Оцінка фінансового стану акціонерних товаритства
ЗМІСТ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю всебічного наукового дослідження фінансового стану акціонерних товариств, фінансовий стан підприємства, є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а також фінансовий стан визначає передумови розвитку підприємства. Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності і в забезпеченні цієї стійкості в першу чергу зацікавлене саме підприємство, оскільки від цього залежить його економічна перспектива.
В процесі поступового реформування української економіки посилюється увага до ефективного функціонування підприємств як фундаменту економічної стабільності країни. Одночасно з трансформацією економіки, в Україні відбувається зміна форм власності більшості підприємств і створення на їх основі переважно акціонерних товариств. Недостатній досвід корпоративного управління в Україні позначився на недосконалому здійсненні фінансової діяльності акціонерних товариств, що створює перешкоди і не забезпечує умов для одержання прибутку.
Практика функціонування акціонерних товариств на Україні далека від досконалості, що обумовлюється цілою низкою причин: порівняно нетривалим періодом їхнього існування; нестачами законодавчої бази регулювання їхньої діяльності; не використанням у повному обсязі фінансових інструментів мобілізації засобів, що широко поширені у світовій практиці.
Наукове осмислення проблеми необхідне для вирішення таких практичних завдань, як забезпечення безперервності процесу виробництва, ефективного та раціонального використання наявних ресурсів акціонерного товариства, що в кінцевому випадку впливає на прибутковість підприємства та його рентабельність. Фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати з точки зору цільових потреб аналітика, тобто оцінити або прибутковість підприємства, або його майновий стан, фінансову стабільність, або його ліквідність і платоспроможність, або його становище на ринку цінних паперів. Для кожного з цих варіантів є відповідний інструментарій, методики і комплекси оціночних показників.
Фінансовий стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.
Мета курсової роботи полягає у дослідженні особливостей оцінки фінансового стану акціонерного товариства на прикладі ПАТ “Артемівськ Вайнері”.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
- дослідити сутність фінансового стану акціонерного товариства як економічної категорії;
- дослідити сутність акціонерних товариств як форми підприємницької діяльності;
- проаналізувати особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств;
- розрахувати показники фінансового стану підприємства ПАТ “Артемвіськ Вайнері” та зробити їх аналіз;
- обґрунтувати шляхи удосконалення та покращення фінансового стану акціонерного товариства.
Об’єктом дослідження є фінансові відносини, які виникають у процесі аналізу формування та використання фінансових ресурсів.
Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами, їх вплив на фінансово–господарську діяльність підприємства.
При написанні курсової роботи були використані такі методи:
- статистичний – під час аналізу отриманих результатів розрахунку фінансового стану підприємства ПАТ “Артемвіськ Вайнері”;
- табличний – для групування статистичної інформації, приведення її до табличного вигляду;
- математичний – для розрахунку основних показників фінансового стану підприємства.
В якості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові акти з питань діяльності акціонерних товариств, літературні джерела з теми дослідження, у тому числі навчальні посібники, матеріали спеціалізованої періодичної преси.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИТСТВ
- Економічна сутність фінансового стану акціонерних
товаритств та необхідність його аналізу
Ефективність господарської діяльності акціонерного товариства потребує забезпечення виваженого оптимального співвідношення необхідних засобів і джерел їх формування. Забезпечення ефективного функціонування
суб‘єктів господарювання
безпосередньо пов‘язане з
стану. При цьому принципове значення має дослідження вихідної концепції
його ролі при формуванні фінансової стратегії.
Слід зазначити, що фінансовий стан акціонерного товариства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Деякі економісти зазначають, що об‘єктивна необхідність врахування дійсного фінансового стану при прийнятті перспективних управлінських рішень дозволяє досягти: забезпечення сумісності стратегії з можливостями акціонерного товариства;оптимального співвідношення ресурсів;виявлення ступеня ризику [7].
Зараз кожне акціонерне товариство володіє повною господарською самостійністю як в оплаті праці, так і в ціноутворенні, порядку розподілу чистого прибутку. При цьому акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім майном, але не несе відповідальності щодо зобов’язань акціонерів.
Господарська діяльність підприємств відбувається завдяки організованому, якісному, своєчасному та ефективному управлінню, що являє собою сукупність взаємопов'язаних послідовно здійснюваних функцій.
Проблема аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні і є важливим компонентом підприємства. Дане питання розглядалося у працях багатьох економістів, як вітчизняних так і зарубіжних, де спостерігаються великі розбіжності як у трактуванні даного поняття так і у визначенні складу показників аналізу фінансового стану та їх критичних значень. Особливість визначення Савицької Г.В. [7] полягає в тому, що автор визнає фінансовий стан економічною категорією та підкреслює, що вона відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та здатність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу, адже далі ситуація може бути іншою.
Доволі вагомим,
але дещо суперечливим є визначення
фінансового стану
Особлива увага приділялася питанням пов’язаних не тільки з аналізом фінансового стану, а й з його оцінкою та управлінням.
Для виживання підприємства в умовах постійного загострення конкурентної боротьби необхідно вміти реально оцінити фінансовий стан як свого підприємства, так й існуючих потенційних конкурентів.
Отже, фінансовий стан підприємства – це сукупність економічних параметрів, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Слід розрізняти поняття “фінансовий аналіз” і “аналіз фінансового стану”.
Фінансовий аналіз більш широке поняття, оскільки воно включає нарівні з аналізом фінансового стану ще і аналіз формування і розподілу прибутку, окремі елементи аналізу собівартості продукції, аналіз грошових потоків тощо.
Як у міжнародній, так і у вітчизняній практиці для аналізу фінансового стану застосовується система абсолютних і відносних показників (абсолютне і відносне відхилення), а також пов'язаних з ними низки фінансових коефіцієнтів, які відображають цілі та інтереси різних користувачів: управлінський персонал підприємства (внутрішній аналіз) та інтереси зовнішніх користувачів — податківців, банки, інвестори, постачальники, аудитори тощо (зовнішній аналіз).
Для оцінки фінансового стану підприємства найважливішими вважаються показники:
— платоспроможності і ліквідності - характеризують фінансові можливості підприємства щодо погашення заборгованості, покриття підприємством позичкових коштів. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов’язання. Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. Причому, ліквідність – це поточна платоспроможність – здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов’язаннями шляхом перетворення активів у гроші.
— фінансової стійкості — характеризує співвідношення власних і залучених коштів. Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а такоє затрати на його розширення і оновлення. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб’єкта.
— ділової активності — характеризує кругообіг засобів підприємства. Ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації (іміджу), вихід на ринок праці і капіталу тощо. Ділова активність оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства [20].
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким, кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про стійкий фінансовий стан. Стійкий фінансовий стан підприємства залежить від результатів виробничої, комерційної і фінансової діяльності.
Сучасні управлінці повинні знати зміст таких понять ринкової економіки, як платоспроможність, ліквідність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ефект цінового важеля, леверидж, ступінь фінансового ризику, небезпека банкрутства та інше, а також методику розрахунку показників, що їх характеризують, та їх аналіз.
Джерелами інформації для проведення аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність:
— Балан, Ф № 1;
— Звіт про фінансові результати, Ф № 2;
— Звіт про рух грошових коштів, Ф № 3;
— Звіт про власний капітал, Ф № 4.
Крім фінансової звітності використовується інша інформація, яка доступна тільки персоналу підприємства, зокрема, планово-нормативна (фінансовий план, нормативи), конструкторсько-технологічна інформація, позаоблікова інформація (маркетингові дослідження, закони, інструкції, експертна інформація та ін.) тощо [5].
Фінансовий
стан підприємства відображає всі аспекти
його виробничо-господарської
Аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані певного підприємства.
Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на запитання, які найважливіші засоби слід застосовувати для поліпшення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.
Таким чином, після розгляду необхідності оцінки фінансового стану підприємства слід зазначити, що вона є необхідною умовою для нормального функціонування. Оцінка є необхідною передумовою для ведення діяльності підприємства усіх форм власності, а також є необхідною для основних користувачів (інвестори, власники, керівництво підприємства, банки, постачальники та інші кредитори, працівники підприємства, органи державного управління, юридичні та фізичні особи), яких цікавить фінансово-господарська діяльність вітчизняних та зарубіжних підприємств.
1.2. Особливості організації фінансів акціонерних товаритств
Акціонерна форма товариства – порівняно нова для нашої держави. В умовах ринкової економіки особливого значення набуває розвиток акціонерних товариств, оскільки саме завдяки їм відбувається формування ринкового середовища, розв’язуються проблеми зайнятості населення.
Необхідно зазначити, що існують різні погляди на питання про час виникнення корпорацій. Одні дослідники, такі як Вінник О. М. і Щербина В. С. [1] беруть за початок створення Голландської Ост-Індськой компанії. Однак на думку Функа і Міхальченка, колоніальні компанії були акціонерними компаніями лише по назві. Перші акціонерні товариства, на їх думку, були створені в Англії в кінці XVII століття [20].
Поширеним вважається уявлення про те, що на американському континенті акціонерні товариства почали виникати наприкінці XVIII ст. Ця організаційно–правова форма підприємництва була запозичена з Англії. Разом з першими акціонерними товариствами в Америці з’явилися і “бульбашкові компанії”, засновники яких мали ту саму мету, що й їх англійські “колеги” – привласнити зібрані в процесі підписки на акції кошти і залишити підпищиків напризволяще.
Відправною точкою розвитку сучасного акціонерного руху в Україні є прийнятий у 1991 році Закон України “Про господарські товариства”, який визнав акціонерне товариство як самостійну форму діяльності і закріпив правові основи його створення і функціонування.
17 вересня 2008 р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про акціонерні товариства”. Згідно закону України акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства [12].
Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватногo акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.
Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням [12].
Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.
Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.
Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство [12].
Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування [13].
Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.
Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів.
Товариство може здійснювати розміщення інших цінних паперів, крім акцій, за рішенням наглядової ради, якщо інше не передбачено його статутом. Рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків вартості активів товариства, приймається загальними зборами акціонерів.
Акціонерним товариствам дозволяється емісія для переведення зобов'язань товариства у цінні папери в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. орядок реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акції існують виключно в бездокументарній формі. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.
Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. У разі існування акцій у документарній формі власникові акцій видається сертифікат акції (акцій).
У сертифікаті акції (акцій) зазначаються вид цінного паперу, найменування акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і клас акцій, номінальна вартість акції, кількість акцій, що належить власникові за таким сертифікатом, ім’я (найменування) власника, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента (уповноваженої особи). Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку можуть встановлюватися додаткові реквізити сертифіката акції (акцій) [13].
Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.
Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.
Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства [13].
Надання будь-яких гарантій щодо отримання доходу (дивідендів) за простими акціями забороняється.
Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі у проспекті їх емісії зазначається черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства.
Привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів, якщо це передбачено проспектом їх емісії.
Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків [13.]
Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.
Особливості емісії, обігу, обліку та викупу акцій корпоративних інвестиційних фондів визначаються законодавством.
У процесі діяльності акціонерне товариство здійснює певні витрати, отримує виручку від реалізації і прибуток. Прибуток розраховується так само, як і на підприємствах інших форм власності і становить різницю між виручкою від реалізації від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) за вирахуванням акцизів, ПДВ і витрат на виробництво і продаж цієї продукції (виконання робіт, надання послуг). Якщо витрати перевищують виручку від реалізації (без відповідних податків), товариство зазнає збитків.
Отриманий загальний прибуток використовується насамперед на сплату процентів банку за кредитами, встановлених податків і платежів до бюджету. Прибуток, що залишився, вважається чистим і розподіляється на розсуд акціонерного товариства. Частина чистого прибутку може спрямовуватися на виробничий і соціальний розвиток товариства, виплату відсотків за облігаціями і до резервного фонду. Чистий прибуток, що залишився, використовується для виплати дивідендів акціонерам. Розміри відрахувань від чистого прибутку за зазначеними напрямками встановлюються загальними зборами акціонерів товариства. Порядок формування і використання резервного фонду визначається статутом товариства. Кошти фонду використовуються на покриття непередбачених збитків акціонерного товариства. За рахунок цього фонду в разі нестачі чистого прибутку можуть виплачуватись відсотки за облігаціями і дивіденди за привілейованими акціями, а також викупатися акції в акціонерів за відсутності інших коштів [18].
При розподілі чистого прибутку за відповідними напрямками враховують фінансовий стан акціонерного товариства.
Особливості організації фінансів визначаються характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, залежністю виробництва від природних чи кліматичних умов. Отже,фінанси акціонерних товариств – це економічні, грошові відносини, що виникають в результаті руху грошей і утворених на цій основі грошових потоків, пов`язаних з функціонуванням створених на підприємствах грошових фондів. Предметом управління фінансами є регулювання фінансових потоків. При цьому об’єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері грошового обігу, фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансово-господарської роботи підприємства.
Отже, організація фінансів акціонерного товариства – є однією з головних цілей, що дозволяє досягти головної мети діяльності підприємства, тобто отримання прибутку. Для ефективної організації фінансів акціонерного товариства розроблено ряд принципів, дотримання яких є запорукою досягнення бажаного результату. Організація фінансів акціонерного товариства неможлива без управління ними. Управління фінансами акціонерного товариства має на меті реалізацію фінансової політики підприємства. Управління фінансами акціонерного товариства, у свою чергу, здійснюється у кілька етапів, що дозволяє впровадити чітку організацію фінансів.
1.3.Фінансові методи регулювання діяльності акціонерних товариств
Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин на господарський процес. У господарській практиці акціонерні товариства широко застосовують такі фінансові методи: фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення і фінансове регулювання [11].
Процес розподілу і перерозподілу виробленого у суспільстві валового внутрішнього продукту, утворення і використання грошових фондів починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу, як фінансове планування.
Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань. У процесі фінансового планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів та напрями їх ефективного використання. За допомогою фінансового планування здійснюється економічне обґрунтування фінансових рішень та вибір їх альтернативних варіантів.
Результатом фінансового планування є розрахунок фінансових показників, які відображають формування, розподіл і використання фінансових ресурсів та втілюються у спеціальному документі — фінансовому плані. Особливість фінансового плану — він складається лише у грошовій формі [11].
При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов'язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.
Сукупність усіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат. Тобто управління фінансами — система методів і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб'єктів економічної діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.
