Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Характеристика туристичних потоків між Україною і Францією на сучасному етапі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Географічний факультет

Кафедра географії та менеджменту туризму

Характеристика туристичних потоків між Україною і Францією на сучасному етапі

(Курсова робота)

Напрям: 0502 – “Менеджмент”

Спеціальність: 6.050201 – “Менеджмент організацій”

Спеціалізація: «Менеджмент готельно-курортного і туристичного сервісу»

Виконавець:

студентка 4 курсу

415 а.г.

географічного факультету

Шородок Оксана

Науковий керівник:

асистент Ясенчук В.І.

Чернівці – 2011

Зміст

Стор.

Вступ………………………………………………………………. ……..4

РОЗДІЛ 1. Організація туризму у Франції………………………………….…. 5

1.1.Соціально-економічні передумови та особливості історії розвитку туризму у Франції …………………………………………………………………..5

1.2. Державна політика у сфері туризму. Організація туристської діяльності…………………………………………………………………………….6

1.3. Французька модель розвитку туризму…………………………………..11

1.4. Географія туризму у Франції…………………………………………….11

РОЗДІЛ 2. Теоретичні аспекти поняття туристичний потік………… ..……13

2.1. Поняття туристичного потоку. ……………………………………….….13

2.2. Статистика туристських потоку ………………………………………….15

2.3. Туристичні потоки і економіка туризму……………………………..…..19

РОЗДІЛ 3. Статистичні дані про туристичні потоки між Україною і Францією………………………………………………………………………..…..25

3.1.Основні тенденції розвитку туризму в Україні…………………………..25

3.2. Характеристика туристичної діяльності та її вплив на економіку України……………………………………………………………………... ………29

3.3. Перспективи розвитку туризму в Україні та вплив соціальних, демографічних та інших факторів на туристичний ринок………………………..32

3.4.Аналіз і порівняльна характеристика туристичних потоків України по різних роках…………………………………………………………………………. 36

Висновки…………………………………………………………………45

Список використаної літератури……………………………………..47

Додатки………………………………………………………………..…51

Вступ

Актуальність теми. Туристський потік - це кількість зареєстрованих туристів, що побували в тій або іншій місцевості. Кількість прибутку служить основним показником, що характеризує туристський рух для конкретного туристського центру. Але також туристські потоки можна розглянути і як деякі географічні напрями. Для цього, звичайно ж, потрібно знати, звідки і куди ці величезні туристські маси прямують. Ну а вивчивши подібну динаміку можна, робити виводи, кількості в’їзних і виїзних туристів та визначення прибутку від туристичних потоків. Все це підкреслює актуальність, вибраної теми дослідження.

Усесвітня туристична організація ООН (UNWTO) опублікувала дослідження World Tourism Barometer, згідно якому в 2010 р. кількість міжнародних туристів скоротилася на 4,3% в порівнянні з 2009 р., до 880 млн. чоловік. Об'єм доходів туристичної галузі зменшився в 2010 р. на 6%, до 887 млрд. $.

UNWTO прогнозує, що в 2011 р. потік міжнародних туристів збільшиться на 3-4%, що пов'язане перш за все з початком виходу багатьох держав світу з економічної кризи.

Об'єктом дослідження слід вважати особливості туристичного потоку в Україну і Францію та обслуговування туристів на підприємствах туризму.

Предметом дослідження, вважатиметься аналіз туристичних потоків .

Мета даної курсової роботи - виявити зовнішні та внутрішні туристичні потоки на прикладі України і Франції.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

характеризувати організацію туризму у Франції;
розкрити класифікацію засобів туристичного потоку;
детально розглянути особливості обслуговування туристів в Украхні і Франції;
проаналізувати статистичні показники туристичних потоків України і Франції;

В ході дослідження були використані такі методи як: описовий, використовувався для представлення зібраних даних по загальній характеристиці країн, а також використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку туризму у Франції та в Україні.

РОЗДІЛ 1. Організація туризму у Франції

1.1.Соціально-економічні передумови та особливості історії розвитку туризму у Франції

Франція є однією з найбільш високорозвинених країн світу. Потужна індустрія і високотехнологічне виробництво дозволяють Франції створювати туристські проекти будь-якої складності і капітало - ємності.

У Франції налічується близько 40 тис. культурних пам'яток. Але не тільки вони притягують величезну кількість туристів. Національні традиції та обряди, ремесла, гастрономічне мистецтво, а також різні культурні події - ось що, як правило, залучає велику кількість відвідувачів. Це різні карнавали і фестивалі, свята та інші події.

Франція є лідером за кількістю прийнятих туристів - в 2010 році країну відвідало більше 87 млн. чоловік. Крім того, щорічно приймається не менша кількість екскурсантів.

Після Другої світової війни Франція відразу ж стала докладати зусиль до залучення іноземних туристів. Для цієї мети був розроблений і здійснений цілий ряд заходів. Франція стала першою країною в Європі, яка проголосила політику «відкритих дверей». Для туристів із низки країн були скасовані в'їзні візи. Активно відновлювалася готельне господарство. Був введений «туристський курс» обміну іноземної валюти. При проїзді по залізниці іноземним туристам надавалася знижка. Але, незважаючи на пільги, Франція була однією з найбільш «дорогих» країн для туристів. Саме з цієї причини з 60-х років намітилася тенденція скорочення тривалості перебування іноземних туристів у Франції. Одночасно з цим значно більше французів стало від'їжджати за кордон, зростання туристичних витрат був вище, ніж приріст доходів від міжнародного туризму.

Погіршення економічних показників туризму стало викликати серйозне занепокоєння уряду та ділових кіл Франції. Тому в програмі економічного і соціального розвитку на 1966-1970 рр.. був відведений спеціальний розділ заходам із заборони зростання дефіциту туристського балансу. Розроблено ряд заходів на залучення іноземних туристів і скорочення виїзду французьких туристів за кордон. Відкрилися нові навчальні заклади з підготовки кадрів для індустрії туризму, багато уваги і засобів приділялася поліпшенню автомобільних доріг. В кінці 60-х років був прийнятий і реалізований план розвитку прибережного та сільського туризму на південно-західному узбережжі Франції. У 1967 р. в Парижі було засновано «Товариство з розвитку національного туризму» з метою відволікання французьких туристів від поїздок за кордон.

У 70-80-і рр.. в'їзний туризм у Франції розвивався досить швидкими темпами. У 1985-1994 рр.. середньорічний приріст туристських прибуттів становив 4,7%, а доходів - 13,1%. В даний час Франція має позитивне туристичне сальдо. У країні створена сучасна індустрія туризму. Після прийняття Шенгенської угоди та скасування візового режиму між країнами Об'єднаної Європи все більше туристів воліє відвідувати Францію в уїк-енд, а тривалі відпустки проводити в інших країнах.

1.2. Державна політика у сфері туризму. Організація туристської діяльності.

Система державного регулювання туристської діяльності у Франції має складну організаційну структуру. Її очолює міністр туризму, наділений аудиторськими та контрольними повноваженнями. Йому підпорядковується Генеральна інспекція з туризму. Вона виконує представницькі функції, контролює роботу іноземних туристських офісів у Франції та французьких - за кордоном, здійснює нагляд за діяльністю інших туристських організацій, а також відстежує ситуацію на французькій і зарубіжних туристських ринках.

При міністрі туризму утворений Національна рада з туризму у складі 200 чоловік. Цей консультативний орган об'єднує представників галузі, граючи важливу консолідуючу роль. Він виконує наглядову, дорадчу та погоджувальну функції. Національна рада бере участь у розробці державної політики, обговоренні проектів, законодавчих актів та інших питань у галузі туризму.

Неодноразові управлінські реформи у Франції увінчалися поділом функцій контролю та виконання в області туризму. Для втілення в життя основних напрямів розвитку туризму у Франції, визначених міністром туризму, створено національну туристська адміністрація - Управління туризму і його підрозділи на місцях. Управління розробляє та проводить державну політику в галузі туризму. Воно, зокрема, регламентує туристську діяльність на основі спеціальних нормативних документів (положення про класифікацію туристських об'єктів та ін.), здійснює збір, систематизацію та поширення статистичної інформації про туризм, реалізує соціальні програми із забезпечення відпочинку населення, зайнятості у сфері туризму та підготовки кадрів для туристичної індустрії, координує діяльність різних туристських організацій.

Серед організацій, що вносять великий внесок у розвиток національного туризму, важливе місце займає "Дім Франції". Він був створений в 1987 р. під керівництвом міністра туризму. Особлива форма його організації - об'єднання з економічною метою - обрана не випадково. Держава, приватні підприємства та асоціації туристської індустрії та інших галузей - всі вони керуються загальним економічним інтересом у розширенні внутрішніх і в'їзних туристичних потоків і, як наслідок, збільшення доходів від туризму. Для цього вони сконцентрували сили і засоби в "Будинку Франції" на принципах державно-приватного партнерства. "Дім Франції" має головний офіс у Парижі і 33 регіональних бюро в 28 країнах світу, в тому числі в Росії. Вони формують привабливий образ Франції і просувають країну як туристський напрям у світі.

Інша організація - ОДІТ Франс - у формі "об'єднання з користю для суспільства" утворена при міністрі туризму для проведення досліджень у галузі туризму, моніторингу туристського ринку, надання консалтингових послуг та проведення експертизи туристських проектів.

План підвищення якості туристського обслуговування, ініційований міністром туризму, став дієвим інструментом консолідації всіх зацікавлених сил - працівників туристського бізнесу, їх професійних об'єднань, органів управління на місцях, які брали участь у його реалізації, починаючи з визначення умов присвоєння марки і закінчуючи її рекламою. Був розроблений логотип марки, який відбив головну ідею - Франція в центрі боротьби за якість обслуговування. Він виконаний у вигляді "Q" - початкової літери слова "якість" (qualite), в центр якої поміщений контур країни. Марка якості присвоюється підприємствам туристської індустрії, які дотримуються санітарні норми і правила безпеки, відповідають встановленим класифікаційним вимогам, вдаються до незалежним зовнішнім аудиторським перевіркам якості обслуговування, виконують національні добровільно взяті зобов'язання (всього їх 96) щодо підвищення якості, відповідним чином реагують на рекламації клієнтів. Марка якості присвоюється міністром туризму за поданням відбіркової комісії. Діяльність туристських підприємств, що діють під маркою якості, суворо контролюється. Крім незалежних аудиторських перевірок, які організовують самі підприємства як неодмінна умова для отримання розпізнавального знака, держава зі свого боку здійснює контроль, і у випадку невідповідності встановленим вимогам може позбавити підприємство марки.

Марку якості мають готелі трьох міжнародних брендів "Ібіс", "Меркур" і "Новотель", Національна федерація засобів розміщення "Ложі де Франс", Асоціація рестораторів Франції та ін.

У 2003 р. французький уряд прийняв національну стратегію сталого розвитку, складовою частиною якої є стійкий розвиток туризму. У цьому контексті проблема якості в туризмі набуває більш широкий зміст: отримання соціальних і економічних ефектів від туристської діяльності при раціональному використанні природних ресурсів і зниження шкоди навколишньому середовищу. Робота в цьому напрямку почалася ще в 2000 р., коли Франція головувала в Євросоюзі. Тоді на загальноєвропейському рівні було прийнято рішення про більш тісної кооперації 15 країн - членів ЄС з метою сталого розвитку туризму і реалізації відповідних пілотних проектів у містах, гірських і приморських курортах, сільських місцевостях. Починаючи з 2002 р. щорічно проводиться європейський форум з туризму, на якому обговорюються ініціативи і налагоджується діалог між державним і приватним секторами в галузі сталого розвитку туризму.

Велику увагу у Франції приділяється організації туризму осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Туризм є одним з об'єктів регіональної політики у Франції. Розвиток туризму сприяє згладжування територіальних відмінностей у країні, зміцненню її цілісності. У зв'язку з цим регіональна політика в галузі туризму проводиться не тільки в традиційних туристських районах Франції, де він виступає важливим чинником економічного зростання, але й у менш відомих районах, де туристська індустрія створює додаткові робочі місця.

Відносини між Центром і регіонами будуються на договірній основі. Раз на п'ять років регіони укладають договори з Центром, у тому числі в галузі туризму. У них визначаються основні напрями роботи на майбутній період і виділяються суми фінансування.

На локальному рівні держава всіляко заохочує місцеві ініціативи та проекти туристського облаштування територій, які розраховані на залучення внутрішніх та іноземних відвідувачів і базуються на принципі якості.

Важливим напрямом державної політики в галузі туризму є створення позитивного образу країни як туристського напрями та його просування на світовому ринку подорожей. У Франції ці завдання вирішуються за допомогою підвищення якості туристичних продуктів, з яким має асоціюватися образ цієї країни. Така ідея закладена в маркетинговій стратегії на 2005-2010 рр.., Розробленої "Будинком Франції".

Крім маркетингової стратегії, "Дім Франції" оновив проводяться ним акції та кампанії. Одна з них - кампанія "Ласкаво просимо до Франції", спрямована на залучення іноземних туристів. Інша акція націлена на просування приморських районів Франції як всередині країни, так і за її межами.

Франція є одним з ініціаторів створення Євросоюзу. Розширення та поглиблення інтеграційних процесів стало потужним фактором розвитку туризму в регіоні та модернізації французькій індустрії туризму.

Перехід на єдину європейську валюту - євро зробило сильний вплив на розвиток французького туристського ринку. Франція була в числі 12 країн, що утворили Єврозону. Ця зона в 2000 р. охопила ринок з більш ніж 300 млн. потенційних споживачів туристських продуктів і 1,8 млн. туристських діб. Введення євро в обіг сприяло активізації туристської діяльності у Франції, незважаючи на вкрай несприятливий фон - економічний спад, війну в Іраку, епідемію атипової пневмонії, перешкоджали розвитку туризму в світі. Воно супроводжувалося зменшенням державного втручання у сферу туризму і перебудовою туристської індустрії країни - готельного, транспортного та тур-операторського секторів. З переходом на євро знизилися ризики, пов'язані з валютними операціями, впали витрати по фінансових операціях, зросла стійкість європейських фінансових ринків. Зросла прозорість цін і загострення конкурентної боротьби призвели до зниження цін на туристичні поїздки та розширенню туристського споживання, як внутрішнього - в межах Єврозони, так і зовнішнього - з боку прибувають до Єврозони іноземних туристів.

Франція розвиває міжнародне співробітництво в кількох напрямках: в області організації і регулювання туристської діяльності, у сфері професійного туристського освіти, у сфері економіки туризму, в галузі просування Франції на туристичному ринку.

Франція відіграє значну роль у міжнародних організаціях, особливо ЮНВТО та Міжнародному бюро із соціального туризму (БІТС).

У країні створена сучасна інфраструктура туризму. Налічується близько 197 тис. підприємств туристичного профілю, в тому числі 39 тис. готелів та інших засобів колективного розміщення, 106 тис. ресторанів, 47 тис. кафе, 4 тис. тур агентств. У туристський сектор вкладаються значні інвестиції, основна частина яких була спрямована в готельно-ресторанний комплекс.

1.3.Французька модель розвитку туризму

Характерною особливістю останнього періоду розвитку туризму стала так звана горизонтальна інтеграція капіталів на ринку. Концентрація і централізація капіталу на національному і міжнародному рівні і протікає одночасно процес інтернаціоналізації виробництва і капіталу в індустрії туризму Франції призвели до утворення потужних туристських транснаціональних компаній та зміцненню їх позицій на глобальному туристському ринку. Основою інтеграції у Франції з'явилися засоби розміщення. Французька модель організації відпочинку отримала воістину ідеальне втілення в "Середземноморському клубі" - ланцюга туристських сіл, створюють особливу атмосферу взаєморозуміння і єднання відпочиваючих, які забезпечують високий рівень обслуговування, що надають широкий вибір спортивних розваг і працюють за принципом "все включено". Крім 130 клубних готелів, у розпорядженні компанії є мережа обслуговуючих однойменних тур агентств і субагенти.

1.4. Географія туризму у Франції

Французи - високозабезпечена нація, яка входить до групи країн лідерів з виїзного туризму. Однак чудові внутрішні рекреаційні ресурси дозволяють стримувати темпи розвитку виїзного туризму. В даний час більше 80% французів проводять свої відпустки всередині країни. Існують чітко виражені піки відпускних періодів: виробничі відпустки і шкільні канікули в липні-серпні, короткі різдвяні канікули, канікули в лютому і під час Пасхи. Французькі туристи віддають перевагу Іспанії, Італії, Великобританії, Німеччини. З віддалених регіонів пріоритети французів орієнтовані на США, колишні французькі колонії в Африці, французькі заморські департаменти і території (Гваделупа і Мартініка, Французька Полінезія та Нова Каледонія, о. Реюньйон). Виїзний туризм в останні 30 років розвивається значно меншими темпами, ніж в'їзний.

Розвиток внутрішнього туризму у Франції стикається з двома основними проблемами - скороченням тривалості перебування в місцях призначення і сезонністю туристського попиту. Туристські поїздки стають менш тривалими, але більш частими.

Франція - найбільш відвідувана країна Європи та світу. З 1950 по 2009 р. обсяг в'їзного туристського потоку в цю країну зріс у 25 разів, з 3 млн. до 76. Франція традиційно сильно залучена у внутрішньо регіональний туристський обмін. На країни цього регіону, в основному сусідні держави - члени ЄС, припадає 90% міжнародних туристських прибуттів. Найбільше туристів приїжджає з Великобританії, Німеччини, Італії, Швейцарії, Іспанії і Нідерландів. Значними джерелами доходів є також японський і американський ринки.

У 1990-і рр.. найбільшою популярністю серед іноземних туристів користувався відпочинок на Французькій Рив'єрі, на другому місці - відвідини Парижа, потім заняття гірськими видами спорту в Альпах, а також купальні-пляжний туризм на узбережжі Атлантики в Аквітанії і Середземного моря в районі Лангедок-Руссільон. На початку XXI ст. виразно простежується тенденція до проникнення туристських потоків вглиб країни. Іноземні туристи їдуть не тільки на Лазурний Берег і гірськолижні курорти в Альпах, але відвідують внутрішні райони (перш за все Бургундію) і відкривають для себе споконвічну Францію, захоплюючись прекрасними замками і палацами в долині Луари.

Подальший розвиток індустрії в'їзного туризму у Франції залежить від вирішення низки проблем. Будучи світовим лідером за кількістю міжнародних туристських прибуттів, вона займає лише третю позицію за обсягом надходжень від міжнародного туризму, і позитивне сальдо її платіжного балансу за статтею "Туризм" постійно зменшується. Поїздки в країну стають все коротшими, а конкуренція з боку нових туристських напрямів посилюється.

У перспективі позиції Франції на світовому туристичному ринку будуть залежати від того, чи зможе вона залучити нові категорії клієнтів, зокрема численних транзитних туристів, які прямують до Іспанії, Португалії і Італії через її територію. У цьому напрямку Франція вже зробила ряд кроків. Вона визначила перспективні туристичні ринки (Південна Америка, Центрально-Східна Європа і Росія, Азія (Китай, Індія, країни Південно-Східної Азії), Близький Схід, ПАР) і приступила до їх освоєння, значно розширила спектр пропонованих туристських продуктів (діловий туризм, природо орієнтирний туризм, культурно-пізнавальний туризм, спеціальні види туризму). Особливе значення в плані зміцнення позицій Франції як туристичного напряму має державна підтримка галузі та просування національного туристичного продукту за кордоном.

Розділ 2. Теоретичні аспекти поняття туристичний потік

2.1 Поняття туристичного потоку

Туристський потік - це кількість зареєстрованих туристів, що побували в тій або іншій місцевості. Кількість прибутку (відбуття) служить основним показником, що характеризує туристський рух для конкретного туристського центру. Але також туристські потоки можна розглянути і як деякі географічні напрями. Для цього, звичайно ж, потрібно знати, звідки і куди ці величезні туристські маси прямують.

Саме на таке значення виріс показник переміщення іноземних туристів за перші чотири місяці цього року в порівнянні з даними 2007 років. Це говорить про відносну стабільність світового туристичного сектора, не дивлячись на нестабільність світової економіки. Такі дані опублікувала Світова Організація Туризму (OMT). З відкритих джерел стало відомо, перспектива розвитку світового туризму на 2011 рік виглядає вельми позитивно. Надії вселяють цифри 2009 років, коли кожного місяця в подорожі вирушали порядка 100 мільйонів чоловік.

Генеральний представник ОМТ, Франчесько Франгиалі, відмітив, що стан галузі залежатиме від темпів розвитку економіки в цілому і, зокрема, від зростання цін на енергоносії і продукти харчування.

Незначне зростання показала Європа, де найбільшого успіху досягли Середземноморська і Південна частина Європи. Найзначніший розвиток галузі з січня по квітень випробували наступні країни: Туреччина, Швеція, Болгарія, Латвія, Литва, Ізраїль і Мальта.

Крім того, країни Азії і Тихоокеанського регіону випробували невеликий підйом своїх туристичних показників: у Азії - Китай, Японія, Камбоджа, Індонезія, Фіджі, Індія і Непал; у Америці - США, Куба, Ямайка, Коста-Ріка, Сальвадор, Панама, Чилі, Перу і Уругвай; а в Африці - Єгипет і Марокко.

Хоча в цілому зафіксований спад туристичних потоків в порівнянні з 2009 р., в другому півріччі намітилася позитивна динаміка.

Усесвітня туристична організація ООН (UNWTO) опублікувала дослідження World Tourism Barometer, згідно якому в 20010 р. кількість міжнародних туристів скоротилася на 4,3% в порівнянні з 2009 р., до 880 млн. чоловік. Об'єм доходів туристичної галузі зменшився в 2010 р. на 6%, до $887 млрд.

Генеральний секретар Усесвітньої туристичної організації Талеб Ріфаї заявив, що в результаті глобальної економічної кризи і «невизначеності довкола вірусу грипу A/H1N1» 2009 р. став одним з найважчих для туризму. Найскладнішими називаються перші три місяці 2009 р., коли потік туристів по всьому світу скоротився на 10%. У другому кварталі падіння склало 7%.

Проте вже в другій половині 2009 р. Азіатсько-тихоокеанський регіон і Близький Схід продемонстрували позитивну динаміку в'їзного потоку іноземних туристів. Потім зростання туристів було відмічене і у світовому масштабі. «Зміна тенденції на підвищення намітилася в останній квартал 2009 р., коли ми зареєстрували зростання потоку туристів на 2%», - відзначає пан Ріфаї. Завдяки збільшенню числа міжнародних туристів в останньому кварталі спад за підсумками 2009 р. виявився меншим, ніж очікувалося.