Хімічні і біологічні фактори небезпеки
Зміст
- Вступ…………………………………………………………………
…3-4 - Обґрунтування важливості досліджуємої проблеми в загальній структурі системи БЖД……………………………………………………5
- Розкриття змісту проблемних питань обраної теми……………….
3.1. Загальна характеристика
шкідливих хімічних речовин....
3.2. Токсична дія шкідливих речовин на
організм людини……………..7
3.3. Характеристика отруйних речовин………………………………...8-9
3.4. Поняття гранично допустимої концентрації
шкідливих речовин.......................
3.5. Хімічна зброя……………………………………………
3.6. Дегазація………………………………………………………
3.7. Загальна характеристика біологічних
факторів небезпек…………14
3.8. Отруйні тварини і рослини………………………………………15-16
3.9. Патогенні організми…………………………………………………17
3.10. Основні інфекційні захворювання……………………………...18-
3.11. Біологічна зброя……………………………………………………20
3.12. засоби і заходи захисту від біологічної небезпеки……………21-22
- Розрахункова частина…………………………………………………….23
- Висновок ………………………………………………………………24-26
- Список використаної літератури………………………………………27
- Вступ
Безпека життєдіяльності — галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на:
- вивчення:
- загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини;
- основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек,
- а також на розробку і реалізацію відповідних засобів і заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини, як у побутових умовах, так і в умовах надзвичайних ситуацій.
Визначення пріоритетів
розвитку в "Безпеці життєдіяльності"
пов'язане з суспільним розвитком
країни і складається з:
— формування передумов для забезпечення
здоров'я нації шляхом соціально-економічного
розвитку держави;
— надання першочергового значення питанням
забезпечення безпеки людини в процесі
її життєдіяльності;
— регіональних і локальних завдань у
галузі безпеки, які мають бути підпорядковані
глобальним і національним цілям;
— запобігання виникненню криз в життєдіяльності
і оптимізації середовища існування людини;
— встановлення регіональної безпеки,
що містить у собі функцію раннього попередження
негативних тенденцій в розвитку негараздів
та передбачає гарантії їх мінімізації;
— розміщення і розвитку
матеріального виробництва на певній
території, що має здійснюватися
відповідно до її еколого-економічної
збалансованості;
— безпеки життєдіяльності в суспільстві,
що тісно пов'язана з рівнем культури,
освіти і виховання людей у ньому.
Середовище людини виступає
складним утворенням, яке інтегрує
множину різноманітних
Середовище існування людини складається з 3 компонентів:
- природного(повітря, водоймища, рослини, тварини і т.д.);
- соціально-політичного(форми спільної діяльності людей, єдність способу життя);
- техногенного(житло, транспорт, зброя, знаряддя праці і т.д.).
Завдання особистої безпеки людини полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.
Сучасні обставини змін в середовищі відображають стан історичного розвитку суспільства та його взаємодію з довкіллям. Характер історичного розвитку відносно змін довкілля пов'язують з екологічними кризами та відповідними до них революціями, які дали змогу подолати ці кризи.
БЖД розглядає таку проблему, як хімічні та біологічні фактори небезпеки, яка є дуже важливою, тому що має значний вплив на здоров’я людини.
2. Обґрунтування
важливості досліджуємої
Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.
Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров'я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Все, що оточує людину, може бути носієм небезпеки. Незалежно від того, чи це природне середовище, чи техногенне.
Численні наукові дослідження
присвячені вивченню регіональних особливостей
ксенобіотичного забруднення
Природа України багата на різноманітні рослини. Серед них зустрічаються дуже небезпечні для здоров’я.
Також на території України є велика кількість отруйних тварин, серед яких є змії, павуки, комахи, риби.
Людині потрібно вміти захищати себе в будь-якій ситуації.
Саме тому проблема хімічних і біологічних факторів небезпеки займає дуже важливе місце в загальній структурі єдиної системи БЖД в Україні.
3. Розкриття змісту проблемних питань обраної теми
3.1. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин.
Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:
• промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);
• отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);
• лікарські препарати;
• хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;
• хімічна зброя.
3.2. Токсична дія шкідливих речовин на організм людини.
Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на:
- токсичні,
- подразнюючі,
- мутагенні,
- канцерогенні,
- наркотичні,
- задушливі,
- ті, що впливають на репродуктивну функцію,
- сенсибілізатори.
Токсичні речовини — це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему).
Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.
Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).
Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це — свинець, радіоактивні речовини тощо.
Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення — пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).
Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).
Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту).
Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжу вальну) функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.
Сенсибілізатори — це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад розчинники, формалін, лаки на основі нітро - та нітрозосполук тощо
3.3. Характеристика отруйних речовин.
Дуже негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин на живі організми, повітря, ґрунт, воду тощо. Своєю дією ці речовини призводять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров'я та працездатність людей, на їх майбутнє покоління.
Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей та тварин.
Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.
Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.
За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:
- серцеві — кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо;
- нервові — порушення психічної активності (чадний газ, фосфор органічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки);
- печінкові — хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;
- ниркові — сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;
- кров'яні — похідні аніліну, анілін, нітрити;
- легеневі — оксиди азоту, озон, фосген.
За тривалістю дії шкідливі речовини можна поділити на три групи:
- летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% випадків) — термін дії до 10 діб;
- тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болю у грудях — термін дії від 2 до 5 діб;
- короткочасні — тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.
Велика кількість захворювань, а також отруєнь виникає із проникненням шкідливих речовин — газів, парів, аерозолів — в організм людини головним чином через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі речовини, потрапляючи у кров, розносяться по всьому організму. Аерозолі викликають загально токсичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, частково або повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають інтоксикацію. Високодисперсні пилові часточки дуже важко вловлювати.
Отруйні
речовини потрапляють у шлунково-
Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через шкіру, як при контакті з руками, так і у випадках високих концентрацій токсичних парів і газів у повітрі на робочих місцях. Розчиняючись у шкірному жирі та потових залозах, речовини можуть надходити у кров. До них належать легкорозчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо. Ураження шкіри безумовно прискорює проникнення отруйних речовин в організм.
3.4. Поняття гранично
допустимої концентрації
Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу на рослинні та тваринні організми, проведення екологічних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об"єктів чи районів в усьому світі користуються такими поняттями, як:
- гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин,
- гранично допустимі викиди (ГДВ),
- гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН),
- максимально допустимий рівень (МДР),
- тимчасово погоджені викиди (ТПВ) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах.
ГДК встановлюються головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку або рекомендуються відповідними установами, комісіями на основі результатів комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей, одержаних під час і після різних аварій на виробництвах, воєнних дій, природних катастроф з використанням тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах (хімічні виробництва, АЕС, шахти, кар’єри, ливарні цехи).
Доки існують шкідливі види антропогенної діяльності, щоб обмежити їх вплив на природне середовище, потрібно нормувати кількість шкідливих речовин, які викидаються в повітря, ґрунти, води всіма типами забруднювачів, постійно контролювати викиди різного типу об"єктів, прогнозуючи стан довкілля та приймаючи відповідні санкції і рішення щодо порушників законів про охорону природи.
В основу нормування всіх забруднювачів у нормативах різних країн покладено визначення ГДК у різних середовищах. За основу приймають найнижчий рівень забруднення, що ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах.
Слід зазначити, що ГДК забруднювачів у нормативах різних країн часто різняться, хоча й незначно.
Вважається, що ГДК шкідливої речовини — це такий вміст її у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить здоров"ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
Визначаючи ГДК, враховують ступінь впливу не лише на здоров’я людини, але й на диких та свійських тварин, рослини, гриби, мікроорганізми й природні угруповання в цілому.
Найновіші дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж впливів канцерогенів та іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.
Для визначення максимальної разової ГДК використовуються високочутливі тести, за допомогою яких виявляють мінімальні впливи забруднювачів на здоров"я людини у разі короткочасних контактів (виміри біопотенціалів головного мозку, реакція ока тощо).
Для визначення тривалих впливів забруднювачів (токсикантів) проводять експерименти на тваринах, використовують дані спостережень під час епідемій, аварій, додаючи до певного пирогового впливу коефіцієнт запасу, що знижує дію ще в кілька разів.
Для різних середовищ ГДК одних
і тих самих токсикантів
ГДК речовин в природних водах поділяються на:
- ГДК вод господарсько-питного харчування;
- ГДК вод рибного господарства.
У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для одного шару. Речовини не повинні шкідливо впливати на якість вирощуваної людиною для споживання продукції, а також на здатність ґрунту самоочищуватись, нормально функціонувати. Останнім часом дедалі більше робиться розрахунків ГДК для продуктів харчування.
Основними засобами захисту людини від впливу шкідливих речовин є:
- гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах
- різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).
3.5. Хімічна зброя.
Одним із видів зброї масового ураження є хімічна зброя. Її дія базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин, до якої відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тваринні та рослинні організми. Ці речовини мають високу токсичність і можуть викликати як тяжкі, так і смертельні ураження. Для отруйних речовин і токсинів характерним є проникання у приміщення, споруди, сховища, уражаючи усе живе. Іноді з визначенням факту застосування цього виду зброї та визначенням її типу виникають труднощі.
3.6. Дегазація.
Дегазація — природні або штучні процеси видалення газів з їх джерел (вугільних пластів, рудних покладів, нафти, скупчень вільних газів у зонах тектонічних порушень тощо).
Мета штучної дегазації — зниження надходження газу в гірничу виробку, запобігання його раптовим виділенням.
Розрізняють дегазацію:
- пасивну, при якій джерело інтенсивного виділення газу ізолюється від шахтної атмосфери і виділений газ виводиться, або за межі небезпечної дільниці в струмінь повітря, або на поверхню;
- активну — процеси збору і ізолювання газу від гірничих виробок та виведення його на поверхню проводяться під вакуумом.
Активна дегазація широко застосовується на шахтах Донецького та Львівсько-Волинського басейну, а також за кордоном.
Крім того, розрізняють дегазацію вироблених просторів та гірничих виробок, попередню(завчасну), загороджувальну, комплексну дегазацію та ін. Ефективність комплексної, яка поєднує декілька способів дегазації, досягає 80-90%.
3.7. Загальна характеристика біологічних факторів небезпек.
Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять:
- макроорганізми (рослини та тварини);
- патогенні мікроорганізми;
- збудники інфекцій них захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, най простіші).
3.8. Отруйні тварини і рослини.
Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.
За ступенем токсичності рослини поділяють на:
• отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;
• дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);
• смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).
Наведемо характеристику дії отруйних рослин на організм людини:
Отруйна рослина |
Час початку дії |
Характеристика впливу на організм людини |
Білена чорна |
через 30-40 хв. |
Почервоніння обличчя і шиї, збуджений стан, судоми рук та ніг, галюцинації, слинотеча, а згодом сухість у роті тощо. |
Цикута |
через 5 хв. |
Часте блювання, сильна слинотеча, запаморочення, блідість шкіри, з"являються сильні судоми. |
Гриби |
від 15 хв. до 2-3 діб |
Нестерпний біль під грудьми, постійне блювання, згущення крові, судоми, призводить до летальних випадків |
Серед тваринних організмів
отруйні форми трапляються
Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.
Тваринний організм |
Вплив на організм людини |
Павук ( тарантул) |
Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль, слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску, летальні випадки |
Кліщі |
Укуси, почервоніння, стан загального отруєння |
Комахи (оси, бджоли, мурашки, жуки ) |
Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри, запалення, больові відчуття, летальні наслідки |
Риби (скати, морські дракони, скорпени) |
Уколи, слабкість, деколи втрата свідомості, діарея, судоми, порушення дихання, зниження тиску, летальні випадки |
Рептилії (кобри, змії) |
Параліч скелетної й дихальної мускулатури, пригнічення функцій центральної нервової та дихальної систем, в’ялість, апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон, летальні випадки |
3.9. Патогенні організми.
Особливостями дії мікроорганізмів є:
- висока ефективність зараження людей;
- здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;
- наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);
- певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
- здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.
В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:
- через верхні дихальні шляхи (повітрям);
- через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);
- через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);
- через шкіру та слизові оболонки.
3.10. Основні інфекційні захворювання.
Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають:
- чуму,
- сибірку,
- сап,
- холеру,
- лихоманку,
- віспу,
- ботулізм,
- грип тощо.
Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.
Дуже велика кількість
інфекційних захворювань
При зараженні кров'яними
інфекціями, що передаються в момент
укусу комахами, необхідно використовувати
такі засоби, як ізоляцію інфікованих
людей, їх лікування, захист неінфікованих
людей від укусів комах, знищення
збудників інфекційних
Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення. Розглянемо характеристику цих представників.
Збудник |
Хвороба |
Вплив на організм людини |
Бактерії |
Чума |
Морозить, підвищується температура, сильні головні болі, втрата свідомості |
Сибірка |
Підвищення температури, специфічні курбункули на шкірі та слизових оболонках, сепсис, смерть | |
Холера |
Дія на клітини слизової оболонки, втрата води та солей призводить до шоку | |
Ботулізм |
Зниження температури, нудота, блювота, в очах двоїться, порушується мова та дихання | |
Натуральна віспа |
Підвищення температури, сильний головний біль, блювота, набухання слизової оболонки очей та ротової порожнини, висип, гнійні пухирці | |
Жовта лихоманка |
Підвищення температури, сильний головний біль, біль у м'язах та кістках, біль у печінці, жовте забарвлення шкіри, кровотеча з носа, блювота, кривавий пронос | |
Рикетсії |
Висипний тиф |
Підвищення температури, сильний головний біль, морозить, втрата свідомості, лихоманка |
Грибки |
Бластомікоз |
Ураження шкіри та легень, кісток, внутрішніх органів, мозкової оболонки |
Кокцидіодомікoз |
Нагадує грип, розповсюдження по всьому тілу, сухоти, вражає центральну нервову систему |
3.11. Біологічна зброя.
Цей дуже небезпечний вид зброї
призначений для масового ураження
живих організмів (людей, тварин, рослин),
а також для пошкодження
Біологічна (або бактеріологічна ) зброя — це спеціальний вид зброї, зарядженої біологічними засобами.
3.12. Засоби і
заходи захисту від
Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не існує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії, вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».
Одним з найефективніших методів боротьби з інфекційними захворюваннями є їх специфічна профілактика. Вона заснована на створюванні штучного імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворювань попереджувальні щеплення проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає загроза їх поширення.
Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями навіть в умовах мирного часу у багатьох випадках необхідне здійснювати масові щеплення в дуже короткі терміни.
У наш час існує велика кількість захворювань, збудники яких можуть бути використані ворогом як бактеріальні засоби. Зробити щеплення проти всіх цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримає такої кількості щеплень. У цих випадках, особливо для встановлення виду застосованого збудника, вдаються до антибіотиків та інших спеціальних препаратів. Вони забезпечують загибель вірусу у незахищеному щепленням організмі, а також допомагають організму, якому зроблено щеплення, легше справитись із збудниками захворювання. Також для лікування використовуються бактеріофаги та лікувальні сироватки.
Бактеріофаги викликають в організмі людини розчинення хвороботворних мікробів та упереджують розвиток хвороби або забезпечують лікувальний ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучного не сприйняття того чи іншого інфекційного захворювання.
Для захисту від проникнення в організм людини інфекції використовують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:
- індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);
- колективні (спеціально обладнані інженерні споруди).