Оцінка структури капіталу акціонерного товариства ПуАТ «ЕРМАКС»

 

Міністерство освіти та науки  України

Мукачівський державний  університет

Економічний факультет

 

 

Кафедра фінансів та кредиту

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий  аналіз»

на тему:Оцінка структури капіталу акціонерного товариства ПуАТ «ЕРМАКС»

 

 

 

Виконавець: студентка гр. Ф-41

Тільняк В.В.

Керівник:

асистент Росола У.В.

 

 

 

Мукачево 2011 р.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА…………………..4

1.1. Структура та види акціонерних товариств……………………………....4

1.2. Управління акціонерним товариством…………………………………...8

1.3. Акції в акціонерному товаристві як об’єкт аналізу……………………..12

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ………..16

2.1. Аналіз майнових прав в акціонерному товаристві……………………...16

2.2. Аналіз управління контрольним пакетом акцій………………………...18

2.3. Оцінка акціонерного капіталу……………………………………………21

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ  ПуАТ «ЕРМАКС»……………………………25

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………..36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………39

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………40

 

ВСТУП

 

Тема курсової роботи є  «Оцінка структури капіталу акціонерного товариства ПуАТ «ЕРМАКС»». Вона є актуальною, бо акціонерні товариства є одним з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, які належить до суб’єктів господарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складність пояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами-невласниками та рядом інших причин.

Метою курсової роботи є  теоретичне дослідження формування, управління та оптимізації структури  капіталу акціонерного товариства.

Об’єктом дослідження  є ПуАТ «ЕРМАКС». Інформаційну базу роботи складають Закони України та інші нормативні акти, в тому числі рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, праці вітчизняних та зарубіжних дослідників з питань корпоративного управління, фінансів, економічної теорії. Також при написанні роботи використані матеріали досліджень, баланс ф1, та звіт про фінансові результати ПуАТ «ЕРМАКС» ф2.

Фінансова стійкість і  ефективність акціонерних товариств  визначається фінансовими ресурсами, які є в їх розпорядженні, при  цьому власний капітал є основним джерелом їх фінансування. Сучасні  умови української економіки  далекі від ідеальних, і ринкова  вартість акцій часто формується досить стихійно. Ефективне функціонування акціонерного товариства (АТ) значною  мірою обумовлюється структурою та розміром власного капіталу. Тому дослідження  проблем формування й оптимізації  структури власного капіталу акціонерних  товариств набуває особливої  актуальності.

 

 

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

1.1.Структура та види  акціонерних товариств

 

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні ті фізичні  особи, які купляють або розподіляють акції між собою. Той, хто акумулює більшу кількість акцій, які мають  право голосу, на загальних зборах, що є вищим органом управління акціонерних товариств, обирає керівні  та контролюючі органи (раду директорів, правління, ревізійну комісію тощо).

Важливою формою підприємництва є організація акціонерних підприємств. Тривалий час вважалося, що розподіл предметів споживання за соціалізму здійснюється двома формами: через  оплату за працею і суспільні фонди  споживання. Однак абсолютизувати трудовий характер розподілу не можна. В будь-якому  суспільстві в певній формі доходів  реалізується не лише праця, а й власність. Якщо конкретна форма власності  не реалізується в доходах, то вона перестає бути власністю [1].

А як може реалізувати свою особисту власність працівник іншого, особливо великого підприємства? Адже в умовах демократизації економічного життя кожний має право використати  свою особисту власність на підприємницькі цілі. Очевидно, кожному треба надати такі можливості.

Не можна погодитися з  твердженням, що виплата дивіденду  за акціями не відповідає принципам  соціальної справедливості. На мою думку, якщо за рахунок оплачених акцій здійснена технічна реконструкція підприємства, в результаті якої підвищилася продуктивність праці і зросли прибутки на деяку величину, то використання цього приросту на підвищення зарплати працівників підприємства при незмінній величині їхніх трудових зусиль не буде справедливим рішенням. Цей приріст прибутку має належати тим, від кого він походить, тобто акціонерам. Отже, виплата дивіденду за акцією виражає справедливі, гуманні економічні відносини.

В сучасних умовах акціонерна форма підприємництва виступає могутнім засобом демонтажу централізовано-командної  економіки і побудови нової господарської  системи, що базується на недержавних  формах власності. При цьому широке освоєння акціонерних форм сприяє утвердженню  дійсно справедливого характеру  привласнення засобів і результатів  виробництва, а саме: долається відчуженість від власності безпосередніх  працівників підприємств.

Акціонерні форми господарювання базуються на створенні акціонерних  товариств. У Законі України "Про  господарські товариства", який зазнав змін 20 червня 2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 № 997 (далі - Закон № 997) ". зазначається, що акціонерним товариством називається організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства, а замість нього 29 квітня 2009 року, набрав чинності Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік дворічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін в системі корпоративного управління, а також у їх відносинах з акціонерами, кредиторами та інвесторами.

Серед новел, які визначені  правниками як головні, наступні:

• поділ AT на приватні та публічні з обмеженням максимальної кількості  акціонерів приватних AT ста особами;

• публічне товариство може здійснювати публічне і приватне розміщення акцій, а приватне - тільки приватне. У разі прийняття загальними зборами приватного AT рішення про  публічне розміщення акцій до статуту  вносяться зміни, в тому числі  відомості про зміну типу товариства з приватного на публічне;

• акції приватного товариства не можуть купуватись та/або продаватись  на фондовій біржі, за винятком продажу  шляхом проведення на біржі аукціону. Акції публічного товариства мають  обов'язково пройти процедуру лістингу (експертний допуск до біржових торгів) і числитись у біржовому реєстрі як мінімум однієї біржі;

• акціонери публічного AT мають право відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів і самого товариства, а акціонери  приватного мають домінуюче право  на придбання відчужених акцій;

• публічне AT повинне мати власну веб-сторінку, а будь-яке голосування  на зборах акціонерів слід проводити  з використанням бюлетенів.

Головною метою створення  акціонерних товариств у нашій  країні є залучення до господарського обороту вільних коштів (грошових і матеріальних) трудящих, а також  підприємств для виконання певних господарських завдань. Основні  з них: технічна реконструкція підприємств  і розширення виробництва матеріально-сировинних ресурсів. Акціонерне товариство створюється  на основі купівлі-продажу акцій. Акція - це цінний папір, який підтверджує  право акціонера брати участь в управлінні акціонерним товариством, у його прибутках і розподілі  залишків майна товариства при його ліквідації [2].

На підприємстві відбувається безпосередньо поєднання робочої  сиди із засобами виробництва, значною  мірою вирішується доля НТП, ефективності виробництва. Від діяльності окремих підприємств залежать величина створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб населення. Як самостійна господарська одиниця підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами. У філії банку підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за реалізовану продукцію і з якого оплачуються рахунки інших підприємств за поставку сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітна плата членам трудового колективу, здійснюються інші платежі.

До останнього часу у народному  господарстві переважають державні підприємства. У них зосереджується близько 90 % основних виробничих фондів і лише близько 10 %— у кооперативних підприємствах, які були, по суті, також одержавлені і давно втратили свій кооперативний характер.

Найвищим органом управління акціонерним товариством є збори  акціонерів. Голосування на зборах відбувається за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори акціонерів збираються не рідше одного разу на рік. Водночас акціонери, що мають не менше 20 % голосів, мають право в  будь-який час вимагати проведення зборів акціонерів.

В акціонерному товаристві створюється рада акціонерного товариства. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. В неї можуть входити представники трудового  колективу, профспілкових та інших  громадських організацій. Члени  ради не можуть одночасно бути членами  виконавчого органу.

Акціонерні товариства поділяються  на два види: публічні і приватні.

Публічне акціонерне товариство - його акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах.

Приватне акціонерне товариство - його акції розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі. Приватне акціонерне товариство може бути реорганізовано в відкрите шляхом реєстрації його акцій в порядку, передбаченому законодавством про цінні папери, і фондову біржу з внесенням змін в Статут товариства.

В структурі акціонерних  товариств переважають приватні товариства (63,7%). Найбільша їх доля - в торгівлі (79,2%). В виробничому секторі створено більше публічних товариств; в сільському господарстві вони складають 62,8% всіх товариств відповідного виду діяльності, в промисловості - 51,6%.

Більшість акціонерних товариств  розміщено в великих промислових  регіонах, 17,3% - в столиці. В Дніпропетровській, Донецькій областях та в Києві  сконцентровано 49,6% основних засобів  і оборотних активів акціонерних  товариств. 53,5% їх доходів формується від реалізації продукції, а обсяги прибутку товариств, розташованих в  Києві, складають 90% сукупного результату всіх відповідних структур [3].

Більше всього акціонерних  товариств приходиться на промисловість (31,5% загальної їх кількості), оптову та роздрібну торгівлю. Акціонерні товариства менш за все представлені в фінансовій сфері (20,5% всіх підприємств), рибному господарстві (13,4%), промисловості (11,8%). За обсягами виробництва доля акціонерного сектору найбільш вагома в промисловості (56,1%), будівництві (29,4%), фінансовій діяльності (25,9%).

Акціонерні товариства займають досить важливе місце в економіці України. В 2010 році в них працювало 21,5% зайнятих в економіці осіб, вони виробляли 65,7% загального обсягу промислової продукції. В промисловості чисельність працівників акціонерних товариств склала 53%, хоча доля таких товариств досягає лише 40% загальної кількості підприємств галузі.

В акціонерних товариствах  сконцентровано 30,1% основних засобів  та 30,3% оборотних активів, формується 26,1% чистого доходу (виторгу) і 79,6% чистого  прибутку підприємств всіх сфер економіки.

Станом на 2011 рік в Україні функціонує приблизно 12 тисяч публічних акціонерних товариств, сумісним власником яких є держава, а також 33 національні акціонерні та державні холдингові компанії, які створені в процесі приватизації і корпоратизації майна державних підприємств.

Загалом вітчизняні акціонерні товариства ще недостатньо використовують основні переваги акціонерної форми  господарювання: випуск цінних паперів  зареєстрували тільки 63% загальної  кількості акціонерних товариств. Разом з тим сумарний випуск акцій  зростає постійно і досяг 99,3 млрд. грн. переважно це акції підприємств, тоді як доля фінансово-банківського сектору складає 9,2%. Третина акцій (31,6%) випущена приватними товариствами, тобто вони мають обмежене коло обігу.

 

1.2. Управління акціонерним товариством

Господарські функції  і права акціонерного товариства як суб'єкта права у правовідносинах  реалізують його органи управління.

Акціонерне товариство є  підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права  колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним  правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам.

Контроль фінансово-господарської  діяльності правління здійснює ревізійна  комісія товариства. У законодавстві  функції та компетенцію органів  товариства врегульовано методом виключення. Так, діє відкритий перелік питань компетенції загальних зборів. Згідно зі статутом товариства їхнім рішенням виконання окремих функцій цього  органу може бути покладено на спостережну  раду та правління. До компетенції правління  належать будь-які питання діяльності товариства, крім тих, що перебувають  у віданні загальних зборів та спостережної ради [4]. Залежно від змісту їхні функції можна поділити на організаційні та фінансово-господарські. Організаційні функції - це: а) засновницькі; б) нормотворчі; в) "посадові".

Рішення щодо зміни статуту  товариства, припинення діяльності товариства, створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв  правомочні за прийняття їх 3/4 голосів  акціонерів, які беруть участь у  зборах. З решти питань рішення  приймаються простою більшістю  голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Правління є органом управління товариства, який здійснює оперативне управління його діяльністю. Це орган, підзвітний зборам. Збори визначають персональний склад правління, стратегію  його діяльності. Оперативне управління товариством передбачає, що правління  вирішує усі питання діяльності товариства, в тому числі делеговані зборами, крім питань, що належать до виключної  компетенції зборів.

Роботою правління керує  голова правління, який призначається  або обирається відповідно до статуту  товариства. Голова правління акціонерного товариства має право без довіреності  здійснювати дії від імені  товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності і членам правління. Голова правління організує ведення протоколів засідання правління.

Рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням  загальних зборів і в межах  компетенції, визначеної статутом, контролює  і регулює діяльність правління.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства є обов'язковим.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства може бути покладено виконання деяких функцій, що належать до компетенції  загальних зборів. Питання, віднесені  статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Функції спостережної ради поділяються на контрольні у сфері  управління та контрольні у сфері  господарської діяльності товариства. Рада не має права втручатися в  оперативні дії товариства.

Для виконання контрольних  функцій рада наділена правом отримувати інформацію про діяльність товариства; заслуховувати звіти правління  та посадових осіб з окремих питань їхньої діяльності; припиняти повноваження тих членів правління, яких затверджує; залучати до аналізу окремих питань експертів.

Перевірки фінансово-господарської  діяльності правління ревізійна  комісія проводить за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють  у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі  матеріали, бухгалтерські або інші документи та особисті пояснення  службових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає  про результати проведених нею перевірок  загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства. Члени ревізійної комісії мають  право брати участь з правом дорадчого  голосу у засіданнях правління.

Ревізійна комісія за річними  звітами та балансами складає  висновок. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Вищим органом управління акціонерним товариством є збори  акціонерів. Голосування на зборах відбувається за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори акціонерів збираються раз на рік. Проте акціонери, що мають не менше 20% голосів, мають  право в будь-який час вимагати проведення зборів акціонерів.

В акціонерному товаристві обирається рада акціонерного товариства. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. До ради можуть входити представники трудового  колективу, профспілкових та інших  громадських організацій. Члени  ради не можуть одночасно бути членами  виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства є його правління. Воно здійснює керівництво поточною діяльністю. Роботою  правління керує його голова, який призначається або обирається. Правління  вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства. Воно підзвітне  лише раді акціонерного товариства і  загальним зборам акціонерів.

При створенні акціонерного товариства дуже важливо, щоб дане підприємство не опинилося в руках ділків тіньової економіки. Безумовно, така небезпека  є. Тому доводиться передбачати різні  заходи, аби цього не трапилося. Зокрема  законодавчо встановлено, що трудові  колективи мають певні пільги і право першочерговості в  придбанні акцій.

При проведенні приватизації значна частина акцій передається  трудовому колективу на пільгових  умовах. Це має забезпечити певні  гарантії працівників в управлінні акціонерним товариством.

Захищає інтереси трудящих і нова система укладання колективного договору. Він укладатиметься трудовим колективом з правлінням акціонерного товариства. Цей колективний договір, в якому зафіксовані вимоги трудящих, мають підтвердити загальні збори  акціонерів. Отже, передбачається сформувати майбутній механізм захисту трудового колективу перед акціонерами.

1.3. Акції в акціонерному товаристві як об’єкт аналізу

 

Акція – це цінний папір, який свідчить про пайову частину  її власника в статутному фонді АТ.

Розрізняють чотири види акцій:

• іменні,

• на пред'явника,

• привілейовані,

• прості.

Як правило, окремі громадяни  стають власниками іменних акцій. У  цьому випадку до книги реєстрації акцій мають бути внесені відомості  про кожну іменну акцію (у тому числі про власника і час придбання  акції), а також про кількість  таких акцій у кожного акціонера.

При реєстрації акції на пред'явника до книги заносяться лише відомості про їх загальну кількість. На відміну від простих, привілейовані  акції дають їх власникові переважне  право на одержання дивідендів, а  також на пріоритетну участь у  поділі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Привілейовані  акції є вигідним вкладом доходів  населення, оскільки вони застраховані від фінансових невдач у діяльності товариства і водночас дають право  повною мірою користуватися його успіхами.

Додатковий випуск акцій  можливий у тому випадку, якщо всі  раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства, заборонений. Засновники товариства зобов'язані  викупити не менше 20 % акцій. Власники акцій  мають право на одержання частини  доходу від діяльності акціонерного товариства. Частина доходу, виплачувана  власникові акцій, називається дивідендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року у порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок  прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і процентів за банківський кредит [5].

Акції можуть мати номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну, ринкову вартість та курс.

Номінал акції — це величина, що вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, що припадає на одну акцію під час заснування товариства.

Емісійна вартість — вартість, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. Вона може відрізнятися від номіналу.

Балансова вартість — це розмір власного капіталу, що доводиться на одну акцію. Якщо емітовані лише прості акції, то ця вартість визначається діленням власного капіталу на їх кількість.

Ринкова вартість— це ціна, за якою акції продаються та купуються  на ринку; саме за цією ціною вони котируються  на вторинному ринку цінних паперів.

Курс акції — відношення ринкової вартості до номіналу, що виражається  в процентах.

Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує, яка вартість його майна, яке підлягає реалізації у фактичних  цінах після розрахунку з кредиторами, припадає на одну акцію.

Наступною характеристикою  акцій є дохід, який вона приносить  інвестору. Від придбаних акцій  можна отримати доходи за рахунок  трьох джерел: від дивідендів, від  підвищення ринкової вартості цінних паперів і від збільшення кількості  акцій у результаті їхнього дроблення.

Приріст курсової вартості акції може становити істотну  частку доходів інвестора.

Приріст курсової вартості виникає внаслідок двох причин:

1. Можливий спекулятивний  підйом на ринку, що не має  під собою об’єктивних довгострокових  підстав.

2. Реальний приріст активів  підприємства.

У разі продажу акцій через  певний час власник отримує дохід  не тільки від дивідендів, а й від різниці вартості в моменти придбання та продажу.

Значна кількість дроблень здійснюється для збільшення кількості  акцій в обігу. Разом з тим  інколи застосовується процедура консолідації (зворотного дроблення) акцій. Консолідація зменшує кількість акцій в  обігу та збільшує біржовий курс цього  цінного папера обміном частини  однієї знову випущеної акції  на кожну раніше випущену. Зворотне дроблення використовується також  для підвищення комерційної привабливості  акцій за допомогою доведення  їхнього курсу до вищого рівня.

Рівень безпеки інвестування в привілейовані акції значно вищий, ніж у прості, бо вони мають  переважне право на отримання  передбаченого рівня дивідендів і частки майна за ліквідації акціонерного товариства. За ступенем надійності вкладень привілейовані акції займають проміжне значення між простими акціями та облігаціями компанії.

Як відомо, акції поділяються  також на іменні та на пред’явника.

За роботи з цінними  паперами такий їх поділ інвестор найменше бере до уваги. Це питання  більше цікавить емітента, тому що поділ  акцій на іменні та на пред’явника  дає змогу контролювати рух акціонерного капіталу.

Коефіцієнт дивідендних  виплат показує частку чистого прибутку акціонерного товариства, яку було виплачено у вигляді дивідендів, тобто характеризує дивідендну політику товариства. Розрахунок коефіцієнту дивідендних виплат показано у формулі (1.1),

 

(1.1)

 

де Кд — коефіцієнт дивідендних виплат;

Д — сума дивідендів, виплачених акціонерними товариством у періоді, що розглядається;

ЧП — сума чистого прибутку в періоді, що розглядається.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами дає змогу визначити ступінь  захисту капіталу за його інвестування в привілейовані акції, як розраховувати показано у формулі (1.2),

 

,      (1.2)

 

де КЗЧА — коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами;

ЧА — сума чистих активів  акціонерного товариства, що визначається як різниця між загальною сумою  активів за балансом і сумою нематеріальних активів, поточних і довгострокових зобов’язань;

АПРИВ — кількість привілейованих акцій товариства.

Усі ці показники характеризують ефективність попередніх випусків акцій  товариства.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ

2.1. Аналіз майнових прав в акціонерному товаристві

 

Юридично-технічною формою, яка постійно відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Грошові кошти  товариства відображені на його поточному  та інших рахунках в установах  банків.

Закон України «Про господарський кодекс» визначає дві основні юридичні підстави виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх товариств є добровільне об'єднання майна засновників та учасників для створення і діяльності товариства. Отже, однією з юридичних підстав виникнення права колективної власності є умови відповідних договорів, згідно з якими утворюється статутний фонд товариства (засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором акціонерного товариства, інші акціонери — на умовах договорів купівлі-продажу акцій). Право колективної власності виникає також в результаті перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, тобто в порядку прийняття власником рішень про їх корпоратизацію і приватизацію [7-8].

Оцінка структури капіталу акціонерного товариства ПуАТ «ЕРМАКС»