Оцінка та управління фінансовою стійкістю підприємства

Зміст

ВСТУП                                                                                                                      3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА                                                  

1.1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА                                                                                                   5

1.2. ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕТОДИКА ЇХ РОЗРАХУНКІВ                                                                           8

1.3. ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ                      14   

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ “ЕСКОРТ”

2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ “ЕСКОРТ”                                                                                                              17    

2.2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА                                                                                                 18

2.3. АНАЛІЗ І ОЦІНКА АБСОЛЮТНИХ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ “ЕСКОРТ”                                                                               22       

2.4. АНАЛІЗ І ОЦІНКА ВІДНОСНИХ ПОКАЗНИКІВ І ПОКАЗНИКІВ РИНКОВОЇ СТІЙКОСТІ                                                                                      24                  

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ «ЕСКОРТ»                                                                                                              27

ВИСНОВКИ                                                                                                           33    

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                       35          

Вступ

Процес переходу до ринкової економіки в Україні та формування початкових ринкових структур потребують нових підходів до питань організації  й ефективності використання фінансових ресурсів підприємства. У складних умовах вітчизняного податкового клімату, кризи неплатежів, уповільнення реформ у виробничій та соціальній сферах суб’єкти господарювання можуть мати різні інтереси в питаннях одержання  і розподілу прибутку та збільшення доходів підприємств. Основою цих  та інших аспектів їхньої діяльності має виступати фінансова стійкість, оптимальний рівень якої підтримується  за допомогою універсальних методів, вироблених світовою ринковою цивілізацією й об’єднаних через науку фінансового  менеджменту в струнку та практично  ефективну систему.

Тема даної курсової роботи – «Оцінка та управління фінансовою стійкістю підприємства» є надзвичайно актуальною в сучасних умовах. Адже фінансове становище являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів.

Мета роботи: з’ясувати  теоретичні питання щодо фінансової стійкості підприємств та набути практичного досвіду щодо аналізу  та оцінки фінансової стійкості суб’єктів  господарювання.

У ході написання курсової роботи було поставлено такі завдання:

• з’ясувати сутність і значення фінансової стійкості підприємства;
• ознайомитися з абсолютними та відносними показниками фінансової стійкості;
• сформувати недоліки методики оцінювання фінансової стійкості;
• викласти організаційно-економічну характеристику ТОВ «Ескорт»;
• провести аналіз і оцінку абсолютних, відносних показників та запасу фінансової стійкості даного господарства;
• розробити конкретні пропозиції, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану господарства.

Об’єкт дослідження даної  роботи: товариство з обмеженою відповідальністю «Ескорт».

Обґрунтованість та дієвість фінансових рішень в умовах ринкової економіки значною мірою залежать від якості фінансово-аналітичних розрахунків. Зміст та значущість таких розрахунків виходять за межі простих арифметичних дій або обчислення окремих безсистемно відображених показників. У разі застосування моделей, які б дозволили здійснювати поглиблену класифікацію стійкості фінансового стану та оцінювати можливості підприємства щодо його розвитку, можна було б своєчасно вживати заходів для покращення фінансового стану. Аналіз фінансової стійкості підприємства в даній курсовій роботі був виконаний на основі узагальнення різних методичних підходів щодо оцінювання фінансового стану підприємств: визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів підприємства джерелами їх формування (В. Ковальов, О. Павловська, Г. Савицька, А. Шеремет, Р. Сайфулін); обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження їх в динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків щодо фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методологічні основи аналізу фінансової стійкості підприємства

1.1. Сутність і значення фінансової стійкості підприємства

Для розв'язання сучасних проблем  стабілізації національної економіки  та підвищення регулюючої функції державного бюджету в забезпеченні соціального  розвитку нашого суспільства треба  здійснити низку організаційних заходів у плані зміцнення  фінансового стану суб'єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень  індивідуального відтворення можливе  безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого  впливу держави на визначальні процеси  суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня. Отже, основним завданням  поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Стійкість – одна з найважливіших характеристик поведінки відособленої, автономно функціонуючої системи щодо зовнішніх умов, у яких вона існує. У загальному розумінні "стійкість" трактується як властивість системи так реагувати на зміни зовнішнього середовища, щоб не лише генерувати чинники, які зумовлюють її врівноважений стан, а й забезпечувати подальший розвиток. Залежно від виявлення виділяють три різновиди стійкості економічної системи: статичну, динамічну і результуючу, тобто таку, що генерує її кількісні та якісні зміни.[2,58-59]

Щодо окремого підприємства, котре функціонує як відокремлена, автономна частка загальноекономічної  системи, то його еволюційна характеристика у конкретному часі визначається як фінансовий стан.

В умовах ринку фінансовий стан підприємства розкриває не лише ступінь його життєдіяльності, а  й потужність чинників розвитку, яка  акумулюється в його стійкості. Очевидно, що найстійкішим є статичний стан, тобто стан спокою. Проте коли йдеться про характеристику стану певного процесу (у нашому випадку фінансово-господарського функціонування), необхідно брати до уваги ту обставину, що будь-який процес – це дія, рух, а рух не може бути статичним – він динамічний у суті свого прояву. Фіксована розмірність руху на певну дату відображає його статику.

Застосування терміну "стабільність" до характеристики фінансового стану  підприємств є ознакою сталості руху як динамічного процесу, що має  певну швидкість, темп, вимір прояву у порівнянні розмірностей теперішнього стану з минулим. Застосування терміну "стійкість" до динамічного процесу  характеризує сталість його прояву в  часі (динамічну стійкість).

Стабільність фінансового  стану підприємства виявляється  у:

- ритмічності виробництва  якісної і дешевої продукції, яка має сталий попит ;

- міцному становищі підприємства  на ринку ;

- високому рівні матеріально-технічної  оснащеності виробництва та відтворення  ;

- застосуванні передових  технологій ;

- налагодженості економічних  зв'язків із партнерами ;

- ритмічності кругообігу  основного й оборотного капіталу ;

- ефективності господарських  і фінансових операцій ;

- незначному ступені ризику  в процесі здійснення фінансово-господарської  діяльності.

Таке розмаїття факторів, що впливають на діяльність ринкового  підприємства, зумовлює різні аспекти  прояву його стійкості, зокрема внутрішній, фінансовий, загальний. [5, 110]

Внутрішній аспект фінансової стійкості підприємства відображає такий стан його ресурсного потенціалу, його матерільно-речової і вартісної (грошової) структури капіталу і таку динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові її фінансові результати функціонування підприємства.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення  доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходжень коштів (доходів) над витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною метою загальної  стійкості підприємства є фінансова  стійкість, яка формується в процесі  всієї його фінансово-господарської  діяльності.

Для підприємства першим рівнем стійкість як протидія спаду обсягів  виробництва і руйнуванню ресурсного потенціалу (кризовий стан). Більш високим  рівнем фінансово-економічної стабілізації є забезпечення такої стійкості, яка зумовлює поступальне економічне зростання і перехід до розширеного  відтворення.

Отже, економічна категорія "фінансова стійкість" є категорією відтворювального процесу. Вона розкриває  економічні відносини, які складають  фінансовий механізм забезпечення поступального  руху соціально-економічного розвитку.

Незаперечне те, що фінансова  стійкість підприємств позитивно  впливає і на розв'язання державних фінансових проблем, зокрема на зміцнення бюджету всіх рівнів.

Сказане вище свідчить про  те, що тільки за умови фінансової стійкості  суб'єктів господарювання економічна система може генерувати чинники  позитивних кількісних і якісних  змін у майбутньому періоді – і періоді процесу розвитку, переходу до досконалішого фінансового стану, який більш значний потенціал. [21, 127-129]

На мою думку, фінансова  стійкість підприємства повинна  характеризувати таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам  ринку і водночас задовольняв  потреби розвитку підприємства.

1.2. Показники фінансової стійкості підприємства та методика їх розрахунків

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і  його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);
• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних та відносних  показників фінансової стійкості, де враховано  нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні.[6, 160]

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять  наступні групи показників:

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Цей показник можна розрахувати двома способами

Перший спосіб. Розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською  заборгованістю:

НВОК = (2 р. АБ + 3 р. АБ) – 4р. ПБ (1.1)

Він показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти – довгострокові пасиви).Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи – оборотний капітал (підсумки розділів 2 і 3 активу балансу) можна поділити на дві частини:

• змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;
• постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної  і зменшення постійної частини  поточних активів, а це свідчить про  посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Тому для визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує  другий спосіб розрахунку наявності  власних оборотних коштів.[4, 178]

Другий спосіб. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною  поза оборотних активів:

НВОК = (1р. ПБ + 3р. ПБ) – 1р. АБ (1.2)

2. Наявність власних і  довгострокових позикових джерел  формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання  до власних оборотних коштів  величини довгострокових пасивів  (3 розділ пасиву балансу).

ВДПД = НВОК + 3Р. ПБ (1.3)

3. Загальна величина основних  джерел формування запасів і  затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням  до власних і довгострокових  позикових джерел формування  запасів і затрат суми короткострокових  кредитів і позикових коштів (за  виключенням позик, не погашених  у термін):

ЗВОД = ВДПД + КК, (1.4)

де КК – короткострокові кредити і позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін);

Для нормальної життєдіяльності  підприємство повинно обов’язково  мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має  короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства залишається “нуль” власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами ; якщо отримують суми зі знаком “-”, то це означає, що підприємство не зможе розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Наявність власних оборотних  коштів за формою балансу згідно з  П(С)БО 2 розраховується як різниця між  оборотними активами та поточною кредиторською  заборгованістю(р.2 АБ – р.5 ПБ).[8, 222-226]

Крім розрахунку та аналізу  в динаміці наявності власних  оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості доцільно розраховувати  сукупність відносних аналітичних  показників. Система даних показників дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у  визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства. У таблиці 1.1 наведено коефіцієнти  фінансової стійкості з алгоритмами  їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”.

Таблиця 1.1

Система показників фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнти фінансової стійкості  залежать від обсягу і характеру  розміщення в активах власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з формування необоротних  активів, то його надходження до обороту  буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості  обертання оборотних активів: потреба  в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи.

Отже, підприємства з коротким технологічним циклом загалом потребують менше власного капіталу при рівних обсягах діяльності, ніж підприємства з тривалим циклом.

З вище наведеного критичне значення коефіцієнта автономії, який характеризується питомою вагою  власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних  активів у сукупних активах і  чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи  застосовуються при обґрунтуванні  критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових  коштів підприємства.

Коефіцієнт мультиплікації капіталу є оберненим до коефіцієнта  автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою  є питома вага оборотних активів  і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи  можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної  заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

Критерії оцінки коефіцієнтів фінансового левериджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

Коефіцієнт маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах.

Коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах  формується під впливом чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта  частки власного капіталу. Більш стійким  чинником є оборотність оборотних  активів, яка також сприяє або  перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів  пов'язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори  віддадуть перевагу підприємствам  з прискореною оборотністю, тобто  коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим  нижчим, чим вищою буде швидкість  обороту активів.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів визначається питомою  вагою основних засобів у загальних  активах підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними  наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у  підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у  виробничому процесі дорогих  високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба  зважати на те, що чим повніше  реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.

Коефіцієнт накопиченої  амортизації характеризує ступінь  спрацювання основних засобів підприємства і, на відміну від розглянутих  показників, оцінюється за "відкритим" критерієм: чим нижчим буде значення даного коефіцієнта, тим вищої оцінки заслуговує стан основних засобів, їх відповідність сучасним вимогам  виробництва.

Коефіцієнт фінансової стабільності (фінансування) характеризує забезпеченість власними коштами; перевищення власних  коштів над позиковими свідчить про  фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції – до залучення  дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність  підприємства. Таким чином, даний показник має зменшуватися.

Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів характеризує частку абсолютно ліквідних активів  у власних обігових коштах.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів характеризує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. [10, 166-171]

Отже, специфіка фінансових коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнта  накопиченої амортизації, полягає  у тому, що їх нормальне значення знаходиться у визначеному інтервалі. Тобто, оцінка буде однаково негативною як при значній недостатності, так  і при значному перевищенні показником нормального значення (критерію). Поєднання  аналізу всіх наведених абсолютних та відносних показників фінансової стійкості об’єктивно відображає фінансову  ситуацію, що склалася на підприємстві.

1.3. Характеристика типів фінансової стійкості

Фінансове становище являє  собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів. Якщо підприємство фінансово стійке, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і виборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більш незалежне воно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури.

Стійкий фінансовий стан підприємства є результатом ефективного управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Поняття “стійкого фінансового стану” необхідно розглядати не тільки як якісну характеристику, а і як кількісно виміряне явище. Адже фінансова стійкість визначається відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів і затрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування.

По рівню покриття різних видів джерел суми запасів і затрат розрізняють декілька видів фінансової стійкості підприємства:

• абсолютна стійкість фінансового стан, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів і позаоборотних активів;

З < ВОК

• нормальна стійкість фінансового стану, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами (ДПД);

З < ВОК + ДПД

• нестійкий фінансовий стан, коли запаси і затрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик (КК);

З < ВОК + ДПД + КК

• кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство знаходиться на межі банкрутства.

З > ВОК + ДПД + КК [8, 232-233]

Таблиця 1.2

Характеристика фінансової ситуації [5, 320]

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними форми  №1 “Баланс” складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу. Алгоритм складання агрегованого балансу наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Агрегований баланс