Оцінка ефективності використання основних фондів підприємства (ВАТ «Промприлад”)
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: «Фінансовий менеджмент»
на тему: Оцінка ефективності використання основних фондів підприємства.
(ВАТ «Промприлад”)
Виконала:
студентка гр. ФП – 08
Шмалько А.Д.
ЗМІСТ
Вступ
1.Теоретичні
та методичні питання аналізу використання
основних фондів.
1.1. Визначення, склад та структура основних фондів.
1.2. Характеристика показників
2. Характеристика
об'єкта дослідження ВАТ «Промприлад».
2.1 Предмет і ціль діяльності
підприємства.
2.2 Аналіз роботи діяльності в динаміці за 2–3 роки.
2.3 Аналіз
використання основних
2.4. Шляхи
підвищення використання основних фондів.
Висновки і пропозиції
Додатки
Список використаної літератури
ВСТУП
Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентноздатності та економічної стабільності.
Для того щоб вирішити це важливе питання підприємство має звернутись до методів наукового пошуку оптимальних шляхів розв'язання цієї проблеми, ґрунтовного економічного аналізу своєї діяльності та ринкової ситуації в цілому, методів планування та прогнозування.
Отже, кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на зазначений рівень конкурентноздатності через призму своєї самостійності та незалежності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та, зокрема, макроекономічного впливу держави з іншого.
Основна мета ринкової економіки — задовольнити потреби споживачів шляхом нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. Проте підприємства (фірми), що випускають таку продукцію далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство повинно мати прибуток, розміри і способи одержання якого залежать від знань та досвіду, що набуваються поступово.
Для того щоб вивести фірму у ранг прибуткової часто звертаються до кількісного ї якісного вдосконалення основних виробничих фондів шляхом введення нових фондів та модернізацію статкування, використовуючи, при цьому, здобутки науково-технічного прогресу, але одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці. Для цього необхідно провести серйозний аналіз складу та структури основних фондів, їх технологічного стану, резервів покращення використання основних фондів та їх ефективності. Це і є мета даної курсової роботи.
1.Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів.
1.1. Визначення, склад та структура основних фондів.
У
процесі виробництва на
- засоби праці;
- робоча сила;
- гредмети праці;
Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.
Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму.
На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.
Іншими словами, засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби. за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.
Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).
Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і виробничих фондів.
Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.
Основну класифікацію виробничих фондів підприємства наведено на рис. 2.1.
Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:
• невиробничого призначення;
• виробничі
Кожна організація чи підприємство
при створенні наділяються
Рис. 2.1. Основна класифікація виробничих фондів підприємства
До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників, це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:
житлово-комунальні приміщення;
побутові, спортивні приміщення;
будинки та устаткування медичного призначення;
дитячі дошкільні заклади;
багаторічні насадження та ін.
Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх
утримання, експлуатацію і ремонт.
До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95—98% загальної вартості основних фондів підприємства.
Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.
До активної частиш основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).
До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу.
Вони забезпечують нормальне використання активної частини х-:овних виробничих фондів.
Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:
• виробничо-технологічних
• науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
• ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
• відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
• вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
• територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим ваща на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні заоби становлять 60 - 70 %; будинки, споруди та передавальні пристрої - 20 - 25 %; силові, робочі машини та устаткування - 3 - 5 %; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2-4% загальної вартості основних виробничих фондів.
За сукупністю промислових підприємств України в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у межах: будівель і споруд – 45 - 47 %. машин і устаткування - 40 - 42 %; транспортних засобів - 2,5 - 3 %.
Для встановлення норм амортизаційних
відрахувань і розрахунків
обліку та статистики:
1. Земельні ділянки.
- Капітальні витрати на поліпшення земель.
- Будівлі, споруди та передавальні притрої.
- Машини і обладнання.
- Транспортні засоби
- Інструменти прилади інвентар.
- Робоча і продуктивна худоба
- Багато річні насадження.
- Інші основні засоби.
В групі “Інші основні засоби” ведеться облік засобів, які не включені до наведених вище груп.
Окрім цього
в національних стандартах бухгалтерського
обліку виділяють окремо інші необоротні
матеріальні активи,які
- Бібліотечні фонди.
- Малоцінні необоротні активи.
- Тимчасові не титульні споруди.
- Приридні ресурси.
- Інвентарна тара.
- Предмети прокату.
- Інші необоротні мтеріальні активи.
Структура основних фондів.
Під структурою основних фондів розуміють питому вагу кожної групи основних фондів у зальній вартості ОФ по підприємству, галузі і промисловості в цілому.
На виробничу структуру
Все це говорить про те, що підприємство зацікавлене в підвищенні частки машин і обладнання-найбільш активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.
Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розтині. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.
Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).
1.2. Характеристика показників
Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:
• натуральні;
• вартісні.
Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників — умовно-натуральні.
До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і .-вимірюється в натуральних одиницях (Інт./год; км/год; т/год). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовно натуральні показники, їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів — продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.
Натуральні та умовно-натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.
Формули, які будуть використовуватись при розрахунках підкреслимо.
Вартісні показники поділяються на три основні групи.
І. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів.
1 . Коефіцієнт зносу Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже -перенесена на вартість готової продукції, інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається відношенням вартості зносу до первісної вартості основних фондів на кінець року:
кзн = Cзн / Сперв.к.р. (2.1)
2. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням недоамортизованої вартості основних фондів Сзал до їх первісної вартості на кінець року Сперв.к.р.
Слід пам'ятати, що
II. Показники, що характеризують рух основних фондів.
1. Коефіцієнт оновлення. Характеризує інтенсивність уведення в дію нових виробничих потужностей і визначається відношенням вартості введених основних фондів до первісної вартості всіх основних фондів на кінець року:
2. Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду і визначається відношенням вартості основних фондів, що вибули до первісної вартості основних фондів на початок року:
III. Показники, що характеризують технічне оснащення підприємства.
1. Фондооснащеність. Показує, яка частина загальної вартості основних фондів припадає на одиницю основного устаткування і визначається за формулою:
Фосн= Cср / А обл (2.6)
де Cср—середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;
А обл облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу питому вагу.
2. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:
Фозб= Cср / Ч п (2.7)
де Чп— середньооблікова чисельність працівників,
3. Енергоозброєність. Показує, яка частка виробничих енергетичних потужностей припадає на одного робітника і визначається за формулою
де Wел — сумарна потужність усіх електродвигунів устаткування на підприємстві;
Ч.с..р — середньооблікова чисельність робітників, які працюють на цьому устаткуванні.
4. Машиноозброєність. Показує, яка частка машин і обладнання припадає на одного робітника і визначається за формулою
де Cмаш .обл –загальна вартість машин і обладнання
VI. Показники, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.
Загальні показники
1. Фондовіддача. Показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гри. вартості основних виробничих фондів:
ФВ=ВД/ Cср
де ВД — валовий дохід протягом розрахункового періоду,
2. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою:
ФМ=Cср
/
ВД
На збільшення фондовіддачі та зменшення фондомісткості можуть істотно впливати інфляційні процеси або підвищення рівня цін тобто фактори, від яких не залежить ступінь використання фондів. Щоб уникнути необгрунтованого збільшення або зменшення цих показників, їх визначають в умовно-натуральних одиницях за формулою:
ФМ=ЧП/ Cср
де ЧП — чиста продукція підприємства.
3. Рентабельність основних виробничих фондів. Визначається відношенням балансового прибутку П б до середньорічної вартості фондів Сср:
Часткові показники
- Коефіцієнт екстенсивного використаніІя (часткове завантаження ОФ)
Кс= Тф / Тпабо Кс= Тф / Тк (2.14)
Тп - планово відпрацьований час
Тф - фактично відпрацьований час
Тк - календарний час
3. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання
Кі=Пф/Ппасп= КУф /КУмах (2.16)
Ппасп - паспортна потужність
Пф - фактична потужність
КУмах - максимально можливий об"єм випуску продукції на даному обладнанні
КУф – фактично можливий об"єм випуску продукції на даному обладнанні.
Показує використання потужності обладнання.
4. Інтегральний коефіцієнт використання обладнання.
Кінт=Ке*Кі
Показує використання обладнання як в часі так і по потужності.
2. Характеристика об'єкта дослідження ВАТ «Промприлад».
2.1 Предмет і ціль діяльності підприємства.
Завод в своєму становленні, як приладобудівний, починає розвиток з січня 1957 року, на базі вагомеханічного і машинобудівного заводів, котрі були засновані в 1915-1918 рр. Ці заводи були невеликими, мало оснащеними, виготовляли водяні насоси, автоваги, виконували ремонт ваг.
Територія головного заводу - 11,16 га, загальна площа заводських приміщень - 55400 кв.м, в виробнича - 26630 кв.м.
Завод має такі види виробництва, як литво чавунне і кольорове, мехобробка, штампуванння, складання і регулювання, гальванопокриття, фарбування, литво пластмас, плати друкованого монтажу інструментальне виробництво.
З 1958 р. почалась спеціалізація заводу по виготовленню газових лічильників. Було освоєно випуск ротаційних газових лічильників типу РС з діапазоном вимірювання 4,0 - 1000 м.куб./год. Найбільший випуск цих лічильників припадає на 1968 р. і складає 16800 шт.
В 1982 р. завод освоїв випуск турбінних витратомірів газу типу "Тургас" з діапазоном вимірювання 20-800 м.куб./год.
З 1986 р. завод починає випуск турбінних витратомірів газу ЛГ з діапазоном вимірювання 16-25 м.куб./год.
Завод був єдиним виготовлювачем промислових лічильників газу в колишньому СРСР.
Лічильники газу РГ, Тургас, ЛГ експортувались в багато країн світу, в тому числі у Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію, Іран, Ірак, Китай та інші країни.
В даний час поставка
На даному етапі частка експортної продукції складає 20% від загального обсягу виробництва..
Багаторічний досвід виготовлення промислових газових лічильників дозволив за короткий час, спільно з інженерно-впровадницькою фірмою "Темпо", розробити і вперше на Україні з 1993 р. розпочато серійний випуск побутових газових лічильників ротаційного типу РЛ-4, РЛ-6, які є найменшими за розмірами : габарити лічильника 100x100x170. Для його виготовлення використовуються матеріали, які в достатній кількості є на Україні.
Для метрологічного забезпечення виробництва та перевірки лічильників газу створена сучасна випробувальна станція "Тургас", на базі якої сформовано державний Еталон по витратометрії газу.
За цей період сформувався інтелектуальний потенціал заводу, що налічує більш 400 спеціалістів різного профілю, об'єднаних в інженерному центрі та інших підрозділах. Значний внесок в його сторення зробив національний університет нафти і газу, який має значний кадровий потенціал технічн птахівників вищої кваліфікації в галузі вимірювань та метрології. Івано-Франківський центр стандартизації, метрології і сертифікації (ЦСМ) визначений Держстандартом України, як головна організація в галузі вимірювання газу, розробляє концепції метрологічного забезпечення витратної кількості газу в галузі теоретичних метрологій.
В даний час завод проводить актуальні роботи, пов'язані з розробкою, випробуванням освоєнням серійного виробництва гами лічильників. До Державної Програми "Приладобудування енергоресурсозбереження" увійшли як особливо важливі завдання і перспективні напрацювання завод
- комплекс апаратури обчислення витрат газу;
- лічильники газу ротаційні (стандарт СЕВ);
- лічильники газу
ВАТ "Промприлад" випускає вироби особливої складності, на базі яких створюються системи управління; забезпечує технічне переоснащення таких галузей, як енергетична, в тому числі чорна і кольорова металургії, нафтова, газова та хімічна промисловість.
Об'єм виготовленої за 1999 рік продукції становить близько 9 млн. грн., в тому числі 1245 тис. грн. прибутку.
Колектив постійно працює над оновленням і освоєнням виробництва нових видів
продукції, розроблена і діє "Програма НДР-КДР і оновлення продукції ВАТ "Промприлад",атакож "Програма освоєння нових видів товарів народного споживання ВАТ "Промприлад". Колектив у своїй діяльності постійно зацікавлений в довгостроковому та стабільному співробітництві на взаємовигідни умовах.
