Оцінка розміру та структури власного капіталу

ЗМІСТ

Вступ                         3

1. Сутність і характеристика власного капіталу, його склад та оцінка             5
2. Нормативно-правова і облікова інформація та використання її для прийняття управлінських рішень                                              16
3. Оцінка динаміки та структури власного капіталу                       24
4. Визначення необхідності збільшення власного капіталу                      32
5. Узагальнення обліково-економічної інформації щодо стану та структури власного капіталу для прийняття управлінських рішень з підвищення фінансової стійкості підприємства                                          38

       Висновки  та пропозиції                            42

Списки використаних джерел                           44

Додатки                               48

ВСТУП 

Організація і функціонування підприємств України за умов розвитку ринкових відносин, розвиток акціонерних  товариств, вимагають нових підходів до системи управління їх фінансово-господарською  діяльністю. Ефективність управління фінансовими ресурсами підприємства значною мірою визначається єдністю  побудови бухгалтерського обліку й  аналізу таких нових для облікової  практики економічних процесів ринкового  господарства як формування та використання власного капіталу.

Окремі питання теорії, методики та оцінки стану та структури власного капіталу та прийняття управлінських рішень щодо впливу на фінансову стійкість підприємства подані у працях Бутинця Ф., Голова С., Крейніної М., Крупки Я., Литвина Б., Мниха Є., Пителя С., Сопка В., Усача Б., Шкарабана С. та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної проблеми. Проте, питання методики та оцінки стану та структури власного капіталу в акціонерних товариствах малодосліджені і є дискусійними. Так, потребують удосконалення методика обліку формування і руху власного капіталу акціонерного товариства, бухгалтерська звітність як джерело інформації для численних груп споживачів, облікова політика акціонерних товариств тощо.

Актуальність зазначених проблем, їх практичне значення і  недостатня теоретична розробка обумовили  вибір теми, мету, завдання, предмет, методи і структуру роботи.

Мета роботи – проведення комплексного теоретичного дослідження  суті власного капіталу як об’єкта  бухгалтерського обліку, оцінка динаміки та структури власного капіталу, визначення необхідності збільшення власного капіталу на вітчизняних підприємствах акціонерної організаційно-правової форми діяльності. Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені наступні завдання:

вияснити сутність і характеристику власного капіталу, його склад та оцінка;

дослідити нормативно-правову  і облікову інформацію та використання її для прийняття управлінських  рішень;

провести комплексну оцінку динаміки та структури власного капіталу;

визначили необхідність збільшення власного капіталу на досліджуваному підприємстві;

обгрунтувати систему  аналітичних показників, інформаційну базу і основні методи економічного аналізу використання капіталу;

здійснити узагальнення обліково-економічної  інформації щодо стану та структури  власного капіталу для прийняття  управлінських рішень з підвищення фінансової стійкості підприємства. 

Об’єктом дослідження  є процес формування та використання власного капіталу на прикладі ПАТ «ЖЛК-Україна».

Предметом дослідження є  проблеми методики та оцінки стану та структури власного капіталу та прийняття управлінських рішень щодо впливу на фінансову стійкість підприємства власного капіталу підприємств України.

Методичною основою дослідження  є діалектичний метод пізнання економічних  явищ і процесів у безперервному  їх розвитку і взаємозв’язку.

Інформаційним забезпеченням  для застосування зазначених вище методів  дослідження є показники фінансово-господарської діяльності ПАТ «ЖЛК-Україна».

У процесі дослідження  вивчені праці зарубіжних і вітчизняних  вчених-економістів, законодавча база щодо питань організації та методики оцінки стану та структури власного капіталу та прийняття управлінських рішень щодо впливу на фінансову стійкість підприємства.

Практичне значення одержаних  результатів полягає в тому, що реалізація на практиці висновків і  пропозицій автора сприятиме вдосконаленню  методології та оцінки стану та структури власного капіталу та прийняття управлінських рішень щодо впливу на фінансову стійкість підприємства.

Вихідними даними, які використані  для написання курсової роботи є: Баланс (Дод.А1), Звіт про фінансові  результати (Дод.А2), Звіт про рух  грошових коштів (Дод.А3), Звіт про власний  капітал (Дод.А4).

1. СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ, ЙОГО СКЛАД ТА ОЦІНКА

Сутність економічної  категорії “капітал” досліджується  науковою думкою протягом багатьох століть.

Первісне значення терміна  “капітал” (від лат. capitalis) означає  головний, основний. Пізніше у німецькій  та французькій мовах цим терміном стали позначати основне майно  або основну грошову суму.

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і  розвитку підприємства й у процесі  функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка  організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє  собою сукупність матеріальних цінностей  і коштів, фінансових вкладень і  витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення її господарської  діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних  дисциплін, то можна помітити деяку  неоднозначність. Так, наприклад, у  своїй роботі “Бухгалтерський облік” Н.П. Кондратов показує, що капіталом організації є його майно [21].

У той же час, відповідно до передумови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом  з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє  собою різницю між активами і пасивами.

У роботі “Бухгалтерський  фінансовий облік” за редакцією Бутинця, під капіталом розуміють: у вузькому розумінні – суму заощаджень, достатньо  для ведення підприємницької  діяльності, а в широкому розумінні  – все те, що має певну цінність [6]. Тоді як Воробйов Ю.М зазначає, що капітал “ - це кошти, вкладені в суб’єкт господарювання для початку або продовження господарської діяльності з метою одержання прибутку (доходу)” [9].

Для своїх цілей економісти відображають поняття капіталу з  двох сторін. З однієї сторони капітал  підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Таким чином, підходи, що існують  в економічній літературі, до розуміння  капіталу залежать від тих позицій  учених, з яких вони розглядають  цю об’єктивну економічну категорію.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити  такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства  є основним чинником виробництва.  У системі факторів виробництва  (капітал, земля, праця) капіталу  належить пріоритетна роль, тому  що він поєднує усі фактори  в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує  фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. У даному  випадку він може виступати  ізольовано від виробничого фактора  у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним  джерелом формування добробуту  його власників. Частина капіталу  в поточному періоді виходить  з його складу і попадає  в “кишеню” власника, а частина  капіталу, що накопичується, забезпечує  задоволення потреб власників  у майбутньому.

4. Капітал підприємства  є головним вимірником його  ринкової вартості. У цій якості  виступає, насамперед, власний капітал  підприємства, що визначає обсяг  його чистих активів. Поряд  з цим, обсяг використовуваного  власного капіталу на підприємстві  характеризує одночасно і потенціал  залучення їм позикових фінансових  засобів, що забезпечують одержання  додаткового прибутку. У сукупності  з іншими факторами - формує  базу оцінки ринкової вартості  підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємств  є найважливішим показником рівня 
ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до 
самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємств.

Наведені характеристики капіталу свідчать про багатоаспектність  капіталу як економічної категорії.

Питання пов’язані з капіталом, постійно знаходиться в центрі уваги  провідних вчених-економістів. Серед  іноземних учених, які здійснили  вагомий внесок в удосконалення  обліку власного капіталу на різних історичних етапах, слід назвати таких як: Ж. Андре, Н. де Анастасіо, В.Е. Ануфрієв, Л. Батардон, Ф. Беста, П. Герстнер, Ж.Б. Дюмарше, Н.А. Литньова, Ф. Ляйтнер, М.Ю. Медведєв, Л. Пачолі, В. Рігер, Ж. Ришар. 

Дослідженням капіталу присвячені монографічні праці білоруських  вчених, серед який найвидатнішими є: А.В. Бгайова, С.Л. Коротаєва, та дисертаційні роботи А. Б. Зубко, Т.А. Снєткової, Л.В. Пашковської, С.В. Пителя, Т.А. Намової та інших.

Із вітчизняних науковців слід назвати: М.Д. Алексеєнко, Ф.Ф. Бутинець, М.М. Мосійчук, Н.Д. Прокопенко, Ф.Є. Поклонський, С.В. Пітель, Н.М. Ткаченко, В.В. Сопко та інші.

Питанням капіталу присвячено багато дисертаційних робіт вітчизняних  авторів, основними з яких є дисертації: О.О. Разбоврської, О.В. Ярощук тощо.

Капітал – є гарантією  організації бізнесу.

Рівень ефективності господарської  діяльності підприємства значною мірою  пов’язаний з формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби  у формуванні необхідних активів, оптимізації  їх структури з позиції забезпечення умов ефективного використання.

Структуру власного капіталу можна представити різними шляхами, залежно від того, як трактується  природа самого капіталу.

За П(С)БО 2 "Баланс”  власний капітал включає такі структурні елементи: статутний капітал; пайовий капітал; додатковий вкладений  капітал; інший додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток; неоплачений капітал; вилучений капітал [34].

Основний зміст складових  власного капіталу наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Зміст складових власного капіталу за Ю.Ф. Бутинцем.

За даними досліджень О.І. Пилипенка більшість вчених пропонують класифікувати власний капітал за його складом. У результаті проведених досліджень він дійшов висновку, що це є однобоким висвітленням і тому пропонує класифікацію за формою та рівнем відповідальності.

Класифікація власного капіталу за формою дозволяє визначити частину  капіталу, який був інвестований засновниками; одержаний безоплатно; зароблений протягом звітного періоду. Класифікація за рівнем відповідальності дає змогу ранжувати  капітал на юридично закріплений  в установчих документах та нерегламентований  як обов’язковий чинним законодавством. Якщо виходити з позиції джерел формування власного капіталу, то до основних джерел належать суми, внесені акціонерами, нерозподілений прибуток, безоплатно отримані активи і суми переоцінок. Така класифікація власного капіталу є базовою для відображення у бухгалтерському обліку будь-якого підприємства.

Рис. 1. Запропонована класифікація власного капіталу для цілей бухгалтерського  обліку

На рис. 1 запропонована класифікація власного капіталу для цілей бухгалтерського обліку, яка дозволяє підвищити ефективність реалізації тих функцій, що покладені на кожну складову власного капіталу підприємства.

За вимогами законодавства  власний капітал включає зареєстрований капітал (статутний капітал) та незареєстрований капітал, який формується безпосередньо  в процесі діяльності підприємства (резервний капітал, додатковий капітал, нерозподілений прибуток). За рівнем оплати оголошеного капіталу – оплачений  та неоплачений.

Дана класифікація враховує різні види початкового капіталу (статутний, пайовий, складений) для  підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, структуру внесків  до статутного капіталу у вигляді  оборотних чи необоротних  активів, обов’язковість державної реєстрації  та ступінь оплати оголошеного капіталу.

З фінансово-економічної  точки зору на основі мінливості можна  розділити постійні та змінні складові власного капіталу. Постійним є статутний  капітал, якій відображається в балансі  в постійному розмірі та залишається  незмінним до рішення загальних  зборів товариства про його збільшення чи зменшення. Саме необхідність обов’язкового  рішення загальних зборів щодо його зміни дає можливість визнавати  його (умовно) постійним. Іншу  частина  складає перемінна складова власного капіталу, яка звичайно змінюється із року в рік та до якої відносять  резервні капітали та фінансові результати господарської діяльності.

За ступенем прозорості для  зовнішніх користувачів власний  капітал можна поділити на номінальний, який відповідає вартості розподілених серед власників майнових часток, та розрахунковий. Якщо до номінального капіталу додати інші змінні частини, такі як додатковий, та резервний капітали, резерви, сформовані за рахунок прибутку та фінансові результати за звітній  період, отримаємо розрахунковий  власний капітал. Враховуючи економічну природу власного капіталу, в його структурі доцільно виділити наступні складові: вкладений та накопичений  капітал, що дає можливість визначити  його як об’єкт бухгалтерського обліку (рис. 2).

Рис. 2. Структура власного капіталу, виходячи з економічної  природи капіталу

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. Серед них можна виокремити такі основні: функція заснування та введення в дію підприємства; функція відповідальності та гарантії; захисна функція; функція фінансування та забезпечення ліквідності; база для нарахування дивідендів і розподілу майна; функція управління та контролю; рекламна (репрезентативна) функція.

Згідно функції заснування та введення в дію підприємства, власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання.

Далі розглянемо функцію відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

Захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

Функція фінансування та забезпечення ліквідності показує, що внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

Згідно бази для нарахування дивідендів і розподілу майна, одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

Наступною функцією є функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

Рекламна (репрезентативна) функція базується на припущенні, що солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.

Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення та збільшення у систематизованому вигляді згруповані в таблиці.

Таблиця 2

Функції та цілі збільшення (зменшення) власного капіталу

Процес формування капіталу підприємства нерозривно пов'язаний з оцінкою  його вартості. А оскільки фінансова  діяльність суб'єктів господарювання потребує постійного підвищення ефективності формування і використання сукупною капіталу що включає власний, позиковий і залучений капітал, у цьому зв'язку особливо важлива оцінка вартості власного капіталу. Проведення зазначеної оцінки має ряд таких особливостей, пов'язаних із сутністю функціонування власною капіталу:

потреба постійною коригування  використовуваної частини капіталу, пов'язана з необхідністю приведення його до порівнянної і фінансової еквівалентної вартості;

імовірнісна оцінка вартості знову  залучуваного власного капіталу;

можливе збільшення вартості власного капіталу за рахунок перерозподілу  суми виплат власникам капіталу. Це пов'язано з розподілом чистого  прибутку підприємства, частина якого  йде на виплати власникам відсотків  і дивідендів;

збільшення вартості власного капіталу порівняно з позиковим за рахунок  включення суми виплат власникам  капіталу до складу оподатковуваного прибутку. Це визначає більш високий  рівень вартості знову залучуваною  власного капіталу порівняно з позиковим;

більш високий рівень ризику інвесторів при залученні власного капіталу, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик, тому що претензії власників  основної частини цього капіталу при банкрутстві підприємства підлягають задоволенню в останню чергу;

відсутність зворотного грошового  потоку з основної суми коштів при  залученні підприємством додаткового  власного капіталу;

зростання безпеки підприємства, забезпечення необхідного рівня платоспроможності  і фінансової стійкості за рахунок  залучення власного капіталу в господарську діяльність.

В економічній літературі існують  досить однотипні підходи до вартісної  оцінки власного капіталу. При цьому, на мій погляд, найбільшою мірою враховується закордонний досвід. Частіше розглядається оцінка вартості власного капіталу, отриманого від привілейованих і звичайних акцій, а також нерозподіленого прибутку. Наприклад, Ван Хорн визначає вартість власного капіталу як "необхідну власникам звичайних акцій компанії ставку доходності за їхніми інвестиціями в акції компанії".

Запропонований І.А. Бланком підхід до оцінки вартості капіталу помітно  відрізняється від даної точки  зору. Він розглядає вартість власного капіталу як оцінку сукупних елементів, що включають оцінку функціонуючого капіталу, нерозподіленого прибутку, додатково залучуваного акціонерного (пайового) капіталу [3].

Виходячи з вітчизняного досвіду  та особливостей фінансово-господарської  діяльності підприємств України, можна  зазначити, що вартість власного капіталу підприємства - це грошовий доход, який прагнуть одержати власники підприємства.

Залежно від обсягу, джерела і  виду використовуваної інформації вирізняють декілька моделей визначення вартості власного капіталу.

1. Модель оцінки доходності фінансових  активів.

2. Модель дисконтованого грошового  потоку.

3. Цінова модель ринку капіталу.

Для того, щоб визначити складові вартості власного капіталу, необхідно  сконструювати модель - побудувати теорію. А це потребує спрощень, що дозволять  абстрагуватися від усієї складності ситуації і розглядати тільки найбільш важливі її елементи. Для цього  формулюються певні припущення про  об'єкт дослідження, при цьому  обґрунтованість цих припущень  не має особливого значення, тому що важливість моделі полягає в тому, щоб допомогти в розумінні  і передбаченні модельованого процесу. Мілтон Фрідмен, Нобелівський лауреат 1976 р. у галузі економіки, писав:"... Що стосується "припущень" будь-якої теорії, то доречним є не питання  про їхню "реалістичність", якою вони ніколи не володіють, а проте, наскільки  гарної апроксимації аналізованого  явища вони дозволяють добитися. І  відповіддю на це питання є демонстрація того, як працює теорія, чи дає вона досить точні передбачення". Базуючись на тому, що всі теорії мають ряд припущень, не характерних для будь-якої економіки (досконалі ринки, асиметричність інформації тощо), можна зробити висновок про придатність будь-якої теорії в сучасних умовах господарювання України.

2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА І ОБЛІКОВА ІНФОРМАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Функціонування будь-якого  господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює  правові та економічні відносини  підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з  трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку власного капіталу підприємства.

Основні оброблені джерела  нормативної бази та напрямки їх використання в курсовій роботі представлені в таблиці 4. Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (обліку, аналізу, аудиту, планування тощо).

                                                                                                  Таблиця 4 
Огляд нормативно-правової бази з питань обліку власного капіталу