Оцінка екологічної безпеки путивльського району
Вступ……………………………………………..………………
Розділ 1. Характеристика природних умов Путивльського району
Сумської області……………………………………
1.1.Відомості про Путивльський район
та фізико-географічні умови розташування………………………………………………
1.2 Кліматичні умови……………………………………
1.3 Характеристика ґрунтового
1.4 Гідрологічні та гідрографічні
характеристики водних об’
Розділ 2. Характеристика господарсько-виробничого комплексу
території ……………………………………………………………..…….……
Розділ 3. Характеристика потенційних екологічних небезпек Путивльського району на визначення факторів екологічного ризику………………………….
3.1 Ідентифікація факторів
3.2. Ідентифікація факторів
Розділ 4.Оцінка екологічної безпеки
промислового виробництва на локальному
рівні……………………………………..………………………
Розділ 5. Оцінка екологічної безпеки
Путивльського району на основі аналізу
балансу кисню…………………………………………………………………
Розділ 6. Оцінка канцерогенного і
не канцерогенного ризику для здоров’я
населення від забруднення
6.1. Оцінка не канцерогенного
ризику для здоров'я населення
від забруднення атмосферного
повітря……………………………………………………………
6.2. Оцінка канцерогенного ризику
для здоров'я населення від забруднення
атмосферного повітря……………………………………………………………
Висновки ………………………………………………………………………….
Список використаної літератури…………………………………………………
Рис.1. Фізична карта Путивльського району.
Екологічна безпека — складова національної безпеки, процес управління системою національної безпеки, за якого державними і недержавними інституціями забезпечується екологічна рівновага і гарантується захист середовища проживання населення країни і біосфери в цілому, атмосфери, гідросфери, літосфери і космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, природних ресурсів, збереження здоров'я і життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього і прийдешніх поколінь.
Екологічна безпека може бути розглянута в глобальних, регіональних, локальних і умовно точкових межах, у тому числі в межах держав і будь-яких їхніх підрозділів. Фактично вона характеризує геосистеми (екосистеми) різного ієрархічного рангу — від біогеоценозів (arpo-, урбоценозів) до біосфери загалом.
Об'єктами екологічної безпеки є все, що має життєво важливе значення для суб'єктів безпеки: духовні потреби, цінності та інтереси особи, суспільства і держави, природні ресурси та довкілля як матеріальної основи державного та суспільного розвитку.
Суб'єктами екологічної безпеки є індивідуум, суспільство, біосфера, держава.
Згідно закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” ст.50 Екологічна безпека – це стан навколишнього природного середовища при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпек для здоров’я людей.
Мета курсової роботи: оцінити стан екологічної безпеки Путивльського району Сумської області, дослідити небезпечні природні явища та техногенну небезпеку регіону, виявити антропогенні екологічні фактори які призводять до порушення екологічної безпеки.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є процеси, котрі відбуваються на території Путивльського району і можуть призвести до порушення екологічної безпеки.
Предметом курсової роботи є встановлення кількісних та якісних показників, які характеризують можливість порушення екобезпеки.
Основні завдання курсової роботи:
- охарактеризувати природні умови району;
- визначити рівень господарського освоєння району та охарактеризувати господарсько-виробничий комплекс;
- охарактеризувати потенційні екологічні небезпеки території, визначити фактори екологічних ризиків;
- оцінити екологічну безпеку промислового об’єкту на локальному та регіональному рівнях;
- оцінити екологічну безпеку на основі аналізу балансу кисню;
- оцінити канцерогенний і не канцерогенний ризик для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря.
Розділ 1. Характеристика природних умов Путивльського району
Сумської області.
1.1.Відомості про Путивльський район та фізико-географічні умови розташування.
Путивльський район розташований в центральній частині Сумської області, адміністративний центр району — місто Путивль, розташоване на правому березі річки Сейму, притоки Десни, за 100 км на північний захід від обласного центру та за 22 км від залізничної станції Путивль. Межує з Глухівським, Кролевецьким, Буринським і Білопільським районами Сумської області, а також, на сході, з Курською областю Росії.
Територія району 1100 кв.км. В районі 94 населених пункти (місто Путивль і 93 сільських населених пункти), 1 міська і 23 сільські ради. Населення — 29 723 чоловік, у тому числі міське населення — 16,4 тис. чоловік, сільське — 13,3 тис. чол..
Загальні відомості про
Загальні відомості
Районний центр |
м. Путивль |
Площа, тис. кв. км. |
1,1 |
Землі с/г призначення, % |
71,9 |
Населення, тис. чол. |
29,7 |
Міське населення, % |
55,2 |
Адміністративний розподіл: |
93 |
- міст |
1 |
- селищ міського типу |
– |
- селищ |
3 |
- сіл |
89 |
Через місто проходять транспортні магістралі Харків-Суми-Шостка, Шостка-Ромни, Суми-Кролевець. Загальна мережа автомобільних доріг району складає 359,7 км, в т.ч. територіальні дороги – 12,5 км, обласні – 164,1 км. Дороги з твердим покриттям складають 329,1 км або 91,5 %.
На території району діє історико-культурний заповідник, Молчанський жіночий (м. Путивль) і Софронієвський чоловічий (с. Нова Слобода) монастирі, 11 православних церков. В районі нараховується 108 пам’яток археології, 95 пам’яток історії, 40 пам’яток архітектури, 9 пам’ятників монументального мистецтва, 1 пам'ятник садово-паркового мистецтва
Сумська область, у якій знаходиться Путивльський район, розташована в межах двох природних зонах – Лісостеповій та Поліській.
Поверхня території досить рельєфна, вона являє собою хвилясту рівнину, розчленовану широкими долинами численних річок, ярами та балконами.
В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній - Лівобережне плато.
Східна і північно - східна частини області зайняті відрогами Середньо - Російської височини, західна і південно - західна частини - давніми терасами Дніпра і Десни.
За особливостями рельєфу
Поліська низовина займає крайню північну частину Сумщини. Це - знижена рівнинна територія. Близько половини площі низовини в межах області припадає на долину Десни.
На Полтавській рівнині
Значна частина області
Відсутність на території гір унеможливлює розвиток в області таких видів туризму як альпінізм, гірські лижі, спелеотуризм, спускання на байдарках по гірським річкам, зате відкриває широкі можливості для пішохідного , екологічного туризму та ін.
Натомість, на території області протікає 165 річок довжиною більше 10 км і 2115 річок довжиною менше 10 км. Найбільші річки - Десна та Сейм, Сула, Псел і Ворскла. Дві останні найбільш освоєні в рекреаційному відношенні. Багато ставків, озера - стариці та болота. Все це дає можливість для розвитку мисливсько - рибальських баз для відпочиваючих, пляжно-купального відпочинку, водного туризму, греблі.
Корисні копалини Путивльського району не відзначаються особливою різноманітністю. Широкий розвиток осадових утворень і майже повна відсутність магматичних порід у межах території району зводять нанівець перспективи пошуків будь-яких крупних рудних родовищ, зате дає простір для виявлення проявів і родовищ різноманітної нерудної сировини.На території району знаходяться родовища корисних копалин: торф, крейда, каміння, сапропель, пісок для автошляхового покриття, пісковик, суглинок, пісок для силікатних блоків. Загальна площа торф'яних родовищ 5452 га, обсяг торф'яних залежів 17,6 млн. тонн. В с. Волинцеве є підземне сірководневе озеро, яке може використовуватись в лікувальних цілях.
1.2 Кліматичні умови.
Клімат Путивльського району Сумської області є помірно континентальним з прохолодною зимою і теплим літом.
Середньорічна температура повітря становить 6,6 °С, найнижча вона у січні (мінус 7,7 °С), найвища – в липні (19,2 °С).
Температура |
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
Рік |
середня |
-7,7 |
-6,4 |
-1,1 |
7,9 |
14,9 |
18,0 |
19,2 |
18,2 |
13,0 |
6,6 |
0,6 |
-4,1 |
6,6 |
Денна максимальна |
-3 |
-3 |
2 |
12 |
19 |
22 |
23 |
22 |
17 |
10 |
2 |
-1 |
10 |
Нічна мінімальна |
-10 |
-9 |
-3 |
3 |
9 |
13 |
14 |
13 |
8 |
3 |
-1 |
-6 |
3 |
Найнижча середньомісячна
Найнижча середньомісячна температура
в липні (16,6 °С) спостерігалась у 1912 р., найвища
(24,1 °С) – в 1936 р.
Абсолютний мінімум температури повітря
(мінус 36,0 °С) зафіксовано 6 січня 1935 р.,
абсолютний максимум (39,9 °С) – 11 серпня
1907 р.
В останні 100–120 років температура повітря
в Путивльському районі , так само як і
в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення.
Протягом цього періоду середньорічна
температура повітря підвищилася приблизно
на 1,5 °С. Найтеплішим за всю історію спостережень
виявився 2007 р. Більшим у цілому є підвищення
температури в першу половину року.
У середньому за рік у Сумській області випадає 603 мм атмосферних опадів, найменше – в лютому, найбільше – в липні.
I |
II |
II |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
Рік |
43 |
33 |
38 |
39 |
55 |
68 |
77 |
62 |
45 |
38 |
52 |
53 |
607 |
Мінімальна річна кількість
опадів (228 мм) спостерігалась у 1908 р., максимальна
(886 мм) – в 1973 р.
Максимальну добову кількість опадів
(89 мм) зафіксовано в червні 1912 р.
У середньому за рік у місті спостерігається
154 дні з опадами; найменше їх (по 10) у вересні
та жовтні, найбільше (18) – у грудні.
Щороку в Сумах утворюється сніговий покрив,
максимальна висота якого звичайно спостерігається
в лютому.
Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78%, найменша вона у травні (64%), найбільша – у грудні (89%).
I |
II |
II |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
Рік |
85 |
83 |
82 |
70 |
64 |
70 |
73 |
72 |
75 |
80 |
88 |
89 |
78 |
Найбільшу повторюваність у місті мають вітри з південного сходу, найменшу – з півночі та північного сходу.
Пн. |
ПнС. |
С. |
ПдС. |
Пд. |
ПдЗ. |
З. |
ПнЗ. |
Штиль |
9,4 |
9,2 |
13,6 |
17,5 |
12,1 |
10,5 |
15,0 |
12,7 |
4,9 |
Найбільша швидкість вітру – взимку, найменша – у липні–серпні. У січні вона в середньому становить 4,4 м/с, у липні – 3,1 м/с.
За даними таблиці 1.2.4. будуємо розу вітрів (Рис.1.1).
|
Швидкість вітру представлена у таблиці 1.2.5.
I |
II |
II |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
Рік |
4,4 |
4,6 |
4,3 |
4,1 |
3,5 |
3,3 |
3,1 |
3,1 |
3,3 |
3,9 |
4,4 |
4,7 |
3,9 |
Кількість днів з грозами в середньому за рік становить 20, градом – 7, снігом – 74 дні.
1.3 Характеристика
ґрунтового покриву
Наприкінці минулого століття В. Докучаєв, основоположник наукового ґрунтознавства, довів, що характер ґрунту залежить від особливостей певних чинників; клімату, рослинності, рельєфу, типу порід, з яких утворюється ґрунт тощо. Тісний зв'язок з основними елементами ландшафту, якими і є названі чинники, залежність від них його характеру, дозволила Б. Полинову назвати грунт дзеркалом ландшафту. І дійсно, у ґрунті, як у дзеркалі, відображаються всі особливості природно-історичних умов його утворення. Водночас грунт є основним засобом сільськогосподарського виробництва, у процесі якого людина суттєво змінила його характер.
Природні умови Сумської області, до якої входить Путивльський район , клімату, рослинності, порід, рельєфу обумовили формування в її межах різноманітних типів ґрунтів. На особливостях розвитку ґрунтового покриву позначилася й тривала господарська історія їх використання. Внаслідок усіх цих факторів ґрунтовий покрив області характеризується значною строкатістю (рис. 1.2). Та попри різноманітність видів ґрунтів, які зустрічаються у межах області, простежується низка чітких закономірностей їх географічного розподілу і топографічного розміщення.
Територія області розташовується
в межах двох фізико-географічних
зон мішаних лісів та лісостепу,
що обумовлює характер поширення
ґрунтів, рослинності, тваринного світу
й ландшафтів. Зона мішаних лісів
характеризується значним розвитком
хвойних лісів, під якими сформувалися
дерново-підзолисті ґрунти, лісостепова
— сірих лісових ґрунтів, які
сформувалися під дібровами, та чорноземів,
характерних для степових угруповань.
Усі ці ґрунти нині практично повністю
розорані й зайняті
Рис.1.2. Ґрунтовий покрив Сумської області.
Повсюдно в області по заплавах
річок розвинуті дернові, лучні,
лучно-болотні і болотні
Дерново-підзолисті та сірі лісові. Найбільша північна частина області (Середино-Будський, Шосткінський, Ямпільський райони), що входить до складу Лівобережного Полісся, характеризується розвитком комплексу дерново-слабо- і середньо-підзолистих ґрунтів, серед яких зустрічаються відносно невеликі масиви дерново-підзолистих оглеєних ґрунтів, болотних та сірих лісових.
Дещо південніше (територія Глухівського, південь та південний схід Кролевецького, північ Путивльського району) аж до р. Сейм під дібровною рослинністю переважно на лесоподібних суглинках сформувалися сірі лісові ґрунти. Серед них зустрічаються досить великі масиви опідзолених чорноземів (наприклад, між селами Нова Слобода і Веселе), а також на значній площі — дерново-підзолисті ґрунти. Сірі лісові ґрунти цього району представлені переважно світло-сірими та сірими лісовим ґрунтами.
У ґрунтовому відношенні схожі масиви ґрунтів тут стрічаються й південніше від Сейму: північніше та західніше від м. Ромни, Тростянець та в районі с. В. Чернетчина.
Сірі лісові ґрунти утворюються під пологом дібров. У дібровах із рясним підліском у ґрунтах активно відбуваються процеси гумусонакопичення. Водночас високий вміст кальцію у деревному опалі дібровних лісів, а також першопочаткове багатство лесоподібних порід карбонатами різко гальмує розвиток під пологом цих лісів процесів підзолоутворення. Внаслідок цього зазначені ґрунти є так би мовити перехідним типом від дерново-підзолистих ґрунтів до чорноземів.
Підтипи сірих лісових фунтів у межах області характерні для різних елементів рельєфу. Так, світло-сірі лісові, ґрунти частіше зустрічаються на добре дренованих підвищеннях. На підвищеннях середнього рівня, а також на схилах переважають сірі лісові ґрунти. Темно-сірі лісові ґрунти займають відносно знижені плато та нижні третини пологих схилів. У разі залягання всіх цих ґрунтів на полях вони часто певною мірою с еродованими.
Сірі лісові ґрунти є досить родючими і відіграють суттєву роль у сільськогосподарському виробництві.
Чорноземи. На південь від р. Сейм Сумська область розташовується в межах типового лівобережного лісостепу зі значним розвитком переважно потужних та вилугованих середньо- і мало гумусних типових чорноземів. У межах цих районів процеси ґрунтоутворення відбувалися в умовах добре дренованої полого хвилястої рівнини, складеної карбонатними лесовидними суглинками. На них під степовою рослинністю й утворюються чорноземи.
На ділянках, які відносно слабо зволожуються з поверхні, залягають потужні карбонатні чорноземи. У цьому ґрунті карбонати знаходяться або на поверхні, або на глибині лише 2 - 30 см.
Вилуговані чорноземи сформувалися в умовах дещо більш інтенсивного зволоження з поверхні, аніж потужні чорноземи. Тому в них карбонати вимиті (вилуговані) у більш глибокі горизонти і залягають зазвичай на глибині 80—90 см. Потужність цих ґрунтів також менша і становить 80—90 см. Механічний склад та хімічні властивості цих ґрунтів близькі до властивостей потужних чорноземів.
На ділянках, які зазнавали впливу лісової рослинності (переважно дібровної), утворилися опідзолені чорноземи. Карбонати в них залягають на глибині 100 см і більше. Вміст гумусу в цих ґрунтах коливається близько 4 % у верхньому горизонті.
1.4 Гідрологічні та гідрографічні характеристики водних об’єктів Путивльського району.
На території Путивльського району, що розташований у лісостеповій зоні, протікають річки Сейм, Клевень, Любка. В районі налічується 48 озер та 37 ставків загальною площею водного дзеркала 490,2 га.
Річка Сейм у районі досить звивиста, утворює лимани, стариці (Любка) і заболочені озера.
Рис.1.3.Загальний вигляд річки Сейм.
Довжина Сейму становить 748 км (в межах України — бл. 250 км), площа басейну — 27 500 км2. Долина асиметрична, завширшки до 4 км, місцями 9—12 км. Переважна ширина русла 80—100 м, завглибшки пересічно 4—5 м. Русло звивисте, розгалужене, супроводиться численними старицями і заплавними озерами. Правий берег високий (до 40 м), стрімкий, розчленований балками і ярами, лівий — пологий (заввишки 5—10 м). Заплава переважно лівостороння, завширшки понад 2 км. Похил річки 0,2 м/км.
Замерзає в кінці листопада — в грудні, скресає в кінці березня — на початку квітня. У пониззі річка судноплавна.
Утворюється від злиття двох річок — Сіми і Сімиці. Протікає через Середньоруську височину і Придніпровську низовину. Російсько-український кордон перетинає на схід від села Бояро-Лежачі. Тече переважно на захід (місцями змінюючи напрямок на південний або північний). У пригирловій частині тече переважно на північний захід. Впадає до Десни на схід від села Мале Устя, що на південний схід від смт Сосниці.
Флора і фауна річки досить різноманітна. В річці живе багато видів риб: підуст, в'язь, жерех, лящ, щука, сом, короп, плітка, окунь, піскар, краснопірка, верховодка звичайна, карась та ін. В затоках річки та в самій річці живуть раки.
На високих берегах річки
часто трапляються нірки
У річці живе річковий бобер, про це свідчать характерно повалені дерева (зріз має форму конуса), які можна бачити на березі. Проте основним місцем, де він будує свої дамби, є невеликі притоки Сейму.
