Комплексная турисическая характеристика Индии

ВСТУП

1.1.Географічне  положення країни

Індія (площа - 3287 тис. кв. Км) займає півострів Індостан Її територія  простяглася на 3214 км від високого гірського хребта Гімалаїв на півночі  до мису Коморін на півдні, де зливаються води Аравійського моря, Бенгальської затоки та Індійського океану. Північний  тропік перетинає територію Індії  приблизно посередині. Її площа розкинулася  на 2933 км від пустелі Тар на північно-заході до самого вологого місця в світі - плато Шиллонг (в середньому в  рік випадає 12000 мм опадів) і оздоблюють Ассамо-бірманських гір на північному сході.

Коефіцієнт «компактності» країни K=4πS/L²=0,26. Територія країни розтягнута уздовж меридіанів, тому в Індії більш виражена зміна ландшафтів і різноманітність кліматичних поясів, а, отже, вища туристична привабливість.

Протяжність сухопутних кордонів (загальна – 14,2 тис.км): з Бангладеш  – 4 тис.км, з Китаєм – 3,4 тис.км, з  Пакистаном – 3 тис.км, з Непалом  – 1,7 тис.км, М’янмою – 1,5 тис.км, з  Бутаном – 600 км. Індія має також  морські кордони зі Шрі-Ланкою, Мальдівами, Бангладеш, Пакистаном та М’янмою, більшість  з яких не делімітовані. Хоча довжина морських кордонів Індії значно менше сухопутних, саме вони відіграють головну роль в економічному житті країни. Уздовж її берегів пролягає світовий торговий шлях, що відкриває великі можливості для розширення зв'язків з країнами Сходу і Заходу.

Економічний стан країн-сусідів.

 Індія межує з Пакистаном, Китаєм, Непалом, Бутаном, Бангладеш  і М'янмою. Пакистан — аграрна країна з промисловістю, яка розвивається. Афганістан, незважаючи на економічний прогрес в останні роки залишається бідною, та дуже залежною від міжнародної допомоги, сільського господарства, та торгівлі з сусідами країною. КНР — потужна аграрно-індустріальна країна. Економіка Бутану, одна з найменш розвинених у світі, та сильно орієнтована на Індію шляхом торгівлі та кредитно-грошових відносин. М'янма — аграрно-індустріальна країна з перевагою аграрного сектора. Таким чином, можна зробити висновок,що економіка країн-сусідів, незважаючи на стрімку розвиненість, слабка.

Транзитне положення країни.

За обсягом перевезень Індія посідає 5 місце в світі. Провідні позиції належать залізничного транспорту. Індія має власний  повітряний флот,помітна морська  держава, володіє великим торговим флотом, але 60%перевезень здійснюється не національного кораблями. Індія має особливу позицію на карті міжнародного морського транзиту. Є 8 великих портів,найбільшими з яких є Бомбей і Калькут. Наявність виходу до моря та океану сприяє розвитку економіки та туристичної галузі. Індія входить до складу азіатської осі сухопутних транспортних коридорів світу. В рамках транзиту Європа-Австралія активно розвиваються транзитні аеропорти Індії. Це також сприяє розвитку різноманітних видів туризму.

1.2 Територія країни. Її характеристики

Республіка Індія —  країна на півдні Азії, яка включає  в себе більшу територію Індійського  субконтиненту. Територія — 3 166 829 кв. км (є 7-ю країною в світі за географічною площею). Довжина з  півночі на південь — понад 3000 км; з заходу на схід — близько 2000 км.

Індія є федеративною республікою, яка складається з 28 штатів та 7 територій (національна столична територія  Делі та 6 союзних територій). І штати, і території є адміністративними  одиницями першого рівня, що, у  свою чергу, поділяються на округи (дистрикти). Всього в Індії є понад 600 дистриктів.

Штати Індії помітно розрізняються  між собою. Найбільші з них  за чисельністю населення є найбільшими  адміністративними одиницями світу  — з десяти найбільш густонаселених адміністративних одиниць світу  п'ять — штати Індії (Уттар-Прадеш з населенням, що налічує більше 180 млн. чоловік знаходиться на першому  місці цього списку, Махараштра займає друге місце, Біхар шосте, Західна  Бенгалія на восьмому місці, а а Андхра-Прадеш замикає десятку). За розмірами території найбільші з індійських штатів не поступаються деяким європейським країнам (наприклад, штат Раджастхан перевершує за площею Польщу). Площа невеликих штатів навпаки, не перевищує відмітку в декілька тисяч км².

Андхра-Прадеш, Аруначал-Прадеш, Ассам, Біхар, Гоа, Гуджарат, Джамму й Кашмір,Джаркханд, Західний Бенгал, Карнатака, Керала, Мадх'я-Прадеш, Маніпур, Махараштра, Мегхалая, Мізорам, Нагаленд, Орісса, Пенджаб,Раджастхан, Сіккім, Тамілнад, Тріпура, Уттаракханд, Уттар-Прадеш, Хар'яна, Хімачал-Прадеш, Чхаттісгарх.

Території однорідніші, ніж  штати — за площею вони не більше декількох тисяч км², а за чисельністю  населення не перевищують 1,1 млн. жителів (виключення — столичний округ  Делі, що налічує більше 16 млн чоловік).

Андаманські і Нікобарські  острови, Дадра і Нагар-Хавелі, Даман і Діу, Лакшадвіп, Пондішері, Чандігарх.

Адміністративними одиницями  другого рівня в Індії є  округи (дистрикти). Кожен штат і  територія Індії складається  з округів, число яких розрізняється. Всього з одного округу складаються  союзні території Чандігарх, Дадра  і Нагар-Хавелі, Лакшадвіп і столичний  округ Делі. Найбільша кількість  округів (70) входить до складу штату  Уттар-Прадеш. Округи різняться за розмірами території та чисельністю населення. Більше всього мешканців в окрузі Делі (16 862 735 чоловік, за даними на 2007 рік), а менше всього — в окрузі Янам в території Пондішері (31 362 чоловік, за даними на 2001 рік). Найбільшу площу займає округ Лех в штаті Джамму й Кашмір (82 665 км²), а найменшим округом є Махе, розташований в Пондішері (всього 9 км²). Округ Лех одночасно є найменш заселеним округом (1,4 чоловіка на км²), найбільша щільність населення сьогодні спостерігається в окрузі Мумбай Сіті, штат Махараштра (48 215 чоловік на км²).

Навколишнє середовище

Стан навколишнього середовища в Індії залежить від багатьох факторів, серед яких можливо відокремити два головних: діяльність сільськогосподарського використання території та швидкий зріст населення. В минулому, природа Індії піддалась дуже сильній «переробці» і нині 60% її території характеризується сильно зміненими антропогенними ландшафтами. Зрозуміло, що демографічний вибух у другій половині XX століття ще більше збільшив «навантаження» на територію. Природна необхідність забезпечення 1,21 млрд. осіб їжею, мала прямим слідством деградацію багатьох природних ландшафтів, а іноді і руйнування екосистем. У найбільшій мірі процеси такої деградації торкнулися ґрунту. Корозія ґрунту – найголовніша проблема ландшафтів Індії. Вона охопила більш половини території країни. До цього треба додати вторинне засолення та забруднення ґрунтів пестицидами. На заході Індії у Раджастхані, велику загрозу становить пустеля. Зараз території цього штату займають рухомі піски пустелі Тар. Просування їх до сходу становить загрозу для сусідніх штатів. Дуже сильно порушений також рослинний покров Індії. Хоча леси займають 34% країни, у значній мірі це не первинні, а вторинні ліси, антропогенна савана. В останній час значну тривогу визиває вирубування лісів Гімалаїв. В наслідок цього площа лісів щорічно скорочується на 1,5 млн. га. Але навіть це не може забезпечити потребу населення у деревині. В свою чергу, вирубування лісів мало катастрофічний наслідок для водного господарства Індії : порушився річний стік та режим. У наш час повеням піддаються 400 тис. км. території країни. До цього ще треба додати промислово - побутове забруднення водного середовища. З усіх міст Індії лише 8 повністю, а 210 частково обладнанні системами каналізації.

Екологічний стан у населених  пунктах це окрема проблема, вирішувати яку змушене не одне покоління  індійців. Антропогенний фактор дуже великий, незважаючи на заборону та обмеження  влади, жителі продовжують забруднювати навколишнє середовище своїми побутовими відходами. Про чистоту піклуються лише в центрі міста поблизу храмів, та в містах котрі відвідують туристи.

Забруднення атмосфери ще не прийняло таких глобальних масштабів. Ще кілька десятиліть тому основними  джерелами її забруднення були мангали, але тепер їх місце зайняли  підприємства металургії та нафтохімії. Вважається, що дихати повітрям Бомбея – це теж саме, що й паління 10 цигарок  у день. 

1.3. Природа країни

Рельєф

Приблизно 3/4 території Індії - рівнини та плоскогір'я. Більшу частину  Індостанського півострова займає Деканське  плоскогір'я, розбите на низькі та середньовисотні  гори зі згладженими вершинами та широкі плоскі і хвилясті плато, над  якими підвищуються конічні та круглі пагорби та гори з крутими схилами. На заході плоскогір'я підвищується, утворюючи Західні Гати. Їх західний схил вертикальними уступами спускається  до моря, східний - пологий, порізаний  долинами великих річок (Кришна, Годаварі, Маханаді та ін.). Їх південним продовженням служать горстові масиви Нілгірі (висота до 2633 м), Анаймалай, Кардамонові гори з гострими вершинами, крутими схилами, глибокими ущелинами. На північному заході розташовані гори Аравалі (висота до 1722 м) - стародавній складчастий  ланцюг, що складається з коротких паралельних хребтів, сильно зруйнованих ерозією. На півночі Деканське плоскогір'я обмежене горами Віндхья (висота - близько 881 м), які є південним краєм базальтового плато Малва, що сильно розчленований долинами рік. У північній частині плоскогір'я знаходяться середньовисотні скелясті хребти Сатпура, Махадео, Майкал, складені гнейсами, кристалічними сланцями та іншими породами, між якими розташовані лавові плато. На північному сході - плато Чхота-Нагпур (середня висота - близько 600 м), над яким до висоти 1366 м піднімаються окремі, схожі на башти, гребені з щільного пісковику. Плато опускається на північ до долини ріки Ганг мережею виступів. Східну околицю Деканського плоскогір'я утворюють Східні Гати (висота - до 1680 м), розчленовані ріками на окремі масиви. На північ від Індостанського півострова розташована плоска Індо-Гангзька рівнина, що опускається до дельт Інду та Гангу. Одноманітність рельєфу порушується тут ярами, які врізалися в круті урвища терас висотою 45-60 м, старорічищами, висохшими руслами річок.

Над рівниною з півночі  трьома крутими уступами піднімаються Гімалаї та розташований північніше Каракорум - найвищі гори системи  земної кулі (гора Нангапарбат у  Гімалаях - 8126 м). Уступи Гімалаїв - Сіваликські  гори (800-1200 м), Малі Гімалаї (2500-3000 м), Великі Гімалаї (5500-6000 м та вище), розділені  ланцюгом міжгірських улоговин. Малі та Великі Гімалаї мають альпійськіі  форми рельєфу.

Береги 

Довжина берегової лінії - близько 12 тис. км2. Береги переважно  низькі, піщані, слабо розчленовані, з лагунами. Зручних природніх  гаваней мало, великі морські порти  розташовані або в гирлах рік (Калькутта), або облаштовані штучно (Мадрас). Південна частина західного  узбережжя Індостанського півострова називається Малабарським берегом, південна частина східного - Коромандельським берегом.

Водні ресурси

За характером живлення ріки Індії діляться на "гімалайські", зі змішаним снігово-льодовиковим та дощовим  живленням, повноводні протягом всього року, та "деканські", переважно  з дощовим мусонним живленням, великими коливаннями стоку, повінню з  червня по жовтень. На всіх великих  річках влітку спостерігається різкий підйом рівня води, бувають великі повені. Найбільші ріки: Ганг, Інд, Брахмапутра, Годаварі, Кришна, Нарбада, Маханаді, Кавері. Багато з них мають важливе  значення як джерела зрошення. Великих  озер мало; вони утворені в гірських районах, переважно льодовикового  або тектонічного походження. Найбільше - озеро Вулар у Кашмірській  долині. Існують підставкові озера, які утворилися в результаті обвалів, зсувів, утворень морених пасм. На плоскогір'ї  Декан - озеро Лонар вулканічного походження.

Таким чином ландшафти  та водні ресурси Індії сприятливі для розвитку різноманітних  видів  туризму (зокрема пляжного).

Клімат 

В Індії субекваторіальний, мусонний клімат, на півночі - тропічний. Виділяють три сезони: сухий холодний - з жовтня по березень, сухий жаркий - з квітня по червень та вологий - з липня по вересень з пануванням південно-західного мусону (червень-жовтень) та північно-східного пасату (листопад-лютий). Клімат досить різноманітний. Коли в  Гоа (на узбережжі Індійського океану) тільки відкривається пляжний сезон (листопад), у Гімалаях вже лежить сніг. В середньому за вологий сезон  випадає понад 80% річної суми опадів. Найбільше зволожені надвітряні схили Західних Гат та Гімалаїв (до 5-6 тис. мм на рік), найбільш дощове місце  на Землі - схили масиву Шиллонг (приблизно 12 тис. мм). Найсухіші райони - північно-західна  частина Індо-Гангзької рівнини (місцями менше 100 мм, сухий період 9-10 місяців) та центральна частина Індостанського півострова (300-500 мм, сухий період 8-9 місяців). Кількість опадів сильно коливається в різні роки. Середня температура січня на рівнинах півночі - приблизно 15 °С, на півдні - до 27 °С, в травні скрізь 28-35 °С, місцями до 45-47 °С. У вологий період температури на більшій частині території Індії сягають 27 °С, 28 °С. В горах на висоті 1500 м в січні -1 °С, в липні 23 °С, на висоті 3500 м відповідно -8 °С і 18 °С.

Несприятливі  природні явища, які перешкоджають  розвитку туризму

У більшій  частині Індії зимові місяці практично  сухі, тільки на північно-західній території  країни у зв’язку з циклонами, зимові опади бувають сильнішими ніж літні. Починаючи з березня температура поступово збільшується, досягаючі свого максимуму у травні. У червні починається сезон дощів. Через проливні дощі у країні трапляються зсуви, які шкідливі для життя людей. У вересні мусон відходить і температура становить 25-27°С. Поки сезон мусонів в самому розпалі, сонячної погоди в Індії очікувати не варто. Спочатку мусонні дощі з ураганними вітрами обрушуються на західне узбережжя (Гоа, Бомбей), а потім, переваливши через хребет Західні Гати, приймаються зрошувати іншу територію країни. Північний штат Пенджаб при цьому в окремі роки може і не скуштувати мусонних дощів, і в цьому випадку настає посуха, що несприятлива як для сільського господарства, так і для туризму в цілому.

Повінь є  особливо небезпечним лихом Індії, а також інших азіатських країн. Причиною спустошливих повеней, які  можуть настати раптово, можуть бути землетрусу. Землетруси вважаються другим за небезпекою природним лихом, які знову ж особливо часто відбуваються в Індії. Коли вони бувають на берегах моря, то завжди супроводжуються кількома припливами і відливами морської води. Під час сильних землетрусів підйом води так великий і вона рухається так швидко, що іноді спустошення від них бувають більше, ніж від самого землетрусу.

Льодовики Індії.

Вічними снігами та льодовиками  в Індії зайнято близько 40 тис. км2. Основні центри концентрації льодовиків зосереджені на півночі Індії, в  Каракорумі та на південних схилах хребта Заскар у Гімалаях. Найбільші  льодовики: Сіачен (75 км), Балторо (62 км), Хіспар (53 км), Біафо (68 км). Їх живлення здійснюється переважно за рахунок  снігопадів під час мусонів та завірюх на схилах. Середня висота снігової лінії - близько 5300 м на заході та 4500 м на сході.

Природні райони

Гімалаї - високогірний район  з альпійським рельєфом, глибоко  розчленований ріками, з широким  розвитком обледеніння. Південні надвітряні схили ретельно зрошуються при південно-західному  мусоні та вкриті на значній відстані густими вічнозеленими лісами; північні схили, звернуті до Тібету, зайняті  переважно гірськими степами  та пустелями. На заході Гімалаїв переважають  тропічні, а на сході субекваторіальні ландшафти.

Індо-Гангзька рівнина - алювіальна низовинна рівнина, що знижується на південний захід та південний  схід. Західна її частина - Індійський Пенджаб - сильно розчленована ерозією, місцями є пагорби. Опадів випадає 350-500 мм на рік, переважають сухі степи  та напівпустелі. На південному заході розташована піщана пустеля Тар, річна кількість опадів тут місцями  менше 100 мм. Ще далі на південь - півострів  Кач с невисокими піщаниковими хребтами в центральній частині, оточеній піщаними рівнинами з дюнами та ландшафтами  сухих саван. Центральна частина  Індо-Гангзької рівнини - долина Гангу  з широкими терасами, місцями розчленована ярами, які утворюють інколи рельєф "дурних земель". Річна сума опадів - 1000-1500 мм. Більша частина долини розорана. Дельта Гангу і Брахмапутри - плоска, місцями заболочена поверхня, пересікається густою мережею рік та каналів, вкритих переважно мангровими і вічнозеленими вологими тропічними лісами.

Індостанський півострів  характеризуєтся чергуванням високих  східчастих рівнин, широких лавових  плато, гнейсових пенепленів, валунних гір. Річна кількість опадів - від 500 до 1200 мм у внутрішніх районах  та до 5-6 тис. мм на західних схилах Західних Гат. На рівнинах внутрішніх районів  півострова переважають савани, рідкостійкі  ліси та чагарники антропогенного походження. У горах збереглися масиви мусонних лісів. Приморська полоса східного узбережжя  місцями заболочена та слабо населена.

Ассам - північно-східна найбільш зволожена частина Індії. Включає  масивні пенепленізовані плато  Шиллонг, вкриті переважно чагарниками, складчаті Індо-Бірманські гори, розділені  глибокими долинами з густими  вологими тропічними лісами, та долину річки Брахмапутра з високотравними саванами та вологими тропічними лісами, яка в нижній течії заболочена.

Ґрунти

На більшій частині  території Індії поширені червоноколірні ґрунти.  На кристалічних породах  схилів Західних Гат - червоно-жовті  ферралітні ґрунти. В центральній  частині півострова Індостан та на північному заході Індо-Гангзької рівнини - червоно-бурі ґрунти сухих та червонувато-бурі пустельних саван. На північному сході  півострова Індостан - червоні ферралітні ґрунти високотравних саван. Трапи  Декану вкриті автоморфними та перевідкладеними чорними, нерідко злитими ґрунтами сезонно сухих тропіків (регурами). На Індо-Гангзькій рівнині та на приморських низовинах на алювіальних  відкладеннях поширені сіроземи, сіро-коричневі, коричневі та різні лугові ґрунти, майже повністю розорані; у дельтах  річок та на деяких інших ділянках узбережжів - болотні ґрунти. У Гімалаях нижній пояс утворюють гірські коричневі ґрунти на заході і жовтоземи на сході, вище - гірські бурі лісові, підзолисті, гірсько-лукові ґрунти. За винятком регурів та деяких алювіальних, ґрунти Індії малородючі і потребують добрив, а в багатьох районах - зрошення або осушування. В умовах різких сезонних коливань зволоження ґрунти часто зазнають впливу ерозії.

Рослинний світ

 Рослинність Індостанського  півострова та Індо-Гангзької  рівнини представлена переважно  саванами з акацій, молочаїв, пальм,  баньянів, а також мусонними чагарниками  та лісами з тику, сандалу, бамбуків, терміналій, диптерокарпових. На  північному сході Індостану ростуть  листяні змішані ліси, на надвітряних  схилах Західних Гат і в  дельті Гангу та Брахмапутри  - вічнозелені змішані ліси. У  Гімалаях та Каракорумі чітко  проявляється висотна поясність.  Біля підніжжя Західних Гімалаїв  розташовані тераї (заболочені, сильно  вирубані ліси та чагарники). Вище 1200 м мусонні ліси, гірські соснові  ліси з вічнозеленим підліссям,  темнохвойні ліси з ділянками  вічнозелених та листяних порід.  На висоті близько 3000 м починаються  гірські луки та степи. На  сході - вологі тропічні вічнозелені  ліси піднімаються до 1500 м. Вище - гірські ліси з ділянками  субтропічних видів, темнохвойні  ліси, гірські луки. Природна рослинність  Індії дуже змінена людиною. 

Мусонні ліси збереглися лише на 10-15% своєї первинної площі; на Індо-Гангзькій рівнині природна рослинність майже не збереглася, на Індостанському півострові панують  вторинні савани, рідколісся та колючі чагарники.

Тваринний світ

Фауна Індії належить до Індо-Малайської області ссавців, для  якої найбільш характерними є мавпи (макаки, тонкотели, гібони), олені (плямистий, замбар та чорний), антилопи, бики (гаур, індійський та карликовий буйволи), зустрічаються індійський слон, бенгальський тигр, пантера, гімалайський ведмідь. Майже повністю винищені лев, леопард, кашмірський олень. Багата фауна птахів, плазунів та риб. Тваринний світ дуже різноманітний: є хижаки - тигр, пантера, леопард, сніговий барс, гепард, димчатий леопард, індійський слон, носоріг, чорний ведмідь, вовк; багато ядовитих зміїв: кобра, чешуєніг; рептилії: пітони, крокодили.

В Індії налічується 47 заповідників та національних парків.

Північна Індія 

Корбетт (Уттар-Прадеш) - передгір'я  Гімалаїв; солончакові ліси і рівнини. Фауна: тигри, слони, леопарди і різні  птахи.

Дадва (Уттар-Прадеш) - на кордоні  з Непалом. Тут водяться тигри, ведмеді-губачі і пантери.

"Квіткова долина" (Уттар-Прадеш) - під час цвітіння цей "сад  на даху світу", що знаходиться  на висоті 3500 м, осліплює пишним  різноцвіттям.

Сариска (Раджастхан) - ліс  і відкриті рівнини. Самбар (найбільший з індійських оленів), четал (плямистий  олень), нілгаї (індійська антилопа), чорний олень, леопард, тигр.

Рантхамбхор (Саваї-Мадхопур - Раджастхан) - горбисті ліси, рівнини  і озера. Самбар, чінкара (індійська  газель), тигр, ведмідь-губач, крокодили  і перелітні водоплавні птахи.

Бандавгарі (Мадхья-Прадеш) - у горах Віндья. У парку різноманітна фауна, включаючи пантер, самбарів і  гаурів.

Бхаратпур (пташиний заповідник Кеолоадео Гана) (Раджастхан) - найвідоміший пташиний заповідник Індії. Тут безліч унікальних водоплаваючих птахів, велика кількість мігрантів з Сибіру і Китаю; журавлі, гуси, чаплі, змієлови тощо.

Канха (Мадхья-Прадеш) - солончакові  ліси і савана. Єдине місце, де мешкає барашингха (болотне оленя); крім того, зустрічаються тигр, четал, гаур (індійський бізон), мавпи.

Шивпури (Мадхья-Прадеш) - відкриті ліси і озеро. Фауна: чінкара, чоусінгха (чотирирога антилопа), нілгаї, тигр, леопард, водоплаваючі птахи.

Східна Індія 

Казіранга (Ассам) - луки й  болота. Фауна: індійський однорогий  носорог, водяний бик, тигр, леопард, слон, олені, різні пернаті. Можливе  пересування по парку на слонах.

Заповідник Манас (Ассам) - на кордоні з Бутаном. Тропічний  ліс, савану і річні береги населяють  носорог, водяний бик, тигр, слон, золотий  лангур, водоплавні птахи. Дозволено  рибалити.

Заповідник тигрів Паламау (Біхар) - кам'янисті і лісисті пагорби. Тигр, леопард, слон, самбар, дика тропічна кішка, макака резус, рідко - вовк.

Хазарібаг (Біхар) - солончаки  і лісисті горби. Самбар, нілгаї, четал, тигр, леопард, рідко - мунтджак (великий гавкаючий олень).

Заповідник тигрів Сундербанс (Західна Бенгалія) - мангрові ліси. Тигр, річкова кішка, олень, крокодил, дельфіни, різноманітні пернаті.

Заповідник Джалдапара (Західна  Бенгалія) - тропічний ліс і савана. Носоріг, слон, різні пернаті.

Заповідник тигрів Сіміліпал (Орісса) - великий солончаковий ліс. Тигр, слон, леопард, самбар, четал, олень-мунтджак і оленя.

Південна Індія 

Заповідник Періяр (Керала) - велике штучне озеро. Слон, гаур, дикий  собака, чорний лангур, бобри, черепахи; численні види пернатих, включаючи  птаха-носорога і водяну сову.

Заповідник водоплавної  птиці Ведантхангал (Тамілнад) - одне з наймальовничіших масових місць  гніздування в Індії. Бакланові  чаплі, лелеки, пелікани, чомгі тощо.

Пташиний заповідник Пойнт-Калімер (Тамілнад) - в першу чергу відомий  своїми фламінго. Є чаплі, чирки, кроншнепи, ржанки і чорні козли та кабани.

Пташиний заповідник Пулікат (Андхра-Прадеш) - фламінго, сірий пелікан, чапля, крачка.

Данделі (Карнатака) - парк населений  бізонами, пантерами, тиграми і самбарами.

Національний парк Джавхар  включає національні парки Бандіпур і Нагархол (Карнатака) та заповідники  Мудумалай (Тамілнад) і Ваянад (Керала) - густий змішаний ліс. Найбільша популяція  слонів в Індії; леопард, гаур, самбар, олень-мунтджак і гігантська білка. Серед птахів - індійська зозуля, барбет і трогон.

Західна Індія 

Крішнагірі Упаван (Махара-штра) - відомий раніше як Борівілі, цей  заповідник охороняє важливу природну зону біля Бомбея. Печери Канхері, озера  Віхар, Тулсі і Поварі. Водоплаваючі птахи і дрібні ссавці.

Тароба (Махараштра) - тиковий  ліс і озеро. Тигр, леопард, нілгаї, гаур. Нічні огляди.

Сасангір (Гуджарат) - лісисті  рівнини та озеро. Єдине місце  мешкання азійського лева; також самбар, чоусінгха, нілгаї, леопард, чінкара  і дикий вепр.

Пташиний заповідник Нал  Саровар (Гуджарат) - озеро. Перелітні  водоплаваючі птахи, включаючи фламінго.

Заповідник "Малий Качський Ранн" (Гуджарат) - пустеля. Стада  кура (індійського дикого осла), вовк, каракал.

Велвадар (Гуджарат) - савана Нової дельти. Велика концентрація чорних козлів.

У природному відношенні Індія - одна з найбагатших країн світу. Недарма вколоніальний час її називали "перлиною британської  корони". Тут благодатний клімат, колосальні агрокліматичні ресурси. Запаси деяких видів мінеральної сировини (залізної і марганцевої руд, хромітів,титану, цирконію, мусковіта) мають світове  значення. Великі запаси вугілля,руд  кольорових металів, золота. Багато районів  і прибережні акваторії перспективні на нафту. Численні річки - джерело зрошення та гідроелектроенергії. Великі земельні ресурси Індії, територія якої лише ненабагато менше площі всіх країн  Західної Європи. Велика кількість  тепла в умовах мусонного субтропічного  і тропічного клімату дозволяє збирати  на значній площі два-три урожаї на рік.

1.4. Народонаселення  країни

Кількість населення 

Станом на 2011 рік населення  Індії становило 1,21 млрд. осіб. Індія  стала другою країною у світі  після Китаю, яка перетнула позначку в мільярд осіб.

Густота населення 

Середня густота населення - близько 324 особи на кв. км, максимальна - більше 750 осіб на 1 кв. км у Західній Бенгалії (904 особи на 1 кв. км), Біхар (880 осіб на 1 кв. км), Кералі (819 осіб на 1 кв. км). Найгустіше заселені південно-східне і південно-західне узбережжя, дельтові низини сходу і Гангзька рівнина. Найменше обжиті височини Центральної Індії, північно-східні райони і Гімалаї.

Структура населення за віком  та за статтю

До 14 років - 33,1%, від 15 до 64 років - 62,2%, 65 років і більше - 4,7% населення.

На 100 жінок припадає 107 чоловіків, причому у віці до 14 років - на 100 жінок 106 чоловіків, від 15 до 64 років - на 100 жінок 107 чоловіків, 65 років і більше - на 100 жінок 103 чоловіка.

Демографічні показники 

Річний темп зростання  населення - 1,55%, коефіцієнт народжуваності - 24,28 немовлят на тисячу осіб, коефіцієнт смертності - 8,74 померлих на тисячу осіб, коефіцієнт міграції - (-0,08) мігрантів  на тисячу осіб. Коефіцієнт дитячої  смертності - 63,19 на 1000 живих новонароджених.

Демографічне зростання  значною мірою визначається зниженням  рівня смертності.

Середня тривалість життя - 62,86 років (жінок - 62,22 роки, чоловіків - 63,53 роки)

Середня кількість дітей  у однієї жінки - 3,04.

ВВП ($ США на душу населення) 2500

За даними перепису населення  Індії у 2009 році частка населення  Індії у віці від 15 років і більше, які вміють читати й писати, становить 65,38%. Існує розрив у рівні грамотності  чоловіків і жінок (відповідно 75,85% і 54,16%).