Оцінка фінансової стійкості підприємства. 4

Зміст

ВСТУП

Актуальність теми. Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, говорять про фінансову стійкість підприємства. У системі об'єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль.

Важливе теоретичне й практичне  значення вказаних проблем та їх невирішеність  зумовили необхідність проведення цього дослідження та вибір теми курсової роботи.

Успіх у забезпеченні фінансової стійкості  акціонерних товариств значно залежить від рівня теоретико-методологічного вивчення та оцінки фінансової діяльності, узагальнення результатів досліджень, що є науковою основою розробки практичних рекомендацій.

Питання визначення змісту фінансів підприємств та оцінки фінансової стійкості  підприємств розглядались у працях вітчизняних і зарубіжних економістів В.Л. Андрущенка, В.М. Бородюка, В.М. Братішка, С.А. Буковинського, Є.Ф. Брігхема, З.С. Варналія, О.Д. Василика, А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, В.І. Глушка, А.І. Даниленка, О.Д. Заруби, Б.Є. Кваснюка, В.В. Ковальова, Н.І. Костіної, В.І. Кравченка, Ю.П. Лебединського, І.І. Лукінова та інших.

Мета та задачі дослідження. Виходячи з актуальності й ступеня наукової розробки проблеми, метою дослідження є комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства, а також визначення основних напрямків його поліпшення.

Для досягнення поставленої мети в  курсовій роботі були та вирішені наступні завдання:

- висвітлити теоретичні аспекти  оцінки фінансової стійкості  підприємства;

- зробити оцінку та провести  аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства;

- дослідити проблемні аспекти  фінансової діяльності досліджуваного підприємства, включаючи питання ефективності;

- визначити напрямки поліпшення  фінансової стійкості підприємства.

Предметом дослідження є фінансово-господарські відносини, що виникають в процесі  діяльності підприємства, які мають  вплив на його фінансову стійкість.

Об’єктом дослідження є показники  фінансової діяльності підприємства та фактори що їх забезпечують.

При вирішенні поставлених завдань  застосовувалися: метод експертних оцінок, кореляційно-регресійного аналізу, економічного аналізу, факторного аналізу.

Інформаційна база. Інформаційною  базою є законодавчі акти, монографічні дослідження, періодична економічна література, узагальнення, фінансова та статистична  звітність ПАТ «Росава».

Структурно курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА У ПРОЦЕСІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1.Теоретичні основи фінансової  стійкості підприємства

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному  ринку є стабільність (стійкість). Правильна оцінка фінансової стійкості підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан та фінансова стійкість підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони зацікавлені в ослабленні позицій конкурентів на ринку. Фінансова стійкість необхідна підприємству для постійного стабільного перевищення доходів над витратами, вільного маневрування грошовими коштами підприємства, здатності шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення. На неї впливають різні причини – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв’язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, – внутрішній і зовнішній аспекти [18, с. 180-192].

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового  потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню, щодо суб’єкта господарювання, стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Фінансова стійкість – це такий  стан фінансових ресурсів, при якому  підприємство, вільно маневруючи грошовими  коштами здатне шляхом ефективного  їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торгівельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням  власного й залученого капіталу.

Оцінка фінансової стійкості  підприємства має на меті об’єктивний  аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Оцінка фінансової стійкості  підприємства дозволяє виявити рівень фінансового ризику, пов’язаного з структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь його фінансової стабільності в процесі розвитку.

Відповідно до показника  забезпечення запасів і витрат власними та запозиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1. абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;
2. нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
3. нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів та витрат;
4. кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна  вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.

Оцінка фінансової стійкості підприємства характеризується визначенням відповідних коефіцієнтів:

- концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії);

- концентрації залученого капіталу;

- довгострокового залучення позикових  коштів;

- фінансової залежності;

- маневреності власного капіталу;

- фінансової стабільності;

- співвідношення залучених  і власних засобів;

- фінансового левериджу;

- платоспроможності;

- рівня рентабельності  власного капіталу.

Ткаченко вважає, що платоспроможність  більш вузьке поняття, що входить  до складу фінансової стійкості. Такої  ж думки дотримується Савицька. Одним з показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими коштами своєчасно оплачувати платіжні зобов’язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

1.2. Оцінка фінансової стійкості  підприємства та її показники

Розглянемо абсолютні показники  фінансової стійкості.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком  таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + КД);

власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + К^Д + К^К). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто [21, с.54]

ВОК=ВК-НА         (1.1)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК —  мінімальна умова фінансової стійкості.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

З < ВОК          (1.2)

2. Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З < ВОК + К^Д         (1.3)

3. Нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З < ВОК + К^Д + К^К        (1.4)

4. Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

З > ВОК + К^Д + К^К        (1.5)

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу складають агрегований  баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу

Забезпеченість  запасів джерелами формування є  сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім  проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Поряд з  абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати  сукупність відносних аналітичних показників — коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності.

Ринкова стійкість  визначається показниками, що характеризують рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову активність, інвестиційну діяльність, дивідендну політику тощо. Розглянемо сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів [9, с.86]. У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.

1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу:

,          (1.9)

де ВК –  власний капітал,

П – пасиви.

Коефіцієнт  характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50 %, тобто > 0,5.

Мінімальне  значення коефіцієнта автономії ( = 0,5) свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

.         (1.10)

Цей показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта  у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.

3. Коефіцієнт  співвідношення залучених і власних  коштів доповнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значення К_авт = 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів К_з/в = 1. Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

,          (1.11)

де ЗК – залучений капітал.

Значення  показує, скільки позикових коштів (сума розділів ІІІ та ІV Пасиву) припадає на 1 грн. власного капіталу. Збільшення значення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

4. Коефіцієнт мобільності. За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства , має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:

,          (1.12)

де ОА – оборотні активи,

НА – необоротні активи.

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

 ,         (1.13)

де ВОК  – власні обігові кошти.

Значення  показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.

6. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів:

.         (1.14)

Нормальне значення цього відносного показника, що було отримане на основі статистичного узагальнення господарської  практики, становить 0,6-0,8.

7. Коефіцієнт виробничих фондів. Визначається відношенням балансової вартості виробничих фондів (основних коштів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до підсумку балансу:

,          (1.15)

де ВФ –  виробничі фонди,

А – активи.

За даними господарської практики нормальне  значення > 0,5. Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення, залучивши для цього додатково власні кошти або довгострокові кредити [11, с. 101].

8. Для характеристики  структури джерел коштів слід  використовувати також спеціальні  показники, що відбивають різноманітні  тенденції у зміні окремих  груп джерел. Насамперед це коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

,        (1.16)

де ДЗ –  дебіторська заборгованість.

Цей показник дає змогу приблизно визначити  частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про  посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.

9. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень:

.         (1.17)

10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості:

,          (1.18)

де Зк – короткострокові зобов’язання,

Зоб – зобов’язання.

11. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів:

       (1.19)

12. Коефіцієнт кредиторської заборгованості

,         (1.20)

де КЗ – кредиторська заборгованість.

13. Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю:

.         (1.21)

Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів  стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показників платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Аналіз абсолютних та відносних  показників фінансової стійкості  підприємства

Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування проводиться  на основі агрегованого балансу. Агрегований  баланс будується на основі даних форми №1 «Баланс» ПАТ «Росава». Аналітичне угруповання й аналіз статей активу балансу на 31 грудня 2011 р. наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Аналітичне угруповання й аналіз статей активу балансу ПАТ «Росава» за 2010-2012 роки

Аналіз зміни валюти балансу (підсумку активу і пасиву) показав зменшення  валюти балансу – це негативний момент. Аналізуючи актив балансу на 31 грудня 2011 року можна побачити незначне зменшення майнового стану підприємства на 304 тис. грн.., це відбулося за рахунок зміни структури іммобілізованих активів (зменшення на 1,16%) та обігових активів (зменшення на 17 тис. грн..), але взагалі частка обігових активів в складі загальної вартості майна збільшилася на 0,94%. Також відбулося загальне зменшення запасів та дебіторської заборгованості відповідно на 192 та 251 тис. грн.. аналізуючи статті пасиву балансу за той же період (на 31 грудня 2011 року) можна побачити домінуюче положення позикового капіталу відносно до власного в структурі загального майна (власний капітал моє негативне значення як на початку так і наприкінці періоду і дорівнює відповідно -6708 тис.грн. та -6704 тис.грн. у той час позиковий капітал складає на початку періоду 178%, а наприкінці 172% від загальних коштів підприємства. Незначне зменшення позикового капіталу (5.86%) обумовлено зменшенням кредиторської заборгованості 451 тис.грн. (0,79%) та ростом доходів майбутніх періодів на 0,66%.

Проаналізуємо статті активу балансу  на 31 грудня 2012 року. З таблиці 2.1 можна побачити, що загальне майно підприємства зменшилося на 14 тис.грн., цей факт обумовлений зміною структури іммобілізованих активів підприємства, тобто їх зменшенням на 1,27%, у той час обігові активи підприємства залишилися незмінними (2483 тис.грн.). Однак, доля іммобілізованих активів у складі майна підприємства зменшується і наприкінці періоду складає 64,24%, доля обігових активів – 31,16%. Витрати майбутніх періодів виросли на 100 тис.грн. и на кінець року їх доля у складі майна підприємства складала 4,6%. Роздивимося статті пасиву балансу за той же період (на 31 грудня 2012 року) таблиця 2.1 загальний майновий стан підприємства погіршився на 14 тис. грн.. Це обумовлено ще більшим зменшенням власного капіталу у складі загального майна підприємства на 3577 тис.грн. (загальне зменшення власного капіталу – 45,11%). Не зважаючи на це позиковий капітал виріс на 3279 тис.грн., або на 41,52%. Зростання позикового капіталу та зменшення власного можна пояснити збільшенням кредиторської заборгованості на 41,52%. У даний період доходи майбутніх періодів зростають на 117 тис.грн.

Визначений коефіцієнт автономії  значно менший за нормативне значення (0,5 частки од) це означає, що підприємство не має можливості покрити всі свої зобов’язання за рахунок власних коштів. Взагалі то, цей висновок можна було зробити без розрахунку коефіцієнту автономії, т.к. власні кошти мали негативне значення.

Виходячи з того, що значення коефіцієнту автономії значно менше за 0,5, то фінансову стійкість підприємства можна характеризувати як дуже незадовільну

Нормативне значення коефіцієнту  фінансування Кз/с <1.0, у даному випадку  коефіцієнт фінансування менший за одиницю, але це не свідчить про фінансову незалежність підприємства, навпаки коефіцієнт має негативне значення, що свідчить о повній фінансової залежності ПАТ «Росава». Негативне значення коефіцієнт отримав завдяки тому, що власний капітал підприємства має позначку «мінус».

Чим вище коефіцієнт фінансового ліверіджу, тим вища ступінь фінансового  ризику інвестування, але хоча у  даному випадку коефіцієнт і значно нижчий одиниці підприємство однаково фінансує свою діяльність за рахунок  позикового капіталу. Негативне значення коефіцієнту фінансового лівереджу пояснюється негативнім значенням власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової напруги  значно перевищує нормативний показник (0,5), що вказує на незадовільну ринкову  стійкість підприємства. До того ще, цей коефіцієнт заростає з кожним періодом, що говорить про поступове ще більше погіршення ринкової стійкості підприємства.

Таблиця 2.2

Показники ринкової стійкості ПАТ «Росава» за 2010-2012 роки

Виходячи з показників коефіцієнта  автономії, підприємству на початок  2011 року не вистачає 81% власного капіталу, на кінець 2012 – вже 129% власного капіталу. На 223% ПАТ «Росава» залежить від залучених коштів на початок 2011 року, наприкінці 2012 цей відсоток зменшується (177%), але власних котів критично не вистачає.

2.2. Аналіз узагальнюючих та часткових показників фінансової стійкості підприємства

Здатність підприємства платити за свої короткострокові зобов’язання характеризується ліквідністю та оцінюється за наступними показниками:

Таблиця 2.3

Динаміка показників ліквідності ПАТ «Росава» за 2010-2012 роки

Розрахунки показали, що підприємство на кінець 2012 року не має коштів для погашення своїх боргів. Отримані показники свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства, тому що воно не може сплатити свої борги. Подивимось на ці показники у порівняльній таблиці (табл. 2.3)

Із табл. 2.3. можна зробити висновок, що всі показники не відповідають нормативному значенню, що свідчить про недостатність оборотних активів у порівнянні з поточними зобов’язаннями підприємства. Для підвищення рівня коефіцієнту покриття необхідно поповнювати реальний власний капітал підприємства і стримувати ріст необоротних активів та довгострокової дебіторської заборгованості. Таким чином, можна зробити висновок, що ПАТ «Росава», яка досліджується у даній курсовій роботі, знаходиться у кризовому фінансовому стані. Саме тому треба оцінити можливість її банкрутства та визначити доцільність її подальшого функціонування або ліквідації.

Спираючись на значення показників, розрахованих у курсовій роботі, ми маємо всі підстави для визнання підприємства неплатоспроможним (банкрутом): значення Кп менше нормативного (тобто 1) та коефіцієнт забезпечення власними засобами Кзк також менше нормативного (тобто 0,1).

Незадовільна структура балансу  дає змогу перевірки реальної можливості у підприємства відновити  свою платоспроможність. Для цього  розрахуємо коефіцієнт встановлення або  втрати платоспроможності за формулою: