ЗМІСТ

      ВСТУП

      РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В ПРОЦЕСІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1. Сутність та необхідність фінансової стійкості підприємства
2. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники

      РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ  “РАДСАД”

      2.1. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ “РАДСАД”

      2.2. Оцінка фінансової стійкості  підприємства ВАТ “РАДСАД”

      РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА

      ВИСНОВКИ

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

      ДОДАТКИ 

      ВСТУП

      Актуальність  теми. Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово інші зовнішнє середовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосовуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб’єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається в умовах ринку.

      Фінансова стійкість передбачає здатність  підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

      Із  ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства пов’язана його фінансова стабільність. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність замовника, що важко або неможливо було передбачити).

     Аналізом  фінансової стійкості підприємства займалися такі вчені Г.Б. Поляк, І.А. Акодіс, Т.А. Краєва, В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир, А.Д. Шеремет, Н.А. Русак та В.А. Русак, В.О. Мец, М.Д. Білик, С.І. Кручок, С.І. Терещенко, Т.Г. Бень і С.Б. Довбня, О. Хотомлянський та інші.

      Обєктом дослідження є фінансова стійкость підприємства.

      Предметом дослідження є дослідження фінансової стійкості підприємства.

      Інформаційне  забезпечення дослідження нормативно-правові акти, літературні джерела : підручники та статті, також звітність та інші документи підприємства.

      Мета роботи полягає у визначенні сутності фінансової стійкості та аналізі основних показників фінансової стійкості.

      Поставлена  мета обумовлює завдання роботи:

      - Визначити сутність поняття фінансової  стійкості;

      - Розглянути методи аналізу фінансової  стійкості;

      - Проаналізувати показники фінансової  стійкості.

      Структура роботи. Робота складвється зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 15 джерел та додатків на трьох аркушах.

       РОЗДІЛ 1.  ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА У ПРОЦЕСІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

      1.1. Сутність та необхідність фінансової стійкості підприємства

      Умовою  життєздатності підприємства й основою  його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

• виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;
• міцне становище підприємства на ринку;
• високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;
• налагодженість економічних зв'язків із партнерами;
• ритмічність кругообігу засобів;
• ефективність господарських і фінансових операцій;
• незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. [5]

      Таке  розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, — внутрішній і зовнішній аспекти.

      Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і  таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

      У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

      Можливе й виділення так званої спадкової  стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

      Загальна  стійкість підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

      Саме  така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

      Визначення  меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів,  обсяг  яких  був  особливо  великий  у 1998-1999 р.р.

      Водночас  ринкове підприємство не влаштовує  і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови  гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує  необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема неплатоспроможності.

      Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.

      Величина  і динаміка рентабельності з точки  зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

      Значний практичний інтерес має вирішення  питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.

      У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

      Фінансова стійкість тісно пов’язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, — це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік. [12]

      Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності.

      Отже, фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом  різноманітних фінансово-економічних  процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності. [11]

      1.2. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники

      Забезпечення  і підтримання фінансової стійкості  підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.

      Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. [8] Ці показники включають: 

      З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь  захищеності залученого капіталу, а  значить, і сама фінансова стійкість  пов'язана тільки з борговими  зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.

      Значний практичний досвід оцінки фінансового  стану підприємства і складання  на його основі прогнозу щодо перспектив його зміни нагромаджений у розвинутих країнах. Зокрема, у Великобританії Комітетом по узагальненню практики аудиту розроблено посібники, які містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці показники виділені в дві групи:

      До  першої групи належать такі несприятливі критерії й показники, внаслідок  яких можливі появи в недалекому майбутньому значних фінансових труднощів, у тому числі й вірогідне банкрутство.

      До  другої групи включені такі несприятливі критерії й показники, на підставі яких поточний фінансовий стан розглядається  як критичний. Разом з тим вони свідчать, що за певних умов або ж внаслідок невжиття чи несвоєчасного вжиття необхідних заходів ситуація може різко погіршитись. [10]

      Особливості кризового фінансового стану  й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

• як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;
• організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;
• не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;
• не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;
• їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;
• їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку. [14]

      Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України, та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

      Чотири  типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану. Характеризується нерівністю 33<ВОК. Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.
2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю ВОК<33<ІФЗ, де ІФЗ – джерела формування запасів. Для покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштів – власні і залучені.
3. Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, шо є порушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю 33>ІФЗ. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.
4. Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик. [13]

      Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.

      Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є  достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.

       РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “РАДСАД”

      2.1. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ “РАДСАД”

      Відкрите  акціонерне товариство "Радсад"  розташовано  на  правому  березі Дніпро-Бузьського лиману, у 17 кілометрах на південний захід від обласного центра - Миколаєва. Адреса підприємства - Миколаївська область, Миколаївський район, с. Радсад, вул. Миру, 1.

      Центральна  садиба господарства знаходиться в  селі Радсад, відділення - у селі Новобогданівка.

      Підприємство  було засновано в 1920 році на базі невеликого винограднику німця-колоніста Клюндта  площею 6 га. Сьогодні господарство має  найбільшу в Україні площу  виноградників - 1200 га. Крім виноградників "Радсад" володіє садами на площі 460 га, пашнями на площі 2345 га; його землі простираються з півночі на південь на 4,5 км і з заходу на схід уздовж берега лиману на 7 км. Шосейні дороги зв'язують господарство з обласним центром, де розташована найближча залізнична станція.

      Кліматичні  умови регіону визначають продуктивність виноградних плантацій і садів, якість і напрямок використання врожаю. Помірно-жаркий, посушливий клімат сприятливий  для вирощування і дозрівання винограду.

      ВАТ "Радсад" має у своєму розпорядженні винзавод, здатний переробити 15 тис. т сировини, лінію розливу потужністю 3000 пляшок у годину, плодосховище-холодильник (600т), винподвал для витримки марочних вин ємністю 60000 дав. Виробничі підрозділи, виноградні плантації, сади дозволяють щорічно одержувати більш 8000 т винограду, 2100 т кісточкових і 750 т зерняткових плодів, робити розлив 2500 тис. пляшок вина, одержувати більш 500 тис. дав виноматеріалів.

      Основними виноробними партнерами, яким господарство реалізує виноматеріали, є: Артемівський завод шампанських вин, Одеський завод шампанських вин, Київський завод шампанських вин "Столичний", Харківський завод шампанських вин, ОАО АПФ "Таврія" (м.Нова Каховка, Херсонська обл.), Колективна фірма "Укрвино", 000 "Сандора" (м.Миколаїв).

      Вина "Радсада" в останні роки брали участь у виставках, ярмарках, дегустаційних конкурсах і відзначені численними нагородами.

      Щорічно "Радсад" одержує усе більш  високі врожаї і технічних, і столових сортів винограду (усі виноградники в господарстві на високому штамбі). По валовому збору винограду і по врожайності підприємство займає щорічно перші місця в області, незалежно від погодних умов. Для підвищення врожайності і захисту від хвороб і шкідників застосовується науково обґрунтована інтегрована система агрохімічних і агротехнічних заходів. Контроль за внесенням добрив і обробкою винограду хімічними препаратами ведеться лабораторною службою підприємства.

      Збір  винограду - також дуже важливий технологічний  процес. У господарстві розроблена добре продумана й організована система збирання винограду. Як правило, в останні роки ВАТ "Радсад" збирання завершує за 20-30 днів при валовому зборі від 5000 до 8500 тонн винограду за сезон. Щорічно на період збирання винограду залучається додатково до 500 тимчасових робітників.

      Чудові  технічні сорти винограду для виробництва вин і виноматеріалів (у першу чергу шампанських і сортових) господарство вирощує на своїх виноградних плантаціях.

      У 2002 році колектив ВАТ "Радсад" нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України за плідну роботу зі збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.

      На  конкурсі "Національний  рейтинг "Краща торгова  марка України" переможцями Всеукраїнського дегустаційного конкурсу провина були визнані "Кагор  Український" і "Каберне" - обидві марки визнані гідними золотих медалей. На цій же виставці господарство нагороджене за краще художнє оформлення виставочної експозиції і високий професійний рівень маркетингової діяльності.

      У   2002   році   ВАТ   "Радсад"   нагороджено   Дипломом   Міжнародного Академічного рейтингу популярності і якості "Золота фортуна", у 2001 році  - Дипломом Переможця обласного конкурсу "Наші досягнення", у 1999 році відзначено Подякою Президента України Л.Д. Кучми.

      У   2003   році   торгова   марка   "Радсад"   була   визнана   переможцем Міжнародного конкурсу "Золоті торгові марки".

      Рішенням  науково – експертної Ради національної іміджевої  програми “Лідери XXI століття”,  продукції господарства привласнений знак якості “Вища проба”. 

      2.2 Оцінка фінансової стійкості підприємства ВАТ “РАДСАД”

      Однією  з найважливіших характеристик  фінансового стану будь-якого  підприємства є його фінансова стійкість (стабільність). Вона пов”язана із ступенем залежності від кредиторів і інвесторів та характеризується співвідношенням  власних і залучених коштів.

      Таблиця 2.1

      Власні  та позичені кошти ВАТ “РАДСАД”

      З даних табл. 2.1 робим висновок, що в 2009 р., в порівнянні з 2010 р., сума власних коштів зменшилась на 914 тис.грн., а сума позичених коштів зменшлась на 1157 тис.грн. Питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів підприємства збільшилась на 1,34% і становила 70,71%, що говорить про погіршення фінансової стійкості підприємства недоцільно.

      В світовій і вітчизняній обліково-аналітичній  практиці розроблено систему показників, що характеризує фінансову стійкість  підприємтва. Методику розрахунку деяких з цих показників розглянуто в питанні 1.2 даної курсової роботи. Використовуючи цю методику, та на основі даних балансу підприємтсва станом на 31.12.2010 р. (див.Дод. 1) дамо оцінку фінансової стійкості ВАТ “РАДСАД”

      Таблиця 2.2

      Показники фінансової стійкості підприємства