Оцінка фінансової стійкості підприємства. 3

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА    РОБОТА

 Оцінка  фінансової стійкості підприємства (на прикладі реального підприємства)

 

                                      Зміст

ВСТУП ......................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ............................................4

           1.1. Сутність фінансової стійкості

        підприємства та фактори впливу на її рівень………..........................4                                                                                                                                                                                     -1.2. Оцінка фінансової стійкості за відносними                                                                             ---  показниками............................................................................................5                 -1.3. Оцінка фінансової стійкості за абсолютними

        показниками……………………………………………………...…...6

 РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА

                     ЗАТ " СІЛЬГОСПРОДУКТ ” ............................................................10

         -2. 1.Фінансова стійкість за критерієм стабільності

                 джерел покриття запасів.......................................................................10

          -2.2. Основні показники фінансової стійкості підприємства………..…...12

2.3. Оцінювання ринкової стійкості підприємства…………………........13

 РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ                 -----------        ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ……………………………………...…23

ВИСНОВКИ.............................................................................................................25

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................................27

ДОДАТКИ................................................................................................................29

 

                                                                                                                

 

ВСТУП

В сучасних економічних  умовах підприємства отримали самостійність  у веденні господарства та в управлінні, несуть повну відповідальність за прийняття  рішень.

Сучасний стан більшості підприємств знаходиться на межі банкрутства. Дебіторська та кредиторська заборгованість по всіх суб’єктах господарювання (крім малих підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) на 1 вересня 2005 року становила відповідно 307,8 та 386,6 млрд. грн., а на 1 вересня 2006 року зросла до 326,7 та 416,7 млрд. грн. відповідно,  що вказує на погіршення фінансового стану підприємств. [ 21 ]

Метою дослідження  в даній курсовій роботі є дослідження  та аналіз фінансової стійкості, а також  факторів, за допомогою яких можна  управляти фінансовим станом підприємства.

Відповідно  до мети були визначені такі завдання;

  • ознайомитися з теоретичними основами “ фінансової                         ----        стратегії ” підприємства, та “ фінансової стійкості ” як її

  ----    -     складової;

  • здійснити аналіз фінансової стійкості на даному підприємстві;
  • розробити заходи  підвищення фінансової стійкості   ---------------          досліджуваного  підприємства.

Предметом дослідження  є фінансовий стан підприємства ЗАТ                       " Сільгосппродукт ”. Інформаційною базою для виконання роботи слугували бухгалтерська звітність, калькуляція фінансового положення підприємства, а також різноманітні методологічні джерела.

З переходом  економіки України до ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна та юридична  відповідальність за результати діяльності. Різко зростає значення фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що зумовлює певну необхідність визначення тенденцій розвитку їх фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань спрямована фінансова стратегія підприємства. 

1.ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

Однією з  найважливіших характеристик фінансового  стану підприємства є фінансова  стійкість.

Фінансова  стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

• платоспроможністю  підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);

• часткою власних  або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям  відповідає сукупність абсолютних і  відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємств в Україні.

1.1.Сутність фінансової стійкості підприємства

та фактори  впливу на її рівень

Однією з ключових задач аналізу фінансової стійкості підприємства є вивчення показників, що характеризують його фінансову стійкість, яка являється головною умовою життєздатності підприємства. Визначення межі фінансової стійкості підприємств має істотне практичне значення і належить до найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, тому що, недостатня стійкість суб’єктів господарювання в Україні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких постійно зростає.

Фінансова стійкість  підприємства – це більш узагальнена  характеристика фінансового стану підприємства, яка в певній мірі включає показники ліквідності та платоспроможності. Разом із тим, існує своя система критеріїв оцінки фінансової стійкості, яку підприємства використовують для оцінки надійності партнерів в господарських стосунках.

Під фінансовою стійкістю розуміється такий стан фінансових ресурсів підприємства і такий ступінь їх використання, за яких підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне через ефективне їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг, а також здійснювати витрати для його розширення й оновлення.

Фінансова стійкість  характеризується стабільним перевищенням доходів над витратами, вільним  маневруванням грошовими коштами  та ефективним їх використанням в процесі поточної діяльності. [1. 49-52]

Аналіз фінансової стійкості  на певну дату дозволяє встановити, на скільки раціонально підприємство керує власними та запозиченими коштами  на протязі періоду, який передував  цій даті. Важливо, щоб стан джерел власних та запозичених засобів відповідав стратегічним цілям розвитку підприємства, так як недостатня фінансова стійкість може призвести до його неплатоспроможності, тобто відсутності грошових коштів, що необхідні для розрахунків з внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою. Одночасно наявність значних залишків вільних грошових коштів ускладнює діяльність підприємства за рахунок іммобілізації в надлишкові матеріально-виробничі запаси та витрати.

Відповідно, зміст фінансової стійкості характеризується ефективним формуванням та використанням грошових ресурсів, необхідних для нормальної господарської діяльності.

Практична робота щодо аналізу  фінансової стійкості підприємства здійснюється саме на основі даних  фінансової звітності – головним чином за даними бухгалтерського балансу.

Усі показники, що характеризують фінансову стійкість можна розділити  на абсолютні та відносні (Додаток 1. Мал. 1)

1.2.Оцінка фінансової  стійкості за відносними показниками

Фінансова стійкість  підприємства характеризується станом власних і залучених засобів і оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для розрахунку є статі активу і пасиву бухгалтерського балансу. [1. 54-55]

Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння окремих  показників з базовими, а також вивчення динаміки їх змін за певний період.

Базовими показниками  можуть бути :

- значення показників  за попередній період;

- значення показників  аналогічних фірм;

- середньогалузеві значення  показників. 

Відносні показники  можна об’єднати в три основні групи:

1 група – показники  рівня використання необоротних  активів;

2 група – показники  стану оборотних засобів та  їх забезпечення джерелами фінансування;

3 група – показники  фінансової незалежності.

Методика розрахунку цих груп показників приведена в таблиці ( Додаток 2 ,табл. 2)

На основі такої всебічної  і ретельної оцінки за зазначеним комплексом показників можна не тільки здійснити оцінку стану і тенденцій  фінансової стійкості, а й визначити  вузькі місця, за рахунок яких можливо  підвищити ці показники. Тобто результатом такого аналізу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності й конкурентоздатності. [6. 87-89]

1.3.Оцінка фінансової  стійкості за абсолютними показниками

В ході виробничого процесу на підприємствах здійснюється постійне поповнення товарно-матеріальних цінностей. З цією метою використовуються як власні, так і запозичені джерела. Вивчаючи надлишок або нестачу коштів для формування запасів, встановлюються абсолютні показники фінансової стійкості.

Для детального відображення різноманітних видів джерел в  формуванні запасів використовується певна система показників:

1) наявність власних  оборотних коштів на кінець  розрахункового періоду:

 

ВОК = ВК – НЕА, (1.1)

 

де, ВОК – власні оборотні кошти;

ВК – власний капітал,

НЕА – необоротні активи.

2)наявність власних та довгострокових запозичених джерел фінансування запасів (ВДД) :

 

   (1.2)

 

де ДЗ – довгострокові  зобов’язання.

3) загальна величина основних джерел формування запасів (ЗДЗ)

 

ЗДЗ = ВДД + ПЗ,  (1.3)

 

де ПЗ – поточні  зобов’язання.

В результаті можна визначити  три показника забезпеченості запасів  джерелами їх фінансування:

1) надлишок (+), нестача  (-) власних оборотних засобів:

 

∆ ВОК = ВОК  – З, (1.4)

 

де, ∆ ВОК - приріст (надлишок) власних оборотних коштів,

З – запаси.

2) надлишок (+), нестача  (-) власних та довгострокових  джерел фінансування запасів  (∆ ВДД)

 

∆ ВДД = ВДД  – З (1.5)

 

3 надлишок (+), нестача  (-) загальної величини джерел  покриття запасів (∆ ЗДЗ)

 

∆ ЗДЗ = ЗДЗ – З   (1.6)

 

Наведені показники  забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування трансформуються  у три факторну модель (М):

 

М = (∆ ВОК; ∆  ВДД; ∆ ЗДЗ) (1.7)

 

Дана модель характеризує тип фінансової стійкості підприємства. Так, на практиці зустрічається чотири типи фінансової стійкості (Додаток 3, табл. 3).

Перший тип фінансової стійкості можна представити  у вигляді наступної формули:

 

М1 = (1;1;1), тобто (∆ ВОК ≥0; ∆ ВДД≥0; ∆ ЗДЗ≥0) (1.8)

 

Абсолютна фінансова  стійкість (М1) на сьогодні в Україні зустрічається досить рідко.

Другий тип (нормальна  фінансова стійкість) можна виразити формулою:

 

М2 = (0;1;1), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД≥0; ∆ ЗДЗ≥0) (1.9)

 

Нормальна фінансова  стійкість гарантує виконання фінансових зобов’язань підприємства.

Третій тип (нестійкий  фінансовий стан) встановлюється за формулою:

 

М3 = (0;0;1), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД<0; ∆ ЗДЗ≥0) (1.10)

 

Четвертий тип фінансової стійкості (кризовий фінансовий стан) можна представити в наступному вигляді:

 

М3 = (0;0;0), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД<0; ∆ ЗДЗ<0) (1.11)

 

За даної ситуації підприємство є повністю неплатоспроможним  та знаходиться на межі банкрутства, так як ключовий елемент оборотних активів “ Запаси ” не забезпечений джерелами фінансування. [3.63-68]

 

 

 

 

 

 

 

2.ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ  СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ 

    " СІЛЬГОСПРОДУКТ ”

2.1.Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів

Розглянемо  абсолютні показники фінансової стійкості.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним  переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові  кошти і довгострокові кредити  та позики (ВОК + КД); власні обігові кошти, довгостроковими та короткострокові кредити і позики (ВОК + КД + Кк). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

 

 (2.1)

ВОК=  4690-4000= 690

Наявність власних  обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника - робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов’язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних  обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно  до забезпеченості запасів згаданими  варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

4. Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів яких  не вистачає для джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

Наше підприємство належить до 3-ї моделі тому що:

Запаси (З) становлять 3100

Власні обігові  кошти (ВОК) становлять 690

Довгострокові кредити (Кд) становлять 1350

Короткострокові кредити (Кк) становлять 1960, а якщо виходячи з формули ( ми отримуємо 3100<690+1350+1960), ми бачимо що запаси підприємста можна покрити лише за допомогою залучення довгострокових кредитів, а також короткострокових кредитів, підприємство знаходится у нестійкому фінансовому становищі.

Також можна  визначити за іншою формолою:

М3 = (0;0;1), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД<0; ∆ ЗДЗ≥0)

∆ ВОК= -2410

∆ ВДД= -1060

∆ ЗДЗ= 290

(Формули зазначені  у під роділлі  1.3.Оцінка фінансової стійкості за абсолютними показниками).

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу (Додаток 4,  табл. 4).

У таблиці (Додаток 5, табл.5) наведено приклад аналізу фінансової стійкості підприємства за даними агрегованого балансу.

Таким чином, за звітний період якісно змінився тип  фінансової стійкості підприємства: воно перейшло з нестійкого фінансового  стану до нормального насамперед завдяки збільшенню власного капіталу та одночасному зменшенню запасів.

Забезпеченість  запасів джерелами формування є  сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім  проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

2.2. Основні показники фінансової стійкості підприємства

 Так як, фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і залучених засобів і оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для розрахунку є статі активу і пасиву бухгалтерського балансу. Можна показати основні показники фінансової стійкості.

Для відображення частки оборотних коштів у власному капіталі використовується коефіцієнт маневреності (Км)

Км  = ВОК÷ВК, (2.2)

Км  = 690÷4690= 0,2- це свідчить про те що у підприємства дуже мало фінансових можливостей для маневру.

Але на кінець звітного періоду показник зріс до 0,3- це показує що у підприємства з’явилися власні обігові кошти з якими вони можуть робити невеликі фінансові маневри.

Для відображення частки запозичених коштів(ЗК) в валюті балансу (ВБ) коефіцієнт фінансової напруги (Кф напр. ).

 

Кф напр. = ЗК÷ВБ (2.3) ( повне взаємне відношення має як ДЗ÷ВОК), отже

 

Кф напр. = 1350÷690= 1,9- це свідчить про те що підприємство має велику залежність від зовнішніх фінансових джерел.

На кінець звітного періоду показник зменшився до 0,6 вже залежність від зовнішніх фінансових джерел зменшилась.

Також існують  такі показники як: Коефіцієнт покриття запасів витрат, Коефіцієнт поточних зобов’язань, Коефіцієнт довгострокових залучень позичкових коштів, Індекс постійного активу, Коефіцієнт співвідношення запозичених та власних коштів, але всі їхні інтерпретаційні показники є індивідуальним для підприємства, тому зробити висновок по розрахунку не можливо, потрібен більш детальніший аналіз підприємства, але ці показники є суто індивідуальними.

2.3. Оцінювання ринкової стійкості підприємства

Ринкова стійкість  визначається показниками, що характеризують рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову активність, інвестиційну діяльність, дивідендну політику тощо.

Розглянемо  сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів.

Відповідно  до стандартів фінансової звітності  саме ці показники відображають напрямок фінансової діяльності підприємства. За визначенням, це діяльність, яка зумовлює зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

За критерієм  вартості залучення капіталу, а також  ураховуючи позитивний вплив фінансового  важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо повернення боргів.

Співвідношення  між власними і позиковими коштами  визначає наперед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з не ризиковим співвідношенням впевненіше почувається на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків.

У світовій та вітчизняній  практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.

1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу,

(2.4)

Коефіцієнт  Кавт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50 %, тобто Кавт > 0,5 [12].

Мінімальне значення коефіцієнта  автономії (К = 0,5) свідчить про те, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

 

Отже, коефіцієнт К за звітний  період підвищився, а ризик появи  фінансових труднощів у майбутньому зменшився.

2. Коефіцієнт фінансової залежності

 (2.5)

Цей показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта КА, у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо КА = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.

Таким чином, за звітний період фінансова незалежність підприємства підвищилась: на 1 грн. власного сукупного капіталу припадає на 20 коп. менше.

3. Коефіцієнт співвідношення  залучених і власних коштів  доповнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значення К = 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів Кз/В = 1. Цей коефіцієнт розраховується за формулою

 (2.6)

Значення К/ показує, скільки позикових коштів (сума розділів III та IV Пасиву) припадає на 1 грн. власного капіталу. Збільшення значення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

 

 

4. Коефіцієнт мобільності. За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства К,/в має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:

 (2.7)

 

 

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

 (2.8)

Значення Км показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.

 

 

 

Отже, спостерігаються  зміни на краще; у підприємства з’явилося більше свободи маневрувати мобільними коштами.

6. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів

 (2.9)

Нормальне значення цього відносного показника, що було отримане на основі статистичного узагальнення господарської практики, становить 0,6-0,8.

 

 

Таким чином, за звітний період забезпечення запасів  власними обіговими коштами збільшилось  на 0,39 і досягло нормального значення.

7. Коефіцієнт виробничих фондів. Визначається відношенням балансової вартості виробничих фондів (основних коштів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до підсумку балансу:

 

 (2.10)

 

За даними господарської  практики нормальне значення К А > 0,5. Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення, залучивши для цього додатково власні кошти або довгострокові кредити.

 

 

Отже, на початок  і кінець звітного періоду коефіцієнт виробничих фондів має нормальний рівень.

8. Для характеристики  структури джерел коштів слід  використовувати також спеціальні показники, що відбивають різноманітні тенденції у зміні окремих груп джерел. Насамперед це коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

 

 (2.11)

 

Значення Кл показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.

 

 

Висновок: за звітний  період відбулися зміни на краще.

9. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень

 (2.12)

Цей коефіцієнт показує, яка частка необоротних  активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів.

 

Таким чином, частка довгострокових позик зменшилась, що свідчить про зміцнення фінансової стійкості підприємства у звітному періоді.

10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості

 (2.13)

 

 

Отже, збільшення частки термінових зобов’язань свідчить про деяку втрату фінансової стійкості.

11. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів

 (2.14)

 

 

Отже, частка основних, так званих нормальних джерел формування запасів збільшилась, тобто фінансова  стійкість підвищилась.

12. Коефіцієнт кредиторської заборгованості

 (2.15)

 

 

Таким чином, за звітний період цей показник істотно  не змінився.

13. Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю

 (2.16)

 

 

Отже, за звітний  період значення показника збільшилось; бажано зменшити абсолютні розміри як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. В умовах інфляції для фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

З наведеного прикладу доходимо загального висновку: за звітний  період фінансова стійкість підприємства підвищилась, але слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показника абсолютної ліквідності.

Зазначимо, що не існує єдиних однозначних критеріїв  для розглянутих показників. Багато залежить від галузі, ринкової ситуації та репутації підприємства (неплатежів, порушення фінансової дисципліни). Загальною вимогою з боку кредиторів є обережність стосовно збільшення частки позикового капіталу підприємств; вони віддають перевагу тим, у кого велика частка власного капіталу. Власники підприємства, навпаки, схильні підвищувати частку позикових коштів, але в межах припустимого ризику, щоб не втратити фінансової стійкості. Аналіз впливу фінансового важеля (відношення позикових коштів до загальних джерел).

Запровадження форми № 3 фінансової звітності “ Звіт про рух грошових коштів ” дає змогу додатково ефективно використовувати показники грошового потоку для оцінювання фінансової стійкості підприємства. Так, можна визначити:

 

1. Рентабельність на основі грошового потоку:

 (2.17)

 

Коефіцієнт Я п показує частку грошових коштів у виручці. Він доповнює традиційні показники рентабельності, визначаючи не тільки прибуткову, а й «грошову» продукцію.

2. Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій) Ксф:

 (2.18)

 

Коефіцієнт  показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок грошового потоку.

З. Коефіцієнт обслуговування боргу - Коб:

 (2.19)

 

Коефіцієнт  показує спроможність підприємства погашати свої зобов’язання за рахунок  коштів від основної діяльності.

Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показників платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ                 -----------         ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Основою стабільного  положення підприємства і заставою його життєздатності в ринкових умовах служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню .

Визначення границь  фінансово-економічної стійкості  господарюючого суб'єкта, відноситься  до числа найбільш важливих економічних  проблем в умовах переходу до ринкової економіки, недостатність фінансової стійкості може привести до неплатоспроможності і відсутності в нього засобів для розвитку фінансово-економічної діяльності. Надлишкова фінансова стійкість перешкоджає розвиткові господарюючого суб'єкта, обтяжуючи його витрати зайвими запасами і резервами, що викликає уповільнення обороту капіталу і зниження ефективності відтворення. Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом і рухом фінансових ресурсів, що одночасно відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта [6, 93-96].

Ключовими характеристиками фінансової стійкості є: платоспроможність; кредитоспроможність; ефективність фінансово-економічної  діяльності.

Оцінка фінансової стійкості підприємства. 3