Оцінка фінансової діяльності страхової
ЗМІСТ
Вступ
1 Характеристика фінансової діяльності страхових організацій………7
1.1 Особливості
організації фінансової діяльності страхових
компаній…………………………………………………………
1.2 Визначення
основних етапів управління фінансовою
діяльністю в сучасних умовах господарювання……………………………………….
2 Методологічні підходи оцінювання фінансової звітності страхових
організацій…………………………………………………
2.1 Порівняльна характеристика методик оцінки фінансової діяльності
страхових організацій………………………
2.2 Послідовність
аналізу фінансової діяльності на прикладі
страхової компанії НАСК «Оранта»………………………………………………...
3 Оцінка фінансової діяльності страхової компанії НАСК «Оранта»...26
3.1 Загальна
характеристика НАСК «Оранта»……
3.2 Оцінка фінансової діяльності страхової компанії НАСК «Оранта» за
2008 - 2009 рр…………………………………………………………28
3.3 Пропозиції
та рекомендації щодо покращення
фінансової діяльності підприємства………………………………………………
Висновки…………………………………………………………
Список використаної
літератури……………………………………………….
Додатки
ВСТУП
До 1988 року в Україні існувала державна монополія у сфері страхування, яка уособлювалася системою Держстраху.
Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов'язані з переходом країни на початку дев'яностих років до ринкової економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржами, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та іншими фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи, а з 1990 року - перші страхові компанії.
Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала за принципом фінансових пірамід.
У 1995 році почався процес банкрутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Була потреба посилення надійності страхового захисту ринкових суб'єктів господарювання. Новий етап страхового ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочався процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавчо було визначено такі положення: загальні поняття страхування, об'єкти і суб'єкти страхових відносин, види обов'язкового страхування, специфічні ознаки договору страхування, порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань, умови забезпечення платоспроможності страховиків, порядок формувань, страхових резервів, компетенцій і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд) умови, ліцензування страхових компаній.
Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року №1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерству фінансів України.
Станом на початок 2000 року на страховому ринку в Україні функціонувало 268 страхових компаній. Успішно функціонують лише 50 компаній. На їх частку припадає 82% зібраних премій, 95, 4% страхових виплат, 69, 9% уставного капіталу і 83, 4% резервних коштів. Провідне місце серед страхових компаній України за обсягом збору страхових платежів посідають Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ) та АКВ "Гарант" (м. Київ). За обсягом страхових виплат лідирують страхові компанії "ДАСК" (М. Дніпропетровськ) і "Оранта" (м. Київ)
Незважаючи на відносний динамізм розвитку страхового ринку в Україні, він все ж таки порівняно з країнами Європи має незначну питому вагу. За даними Ліги страхових організацій Європи, на нього припадає лише 0, 05% загального обсягу страхових послуг, які надаються на нашому континенті. У цілому рівень розвитку вітчизняного страхового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що є в Україні, у той час як в розвинутих державах цей показник сягає 90-95%.
Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транснаціональних страхових компаній або їхніх філій. Українське законодавство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом страхової системи від конкуренції з боку іноземних компаній і використання вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхові компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки.
Особливістю сучасного страхового ринку України є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЕП; проведена структуризація страхового ринку відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринкам. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування відповідальності автовласників у системі "Зелена картка". Відбувається входження України до Всесвітньої організації торгівлі - Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) бо страхові послуги за страхування торговельного товаропотоків посідає перше місце серед усіх видів фінансових послуг.
Отже,
страхова система України набуває
цілком цивілізованого вигляду
і стає одним із вирішальних
чинників фінансової стабілізації
та розвитку національної економіки.
- ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
1.1
Особливості організації фінансової діяльності
страхових компаній
Основною діяльністю страхових компаній є надання страхових послуг як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених угодою страхування або законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхові компанії для забезпечення власних потреб можуть проводити інші господарські операції.
За характером роботи страховиків (страхові компанії) поділяють на групи:
- страхують життя;
- здійснюють інші види страхування;
- надають тільки перестрахувальні послуги.
Капітал страхової компанії, незалежно від того, здійснює вона ризикове страхування чи страхування життя, включає три елементи:
- статутний капітал, сплачений тільки у грошовій формі, у тому числі в іноземній валюті. Дозволено формування статутного капіталу компанії цінними паперами, що випускає держава, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % його загального розміру;
- гарантійний фонд, до якого входять додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку;
- страхові резерви, які до настання страхових випадків перебувають у розпорядженні компаній, які використовують для поповнення робочого капіталу. [1. с.147]
Для фінансів страхових компаній характерне формування страхових резервів для забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) у тих валютах, в яких вони відповідають за зобов'язаннями.
Склад страхових резервів залежить від діяльності страхової компанії — ризикове страхування чи страхування життя. Тому для одних компаній характерним є формування технічних резервів, а для інших — резервів зі страхування життя.
Страхові компанії формують і ведуть облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):
- незароблених премій (резерви премій), які включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
- збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми і страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, і з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
За необхідності компанії приймають рішення про запровадження з початку календарного року формування таких резервів (за видами страхування іншими, ніж страхування життя): вільний резерв (25 % статутного капіталу); централізований страховий резервний фонд; резерв заявлених, але невиплачених збитків; резерв збитків, що виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.
Страхові компанії зі страхування життя зобов'язані створювати і вести облік таких резервів: довгострокових зобов'язань (математичні резерви), належних виплат страхових сум.
Страховики за рахунок невикористаного прибутку додатково створюють такі резерви: вільний резерв (25 % статутного капіталу), централізований страховий резервний фонд.
Кошти страхових резервів розміщують з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Вони мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вклади згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації; цінні папери, що емітує держава; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; кредити страхувальникам-громадянам, які уклали договори страхування життя, В межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми; права вимоги до перестраховиків; банківські метали; готівка у касі в обсягах лімітів залишків каси, які встановив Національний банк України.[1. с.172]
Страхові організації займаються не лише страховою діяльністю, а й інвестиційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово вільні кошти зі страхових резервів та інших нагромаджень. Внаслідок цього страхові організації отримують доходи: від страхової діяльності, які формуються з надходжень від страхової і перестрахувальної діяльності; від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів як власних (статутний капітал, амортизація, прибуток) та вільних коштів страхових резервів у державні й інші цінні папери, акції, банківські вклади, нерухомість, валютні цінності; інші доходи, що не мають страхового або інвестиційного походження, але можуть бути в господарській діяльності страховиків (плата за здані в оренду приміщення, транспортні засоби та інші основні засоби, доходи від продажу комп'ютерних програм тощо).
Формування прибутку від звичайної діяльності компаніями з ризикового страхування передбачає розрахунок:
- операційного прибутку, що вводять у тарифну ставку в складі навантаження до нетто-ставки й обчислюють як різницю між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг;
- фінансових (інвестиційних) прибутків, що отримала компанія від розміщення власних коштів і страхових резервів у кредитних та інших установах, які надходять у вигляді відсотків, дивідендів;
- інших прибутків компаній ризикового страхування — комісійних винагород за перестрахування, повернених сум технічних резервів інших, ніж резерв незароблених премій, страхових відшкодувань і страхових сум, сплачених перестраховиками.[2. с.201]
Формування прибутку від звичайної діяльності компаніями зі страхування життя передбачає три етапи.
1. Формування прибутку від операцій зі страхування життя, який визначають як суму надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяги страхових зобов'язань, яку використовують у звітному періоді на власні потреби страховика.
Особливістю формування прибутку можна вважати й те, що страхові резерви створюють індивідуалізовано за кожною окремою угодою страхування і їх повністю використовують, оскільки вони завжди належать конкретному застрахованому. Тому в компаніях зі страхування життя основним джерелом прибутку є інвестиційний дохід, що залишається у їх розпорядженні.
2.
Формування фінансових (інвестиційних)
прибутків, які отримує
3.
Формування інших прибутків
збори, що й інші суб'єкти господарювання.
Із непрямих податків страховики сплачують, як правило, податок на додану вартість. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають при виконанні господарських операцій: продажу основних засобів, нематеріальних активів тощо.
Страхові компанії є платниками прямих податків: податку на рухоме майно (податок із власників транспортних засобів); плати за землю; податку на прибуток (дохід). Ці податки компанії сплачують у загальному порядку і в розмірах, визначених законодавством. Страхові компанії є платниками комунального податку.[2. с.236]
Оподаткування
прибутку (доходу) страхових компанії
відрізняється від
З метою оподаткування страхової діяльності валовий дохід від страхової діяльності визначають як загальну сума валових внесків (страхових внесків, страхових платежів і страхових премій), за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, що отримали (нарахували) страховики протягом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.[2. с.267]
Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків оподатковують за єдиною ставкою — 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.
Операції зі страхування життя фізичних осіб страховики здійснюють окремо. Доходи, отримані страховиками у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів чи страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування життя, оподатковують за ставкою З %. У випадку дострокового припинення угоди зі страхування життя, укладеної на 10 і більше років, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи, доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню за ставкою 6 %.
Інші доходи страхових компаній, пов'язані з перестрахуванням життя, інвестиційною діяльністю та виконанням господарських операцій, оподатковують за базовою ставкою. Так, доходи, отримані страховиками від страхування і перестрахування життя, та інвестиційні доходи, зменшені на видатки, пов'язані з їх обслуговуванням, оподатковують податком за ставкою 25 %.
У
випадку, коли страховик отримує
доходи з інших джерел, ніж зазначені
вище, такі доходи оподатковують у
загальному порядку. При цьому до категорії
валових витрат, пов'язаних з отриманням
згаданих доходів, не долучають витрати
страховика при операціях зі страхування
(перестрахування).[3]
- Визначення основних етапів управління фінансовою діяльністю в сучасних умовах господарювання
Проблемою номер один для будь-якої страхової організації в умовах ринкового середовища є проблема виживання та забезпечення неперервності розвитку. Ця проблема розв'язується різними організаціями по-своєму, але в основі її лежить копітка й трудомістка робота зі створення і реалізації конкретних переваг. Зміст і організацію цієї роботи розкриває концепція стратегічного менеджменту. Суть цієї концепції полягає у відповіді на питання: "Як треба здійснювати управління страховиком в умовах динамічного, змінного і невизначеного середовища?".
Відповідь на це питання включає не лише необхідність проведення аналізу й оцінки - середовище та прогнозування того, як воно змінюватиметься у часі, а й створення такої системи управління, яке б постійно підтримувало відповідність між середовищем, характером та результатами діяльності страхової організації. Ключовим елементом цієї системи є підсистема управління фінансовою стійкістю страхової організації.
Страхова організація діє на певному ринку (страховому) реалізує певний товар (страхову послугу) з певними витратами, що залежить від її потенціалу (науково-технічного, організаційного, економічного). Характер діяльності страхової організації відповідатиме середовищу, коли страховик реалізуватиме потрібну даному ринку послугу і при цьому результат його діяльності відповідатиме сподіванням керівництва. Цей стан забезпечується якісним і своєчасним виконанням усіх управлінських функцій: прогнозування планування, організації, мотивації, координації і контролю, а також відповідним рівнем складових потенціалу: кваліфікації спеціалістів, матеріально-технічної бази, технології страхування тощо.
У разі порушення відповідності сподіваний результат не буде досягатися і, відповідно, страхова організація зазнаватиме збитків як матеріальних, так і у вигляді зниження довіри до неї.[5. с.27]
Причини, що зумовлюють невідповідність, можуть бути різноманітними, але всі вони поділяються на дві групи і поточні й стратегічні.
До поточних причин треба віднести всі ті, які впливають на зниження економічності страхової послуги та просування її на ринок (погана організація реклами, недостатнє використання потенціалу, зниження якості внаслідок організаційних проблем тощо)
До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення цілей страхової організацій: помилка у визначенні платоспроможного попиту, помилку у виборі рівня характеристик страхової послуги, помилкове обрання часу виходу страхової послуги на ринок тощо.
Поточні невідповідності усуваються засобами оперативного управління.
Стратегічна невідповідність може бути усунута за допомогою таких дій, як коригування або зміна, цілей страхової організації, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління і т. д.
Чільне місце у системі антикризового управління страховиком належить широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Успішне застосування цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки кризи та прискорити темпи економічного розвитку.[6. с.328]
Фінансова стабільність в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:
1. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійснення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які генерують неплатоспроможність.
2. Відновлення фінансової стійкості до безпечного рівня та накреслення шляхів її зміцнення за рахунок використання тактичних механізмів фінансової стабілізації.
3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.
Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової організації запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.
Розрізняють статичну і динамічну фінансову стійкість страхових організацій.
Першу ототожнюють зі спокоєм, пасивністю, другу - зі стабільним розвитком страховика.
На наш погляд, найвищою формою стійкості є стійкість спротив. Це стан рівноваги, який зберігається попри вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, що виводять страховика зі стану фінансової рівноваги.
Виділяють ще зовнішню, внутрішню та "успадковану" стійкість.
В умовах командно-адміністративної системи господарювання страхові організації звикли до зовнішньої фінансової стійкості, тобто сталості фінансового середовища, що досягнута управлінням із зовні. Для ринкової економіки характерна внутрішня фінансова стійкість страховика, в основі якої лежить управління за принципом зворотного зв'язку, тобто активне реагування управління на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.
"Успадкована" фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різних змін дестабілізуючих факторів.[6. с.432]
У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Стратегічне управління - ділянка діяльності вищого керівництва страхової організації, головним завданням якого є визначення напрямів і траєкторій розвитку страховика, поставка цілей, розподіл ресурсів і всього того, що дає страховикові конкурентні переваги.
Розглянемо загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика, яка дає уявлення про етапи, зміст робіт і логічну послідовність їх виконання. Особливостями цього процесу є:
- складність і неможливість повного описання об'єкту аналізу, внаслідок чого переважають неструктуризовані завдання;
-
наявність значної кількості
- критерії вирішення завдань, що чітко не встановлені й уточнюються керівництвом у момент їх вирішення.
Ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгострокових і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страховика.[7. с.55]
Процес управління фінансовою стійкістю страховика є ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгострокових і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страховика.
Процес управління фінансовою стійкістю страховика грунтується на знаходженні та формуванні мети, яка подається як вирішення поточних завдань і довгострокових планів забезпечення стійкості фінансового середовища страхової організації. Цілям притаманні такі якості, як підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна важливість.
Ієрархія цілей стратегії управління фінансовою стійкістю страхової організації подається зазвичай у вигляді "дерева цілей", тобто системи цілей.
Мета надає осмисленості будь-яким діям. Загальний ланцюг тут такий: мета - завдання - плани - завдання виконавцям - контроль за виконанням.
Отже, необхідність виділення цілей зумовлена: мета - вихідний момент будь-якої управлінської дії в системі управління фінансовою стійкістю страховика;
мета - основа побудови критеріїв оцінки рівнів фінансової
стійкості страховика;
мета - основа вияву фінансових проблем страховика і вироблення рішень щодо їх подолання.[7. с.57]
