Оцінка кредитоспроможності підприємства (на прикладі ТОВ УПП «Євромед»)

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

на тему: «Оцінка кредитоспроможності підприємства»

(на прикладі ТОВ УПП  «Євромед»)

Студентки V курсу 28 ЕФ-08 групи

Напряму підготовки «Економіка і підприємництво»

Спеціальності «Фінанси»

Шпонарської М. А.

Керівник: Юрчишена Л. В.

к.е.н., доцент

                                              національна шкала _________

                                              кількість балів _______ оцінка ECTS ______

                                              члени комісії ______ _____________________

                                                                     (підпис)  (прізвище та ініціали)

                                                                     ______ _____________________

                                                                     (підпис)  (прізвище та ініціали)

                                                                     ______ _____________________

                                                                     (підпис)  (прізвище та ініціали)

м. Вінниця – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДРИЄМСТВА

1.1. Поняття та сутність кредитоспроможності підприємства

1.2. Необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства

1.3. Методи оцінки кредитоспроможності  підприємства

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ  ТОВ УПП “ЄВРОМЕД”

2.1. Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ УПП “Євромед”

2.2. Аналіз кредитоспроможності ТОВ УПП “Євромед”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Методи покращення оцінки кредитоспроможності підприємства

3.2. Використання інформаційних технологій при оцінці кредитоспроможності ТОВ УПП “Євромед”

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Зміни у взаємовідносинах між комерційними банками і суб'єктами господарювання пояснюються змінами, що відбуваються в економіці України. Висока ризикованість банківської діяльності головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів.

Аналіз структури активів  банківської системи України  свідчить про те, що більш третини  з них доводиться на кредитний  портфель. Кредитні операції банку  є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення засобів.

Відповідно до теперішніх умов господарювання, українські комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері.

Початковим етапом в оцінці можливостей потенційного клієнта, який бажає отримати кредит, є визначення банком можливості позичальника повернути основну суму кредиту в обумовлений час і сплатити відсотки за користування ним.

Один з основних способів уникнення неповернення позики є  ретельний і кваліфікований відбір потенційних позичальників. Головним засобом такого відбору є економічний  аналіз діяльності клієнта з позиції  його кредитоспроможності. Під кредитоспроможністю  розуміється такий фінансовий стан підприємства – позичальника, яке  дає упевненість в ефективному  використовуванні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що оцінка кредитоспроможності підприємства формується на всебічному і ґрунтовному аналізі усієї інформації, що дає змогу оцінити кредитний ризик неповернення кредиту.

Мета даної курсової роботи полягає у проведенні оцінки кредитоспроможності ТОВ УПП “Євромед” та знаходженні шляхів підвищення рівня.

Завданням курсової роботи є:

- розглянути основні теоретичні засади оцінки кредитоспроможності підприємства;

- оцінити рівень кредитоспроможності  підприємства, на прикладі ТОВ  УПП “Євромед”;

- запропонувати напрями  покращення оцінки кредитоспроможності  підприємства.

Предметом дослідження є  теоретико-методологічні засади оцінки кредитоспроможності підприємства.

Об’єктом дослідження  даної курсової роботи є оцінка кредитоспроможності ТОВ УПП “Євромед”.

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДРИЄМСТВА

1.1. Поняття та сутність кредитоспроможності підприємства

Кредитоспроможність – правовий і господарсько-фінансовий стан позичальника, який визначає наявність передумов для одержання ним кредитів, а також їх погашення у встановлені строки.

Кредитоспроможність – наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, здатність забезпечити оперативне перетворення активів на ліквідні кошти, спроможність у разі потреби мобілізувати додаткові кошти.

Автори досліджень у даній  галузі досить часто дають визначення кредитоспроможності в залежності від потреб конкретної ситуації, то зводячи до поняття платоспроможності (здатність вчасно та повно розрахуватись за своїми зобов’язаннями)[5, с.15], то визначаючи лише як спроможність генерувати грошові потоки від проекту, на який необхідно отримати кошти.

Окремі автори розглядають  дане питання виключно з позиції  банку, визначаючи поняття кредитоспроможності  як реального правового й фінансово-господарського стану позичальника, на основі оцінки якого банк приймає рішення про  початок (продовження) або припинення кредитних відносин з ним [4]. Таке визначення включає як наявність передумов для одержання позик позичальником, так і можливість погасити їх у встановленні кредитним договором строки, але виключно для банку.

Більш широке визначення дають  Терещенко О.О. та Лахтіонова Л.Д., говорячи, що кредитоспроможність – це такий фінансовий стан підприємства, який засвідчує наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його [6, с.235].

Дотепер серед економістів  немає єдиного поняття та розробленої  універсальної методики визначення рівня кредитоспроможності для  уніфікації підходу до всіх підприємств  та можливості самостійного аналізу  ними власного стану для прийняття  відповідних рішень щодо можливості залучення коштів, альтернативних джерел та необхідності удосконалення діяльності в проблемних областях. Це пояснюється  тим, що підприємства значно відрізняються за характером своєї виробничої і фінансової діяльності, тому створити єдині універсальні і вичерпні методичні вказівки щодо вивчення кредитоспроможності неможливо. Це підтверджується практикою нашої країни.

Варто зауважити, що в Україні  НБУ також розробляє для комерційних  банків рекомендації щодо визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників. Згідно з “ Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків ” від 06. 07. 2000 р. № 279 критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог цього положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників на підставі аналізу їх балансів та звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника, яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення про кредитування [15].

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови  стабільної реалізації й одержання  виручки, достатньої за обсягом, щоб  виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків  і всіх зобов'язань у нього  залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Найвища ознака фінансової стійкості підприємства – його здатність функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові засоби, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасно повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.

Найбільш розповсюдженими  видами залучення коштів українськими підприємствами сьогодні є: отримання  банківського кредиту, емісія облігацій, застосування векселів та комерційне кредитування між підприємствами-контрагентами  в межах господарських операцій. Для кожного суб’єкта цих операцій є важливим отримання найповнішої  інформації про кредитоспроможність  позичальника, але в залежності від  умов значно різняться способи отримання  даних та якість кінцевої оцінки.

При банківському кредитуванні зараз досягається найбільша  результативність аналізу кредитоспроможності, що зумовлюється значним досвідом роботи з підприємствами та можливості отримання  достатнього обсягу інформації для  оцінки. Проблемою тут є недостатня співпраця між банками з метою  накопичення спільної інформації, що пояснюється, як правило, небажанням безкоштовно  ділитися напрацюваннями та підтримувати конкуруючі фінансово-кредитні організації.

Неможливо не враховувати  такого важливого виду залучення  коштів підприємствами як комерційний  кредит в рамках господарських операцій між компаніями, який для багатьох є основним джерелом отримання залучених  коштів.

У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов'язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції [16].

Для оцінювання фінансового стану підприємства враховуються показники його діяльності:

1) обсяг реалізації продукції;

2) прибутки і збитки;

3) рентабельність;

4) ліквідність;

5) грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);

6) склад і динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості.

А також:

- ефективність управління підприємством;

- наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства

- ринкова позиція підприємства.

Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які показники банк звертатиме особливу увагу. До них належать такі:

1) фінансові коефіцієнти – дають можливість оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

2) рух грошових коштів – аналіз цього фактора дає змогу виявити сезонну потребу підприємства у грошових коштах;

3) оцінка ділового середовища підприємства – здійснюється за допомогою таких показників:

- форма власності (вказує на міру ризику повернення кредиту і хто несе відповідальність);

- вид діяльності (визначаються перспективи розвитку);

- постачальники (оцінюється їх надійність);

- конкуренція;

- виробничі потужності (основні засоби);

- керівництво й організація (кваліфікація, досвід керівників, вакансії, ведення сучасних методів управління, маркетингу, контролю);

- сильні й слабкі сторони клієнта – позичальника.

На підставі оцінки кредитоспроможності  підприємства й ефективності комерційної  угоди банк приймає рішення про  можливість видачі підприємству кредиту  й укладає з ним кредитний  договір [17].

1.2. Необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства

Кредитор, надаючи кредит, виступає організатором кредитного процесу, захищаючи свої інтереси і  повинен у кожному випадку  визначити ступінь ризику, який він  готовий взяти на себе. Виходячи з об’єктивної економічної основи, кредитор обирає такі сфери вкладення  позикових коштів, кількісні параметри  позички, методи її погашення, умови  кредитної угоди, за яких створювалися б передумови для своєчасного  і повного повернення відданої в  борг вартості. Однак зворотний рух  зазначеної вартості залежить від кредитоспроможності  позичальника, який використає її у  своєму обороті, від загальної економічної  кон’юнктури ринку.

Кредитна угода припускає  виникнення зобов’язання позикоодержувача повернути відповідний борг. Конкретна  практика говорить, що наявність зобов’язання (у різних його формах) ще не означає  гарантії і своєчасного повернення боргу. Виникнення інфляційних процесів в економіці може викликати знецінення суми наданої позички, а погіршення фінансового стану позичальника – порушення термінів повернення кредиту.

Реальною гарантією повернення кредиту є виторг (дохід) лише у фінансово стійких підприємств. До них відносяться підприємства, що мають високий рівень рентабельності і високу забезпеченість власним капіталом. У таких підприємств відбувається не тільки систематичний приплив коштів, але й приріст коштів у частині утворення прибутку, а також поповнення власного капіталу.

Створення для кредитора  системи гарантій своєчасного повернення кредиту здобуває в Україні особливу актуальність у зв’язку з нестійкістю  фінансового стану багатьох позикоодержувачів, недостатнім досвідом роботи в ринкових умовах суб’єктів підприємницької  діяльності, банків, юристів.

Будь-яка методика проведення оцінки кредитоспроможності підприємства має містити правовий аналіз, а  також якісний та кількісний аналіз.

Правовий аналіз – це аналіз фінансово-господарської діяльності на предмет її відповідності чинному  законодавству України, аналіз управлінських  і трудових відносин, відносин між  засновниками, окрім цього враховується правове поле діяльності між центральним  офісом і філіалами компанії.

Якісний аналіз – вивчення управлінської структури суб’єкта господарювання, фінансових і стратегічних планів підприємства, специфічної документації, визначення ніші ринку, яку займає компанія та аналіз її господарської діяльності.

Кількісний аналіз – аналіз показників за даними звітності, який визначає фінансову діяльність і  фінансовий стан фірми. В процесі  аналізу використовуються як стандартні підходи для проведенні аналізу (аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників, аналіз рентабельності), так і спеціальні розробки для визначення фінансового стану підприємства та тенденцій його розвитку [11, с.283].

В зарубіжній практиці відомі наступні системи оцінки потенційних  позичальників, які скорочуються по першим літерам факторів, що оцінюються:

– CAMPARI у Великобританії (Character – репутація позичальника, Ability – оцінка бізнесу позичальника, Means – аналіз необхідності звернення за позикою, Purpose – мета кредиту, Amount – обґрунтування суми кредиту, Repayment – можливість погашення, Insuranse – спосіб страхування кредитного ризику);

– PARSER у Великобританії (Person – інформація про персону потенційного позичальника, його репутацію, Amount – обґрунтування суми кредиту, Repayment – можливість погашення, Security – оцінка забезпечення, Expediency – доцільність кредиту, Remuneration – винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту);

– Правило п’яти «С» у США (Capasity – спроможність погасити позику, Character – репутація позичальника (чесність, порядність, сумлінність) Capital – капітал, володіння активом як передумова можливості погашення кредитної заборгованості, Collateral – наявність забезпечення, Conditions – економічна кон’юнктура та її перспективи);

– Методика Асоціації російських банків враховує наступні фактори: “ солідність ” – відповідальність керівників, своєчасність розрахунків за раніше отриманими кредитами, “ здатність ” – виробництво і реалізація продукції, підтримка її конкурентоспроможності, “ прибутковість ” – перевага вкладення в даного позичальника, “ реальність ” – досягнення результатів проекту, “ поворотність ” – за рахунок реалізації матеріальних цінностей позичальника, якщо проект не виконається, “ забезпеченість ” кредиту юридичними правами позичальника [7, с.375].

В Україні найчастіше оцінку кредитоспроможності проводять  банки, які намагаються використовувати  всю доступну інформацію за всіма  видами фінансово-господарської діяльності підприємств, про що свідчить структура  анкет та кредитних заявок різних банків. В основу багатьох методик  визначення кредитоспроможності позичальника, які застосовуються українськими банками  при наданні кредиту, закладено  досвід зарубіжних кредитних установ.

Отже, основними необхідними  факторами оцінки кредитоспроможності  юридичних осіб можна виділити наступні:

- фінансовий стан підприємства (платоспроможність, ліквідність балансу, фінансова стійкість та стабільність);

- оцінка ділової активності (оцінюється ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів);

- перспективи на ринку;

- економічні передумови погашення кредиту (наявність активів, що за визначенням будуть приносити економічні вигоди, можливість залучити додаткові кошти з альтернативних джерел, наявність забезпечення тощо);

- готовність повернути кошти (репутація, сумлінність);

- правоздатність та дієздатність позичальника;

- ймовірність дефолту (це стан у кредитних відносинах, що настає, коли позичальник не виплачує свої борги або платежі, порушення платіжних зобов'язань позичальника перед кредитором, нездатність проводити своєчасні виплати за борговими зобов'язаннями або виконувати інші умови договору позики).

Для того, щоб якнайточніше наблизитися до реального стану, необхідно аналізом охопити всі  сфери та аспекти, проте нестача  інформації, недостатня впевненість  у її якості, обмеженість у часі для проведенні оцінки кредитоспроможності  призводить до урізання методик, що не забезпечує однозначності та якості кінцевого результату.

Важливим є детальне вивчення даної проблеми та визначення оптимальної  методики оцінки кредитоспроможності, яка б дозволяла порівнювати  результати аналізу незалежно від  оцінювача. Але таку методику доцільно розробити для кількісного аналізу, якісний аналіз потребує в будь-якому  разі значного часу та відповідних  фахівців [9].

1.3. Методи оцінки кредитоспроможності  підприємства

В Україні НБУ розробляє  для комерційних банків рекомендації щодо вивчення фінансового стану  і кредитоспроможності позичальників.

Критерії оцінки фінансового  стану позичальника встановлюються вітчизняними комерційними банками  самостійно на підставі ґрунтовної і  виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумками порівняльного  аналізу балансів, звітів про фінансові  результати та їх використання тощо. Позичальник  має мати фінансові передумови для отримання позики і бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк повинен визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе.

НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити свою власну систему  показників фінансової діяльності позичальників. Методика проведення оцінки фінансового  стану позичальників оформляється окремим положенням і затверджується правлінням комерційного банку.

Комерційний банк повинен  щоквартально проводити оцінку фінансового  стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового  стану клієнта має стимулювати  підприємство-позичальника підвищувати  ефективність своєї фінансово-господарської  діяльності.

Для здійснення оцінки фінансового  стану і кредитоспроможності  позичальника слід враховувати чітко  визначені об’єктивні показники  його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність; коефіцієнти  ліквідності; грошові потоки (надходження  коштів на рахунки позичальника) для  забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею; склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати  також чинники, які багато в чому носять суб’єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і  структурних змін в економіці  й галузі; наявність державних  замовлень та державної підтримки  позичальника історію погашення  кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо [8, с.163].

НБУ рекомендує комерційним  банкам використовувати для економічної  оцінки діяльності позичальників таку систему фінансових коефіцієнтів:

1) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності, який характеризує, наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашенні швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами. Розраховується за формулою:

Ка = ВА/ПЗ                                                                  (1.1)

ВА – високоліквідні активи (грошові кошти, поточні фінансові інвестиції); 

ПЗ – поточні зобов’язання.

Критичне значення становить 0,2. Значення в межах 0,25-0,35 свідчить про спроможність підприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності.

2) коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності - показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Розраховується за формулою :

Кпл= (ОА – З –Т)/ПЗ                                                     (1.2)

ОА – оборотні активи;

З – запаси;

Т – товари;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Теоретично значення коефіцієнта  вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

3) коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. Він розраховується як:

Кзл = ОА/ПЗ                                                           (1.3)

ОА – оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Критичне значення становить 1. Значення у межах 1-1,5 свідчить про  спроможність підприємства повністю розрахуватися  по своїх боргах за рахунок оборотних  активів. Зростання показника вище 2,5 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно  позначитись на доходності.

4) коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії) показує розмір залучених коштів на 1 гри. власних коштів. Характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Визначається за формулою:

Ка = ВК/ВБ                                                          (1.4)

ВК – власний капітал;

ВБ – валюта балансу.

Орієнтовне значення знаходиться  у межах 0,5-1. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і  незалежним від кредиторів є підприємство.

5) коефіцієнт маневреності власних коштів показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Характеризує ступінь мобільності використання власних коштів. Розраховується як:

Кмвк = (ВК – НА)/ВК                                         (1.5)

ВК – власний капітал;

НА – необоротні активи.

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених  в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта  немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,5 , що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу . Зростання цього показника в динаміці є позитивною тенденцією для позичальника [10].

6) рентабельність активів  - показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства та скільки прибутку припадає на 1 грн. активів. Розраховується за формулою:

Р = Пч/А                                                       (1.6)