Характеристика та аналіз діяльності господарства

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика та аналіз діяльності господарства.

1.1 Загальні відомості про господарство  підприємства.

1.2 Структура посівних площ.

1.3 Склад машино-тракторного парку  господарства.

2.Технологія посіву сільськогосподарської  культури.

2.1 Характеристика сільськогосподарської   культури.

2.2 Підбір машинно - тракторного  парку

2.3 Технологічна наладка машинно  - тракторного агрегату 

2.4 Розрахунок витрат паливно-мастильних матеріалів

2.5 Підготовка поля до виконання посіву сільськогосподарської культури

2.6 Порядок роботи агрегату в  загоні.

2.7 Контроль якості роботи

2.8 Щозмінне технічне обслуговування  агрегату

Розділ 3 Технологія виконання ремонтних робіт

3.1 Будова та принцип дії механізму ППК-4

3.2 Аналіз можливих несправностей ППК-4

3.3 Технологія виконання ремонту ППК-4

Розділ4. Охорона праці

4.1 Охорона праці при виконанні с/г операції

4.2 Охорона праці при виконанні ремонтних робіт

4.3 Екологічний захист навколишнього середовища при виконанні с/г операцій та ремонтних робіт

Висновок

Використана література

Рецензія 

Вступ

Комбайни мають давню  історію. У 1868 р. російський агроном  Андрій Романович Власенко перший в  світі створив зернозбиральну машину, яка зрізувала колоски, обмолочувала їх і збирала зерно із збоїнами в скриню. Однак ідея А. Р. Власенка не знайшла виробничого застосування і майже до 30-х років XX століття застосовували в нашій країні і за рубежем лише багатофазний спосіб збирання зернових культур.

Перші радянські комбайни були виготовлені в липні 1930 р. на заводі «Комунар» в м. Запоріжжі. Комбайни випускалися під маркою «Комунар». Це були причіпні, безмоторні комбайни, з шириною захвату жатки 4600 мм і молотарки 796 мм.

У 1932 р. на Саратовському  заводі «Саркомбайн» почали випускати  комбайни СЗК, будова яких була такою, як і комбайнів «Комунар». У цьому ж році став до ладу завод-велетень «Ростсельмаш» в м. Ростові, який почав виробництво причіпних комбайнів С-1. Це вже були комбайни з двигунами, шириною захвату жатки 6100 мм і молотарки 915 мм.

З ініціативи СРСР у 1932 р. були вперше проведені міжнародні випробування зернозбиральних комбайнів в одному з радгоспів на Північному Кавказі. Крім радянських, тут були представлені комбайни США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Випробування показали, що СРСР став однією з провідних країн у комбайнобудуванні.

З 1936 р. по 1941 р. Люберецький  завод виготовляв комбайни СКАГ-5А  з шириною захвату жатки 2540 мм і молотарки 1240 мм.

Особливо бурхливо почало розвиватися комбайнобудування  в нашій країні після Великої  Вітчизняної війни. У 1947 р. на заводі «Ростсельмаш» почали випускати причіпні моторні комбайни С-6. Цей рік став роком народження самохідних комбайнів, виробництво яких було зосереджено на заводах Таганрога і Тули. До 1955 р. випускали комбайни С-4, а з 1955 р. по 1958 р. — С-4М. У цей же період заводи Ростова і Запоріжжя випускали потужні комбайни РСМ-8 — моторні, причіпні, з шириною захвату жатки 6000 мм та молотарки 1320 мм.

З 1958 р. по 1962 р. господарствам  поставляли комбайни СК-3, а потім  — СК-4. Останні на всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в 1964 р. нагороджено призом «Гранд-Прі». Випускали також їх модифікації СКП-3 (СКП-4), СКПР-3 (СКПР-4) та СКГ-3 (СКГ-4).

У 1965 р. розпочато виробництво  начіпних комбайнів НК-4, вузли і  агрегати якого монтували на самохідне шасі СШ-75.

Після збирання врожаю комбайни демонтували, а шасі СШ-75 використовували  на різних сільськогосподарських роботах. З 1969 р. начіпний комбайн випускають під маркою ІТК-5.

Красноярський завод  у 1969 р. розпочав виробництво комбайнів СКД-5 «Сибиряк», обладнаних двома молотильними апаратами і призначених для збирання важкообмолочуваних культур. Пропускна здатність молотарки — 5 кг/с хлібної маси. їх випускають під маркою СК.Д-5М.

Рік 1971. На заводах Ростова  і Таганрога розпочато виробництво комбайнів СК-5 «Нива» і СК-6 «Колос». Вони увібрали в себе останні досягнення науки і техніки. Але й сьогодні ці комбайни вже не повністю задовольняють вимоги сільськогосподарського виробництва. Тому у постанові липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС відмічається: «У найкоротший строк здійснити заходи по модернізації вироблюваних зернозбиральних комбайнів з тим, щоб усунути їх конструктивні недоліки і підвищити продуктивність. У найближчі роки організувати виробництво більш потужних комбайнів досконалих конструкцій».

Вчені, конструктори, винахідники  і спеціалісти працюють над удосконаленням комбайнів у двох напрямках.

Перший — дальше вдосконалення  конструкцій і технології збирання зернових культур (збільшення пропускної здатності, універсалізація, автоматизація, вдосконалення технологічного процесу роботи і поліпшення умов праці).

Другий — створення  нових технічних засобів, які  дали б можливість такі операції, як вилучення з вороху зерна і  його очищення, виконувати в стаціонарних умовах — на току. При цьому можна було б уникнути втрат зерна за молотаркою комбайна, що навіть при дотриманні агротехнічних вимог становлять 1,5%. Наприклад, випробовують засоби, які на полі скошують (або підбирають валки) хлібну масу і дещо подрібнюють. Потім її звозять на тік, де на стаціонарному агрегаті домолочують, виділяють з вороху і очищають зерно. Створюють машини, що зрізують хліб, обмолочують, виділяють зерно з грубого вороху, а дрібний («невійку») збирають у візки, відвозять на тік, де очищають зерно.

Ведуть також роботи по удосконаленню технології та технічних пристроїв для збирання незернової частини врожаю.

Однак досягти високопродуктивного  використання наявних машин і  одержати належний економічний ефект  від їх використання — ось основне  завдання. Виконати його можуть лише висококваліфіковані спеціалісти, які добре знають будову комбайнів, роботу та їх регулювання, вміють швидко знаходити і усувати несправності, систематично вивчають та впроваджують у виробництво досягнення науки і передового досвіду.

Розділ 1. Характеристика та аналіз діяльності господарства.

1.1 Загальні відомості  про господарство підприємства.

СВК «Надія», повна назва  господарства: Сільськогосподарський  виробничий кооператив «Надія». Виробничий сільськогосподарський кооператив «Надія» розташований в селі Харсіки Чорнухинського району.

Виробничий напрямок господарства – зерново-технічний. В господарстві запроваджене науково  обґрунтоване чергування культур в  полях. Всього існує 6 сівозмін: 3 кормових і 3 польових при фермерських.

Загальна земляна площа – 2351 га, з них рілля – 2223 га. Тракторно-польових дільниць 2.

На території СВК  «Надія» розміщений автопарк, ремонто-механізована майстерня, дільниця по переробці зерна  пшениці, гречки, проса (на крупу), соняшника (на олію).

Загальна кількість  тракторів – 23 шт., загальна кількість комбайнів – 10 шт., в т.ч. зернозбирльних – 7 шт., бурякозбиральних – 1 шт., силосозбиральних – 2 шт.

1.2 Структура посівних  площ.

Таблиця 1. Динаміка складу та структури земельних угідь, га

З таблиці 1. бачимо, що загальна земельна площа господарства у останні  роки не змінювалась і в 2012 році складає 2351 га, в. т. ч. 2304 га сільськогосподарських угідь, з них орних земель, територія яких порівняно з 2010 роком залишилася без змін, 223 га.

Таблиця 1.2. Структура посівних площ на 2010 рік

Дані наведенні в  таблиці свідчать про те, що питома вага кормових культур в структурі посівних площ задовільна для забезпечення тваринництва кормами. Вона складає 40%. Це дає можливість господарству вирощувати і заготовляти достатню кількість різних видів кормів і на цій основі розводити худобу, збільшувати виробництво молока і м'яса.

Аналізуючи дані таблиці  бачимо, що врожайність зернових культур  в 2012 порівнянні до 2010 року зросла.

Таблиця 1. 3. Урожайність  сільськогосподарських культур  за останні роки, ц/га

1.3 Склад машино-тракторного парку  господарства.

Для вирощування даних  культур господарство СВК «Надія»  має такий машинно-тракторний парк:

Таблиця 1.4. Машинно-тракторний парк

Для планового господарства, як СВК «Надія», бачимо, що машинно-тракторний парк середній. Техніки достатньо для вирощування зернових і технічних культур, догляд за ними, для передпосівного обробітку ґрунту, збирання врожаю посіяних культур.

2.Технологія посіву  сільськогосподарської культури.

Для висівання використовують насіння 1 класу, попередньо протруєне  пестицидами. Оптимальний строк  початку сівби — при середньодобовій  температурі грунту 10—12° на глибині 10 см. Насіння, покрите захисними плівками спеціальних препаратів, висівають на 8—10 днів раніше масової сівби. Тривалість сівби не повинна перевищувати 5—б днів.

Норму висіву насіння  визначають залежно від мети, сорту  і умов вирощування. При вирощуванні  кукурудзи на зерно вона становить 25—70 тис. шт. на 1 га, а на силос — 150 тис. шт. Відхилення від норми висіву допускається в межах ±5—8 %. Пошкодження насіння не повинне перевищувати 1,5 %.

Глибина загортання насіння  на важких грунтах лісостепових районів  становить 4—5 см, а степових — 5—6 см, в зоні Полісся України при ранній сівбі — 3—4 см. Допустиме відхилення глибини сівби не повинне перевищувати ±1,0. У рядку насіння повинне розміщуватись на рівних відстанях (відхилення не повинне перевищувати ±10 % від розрахункового інтервалу).

Поздовжні рядки мають  бути прямолінійними. Відхилення осьової  лінії рядка на довжині 50 м не повинне перевищувати 5 см, основних міжрядь — ±1 см, а стикових —  ±5 см. Огріхи і незасіяні поворотні  смуги не допускаються.

Мінеральні добрива  при нормі від 50 до 200 кг/га повинні розміщуватися на 2—3 см нижче та зміщуватися вбік на 3—5 см від рядка.

Агротехнічні  вимоги до збирання кукурудзи на зерно

Збирання кукурудзи  на зерно розпочинають у фазі кінця  воскової — початку повної стиглості. Продовження збирання одного гібрида становить 5—7 днів.

При збиранні кукурудзи  в качанах втрати не повинні перевищувати 3%, а пошкодження зерна в качанах  — 1%. Наявність зерна в подрібненій  листостебловій масі допускається до 2,5%. У масі зібраних качанів має  бути не більше 1% домішок листостеблової маси.

Повнота збирання кукурудзи  в зерні повинна бути не менше 98%, а повнота очищення качанів — не менше 95%. Допускається наявність зерна в подрібненій листостебловій масі до 2,5% і повнота збирання листостеблової не менше 95%.

Висота зрізання рослин не повинна перевищувати 15 см. Довжина  подрібненої листостеблової маси має  становити 20—45 мм.

2.1 Характеристика сільськогосподарської   культури.

Кукурудза —одна з  основних культур сучасного світового  землеробства. Це культура різностороннього використання і високої врожайності. На продовольство в країнах світу використовується близько 20% зерна кукурудзи, на технічні целі— 15 — 20% і приблизно дві третини — на корм. Кукурудзу вирощують у всьому світі — від тропічних широт до Скандінавських країн. У світовому землеробстві площа її обробітку на зерно займає 129, 3 млн. га. Ця культура тропічного походження починає зростати при досить високих температурах (10°), період її вегетації розтягнутий до 160 днів, вона погано переносить заморожування (до—2°), потребує великих запасів тепла. Для визрівання зерна ранньостиглих сортів потрібний 1—2200° біологічно активних температур, а для продуктивніших середньо- і пізньостиглих сортів -2500-2900°. При цьому кукурудза посухостійка, особливо в перші фази вегетації, але недолік вологи перед викиданням мітелок помітно знижує врожайність.

Агрокліматичні умови  Степової зони дозволяють забезпечити  біологічну потребу рослин кукурудзи  в теплових ресурсах в період «посів - повна стиглість зерна» для гібридів від ранньо-стиглої (ФАО 100-199) до середньо-пізніше (ФАО 400-499) за групи стиглості, Лісостепової зони - для гібридів кукурудзи від ранньо-стиглої (ФАО 100-199) до середньо-стиглої (ФАО 300-399) груп, а Полісся - лише для гібридів культури скороспілих біотипів (ФАО 100-299).

У Державний реєстр сортів рослин України на 2012 р. занесено понад 500 гібридів різних груп стиглості (ФАО 150-500).

2.2 Підбір машинно - тракторного парку

Технологічні комплекси  машин для вирощування кукурудзи  на зерно підбирають відповідно до технологій, які бувають шести-, восьми- і дванадцятирядні. Найпоширеніша в Україні восьмирядна технологія.

Існуючі технології вирощування  і збирання кукурудзи на зерно  передбачають лущення грунту, основне  внесення органічних і мінеральних добрив, глибокий обробіток грунту, закриття вологи, внесення гербіцидів, передпосівний обробіток грунту, сівбу, догляд за рослинами в період вегетації та збирання врожаю.

Комплекс машин для  виконання цих операцій включає  в себе машини зонального призначення і спеціальні.

Для лущення грунту застосовують дискові ЛДГ-10А, ЛДГ-15А і лемешні  ППЛ-10-25 лущильники. На полях після  високостеблових просапних культур  для подрібнення рослинних решток використовують важкі дискові борони БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10.

Тверді органічні добрива  вносять розкидачами РОУ-6, МТТ-13, МТТ-16, рідкі — РЖУ-3,6, МЖТ-8, МЖТ-13, МЖТ-16П, МЖТ-19. Для подрібнення і  змішування мінеральних добрив застосовують подрібнювач АЙР-20, а для змішування і завантаження — мобільну тукорозпушувальну установку УТМ-30. Тверді мінеральні добрива розкидають по поверхні поля машинами 1РМГ-4Б, МВУ-5, МВУ-16, СТТ-10, МВУ-30, пиловндні — РУП-10, РУП-14. Рідкі мінеральні добрива вносять підживлювачами ПЖУ-2,5, ПЖУ-5, ПЖУ-9, ПОМ-630, а безводний аміак —агрегатами АША-2, АБА-0,5М, АБА-1,0.

Глибокий обробіток  грунту виконують залежно від  грунтово-кліматичних умов різними  ґрунтообробними знаряддями Для  оранки з обертанням скиби застосовують плуги ПЛН-3-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛ-5-35, ПЛН-8-40 і ПТК-9-35, а в окремих випадках— ярусні плуги ПНЯ-4-40, ґіНЯ-4-42, без обертання скиби — чизельні плуги ПЧ-2,5 і ПЧ-4,5, культиватори КПШ-9 і КПЗ-3.8А.

Для ранньовесняного  закриття вологи застосовують зубові борони БЗСС-1,0 і БЗТС-1,0, шлейф-борони ШБ-2,5, культиватори КДНП-8 і КПЗ-9,7. При досягненні фізичної спілості ґрунту вирівнюють поверхню поля вирівнювачами ВИП-5,6 і ВП-8.

Під час вирощування  кукурудзи на зерно за інтенсивною  технологією у грунт вносять  гербіциди: самостійно або одночасно  з передпосівним обробітком ґрунту. Для самостійного внесення гербіцидів застосовують обприскувачі ОПШ-15 і ОП-2000-2. Відразу ж після внесення загортають гербіциди в грунт дисковими боронами БД-10, БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10. При одночасному внесенні гербіцидів із передпосівним обробітком ґрунту використовують підживлювач-обприскувач ПОМ-630 з ґрунтообробними машинами КПШ-8, БДТ-7 та іншими, обладнаними штангами з розпилювачами.

Висівають кукурудзу  пунктирним способом відповідними сівалками  залежно від прийнятої схеми  вирощування. При вирощуванні за шестирядною схемою застосовують сівалку СПЧ-6ФС або переобладнані СУПН-8 і СУПН-8А в шестирядні за восьмирядною – СУПН-8 і СУПН-8А і за дванад-цятирядковою —СКПН-12. На вологих ґрунтах засіяне поле боронують зубовими боронами БЗСС-1,0, а в умовах сухого і жаркого клімату — коткують котками ЗККШ-6.

Для догляду за посівами кукурудзи залежно від схеми  посівів застосовують культиватори КРН-4,2А, КРН-5,6А і КРН-8,4.

Збирають кукурудзу  у вигляді неочищених або очищених качанів та обмолоченого зерна. Для збирання у вигляді очищених та неочищених качанів застосовують комбайни КСКУ-6 і ККП-3. Очищають качани на очиснику ОП-15, обмолочують молотарками МКП-3, МКП-У або на універсальному механізованому пункті ПМУ-15. Для збирання кукурудзи у вигляді зерна застосовують зернозбиральні комбайни СК-5 і СК-Ю «Дон-1500» з приставками відповідно ППК-4 і КМД-6. Для досушування і очищення зерна застосовують зерноочисно-сушильний комплекс КЗС-255.

2.4 Розрахунок витрат  паливно-мастильних матеріалів

При нормуванні витрати палива розрізняють базове значення витрати палива і розрахункове нормативне значення, що враховує виконувану транспортну роботу і умови експлуатації автомобіля. Базове значення витрати палива визначається для кожної моделі, марки або модифікації автомобіля. 
          Для автомобілів загального призначення встановлені наступні види норм: 
базова норма в літрах на 100 км пробігу автотранспортного засобу в спорядженому стані (залежить від конструкції автомобіля, його агрегатів, категорії, типу і призначення автомобіля, від виду використовуваного палива, враховує споряджений стан автомобіля, типізований маршрут і режим руху в експлуатації); 
транспортна норма в літрах (включає базову норму і залежить від вантажопідйомності або нормованого завантаження, або від конкретної маси перевезеного вантажу, з урахуванням умов експлуатації автотранспортного засобу): 
на 100 км пробігу транспортної роботи; 
на 100 тонно-кілометрів транспортної роботи вантажного автомобіля враховує додатковий до базової норми витрати палива при русі автомобіля з вантажем, автопоїзда з причепом або напівпричепом без вантажу і з вантажем. 
Облік дорожньо-транспортних, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою поправочних коефіцієнтів, які встановлюються у вигляді відсотків підвищення або зниження вихідного значення норми витрати палива.

Розрахунок витрат пального

1) Витрати палива на  пробіг

Qпр=Sз*Qб/100

де Sз -загальний пробіг автомобіля, км 
Qб - базові витрати пального в залежності від марки автомобіля (видаються заводом виробником), л/100км 
2) Витрати на виконання транспортної роботи (при перевезенях вантажу) 
Для карбюраторного двигуна

Qтр=2,5*Ткм/100

де Ткм - це тоно-кілометри  вони визначаються

Ткм= Sв*Мв

де Sв - шлях пройдений  автомобілем з вантажем, км 
Мв -маса перевезеного вантажу, т 
Для дизельного двигуна

Qтр=1,5*Ткм/100

3) Загальні витрати  пального на пробіг і транспортну  роботу

Qз=Qпр+ Qтр

4) Поправки витрат  пального в залежності кліматичних  і інших експлуатаційних факторів 
4.1) Поправка на зимовий час. З настанням середньодобової температури нижче 0 градусів робиться поправка в розмірі 5% в загальної кількості витраченого пального на прогрів двигуна

Qзим=Qз*5/100

4.2 Поправка при обкатці  автомобіля також дорівнює 5% від  витраченого пального

Qобк=Qз*5/100

4.3 Поправка при учбовій їзді становить 25 % від витраченого палива

Qучб=Qз*25/100

4.4 Поправка на міську  їзду, Qмк В залежності від інтенсивності  руху може бути від 5 до 25 %,  
4.5 Поправка приїзді в гірськой місцевості, Qгк от 5 до 15 %  
5. Сумарні витрати пального будуть становити

Qсум=Qз+Qзим+Qобк+Qучб+Qмк+Qгк

Якщо якісь з перерахованих  поправок не враховуються то вони автоматично  викидаються з формули Витрати  мастильних матеріалів 
Витрати мастильних матеріалів рахуються в залежності від сумарних витрат пального. 
Моторне масло - для карбюраторних двигунів рахується з розрахунка 1,5 л на 100 л витраченого палива, для дизелів 2,5 -3 л на 100 л 
трансмісійні масла 0,8 л на 100 л палива для одномостових і 1,4 л для двом остових.

2.5 Підготовка поля  до виконання посіву сільськогосподарської культури

Догляд за посівами кукурудзи  ведуть з метою знищення бур'янів і створення сприятливих умов для розвитку рослин.

Обробіток міжрядь у фазі 5—7 листків  проводять на глибину 10—12 см з одночасним знищенням бур'янів у рядках полільними борінками. Захисна зона при цьому повинна бути 13 см (відхилення понад 2—3 см не допускається).

При досягненні рослинами висоти 35—40 см грунт розпушують на глибину 6—7 см з одночасним присипанням бур'янів у рядках шаром грунту за допомогою  загортачів. Відхилення фактичної глибини розпушування грунту в міжряддях повинне бути не більше 1 см.

Поверхня грунту в міжряддях  після обробітку має бути рівною, без грудок. На поверхню поля не повинен  виноситись нижній вологий шар грунту. Глибина борозен після проходу робочих органів допускається до 3 см.

Потрібно, щоб у міжряддях підрізались  усі бур'яни і в оброблених захисних зонах полільні борінки  знищували не менше 65—70 % однорічних бур'янів, а шляхом присипання шаром  грунту із застосуванням загортачів — не менше 90 %. Пошкодження рослин кукурудзи під час обробітку міжрядь не повинне перевищувати 1%.

Збирати кукурудзу потрібно наприкінці воскової та на початку фази повної достиглості.

При збиранні кукурудзи в качанах  повнота збирання зерна має бути не менш як 98,5%, а листостеблової маси – 80%. Ступінь очищення качанів від обгорток становить не менш ніж 95%, а чистота вороху очищених качанів –не менш ніж 99%. Вилущеного з качанів зерна може бути 1,5 – 2%, пошкодженого зерна в качанах – близько 1%, а довжина подрібненої листостеблової маси – 20 – 45 мм.

Якщо кукурудзу збирають з обмолочуванням качанів, то повнота збирання зерна  має становити 98%, листостеблової маси – 80%, а можливі втрати зерна за комбайном - не перевищувати 0,7%. Кількість  недостатньо вимолоченого зерна не може перебільшувати 1,2%, а пошкодженого зерна – бути не менша за 2,5%. Чистота зерна в бункері має становити 96%. У подрібненій листостебловій масі може бути зерна не більш як 0,8%.

Збирати кукурудзу з обмолочуванням качанів потрібно при вологості не більш як 25 – 30%.

При збиранні кукурудзи з подрібненням качанів підвищеної вологості повнота  збирання врожаю має становити не менш ніж 98%, бункерне збирання стрижнів від урожаю – у межах 41 – 86%, а  втрати зерна за молотаркою – не перевищувати 0,12%.

2.6 Порядок роботи агрегату в загоні.

Регулювання агрегатів на загоні.  
         Перед початком роботи на загоні машини встановлюють на норму внесення добрив і при першій проходах агрегату проводять перевірку правильності встановлення.  
           У сівалки РТТ-4, 2 та розкидачі НРУ-0, 5 переставляють блоки шестерень редуктора і встановлюють їх на передавальне число у відповідності із заводським керівництвом.  
Причепи-розкидачі і КСА-3 регулюють на норму висіву і рівномірність розкидання добрив.  
            Регулювання причепа-розкидачі РУМ-3 на норму висіву здійснюється зміною швидкості руху транспортера і положення дозуючої заслінки. Для цього по таблиці 16 додатка визначають значення радіусу кривошипа (подача транспортера) та положення дозуючої заслінки.  
           Необхідну величину радіуса кривошипа встановлюють обертанням гвинта повзуна куліси, а величину відкриття дозуючої заслінки - переміщенням важеля по отворах сектора.  
          Рівномірність розподілу добрив по ширині розкидання встановлюють переміщенням, тукоделітеля по напрямних. Щоб збільшити кількість добрив в середній частині, тукоделітель переміщують вперед, щоб збільшити кількість добрив по краях смуги, тукоделітель відсувають тому. Якщо таким шляхом не вдається досягти рівномірного розкидання, слід повернути внутрішні стінки 3 по пазах 4 тукоделітеля до центрів розкидає дисків для збільшення кількості добрив по краях смуги і від центру - для збільшення їх кількості в середній частині.  
         У розкидачів 1-РМГ-4 і КСА-3 норма внесення добрив регулюється величиною щілини дозуючого пристрою.  
Для отримання рівномірності розсіву добрив регулюють положення туконаправітелей щодо центру розкидає дисків, як було описано раніше.  
          Робота агрегатів на загоні проводиться у відповідності з прийнятим способом руху.  
Агрегат потрібно вести прямолінійно з перекриттям попереднього проходу та збереженням постійного інтервалу між суміжними проходами.  
Швидкість руху агрегатів з РУМ-3 і НРУ-0, 5 повинна бути постійною і відповідати тієї, при якій проводилася регулювання на норму висіву. Маневрування швидкостями призводить до порушення норми внесення добрив. Вал відбора потужності трактора на кінцях гону вимикають і повороти виконують вхолосту.  
         У процесі роботи з розкидачі КСА-3 і 1-РМГ-4 слід прагнути до збереження середніх обертів двигуна і досягнення максимально можливої швидкості руху. Транспортер включають в роботу тільки при русі агрегату (автомобіля) вперед. У залежності від довжини гону і величини запасу робочого ходу агрегатів між заправками (Lp) можливі кілька варіантів роботи агрегатів човниковим способом 
          На великих полях неправильної конфігурації можливі поєднання декількох способів руху в залежності від розбивки поля Для високопродуктивної роботи агрегатів на внесення добрив велике значення має правильна організація їх завантаження. Для узгодження роботи заправника і розкидачі (сівалки) слід враховувати час розкидання добрив агрегатом.  
          Орієнтовно (без урахування часу на повороти) час розкидання можна визначити за формулою:  
 
де g - вантажопідйомність розкидачів (сівалок), кг;  
Н - норма внесення, кг/га;  
Вр - ширина захвату агрегату, м;  
vр - робоча швидкість руху агрегату, км/ч.  
Після закінчення розсіву мінеральних добрив на основному полі обробляють поворотні смуги.

2.8 Щозмінне технічне  обслуговування агрегату

Комплекс заходів технічного обслуговування (ТО) є основою планово-профілактичної системи підтримки комбайна в  працездатному стані протягом терміну  служби.

Відповідно до вимог  ГОСТу 20793-86 для зернозбиральних комбайнів встановлено наступні види технічного обслуговування:

технічне обслуговування при підготовці до експлуатаційної  обкатки;

технічне обслуговування при експлуатаційній обкатці;

технічне обслуговування при використанні за призначенням, куди входять щозмінне технічне обслуговування (ЩТО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2);

технічне обслуговування при підготовці до зберігання зернозбиральних  комбайнів виконують відповідно до вимог ГОСТу 7751-85.

Технічне обслуговування при підготовці до експлуатаційної  обкатки вимагає виконання наступних  вимог:

розконсервувати комбайн і його складові частини;

встановити демонтовані вузли  і деталі;

перевірити і при необхідності встановити нормальний тиск повітря в шинах ведучих і ведених коліс;

перевірити рівень масла в баках  гідросистеми і гідростатичної трансмісії, коробці діапазонів і бортових редукторах, картері двигуна, охолоджувальної  рідини в радіаторі системи охолодження  двигуна, дизельного пального в баці системи живлення двигуна і, при необхідності, заправити відповідні ємкості;

підготувати до роботи акумулятори, долити дистильовану воду;

змастити через прес-маслянки вузли  і механізми відповідно до схеми  змащування;

перевірити і при необхідності підтягнути різьбові з'єднання комбайна: кріплення моста до рами, корпусу підшипників барабана і відбійного бітера, кріплення коліс до мостів, кріплення вузлів очистки тощо;

встановити демонтовані ланцюгові  передачі і відрегулювати їх натяг. Перевірити і при необхідності відрегулювати натяг клино-пасових передач;

перевірити механізм переключення діапазонів і блокування. Запустити  двигун і перевірити працездатність і взаємодію всіх вузлів, приладів і механізмів комбайна.

Технічне обслуговування при експлуатаційній обкатці (обкатка без навантаження) здійснюється у наступній послідовності:

обкатати ходову частину;

обкатати робочі органи комбайна, через кожні 30 хв. зупиняючи двигун і перевіряючи підшипникові вузли  на відсутність нагріву ущільнень  і зовнішніх обойм. Слід також упевнитися у відсутності підтікання палива і масла у вузлах з'єднання гідросистеми і комунікаціях, переміщенні робочих органів у посадочних місцях (барабан, клавіші соломотряса, механізм очищення, шнек жниварки і т.п.).