Оцінка потенційного банкрутства підприємства на прикладі ТОВ ВКФ «Ротекс»

Зміст

Реферат

Вступ……………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи оцінки банкрутства підприємства...........................................................................................7

1. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства…….………..………7

1.2 Причини виникнення стану банкрутства………………………….11

РОЗДІЛ 2 Оцінка потенційного банкрутства підприємства на прикладі  ТОВ ВКФ «Ротекс»………………16

2.1 Коротка фінансово-економічна характеристика підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»……………………………………………………………..……16

2.2 Показники для визнання підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» неплатоспроможним……………………………………………………….….26

2.3 Методи прогнозування можливого банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»……………………………………………………………….....29

Висновки  і пропозиції……………………………………………35

Перелік використаної літератури……………………………38

Додатки

Вступ

Банкрутство підприємств  є відносно новим явищем для економіки  України. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового  дефіциту, часто змінюваного законодавства, багато підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства.

Питанню аналізу банкрутства  підприємств в економічній науці  приділяється значна увага. Це зумовлене  тим, що:

• банкрутство певного суб’єкта господарювання призводить до порушення макроекономічної рівноваги;
• від того, на скільки об’єктивно проведено оцінку ступеня ймовірності банкрутства підприємства, залежить ціна підприємства, його інвестиційна привабливість, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави.

Таким чином, оцінка потенційного банкрутства підприємства є досить актуальною в Україні.

Актуальність і необхідність розв’язання проблем розробки заходів  попередження та уникнення банкрутства  і будь-яких кризових ситуацій на підприємствах  різної форми власності визначили  і обумовили мету даної роботи. Вона полягає в узагальненні теоретичних  положень та практики щодо аналізу  ймовірності банкрутства підприємств  та визначення заходів щодо попередження та уникнення банкрутства на прикладі підприємства.

Завданнями даної роботи являються:

• визначення сутності та причин виникнення банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»;
• визначення і аналіз системи показників оцінки стану підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»неплатоспроможним;
• визначення методів прогнозування можливого банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»;

Розділ 1 Теоретичні основи оцінки банкрутства підприємства

1.1 Поняття оцінки ймовірності банкрутства підприємства

В українському законодавстві  банкрутство визначається як визнана  арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність  і задовольнити визнані судом  вимоги кредиторів не інакше як через  застосування ліквідаційної процедури.

З позицій фінансового  менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків  господарюючого суб’єкта в процесі  його фінансової діяльності, внаслідок  якої воно нездатне задовольняти у  встановлений термін пред’явлені з  боку кредиторів вимоги й виконувати зобов’язання перед бюджетом.

Оцінка кризових факторів розвитку підприємства та прогнозування  імовірності банкрутства здійснюється задовго до прояву його явних ознак.  Така оцінка та прогнозування є предметом  діагностики банкрутства.  Оцінка ймовірності банкрутства – це система цільвого фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства.

 За своїм змістом  оцінка ймовірності банкрутства є діагностикою проблем, що виникли в поцесі функціонування підприємства та можуть викликати негативні наслідки для його життєдіяльності. Отже, основним завданням оцінки ймовірності банкрутства є створення аналітичного підгрунтя для розв'язання проблем, які виникають в процесі життєдіяльності підприємства [16,с.349].

 Сам процес оцінки ймовірності банкрутства потрібно розглядати як систему досліджень, які в сукупності дають можливість сформувати необхідні висновки стосовно стану, в якому опинилось підприємство, та можливі шляхи виходу з кризи.

Оцінка ймовірності банкрутства передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які входять до системи нагляду за поточною фінансовою діяльностю підприємства.

Оцінка ймовірності банкрутства не повинна обмежуватись констатацією факту наявності кризи на підприємстві, а й повинна надавати потрібну інформацію для розробки можливих шляхів виходу з неї.

Оцінка ймовірності банкрутства повинна розподілятися в залежності від ініціаторів антикризового процесу на наступні види:

1. Внутрішня діагностика банкрутства – здійснюється за ініціативи керівництва підприємства, або його власника;

2. Зовнішня діагностика банкрутства – ініціаторами можуть бути:

а)    кредитори, основною метою проведення діагностики банкрутства  є визначення  доцільної поведінки щодо підприємства-боржника;

б) інвестори (потенційні санатори), основною метою проведення діагностики банкрутства є обгрунтування доцільності участі в санації  підприємства [17,с.167].

Отже, як вже було зазначено  вище, оцінка ймовірності банкрутства є комплексним економічним дослідженням, яке має певну послідовність його проведення.

Оцінка ймовірності банкрутства  представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу.

 Основною метою оцінки ймовірності банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка маштабів кризи.

Об’єктами дослідження в процесі оцінки ймовірності банкрутства є:

- наявність збитків за результатами господарської діяльності та порівняння їх розмірів із розмірсми наявного власного капіталу;

-   наявність несплачених відсотків по боргам, кредитів, які не погашені у визначений термін;

-   обсяги сумнівної та простроченої дебіторської заборгованості щодо якої не було вчинено дій визначених законодавством;

-    наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом;

-    негативна динаміка показників фінансового стану підприємства;

-    тривалість операційного циклу та причини його продовження;

- кількісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, що отримана експертним шляхом або в результаті використання спеціальних індексів тв моделей [11,с.49].

Оцінка ймовірності банкрутства  забезпечує рання виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходо для їх нейтралізаціі. Іі ефект найбільше видно на стадії легкої кризи. Якщо при проведенні експрес-діагностики банкрутства було виявлено негативні явища та проблеми в діяльності підприємства потрібно переходити до наступного етапу діагностики банкрутства, у перебігу якого проводиться поглиблена діагностика банкрутства. Якщо ж ситуація визнана нормальною, процес діагностики банкрутства на даному підприємстві можна вважати закінчиним. 

На сьогодні існує чимало напрацювань щодо оцінки ймовірності  фінансової кризи (чи банкрутства) підприємства. Фактично будь-яку методику оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості  підприємства можна вважати такою, яка присвячена проблематиці прогнозування  фінансової неспроможності. У разі високої ймовірності неплатоспроможності  чи незадовільного фінансового стану  підприємство вважається таким, корму  загрожує фінансова криза та банкрутство. Аналіз проводиться здебільшого  з використанням інформації, яка  міститься в трьох основних формах звітності: Баланс (форма № 1), Звіт про  фінансові результати (форма № 2) та Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

У вітчизняній практиці значного поширення набули методики аналізу  фінансового стану та оцінки ймовірності  загрози фінансової кризи підприємства, які ґрунтуються на однофакторному аналізі показників фінансової звітності  або засновані на бальній системі  оцінювання з визначенням індексу (класу) ризикованості фінансового  стану підприємства.

Спільним для цих методик є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв’язків між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) і порівняння їх значень з нормативними та в динаміці. Висновки щодо якості фінансового стану робляться на підставі узагальнення результатів аналізу кожного показника (чи групи показників).

Зважаючи на ці та інші недоліки, наслідком застосування згаданих методик  на практиці високий рівень помилковості фінансових рішень. Уникнути зазначених недоліків під час оцінювання ймовірності фінансової кризи підприємства допомагає методологія дискримінантного аналізу, яка ґрунтується на емпірично-індуктивному способі дослідження та методах  математичної статистики. В економічній  літературі цей підхід є домінуючим саме при висвітленні питань, пов’язаних із оцінкою ймовірності банкрутства  підприємства. Так, фінансистам усього світу відомі модель Альтмана (1968, США), система аналізу Вайбеля (1973, Швейцарія), модель Беєрмана (1976) та модель Краузе (1993, Німеччина), системи показників Бівера (1966, США).

У теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз. В основуоднофакторного (одновимірного) дискримінантного аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певною системи показників) та відповідна класифікація підприємств в. Віднесення підприємства до категорії ”хворих” чи ”здорових” здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали інтерпретації. Загальний висновок про якість фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного із показників, які включені в спеціально підібрану систему, їх граничним значенням. Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля [13,с.302].

1.2 Причини виникнення стану банкрутства

Загрозу неплатоспроможності  та банкрутства підприємства на практиці пов'язують із фінансовою кризою, під  якою розуміють фазу розбалансованої  діяльності підприємства та обмежених  можливостей його впливу на фінансові  відносини. Розрізняють три фази фінансової кризи:

• фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
• фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
• кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації [16,с.329].

До зовнішніх чинників, які призводять до банкрутства підприємства відносять:

- економічні причини — спад виробництва, збільшення кількості збиткових підприємств, зростання дебіторської і кредиторської заборгованості, неплатоспроможність підприємств-партнерів тощо;

- політичні причини — політична нестабільність держави, недосконалість законодавства, високий рівень податків тощо;

- демографічні причини  — структура населення, рівень добробуту та інші фактори, що визначають розмір і структуру споживання, платоспроможний попит населення тощо;

- інші причини — загальний рівень культури (виробництва, поживання), посилення міжнародної конкуренції, банкрутство боржників підприємства, загальний розвиток науки і техніки, рівень технологій тощо.

Внутрішніми причинами виникнення банкрутства підприємства можуть бути:

• дефіцит власних оборотних активів, недосконалість механізму ціноутворення;
• бездіяльність юридичних служб підприємства;
• відсутність контролю за договірними відносинами;
• значна питома вага непродуктивних втрат;
• зростання дебіторської та кредиторської заборгованості;
• неефективне використання ресурсів, збільшення витрат;
• перевищення темпів росту витрат над темпами росту виручки від реалізації;
• збиткова діяльність підприємства;
• відсутність на підприємстві заздалегідь визначеної стратегії;
• недосконалість організаційної структури;
• втрата ринків збуту продукції з причин незадовільної якості рівня маркетингу;
• недосконала технологія виробництва;
• втрата культури виробництва і культури підприємства, яка включає професійно-кваліфікаційний склад персоналу, технічний рівень виробництва, соціально-психологічну атмосферу управлінського персоналу і всього колективу, його зацікавленість в ефективній роботі [20,с.35].

Під дією названих причин та факторів, які взаємопов'язані, може відбутися розлад організаційного, економічного і виробничого механізмів функціону.

Можна зробити більш детальну класифікацію причин виникнення банкрутства підприємств. Наведена класифікація враховує не тільки всі напрямки виникнення причин банкрутства в сучасних умовах, а й сприяє їх акумуляції з метою усунення або впливу на них.

Таблиця 2.1 - Класифікація причин виникнення банкрутства

У цілому, всі названі  причини кризи досить тісно взаємопов'язані  та створюють складний комплекс причинно-наслідкових  зв'язків. Досліджуючи діяльність того чи іншого підприємства, той чи інший  випадок фінансової кризи, можна  виділити певні специфічні причини  фінансової неспроможності, але всі  вони, як правило, зводяться до вище перелічених.

Типовими наслідками впливу вказаних причин та факторів на фінансово-господарський  стан підприємства є: втрата клієнтів та покупців готової продукції; зменшення  кількості замовлень та контрактів з продажу продукції, неритмічність  виробництва, неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості продукції та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних  оборотних активів та наявність  понаднормових запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів; підвищення тиску  на ціни; суттєве зменшення обсягів  реалізації та, як наслідок, недоодержання  виручки від реалізації продукції.

Таблиця 1.2 - Фактори, що зумовлюють різні види криз

Розрізняють три види кризи:

- стратегічна криза (коли  на підприємстві зруйновано виробничий  потенціал і відсутні довгострокові  фактори успіху);

- криза прибутковості  (систематична збитковість діяльності  зменшує власний капітал, і  це призводить до незадовільної  структури балансу);

- криза ліквідності (підприємство  є неплатоспроможним або існує  реальна загроза втрати платоспроможності) [18,с.95].

Основні фактори, які зумовлюють кожний із наведених видів кризи, подані в таблиці 1.2.

Між окремими видами кризи  існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричиняє  кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством  ліквідності.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою  правильної та своєчасної реакції на неї. Проте керівники більшості  вітчизняних підприємств не змогли своєчасно адаптуватися до нових  умов господарювання, за браком належної кваліфікації або навіть зумисне  довели свої підприємства до межі банкрутства.

Отже, банкрутство підприємств  — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів [17,с.26].

РОЗДІЛ 2 Оцінка потенційного банкрутства підприємства на прикладі  ТОВ ВКФ «Ротекс»

1. Коротка фінансово-економічна характеристика підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

Виробничо-комерційна фірма «Ротекс» організована в 2000 році як товариство з обмеженою відповідальністю, засновниками були фізичні особи.

ТОВ виробничо-комерційна фірма "Артем" є господарчим товариством  й у своїй діяльності керується  чинним законодавством, законом України "Про товариства з обмеженою відповідальністю", Уставом.

Місце знаходження суспільства: Україна, м. Запоріжжя, вул. Антенна 11-А.  Суспільство створене з метою організації діяльності по виробництву й реалізації товарів, продукції, послуг, а також витягу прибутку в інтересах учасників.

Предметом діяльності ТОВ  ВКФ «Ротекс» є:

- виробництво й реалізація фанери, брусів строганих, ДСП;

- ремонтно-будівельні, монтажні, оздоблювальні й пусконалагоджувальні роботи;

Галузевою приналежністю  підприємства є деревобробна промисловість.

ТОВ ВКФ «Ротекс» має самостійний баланс, просту круглу печатку; штампи, бланки з суспільним найменуванням, розрахунковий й інший рахунки в банках. Суспільство має власну емблему, а також зареєстрований у встановленому порядку товарний знак й інші засоби.

Організація процесу виробництва  на ТОВ  ВКФ «Ротекс» здійснюється у відповідності правовим нормам, установленими законодавством України.

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними  і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан [21,с.149].

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові  можливості. Він безпосередньо впливає  на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктів  господарювання прямо залежить від  результатів їх підприємницької  діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються  додаткові джерела коштів, які  в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища  підприємства. Брак або неправильне  формування і використання актів  може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного  та неритмічного забезпечення підприємницької  діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів  виконання підприємством своїх  зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками.

Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Показники , що характеризують фінансовий стан можна умовно розділити  на групи, що відображають різні сторони  фінансового стану підприємства. До них відносяться коефіцієнти  ліквідності; показники, які характеризують майновий стан підприємства, показники структури капіталу (коефіцієнти стійкості); коефіцієнти рентабельності; коефіцієнти ділової активності [12, с.312].

У таблиці 1.2 наведено основні показники, які характеризують майновий стан підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс» .

Таблиця 1.2 - Показники оцінювання майнового стану підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс» за 2010 рік

За звітний період відбулося  збільшення частки основних засобів  в активах . Тобто зросла частка засобів інвестованих в основні засоби.

 Коефіцієнт зношування основних засобів збільшився з 0,11 на початок звітного періоду до 0,12 на кінець звітного періоду. Але незначно. Тобто рівень фізичного й морального зношування основних фондів  залишився майже незмінним.

За звітний рік знизився коефіцієнт відновлення основних засобів з 1,8 до 0,6. Таким чином рівень фізичного й морального відновлення основних фондів зменшився до кінця звітного періоду. Що говорить про нестабільне фінансове становище підприємства.

Розглянемо показники  ділової активності  підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс» у аналізованому періоді (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 - Показники оцінювання ділової активності підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс»

Розглянемо кожен з  наведених показників окремо:

1. Коефіцієнт оборотності активів характеризує на скільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Іншими словами - скільки разів за звітний період активи обернулися в процесі ралізації продукції. З розрахунку видно, що відбулося зниження коефіценту з 1,67 до 0,86. Фінансове становище підприємства перебуває в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.