Характеристика сутності ресурсного потенціалу підприємства

Зміст

Вступ

В умовах ринку, що характеризується нестабільністю діяльності підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення позицій на ринку.

Важливість розгляду категорії «ресурсний потенціал» обумовлено тим, що будь-які цілі і завдання по досягненню кінцевих результатів на перспективний період в значній мірі визначаються не обсягом наявних ресурсів, а можливостями та ефективністю їх використання. На практиці спостерігається, що багато підприємств визначають ефективність своєї діяльності, спираючись лише на наявні можливості, але не враховують потенційні, урахування яких дало б змогу покращити техніко-економічні і фінансові показники діяльності і підвищити її ефективність в цілому. Це спричиняє необхідність узагальнення теоретичних підходів до визначення суті ресурсного потенціалу підприємства і його характеристики як економічної категорії, що виражає відносини з приводу акумуляції і використання ресурсних можливостей підприємства.

Основні теоретичні положення  щодо визначення поняття «ресурсний потенціал підприємства» розглядають у своїх працях вітчизняні вчені  
Н.С. Краснокутська, О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, а також досліджують російські автори А.Н. Люкшинов, Л.Г.Окорокова, В.А. Свободін, Ю.Н. Клепіков і  
Т.Г. Храмцова та інші. Узагальнення теоретичних поглядів вчених дозволяють констатувати, що в економічній літературі існують різні точки зору щодо змісту категорії «ресурсний потенціал». При цьому, одні автори вважають, що це поняття відображає загальну сукупність ресурсів, не враховуючи їх якісної сторони. Інші вчені вважають, що ресурсний потенціал є матеріальною основою виробництва, але в статиці, тобто до моменту їх залучення у виробничий процес. У теоретичному і практичному аспектах категорія ресурсний потенціал підприємства вивчена недостатньо, хоча в науковій літературі на макрорівні обговорюється досить широко.

Виходячи з цього, метою курсової роботи є визначення сутності та оцінка ресурсного потенціалу підприємства.

Для досягнення мети роботи були поставлені та вирішені такі завдання:

• уточнено визначення поняття «ресурсний потенціал підприємства»;
• обґрунтовані методичні підходи до оцінки ресурсного потенціалу підприємства;
• проведена оцінка ресурсного потенціалу ЗАТ «Ерлан»;
• виявлені шляхи підвищення рівня ресурсного потенціалу ЗАТ «Ерлан».

Об’єктом курсової роботи є процеси управління ресурсним потенціалом.

Предметом курсової роботи є інструментальні засоби визначення та оцінки ресурсного потенціалу ЗАТ «Ерлан».

Теоретичною та методологічною основою курсової роботи є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із питань визначення і оцінки потенціалу підприємства.

У роботі знайшли застосування як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження економічних  явищ та процесів. Зокрема, використовувалися елементи вертикального та горизонтального аналізу, методи порівняння, а також метод експертних оцінок при використанні методики оцінки ресурсного потенціалу підприємства.

1. Характеристика сутності ресурсного потенціалу підприємства

Для визначення потенціалу підприємства як об’єкту дослідження економічної науки необхідно зупинитися на теоретичних підходах до визначення категорії ресурсного потенціалу в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. На сьогодні існує безліч різних визначень і трактувань понять «потенціал», «ресурси», «ресурсний потенціал».

Слід зазначити, що термін «потенціал» широко застосовується в економічній літературі як кількісна оцінка і виступає як природний, інвестиційний, інтелектуальний, економічний, ресурсний, трудовий тощо. Методика оцінки потенціалу явищ, що мають відносно однорідну структуру, розроблена достатньо з погляду цільової спрямованості.

Узагальнене трактування  поняття «потенціал» приведено у Великій Радянській Енциклопедії, яке визначається як сукупність засобів, запасів, джерел, що є в наявності, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення мети [2, с. 261]. Це тлумачення містить в собі два аспекти: наявність ресурсів і цільову спрямованість їх використання.

У вітчизняній економічній  літературі термін «потенціал» у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь [23, c. 8].

Безпосередньо термін «ресурсний потенціал» в наукових дослідженнях використовується відносно суб’єктів крупних економічних районів, країни в цілому. Але, оскільки ресурсний потенціал здебільшого реалізується на підприємствах, які забезпечують виробництво товарів і послуг, представляється цілком обґрунтованим застосування цієї категорії відносно підприємства.

На думку А.Н. Люкшинова, потенціал  підприємства є сукупністю його можливостей  по випуску продукції (наданню послуг) [13, c. 18]. Клепіков Ю.Н. уточнює, що величина потенціалу підприємства визначається кількістю ресурсів, які має в своєму розпорядженні підприємство, і умовами, що дозволяють досягти якнайповнішого і раціонального їх використання [8, c. 11].

Ми вважаємо, що заслуговує уваги підхід Т.Г. Храмцової до визначення «потенціалу підприємства». У її інтерпретації: «потенціал підприємства – це не тільки і не просто кількість ресурсів, але і ув’язнена в них можливість розвитку системи в заданому напрямі. ... В економіці реалізація потенціалу знаходить втілення в результатах діяльності» [24, c. 46].

Таким чином, практично  всі визначення потенціалу підприємства спираються на ресурси, тому відзначимо, що важливою складовою потенціалу підприємства є ресурси і можливості їх використання.

Для подальшого розвитку дослідження важливо визначити, що слід розуміти під ресурсами.

Більшість підходів до розгляду поняття «потенціал підприємства» базуються на ресурсній теорії, тобто аналізі та розробці рекомендацій щодо визначення потреби в певному складі ресурсів, ефективності процесу їхнього залучення та використання для досягнення встановленої мети [12, с. 127].

З економічної позиції  до ресурсів відносяться сукупність окремих елементів, що прямо або  побічно беруть участь в процесі  виробництва або наданні послуг. Тому найважливішою особливістю категорії «ресурси» є безпосередній зв’язок з процесом виробництва, тобто ресурси в процесі використання приймають форму чинників виробництва.

Економічні ресурси  – це ті природні і соціальні  сили, які можуть бути залучені у  виробництво, в процес створення товарів, послуг і інших цінностей. У економічній науці ресурси підрозділяють на чотири групи: природні, матеріальні, трудові і фінансові.

Всі види економічних  ресурсів, що виділяються в економіці, обмежені і в кількісному і  в якісному відношенні. У цьому полягає принцип «обмеженості» або «рідкості ресурсів», що є їх особливістю.

Ще однією особливістю  категорії «ресурси» є їх відтворюваність (відтворні ресурси), тобто здатність відновлюватися замість спожитої частини. До не відтворних ресурсів відносяться земельні угіддя, корисні копалини, повітря та інші, тобто ресурси, які практично неможливо відтворити знов.

У загальному вигляді  ресурси підприємства, на думку Л.Г. Окорокової, розуміються як сукупність засобів, запасів, джерел, засобів і  предметів праці, що є в наявності у підприємства і що можуть бути мобілізованими і приведеними в дію, а також використаними для досягнення його мети. Мати достатні ресурси для підприємства означає мати в своєму розпорядженні необхідні можливості за певних умов для свого розвитку і нормального функціонування відповідно до поставлених цілей [15, c. 92].

Представляється, що зміст «ресурсів» найкращим чином розкритий в працях С.А. Бороненкової, яка розглядає ресурси як елемент об’єкту управління і класифікує їх традиційним чином: засоби праці; предмети праці; трудові ресурси ; фінансові ресурси [3, с. 72].

До ресурсів, які має  в своєму розпорядженні підприємство, І.Т. Балабанов відносить технічні, технологічні, трудові, просторові (територія, приміщення, комунікації), фінансові ресурси і можливості [1, c. 34]. Одночасно до складу підприємства включаються ресурси організаційної структури системи управління.

Отже, підприємство повинне  забезпечити високу ефективність функціонування за рахунок повного і раціонального  використання всіх ресурсів, що є у нього.

У зв’язку з цим, під ресурсами слід розуміти засоби грошові і не грошові, цінності, запаси, можливості їх використання при необхідності, джерела засобів.

Принциповою відмінністю  між термінами «ресурси» і «потенціал» є те, що ресурси існують незалежно від суб’єктів економічної діяльності, а потенціал окремого підприємства, суспільства в цілому є невід’ємним від суб’єктів діяльності. Тобто «потенціал», окрім матеріальних і нематеріальних засобів, включає здібності працівника, колективу, підприємства, суспільства в цілому до ефективного використання наявних засобів або ресурсів.

На перетині поняття «потенціал підприємства» і «ресурси» виникає поняття ресурсний потенціал». Звернемося до визначення «ресурсного потенціалу» російськими вченими.

Так, В.А. Свободін характеризує ресурсний потенціал, як «сукупність ресурсів, що є у розпорядженні підприємства» [18, c. 28]. Комаров М.А. і його співавтори визначають ресурсний потенціал як систему ресурсів, взаємозв’язану сукупність матеріальних, енергетичних, інформаційних засобів, а також самих працівників, які використовують (або можуть використовувати) їх в процесі виробництва матеріальних благ і послуг [10, c. 71].

На думку Л.Г. Окорокової ресурсний потенціал підприємства є сукупністю всіх ресурсів підприємства, що забезпечують можливість отримання максимального економічного ефекту в заданий момент часу [15, c.62].

Мати достатні ресурси  для підприємства означає мати в  своєму розпорядженні необхідні  можливості за певних умов для свого  розвитку і нормального функціонування відповідно до поставлених цілей, тобто мати певний потенціал. Можна зробити висновок, що нарощування ресурсного потенціалу лежить не в площині збільшення його об’ємних характеристик, а в глибокому структурно-компонентному аналізі ресурсів.

Відповідно до ресурсної  концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й  обумовлюють досягнуті результати [11, c. 12]. Але сама по собі наявність ресурсів не є гарантом досягнення будь-яких цілей, тому другою складовою потенціалу підприємства виступають його здібності мобілізувати ці ресурси у ході здійснення комплексу дій. Тому відзначимо, що ресурсний потенціал, перш за все, є не простою сумою, а системою ресурсів, використовуваних комплексно, тобто передбачає обов’язкову взаємодоповнюваність окремих ресурсів в процесі виробництва. Багатофункціональність більшості видів ресурсів створює умови варіації застосування різних їх видів і елементів для досягнення одного і того ж заданого кінцевого результату. Збільшення в системі одного якого-небудь ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу.

Необхідно звернути увагу  на те, що економічні можливості підприємства не можуть визначатися тільки наявністю  перелічених ресурсів. На підприємстві обов’язково мають бути кадри робітників, які здатні привести до дії ресурси, забезпечити їх ефективне використання. Отже, ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати наступними критеріями:

• реальними можливостями підприємства в той чи іншій сфері діяльності (включаючи і нереалізовані можливості);
• обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві;
• здатністю підприємства використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства.

Існують два напрями дослідження ресурсного потенціалу як об’єкту: «ресурсне» і «результативне». Ресурсний напрям розглядає ресурсний потенціал як сукупність ресурсів господарської ланки, оцінка ресурсного потенціалу зводиться до визначення вартості доступних ресурсів, а рівень використання ресурсного потенціалу визначається відношенням отриманого результату до об’єму застосованих ресурсів. В рамках «результативного» напряму ресурсний потенціал розглядається, як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб, оцінка величини ресурсного потенціалу зводиться до оцінки максимального обороту, яке господарську ланку здатне провести при даній кількості, якості і будові ресурсів.

Ресурсний потенціал  реалізується в процесі здійснення діяльності підприємства. Ця діяльність полягає в активній і цілеспрямованій дії персоналу підприємства на засоби і предмети праці, результатом якої є нові товари і послуги.

Значним етапом використання ресурсного потенціалу є реалізація проведених товарів і послуг, отримання прибутку, закріплення на вже освоєних ринках і освоєння нових.

У процесі свого розвитку ресурсний потенціал підприємств може збільшуватися або зменшуватися. Останнє відбувається в тих випадках, коли зменшуються власні ресурси підприємства унаслідок відтоку зайнятих, скорочення надходжень матеріальних ресурсів, вибуття основних фондів тощо. Зниження потенціалу можливо також унаслідок стійкого падіння попиту на продукцію.

Залежно від ступеня  залучення у виробничо-господарську діяльність різні елементи ресурсного потенціалу грають неоднакову роль, тому при дослідженні структури ресурсного потенціалу слід виділяти в його складі активну і пасивну частини. До активної частини відносяться ресурси, які залучені в економічну діяльність і прямо впливають на її результативність: діючі основні виробничі і невиробничі фонди; нормативні запаси матеріальних цінностей у сфері виробництва і звернення; зайнята частина економічно активного населення; реалізована в технологіях, засобах, предметах і продуктах праці науково-технічна інформація. Ресурси, що є в наявності, але не залучені в господарський оборот, відносяться до пасивної частини ресурсного потенціалу: наднормативні запаси і резерви матеріальних цінностей у сфері виробництва; незайнята частина трудових ресурсів; реалізована в проектах науково-технічна інформація; результати наукових і дослідно-конструкторських розробок.

Виділення у складі ресурсного потенціалу активної і пасивної частин дуже важливо як з теоретичною, так  і з практичною точок зору, оскільки воно дозволяє, по-перше, об’єктивно оцінювати ступінь використання ресурсного потенціалу, а, по-друге, виявляти інтенсивні і екстенсивні резерви підвищення ефективності виробництва.

В результаті проведеного  дослідження і систематизації різних наукових поглядів, ми дійшли висновку, що під ресурсним потенціалом підприємства слід розуміти сукупність наявних видів ресурсів, пов’язаних між собою, і можливостей їх використання у процесі виробництва з метою досягнення економічного ефекту.

2. Методичні підходи до оцінки ресурсного потенціалу підприємства

Корисний результат  від діяльності підприємства та одночасно  від використання ресурсів називають  ефектом. Основними двома показниками  господарчої діяльності, які називають  ефектом, є: перший – обсяг виручки від реалізації (товарообіг), другий – прибуток (доход). Порівняння цих показників із розміром ресурсів, які використовуються, дає показник ефективності використання ресурсів.

Економічна ефективність – порівняння економічного ефекту з витратами на його отримання. При цьому можуть бути використаними два види показників – прямий і зворотній, які розраховуються за такими формулами:

,                   (2.1)

,            (2.2)

де Еф – ефект (результат):

     В – велична витрат.

Прямі показники характеризують величину економічного ефекту, отриманого на одиницю витрат, тобто віддачу  витрат (фондовіддача, ресурсовіддача та ін.). Зворотні показники відображають величину витрат, необхідних для отримання одиниці економічного ефекту, тобто витратомісткість (фондомісткість товарообігу, фондомісткість продукції, що виробляється, ресурсомісткість та ін.) [5, с. 62].

Показники ефективності використання ресурсного потенціалу в  цілому та його окремих складових  частин широко використовуються для оцінки ефективності функціонування будь-якого підприємства, ефективності його господарчої діяльності, ефективності комерційної діяльності та ін. В торгівельному підприємстві, наприклад, використовуються наступні показники, які розраховуються за наступними формулами.

Ресурсовіддача усіх ресурсів:

,      (2.3)

де РП – обсяг реалізованої продукції, тис. грн.;

     – середня за період вартість основних фондів, тис. грн.;

     ОбК –  величина оборотних коштів, тис. грн.;

     ФОП – фонд оплати праці, тис. грн.

Ресурсовіддача господарчих  ресурсів:

,      (2.4)

де РП – обсяг реалізованої продукції, тис. грн.;

     – середня за період вартість основних фондів, тис. грн.;

     ОбК –  величина оборотних коштів, тис.  грн.

Рентабельність усіх ресурсів:

,     (2.5)

де П – прибуток, тис. грн.;

     – середня за період вартість основних фондів, тис. грн.;

     ОбК –  величина оборотних коштів, тис. грн.;

     ФОП – фонд оплати праці, тис. грн.

Характеризуючи ресурсний  потенціал, слід враховувати, що в його склад входять не тільки ресурси, призначені до споживання в даному періоді, але і їх страхові та інші запаси. Отже, ресурсний потенціал визначає потенційну (а не тільки реальну) можливість їх споживання в процесі виробництва. Для оцінки ресурсного потенціалу підприємства може бути застосована наступна система показників, що відображатиме дві сторони потенціалу: наявність ресурсів та їх рівень використання (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Узагальнюючі показники  оцінки ресурсного потенціалу підприємства

Існує методика визначення рівня ресурсного потенціалу підприємства на основі оціночних показників, що визначаються експертним шляхом. Для найбільш повного уявлення про методику оцінки ресурсного потенціалу підприємства відобразимо основні її етапи у вигляді алгоритму (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Алгоритм застосування методики визначення рівня ресурсного потенціалу підприємства

Перш ніж визначити систему  показників, що включаються в методику, оцінимо рівні потенціалу підприємства і результати представимо в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Характеристика рівнів ресурсного потенціалу підприємства

 У таблиці 2.2 була приведена теоретична шкала значень відібраних показників для визначення рівня ресурсного потенціалу підприємства. Далі пропонується кожному значенню показника, що потрапило в інтервал, визначений в таблиці 2.2, привласнювати бальну характеристику. У нашому випадку шкала значень виглядатиме таким чином:

• високий рівень потенціалу – 7-9 балів;
• середній рівень потенціалу – 4-6 балів;
• низький рівень потенціалу – 1-3 бали.

Необхідно відзначити, що для забезпечення стійкого розвитку підприємства ми вважаємо за необхідне, щоб значення бальної характеристики потенціалу підприємства відповідало високому рівню, і зберігалася тенденція до його збільшення. В цьому випадку можна говорити про підвищення ефективності використання всіх ресурсів, що є у підприємства, стабілізацію фінансового положення, збільшення прибутковості здійснюваної діяльності і здатності організації долати виникаючі труднощі.

Тепер кожну складову ресурсного потенціалу підприємства оцінюємо за допомогою  ряду показників (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Методика оцінки ресурсного потенціалу підприємства

Умовні позначення:

А – середньорічна сума нарахованої  амортизації основних засобів;

ОФ_поч – вартість основних фондів на початок року;

ОФ – середньорічна величина основних фондів;

К_оновл – коефіцієнт оновлення основних фондів;

К_виб – коефіцієнт вибуття основних засобів організації;

В – виручка від реалізації продукції;

С – собівартість продукції підприємства;

МВ – величина матеріальних витрат підприємства;

К_пр – коефіцієнт обороту по прийому персоналу;

К_зв – коефіцієнт обороту по вибуттю трудових ресурсів;

ПП_1/0 – виробіток продукції на одного працівника відповідно в звітному і минулому періоді;

ЧП – чистий прибуток за період;

ВК – величина власного капіталу;

ЗК – величина залученого капіталу;

А₁ – грошові кошти і поточні фінансові інвестиції;

А₂ – дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів;

А₃ – запаси  та інші оборотні активи;

П₁, П₂ – сума кредиторської заборгованості і короткострокових зобов’язань (поточні зобов’язання за розрахунками, короткострокові кредити та позикові кошти).

Сутність методики полягає у  розрахунку визначених у таблиці  2.3 показників і оцінюванні експертами їх значення за допомогою бальної системи оцінки. У результаті визначивши, якому інтервалу у шкалі значень відповідає значення потенціалу підприємства, ми зможемо оцінити його рівень. При використанні запропонованої методики варто враховувати, що вона містить ряд показників, які у сукупності характеризують ефективність використання ресурсів підприємства, але вони можуть бути у подальшому доповнені, за допомогою чого цю методику можна розширити і враховувати більш суттєві чинники впливу на рівень ресурсного потенціалу підприємства.

Розглянута методика визначення рівня  ресурсного потенціалу підприємства має ряд переваг, серед яких можна виділити:

– придатність методики для використання її як окремими підприємствами, так  і при комплексному вивченні тенденцій  в галузі, регіоні і т.д.;

– доступність розуміння результатів  всім персоналом підприємства.

Отже, оцінка ресурсного потенціалу, яка проводиться за допомогою  аналізу його складових – виробничого, фінансового і кадрового потенціалів підприємства – необхідний етап стратегічного аналізу і управління діяльністю підприємства, в результаті якого забезпечується системний погляд на його діяльність, який дозволить виявити сильні і слабкі сторони, а також створити на цій основі комплексний план стійкого розвитку.

3. Фактори, що обумовлюють характеристику  ресурсного потенціалу підприємства

Фактори, що обумовлюють характеристику ресурсного потенціалу підприємства, можна класифікувати та об'єднати в наступні по ознаками групи:

1. За місцем виникнення всі фактори можна розділити на зовнішні і внутрішні. У загальному випадку до зовнішніх факторів відносяться фактори, які надають вплив на компанію ззовні. До внутрішніх факторів відносяться внутрішні механізм компанії, який визначає її ресурсний потенціал.