Оцінка конкурентоспроможності та удосконалення системи управління підприємства КСП “Ізюмська інкубаторна станція”
5
Міністерство освіти і науки України
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ
Кафедра менеджменту
КУРСОВА РОБОТА З МЕНЕДЖМЕНТУ
на тему:
Оцінка конкурентоспроможності та удосконалення системи управління підприємства КСП “Ізюмська інкубаторна станція”
студентки 5 курсу, групи МВ-37
за напрямом підготовки 6.030601
“Менеджмент”
Науковий керівник:
доц. Ольшанський О.В.
Харків 2011
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємства
1.1 Поняття та сутність конкурентоспроможності
1.2 Фактори, що визначають конкурентоспроможність товарів та показники конкурентоспроможності підприємства
1.3 Дослідження міжнародних, національних та галузевих факторів, які впливають на конкурентоспроможність торгівельних підприємств.
Розділ 2. Оцінка конкурентоспроможності на прикладі КСП “Ізюмська інкубаторна станція”
2.1 Стан та ефективність функціонування операційної системи підприємства
2.2 Аналіз конкурентоспроможності системи управління та інформаційно-технологічного забезпечення менеджменту підприємства.
Розділ 3. Розробка шляхів підвищення конкурентоспроможності та системи управління підприємством.
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку як вітчизняному, так і за кордоном.
Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками та торговими організаціями змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Такими шляхами можуть бути: створення товарів покращеного рівня якості, привабливості товару, рекламні компанії та нові нестандартні рішення в сфері маркетингу та менеджменту.
Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну. Всі ці параметри та умови формують конкурентоспроможній потенціал підприємства, а значить і на попит на товар.
Конкурентоспроможність - це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, економічним, технічним, естетичним, ергономічним характеристикам, але й по комерційним та іншим умовам його реалізації (терміни постачання, ціна, канали збуту, сервіс, реклама ).
Конкурентоспроможною вважається така продукція, яка має не тільки високі споживчі властивості, але і відповідає вимогам міжнародних стандартів щодо екологічної безпеки.
Випуск продукції, яка відповідає вимогам споживачів, і її реалізація завершують кругообіг господарських засобів підприємства, що дозволяє йому виконувати зобов'язання перед державним бюджетом, банком за позикою, робітниками і службовцями, постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Досягнення оптимальних показників своєї продукції та збільшення обсягу її реалізації є важливим завданням для кожного підприємства.
О`бєктом цього дослідження є КСП “Ізюмська інкубаторна станція” , який як і інші підприємтсва країни в сучасних умовах, повинні вміти виробляти конкурентоспроможну продукцію і бути готовим до ефективної роботи в режимі ринкових відносин.
Предметом дослідження є конкурентоспроможність підприємства КСП “Ізюмська інкубаторна станція”, як цілісного господарюючого елемента, суб’єкта економічної діяльності впливовість економічних факторів як на мікро- так і на макро- рівнях на конкурентоспроможність пвдприємства, продукції.
Задачі данної роботи – проаналізувати рівень конкурентоспроможності
та намітити шляхи щодо її підвищення, удосконалення системи управління підприємством
Мета роботи:
-розглянути та вивчити теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємства;
- зробити дослідження і визначити рівень конукрентоспроможності
підприємтсва в контексті з навколишнім середовищем;
- намітити шляхи поліпшення конкурентоспроможності та системи управління підприємством.
У процесі виконання роботи були використані наступні методи дослідження: монографічний, економіко-статистичний, математичний, балансовий, метод ланцюгових підстановок.
Джерелами інформації при написанні роботи послужили монографії, періодичні видання, річні звіти КСП “Ізюмська інкубаторна станція”, і інша періодична документація.
Розділ 1. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємства
1.1. Поняття та сутність конкурентоспроможності
В умовах високої насиченості товарних ринків, перевищення на них пропозиції над попитом, кожен товар (і ті, що стоять за ним, товаровиробник і продавець) змушений вести жорстоку боротьбу за переваги споживача. Безліч товарів одночасно пропонують однакові або різні способи задоволення однієї і тієї ж потреби покупців на рівних цінових умовах або таких, які не дуже відрізняються. У цій ситуації переваги споживача віддається товару, який в маркетингу визначається як конкурентоспроможний.
Розуміння того, що ховається за словом «конкурентоспроможність» ще не стійке. Оцінка довідкової, нормативно-технічної та методичної літератури показує, що в ній конкурентоспроможність розглядається із загальних позицій. Більшість публікацій об'єднує підхід до конкурентоспроможності як характеристики можливості збуту товару в умовах конкуренції. Таке визначення не розкриває сутність даної категорії, констатуючи і без того очевидну залежність збуту від конкурентоспроможності. При цьому втрачається зміст конкурентоспроможності конкретного товару, яка обумовлює розподіл попиту між ним та іншими виробів аналогічного призначення, що обертаються на ринку.
Поширеним є підхід до конкурентоспроможності як комплексу споживчих властивостей товару безвідносно до його вартості. При цьому передбачається, що низька конкурентоспроможність веде до зниження цін на товари і, навпаки, підвищення конкурентоспроможності зумовлює зростання цін. У даному випадку конкурентоспроможність ототожнюється з якістю продукції, хоча якість лише один із чинників конкурентоспроможності.
Якщо підійти до визначення конкурентоспроможності товарів через їх ціни, яка виходить з уявлення про ціну як універсальну характеристику товару, що відображає всі її споживчі властивості та властивості з обміну. Відмінність таких властивостей у конкуруючих виробів повинна проявлятися у різниці цін, яка, як вважають, і є конкурентоспроможністю цих товарів по відношенню один до одного.
Не можна робити вибір серед групи товарів-конкурентів виключно на основі зіставлення цін. Щоб виявити сутність категорії «конкурентоспроможність» продукції насамперед необхідно враховувати, що вона в умовах ринкової економіки, повинна розглядатися з точки зору споживачів [5].
Основним принципом оцінки конкурентоспроможності товару є його зіставлення з відповідними потребами покупця. Ринок являє собою ту сферу суспільних відносин, де товари, конкуруючи між собою, проходять порівняння та перевірку на відповідність вимогам споживачів і де виявляється їх відхилення від цих вимог. При здійсненні покупки кожен покупець здійснює процес вибору необхідного йому виробу серед цілого ряду аналогів і купує саме той виріб, який найбільшою мірою задовольняє його потребу.
Найбільше визнання серед товарів, призначених для задоволення даної суспільної потреби, отримує той, який більш повно відповідає їй у порівнянні з товарами-конкурентами. Це й виділяє його із загальної товарної маси, забезпечує успіх в конкурентній боротьбі, іншими словами, дозволяє говорити, що товар був конкурентоспроможний.
Прагнучи до споживання товару, який найбільшою мірою відповідає потребі (тобто володіє найбільшим споживчим ефектом), споживач не може не думати про витрати, які будуть пов'язані з цим товаром. Природно, що він прагне досягти оптимального співвідношення споживчих властивостей виробу та своїх витрат, тобто отримати максимум споживчого ефекту на одиницю витрат. Тому, для визначення конкурентоспроможності істотним є не тільки порівняння товарів за ступенем відповідності конкретнії потребі, але й облік витрат споживача, пов'язаних з даними товарами.
Таким чином, витрати споживача на задоволення його потреби за допомогою даного товару складаються з двох статей:
- Витрат на купівлю (продажна ціна);
- Витрат, пов'язаних з витратами на експлуатацію виробу протягом терміну його служби (ремонт, догляд, технологічне обслуговування, придбання запасних частин, енергоспоживання та ін) У цілому ж загальна сума цих витрат виступає для споживача в якості ціни задоволення потреби (ціни споживання).Рівень ціни споживання представляється для покупця складовим елементом конкурентоспроможності товару і залежить, перш за все, від споживчих властивостей конкретного виробу.
Витрати на задоволення потреби визначаються умовами придбання та споживання, які пов'язані із соціально-економічним становищем споживачів, наявністю послуг, їх вартістю, віддаленістю підприємств сервісу, а також залежать від факторів загальноекономічної характеру. Часто витрати, що виникають в процесі споживання, з багатьох видів виробів суттєво перевищують продажну ціну.
Таким чином, конкурентоспроможність можна визначити як комплексну характеристику товару, що визначає його перевагу на ринку в порівнянні з аналогічними виробами-конкурентами як за ступененем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення, що забезпечує можливість реалізації цього товару в певний момент часу на конкретному ринку.
Звідси випливає, що конкурентоспроможність обумовлюється якісними і вартісними особливостями товару, які враховуються покупцем відповідно до їх безпосередньої значимості для задоволення потреб. При цьому, серед товарів аналогічного призначення більшою конкурентноздатністю (К) на ринку має той, який завдяки своїм властивостям забезпечує найбільший корисний ефект (Р) по відношенню до ціни споживання (С). Тому умова переваги одного з товарів всім іншим має вигляд:
К = Р / С max
Завжди слід пам'ятати, що спроба торгівлі неконкурентоспроможними товарами втрачає будь-який сенс, тому що приносить одні збитки - як фінансові, так і моральні. З іншого боку немає, і не може бути «абсолютної» конкурентоспроможності або неконкурентоспроможності: обидва ці поняття пов'язані з ринком і часом, а також різноманітними факторами, що впливають на ринок.
Конкурентоспроможність продукції тісно прив'язана до конкретного ринку (внутрішнього, регіонального, загальнонаціональних, міжнародних і т.д.) і вимог суворо певних груп споживачів. Так, надмірна гонитва за «зайвою» якістю може зробити товар недосяжним для тих груп споживачів, для яких він призначений і, отже, не забезпечить йому «необхідний» рівень конкурентоспроможності. У ряді випадків для успішної реалізації товар може не мати самий високий технічний рівень. На практиці трапляються випадки, коли виріб, що відповідає з технічної точки зору світовим стандартам, не знаходить активного збуту на конкретному ринку, тобто не має належної конкурентоспроможності.
Крім вимог до товару, що висуваються кожним окремим споживачем, існують і вимоги, загальні для всіх товарів до їх виконання. Це нормативні параметри, які встановлюються: діючими міжнародними (ISO тощо) і регіональними стандартами; діючими законами, нормативними технічними регламентами країни-експортера і країни-імпортера, вимогам до ввозу в країну продукцію фірм-виробників даної продукції; патентною документацією. Якщо хоча б одна з цих вимог не буде виконана, то товар не може бути введений на ринок.
Конкурентоспроможність товару, як уже зазначалося, є відносною величиною, і не тільки тому, що виражається безвимірним показником. Істотний вплив на даний показник надає фактор часу. Під впливом науково-технічного прогресу, моди та зростаючих вимог ринку рівень конкурентоспроможності постійно знижується. Цей процес можна сповільнити, але зупинити неможливо. Тому новостворена продукція повинна володіти певним запасом конкурентноздатності і тим більшим, чим більше період її освоєння.
Підхід до оцінки товару з позиції виробника традиційний і виражає, перш за все, стратегію продажів, досягнення їхньої безумовної рентабельності. Рентабельність його власної діяльності - основна умова комерційного успіху. Для забезпечення переваг товару, що постачається за рівнем ціни, якості, умов постачання та сервісу, виробник змушений, як правило, витрачати додаткові кошти, які виділяються їм з прибутку. Тому для виробника умови конкурентоспроможності його товару в практичному плані оцінюється як відношення загальної виручки від реалізації та сукупними витратами на виготовлення, доставку товару і його сервісне обслуговування. При цьому продавці неодмінно повинні використовувати оцінку конкурентоспроможності їхніх товарів з позиції покупців, як один з найважливіших орієнтирів у своїй роботі в умовах ринкової конкуренції [8].
Конкурентноздатний товар, як правило, може виробляти тільки конкурентноспроможне підприємство, а для такого підприємства потрібні певні умови, які характеризуються як конкурентоспроможність країни. Ця нерозривний ланцюжок взаємозалежності давно помічена і уважно вивчається.
Таким чином, конкурентоспроможність з точки зору споживача, - це більш висока в порівнянні з аналогами-замінниками співвідношення сучасних якісних характеристик товару і витрат на його придбання та споживання при їх відповідності вимогам певного сегмента. С точки зору виробника конкурентоспроможність продукції - це досягнення безумовної рентабельності у своїй діяльності і створення позитивного іміджу у своїх споживачів.
1.2. Фактори, що визначають конкурентоспроможність товарів та показники конкурентоспроможності підприємства
Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду факторів, що впливають на те, яким товарам віддають перевагу покупці, і цим визначають обсяг їх реалізації на даному ринку. Ці фактори можна вважати компонентами (складовими) конкурентоспроможності і розділити на три групи: техніко-економічні, комерційні, нормативно-правові чинники.
Фактор конкурентноздатності - безпосередня причина, наявність якої необхідна і достатня для зміни одного чи декількох критеріїв конкурентоспроможності. Аналіз причин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності продукції та встановлення факторів, що підвищують конкурентноздатність, так званий факторний аналіз, - важливий момент у діяльності підприємств - виробників і підприємств-продавців. Факторний аналіз є частиною загальної схеми оцінки конкурентноздатності, яка проводиться при освоєнні нової продукції.
Техніко-економічні фактори включають: якість, продажну ціну і витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції/послуги. Ці компоненти залежать від: продуктивності та інтенсивності праці, витрат виробництва, наукомісткої продукції та ін
Комерційні фактори визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку. Вони включають:
- кон'юнктуру ринку (гостроту конкуренції, співвідношення між попитом і пропозицією даного товару, національні та регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію або послугу);
- наданий сервіс (наявність дилерської - дистриб'юторської пунктів виробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту та інших послуг, що надаються);
- рекламу (наявність і дієвість реклами і інших засобів впливу на споживача з метою формування попиту);
- імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни).
Нормативно-правові чинники відображають вимоги технічної, екологічної та іншої (можливо, морально-етичної) безпеки використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги (патентної чистоти і патентного захисту). У випадку невідповідності товару діючим в розглянутий період на даному ринку нормам і вимогам стандартів та законодавства товар не може бути проданий на даному ринку. Тому оцінка цієї групи факторів і компонент за допомогою коефіцієнта відповідності нормативам позбавлена сенсу. Дані фактори вступають як обмеження, обов'язкові до виконання.
Ці фактори визначальним чином впливають на конкурентоспроможність продукції (послуг). Отже, конкурентоспроможність залежить від розглянутих вище факторів. Визначити характер цієї залежності і виразити її кількісно важко, однак її наявність є стимулом для пошуку шляхів оцінки та підвищення конкурентоспроможності. Більше всього для цієї мети підходять експертні методи. При цьому доцільно вивчати вплив зазначених факторів на якості товарів [2,12].
Конкурентоспроможність товарів більш повно розкривається через систему її показників. Вони являють собою сукупність критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності виробів. Основою для побудови системи показників конкурентоспроможності є аналіз взаємодії потреби і товару, в ході якого здійснюється їх порівняння та виявляється ступінь відповідності один одному. Сумарний корисний ефект кожного товару по суті представляє похідну декількох чинників, найважливішим з яких є якість виробу. Саме воно є найважливішим критерієм успіху товарів в конкурентній боротьбі на ринку [7].
Для оцінки рівня конкурентоспроможності застосовують схему одиничних, групових (зведених, узагальнених, комплексних) та інтегральних показників. В основі розрахунку одиничних, комплексних та інтегральних показників - параметри, що характеризують конкурентоспроможність продукції, які поділяються на: технічні, економічні та організаційно-комерційні [3].
Технічні показники характеризують технічне вдосконалення продукції, під яким розуміється сукупність найбільш істотних властивостей продукції, що визначають її якість і характеризують науково-технічні досягнення у розвитку даного виду продукції. Технічні показники включають класифікаційні та оціночні.
Класифікаційні показники характеризують призначення та область застосування даного виду продукції. Значення цих показників дозволяє віднести зразки, що є на світовому ринку, до групи аналогів оцінюваної продукції. Для зіставлення оцінюваного та базового зразків вони не використовуються.
Оціночні показники кількісно характеризують ті властивості, які утворюють якість товару. Вони використовуються для нормування вимог до якості та порівняння різних зразків товарів, віднесених до одного класу за класифікаційним показниками.
За роллю, що виконується при оцінці конкурентоспроможності, оціночні показники поділяють на дві групи: регламентовані і порівняльних.
Особливу групу оціночних показників складають регламентовані показники. Вони характеризують патентну чистоту товарів вимоги їх сертифікації та відповідності міжнародним національним та регіональним стандартам та законодавству. При плануванні виходу на ринок у першу чергу слід отримати інформацію по затвердженим в законодавчому порядку або прийнятим в торговій практиці стандартам якості і врахувати їх в роботі щодо вдосконалення продукту. Особливій жорсткості підлягають в даний час в більшості країн стандарти якості, що забезпечують екологічну чистоту, високу ступінь уніфікації продукції, заходи безпеки і захисту здоров'я людини.
До регламентованних слід віднести також показники взаємозамінності і сумісності. Вони характеризують насиченість товару стандартними уніфікованими й оригінальними складовими частинами, а також рівень уніфікації з іншими виробами.
З позицій конкретного споживача найважливіше значення в оцінці конкурентоспроможності мають зіставлення функціональних, ергономічних та естетичних показників, а також надійності в споживанні [18].
Функціональні показники визначають, яку основну потребу і яким саме способом задовольняє товар як предмет споживання на відміну від інших товарів, які створюються на ринку. Вони характеризують корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і прогресивного закладаються в неї технічних рішень. Чим вище значення функціональних показників, тим повніше виріб задовольняє потреби людини. Номенклатура цих показників для різних товарів неоднакова. Вона визначається їх призначенням.
Виконання виробом споживчих функцій багато в чому залежить від його конструктивно-технічного рівня, вихідних матеріалів та якості виготовлення.
Показники надійності товарів в споживанні близькі до функціональних, тому що визначають, як виконує предмет споживання свою функцію протягом терміну експлуатації, зберігаються чи основні параметри його функціонування в часі і в межах, що відповідають заданим умовам споживання. Надійність - це якість, розгорнуте в часі. Часовий фактор експлуатації товару відіграє суттєву роль для споживача, бо дозволяє, з одного боку, більше отримувати корисний ефект від вироби, а з іншого - істотно заощаджує час і кошти, пов'язані з ремонтом або заміною виробу.
Будучи складною властивістю, надійність характеризується чотирма показниками - безпекою, довговічністю, ремонтопридатністю та ступінню зберігання. Для складних побутових машин і приладів мають значення всі групи показників. Для предметів споживання, що не виконують технічно складних функцій, а також виробів, що не підлягають ремонту, в якості основних показників надійності служать показники довговічності та ступінню зберігання.
Ергономічні показники забезпечують зручність і комфорт експлуатації виробів в системі "людина-середовище-виріб", оптимізацію фізичного та психічного навантаження на людину, пов'язаного з отриманням корисного ефекту. До групи ергономічних показників відносяться наступні підгрупи показників: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, а також психологічні.
Гігієнічні показники характеризують умови, які при експлуатації виробів впливають на організм і працездатність людини (освітленість і запиленість приміщення, температура і вологість повітря, гігроскопічності, вібрація та ін.)
Антропометричні показники характеризують відповідність конструкції виробу та його елементів формі та масу тіла людини, що забезпечує зручність користування виробом і раціональне витрачання енергії людини в системі "людина-виріб-середовище".
Фізіологічні та психофізіологічні показники визначають відповідність виробу силовим, швидкісним, енергетичним, нюховими і смаковими можливостям людини.
Психологічні показники характеризують відповідність виробу можливостям сприйняття і переробки інформації, а також закріплення і знову формуються навички (відповідність вироби сприйняттю, мисленню і пам'яті людини). Вони враховують легкість освоєння споживачем функціональних можливостей товару та алгоритми керуючих дій, швидкість вироблення навичок (способів) взаємодії з товаром та ін
Естетичні показники характеризують спроможність виробів виражати в чуттєво сприймаємо ознаках форми свою суспільну цінність (соціально-культурну значимість, ступінь доцільності, корисності, раціональності та ін.). Вони визначають естетичну цінність продукції і здатність задовольняти естетичні потреби людини. Естетичні показники можуть по-різному проявлятися в залежності від естетичних смаків споживачів, пануючих естетичних норм, умови навколишнього середовища, що склалася суспільної ситуації використання вироби. Ці показники змінюються у часі: то, що визнавалося гарним вчора, сьогодні може виявитися некрасивим. Особливо це притаманне предметам одягу та взуття, мода на які змінюється кожен сезон, а нерідко і по кілька разів за сезон.
До естетичних показників відносяться художня виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання і стабільність товарного вигляду.
Завдяки науково-технічної революції з її гігантськими можливостями підвищення споживчих властивостей продукції формує сприятливі умови для використання нецінових факторів конкурентоспроможності. Оскільки витрати покупця включаються тільки в оплату товару по продажній ціні, перевага за ціною далеко не завжди зумовлює перевагу одного постачальника над іншим, навіть у разі ідентичного якості конкуруючих продуктів. Отже, в процесі конкуренції ціна товару впливає на його ринковий успіх в тій мірі, в якій її відмінність від ціни товару-аналога не компенсується різниці, між іншими витратами покупця, пов'язаними з придбанням та використанням продукції. Тому при аналізі економічних показників конкурентоспроможності повинні розглядатися не тільки ціни аналізованого і конкуруючого товарів, але й всі інші витрати споживача [17].
Показник сукупних витрат споживача отримав назву ціни задоволення потреб або ціни споживання, що є найважливішим з нецінових факторів конкурентоспроможності в умовах ринку. До економічних показників, що визначає конкурентоспроможність товарів, відносяться повні витрати споживача (одноразові витрати) і витрати, пов'язані з їх експлуатацією (експлуатаційні або поточні) .
Одноразові витрати являють собою постійну складову ціни споживання. В загальному вигляді вони включають: витрати на придбання (ціна товару); витрати на транспортування товару до місця використання; вартість установки, монтажу, приведення в працездатний стан.
Поточні (експлуатаційні) витрати є змінною складовою ціни споживання. Вони включають: витрати на експлуатацію (паливо, енергія, хімчистка, придбання основних і допоміжних матеріалів), витрати на ремонт та придбання запасних частин, витрати на післягарантійне технічне обслуговування, податки, страхові внески, витрати на експлуатацію виробу після вироблення ресурсу.
Склад і структура ціни споживання визначаються призначенням вироби, рівнем якості, соціально-економічним становищем споживача, наявністю послуг та іншими факторами. Поряд з вищеназваними складовими в структуру витрат можуть включатися й інші елементи, що характеризують індивідуальні особливості товару. Ціна споживання залежить також від тривалості життєвого циклу товару у споживача: чим довше він експлуатується, тим більші експлуатаційні витрати і тим нижче частка початкової ціни в загальній сумі витрат. Оскільки ціна споживання має змінну і постійну складові, необхідно враховувати терміни експлуатації товарів. Період, за який досягається оптимальний рівень ціни споживання при нормальній інтенсивності експлуатації, називається економічним ресурсом виробу. З його закінченням споживач повинен припинити використання даного товару і замінити його новим або провести ремонт, тобто відновити в тій чи іншій мірі економічний ресурс.
