Зміст 

Вступ 3

1.Аналітична маркетингова оцінка ринку цукру 4

1.1 Аналіз світового ринку цукру 4

1.2. Аналіз українського ринку цукру 9

2.Правове обґрунтування можливості здійснення даної зовнішньоекономічної угоди 16

2.1 Законодавча база 16

2.2 Нормативно правові умови здійснення даного контракту 20

3. Зовнішньоекономічний контракт 24

4. Оцінка ефективності запропонованого проекту. 29

Висновки 32

Список використаних джерел 35

      Вступ

     Бурякоцукрова промисловість є однією із стратегічно важливих галузей харчової промисловості України. Вона об'єднує в себе виробників елітного і фабричного насіння, цукрових буряків, насінні заводи, цукрові заводи і сервісні підприємства галузі. Кінцевими продуктами цього крупного агропромислового комплексу є цукор в асортименті, а також побічна продукція - патока (меляса), жом, вапно.

     Інтеграція України у світові і європейські економічні та торговельні структури є стратегічною метою України, отже розвиток цукрової промисловості та вихід на зовнішній ринок реалізації цукру набувають все більшої актуальності

     Метою роботи є об'єктивне дослідження зовнішнього та внутрішнього ринку цукру, визначення можливостей та перспектив розвитку експорту цукру в Україні, аналіз проблем та можливі шляхи їх вирішення, складання та визначення ефективності зовнішньоекономічного контракту з експорту цукру.

     Об'єктом дослідження є внутрішній та зовнішній ринок цукру, зовнішньоекономічний контракт на експорт цукру та визначення його ефективності.

     Предметом дослідження курсової роботи є комплекс теоретичних, методичних та практичних питань, пов'язаних експортом цукру.

     Сьогодні цукрова промисловість вимагає значних капіталовкладень, більша частина яких повинна піти на перепрофілювання цукрових заводів.

      1.Аналітична маркетингова оцінка ринку цукру

     1.1 Аналіз світового ринку цукру

     Цукор є цінним харчовим, високо енергійним продуктом, необхідним для організму людини. На ринку цукор представлений в основному наступними видами продукції.

     цукор-пісок - харчовий продукт у вигляді окремих кристалів розміром від 0,5 мм до 2,5 мм, склад сахарози - 99,75%, білого кольору із солодким смаком і запахом.

     цукор пресований - харчовий продукт у вигляді шматочків цукру, пресованих із звичайного цукру-піску и   цукрова пудра - здрібнені кристали цукру-піску розмір не більше 0,1 мм.

     цукор-рафінад - харчовий продукт, який складається, в основному, з додатково очищеної сахарози більш високої очистки, ніж цукор-пісок, склад сахарози - 99,9%, колір - білий, білий з голубуватим відливом.

     Цукор посідає значне місце в світовій торгівлі, а його виробництво продовжує зростати. Про це свідчить той факт, що виробництво цукру-сирцю в сезоні вересень 2007- серпень 2008 р., на думку німецького статистичного агентства “Licht”, становитиме 143,1 млн. т. Такий обсяг цукру на 3,5 % більше, ніж в минулому сезоні (138,1 млн. т), тому ціни на сирець лишатимуться низькими.

     Як відомо, цукор виробляють з цукрових буряків, тростини, кукурудзи та інших рослин. Білий цукор, який одержують з цукру-сирцю, внаслідок науково-технічних нововведень в 70-80 рр., технологічних та агрокліматичних особливостей вирощування (можна отримати 2 врожаї на рік), коштує майже в 1,5 рази дешевше, ніж буряковий. Крім того, якщо врахувати, що частка тростинного цукру у світовому виробництві цукру складає 70%, можна зробити висновок, що світові ціни на цукор формуються саме на основі вартості тростинного цукру. Крім білого цукру, активно відбувається торгівля його напівготовою формою - сирцем, який після певної технологічної процедури перетворюється на білий цукор. Крім білого, існують і інші види цукру: хімічно чиста цукроза, лактоза, мальтоза в твердому стані, а також цукрові сиропи, мед, карамелізований цукор і меляса (патока), меляса з цукрових буряків. Широким попитом користуються кондитерські вироби з цукру, які не містять какао, в т. ч.  білий шоколад, цукерки з цукру (карамель), інші кондитерські вироби.

     Однією з основних якісних характеристик цукрових буряків та тростини є їхня цукристість. Останнім часом спостерігається підвищення вмісту цукру в сировині в Бразилії внаслідок сухої погоди [19].

     Щодо виробництва цукру, то на частку Азії припадає приблизно 40% загального виробництва, Північної і Центральної Америки - 28%, Африки - 9%, Океанії - 5%. Найбільшими виробниками тростинного цукру в Азії є Індія, Китай, Таїланд, Пакистан, за ними йдуть Індонезія і Філіппіни; в Північній і Центральній Америці - Мексика, Куба, США, Гватемала; в Південній Америці домінує Бразилія; в Африці найбільшу кількість цукру виробляє ПАР та Єгипет, а також Судан, Кенія, Свазіленд і Зімбабве; в Океанії переважну частину цукру виробляє Австралія. Зазначені країни є світовими лідерами у виробництві тростинного цукру. У виробництві бурякового цукру перше місце займають країни ЄС. В цьому регіоні виробляється приблизно половина такого цукру. Його основними виробниками є Німеччина і Франція. У відносно великих обсягах цукор випускають також Італія, Великобританія, Нідерланди та Іспанія.

     Найбільші країни виробники цукру в світі наведені в таблиці 1.1.1.

      Таблиця 1.1.1

     Найбільші країни виробники цукру в світі (обсяг виробництва, тис. т цукру-сирцю) [20].

     Таким чином, основним експортером цукру в світі є Бразилія. Виробництво цукру у 2005/06 оцінюється в 20,8 млн. т порівняно з 17,0 млн. т  в попередньому році. В 2005/06 р. тростини було отримано ще більше - 358 млн. т (292 млн. т. в 2004/05 р.). Однак слід враховувати, що не вся тростина перероблятиметься в цукор, частину його буде використано для отримання спирту для автомобільного палива. За перші 8 місяців 2006 р. Бразилія експортувала 6,9 млн. т. цукру, що на 17,4% більше, ніж за такий самий період минулого року. Порівняно з 2004р. експорт цукру-сирцю зріс на 63% до 7,09 млн.т., а експорт білого цукру - 89% до 2,16 млн.т.

     Виробництво цукру в Індії наближається до 20 млн.т. Експорт цукру із Індії в цьому сезоні становить біля 1 млн.т., в той час як у попередньому році він склав 1,3 - 1,4 млн.т.

     Істотно зросте виробництво цукру в Китаї -  в 2005/2006 р. виробництво цукру, що становить 7,1 млн. т. проти 6 млн.т. в 2004/05 оскільки було на 6% розширено площі земель під тростиною; Таїланді - через добрий врожай цукрової тростини (до 6,5 млн.т.). Експорт цукру з Таїланду теж має збільшитись і становитиме 2,77 млн.т.

     Виробництво цукру зросте також в Пакистані (3,2 млн.т.), Мексиці (5,34 млн.т.), США (3,4 млн.т), Гватемалі (1,84 млн.т), ПАР (2,4 млн.т), Австралії (6 млн.т), ЄС (16,25 млн.т) [12].

     Характерною рисою світового ринку цукру є те, що рік у рік світові запаси цукру зростають, чому сприяє відставання обсягів його споживання від обсягів виробництва. Наприклад, запаси цукру перевищували  його споживання в 2004р. на 20 млн.т, а на початку 90-х років цей показник становив 2,3 млн.т. Це викликає різке зниження цін, що і спостерігається на ринку вільної реалізації цукру. Цей ринок є максимально відкритим і більше, ніж інші схильний до впливу ринкових регуляторів. Якщо наприкінці 1998р. ціна на білий цукор на Лондонській біржі перебувала на рівні 230-240 дол./т, то у 1999р. її середній рівень становив 177 дол./т. 

     Таблиця 1.1.2

     Ціни на цукор

     Світові ціни на біржах на цукор на 02.02.2007.

     Цукор білий - LIFE, Лондон - 447,1 дол./т

      Цукор-сирець - CSCE, Нью-Йорк  - 422,2 дол./т

     В 2007р. спостерігається підвищення цін на цукор порівняно з попередніми роками [21].

     За прогнозами аналітиків, перевищення виробництва цукру над споживанням і великі запаси цукру, що досягли критичного рівня, чинитимуть депресивний вплив на світові ціни. Тиск надлишків цукру може бути дещо ослаблений, якщо частина бразильської цукрової тростини використовуватиметься для виробництва етанолу. Крім того, покупці в ЄС до середини 2002р. утримувалися від закупівель цукру, сподіваючись купити його дешевше, тому попит на цукор в цьому регіоні зросте найближчим часом.

     1.2. Аналіз українського ринку цукру

     За останні роки, однак, цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Цукрові заводи працюють збитково, а доходи від експорту цукру зійшли практично нанівець.

     Основними споживачами цукру в Україні виступають населення та виробники кондитерських виробів (їх питома вага становить понад 70%), виробники лікерогорілчаної продукції та молочних консервів (5% по кожному), виноробні підприємства і виробники хлібобулочних виробів, виробники пива (3,5% по кожному), виробники безалкогольної продукції та соусів й майонезу (2,3% по кожному), виробники соків (2,2%), виробники кисломолочної продукції та мороженого (1,9%) та інші (менше 1%).

     Відповідно до концепції національної безпеки України, цукор відноситься до категорії стратегічних продуктів, які забезпечують економічну безпеку країни. Однак при поточному стані справ в бурякоцукровому комплексі Україна не в змозі забезпечити внутрішнє споживання тільки за рахунок цукру з цукрових буряків, і тому виробництво цукру в Україні має змішаний характер, тобто близько 10-30% цукру виробляється шляхом переробки тростинного цукру-сирцю.

     Відповідно з державним реєстром, в Україні нараховується 192 цукрових заводи загальною потужністю близько 5 мли. тонн цукру на рік.

     На сьогодні тільки 1 цукровий завод є державним підприємством і лише в деяких з 58 відкритих акціонерних товариств державі частково належить частки статутних фондів. За останні чотири роки в бурякоцукровому комплексі сформувалися основні гравці -цукрові компанії, які на сьогодні інвестують більш ніж 40 переробних підприємств.

     Скорочення виробництва цукрових буряків в Україні за останні роки призвело до зниження виробництва з них білого цукру (1990р. - 5,388 млн.т, 1998 - 1,876, 2000 - 1,64, 2005 - 1,551 млн. т). У 2006 р. випуск цукру дещо збільшився і становив 1,947 млн. т, в т. ч. 1,658 млн. т з цукрових буряків і 289 тис. т - з імпортної сировини. Слід зазначити, що потреба  внутрішнього ринку - приблизно 2 млн. т цукру. Станом на кінець жовтня переробні підприємства України виробили 373,3 тис. т цукру з цукрового буряку врожаю 2002р., за той же час минулого року - 461,66 тис. т. Всього на заводи надійшло 5620 тис. т. буряка порівняно з 8260 тис. т. за такий самий період в попередньому році.

     Всього в Україні  192 цукрових заводи, потужності яких дозволяють виробляти 5 млн. т цукру щорічно. Проте зараз, за даними “Укрцукру”, працює 102 заводи із 112, які почали сезон переробки буряка. 7 підприємств не працює через відсутність буряку, один - через відсутність мазуту, ще 2 заводи вже закінчили сезон переробки буряку. У відповідний період попереднього руку працювало 136 цукрозаводів [15].

     Треба зазначити, що обсяги виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується квотою "А". Обсяги виробництва цукру, що призначений для поставок за межі України з метою виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, обмежується квотою "В".

     Граничні розміри квоти "А" та квоти "В" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України.

     Обсяги виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах. Розподіл обсягів виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" здійснюється не пізніше 1 січня поточного року[19].

     Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" визначаються Кабінетом Міністрів України.

     У межах квоти "А" за заявками підприємств, які займаються оптовою торгівлею цукром, уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом видаються спеціальні дозволи (ліцензії) на реалізацію цукру на ринку України з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Обсягів виробництва цукру в розрізі областей (квота "A") наведено в таблиці 1.2.1. 

     Таблиця 1.2.1

     Обсягів виробництва цукру в розрізі областей (квота "A")

     Отже, як можна побачити з таблиці, найбільше цукру квоти “А” виробляється у Вінницькій, Київській, Харківській, Тернопільській областях.

     Якісні характеристики українського цукру визначені державними стандартами України, зокрема, ДСТУ 2213-94 (ГОСТ 22-94) та ДСТУ 2316-94. Цукристість цукрових буряків знижується з року в рік, зараз вона становить 13,85% , а вихід готового продукту - 10,81% (за даними “Укрцукру” - 11,17% проти 11,41% в минулому році), в той час як в Бразилії цей  показник дорівнює 14,3%. Основними проблемами переробної галузі зараз є те, що сировина, що надходить до заводів, є низькоякісною, погано зберігається, до того ж половина площ під цукровим буряком вразили різноманітні хвороби. Все це певним чином впливає на якість кінцевого продукту. За даними “Укрцукру”, 50% цукру не відповідає вимогам стандартів [18].

     Україна , яка ще в 1994/95 маркетинговому році експортувала 1,7 млн. т цукру, в 1998/99р. вже замикала список світових експортерів з обсягом експорту в 150 тис. т. На даному етапі ситуація з експортом цукру дістала незначного покращення. Причиною цього стала хронічна криза в країні, нестача інвестицій, руйнування інфраструктури галузі, а також зовнішні причини, насамперед, протекціоністська політика країн ЄС щодо виробництва та експорту цукру. Вони почали надавати субсидії власним виробникам і експортерам цукру, встановили високу ставку ввізного мита (в 1999р. воно становило 720 дол./т), високі оптові та роздрібні  ціни за рахунок державних дотацій на покриття різниці між світовою і внутрішньою ціною. Внаслідок цього країни ЄС здобули переваги в конкурентній боротьбі з іншими державами.

     Експортує Україна переважно кондитерські вироби з цукру. Експорт в Росію в 2001/02 р. скоротився на 34%, хоча дещо збільшився в інші країни - Казахстан, Азербайджан, Вірменію, Грузію, Молдову. При цьому основним покупцем українських кондитерських виробів з цукру залишається Росія. Обсяг експорту цукру з тростини та цукрових буряків становив 6042,1 та 2465,2 тис. дол. США відповідно в 2000 та 2001 роках. Загальний обсяг експорту цукру та кондитерських виробів з нього склав в ці роки 105,752 та 85942,8 тис. дол. США.

     В Україні попит на цукор формується насамперед виходячи з потреби в ньому населення. У 2006р. фактичне споживання його становило 36,5 кг на душу населення, що на 1,5 кг менше раціональної норми, рекомендованої Українським НДІ харчування. Для порівняння: ЮНЕСКО встановила санітарну норму споживання цукру  в розмірі 44 кг на рік; в семи найбільш розвинених країнах світу цей показник становить близько 48 кг.

     Показник споживання цукру в Україні має тенденцію до щорічного зниження -   у 1990 р. він становив 50 кг, в 1997 р. - 30,6 кг, за останні роки спостерігалося зростання цього рівня в межах 1-2% порівняно з попередніми роками. Стримування споживання цукру в Україні відбувається переважно за рахунок низької матеріальної забезпеченості населення, при чому різниця в обсягах споживання цукру по групах населення залежно від його доходів сягає майже 20-кратного розміру. Аналіз тенденції до зниження обсягів виробництва цукру в останні роки і прогноз щодо його розвитку на майбутнє ставлять під сумнів можливість забезпечити потреби України в цукрі тільки за рахунок власних зусиль [21].

     В останні роки Україна перетворилася з експортера цукру в його імпортера. В 2006 р. було ввезено 138,2 тис. т білого цукру, в тому числі з Білорусі та Молдови, та 311,1 тис. т цукру-сирцю з Бразилії, Куби, Сальвадору та Південної Африки. Це на 24 % більше, ніж у 2005р. 

     Таблиця 1.2.2

     Імпорт білого цукру в Україну в 2005-2006 р.

     Таблиця 1.2.3

     Імпорт цукру-сирцю з тростини в 2005-2006 р.

     Таким чином, імпорт в Україну цукру-сирцю та білого цукру невпинно зростає. Основними постачальниками сирцю залишаються Бразилія і Куба. При цьому завезення в останні роки близько 200 тис. т білого цукру було вже викликано необхідністю покриття дефіциту навіть нормативних його потреб в країні [19].