Оцінка та управління фінансовою стійкістю підприємства. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

на тему:

«Оцінка та управління фінансовою стійкістю підприємства»

Виконала студентка групи ЗФ-2-07сп

Скрипка Тетяна Сергіївна

Керівник доц. Чаленко Н. В.

Київ – 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні засади забезпечення фінансовою стійкістю підприємства.

1.1 Сутність і значення фінансової стійкості

1.2 Методи оцінки фінансової стійкості підприємства

1.3 Показники платоспроможності і ліквідності

Розділ 2. Аналіз рівня фінансової стійкості ВАТ «РОСАВА»

2.1 Аналіз показників фінансової стійкості

2.2 Аналіз показників ліквідності

Розділ 3. Шляхи вдосконалення методів управління фінансовою стійкістю підприємства

3.1 Розробка заходів щодо підвищення фінансової стійкості підприємства

3.2 Перспективи розвитку управління фінансовою стійкістю підприємства

Висновки

Перелік використаної літератури

Додатки

Вступ

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона відображає, наскільки підприємство стабільне, незалежне від зовнішніх кредиторів, наскільки власники фінансують своє підприємство, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності.

Аналізувати фінансову стійкість будь-якого підприємства є нагальною необхідністю, бо за допомогою цього аналізу можна виявити сильні і слабкі позиції різних підприємств. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства. Кредитори уважно стежать за показниками фінансової стійкості, щоб пересвідчитись, що підприємство може сплатити за своїми короткостроковими борговими зобов'язаннями, а також покрити свої фіксовані платежі доходами. Банки значною мірою будують свою кредитну політику, зважаючи на фінансову стійкість підприємства. Фінансові експерти використовують ці показники для порівняння відносних переваг різних підприємств.

Аналіз може виконуватися як управлінським персоналом самого підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком. Внутрішній аналіз проводиться робітниками даного підприємства. Інформаційна база такого аналізу досить значна і включає будь-яку інформацію, що циркулює всередині підприємства і є корисною для прийняття управлінських рішень.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами, і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Цей аналіз менш деталізований і більш формалізований. Джерелом інформації для аналізу фінансової стійкості є баланс підприємства і звіт про фінансові результати. Ця звітність є найбільш наочною і пристосованою для вирішення завдань, поставлених перед аналізом фінансової стійкості в умовах ринку.

Метою даної курсової роботи є дослідження фінансової стійкості підприємства та розробка рекомендацій щодо її покращення на підприємстві ВАТ «РОСАВА».

Предметом дослідження є процес управління фінансовою стійкістю підприємства.

Об’єктом дослідження є підприємство Відкрите акціонерне товариство «РОСАВА» (ВАТ «РОСАВА»).

Для оцінки фінансової стійкості досліджуваного об'єкта планується використання наступних методів:

1) методу аналітичних коефіцієнтів;

2) горизонтального і вертикального аналізу;

3) аналізу абсолютних і відносних показників;

4) порівняльного аналізі;

5) табличного методу.

Практична значимість даної роботи полягає у проведенні ґрунтованого аналізу фінансової діяльності ВАТ «РОСАВА» за період 2010 - 2011 років і визначенні його стійкості, що дозволить покращити фінансовий стан підприємства.

Розділ 1. Теоретико-методичні засади забезпечення фінансовою стійкістю підприємства.

1.1 Сутність і значення фінансової стійкості.

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

- виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

- ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій;

незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.                                                                                                                                                                                                     Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішній і зовнішній аспекти.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів.

Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема неплатоспроможності.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність. Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.

У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

Фінансова стійкість тісно пов’язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів - зменшення платоспроможності й ліквідності.

Отже, фінансова стійкість - комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

1.2 Методи оцінки фінансової стійкості підприємства.

Розділ 2. Аналіз рівня фінансової стійкості ВАТ «РОСАВА»

2.1 Аналіз показників фінансової стійкості.

Передумовою оцінки фінансової стійкості є проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів , які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану.

Фінансову стійкість оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями

НВОК=ІІр. АБ – ІVр. ПБ

Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу.

За даними балансу ВАТ «РОСАВА» визначимо наявність власних оборотних коштів (НВОК)

НВОК на поч. року = 3345 – 19698 = - 16353 тис. грн..

НВОК на кін. року = 3387 – 23288 = - 19901 тис. грн.

За результатами розрахунків можна побачити, що на початок року поточні активи в сумі – 16353 тис. грн. були сформовані за рахунок

Таблиця 2.1

Аналіз власних оборотних коштів

Як видно із розрахункових показників табл. 2.1, частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року становила  кредити в даному періоді п-во має достатньо великі боргові зобов’язання

Крім абсолютних показників оцінки фінансової стійкості підприємства застосування відносних дозволяє більш детально її оцінити. Виділяють три методичних підходи щодо визначення фінансової стійкості за відносними показниками: 1) коефіцієнтний; 2) агрегатний; 3) інтегральний.

Суть коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в обчисленні та аналізі низки фінансових коефіцієнтів.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють за даними Балансу підприємства. Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (табл.2.2)

Таблиця 2.2

Розрахунок основних показників фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт фінансової автономії характеризує частку власних коштів в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Кф.а.зв.пер. = 41850 / 62350 = 0,67

Кф.а.поп.пер= 37827 / 61717 = 0,61

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Критичне значення цього коефіцієнта має становити 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює нулю.

Кф.з.зв.пер = 62350 /41850 =1,49

Кф.з.поп.пер = 61717 / 37827 = 1,63

Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. Так, якщо значення коефіцієнта 1,49, це озна­чає, що при вкладенні в активи підприємства 1,49 грн, позиченими є 49 коп.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу.

Кф.р зв пер = (219+583+19698+0) : 41850 =0,49

Кф.р поп пер = (78+524+23288+0) : 37827 =0,63

За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Оптимальне значення — Кф.р  0,5. Критичне значення — 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим.

Км.в.к.зв.пер = (41850 - 59005) : 41850 = -0,41

Км.в.к.поп.пер = (37827 - 58330) : 37827 =  -0,54

Найчастіше, чим вищий рівень коефіцієнта фінансової автономії і нижчий коефіцієнта фінансової залежності та коефіцієнта фінансового ризику, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

На ВАТ «РОСАВА», протягом звітного періоду коефіцієнт фінансової автономії підприємства зменшився на 0,06 відсоткового пункту і збільшився показник залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Така динаміка показників фінансової автономії та фінансової залежності в даному разі не є негативною тенденцією, оскільки початкове значення наведених показників для підприємства, що аналізується, були на достатньо високому рівні.

Водночас підприємство відрізняється низьким рівнем маневреності власного капіталу, що обумовлено високою часткою влас­них коштів у структурі пасивів підприємства. Позитивним момен­том є збільшення значення цього коефіцієнта в динаміці.

Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства.

Кс.п.д.в.зв.пер = 583 / 59005 =0,01

Кс.п.д.в.поп.пер = 524 / 58330 =0,009

На підприємстві, що аналізується, 1% вартості необоротних активів було профінансовано за рахунок власних коштів.

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники — коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Кд.з.п.к зв пер = 583 / (41850 + 583) = 0,01

Кд.з.п.к поп пер = 524 / (37827 + 524) = 0,01

Кф.н.к.д зв пер = =41850/(41850+583) =0,99

Кф.н.к.д поп пер = =37827/(37827+524)=0,99

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта Кд.з.п.к в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше й біль­ше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня залучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування Кф.н.к.д має бути досить великою, при цьому нижню межу означено на рівні 0,6 (60 %). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Водночас у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають свої кошти більш охоче.

У нашому випадку на початок року коефіцієнт Кд.з.п.к дорівнює 0,01, оскільки дострокові зобов’язання у підприємства майже відсутні. Це, з одного боку, характеризувало високу ступінь фінансової стійкості підприємства, а з другого — свідчило про недостатньо продуману фінансову стратегію підприємства і як наслідок знижувало рівень рентабельності власного капіталу підприємства. На кінець року значення цих коефіцієнтів було таким: Кд.з.п.к = 0,01; Кф.н.к.д = 0,99. Така динаміка є позитивною тенденцією, оскільки свід­чить про більш раціональний підхід до формування фінансової стратегії підприємства.

Агрегатний підхід ґрунтується на визначенні фінансової стійкості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповненням до наведеного вище, оскільки виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси (З), вартість яких відображується в ІІ розділі активу балансу. Їх вартість розраховують таким чином:

З = ряд. 100 + ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 + ряд. 140

З поч.пер = 2901+0+0+0= 2901 тис. грн.

З кін.пер. = 2867+0+0+0=2867 тис. грн.

Види джерел, за рахунок яких сформовані матеріальні оборот­ні кошти (запаси):

1. Власні оборотні кошти:

Кв. об = П1 – А1 = ряд. 380 – ряд. 080 = (А2 + А3) – П2 + П3 +
+ П4 + П4 + П5 = (ряд. 260 + ряд. 270) – (ряд. 430 + ряд. 480 +
+ ряд. 620 + ряд. 630).

Кв. об поч..пер = (3345+0)-(219+583+19698+0)= -17155 тис. грн.

Кв. об кін..пер =(3387+0)-(78+524+23288+0)= -20503 тис. грн.

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування коштів:

Кв.д.п = Кв. об + П3 = (ряд. 380 – ряд. 080 + ряд. 480)

Кв.д.п поч..пер = 41850-59005+583= -16572 тис. грн.

Кв.д.п.кін.пер. = 37827-58330+524= -21027 тис. грн.

3. Сукупна величина основних джерел формування коштів:

Ко = Кв.д.п + Короткострокові кредити – Необоротні активи =
= ряд. 380 + ряд. 480 + ряд. 500 – ряд. 080

Ко.поч.пер. = 41850+583+0-59005= -16572 тис. грн.

Ко.кін.пер. = 37827+524+0-58330= -21027 тис. грн.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів

 Фв = Кв – З;

 Фвпоч.пер = -17155 – 2901 = -20056 тис. грн.

 Фвкін.пер = -20503 – 2867 = -23370 тис. грн.

2. Надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів

 ФТ = Кв.пз – З;

 ФТпоч.пер. =-16572 – 2901 = -19473 тис. грн.

 ФТкін.пер. = -21027 – 2867 = -23894 тис. грн.

3. Надлишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел формування запасів

 Фо = Ко – З.

 Фо.поч.пер. = -16572 – 2901 = -19473 тис. грн.

 Фо.кін.пер. = -21027 – 2867 = -23894 тис. грн.

За допомогою цих показників визначають трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

= 0.

Інтегральний підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної системи, коли господарські зв’язки підприємства, що існували раніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв’язків з партнерами, зацікавленими у достатній фінансовій стійкості.

Показники фінансової стійкості за цього підходу характеризують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття.

Таблиця 2.3

Характеристика показників фінансової стійкості,
визначеної за інтегральним підходом