяни, ібани, меланау, дусуни, мурут, даяки і інші - 8%, живуть також китайці (11%), європейці, індійці. Малайсько расовий тип, хоча є малі і деякі австралоїдні риси. Офіційна мова - малайський, поширені також англійська та китайська мови [28].
Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Вони залишаються відокремленою групою серед корінних брунейців, майже не адаптуючись в їхньому середовищі. Залишивши в переважній більшості випадків свої сім'ї за межами Брунею, іммігранти зберігають міцні економічні та родинні зв'язки з тими країнами, де постійно проживають їхні родини. Наявність великої і замкнутою колонії іммігрантів породжує чималі соціально-етнічні проблеми.
Офіційна релігія - іслам (67% населення), 13% - буддисти, 10% - християни (в основному протестанти), 10% - інші (в основному аборигенні культи). Наприкінці 80-х років XX століття була прийнята концепція Мела-Іслам-Бераджа ("Малайська ісламська монархія"), яка передбачає повагу та рівні права всіх конфесій на території Брунею, з домінуючою роллю ісламу. З християнських конфесій в основному поширені протестантизм і католицизм. Представниками даної конфесії є приїжджі з інших країн. Конфуціанство і даосизм поширені в китайських общинах [29].
В Брунеї проживає невелика кількість людей і основна маса живе в столиці Бандар-Сері–Бегаван. Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Різні раси населяють цю країну, панує ісламська релігія. Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Мешканці Брунею поважають свою релігію і привітно відносяться до людей іншої віри. Пробачають туристам не порозуміння але зв'язок між мусульманином і не мусульманкою у них карається.
2.2 Туристський аналіз історії країни
VIII ст. на території нинішнього Брунею з'явилися перші поселенці аустронезійскі племена [2].
Острів Калімантан перебував
на периферії малайсько-
На початку XV століття в Бруней проник іслам. Правителі Брунею розірвали формальні узи, що зв'язували їх з індуїстським Маджапахіта, і стали орієнтуватися на Малакку, торгівля з якою приносила Брунею значні вигоди. На початку XVI століття влада султанів Брунею простягалася на все північне узбережжя Калімантану. В Сараваці правили родичі султана, що визнавали васальну залежність від Брунею [27].
У липні 1521 в гавань Брунею зайшли два вцілілих корабля експедиції Магеллана. Один з учасників експедиції - італієць Антоніо Пігафетта - залишив опис Брунею, який перебував у зеніті могутності: це було велике місто з населенням більше 100 000 чоловік, в палаці були зали з шовковими завісами, золотим і фарфоровим посудом, срібними канделябрами. Влада султана Булкіаха визнавав весь північ Калімантану і південь Філіппін, він підтримував торговельні та дипломатичні відносини з багатьма мусульманськими державами Архіпелагу і з Китаєм. В результаті весь острів Калімантан став відомий європейцям як «Борнео» (перекручене «Бруней»).
У 1526 році в Бруней
прибув португальський
У 1578 році в боротьбу за престол наслідування в Брунеї втрутилися іспанці, яким були потрібні союзники для боротьби з султанатом Сулу. Прийшовши до влади з іспанською допомогою султан не виконав своїх обіцянок, і відбив іспанську експедицію на північний Калімантан в 1580 році [27].
У столиці Брунею розташовано чимало пам'яток історії та архітектури. Один з них - королівська мечеть, названа ім'ям султана Омара-Алі-Сайфуддіна. Цей храм - один з найбільш значущих символів ісламу в країні. Вибудувано мечеть відносно недавно, в 1958 році. Велична споруда абсолютно домінує над іншими будівлями [2].
Для відвідування Брунею туристами було дозволено з 1990-х років. Історичні пам’ятки з’явилися в честь султанів, які приводили країну до процвітання. Велике число мечеті, де як правило моляться мусульмани. Але вони побудовані як палаци в які можна сходити на екскурсію [27].
2.3 Культура та традиції як компонент туризму
Бруней - досить сувора мусульманська країна, тут навіть існує Міністерство релігійних справ, яке стежить за дотриманням ісламських норм і сприяє просуванню ісламу в усі сторони життя країни. Практично все життя брунейців обертається навколо ісламу, "адат" або "загальноприйнятий закон", керує багатьма аспектами як особистої, так і суспільного життя місцевих жителів. Деякі речі і вчинки заборонені ("харам"), інші допустимі, але не заохочуються ("макрух"), і є ще цілий пласт подій, що потрапляють під поняття ("халаль"), тобто дозволених мусульманинові.
Конституція, проте, враховує особливості інших релігій, які сповідуються жителями країни, здійснене і право повної свободи віросповідання. При цьому в деяких широко відомих ісламських нормах тут зроблені явні послаблення, а місцеві жителі мають репутацію лібералів - жінки в Брунеї вільно ходять як у національній, так і в європейському одязі, служать в поліції, водять машини і беруть участь в суспільному житті. Тим не менш, жінкам настійно рекомендується не носити викликаючі сукні з відкритими колінами і непокритою головою. Легкий одяг з довгими рукавами цілком прийнятний, проте при відвідуванні культових місць та ділових заходів слід попередньо уточнити всі умови і правила, які підходять саме для цього випадку.
Брунейці в цілому дуже терпимі і досить легко прощають іноземцям невеликі порушення місцевих норм та звичаїв. Тим не менш, дотримання місцевих законів лише підкреслює повагу гостя до культури і звичаїв цієї країни, що помітно полегшує спілкування і взаєморозуміння. При відвідуванні мечеті всі відвідувачі повинні зняти взуття й залишити її у порога (подібна норма застосовна і до входу в місцеві житла). Жінки повинні покрити голову і мати закриті одягом коліна і зап'ястя.
Вживання свинини та алкоголю в Брунеї заборонено, але приватне споживання вина не мусульманам в готелях і деяких ресторанах дозволяється (на публіці цього робити не варто). Не слід їсти м'ясо, приготоване без дотримання ісламських норм, доторкатися до голови незнайомої людини (навіть дитини), доторкатися до Корану або проходити перед людиною яка схилилася в молитві. Користуватися лівою рукою при передачі чогось не можна, ця частина тіла в ісламі вважається "нечистою". Куріння підпадає під поняття "макрух".
Ввічливим вважається прийняття невеликих подарунків або частування. При відмові від чогось слід злегка торкнутися правою рукою пропонованого предмета і сформулювати важливу відмову. Брунейці обмінюється теплим рукостисканням, тільки злегка торкаючись рук, а потім притискають руку до грудей. Обмінюватися рукостисканнями з представниками протилежної статі не рекомендується. Також тут слід дуже обережно користуватися жестикуляцією - багато цілком буденні для європейця жести, начебто вказівки пальцем на щось, і тим більше - когось, є непристойними. Не можна бити кулаком однієї руки у відкриту долоню іншої. Щоб викликати таксі або привернути чиюсь увагу, слід махнути всією рукою з розкритою долонею.
Протягом місяця Рамадану, мусульмани не вживають їжі від сходу до заходу сонця. Приймати їжу або пити в їх присутності в цей період вкрай непристойно. Не мусульмани не повинні знаходитися в компанії осіб, що сповідують іслам. Сексуальні контакти між не мусульманами і мусульманами, і навіть поведінку, натякають на їх можливість, карні аж до висилки. Є багато форм ввічливих звернень до місцевих жителів - найбільш часто вживається "аванг", еквівалентне нашому "пані" або "пан". Якщо за столом немає столових приладів, можна їсти рукою (тільки правою!).
У країні передбачені дуже жорсткі, аж до смертної кари, норми покарання за вживання та розповсюдження наркотиків. Також не слід обговорювати політику султана або його самого - в очах місцевих жителів це дуже поважна людина, чиї вчинки не можуть піддаватися сумнівам.
Бруней живе за жорсткими законами шаріату. Тому найгострішим моментом в обговоренні, відкривати країну для туризму чи ні, були вельми вільні (в розумінні мусульман) звичаї європейців і побоювання з приводу того, як будуть взаємодіяти люди абсолютно різних культур, віросповідань та суспільної моралі.
Бруней - це багата культурна спадщина, які зберігалися століттями традиції, музеї, золоті куполи мечетей, прекрасні національні парки, безкрайні простори незайманих джунглів, дивовижний природний світ, піщані пляжі, розкішні готелі і багато іншого. Цінителі Сходу тут відкриють для себе нову, скоєно іншу і незвичайну Азію. У Брунеї буде цікаво всім - любителям пляжного відпочинку, гольфу, історії, культури, природи і підводного світу (Додаток 2).
III. Політико – економічні умови розвитку туризму
3.1 Політичні умови розвитку туризму в країні
Туризм в Брунеї розвивається з середини 1990-х з метою диверсифікації економіки, залежної від експорту вуглеводнів. До цього часу кілька факторів перешкоджали розвитку туризму.
Серед них :
- обмеження споживання алкоголю
- висока вартість розміщення в столиці країни
- відсутність транспорту і готелів у регіонах пам'яток
- загальне уявлення про країну.
Однак, нерозвиненість інфраструктури до сих пір стримує розвиток цих туристичних територій .У 2003 році країну відвідало близько 1 млн. чоловік, в основному, з сусідньої Малайзії. З цього числа, за розрахунками Бюро Туризму Брунею, приблизно 100 000 осіб відвідали. У 2008 році продовжувалося зростання тур потоку до 194 тисяч чоловік , який впав у 2009 до 157 тисяч туристів . Причиною цьому стала епідемія вірусу H1N1 і економічна криза .У топ-10 по відвідуваності Брунею увійшли туристи з таких країн у порядку убування (у 2010 році): Малайзія, Китай / Гонконг, Сінгапур, Великобританія, Австралія, Філіппіни, Індонезія, Нова Зеландія, Індія, Таїланд [17].
У 2009 році, з метою підвищення туристичної привабливості, Бруней перевів всі свої інтернет - ресурси, пов'язані з подорожами. Після цього відвідуваність головного сайту bruneitourism.travel зросла з 600 000 до більш ніж 1,1 мільйона хітів на місяць [17] .
Для в’їзду в країну обмежень немає і відвідування можливо круглий рік, за винятком Китайського Нового Року.
Конституційна монархія (султанат), входить до Співдружності Великобританії. Бруней став повністю незалежним у 1984 році. Глава держави - султан. Адат, або "загальноприйнятий закон", керує багатьма аспектами життя країни, є навіть відомство, відповідальне за збереження традицій, церемоній і для повідомлення щодо протоколу, сукні та геральдики.
Сильні та інші ісламські
традиції, це досить сувора
Для того щоб в’їхати в країну, громадянам СНД для в'їзду необхідна віза. Звичайний термін оформлення документів у посольстві - до 2-х тижнів. Національна віза в Бруней для громадян України надається без різних проблем при передумові подачі всіх необхідних для оформлення документів.
Дозвільні порядки всіх республік
землі кардинально
Кожен рік Бруней приваблює більше туристів, але це досить сувора мусульманська країна. Для того щоб в’їхати в країну, громадянам СНД для в'їзду необхідна віза. Звичайний термін оформлення документів у посольстві - до 2-х тижнів. Для в’їзду в країну обмежень немає і відвідування можливо круглий рік, за винятком Китайського Нового Року.
3.2 Економіко та туристська інфраструктура в країні
Благополуччя султанату базується майже виключно на видобутку нафти і природного газу. Зважаючи поступового зниження світових цін на рідке паливо з кінця 1980-х років уряд вживає заходів з диверсифікації економіки, стимулюючи розвиток банківських та інших фінансових інститутів і прагнучи залучити в країну туристів. Проте в нафтогазовій промисловості створюється близько 50% ВВП, а експорт її продукції забезпечує Брунею 90% зовнішньо торговельних надходжень (за даними на середину 1990-х років) [19].
Економічна політика направлена на скорочення безробіття, зміцнення банківського та туристичного сектора, збільшення обсягу сільськогосподарського виробництва, і загалом, подальше розширення економічної бази нафти.
У Брунеї знаходяться 2 аеродроми, 3 аеропорти.
Міжнародний аеропорт Брунею (малайск. Lapangan Terbang Antarabangsa Brunei- головний комерційний аеропорт Королівства Бруней, розташований в столиці держави місті Бандар-Сері-Бегаван. Аеропорт обслуговує маршрути усередині країни і міжнародні рейси між країнами Азії та Океанії, а також рейси в лондонський аеропорт Хітроу.
Royal Brunei Airlines Sdn Bhd (Malay: Penerbangan DiRaja Brunei, Jawi: RBA - авіакомпанія, наділена правом зображувати державний прапор Брунею на належних їй літаках і повністю знаходиться у власності Уряду Брунею. Її головний офіс знаходиться в RBA Plaza в столиці Бандар-Сері-Бегаван .
Громадський транспорт в Бандар-Сері-Бегаване скупо представлений нечисленними автобусами та мікроавтобусами, які, строго кажучи, є міжміськими (йдуть у довколишні села і селища), але по дорозі висаджують пасажирів і в межах столиці. Ні ті, ні інші не мають ніякого розкладу. Вони стартують від автовокзалу Jalan Cator не раніше, ніж всі місця в салоні будуть зайняті.
Поїздка на саму околицю Бандара коштує максимум $ 0,5, але нерегулярність роботи і деяка невизначеність маршрутів цього виду транспорту роблять його вкрай незручним для туристів [14].
Для брунейців найбільш природним рішенням транспортної проблеми представляється оренда автомобіля в прокатній фірмі (мінімум $ 60 в день) . Ті, хто з якоїсь причини не бажає йти цим шляхом, можуть вдатися до послуг таксі. Вони функціонують на європейський манер (лічильник, твердий тариф) і беруть приблизно $ 1,7 за кілометр пробігу [14].
За категорією безпечність транспорту Бруней знаходиться на першому місці в Південно-Східній Азії, саме через це тут дуже слабо розвинений громадський транспорт. Пішки пересуваються тільки робочі найбільш низькооплачуваних професій і туристи. Оскільки практично у всіх громадян є автомобілі, громадський транспорт ходить дуже погано, а тротуарів практично ніде немає.