Оцінка ефективності підприємства виробничої сфери

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра менеджменту 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Менеджмент підприємницької діяльності”

на тему: “Оцінка ефективності підприємства виробничої сфери ”

Виконала:

студентка ІV курсу групи БМПД-08

Гришко І.А.

Науковий керівник:

Максименко І.О.

КИЇВ - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Ефективність як економічна категорія…………………………………....5-8

1.2. Класифікація видів і форм прояву ефективності………………….…....9-12

1.3. Методики визначення ефективності та показники ефективності використання основних фондів……………………………………………..13-19

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «БАРИШІВКАЗЕРНОПРОДУКТ» .

2.1. Загальна характеристика  діяльності підприємства……………………20-21

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства……………………………….22-24

2.3. Аналіз забезпеченості  підприємства трудовими ресурсами………….25-32

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА .

3.1. Напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства………33-34

3.2 Оцінка ефективності використання основиних фондів підприємства..35-38

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Обов'язковою передумовою  успішного функціонування і розвитку підприємства є визначення і оцінка його ефективності. Необхідність дослідження даної проблеми зумовлена багатьма факторами, зокрема такими як обмеженість економічних ресурсів, а також бажання суб'єктів господарювання отримати максимальний ефект при найнижчих витратах.

На сьогоднішньому етапі однією з найважливіших економічних  проблем є питання правильного  вимірювання ефективності на всіх рівнях народного господарства. Це пов'язано, насамперед, з незавершеністю, протиріччями в питаннях розробки принципових положень теорії і методології ефективності виробництва, включаючи розуміння суті самої проблеми, основних її критеріїв, системи показників і факторів підвищення ефективності.

Дослідженню різних аспектів ефективності присвячені праці багатьох вчених, а саме: Н.Шишкіної, О.В.Мороза, Є.Іщенка, А.М.Турила, О.Ф.Савченка, А.К.Птушенка та ін.

Принциповим в аналізі даної  проблеми з позицій системного підходу  є те, що в самому трактуванні  поняття ефективності до цього часу відсутня чітка визначеність. В середовищі вчених-економістів спостерігаються суттєві розбіжності в розумінні сутності цієї категорії, методів її суспільного обліку, критеріїв і показників.

Різноманіття поглядів на ефективність пов'язано, насамперед, з вибором  критеріїв її оцінки.

Необхідно провести чітку межу між  критеріями (умовами існування) і  показниками ефективності на всіх рівнях народного господарства, в т.ч. і  нарівні окремого підприємства.

Критерій ефективності формалізує ефективність виробництва і постає у вигляді внутрішньої міри відтворення. Отже, критерій має і кількісну сторону.

Показники є формою вираження сутності ефективності виробництва, а також  дозволяють проводити якісно-кількісний аналіз економіки в цілому, різних сторін розширеного відтворення.

Кожен показник характеризує певну область ефективності. Основному й окремим критеріям ефективності відповідає власний ряд показників.

Отож, в дослідженні  ефективності задача полягає насамперед в тому, аби відшукати показники, які максимально наближаються до критеріїв як до сутності в якісно-кількісній визначеності ефективності.[1]

Об'єкт дослідження: підприємство, яке знаходиться у Київській  області, «Баришівказернопродукт».

Метою дослідження є: Оцінка рівнів ефективності застосування виробничих ресурсів для виробництва і реалізації продукції та виявлення ефективності операційної діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої  мети було висунуто наступні завдання:

1. дослідити основні техніко-економічні показники структурних підрозділів підприємства (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, фонд оплати праці тощо);

2. здійснити аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві;

3. на базі зроблених розрахунків зробити оцінку ефективності діяльності підприємства.

Теоретична  та практична значущість роботи: ефективність підприємства – це основні показники доцільності виробництва та вцілому діяльності підприємства. Правильні розрахунки допоможуть підприємству отримати максимально-можливий прибуток.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Ефективність як економічна категорія.

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе  місце серед актуальних проблем  економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - - від власників приватного підприємства до керівників держави. У цьому розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та методику її визначення.Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат".

Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.[2]

Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає  в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції  в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів

 за певний період часу.[8]

Загальна методологія  визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:        

F=E/P, 
де  F - - ефективність; 
Е -- ефект (результати); 
Р --  витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

Узагалі ж питання  стосовно того, що вважати результатами   виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї їх множини найбільш обгрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів:

1) ресурсний, коли економічний  результат зіставляється з економічною  оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний  результат порівнюється з поточними  витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний,  що, як це видно з самої назви,  являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).[9]

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і  доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними  обставинами й поставленими завданнями.

Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також  можна виділити три найзагальніші підходи.

1. За результат береться  валова вартість створеного за  певний період продукту (наприклад,  виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).

2. Як результат беруть  прибуток. Це досить поширений  підхід, і при його застосуванні  утворюється ціла множина показників  рентабельності, коли прибуток зіставляється  з собівартістю виробництва або  з вартістю основних фондів, або  з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

3. За результат береться  сума прибутку та амортизації.  Річ у тім, що з точки зору  попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або  іншою законодавче визначеною  методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими,  ніж тоді,  коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.[3]

Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення  в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.

1. Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.

2. Оцінювання ефективності  підприємства з метою визначення  його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності  - -  незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка. [10]

1.2. Класифікація видів  і форм прояву ефективності 

Розглянемо основні  ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак.

1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва напідприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін.[4]

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників). 
Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.

2. За характером здійснюваних  витрат. За цією ознакою розрізняють  ефективність застосовуваних  ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: 
ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відповідь на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз аргументів прибічників того чи іншого варіанта відповіді на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності діяльності підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп.

3. За видами господарської  діяльності. До цієї групи показників  ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підроз 
ділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об'єкта  господарювання. До цієї групи  відносять: ефективність економіки  в цілому, ефективність галузі, об'єднання  підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефекивність виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки  ефективність може бути рівня  суспільства та рівня суб'єкта  підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

6. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність 
використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

7.За ступенем збільшення  ефекту. Ця ознака дає змогу  виокремити первісну та мультиплікаційну  ефективність. Необхідність такого  поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.

8. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють  абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує  за гальну або питому (в розрахунку  на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

9. За типом процесу.  Ця ознака дає змогу диференціювати  підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.[5,10]

1.3. Методики визначення  ефективності та показники ефективності використання основних фондів. 

 У визначенні показників  ефективності науковці пішли  різними шляхами. Представники  одного з них вважають за  доцільне нехтувати необхідністю отримання єдиної оцінки і будувати систему показників ефективності. А остаточний висновок, на їхню думку, має зробити експерт, який аналізує цю систему показників, ураховує певні неформальні обставини, власний досвід, можливо, інтуїтивні міркування, прогнози і на базі всього цього зробить висновок. Інші вчені пропонують відразу обмежити множину факторів впливу і визначати комплексний показник ефективності. Є, звичайно, і певні компромісні підходи. Так, наприклад, відомі методики, в яких спочатку визначається система показників, а потім до неї застосовуються певні правила згортання для отримання інтегральної оцінки. Серед прибічників єдиного показника є такі, котрі будують настільки складний комплексний показник, що він за широтою охоплення вхідних параметрів фактично не поступається системам показників. Крім того, розроблені й ситуаційні алгоритми, які дають змогу обирати той чи інший комплексний показник на базі попереднього аналізу певних характеристик підприємства.[6] 
      Особливо жвавими дискусії з цього приводу були саме серед економістів радянської школи, і це не випадково. Адже досить стабільна економічна система СРСР створювала ілюзію можливості "легкого" (тобто з урахуванням дуже обмеженого набору факторів) отримання адекватних оцінок ефективності. Але практика переконує в протилежному - справді точна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу ситуації і врахування великої кількості обставин. Проте в будь-якому випадку, щоб здійснювати такий аналіз, необхідно опанувати базовий інструментарій, тобто ознайомитися з конструкцією основних показників ефективності і зрозуміти їх економічний зміст.

Отже, розглянемо систему показників ефективності. Вона пропонується в  розгорнутому вигляді, тобто завдання обгрунтування оптимального набору показників у даному випадку ігнорується, оскільки є необхідність ознайомитися з тим, якими вони бувають у принципі. Але все ж попередньо сформулюємо загальні принципи раціонального вибору системи показників.

Отже, система показників ефективності має:

• відображати витрати  всіх видів ресурсів, що споживаються напідприємстві; 
• створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва; 
• стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві; 
• забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

• виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників: 
• ефективності використання основних фондів; 
• ефективності використання оборотних фондів;  
• ефективності використання праці (трудових ресурсів);  
• ефективності окремих видів діяльності; 
• узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

При оцінці ефективності основних виробничих фондів підприємства розрізняють дві групи показників:

1) узагальнюючі;

2) конкретні.

До узагальнюючих  показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

- фондовіддачу;

- фондомісткість;

- фондоозброєність праці;

- рентабельність основних фондів;

- коефіцієнт введення основних  виробничих фондів;

- коефіцієнт вибуття основних  виробничих фондів.[7]

Під фондовіддачею (f_B) розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продукції (послуг) у вартісних вимірниках (ВП) одиницею основних виробничих фондів (Ф_СР). Її можна розрахувати за формулою (1.1.):

Фондомісткість (fм) представляє  собою показник, зворотний показнику  фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні  виробничі фонди підприємству для  випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Його можна обчислити за формулою (1.2):

Під фондоозброєністю праці (fn) розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів працівниками підприємства, який розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих фондів Ф (II, III, IV) (тобто II, III та IV груп основних виробничих фондів за наведеною в п.6.2 класифікацією) і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робочу зміну підприємства (Чпвп), тобто за формулою (1.3):

Під рентабельністю основних фондів (Rф) розуміють показник ефективності використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства (П) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Фср), тобто за формулою (1.4):

Коефіцієнт введення основних виробничих фондів у виробництво (коефіцієнт оновлення) (квв) показує, на яку суму було введено  фондів (ФВв) порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду (Фкл) і розраховується за формулою (1.5):

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів з виробництва (кВиє) показує, на яку суму були вилучені фонди (ФВив) порівняно з їх вартістю на початок підзвітного періоду (Фпп). Він розраховується за формулою (1.6):

До конкретних показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

- коефіцієнт інтенсивного  використання обладнання:

- коефіцієнт екстенсивного використання  обладнання;

- коефіцієнт інтегрального використання  обладнання;

- резерв виробничої потужності;

- коефіцієнт змінності роботи устаткування;

- напруженість використання устаткування;

- напруженість використання виробничих  площ.[11]

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (kінт) показує, яку кількість  продукції було виготовлено за одиницю  часу (Рфакт) відповідно до технічної (паспортної) продуктивності (Рпасп) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчислити за формулою (2.1):

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (k_ЕКСТ) показує, який часбуло витрачено для здійснення виробничих процесів (Т_ФАКТ) в календарному фонді робочого часу (Ткаленд) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчислити за формулою (2.2):

При цьому ефективний фонд робочого часу (Тфакт) можна розрахувати відповідно до технічних умов експлуатації виробничого  обладнання та режиму роботи підприємства за формулою (2.3):

де Тд - кількість робочих  днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, днів на тиждень;

Тзм - тривалість робочої  зміни, обумовлена графіком роботи підприємства, годин на день;

n_ЗМ - кількість робочих змін, встановлена графіком роботи підприємства; kj - кількість робочих тижнів на рік (k_T = 52);

Ттнп- технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання, годин;

Тпзр - планово-запобіжні  ремонти основного обладнання (передбачені планом капітальні та поточні ремонти обладнання), годин.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (кінтєгр) характеризує ступінь  завантаження виробничого обладнання за його продуктивністю і часом роботи. Він розраховується як добуток індексів інтенсивного (кінт) та екстенсивного (кєкст) використання обладнання, тобто за формулою (2.4):

Резерв виробничої потужності (Rn) показує, на скільки можна підвищити ефективність використання виробничого обладнання згідно з умовами його використання за продуктивністю і часом. Його обчислюють за формулою (2.5):

Коефіцієнт змінності  роботи устаткування (kзм) показує, як використовується парк наявного на підприємстві обладнання протягом доби, він розраховується як відношення загальної кількості  відпрацьованих машино-змін всіма одиницями  обладнання (I_ІНТЕГР) до кількості працюючих одиниць обладнання в максимально завантажену зміну (Nmax), тобто за формулою (2.6):

Напруженість використання устаткування (μ_У) показує, яку кількість продукції в натуральному відтворенні можна виготовити на одиниці виробничого обладнання, він розраховується як відношення загальної кількості виготовленої за підзвітний період продукції (Q) в натуральному вираженні до парку виробничого обладнання на підприємстві (N), тобто за формулою (2.7):

Розрахунки по даним  формулам наведені нижче в РОЗДІЛІ 3.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «БАРИШІВКАЗЕРНОПРОДУКТ» .

2.1. Загальна  характеристика діяльності підприємства

Приватне підприємство "Баришівказернопродукт "- одне з багатьох підприємств оптової торгівлі Київської області. Його було засновано 30 вересня 1991 року на приватній власності його власника з правом найму працівників.

Метою діяльності підприємства є ведення виробничо-господарської та іншої діяльності, спрямованої на створення нових робочих місць, на отримання прибутку на вкладений капітал; а також на задоволення на її основі соціально-економічних інтересів власника та членів трудового колективу підприємства, участь в благодійницькій діяльності, виконання, у випадках передбачених законодавством, державних програм і замовлень, здійснення посередницької діяльності.

Предметом діяльності підприємства є:

- виробництво зернових  продуктів та їх реалізація;

- закупівля, купівля, переробка  та реалізація сільськогосподарської  продукції, у тому числі продуктів  народного споживання, рослинництва  і тваринництва;

- надання транспортно-експедиційних  послуг, у тому числі вантажні  та пасажирські перевезення на замовлення населення і підприємств по Україні та за її межами;

- оптова торгівля у т. ч.: продуктами  харчування, добавками до продуктів  харчування, зерновими культурами  та їх продуктами переробки.

- роздрібна торгівля у т. ч.: продуктами харчування, добавками  до продуктів харчування, продуктами  харчування, добавками до продуктів  харчування, зерновими культурами  та їх продуктами переробки 

Трудовий колектив підприємства складається  з 130 осіб, які зайняті в діяльності на основі трудового договору.

В минулому 2010 році основна діяльність підприємства була пов'язана з оптовою  та бартерною торгівлею продуктами харчування, будівельними матеріалами,. Річний обсяг продажу в 2010 р. продукції  склав 765.87 тис. грн. Чистий прибуток підприємства склав 52.7 тис. грн. Середня рентабельність продукції - 6.8 відсотки.