Кафедра економіка та фінансів 
 
 
 

Оцінка  фінансово-економічного стану підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2009

РЕФЕРАТ

      Курсова робота: 47 сторінок, 3 таблиці, 3 малюнки, 11 джерел

      Метою даної роботи є вивчення методики діагностики фінансово-економічного стану підприємства, оцінка фінансового стану підприємства, а  так само пропозиції шляхів його поліпшення.

      Об'єкт  дослідження - фінансово-економічний  стан ЗАТ «ПО «Киев-конті»

      Предмет дослідження - діагностика і поліпшення фінансово-економічного стану підприємства.

      Завдання  дослідження: 1) розкриття суті і  методів  фінансово-економічного аналізу підприємства, 2) визначення основних аналітичних коефіцієнтів, 3) вивчення принципів і послідовності діагностики фінансово-економічного стану підприємства, 3) на основі дослідження даних бухгалтерського звіту підприємства ЗАТ «ПО «Киев-конті»» за 2006-2007 рік проведемо розрахунки параметрів фінансового стану підприємства, проаналізуємо їх і розробимо рекомендації по поліпшенню ефективності його роботи.

      Метод дослідження: коефіцієнтний аналіз.

      Проведено вивчення теоретичного питання щодо діагностики фінансово-економічного стану, проаналізована фінансово-господарська діяльність підприємства. 

      Ключові слова: ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ, ЛІКВІДНІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ДЕСКРИПТИВНА МОДЕЛЬ, ОБОРОТНІСТЬ, СОБІВАРТІСТЬ, ПРИБУТОК

ЗМІСТ 
 

ВСТУП 

      У непростий час становлення ринкових стосунків росте вплив таких чинників як конкурентна боротьба, комп'ютеризація обробки економічної інформації, безперервні зміни податкової системи і так далі У цих умови перед керівниками підприємств встає безліч питань, пов'язаних з подальшим управлінням підприємством і його ефективної роботи. Поставити «діагноз» підприємству, тобто знайти і виділити найбільш істотні проблеми у виробничо-господарській і фінансовій діяльності, а також визначити причини їх виникнення можна за наслідками фінансового аналізу.

      Фінансовий  стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоспроможність підприємства і його потенціал в діловій співпраці, є гарантом ефективній реалізації економічних інтересів всіх учасників фінансових стосунків: як самого підприємства, так і його партнерів.

      Стійке  фінансове положення підприємства є не подарунком долі або щасливим випадком його історії, а результатом умілого, прорахованого управління всією сукупністю виробничо-господарських чинників, що визначають результати діяльності підприємства.

      Теорія  аналізу фінансів, підприємництва і  економіки підприємства розглядує поняття «Стійке фінансове положення» не лише як якісну характеристику його фінансів, але і як кількісне вимірне явище. Цей принциповий вивід дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обгрунтованої методики оцінки фінансового стану, рентабельності і ділової активності підприємства. Таку оцінку можна отримати різними методами з використанням різних критеріїв.

      Основна мета фінансового аналізу - отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів. Фінансовий аналіз дозволяє виявити найбільш раціональні напрями розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. [7, c.280]

      Фінансово-економічний  стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості і оборотності капіталу, фінансової стійкості і динаміки структури джерел фінансування, здатності розплатиться по боргових зобов'язаннях.

      Сучасний  фінансовий аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Перш за все, це пов'язано із зростаючим впливом зовнішньої середи на роботу підприємств. Зокрема, посилилася залежність фінансового стану господарюючих суб'єктів від інфляційних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), організаційно-правових форм функціонування, що ускладнюються. Прагнучи вирішити конкретний питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше починають удаватися до допомоги фінансового аналізу. [8, с. 298]

      Цими  обставинами пояснюється вибір теми і її актуальність. Вивченням питань ефективності використання фінансових результатів підприємства займалися С.Ф.Покропівний, Е.Л.Кантор, В.Я.Горфінкель і В.А. Швандор та інші.Метою даної роботи є вивчення методики діагностики фінансово-економічного стану підприємства, оцінка фінансового стану підприємства, а так само пропозиції шляхів його поліпшення.

      Основними завданнями даної роботи є: 1) розкриття суті і методів фінансово-економічного аналізу підприємства, 2) визначення основних аналітичних коефіцієнтів, 3) вивчення принципів і послідовності діагностики фінансово-економічного стану підприємства, 3) на основі дослідження даних бухгалтерського звіту підприємства ЗАТ «ПО «Киев-конті»» за 2001-2002 рік проведемо розрахунки параметрів фінансового стану підприємства, проаналізуємо їх і розробимо рекомендації по поліпшенню ефективності його роботи.

     У сучасних умовах господарювання уміти "читати" (аналізувати) фінансову  звітність повинен кожен фахівець, що працює у сфері обліку, аудиту, фінансів, економіки і тому подібне Особливо актуальним стає уміння бачити за масою цифр економічну суть і динаміку розвитку підприємства.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 СУТЬ І ЦІЛІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

      Одін  з основних елементів фінансової політики організації – аналіз її фінансово-економічного стану. Фінансово-економічний аналіз дозволяє об'єктивно оцінити результати діяльності організації і її структурних підрозділів, визначити вплив чинників на основні показники фінансово-економічної діяльності, дає початкову базу для розробки фінансової політики організації. Він необхідний для складання записки пояснення до річного звіту, яка є обов'язковим елементом публічної бухгалтерської звітності. Крім того, аналіз фінансово-господарської діяльності організації необхідний для оцінки фінансового стану інших організацій, з якими вступає у економічні відносини дана організація.Основна мета фінансово-економічного аналізу – отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його стан на найближчу або віддаленішу перспективу. Але не лише часові межі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації. [1, c. 20]

      У системі інформаційного забезпечення велике значення мають бухгалтерські дані, а звітність ставати основним засобом комунікації, що забезпечує якнайповніше уявлення інформації про фінансовий стан підприємства. Але на основі даних бухгалтерського балансу вельми складно отримати об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства. Тому для правдоподібної оцінки фінансового стану аналізованого підприємства необхідно представити ряд фінансових коефіцієнтів, які дозволяють прослідити динаміку зміни основних позицій, виявити тенденції і спрогнозувати подальший хід подій.

      Аналіз  фінансової звітності – це процес, метою якого є оцінка поточного і минулого фінансового положення і результатів діяльності підприємства, при цьому головною метою є визначення оцінок і передбачень майбутніх умов діяльності підприємства. Для забезпечення позитивної діяльності підприємства управлінському персоналу необхідно, перш за все, уміти реально оцінити фінансовий стан свого підприємства і стан існуючих і потенційних контрагентів. [5, c.46]

      Фінансовий  аналіз – це частка загального, повного аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох розділів:

    1) фінансового аналізу;

    2) виробничого управлінського аналізу.

      В основному зовнішній фінансовий аналіз, здійснюваний за даними публічної звітності складається з:

    - аналізу відносних показників рентабельності;

    - аналізу абсолютних показників прибули;

    - аналізу ефективності використання позикового капіталу;

    - економічної діагностики фінансового стану підприємства;

    - рейтингової оцінки емітентів і ін.

      Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним способом аналізу.

      Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовують як джерело інформації, а так само дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію.

      Основний  зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнене аспектами, значущими для управління підприємством: аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку.

      У системі управлінського аналізу  існує можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, тобто є можливість проведення комплексного економічного аналізу і оцінки ефективності господарської діяльності.

      Питання фінансового і виробничого аналізу  взаємозв'язані при обгрунтуванні  бізнес-планів, при контролі за їх реалізацією  в системі маркетингу, тобто в  системі управління виробництвом, реалізації продукції, робіт і послуг, орієнтований на ринок.

      Особливостями управлінського аналізу є:

    - орієнтація результатів аналізу на своє керівництво;

    - використання для аналізу всіх джерел інформації;

    - розгляд всіх сторін діяльності підприємства;

    - максимальна закритість результатів аналізу в цілях збереження комерційної таємниці

      Особливостями зовнішнього фінансового аналізу  є:

    - множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформацією про діяльність підприємства;

    - різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

    - наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

    - орієнтація на відвертість інформації;

    - обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього чинника.

    - максимальна відвертість результатів аналізу для користувачів інформацією про діяльність підприємства. [9, c.243]

1.2 МЕТОДИ І МОДЕЛІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

      Метод фінансово-економічного аналізу –  це система теоретико-познавательных категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансово-економічної діяльності підприємств

      Категорії фінансового аналізу – це найбільш загальні, основні поняття даної науки. У їх числі: чинник, модель, ставка, відсоток, дисконт, ризик і тому подібне

      Науковий  інструментарій фінансового аналізу  – це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів дослідження  фінансової діяльності господарюючих  суб'єктів.

      Принципи  фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, спадкоємність і ін.

      Практика  фінансово-економічного аналізу вже  виробила основні методи аналізу  фінансових звітів. Виділяють шість  основних методів:

    1. Горизонтальний (тимчасовою) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім тимчасовим періодом.

    2. Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структур підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на кінцевий результат.

    3. Порівняльний (просторовий) аналіз – це аналіз, що включає внутрішньогосподарський аналіз вільних показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, і міжгосподарський аналіз показників аналізованої фірми з показниками фірм конкурентів, з среднеотраслевыми і среднехозяйственными даними.

    4. Аналіз чинника – це аналіз впливу окремих чинників на результативний показник за допомогою детермінованих прийомів дослідження. Аналіз чинника може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, так і зворотним, коли окремі елементи сполучають в загальний результативний показник.

    5. Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основній тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда прогнозуються можливі значення показників в майбутньому, а відповідно, ведеться перспективний прогноз аналізу.

    6. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – це розрахунок відношення між окремими позиціями звіту або позиціям різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників. [8, c.179]

      Фінансово-економічний  аналіз проводять за допомогою різного  типа моделей, що дозволяють структурувати і ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити трьох основних типів моделей:

    - дескриптивні;

    - предикативні;

    - нормативні.

      Дескриптивні  моделі – відомі так само, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності.

      Предикативні  моделі – це моделі характеру, що передбачає, прогностичного. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного об'єму продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані моделі чинників і регресійні моделі), моделі ситуативного аналізу.

      Нормативні  моделі. Моделі цього типа дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть зводиться до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видах виробів, центрам відповідальності і тому подібне і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. [10, c.289]

1.3 СИСТЕМА АНАЛІТИЧНИХ КОЕФІЦИЕНТОВ

      Система аналітичних коефіцієнтів – провідний  елемент аналізу фінансового  стану, вживаний різними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори і ін.

      Розрахунок  коефіцієнтів, званих фінансовими показниками, заснований на існуванні певних співвідношеннях між окремими статтями звітності.

    Коефіцієнти дозволяють:

    - визначити круг відомостей, який важливий для користувачів фінансової звітності з погляду ухвалення рішень;

    - оцінити положення даної звітної одиниці в системі господарювання і прослідити динаміку.

      Перевагою коефіцієнтів є і те, що вони элиминируют спотворюючий вплив на звітний матеріал інфляції, що актуально при аналізі в довготривалому аспекті. [7, c.230]

      Існують десятки цих показників, тому для  зручності їх підрозділяють на декілька груп.

    1. Аналіз платоспроможності. Показники цієї групи дозволяють проаналізувати здатність підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. В результаті розрахунку встановлюється, чи в достатньому ступені забезпечено підприємство оборотними коштами, необхідним  для розрахунків з кредиторами по поточних операціях. Оскільки різні види оборотних коштів володіють різним ступенем ліквідності, розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності:

      Коефіцієнт  загальної ліквідності (kо.л.) — це відношення оборотних активів (розділ II активу балансу) до короткострокових пасивів (розділ IV пасиву):

                                                k_о.л = IIА / IVП                                                (1.1)

      Характеризує  загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства. Цей коефіцієнт повинен мати значення не менше 2, хоча ряд економістів вважає його за явно завищеного.

      Коефіцієнт  термінової ліквідності (kсл) обчислюється як відношення оборотних активів  високої (терміновою) ліквідності до короткострокових пасивів:

                     (1.2)

      Цей коефіцієнт показує, яка частка поточних зобов'язань може бути погашена не лише за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги. Нормальним для цього коефіцієнта є співвідношення 1:1

       Коефіцієнт абсолютної ліквідності (кал) — це відношення абсолютно  ліквідних активів до короткострокових пасивів:

                                                             (1.3) 

      Показує, яка частка поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату. За нормальне значення для цього коефіцієнта вважається 0,2 [7, c. 254]

      Ліквідність означає також ліквідність балансу. Ліквідність балансу виражається в ступені покриття зобов'язань активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашенню зобов'язань як по загальній сумі, так і по термінах настання. Аналіз полягає в порівнянні засобів по активу згрупованих по ступеню їх ліквідності і розташованих в порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, об'єднаним по термінах їх погашення і в порядку зростання термінів. Залежно від ступеня ліквідності активи розділяються на 4 групи:

    А1 – найбільш ліквідні активи: грошові  кошти (готівка і на рахівницях) і  короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

    А2 – активи, що швидко реалізовуються: дебіторська заборгованість і інші активи.

    А3 – активи, що повільно реалізовуються: запаси за винятком витрат майбутніх періодів.

    А4 – важкореалізовані активи: перший розділ активу балансу.

    Пасиви  групуються по ступеню терміновості їх оплати:

    П1 – найбільш термінові пасиви: кредиторська заборгованість і інші пасиви.

    П2 – короткострокові пасиви: короткострокові кредити і позикові засоби.

    П3 – довгострокові пасиви: довгострокові  кредити і позикові засоби.

    П4 – постійні пасиви: розділ 1 пасиву за винятком витрат майбутніх періодів.

      Для визначення ліквідності балансу  зіставляють підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається за абсолютно ліквідний, якщо: А1 >П1; А2 >П2; А3 >П3; А4 >П4 [5, c.98]

      Рівень  ліквідності підприємства залежить від його прибыльности, але однозначний зв'язок між цими показниками прослеживается тільки в перспективному періоді, де висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У краткосрочном періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибыльностью може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів і тому подібне Следовательно, забезпечення задовільної ліквідності підприємства вимагає певних управлінських зусиль і оптимізації финансово-экономических рішень.

      2. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюється склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз заснований на тому, що джерела засобів розрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем риски і ін.

      Коефіцієнт  автономії (но) визначається шляхом ділення  власного капіталу на підсумкову цифру (підсумок) балансу підприємства:

                                                но = Кс/кб                                                           (1.4)

    де  Кс — власний капітал підприємства;

    Кб  — підсумок балансу підприємства за станом на певну дату.

      Цей коефіцієнт важливий як для інвесторів, так і для кредиторів, оскільки характеризує частку засобів, вкладених власниками в загальну вартість майна. У більшості країн на розвинені ринкові стосунки зважає, що якщо цей коефіцієнт більше або рівний 50%, то ризик кредиторів мінімальний: реалізувавши половину майна, сформованого з власних засобів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання.

      Коефіцієнт  забезпечення боргів (код) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного і привабленого капіталу:

                                              до _о.д = Кс/кд._o,                                                     (1.5)

    де  Кдо — боргові зобов'язання (приваблений  капітал).

      Коефіцієнт  фінансової стійкості (Кфін.ус) визначається як відношення суми власного капіталу і довгострокових позикових засобів  до підсумку балансу:

                                                    (1.6)

      Значення  цього коефіцієнта показує питома вага тих джерел фінансування, які  підприємство може використовувати  в своїй діяльності тривалий час

      Потрібно  враховувати той факт, що аналітична оцінка финансового стану на базі таких коефіцієнтів є не завжди однозначной. Безумовно, зменшення частки боргів в сукупному капитале укріплює фінансову незалежність підприємства. Проте в той же час звужується вибір джерел фінансування і возможность підвищення ефективності його діяльності.

      За  певних умов вигідно брати кредити. У такому разі виявляється ефект так званого фінансового важеля (ливериджа), який виражають через відношення задолженности до власного капіталу.

      Коли  плата за кредит менше ніж рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості веде до зростання рентабельності власного капитала. Значить, залучення кредиту в даному випадку є фінансовим важелем (ливериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства. [6, c.201]

      3. Аналіз прибутковості Показники цієї групи призначені для оцінки ефективності вкладення засобів в дане підприємство. Основними показникам є рентабельність капіталу, що авансується, і рентабельність власного капіталу.

      Рентабельність  активів (Ра) характеризує ефективність використання наявного майна підприємства і обчислюється по формулі

Р. =(По(ч)/Ка)*100,                                                (1.7)

    де  П0(Ч) — загальний (чиста) прибуток підприємства за рік;

    Но  — середня сума активів по річному  балансу.

      Рентабельність  власного капіталу (Рс.к) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних засобів:

    Рс.к. = (Пч/кс)*100,                                              (1.8)

    де  Пч — чистий прибуток підприємства;

    Кс  — власний капітал.

      Рентабельність  акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції і обчислюється по формулі

    Ра.к.=(Пч/ку)*100,                                             (1.9)