Оцінка ефективності використання оборотних коштів на підприємстві

Зміст

Вступ            5

Розділ 1. Теоретичні основи вдосконалення використання оборотних коштів

                  на підприємстві         7

1. Оборотні кошти, їх класифікація; фактори, які впливають на

розмір оборотних коштів       7

2. Показники ефективності використання оборотних коштів  14

Розділ 2. Оцінка стану оборотних коштів та ефективність їх використання

         на ПАТ "Мелітопольський компресор"              17

2.1. Організаційно - економічна характеристика підприємства  17

2.2. Оцінка  складу, динаміки та структури оборотних коштів  22

2.3. Оцінка ефективності використання оборотних коштів   26

Розділ 3. Шляхи поліпшення використання оборотних коштів на

ПАТ "Мелітопольський компресор"     32

Висновки  та пропозиції         34

Список використаних джерел        41

Додатки            43

Вступ

Тема даної курсової роботи представляється досить актуальною, бо правильна організація, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб’єктів господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення національного багатства всієї країни.

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе  значення. Адже вони являють собою  частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений  продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким  чином, оборотні кошти є важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства. Також оборотні кошти  є важливою частиною майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одна з головних умов успішної діяльності підприємства. Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної  структури – необхідна передумова для нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Та наявність  оборотних коштів в достатній  кількості ще не свідчить про їх раціональне використання. Для оцінки ефективності використання оборотних  коштів служить система показників, пристосування яких до конкретного  підприємства дає можливість визначити  шляхи поліпшення використання цих  коштів.

Ціллю даної роботи є доскональне вивчення теоретичних основ організації оборотних коштів та визначення шляхів поліпшення використання оборотних коштів.

Завданнями даної курсової роботи є:

1) визначення  теоретичних основ складу та  ефективності використання оборотних  коштів, а саме з’ясувати сутність, класифікацію оборотних коштів, основу їх організації, фактори,  що впливають на розмір оборотних  коштів;

2) аналіз  складу та ефективності використання  оборотних коштів на основі

ПАТ "Мелітопольський  компресор", а саме аналіз фінансового стану підприємства, оцінка структури оборотних коштів, показників наявності та ефективності використання оборотних коштів на підприємстві;

3) визначення  шляхів удосконалення нормування  оборотних коштів на підприємстві, а саме обґрунтування запропонованих  заходів поліпшення використання  оборотних коштів.

Предметом дослідження даної роботи є оборотний капітал підприємства.

 Об’єктом дослідження є фінансово – господарська діяльність ПАТ "Мелітопольський компресор". Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Підвищенню ефективності використання оборотних коштів у сфері виробництва  присвячено багато робіт вітчизняних  учених, таких як: Тарасенко Н.В., Філімоненко О.С., Завгородній В.П., Іваненко В.М., Поддєрьогін А.М.,Зімін Н.Е., Солопова В.Н. та ін.[2].

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво  та бізнес-плану, який охоплює та пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва. Також використовуються інші джерела інформаційної бази, такі як «Баланс», «Звіт про фінансові  результати», «Звіт про власний  капітал», «Звіт про рух грошових коштів», «Примітки до фінансової звітності».

У процесі написання роботи використовуються такі методи, як дедукція, індукція, синтез, коефіцієнтний аналіз.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, п’яти  підрозділів, висновків, списку використаних джерел (31 найменування), викладених на 42 сторінках та 2 додатків на 5 сторінках, містить 8 таблиць та 3 рис.

Розділ 1

Теоретичні основи вдосконалення  використання оборотних коштів на підприємстві

1. Оборотні кошти, їх класифікація; фактори, які впливають на розмір оборотних коштів

Поряд з основними фондами для  роботи підприємства має величезне  значення наявність оптимальної  кількості оборотних коштів. Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення  оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції  підприємства. Оборотні виробничі фонди  вступають у виробництво у  своїй натуральній формі й  у процесі виготовлення продукції  цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди  обігу пов'язані із обслуговуванням  процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а  є її носіями. Після закінчення виробничого  циклу, виготовлення готової продукції  і її реалізації вартість оборотних  коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу  виробництва, що здійснюється шляхом безперервного  кругообігу засобів підприємства[1, с.245].

Під час свого руху оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється  підготовчою. Вона протікає в сфері  обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній  процес виробництва. На цій стадії продовжує  авансуватися вартість створюваної  продукції, але не повністю, а в  розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються  витрати на заробітну плату та пов'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує  авансуватися продукт праці (готова продукція) за тим же розміром, що і  на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості виготовленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються  за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану  їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних  коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають  оборотні кошти на третій стадії їхнього  кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів [3, с.168].

Розрізняють склад і структуру  оборотних коштів.

Під складом оборотних коштів розуміють  сукупність елементів, що утворюють  оборотні кошти (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Склад і розміщення оборотних коштів

Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу  обумовлюється особливостями їхнього  використання і розподілу в сферах виробництва продукції та її реалізацій [4,c. 60].

Оборотні виробничі фонди містять  у собі:

- предмети  праці (сировину, основні матеріали  і покупні напівфабрикати, допоміжні  матеріали, паливо, тара, запасні  частини і т.п.);

- засоби  праці із малим терміном служби (малоцінні, швидко знош. предмети й інструменти);

- незавершене  виробництво і напівфабрикати  власного виготовлення (предмети  праці, що вступили у виробничий  процес: матеріали, деталі, вузли  і вироби, що знаходяться в  процесі обробки чи зборки, а  також напівфабрикати власного  виготовлення не закінчені повністю  виробництвом);

- витрати  майбутніх періодів (нематеріальні  елементи оборотних фондів, що  включають витрати на підготовку  й освоєння нової продукції  які виробляються в даному  періоді, але відносяться на  продукцію майбутнього періоду;  наприклад, витрати на конструювання  і розробку технології нових  видів виробів, на перестановку  устаткування).

До фондів обігу відносяться :

- кошти  підприємства, вкладені в запаси  готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

- кошти,  в розрахунках;

- Грошові  кошти в касі і на рахунках.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних  витратах. Мінімізація витрат - це, у  першу чергу, оптимізація структури  джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

Оборотні кошти підприємства класифікуються за трьома ознаками:

1. Залежно  від участі їх у кругообігу  коштів.

2. За  методами планування, принципами  організації та регулювання.

3. За  джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі  фонди, та оборотні кошти, авансовані у  фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва  і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше  використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані  та ненормовані. Необхідність розподілу  оборотних коштів на нормовані й  ненормовані випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних  виробничих запасів, розмірів незавершеного  виробництва, залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової  продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають  фонди обігу за винятком готової  продукції на складі [5, с. 310].

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

- власні  та прирівняні до власних;

- позикові;

- залучені.

Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні  підприємства і сформовані за рахунок  власних ресурсів (прибуток і ін.). Мінімальна потреба в обігових коштах покривається за рахунок таких власних  джерел як статутний капітал, нерозподілений прибуток підприємства (тобто прибуток, який залишається в розпорядження  підприємства), цільове фінансування та цільові надходження, надходження від емісії цінних паперів. У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти. Формувати  обігові кошти лише за рахунок  власних джерел економічно не доцільно, так як це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і  крім того позбавляє можливості підприємство отримувати додатковий прибуток за рахунку  використання позикових коштів. Джерелами  позикових коштів є банківські кредити, як короткострокові та к довгострокові, які зазвичай використовуються на придбання  основних та поточних активів, на сезонні  потреби підприємства.

Але залучення кредитів потребує додаткових витрат підприємства по обслуговуванню цих боргових зобов’язань. До тих  пір, поки розмір прибутку, забезпеченого  використанням кредитів покриває витрати, пов’язані з його обслуговуванням, доти підприємство залишається економічно стабільним. Тобто для підприємства є важливим забезпечити раціональне  співвідношення позикових та власних  коштів.

На практиці визначається коефіцієнт співвідношення позикових та власних  коштів. Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості  підприємства.

  Залучені кошти. До залучених коштів належать кошти інших суб’єктів господарювання: отримання комерційного кредиту – відстрочка платежу найчастіше оформлена у вигляді векселя, товарного кредиту, авансового платежу. Позаплановим джерелом формування залучених коштів є кредиторська заборгованість, яка виникає в наслідок недостачі власних обігових коштів – короткострокові зобов’язання підприємств перед бюджетом [6, с.298].

Оборотні кошти також можуть класифікувати щодо ступеня ліквідності  та ризику вкладення (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація оборотних коштів

щодо  ступеня ліквідності та ризику вкладення

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом  має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг  виробництва; рівень технології та організації  виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції  та інші [13, с.163]. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризик використання.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим  ризиком є кошти в касі, на розрахункових  і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери. Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції. Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Раціональне формування оборотних  коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, особливо за умов фінансової кризи.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає  можливість підприємству визначити  оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів [14, c.328].

Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному  тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції  і рівня організації системи  постачання і збуту продукції.

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних  коштів. Різниця в структурах оборотних  коштів галузей промисловості обумовлюється  багатьма факторами, зокрема, особливостями  організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням  постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

1.2 Показники ефективності використання оборотних коштів

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах  використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість  обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі  стадії кругообороту на підприємстві:

О=С*Т/Р, (1.1)   

де  О — термін обертання оборотних коштів, днів;

С — середні  залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг  реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню  арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно  для розрахунку брати наявність  оборотних коштів на початок кожного  місяця. Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме  так:

С=(С₁+С₂+…+С₁₂+С₁₃)/13,      (1.2)

де  С1, С2,...,С12 — сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С13 —  сума оборотних коштів на початок  наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою  хронологічною визначається за формулою:

      С=(½С₁+С₂+…+С₁₂+С₁₃)/12     (1.3)

Хоч результати підрахунків за обома формулами  мають незначні розбіжності, але  розрахунок, проведений за формулою (1.3), статистика вважає точнішим.

Тривалість обертання коштів —  це синтетичний показник, здатний  відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення  — обсяг реалізації створених  товарів і наданих послуг за даний  період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів [7, с.330].

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний  час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання  як щодо всіх нормованих оборотних  коштів, так і щодо окремих їхніх  статей.

Унаслідок прискорення обертання  оборотних коштів із обороту звільняється частина коштів, що обраховується  множенням фактичного одноденного  обсягу реалізації продукції на дні  прискорення обертання оборотних  коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К₀ = Р/С,         (1.4)

де  К₀ — коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується.

 Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних  коштів визначається за формулою:

К з = С/Р,        (1.5)

де  Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись  коефіцієнт ефективності (прибутковість  оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

Ке=П/С,        (1.6)

Р=П/С*100%,       (1.7)

де  Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р — рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних  коштів. Що більшим є значення першого  і другого показників, тим ефективніше  використовуються оборотні кошти.

На підставі приведених формул можна  зробити аналіз стану оборотних  коштів на підприємстві.

Отже, фінансове стійким є такий  суб'єкт господарювання, який за рахунок  власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої  дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна  організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний  капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями [8, с.520].

Розділ 2

Оцінка стану оборотних коштів та ефективність їх використання на ВАт „Мелітопольський компресор”

2.1. Організаційно - економічна характеристика підприємства

Мелітопольський машинобудівний завод  по виробництву центробіжних насосів для меліоративних робіт було створено в 1930 році, а в 1936 році був випущенний перший повітрянний компресор. На період другої Світової війни завод був евакуйований в м.Катайськ Курганської обл. та випускав продукцію воєнного призначення. Після визволення м.Мелітополя завод був відродженний та у 1951 році отримав назву "Мелітопольський компресорний завод". За роки свого становлення, фабрика з невеликого виробництва виросла в сучасне могутнє підприємство.

В 1972 році компресорний агрегат АВВ-52 нагороджений Золотою медаллю на Лейпцігській осінній ярмарці, що свідчить про високу якість та унікальність продукції цього заводу.Необхідно відмітити, що з1976 по 1987 роки існувало ВО "Мелітопольхолодмаш", яке утворилося шляхом злиття підприємств "Мелітопольський компресор" та "Мелітопольський завод холодильного машинобудування ім.30-ліття ВЛКСМ". В 1995 році цей завод отримав  назву ВАТ "Мелітопольський компресор". Не можна не відмітити, що "Мелітопольський компресор" в 2001 році було вписано в Золоту Книгу Української Еліти,а в 2004 році – було нагороджено дипломом лауреата загальнонаціонального конкурсу "Вища проба" з присвоєнням продукції Знака якості "Вища проба". Сучасна назва заводу – ПАТ "Мелітопольський компресор".

Метою діяльності заводу є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є:

1. Виробництво  та реалізація компресорів, насосів, литва з чавуну та бронзи;

2. Реалізація  на основі отриманого прибутку  соціальних і економічних потреб  працівників, створення безпечних  умов праці;

3. Зовнішньоекономічна  діяльність;

4. Комерційна, посередницька, торгова та інші  види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Організаційна структура виробництва  відображена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна  структура виробництва

Основними видами продукції ПАТ "Мелітопольський  компресор" є поршневі, роторні та шестеренчасті компресори, насоси вакуумні, запасні частини до них, литво з чавуну та бронзи. Також завод надає послуги зремонту і пуско-налагоджувальних робіт компресорного обладнання, що випускається, виконує замовленя по механічній обробці деталей. Збут продукції здійснюється як методом прямих продажів, так і через дилерську мережу в Україні, Росії, країнах СНД. Також збуд продукції не залежить сезонності року.Компресорне обладнання загально-промислового призначення, виготовлене ПАТ "Мелком" відрізняється від продукції багатьох конкурентів тим, що може працювати в безперервному режимі завдяки тому, що робочі циліндри виготовлені з високоякісного чавуну.

Майно Товариства складається з  основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі. Завод має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток заводу утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

ПАТ "Мелітопольський компресор" здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.                                   

Доцільно буде визначити такі показники, як фондовіддача, фондоємність, фондоозброєність,рентабельність продукції та виробництва.  Саме ці дані дозволяють проаналізувати найбільш загальні коефіцієнти ефективності роботи підприємства.

Основні показники діяльності підприємства за 2009 рік свідчить про покращення деяких аспектів роботи підприємства в порівнянні з 2008 роком, але також очевидно, що більшість показників погіршилася. Це обумовлено, перш за все,  моральним старінням основних засобів, недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Для більш детального аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в звітному 2009 році доцільно скласти наступну таблицю (табл.2.1), [11, с.485].

Таблиця 2.1.

Техніко-економічна характеристика ПАТ "Мелітопольський компресор"