Характеристика глобальних екологічних проблем

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний аграрний університет

Факультет агротехнологій і екології

Кафедра

екології та біології

«Характеристика глобальних екологічних проблем.»

Курсову роботу виконав:

 студент ІІІ курсу

групи

денної форми навчання

Перевірив:

доц.

Львів - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І СУТЬ ТА ПОНЯТТЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ЇХ АНАЛІЗ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА.

РОЗДІЛ ІІ СУЧАСНИЙ СТАН ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ.

РОЗДІЛ ІІІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ВИРІШЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Французький географ Жан Жак Елізе Реклю дуже влучно висловився: "Людина створює навколишнє середовище по своєму образу і подобі". Тобто висновок такий, ми маємо те навколишнє середовище, яке заслужили!

Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини, супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, призвела до того, що на сьогодні  біосфера планети перебуває в критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені кроки.

Проте екологічні проблеми виникли не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому вавилонський цар Хаммурапі, а пізніше - китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж слідкувала за збереженням довкілля й видавала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і луків, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького знищення звірів та риби.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повне виснаження ґрунтів у аграрних районах.

Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже "схопила нас за горло". "Екологічна бомба" уповільненої дії, яку ми, всі країни і народи, посилено начиняємо "вибухівкою" із відходів виробничої діяльності, здатна спустошити наш спільний дім – планету.

Об’єктом даної курсової роботи виступає дослідження глобальних екологічних проблем, їх аналіз і вплив на людство.

Актуальність курсової роботи очевидна: з розвитком суспільства , з різким розвитком науково - технічного прогресу , з високим рівнем впливу суспільства на природу просто необхідно задуматися про наслідки , до яких в свою чергу може призвести необдумана поведінка людства.

Мета курсової роботи полягає в характеристиці  глобальних екологічних проблем , які стоять перед обличчям світу, з'ясувати їх причини і можливі варіанти запобігання цих проблем.

Структура і обсяг курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та джерел і викладена на 25 стор. тексту. Зокрема

у вступі обґрунтована актуальність теми, сформульована мета дослідження. У трьох розділах чітко окреслено і сформульовано поняття та суть глобальних екологічних проблем, проаналізовано і виділено групу екологічних проблем і їх вплив на навколишнє середовище і людство взагалом.

=

РОЗДІЛ І СУТЬ ТА ПОНЯТТЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ЇХ АНАЛІЗ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА.

За оцінками вчених, людство в даний час живе за рахунок майбутніх поколінь, яким приготовані набагато гірші умови життя, що неминуче вплинуть на стан їхнього здоров'я і соціальне благополуччя. Щоб уникнути цього, людям потрібно навчитися існувати тільки на " відсотки" з основного капіталу - природи, що не витрачаючи сам капітал .

Рівень впливу людини на навколишнє середовище залежить в першу чергу від технічної озброєності суспільства. Вона була вкрай мала на початкових етапах розвитку людства. Однак з розвитком суспільства, зростанням його продуктивних сил ситуація починає змінюватися кардинальним чином . XX століття - це століття науково - технічного прогресу. Пов'язане з якісно новим взаємовідношенням науки , техніки і технології , він колосально збільшує можливі і реальні масштаби впливу суспільства на природу , ставить перед людством низку нових, надзвичайно гострих проблем, в першу чергу - екологічну .

Поняття екологічної проблеми та визначення її як глобальної пов’язане з ситуацією глобального деструктивного впливу людини на біосферу, що призвело до глобальної екологічної кризи. Розв’язання цієї кризи - умова подальшого існування людського роду. Отже, екологічну проблему розуміють як невивчений або слабо вивчений аспект взаємодії людини і навколишнього середовища, який потребує подальшого дослідження і вирішення. При цьому необхідно розглядати дві соціальні функції природного середовища - життєзабезпечення людства як частини живої природи і забезпечення виробництва необхідними природними ресурсами. Екологічні проблеми - це суперечності, які виникають у системі речовинних, енергетичних, інформаційних зв'язків суспільства з природним середовищем, їх вплив на людину та умови її життєдіяльності.

Усвідомлення екологічних проблем як глобальних починається десь з середини ХХ ст. Це означає, що людство почало усвідомлювати загрозу руйнування природного середовища як середовища свого існування як спричиненого власною техногенною діяльністю. Так, за даними ООН, в атмосферу щорічно викидається 110 млн. т оксиду сірки, 180 млн. т оксиду вуглецю, 70 млн. т. неочищених отруйних газів, 500 тис. т. свинцю та інших отруйних речовин. Внаслідок техногенної діяльності, впливу отруйних речовин під загрозою знаходиться рівновага морських екосистем, в той час як саме морський фітопланктон продукує 80% кисню потрібного для існування життя на Землі. Однак кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд. т., в той час як промислове споживання його не зменшується.

Значне зростання виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного балансу планети. Протягом тисячоліть середньодобова температура на Землі дорівнювала 15 градусам за Цельсієм. Однак впродовж останніх 100 років вона підвищилась на 0,5-0,6 градуса, а до середини ХХ1 ст. може зрости на 1,5-2,5 градуси, що призведе до відомого "парникового ефекту" - до підвищення температури поверхні Землі внаслідок затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної поверхні. Це може спричинити багато небажаних для існуючих екосистем, в тому числі і для людини, наслідків. Одне з них - підвищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків Антарктиди. А це потягне за собою затоплення величезних прибережних територій. За даними спеціалістів, за останнє століття рівень Світового океану піднявся на 10-12 см. Нині цей процес ще й прискорився в декілька разів.

Дуже небезпечним для життя на Землі є руйнація озонового шару, що відбувається внаслідок попадання в верхні шари атмосфери викидів азоту, брому, хлорорганічних сполук, в результаті чого озон розкладається на кисень. Існування озонового шару є дуже важливою умовою для існування життя на Землі, оскільки він поглинає руйнівне для живого ультрафіолетове випромінювання. Зменшення цього шару лише на 1% призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2% та значного зростання захворювань людей на рак шкіри та катаракти очей. Великої шкоди завдається озоновому шару внаслідок висотних польотів літаків та космічних кораблів. Фреони, що широко застосовуються в холодильниках, також руйнуючим чином впливають на озоновий шар. Щорічно виготовляється біля 1 млн. т фреонів.

Дуже негативним з екологічної точки зору є витік антарктичного озону. Але якщо раніше пульсуюча діра в озоновому шарі відновлювалась, то з в останні десятиліття вона спостерігається цілорічно і розширюється. Так, за даними дослідників, у 1987 р. озонова діра охоплювала площу в 5 млн. кв. км, а в 1990 р - біля 10 млн. кв. км.

Розуміючи необхідність негайних спільних дій, 28 держав виробників фреону уклали в 1985 р. Віденську конвенцію з охорони озонового шару. В 1987р відбулася Монреальська конференція, рішення якої були підтримані понад 50 державами, які вважали за необхідне змінити виробництво озоноруйнівних речовин таким чином, щоб у 1998 р. їх вироблялося вже на 50% меньше, а потім поступово вони були повністю замінені на безпечні сполуки.

Одним з найважливіших компонентів рослинного світу є ліси - енергетична база біосфери, які відіграють дуже важливу роль у житті на планеті. Це – легені планети. Під натиском людини ліси відступають на всіх континентах, практично у всіх країнах. Вони вирубуються скоріше, ніж виростають. Але ж саме ліс активно очищає атмосферу Землі від забруднення. Зелені рослини вбирають вуглекислий газ, використовуючи його в якості будівельного матеріалу для своїх клітин. Кожен кубометр деревини – це майже півтони забраної з повітря вуглекислоти. Нині безвідказні "легені" міст у багатьох регіонах планети вимагають не просто турботи, але волають про допомогу і врятування.

Слід зазначити, що останнім часом ліс через перенавантаження відпочиваючими, їх дикунське ставлення до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втрачає свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Він не витримує напливів людей у густонаселених регіонах, страждає і гине від промислових забруднень, а також внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.

Підраховано, що за сучасних темпів лісозаготівель, навіть у багатих лісом країнах його вистачить на 50-60 років (на відновлення потрібно 100-200 років).

За даними ООН, щорічно на планеті вирубують понад 3 млрд. м3 лісу, й ця цифра до 2000 року зросте в 1,5 рази. З найбільшим розмахом ліси винищуються в тропічному поясі. Пояснюється це багато в чому економічними причинами. Перш за все ліси знищуються внаслідок масових вирубок, які ведуться в інтересах не стільки самих держав-господарів, скільки – зарубіжних монополій. Лісову сировину вивозять на експорт в Японію, США, Англію, Францію.

Ще на початку ХХ ст. тропічні ліси, включаючи вологі вічнозелені і сезонні, були поширені на площі 24 млн. 500 тис.км2. Зараз площа цих лісів скоротилась до 10 млн.км2. Досить тривожна ситуація склалася в Африці. Тут, приблизно за 50 років, вирубано 60% всіх лісів.

В цілому на Землі площа, зайнята тропічними лісами, за наше століття скоротилась з 16 до 7%. В окремих регіонах цей процес відбувається ще швидше.

Знищення тропічних лісів означає одночасне збідніння і зникнення тропічних екосистем, на створення яких треба було мільйони років. Як відомо, тропічні екосистеми відрізняються величезною різноманітністю і тваринного світу.

На місці зрубаних лісів розвиваються процеси ерозії, змиву ґрунту. Лісові масиви заміщуються саванами. Масштаби вирубок такі, що на місці величезних ділянок лісу виникають справжні пустирі.

Одним із наслідків вирубки лісів є зміна гідрологічних і кліматичних умов. Висушення території, спустошувальні засухи спостерігаються, наприклад, на півдні Бразилії.

Не краще становище лісів й на Північноамериканському, Європейському та Азіатському континентах. Якщо тут їх цілеспрямовано не випалюють та не вирубують (це було зроблено століттям раніше), то залишки лісових масивів гинуть від кислотних дощів (30% - у Австрії, 50% - У Німеччині, Польщі) та випадкових пожеж, спричинених людиною.

Основними заходами захисту лісів є такі як: обмежене їх вирубування, повна переробка деревини й супутньої сировини, раціональне використання й збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин, створення полезахисних і водоохоронних лісосмуг та ін.

Вирішення проблеми покращення екологічного стану біосфери потребує нового підходу до тваринного світу. Сьогодні під загрозою знищення знаходиться вже близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців, велика кількість риб, земноводних, комах.

За останню тисячу років з лиця Землі зникло понад 100 видів тварин, 140 видів птахів. У всіх куточках Землі, на всіх континентах нині загострюється проблема знищення ареалів існування тварин. Найактуальнішою вона є для вологих тропічних лісів, але вже відомо багато районів в інших зонах, які за станом тваринного світу можна назвати районами екологічного лиха.

Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні забруднення та пожежі, але й бурхлива активність браконьєрів (за останні роки ціна на слонові бивні зросла в десять разів, на ріг носорога – 21 раз), які вбивають від 65 до 75 тисяч слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, Заїр, Конго, Судан).

Є великі регіони Світового океану, де останнім часом через деградацію середовища й хижацький вилов риби майже повністю зникли 25 видів найбільш цінних промислових риб, де щорічно винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно знаходяться під загрозою вимирання.

Річки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла. Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене, його екосистема на грані повної деградації. У 1988 році через забруднення нафтопродуктами в Північному морі загинуло близько 3 тисяч тюленів. А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій танкерів-нафтовозів у океанах!

На сьогодні встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала майже пропорційно збільшенню кількості людей, і максимальних значень досягла за останні сто років.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше - виховання природоохоронної свідомості у людей з дитинства; по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє - допомога звірям (охорона від епідемій і антропогенних забруднень, контроль за кількістю хижаків і т.д.).

Крім того необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращення ситуації, екологічних прогнозів на основі екологічного моніторингу.

Важким є екологічний стан Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих відходів, що скидаються в Світовий океан, дорівнює мільярдам тонн на рік. Це нафта і нафтопродукти - 5-10 млн. т., залізо - 320 млн. т., ртуть 5 млн. т. та інші шкідливі для живого речовини. Внаслідок ядерних військових випробувань, затоплення підводних човнів тощо, води Світового океану забруднені радіоактивними відходами. Внаслідок величезного забруднення, океанська та морська флора та фауна гине. За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів, а загалом за останні 20 років кількість живих організмів в морях і океанах зменшилась майже в чотири рази.

Внаслідок промислових, техногенних аварій постійно збільшується зона екологічних катастроф. Вони спричиняються, наприклад, внаслідок витоку в морський простір нафти в результаті аварій величезних нафтових танкерів, як це було в Балтиці, Баренцовому, Ірландському морях та інших місцях. Нафтова плівка, щільно покриває водну поверхню, створюються умови, що стимулюють гігантське розмноження водоростей, які подвоюються у розмірах менш ніж за добу - "червоні припливи". Біля берегів Скандинавії спостерігали такі "червоні припливи" висотою у 2 м та шириною до 50 км. Ці гігантські колонії водоростей інтенсивно споживають кисень, що призводить до задухи і загибелі всієї морської флори та фауни. Отже, спостерігаються сучасні зони екологічних катастроф. Але ситуація залишається загрозливою, тому що в таких морях, як Балтійське, Баренцове, Каспійське і Чорне діючими є 15 тис. нафтових та газових свердловин.

Глобальною проблемою в сьогоденному світі є проблема забезпечення людства прісною водою Сьогодні її споживання на одну людину становлять 200 - 400 л на добу. Величезну кількість водних ресурсів споживає промисловість. За останнє століття споживання води зросло майже в 7 разів. Жахливим є те, що в наш час мільйони жителів Землі не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд. людей вживають забруднену воду, що не відповідає санітарним нормам. За підрахунками фахівців, для того, щоб людство могло вживати нормальну воду, потрібно витрачати на її очищення приблизно 60 млрд. доларів на рік.

За підсумком екологів, водне середовище більш ніж половини всіх річок та озер планети непридатне для життя. Екосистеми таких найбільших річок світу, як Амазонка. Міссісіпі, Сена, Дунай, Дністер, Волга, Дніпро знаходяться в катастрофічному стані.

Життя людей на нашій планеті безпосередньо залежить від стану родючих ґрунтів. В умовах техногенної цивілізації прогресують процеси ерозії та засолення ґрунтів. Так, втрати продуктивних ґрунтів становлять 6-7 млн. га за рік. В результаті тільки ерозії з сільськогосподарських угідь щорічно вивітрюється 26 млрд. т. ґрунту. За прогнозами ООН, за таких обставин людство на початок ХХ1 ст. втратить третину ґрунтів. Відповідно, засуха і опустелювання сприяють голоду та зубожінню, в наслідок чого гинуть мільйони людей на планеті.

Міжнародний аспект проблеми екологічної безпеки пов`язаний з двостороннім або багатостороннім співробітництвом і часто орієнтується на розв`язанні регіональних екологічних проблем як на урядовому так і на неурядовому рівні. При чому в глобальному масштабі важливу координаційну роль відіграє Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Сьогодні обговорюється можливість створення добровільного міжнародного фонду екологічної безпеки, відрахування в який мали б іти за рахунок конверсії та скорочення асигнувань по військовій потребі держав. Так, з ініціативи ЮНЕП висунута пропозиція направляти засоби, які виділяються країнами, що розвиваються, для сплати своїх боргів по цілі екологічної безпеки. Глобальний характер екологічної безпеки включає корінний перегляд всіх міжнародних зв`язків і відносин, реалізацію глобально-гуманістичного мислення.

Необхідно домагатись встановлення міжнародного екологічного порядку, який би передбачав:

- введення обов`язкових  для всіх країн середніх меж граничнодопустимих концепцій хімічних речовин і міжнародний контроль за їх дотриманням;

- міжнародну екологічну  експертизу всіх нових крупних проектів природокористування;

- форми відповідальності  країни за знищення екосистем, які відбуваються навіть в межах власних територій;

- забезпечення адекватною концепцією державами, які експлуатують свої не відновлювані природні ресурси в інтересах світового ринку;

- створення міжнародного  механізму стимулювання, поширення  і

впровадження чистих технологій.

Велику роль в висвітленні питання глобальних екологічних

проблем сучасності відіграє міжнародно-правова охорона

навколишнього середовища.

Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища – це сукупність принципів і норм міжнародного права. Вони складають специфічну галузь цієї системи права та регулюють діяльність суб`єкту (в першу чергу держав) по попередженню обмежень та встановленню шкоди навколишньому середовищу від різноманітних джерел, а також по раціональному екологічно обумовленому використанню природних ресурсів. Останнє було проголошено як політична вимога у Стокгольмській декларації ООН 1972 року.

Розвиток міжнародного права навколишнього середовища відбувається в основному договірним шляхом. За даними Програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП), у теперішній час зареєстровано 152 багатосторонніх договори у цій області.

Ряд регіональних договорів спрямовані на захист міжнародних прісноводних басейнів: Договір про навігацію та економічне співробітництво між державами басейну річки Нігер (1963 рік); Конвенція про захист річки Рейн від забруднення хімічними речовинами (1976 рік); Договір про співробітництво у басейні річки Амазонки (1978 рік); Угода про план дії по економічно-раціональному використанню Загальної системи річки Замбезі (1987 рік) та інші.

В області захисту морського середовища від забруднення та використання ресурсів Світового океану діють: Конвенція про запобігання забруднення морів скидами відходів та інших матеріалів (1972 рік); Конвенція про запобігання забруднення морів з суден (1973 рік); Конвенція ООН про морське право (1982 рік); Конвенція про охорону морських живих ресурсів Атлантики (1982 рік) тощо. На захист атмосфери від забруднення спрямовані Венська конвенція про охорону озонового шару (1985рік) та Монреальський протокол до неї (1987 рік).

Конкретний зв`язок екологічних проблем, як показує практика, найбільш успішно досягається на регіональному рівні. Багато договорів укладені під угодою Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК): Конвенція про трансграничне забруднення повітря на великі відстані (1979 рік); Конвенція про оцінку дії на навколишнє середовище в трансграничному контексті (1991 рік); Конвенція про трансграничну дію промислових аварій (1992 рік); Конвенція про охорону та використання трансграничних водотоків та міжнародних озер, і багато інших.

Австралійська програма "Мільярд дерев", розпочата в 1991 році, передбачає відновлення лісів континенту в найближчі десять років (планувалося відновити понад 10 млн. га лісу); відома організація ОАА (США, Національна асоціація з вивчення океану та атмосфери) в 1991 році лише на вивчення мідій як прекрасного індикатора забруднення океанічного середовища виділила понад 11 млн. доларів на два найближчі роки; з 1995 року Японія планує щорічно витрачати майже 80 млрд. доларів на зменшення та утилізацію відходів, а США на охорону навколишнього середовища виділятимуть щорічно з 1992 року 80-100 млрд. доларів. Усе це - яскраві приклади практичного сучасного підходу до вирішення екологічних проблем, які мають надихнути на важливі справи й наших урядовців, і всіх людей доброї волі в усьому світі.

Спочатку усвідомлення екологічних проблем як глобальних здійснювалось на рівні наукової і філософської свідомості. І через них здійснювався відповідний вплив на масову свідомість. Останнє десятиліття характеризується осмисленням глобальності екологічної кризи і на рівні державно-політичного усвідомлення.

Втім, як закономірність можна відмітити таку особливість сучасного стану речей. Шкідлива діяльність людини за масштабами переважає над "швидкістю осмислення" екологічної загрози і розгортанням заходів по регулюванню сучасної екологічної ситуації.

Але головне все ж таки те, що людство все більше розуміє власну цілісність, необхідність спільних дій, бо екологічна катастрофа нікого не обмине! А вона загрожує стати незворотною і тоді людство загине.

Отже, виникає потреба виробити єдину глобальну екологічну стратегію людства. Інакше кажучи, людина ставить питання про управління сучасною екологічною ситуацією.

Зрозуміло, що перш за все йдеться про регулювання споживання ресурсів. В більш широкому смислі - про створення здорового життєвого середовища для людини. Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу.

РОЗДІЛ ІІ СУЧАСНИЙ СТАН ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ.

Екологічна проблема може привести до всесвітньої екологічної катастрофи. Перша значна  екологічна криза, що поставила під загрозу подальше існування людського суспільства , виникла ще в доісторичну епоху. Її причинами були як зміна клімату , так і діяльність первісної людини , який в результаті колективного полювання винищив багатьох великих тварин , які населяли середні широти Північної півкулі ( мамонт , волохатий носоріг , степовий зубр , печерний ведмідь та ін.) Однак хоча впливу людини на природу набували іноді загрозливих масштабів , аж до XX ст. . вони носили локальний характер.

На наших очах закінчується ера екстенсивного використання потенціалу біосфери : майже не залишилося неосвоєних земель ( за винятком території Росії) , систематично збільшується площа пустель , скорочуються площі лісів - легені планети , змінюється клімат (глобальне потепління , парниковий ефект) , збільшується кількість вуглекислого газу і зменшується - кисню , руйнується озоновий шар.

Починається екологічна проблема з індивідуальної поведінки людини. Якщо він допускає викидання хоча б дрібного сміття на вулицях міста або навіть в чистому полі , то на рівні масовому виникають екологічні проблеми. Така свідомість породжує їх з неминучістю . Від хаосу , сміття в свідомості і моральної нерозвиненості народжується сміття на вулицях , забруднюються річки і моря , руйнується озоновий шар. Людина забув, що навколишній світ - це продовження його власного тіла , і якщо він забруднює , руйнує середовище проживання , то перш за все шкодить собі . Про це свідчать ті захворювання , з якими зіткнувся сучасна людина .

Сьогодні екологічну ситуацію в світі можна охарактеризувати як близьку до критичної.

Серед глобальних екологічних проблем можна виділити :

- Знищення тисяч видів  рослин і тварин , винищення лісового  покриву ;

- Стрімке виснаження запасу  корисних копалин;

- Світовий океан перестає  бути регулятором природних процесів ;

- Граничне забруднення  повітря та води ;

- Частково порушений озоновий  шар, що захищає від згубного  для всього живого космічного  випромінювання;

- Забруднення поверхні  і спотворення природних ландшафтів .

Шляхи вирішення глобальних екологічних проблем:

По-перше - екологізація виробництва : природозберігаючі технології , обов'язкова екологічна експертиза нових проектів , в ідеалі - створення безвідходних технологій замкнутого циклу .

По-друге - розумне самообмеження у витрачанні природних ресурсів , особливо - енергетичних джерел (нафта , вугілля) , що мають для життя людства найважливіше значення .

По-третє - пошук нових , ефективних , безпечних і максимально нешкідливих для природи джерел енергії , включаючи космічну .

По-четверте - об'єднання зусиль усіх країн для порятунку природи .

По-п'яте - формування в суспільстві екологічної свідомості - розуміння людьми природи як іншого, як мінімум рівного їм живої істоти , над яким не можна панувати без шкоди для нього і себе.

Екологічне навчання і виховання в суспільстві повинні бути поставлені на державний рівень , проводитися з раннього дитинства. За будь-яких осяяннях , народжуваних розумом , і прагненнях незмінним вектором поведінки людства має залишатися його гармонія з природою.

Зокрема можна виділити такі особливості сучасних глобальних проблем :

1 . Мають планетарний , загальносвітовий  характер , зачіпають інтереси всіх  народів світу.

2 . Погрожують деградацією  і загибеллю всьому людству.

3 . Потребують в невідкладних  та ефективних рішеннях .

4 . Вимагають колективних  зусиль усіх держав , спільних  дій народів.

Сучасні екологічні проблеми настійно вимагають переходу людини від ідеї панування над природою до ідеї « партнерських » відносин з нею . Потрібно не тільки брати в природи , а й віддавати їй (посадки лісів , риборозведення , організація національних парків , заповідників ) .

З початку 70- х років широку популярність здобули глобальні прогнози , що оформлялися у вигляді доповідей Римському клубу . Термін « римський клуб » позначає міжнародну громадську організацію , створену в 1968 році і покликану сприяти цілісності в умовах НТР. Основоположником і « ідейним батьком» глобального прогнозування з використанням математичних методів і комп'ютерного моделювання по праву вважається Дж. Форрестер . У своїй роботі «Світова динаміка» ( 1971) він створив варіант моделі світового економічного розвитку з урахуванням двох найважливіших , на його погляд , чинників - чисельності населення і забруднення середовища .