Оцінка Платоспроможності підприємства

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

 імені Вадима  Гетьмана»

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

КУРСОВА РОБОТА

з «ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ»

на  тему: «Оцінка Платоспроможності підприємства»

Київ – КНЕУ – 2013

План

Вступ                                                                                                                    3

Розділ 1. Сутність, показники, та фактори, що визначають платоспроможність  підприємства.                                                                             5

Розділ 2. Аналіз та методика розрахунку показників платоспроможності підприємства.                                                                                                               12

Розділ 3. Оцінка та шляхи підвищення платоспроможності підприємства.   На прикладі ВАТ «Київський Ювелірний Завод»                                                   19

Висновки                                                                                                              24

Список використаних джерел                                                                               

Додатки                                                                                                                    

Вступ

Кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які  рішення у межах чинного законодавства. Але, ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансово-економічного стану підприємства. 

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств  вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність  підприємства як його здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності – є однією з умов конкурентоспроможності підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись за своїми боргами в обсягах та строках, передбачених договорами та законодавством, є необхідною умовою успішного функціонування на ринку, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Базовим підприємством  для написання курсової роботи було обрано Відкрите акціонерне товариство «Київський ювелірний завод», є не тільки найбільшим виробником ювелірних виробів для українського ринку, але і лідером в освоєнні нових технологій і матеріалів.. 

Головною метою  роботи є дослідження теоретичних  аспектів та отримання практичних навичок аналізу платоспроможності підприємства на базі ВАТ «КЮЗ».

Основними завданнями даної роботи є вивчення сутності платоспроможності підприємства та факторів, що її визначають, загальний  аналіз платоспроможності ВАТ «КЮЗ», а також, визначення шляхів щодо її підвищення.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є платоспроможність  підприємства. Предметом даної роботи виступають особливості аналізу платоспроможності ВАТ «КЮЗ».

Інформаційною базою дослідження є діюча  система нормативно-правових актів (закони України, Постанови Кабінету Міністрів тощо), фінансова інформація ВАТ «КЮЗ», матеріали публікацій у спеціальній і періодичній пресі та інші.

Розділ 1. Сутність, показники, та фактори, що визначають платоспроможність підприємства

Сучасні економічні умови господарювання вимагають  від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього  процесу.

Важливе місце  у системі аналізу і, як наслідок, у роботі підприємства посідає аналіз платоспроможності підприємства — його здатності вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності 

У деяких працях вітчизняних економістів поняття «ліквідності» та «платоспроможності» ототожнюються. Але слід звернути увагу на суттєву різницю між даними поняттями. Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду часу, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активу. Тобто ліквідність підприємства характеризує механізм перетворення фінансових або матеріальних активів у грошові кошти, з метою своєчасного виконання зобов'язань. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є: наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках; відсутність простроченої кредиторської заборгованості. [5]

Таким чином, поняття  платоспроможності і ліквідності  дуже близькі, але друге більш  містке. Від ступеня ліквідності  балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Ліквідність менш динамічна порівняно з платоспроможністю. Причина в тому, що по мірі стабілізації виробничої діяльності підприємства у нього постійно формується визначенаструктура активів та джерел коштів, різкі зміни яких порівняно рідкісні.

Фінансовий  стан в плані платоспроможності, навпаки,  може бути доволі мінливим, до того ж день у день: вчора підприємство було платоспроможним, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась - прийшов час розраховуватись з наступним кредитором, а у підприємства немає коштів на рахунку, оскільки не надійшов своєчасно платіж за поставлену раніше продукцію.

Для визначення стану платоспроможності підприємства використовують аналіз ліквідності  господарюючого суб'єкта.

Одним із найважливіших  аспектів аналізу ліквідності та платоспроможності є визначення впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Для цього використовуються такі методи: ланцюгових підстановок, індексний, абсолютних і відносних різниць, інтегральний та ін. [9]

Здійснюючи  та узагальнюючи результати аналізу, необхідно не тільки дати інтегральну оцінку фінансової стабільності й платоспроможності підприємства, а й розробити ряд заходів щодо поліпшення діяльності, де передбачити підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку.

Отже, показники  ліквідності та платоспроможності  мають важливе значення в системі  показників діяльності підприємства, оскільки забезпечують підтримку фінансової рівноваги підприємства.

Ліквідність слід розглядати як стан активів у їхньому обороті, який закінчується отриманням грошових коштів, що є необхідною умовою платоспроможності. Враховуючи, щооснову платоспроможності складають активи, яким притаманна різна ступінь ліквідності, можна вважати ліквідність якісною характеристикою платоспроможності.

Існують різноманітні визначення платоспроможності. Так, наприклад, платоспроможність підприємства – це його готовність постійно виконувати свої фінансові зобов’язання, строк сплати яких настав. Це здатність підприємства розраховуватися з кредиторами негайно, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби . [8]

Аналіз визначень сутності поняття «платоспроможність підприємства» свідчить про відсутність єдиного його розуміння авторами. Саме тому актуальною лишається проблема з’ясування сутності поняття платоспроможності підприємства. Див табл. 1.1 у додатку до 1 розділу.

Визначають такі основні види платоспроможності:(Див. Рис 1.1 у додатках до розділу 1):

1)За характером оцінки:

•  статична платоспроможність (досліджується у певному часовому періоді й показує здатність підприємства до виконання планових платежів та термінових зобов'язань протягом періоду);

• динамічна платоспроможність(проводиться на основі аналізу грошового обігу підприємства)

2) За періодом оцінки:

• фактична платоспроможність (характеризує платіжні можливості підприємства на дату оцінки);

• перспективна платоспроможність (визначає потенційні можливості виконання платіжних зобов'язань та витрат)

3) За характером визначення  платіжних засобів:

• грошова платоспроможність (тільки за рахунок наявних грошових коштів);

• майнова платоспроможність (за рахунок усіх видів оборотніх  активів підприємства);

• розрахункова платоспроможність (за рахунок наявних грошових коштів та реальних джерел їх зростання)

4) За характером визначення  платіжних потреб:

• боргова (бухгалтерська) платоспроможність (оцінка можливості виконання термінових зобов'язань);

• поточна платоспроможність (оцінка можливості продовження фінансування поточної діяльності);

• загальна платоспроможність (оцінка ступеня покриття усіх зобов'язань  та планових витрат) . [13]

Показниками низької  платоспроможності підприємства є  наявність:

• недоїмок з платежів до бюджету;
• простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів; 
• непогашених у встановлений строк банківських кредитів;
• заборгованості працівникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк. [9]

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

Важливим також  є встановлення причин втрати платоспроможності  підприємства(наприклад, щоб оцінити причини розвитку кризи та банкрутства підприємства). Такими причинами можуть бути:

• політичні, екологічні, кліматичні обставини;

• отримання  збитків від операцій із катастрофічним або недопустимим рівнем ризику;

• стабільна  збитковість окремих видів діяльності;

• помилки керівництва, персоналу або їхні навмисні дії  для заподіяння шкоди підприємству та банкрутства. [14]

Аналіз причин виникнення загрози банкрутства  є досить важливим з огляду на те, що саме він дає змогу виявити  ті питання і проблеми, які необхідно вирішити для виведення підприємства з кризового стану.

Питання підтримання  платоспроможності надзвичайно  актуальне сьогодні в Україні, про що свідчить проблема неплатежів у вітчизняній економіці та її наслідки. Оцінка рівня платоспроможності цікавить широке коло агентів ринку, а саме:

1) безпосередньо  підприємство, яке бажає об'єктивно  оцінити стан своїх справ і  розробити ряд заходів щодо  покращення ситуації або підтримки  нормального стану;

2) кредиторів, які  хочуть переконатись у спроможності  підприємства повернути борги;

3) інвесторів, які  мають бути впевнені щодо перспектив  розвитку підприємства і, як  наслідок, ефективності їх інвестиційного  проекту;

4) партнерів  по бізнесу, які зацікавлені  в надійних та стабільних стосунках. [10] 

Рівень платоспроможності підприємства визначається низкою факторів. Розглянемо основні з них.

По-перше, стан платоспроможності підприємства безпосередньо  залежить від розміру наявних  грошових коштів підприємства. Але  величина залишків грошових коштів на рахунках підприємства не повинна перевищувати розміри, необхідні для здійснення нормального процесу господарської діяльності, тому що надмірне їх зростання свідчить про неефективне управління коштами, що може негативно позначитись на результатах діяльності підприємства.

По-друге, рівень платоспроможності підприємства визначається його здатністю забезпечувати утворення  грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням  та платіжним потребам підприємства.

Згідно з  П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами, що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування і найефективніше їх використання.

Ще одним  важливим фактором, що визначає платоспроможність підприємства є раціональне управління дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємства. Підприємство повинно суворо слідкувати за строками погашення дебіторської заборгованості, не допускати її прострочення застосовуючи до порушників фінансові санкції; визначити для себе найоптимальнішу політику кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Позитивним фактором є скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості. [11]

Підприємство  повинне прагнути до найоптимальнішого  співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, для чого потрібно дотримуватись такого періоду погашення кредиторської заборгованості, щоб максимально скористатись єю і вчасно її сплатити.

Позитивним  фактором, що впливає на підвищення платоспроможності підприємства є зменшення середніх розмірів його матеріальних запасів за рахунок їх найоптимальнішого використання, реалізації зайвих, тощо, якщо це не є перешкодою для нормального ходу діяльності підприємства. Скорочення періодів обороту запасів і грошових коштів підприємства підвищує рівень його платоспроможності.

Одним з найвагоміших факторів, що формують рівень платоспроможності  підприємства на майбутні періоди є  політика фінансування активів підприємства. Вона виявляється в оптимізації  об'єму і складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу.

Вплив наведених  факторів на загальний рівень платоспроможності  підприємства можна деталізувати через  вплив на коефіцієнт покриття, що є  узагальнюючим показником платоспроможності, який характеризує платіжні можливості підприємства. Він показує якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами.

Нездатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав визначає неплатоспроможність підприємства.

Причинами неплатоспроможності  підприємства є :

— помилки в  розрахунках планових обсягів виробництва  і реалізації продукції, її собівартості;

— невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

—підвищення собівартості продукції;

—в умовах конкуренції  втрата каналів реалізації і постійних  покупців, замовників;

—неплатоспроможність  самих покупців і замовників з  різних на це причин;

—невиконання  плану прибутку і нестаток власних  джерел фінансування підприємства;

—інфляційні процеси  і податкова політика;

—значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

— низьке обертання  оборотного капіталу. [10]

Неплатоспроможність підприємства можна визначити і  візуально: відсутність грошей на рахунках в банках, наявність прострочених кредитів, позик, тривале порушення  термінів виплати заробітної плати  тощо, наявність простроченої кредиторської заборгованості постачальників тощо.

Розділ 2. Аналіз та методика розрахунку показників платоспроможності підприємства

Проведення аналізу  платоспроможності базується на використанні системи оціночних  показників, перелік яких залежить від методичного підходу до визначення їх рівня.

Статичний підхід дозволяє визначити етап платоспроможності  підприємства на будь-яку дату на основі інформації бухгалтерської звітності, підприємства, зокрема його балансу. Основними підходами до оцінки рівня статичної платоспроможності є метод групування балансу та метод коефіцієнтів.

Метод групування балансових даних передбачає оцінку стану платоспроможності  підприємства на основі розробки так  званого "балансу ліквідності" підприємства [12]. Ліквідність балансу підприємства визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства по його активах, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення цих зобов'язань. Аналіз ліквідності балансу підприємства полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності та розміщених у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, по строках їх погашення та розміщеними у порядку зростання строків.

Метод коефіцієнтів базується  на визначенні коефіцієнтів ліквідності  і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

а) порівняння із встановленими  нормативами (нормативний метод);

б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

в) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками фірм — провідних у даній галузі (бенчмаркінг).

Метод коефіцієнтів простий  у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

1. Оціночні коефіцієнти надають аналітику статичну інформацію (на певну дату) про платоспроможність підприємства, і, таким чином, об’єктивність аналізу знижується.

2. Інфляція дуже перекручує  дані балансових звітів, що також  негативно впливає на ступінь  об'єктивності аналізу.

3. Підприємство може  використати прийом «прикрашення»  звітності, щоб створити видимість  вищих показників. Наприклад, підприємство  взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти  утримувались декілька днів у  вигляді готівки на розрахунковому рахунку. Якщо в цей час складався баланс, то показники платоспроможності, розраховані методом коефіцієнтів, були б значно «прикрашені». Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспроможності підприємства.

За умов ринкових відносин, платоспроможність підприємства, тобто здатність розраховуватись по зобов'язаннях, є надзвичайно важливою. Платоспроможність, на мій погляд, найдоцільніше розраховувати на основі внутрішньогосподарських чинників як систему показників (коефіцієнтів) за даними діючої звітності. Вони повинні відбивати три стани фінансових коштів підприємства: стійкість фінансового стану, ефективність використання коштів, поточну платоспроможність (ліквідність).

Отже, оцінку платоспроможності підприємства можна здійснити використовуючи систему таких показників [6].(Див.Табл.2.1 у додатках):

1. Величина власних  оборотних коштів (функціонуючий  капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менше одного року). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, які займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. При інших рівних умовах ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Головним та постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. 

ВОК=ОА-КП

(Ф1.р.380 +р.430 – р.80)                                               (1.1)

2. Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (грошової  платоспроможності) (Кал) розраховується  як відношення грошових коштів  та короткострокових фінансових  вкладень до поточних зобов’язань :

Ка.л.= (ГК+КФВ) / ПЗ або Ф1.(р.220+р.230+р.240) / Ф1.р.620             (1.2)

Показує, яка  частина короткострокових зобов'язань  підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої ліквідності. Критичне значення 0,2 + 0,35. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака неплатоспроможності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння дохідності підприємства.

3. Маневреність  функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність. Для добре функціонуючого підприємства цей показник змінюється у межах від нуля до одиниці. При інших рівних умовах ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно та залежить, наприклад, від того наскільки велика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах. [12]

Км.к.= ГК/ВК або  Км.к.=(р.260-р.620) / (р.380)                                    (1.3)

 4. Коефіцієнт загального покриття (потенційної платоспроможості) (Кзп). Дає загальну оцінку ліквідності активів, вказуючи скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

Кзп=ОА/ПЗ або Ф1.р.260 / р.620                                              (1.4)

Показує ступінь  покриття поточних пасивів поточними  активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів.

Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства. [7]

5. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Показує можливість підприємства сплатити поточні зобов’язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. За своїм змістом є аналогічним коефіцієнту поточної ліквідності, але розраховується як відношення різниці поточних активів та виробничих запасів до поточних зобов’язань (норматив >0,5-1):

Кш.л = (ПА-ВЗ)/ПЗ або

Ф1.(р.260-р.100-р.110-р.120- р.130-р.140) / Ф1.р.620               (1.5)

6. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості (норматив 0,1). Розраховується як відношення власних оборотних коштів(сума підсумку за розділом 1 пасиву балансу мінус сума підсумку за розділом 1 активу балансу) до оборотних активів:

 Кз= ВОК/ ОА  або Ф1.(р.380+р.430-р.80) / Ф1.р.260                              (1.6)

Показує ступінь  покриття поточних зобов'язань власними оборотними активами. Підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його платоспроможності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати платоспроможності, зростання залежності від кредиторів.

7. Частка власних оборотних коштів в покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%.

Частина ВОК  в покритті запасів = ВОК / Запаси та Витрати,    або

Ф1.(р.380 +р.430-р.80)*100 / Ф1.( р.100+р.110+р.120+ р.130+р.140)   (1.7)

8. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю; то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким. Напрямок позитивних змін –збільшення.

Ф1.р.380+р.430+р.480-р.080+р.500+р.520+р.530+р.540)/ Ф1.∑(р.100+р.140)   (1.8)

9. Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки. Показує співвідношення найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Даний показник не враховує матеріальні запаси. Якщо коефіцієнт критичної оцінки високий, це може свідчити про те, що підприємство не кращим чином використовує свої фонди. 

Ккрит.оц=(ГК +Ринк.ЦП+ДЗ)/Пот.Пасиви, або

Ф1.(р.220+р.230+р.250+р.160+р.170+р.210) / Ф1. р.620                    (1.9)

10. Показник інкасації дебіторської заборгованості свідчить, скільки днів збут товарів у кредит залишається несплаченим, тобто не стягується дебіторська заборгованість. Середній період обороту дебіторської заборгованості  розраховується як відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до одноденного товарообороту за собівартістю:

Пер.інк.дз=ДЗ/Продаж у кредит: Кількість днів у періоді,  або

(Ф1.( р.160+170+210)поч.зв.року + .( р.160+170+210)кін.зв.р.))/2          (1.10)

Ф.2.(р.10/360)             

Показує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення. Позитивним фактом слід вважати скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості. Зростання цього показника може бути визнано доцільним тільки в умовах росту товарообороту та підвищення якості дебіторської заборгованості.

11. Тривалість кредиторської заборгованості. Фактично є протилежною величиною до показника оборотності кредиторської заборгованості. Іноді Ії навіть називають "Зворотним показником кредиторської заборгованості".