Характеристика злочинів у сфері господарської діяльності
План роботи
Вступ
1. Поняття злочинів в сфері господарської діяльності
2. Питання класифікації злочинів в сфері господарської діяльності
3. Актуальні питання удосконалення протидії злочинам в сфері господарської діяльності.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У ході реформи карного законодавства найбільшим змінам піддалися норми про відповідальність за злочини в сфері економічної діяльності, що цілком природно. Пішла в минуле система командно-адміністративного соціалізму з її незаперечним пануванням державної власності, обмеженим до мінімуму приватним підприємництвом, централізованим плануванням, твердим контролем держави в економічній сфері з метою вольового забезпечення виконання господарських планів, у тому числі і з використанням спеціально встановлених для цього кримінально-правових способів.
Перехід країни до ринкової багатоукладної економіки, розвиток підприємництва, заохочення конкуренції, розширення зовнішньої торгівлі об'єктивно зробили необхідним принциповий перегляд законів про так званих господарські злочини, прийнятих ще в період тотального контролю держави над всією економічною діяльністю. Карний кодекс, що діяв у той час, усе ще називав у якості злочинних цілий ряд діянь, що суперечать принципам соціалістичної економіки: приватнопідприємницьку діяльність і комерційне посередництво, спекуляцію, приписки й інші перекручування звітності про виконання планів, випуск недоброякісної продукції і т.п.
Нова економічна ситуація настійно вимагала встановлення кримінальної відповідальності за цілий ряд суспільно небезпечних діянь, що порушують основи підприємницької діяльності, за прояв монополізму й обмеження конкуренції, за різні порушення в сфері кредиту і банківської діяльності, за ухилення від сплати податків і митних платежів, за зловживання при емісії цінних паперів, за порушення комерційної чи банківської таємниці і деякі інші злочини.
У результати проведення зазначеної реформи карного законодавства коло злочинних і карних діянь у сфері економічної діяльності кардинально змінено. При цьому декриміналізовано деякі діяння, що вважалися до останнього часу злочинами, і сформульовані нові склади злочинів.
Актуальність розгляду цієї теми є сама складність проблематики злочинів у сфері господарської діяльності як обраного об'єкта дослідження зумовлена низкою чинників, серед яких варто відзначити, зокрема, нечіткість і суперечливість законодавчих формулювань певних ознак складів злочинів, відсутність у доктрині і практиці єдиних підходів у тлумаченні цих ознак, відсутність або недостатність практики застосування окремих статей КК. Не можна не згадати і традиційну бланкетність диспозицій переважної більшості норм, розміщених у розділі VII Особливої частини КК.
Метою роботи є розкриття поняття злочинів в сфері господарської діяльності, аналіз видів та класифікації цих злочинів,а також виділення пропозицій щодо удосконалення законодавства для протидії злочинам в цій сфері.
Під час написання роботи були використанні роботи провідних науковців таких як М.Л. Боженов, В.Тацій, О.О. Дудоров та ін.
1. Поняття злочинів в сфері господарській діяльності
Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності передбачена нормами, об'єднаними у розділ VII Особливої частини Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. Цей розділ КК, маючи назву "Злочини у сфері господарської діяльності", нараховує 38 статей (ст.ст. 199-235). Кількість юридичних складів злочинів перевищує зазначену цифру, оскільки у переважній більшості статей містяться ознаки не лише основних, а й кваліфікованих складів. До того ж деякі статті передбачають відповідальність не за один, а за кілька самостійних складів злочинів.
З певними застереженнями можна сказати, що розділ VII Особливої частини КК 2001 р. є правонаступником глави VI Особливої частини КК 1960 р. (назва глави — "Господарські злочини"). Новий КК по-іншому вирішує питання про родовий об'єкт ряду кримінально караних діянь. Так, до злочинів у сфері господарської діяльності віднесені деякі посягання, які раніше на законодавчому рівні розглядались як злочини проти держави і відповідальність за які була передбачена ст.ст. 70, 79, 80-1, 80-3 і 80-4 попереднього КК. Йдеться про контрабанду, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів, приховування валютної виручки, порушення законодавства про бюджетну систему, видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку. Злочини, передбачені ст.ст. 157-163-1 КК 1960 р. (порушення ветеринарних правил, незаконна порубка лісу, незаконне полювання, порушення законодавства про континентальний шельф тощо), з огляду на їх екологічну спрямованість цілком виправдано не визнаються посяганнями у сфері господарської діяльності і розцінюються як злочини проти довкілля, відповідальність за які встановлена у розділі VIII Особливої частини КК 2001 р.
Питання про визначення поняття господарських злочинів (злочинів у сфері господарської діяльності), їх родовий об'єкт та про класифікацію цих злочинів традиційно належать в юридичній літературі до числа дискусійних. З урахуванням ринкових реалій та інших поважних обставин у КК 2001 р. з'явився ряд нових статей, наприклад, ст. 204 ("Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів"), ст. 209 ("Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом"), ст. 214 ("Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння"), ст. 221 ("Незаконні дії у разі банкрутства"), ст. 229 ("Незаконне використання товарного знака"), ст. 233 ("Незаконна приватизація державного, комунального майна"). Тут доречно навести висловлюваня М.В.Талан про те, що за новелами кримінальної відповідальності за господарські злочини можна простежити історію економічного розвитку держави, визначити пріоритети її економічної політики[1]
Законодавець при виділенні в окремий розділ злочинів виходить із спільності родового об'єкта, яким є суспільні відносини, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають конкретні суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 202 (порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю), є суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності. При вчиненні деяких злочинів у сфері господарської діяльності шкода заподіюється крім основного ще і додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції, а додатковим можуть виступати життя та здоров'я споживача.
З об'єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються шляхом дії (наприклад, фіктивне підприємництво, протидія законній господарській діяльності, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виразитися тільки у бездіяльності (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежівтощо).
Велику частину злочинів у сфері господарської діяльності слід віднести до злочинів з формальним складом. Тому такі злочини необхідно вважати закінченими незалежно від настання наслідків, тобто з моменту вчинення вказаних у законі дій. Так, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій, а не з моменту настання негативних наслідків внаслідок цих дій.
Серед злочинів у сфері господарської діяльності є злочини з так званим матеріальним складом, тобто такі, для об'єктивної сторони яких необхідно встановити не тільки суспільне небезпечне діяння, а й настання шкідливих наслідків, це, наприклад, приховування стійкої фінансової неспроможності, доведення до банкрутства.
Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов'язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки тоді, коли предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.
Більшість диспозицій статей, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, є бланкетними, тому встановлення ознак об'єктивної сторони цих злочинів передбачає звернення до низки законодавчих та інших нормативних актів інших галузей права - наприклад, підприємницького, банківського, митного, податкового, валютного тощо.
Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою вини. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, утворять злочин за наявності спеціальної мети - розголошення чи іншого використання таких відомостей.
Розглянемо детальніше питання про суб'єкт злочину, за своєю сутністю, є питанням про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Це прямо випливає з назви розділу 4 Загальної частини КК України: «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)».
Частина 1 ст. 18 встановлює, що «суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочини злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність». Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна, що досягла певного віку.
Перш за все, суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Не можуть бути визнаними суб'єктом злочину юридичні особи ( підприємства, установи, громадські організації тощо).
Наприклад це прямо передбачено в КК України у Розділі 7 «Злочини у сфері господарської діяльності» в статті 223 «Розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску», а також у статтях 172, 271 КК України та ін.
Слід звернути увагу, що у ч.1 ст. 22 КК України прямо зазначено, що «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось шістнадцять років». Оскільки в данній статті у вичерпному переліку злочинів за які кримінальна відповідальність настає з чотирнадцяти років не зазначено жодної статті з Розділу 7 КК України, то можна прийти до висновку, що до цих видів злочинів застосовується загальний вік кримінальної відповідальності. Потрібно також зазначити, що обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи.
Суб'єкт злочину - громадянин-засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, службова особа суб'єкта господарської діяльності або громадянин -- суб'єкт підприємницької діяльності.
Як показує практика, в більшості випадків суб'єктами таких злочинів є посадові особи суб'єктів господарської діяльності. Вони виконують різні функції, пов'язані з керівництвом, розпорядженням майном, встановленням порядку його зберігання, переробкою і реалізацією, обліком і контролем над витраченими цінностями тощо. Не виключено, що такі особи можуть зловживати своїми повноваженнями всупереч законним інтересам організації, суспільства або держави. А співучасниками злочину можуть бути будь-які інші особи, які сприяють вчиненню дій, що довели до банкрутства.
Отже, суб'єкти злочинів у сфері господарської діяльності, залежно від обов'язкових і додаткових якостей, властивих особі, її місця в структурі об'єкта можна поділити на три категорії: спеціальні суб'єкти (наприклад, посадова особа); спеціально конкретні особи (наприклад, продавець, працівник побутового обслуговування.); будь-яка особа, що підлягає кримінальній відповідальності, яка порушує або не виконує певні господарські обов'язки і вимоги поведінки у цій сфері.
Таким чином, злочини у сфері господарської діяльності — це передбачені нормами КК суспільно небезпечні, винні діяння, які посягають на суспільні відносини, що складаються у процесі господарської діяльності.
2 Питання класифікації злочинів в сфері господарської діяльності
Питання про визначення поняття господарських злочинів (злочинів у сфері господарської діяльності), їх родовий об'єкт та про класифікацію цих злочинів традиційно належать в юридичній літературі до числа дискусійних.
Не можу не погодитися з думкою деяких авторів щодо неоднозначного ставлення до назви розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України 2001 р. — "Злочини у сфері господарської діяльності". З одного боку, законодавцю, справді, можна закидати те, що ця назва, не відображаючи родовий об'єкт відповідних злочинів як основу побудови Особливої частини КК, чітко не показує, які саме соціальні цінності поставлені під охорону за допомогою кримінально-правових норм, об'єднаних у даний розділ КК. Невдалість назви останнього посилюється, якщо виходити з того, що у сфері господарської діяльності можуть бути скоєні злочини, які не є власне господарськими, наприклад, одержання хабара, службове підроблення, шахрайство, привласнення або розтрата майна, грубе порушення законодавства про працю[2]. Тобто небезпідставною є думка, згідно з якою використання широкого, не досить визначеного формулювання "злочини у сфері..." для позначення назв розділів Особливої частини КК не дозволяє чітко виокремити певні групи кримінально караних діянь. З іншого боку, позицію українського законодавця можна зрозуміти і певною мірою виправдати, якщо згадати, які досить різнопланові і, скажімо так, не дуже однорідні посягання виявились об'єднаними в одне ціле у розділі під уточненою назвою "Злочини у сфері господарської діяльності".
Аналізуючи положення нового КК України,такі провідні науковці В.М.Киричко, О.І.Перепелиця і В.Я.Тацій визначають злочин у сфері господарської діяльності як умисне діяння у цій сфері, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт, послуг. Саме такі суспільні відносини визнаються харківськими правознавцями родовим об'єктом злочинів у сфері господарської діяльності. Залежно від безпосереднього об'єкта посягання зазначені злочини поділяються на такі види: 1) злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (ст.ст. 199, 200, 201, 207, 208, 210—212, 204, 215, 216 КК); 2) злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (ст.ст. 202, 203, 205, 206, 209, 213, 214, 228-232 КК); 3) злочини у сфері банкрутства (ст.ст. 218-221 КК); 4) злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (ст.ст. 222-224 КК); 5) злочини у сфері обслуговування споживачів (ст.ст. 217, 225-227 КК); 6) злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (ст.ст. 233-235 КК).[3]
Наведена класифікація викликає деякі зауваження. Так, бюджетні злочини, відповідальність за які передбачена ст.ст. 210, 211 КК (група 1), очевидно, є підстави визнавати злочинами у сфері використання фінансових ресурсів (група 4), а передбачене ст. 222 КК шахрайство з фінансовими ресурсами (група 4) можна відносити до злочинів у сфері кредитно-фінансової і банківської систем (група 1). Ст. 199 КК в частині незаконних дій з державними цінним паперами (група 1), поза всяким сумнівом, є злочином у сфері обігу цінних паперів (група 4). Вбачається відсутність чітких критеріїв розмежування злочинних посягань, які входять до першої і четвертої груп. Вважаю також, що безпосередні об'єкти злочинів, об'єднаних у першу і другу групи, досить істотно відрізняються. У зв'язку з цим запропонована класифікація злочинів у сфері господарської діяльності потребує подальшої деталізації і уточнення.
В оглядовій статті В.Я.Тація і В.В.Сташиса, присвяченій загальній характеристиці КК України 2001 p., вказується, що розділ VII Особливої частини "Злочини у сфері господарської діяльності" передбачає відповідальність за декілька груп посягань: 1) посягання в сфері підприємницької діяльності; 2) посягання в сфері фінансової діяльності; 3) посягання на інтереси споживачів товарів і послуг.[4]
В юридичній літературі видовий об'єкт визначається як підгрупа близьких, подібних соціальних благ, що входить у більш широку групу однорідних, однопорядкових цінностей. Видовий об'єкт — це об'єкт виду (підгрупи) дуже близьких за характером злочинів. Займаючи проміжне становище між родовим і безпосереднім об'єктами, будучи частиною родового об'єкта і знаходячись з останнім у співвідношенні "вид"—"рід", видовий об'єкт дає змогу виокремити специфічні групи злочинних посягань на близькі, взаємопов'язані соціальні цінності.
Дудоров О.О. пропонує класифікувати злочини у сфері господарської діяльності залежності від видового об'єкта злочини таким чином:
1) злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших
документів: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення,
пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених
грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
(ст. 199 КК); виготовлення, збут та використання підроблених
недержавних цінних паперів (ст. 224 КК); порушення порядку випуску
(емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК); незаконні дії з документами
на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до
банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК);
підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК);
2) злочини проти системи оподаткування: ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК); незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту
підакцизних товарів (ст. 204 КК); незаконне виготовлення, підроблення,використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК);
3) злочини проти системи бюджетного регулювання: порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК); видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи івидатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК);
3) злочини проти системи валютного регулювання: ухилення від
повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК); незаконне
відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК);
4) злочини проти порядку переміщення предметів через митний
кордон України: контрабанда (ст. 201 КК);
5) злочини проти порядку зайняття підприємницькою та іншою
господарською діяльністю: порушення порядку зайняття господарською
та банківською діяльністю (ст. 202 КК); зайняття забороненими видами
господарської діяльності (ст. 203 КК); фіктивне підприємництво
(ст. 205 КК); легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого
майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК); порушення порядку
здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК); порушення
законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для
лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини
для їх виробництва (ст. 203-1 КК); порушення правил здачі
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК);
6) злочини проти прав і законних інтересів кредиторів: фіктивне
банкрутство (ст. 218 КК); доведення до банкрутства (ст. 219 КК);
приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК); незаконні
дії у разі банкрутства (ст. 221 КК); шахрайство з фінансовими ресурсами
(ст. 222 КК);
7) злочини проти добросовісної конкуренції і антимонополістичної
діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК);
порушення антимонопольного законодавства (ст. 230 КК); змова про
зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування
(ст. 228 КК); незаконне використання товарного знака (ст. 229 КК);
незаконне збирання з метою використання або використання відомостей,
що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК); розголошення
комерційної таємниці (ст. 232 КК);
8) злочини проти прав і законних інтересів споживачів: обман
покупців та замовників (ст. 225 КК); фальсифікація засобів
вимірювання (ст. 226 КК); випуск або реалізація недоброякісної
продукції (ст. 227 КК); незаконне виготовлення, збут або використання
державного пробірного клейма (ст. 217 КК);
10)злочини проти порядку приватизації: незаконна приватизація
державного, комунального майна (ст. 233 КК); незаконні дії щодо
приватизаційних паперів (ст. 234 КК); недотримання особою
обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна
або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК).
Численність виокремлених видів (груп) злочинів у сфері господарської діяльності можна пояснити різнохарактерністю, неоднорідністю посягань, норми про відповідальність за які виявились розміщеними у розділі VII Особливої частини КК, а також прагненням автора до максимальної конкретності і деталізації, що виключало б довільність у розташуванні тієї чи іншої статті.
Наведена класифікація дозволяє показати специфіку кожної із виділених груп злочинних посягань, водночас зазначу, що і ця класифікація — певною мірою умовність, яка на досконалість і остаточність претендувати, звичайно, не може.
З урахуванням складності побудови розділу “Злочини у сфері господарської діяльності”, а також різноманітності суспільних відносин, що виникають у господарській діяльності, постає необхідність вирізняти в межах цього розділу певні групи статей, якими визначаються відповідні групи злочинів.
3 Актуальні питання удосконалення протидії злочинам в сфері господарської діяльності.
Державно-адміністративне регулювання господарської діяльності та монопольна державна власність на переважну більшість економічних об’єктів у період реформування економіки України склали головну передумову для розквіту економічної злочинності. Реформування економіки, зміна форм власності, розвиток підприємництва, лібералізація цінової політики, приватизація державного майна, встановлення нових майнових і земельних відносин – усі ці перетворення провадилися бюрократичним апаратом, який мав право безконтрольно і на вкрай вузькій правовій основі розпоряджатися велетенськими ресурсами країни. Це й обумовило привабливість державного апарату для злочинних угруповань. Організована злочинність почала стрімко трансформуватися у напрямі зближення з чиновництвом, в руках якого зосереджена вся політична й економічна влада.
Як свідчать статистичні дані, в Україні кількість злочинів економічної спрямованості взагалі та злочинів у сфері господарської діяльності зокрема неухильно щороку зростає. Так, якщо у 2010 р. було зареєстровано 8253 злочини у сфері господарської діяльності, то у 2011 р. – 9590. Темп приросту склав 21,1 %. Переважна частка цих злочинів вчинена в бюджетній сфері , агропромисловому та паливно-енергетичному комплексі, сферах приватизації, банківської та зовнішньоекономічної діяльності, високих технологій та інтелектуальної власності . У цілому в 2010 р. було викрито 43 203 злочини економічної спрямованості, а у 2011 р. – 44 171. Вказані злочини вчинили більш ніж 20 тис. осіб.
Разом із тим, правова база забезпечення протидії злочинності у сфері господарської діяльності може бути ефективною лише за умови її постійного вдосконалення відповідно до сучасних реалій економічного розвитку держави. Вона має, з одного боку, ґрунтуватися на положеннях чинного цивільного та господарського законодавства, що регулює здійснення господарської діяльності та є досить динамічним, з, іншого, – оперативно змінюватися відповідно до потреб правозастосовчої практики щодо протидії новим формам злочинних проявів у цій сфері. Наявність суперечливостей у правовому регулюванні господарських відносин та їх кримінально-правовому захисті досить оперативно використовується особами при вчиненні таких суспільно небезпечних діянь у цій сфері, які хоча й завдають великої шкоди відносинам у сфері господарської діяльності, але внаслідок прогалин у законодавстві не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
До складу інших негативних факторів, що обумовлюють зазначені тенденції в динаміці злочинності у сфері господарської діяльності, належать:
а) втрата в цілому організуючого впливу держави на функціонування системи запобігання злочинності у нових соціально-економічних умовах ринкової трансформації суспільства, недоліки державного регулювання і управління системою запобігання злочинності у сфері господарської діяльності;
б) наявність у певних випадках кримінальних зв’язків між службовими особами суб’єктів господарської діяльності і службовими особами органів державної влади та управління;
в) недоліки чинного законодавства, яке не забезпечує повною мірою потреб перехідного періоду розвитку суспільства, характеризується значною множинністю нормативних актів і протиріччями між ними;
г) суттєві недоліки в роботі правоохоронних і контролюючих органів щодо протидії злочинності у сфері господарювання, недостатність профілактичного напряму діяльності;
д) недостатня наукова розробка актуальних проблем протидії злочинам у сфері господарської діяльності.
Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що можливість настання кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 202–205, 222 Кримінального кодексу України є додатковою гарантією діяльності держави у сфері правового регулювання економічних відносин і захисту конституційних прав осіб, які займаються господарською діяльністю, та засобом сприяння стабілізації національної економіки.
Також необхідно вказати такий факт,що суди під час розгляду справ про господарські злочини повинні ретельно з’ясовувати, в якому значенні у відповідних статтях Кримінального кодексу вжиті терміни “господарська діяльність” і “підприємницька діяльність” та похідні від них – “суб’єкт господарської діяльності” і “суб’єкт підприємницької діяльності”, “громадянин”, “громадянин-підприємець” і “засновник”, “власник” чи “службова особа” суб’єкта господарської або підприємницької діяльності тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину.
При цьому треба мати на увазі, що господарська діяльність – це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов’язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов’язкові ознаки якої – безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Частиною 1 статті 202 КК передбачено кримінальну відповідальність за такі порушення порядку зайняття господарською діяльністю:
а) без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності такої діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню;
б) без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства;
в) видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з порушенням умов останнього. Відповідальність за ці діяння настає за умови, що від них отримано доход у великих розмірах.
Здійснення фізичною особою, не зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, чи зареєстрованими юридичними особами та суб’єктами підприємництва-фізичними особами діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, за умови, що отриманий доход не становить великого розміру, складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, не утворює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164 чи статтями 160, 160-2, 164-3, 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також важливим є зусилля правоохоронних органів мають бути спрямовані на виявлення і цілеспрямовану протидію найбільш небезпечним формам злочинності у сфері господарської діяльності.
Діяльність із запобігання злочинним проявам у сфері господарської діяльності в сучасних умовах доцільно зосередити на вдосконаленні та застосуванні регуляторного законодавства та повному відшкодуванні заподіяних збитків. З урахуванням обмежених можливостей заходів кримінально-правового характеру та побічних негативних наслідків притягнення осіб до кримінальної відповідальності норми кримінального права повинні використовуватися у процесі охорони цих відносин лише як винятковий захід.