Оцінка вартості підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………..4

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки вартості підприємства

1. Вартість капіталу підприємства: принципи визначення та сфери застосування…………………………………………………………......................5
2. Методичні основи визначення середньозваженої вартості капіталу……………………………………………………………………………..8
3. Використання WACC при оцінці створення вартості підприємства………….20
4. Оцінка граничної вартості капіталу підприємства……………………………..25

Розділ 2. Загальна оцінка фінансової діяльності ПП «Шимчук»

5. Загальна характеристика діяльності досліджуваного підприємства…………..27
6. Дослідження наявної структури капіталу на підприємстві…………………….28
7. Факторний аналіз прибутку від реалізації послуг……………………………...33

Розділ 3. Формування напрямів розвитку об’єкта дослідження…………………………...36

Висновок........................................................................................................................................41

Список використаної літератури..............................................................................................42

Додатки…………………………………………………………………………………………..43

ВСТУП

Оцінка ефективності господарювання конкретного підприємства можлива  на основі співставлення певних фінансових показників. Кількісні та якісні параметри  фінансової діяльності підприємства визначають його місце на ринку та здатність  функціонувати в ринкових умовах. Все це призвело до підвищення ролі управління фінансами в загальному процесі управління економікою.

Мета курсової роботи полягає у поглибленні теоретичних знань та практичному опрацюванні методів та підходів щодо визначення напрямів фінансової діяльності конкретного підприємства на основі ефективного управління фінансовими ресурсами підприємства як збалансованої економічної складової.

Основне завдання – забезпечити поглиблене опанування методичними підходами щодо управління складовими фінансових ресурсів підприємства.

Інші завдання курсової роботи:

1. Дати загальну характеристику діяльності досліджуваного підприємства;
2. Дослідити наявну структуру капіталу на підприємстві;
3. Провести факторний аналіз прибутку від реалізації послуг.

Об’єктом курсової роботи є фінансово-господарська діяльність ПП «Шимчук».

Предметом курсової роботи є вибрана теоретична галузь фінансово-господарської  діяльності підприємства.

Інформаційні забезпечення виконання курсової роботи є: форма  №1 «Баланс», форма №2 «Звіт про  фінансові результати», форма №3 «Звіт про рух грошових коштів», форма №4 «Звіт про рух власного капіталу».

Актуальність  теми. У сучасних економічних умовах важливим є визначення та підтримка на належному рівні оцінювати вартість підприємства. Оскільки високий рівень даного показника робить підприємство більш інвестиційно привабливим, що дає змогу залучати додаткові кошти з метою їх спрямування на розвиток.

В Україні ці питання на рівні національної економіки викладені  в публікаціях І.О. Бланка, В.В. Ковальова, П.М. Макаренка, А.М. Поддєрьогіна, С.І. Терещенка  та інші.

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки вартості підприємства

1. ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА: ПРИНЦИПИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ

Теорії  оцінки вартості капіталу та активів  підприємств мають багатовікову історію. Перші згадки про оцінку як метод обліку та рекомендації про  його використання в процесі купівлі-продажу  появились ще у ХVІ столітті у  працях основоположників бухгалтерського  обліку Л.Пачалі і А.ДЖ. Пієтро. Правила  експертної оцінки вартості підприємств  за ринковою оцінкою були розроблені відомим німецьким вченим-математиком  Г. Лейбніцем ще у ХVІІІ столітті.

Є різні точки зору щодо трактування самого поняття „оцінка”.  Існує два підходи: оцінка – це визначення ціни, другий, оцінка – це визначення вартості. Російською „оценка” – це визначення ціни об’єкта, тобто, що одержить власник за об’єкт в  момент його реалізації, а вартість відображає витрати, пов’язані з  об’єктом, які мав власник на відповідний момент часу.

Англійською, слова „appraisal” (оцінка) передбачає визначення не тільки ціни, але й вартості капіталу бізнесу, активів, підприємства. Лише слід зазначити, що вартість капіталу та його величина – це не аналогічні поняття. На сучасному етапі більш глибоко вивчені питання формування, обороту та відновлення капіталу. Але в системі теоретичних аспектів управління капіталом важливу роль відіграє оцінка його вартості, аналіз змін останньої з часом. В сучасній економічній літературі найбільш розповсюдженим є підхід до оцінки вартості капіталу з точку зору джерел його формування. Так в роботах Бланка І., Теплової Т.В., Бочарова, Стоянової О., Крейніної, Дж. Ван Хорна, Брігхема Ю., Гапенски Л. вартість капіталу визначається:

• для суб'єктів господарювання як відносна величина витрат по обслуговуванню елементів капіталу, тобто ціну яку вони сплачують за його залучення з різних джерел:

• для інвесторів і кредиторів вартість капіталу характеризує очікувану норму доходності на інвестований капітал.

Крім того, при проведенні оцінки, необхідно розглядати капітал  як субстанцію, що формує бізнес, в процесі  поєднання з ним праці та підприємницької  ініциативи, тобто в процесі його функціонування.

Окремі елементи капіталу мають різну вартість. Ця вартість визначається у відносних величинах  як відсоткова ставка, а саме:

                                           Виплати власникам капіталу

Вартість капіталу (%) = ------------------------------------------------

                                           Капітал залучений підприємством від

                                            власників

Величина вартості капіталу визначається по прибутковості, яка потрібна власнику капіталу. Слід зазначити, що вартість капіталу залежить не стільки від джерела, скільки від ризикованості функціонування активів та одержання віддачі від них. Чим більше ризик даної діяльності, тим більшу прибутковість вимагають власники капіталу і тим дорожче обходиться капітал корпорації. На конкурентному ринку власники капіталу мають можливість співвідносити ризик і прибутковість різних інвестиційних варіантів. Вартість капіталу буде визначатися поточною безризиковою прибутковістю інвестування на аналогічний період часу, очікуваною інфляцією і платою за ризик.

Власник капіталу розглядає  різні варіанти вкладення коштів на відповідних ринках і з урахуванням  ризику вимагає визначену прибутковість  на вкладені кошти. Ринкова оцінка капіталу підприємств знизиться, якщо воно зуміє  забезпечити власникам капіталу необхідну прибутковість. При прийнятті  фінансових рішень менеджер буде оцінювати  вартість кожного елемента капіталу і комбінації різних елементів капіталу в загальній вартості капіталу підприємств. Ця загальна вартість капіталу корпорації, як ставка дисконтування при приведенні майбутніх грошових потоків до поточного моменту , дозволить одержати поточну оцінку капіталу.

Оцінка і порівняння вартості різних елементів капіталу дозволяють вибрати найбільш дешевий спосіб довгострокового фінансування, тобто  сформувати цільову структуру капіталу. Наприклад, якщо вартість позикового капіталу у вигляді банківської позики на 10-річний період - 25% річних, вартість капіталу у вигляді облігаційної позики - 30% річних, вартість власного капіталу - 28% річних і прибутковість проекту (як відношення чистого прибутку до вкладених коштів) перевищує 30% річних, то найбільш дешевим джерелом фінансування проекту є банківська позика.

Не тільки різні елементи капіталу мають різну вартість, але і один і той самий елемент змінює вартість з перебігом часу, так як може змінитися ринкова оцінка ризику і ринкова прибутковість. Наприклад, якщо по облігаційній позиці в момент розміщення ціна дорівнювала номіналу, то необхідна прибутковість збігалася з купонною річною прибутковістю. З перебігом часу, необхідна прибутковість змінюється, а так як купонна прибутковість незмінна, то зміна торкається ринкової ціни облігації. Якщо необхідна прибутковість стала вище купонної, то облігація буде продаватися на ринку з дисконтом (ціна буде нижче номіналу).

Таким чином, оцінка вартості капіталу є актуальною не тільки для  наукових цілей, але й для практики, поскільки від її обгрунтованості  у значній мірі залежить об’єктивність  реалізації інтересів окремих суб’єктів  майнових відносин. До останніх слід віднести власників, покупців, продавців, інвесторів, а також самих підприємств.

Роль, значення, оцінка капіталу, методи її проведення мають свою специфіку  на різних етапах життєдіяльності підприємства, а саме:

• на стадії створення підприємства;
• на момент зміни власників;
• при підготовці та проведенні реструктуризації, санації підприємства, диверсифікації його діяльності;
• в процесі прийняття управлінських рішень щодо розширення або скорочення масштабів бізнесу;
• при реконструкції та технічному переозброєнні підприємства;
• на стадії реорганізації, банкрутства, ліквідації підприємства.

Сфери застосування показника вартістості  капіталу.

1. Вартість капіталу підприємства  слугує мірою прибутковості операційної діяльності. Так як вартість капіталу характеризує частина прибутку, котра повинна бути сплачена за використання сформованого або залученого додатково капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції, цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, нижньою межею при плануванні її розмірів.

2. Показник вартості капіталу  використовується як критеріальний у процесі здійснення реального інвестування. Насамперед, рівень вартості капіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, по котрій сума чистого грошового потоку приводиться до дійсної теперішньої вартості в процесі оцінки ефективності реальних інвестицій. Чому саме вартість капіталу слугує ставкою дисконтування? Нагадаємо, що ставка дисконту - це відсоткова ставка віддачі, котру підприємство припускає одержати на одержаний у процесі реалізації проекту дохід. Оскільки проект розвертається протягом декількох майбутніх років, підприємство не має твердої впевненості в тому , що воно знайде ефективний спосіб вкладення зароблених коштів. Але воно може вкласти ці гроші у власний бізнес і одержати віддачу, як мінімум, рівну вартості капіталу. Таким чином, вартість капіталу підприємства - це мінімальна норма прибутковості при вкладенні зароблених у ході реалізації проекту коштів.

3. Вартість капіталу підприємства  слугує базовим показником формування ефективності фінансового інвестування. Так як критерій цієї ефективності задається самим підприємством, то при оцінці прибутковості окремих фінансових інструментів базою порівняння виступає показник вартості капіталу. Цей показник дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість або прибутковість окремих інструментів фінансового інвестування, але і сформувати на попередній стадії формування інвестиційного портфеля найбільш ефективні напрямки і види цього інвестування. І природно, цей показник служить мірою оцінки прибутковості сформованого інвестиційного портфеля в цілому.

4. Показник вартості капіталу  в розрізі окремих його елементів  використовується у процесі управління структурою цього капіталу на основі механізму фінансового важеля. Мистецтво використання фінансового важеля полягає у формуванні найвищого його диференціалу, одного зі складових якого є вартість позикового капіталу. Мінімізація цієї складової забезпечується в процесі оцінки вартості капіталу, який залучається з різних позикових джерел, і формування відповідної структури джерел його використання підприємством.

5. Рівень вартості капіталу  підприємства є найважливішим  вимірником рівня ринкової вартості  цього підприємства. Зниження рівня  вартості капіталу приводить  до відповідного зростання ринкової  вартості підприємства і навпаки.  Особливо оперативно ця залежність  реально відбивається на діяльності акціонерних компаній відкритого типу, ціна на акції яких піднімається або падає при відповідному зниженні або рості вартості їхнього капіталу. Отже управління вартістю капіталу є одним із самостійних напрямків підвищення ринкової вартості підприємства.

6. Показник вартості капіталу  є критерієм оцінки і формування  відповідного типу політики фінансування  підприємством своїх активів (в першу чергу - оборотних). Виходячи з реальної вартості використовуваного капіталу й оцінки майбутньої її зміни, підприємство формує агресивний, помірний (компромісний) або консервативний тип політики фінансування активів.

Принципи  оцінки вартості капіталу підприємства.

1. Принцип попередньої поелементної оцінки вартості капіталу. Так як використовуваний капітал підприємства складається з неоднорідних елементів (насамперед - власного і позикового їх видів, а всередині них - за джерелами формування), у процесі оцінки його необхідно розподілити на окремі складові елементи, кожний з яких повинен бути об'єктом здійснення оціночних розрахунків (методи поелементної оцінки вартості капіталу розглядаються далі).

2. Принцип узагальнюючої оцінки вартості капіталу. Поелементна оцінка вартості капіталу слугує передумовою для узагальнюючого розрахунку цього показника. Таким узагальнюючим показником є середньозважена вартість капіталу.

3. Принцип порівняльності оцінки вартості власного і позикового капіталу. У процесі оцінки вартості капіталу варто мати на увазі, що суми використовуваного власного і позикового капіталу, які відображені в пасиві балансу підприємства, мають непорівняльне кількісне значення. Якщо наданий у використання підприємству позиковий капітал у грошовій або товарній формі оцінений по сумі в цінах наближених до ринкових, то власний капітал, який відображений у балансі, стосовно поточної ринкової вартості істотно занижений. У зв'язку з заниженою оцінкою суми використовуваного власного капіталу його вартість у процесі розрахунків штучно завищується. Крім того, з цієї ж причини виявляється занижено його реальна частка в загальній сумі використовуваного підприємством капіталу, що приводить до некоректності показника середньозваженої вартості.

Для забезпечення зіставлення і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу, сума власної його частки повинна бути виражена в поточній ринковій оцінці. Для цього на першому етапі визначається вартість чистих активів підприємства, що характеризують ту частину його майна, котра сформована за рахунок власного капіталу. На другому етапі проводиться індексація (переоцінка) балансової вартості окремих елементів позаоборотних операційних активів і власних матеріальних оборотних активів з метою їхньої оцінки по ринковій вартості. Сума переоцінених активів і буде характеризувати поточну ринкову оцінку суми власного капіталу, яка використовується в порівняльних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.

4. Принцип динамічної оцінки вартості капіталу. Фактори, що впливають на показник средньозваженої вартості капіталу, досить динамічні, тому зі зміною вартості окремих елементів капіталу повинні вноситися корективи і у середньозважене його значення. У процесі оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні ) показники, зв'язані з оцінкою окремих його елементів. Оцінка вартості запланованого до залучення капіталу (а відповідно і середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді) у визначеній мірі носить ймовірний характер, зв'язаний із прогнозом зміни кон'юнктури фінансового ринку, динаміки рівня власної кредитоспроможності, ступеня ризику й інших факторів.

5. Принцип взаємозв'язку оцінки поточної і майбутньої середньозваженої вартості капіталу підприємства. Такий взаємозв'язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу.

6. Принцип визначення межі ефективного використання капіталу,  що залучається додатково. Оцінка вартості капіталу повинна бути довершена визначенням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критеріальним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості капіталу, що залучається додатково, і приросту середньозваженої вартості капіталу [11].

2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНОЇ ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ

Викладені принципи оцінки дозволяють сформувати систему основних показників, які визначають вартість капіталу і межі ефективного його використання.

Серед розглянутих показників основна роль належить показникові  середньозваженої вартості капіталу WACC. Середньозважена вартість капіталу - це вартість капіталу компанії, задіяного в даний момент, тобто поточна вартість капіталу. Якщо компанія цілком фінансується власними коштами, то для поточної оцінки прогнозованих грошових потоків в якості ставки дисконтування використовується необхідна прибутковість для власників капіталу (пайовиків або акціонерів). Вона і є вартістю капіталу даної компанії.

Якщо компанія залучає  позиковий капітал, то на середню  вартість її капіталу впливають наступні фактори: необхідна прибутковість  власників позикового капіталу; чи є податкові пільги за щорічними платежами за позиковий капітал, тобто як реально обходиться обслуговування цього капіталу; частка позикового капіталу в загальному капіталі корпорації. Чим дорожче позиковий капітал (вище його вартість), тим більшу прибутковість повинні забезпечити активи корпорації для щорічних платежів власникам капіталу. У цьому випадку середня вартість усього капіталу підприємства розраховується як середньозважена вартість двох елементів капіталу:

де  та - частки відповідно позикового і власного капіталу у загальній його сумі (у даному випадку = 1 - ), та - вартість відповідно позикового і власного капіталу.

Оцінку вартості всього капіталу або окремих його елементів варто  проводити з урахуванням оподатковування  доходів власників капіталу. Податковий фактор впливає і на необхідну  прибутковість для власників капіталу, і на величину реальних витрат корпорації по виплатах власникам капіталу.

Значення складених елементів капіталу можуть розраховуватися або за структурою капіталу, або за грошовими вираженнями.

Для розрахунку вартісного значення елементів капіталу за грошовими вираженнями використовуються:

1) балансові оцінки позикового  і власного капіталу (позиковий  капітал як довгострокові позики, які відображені в балансі, власний капітал як сума статутного капіталу, додаткового , нерозподіленого прибутку ). Цей спосіб має два принципових недоліки : по-перше, можливість перекручування даних і невідповідності ринковій оцінці, а по-друге, розгляд звичайних і привілейованих акцій як єдиного елемента капіталу (хоча вартість може відрізнятися);

2) ринкові оцінки. Частка  елементу капіталу за ринковою оцінкою визначається розподілом ринкової оцінки елемента капіталу на загальну ринкову оцінку капіталу. Такий спосіб теоретично є єдино вірним, проте у практичних розрахунках при відсутності ринкових оцінок застосовуються і балансові значення (особливо по позиковому капіталу ).

Розрахунок за структурою капіталу можливий:

1) за фактичною структурою  на основі ринкових або балансових значень елементів капіталу;

2) за цільовою структурою, котра розглядається як прогноз на найближчу перспективу до прийняття рішень.

Не всі елементи пасиву балансу включаються в розрахунок середньозваженої вартості капіталу. Не включаються в розрахунок такі фінансові джерела, як короткострокові  зобов'язання (кредиторська заборгованість, заборгованість по заробітній платі), короткострокові банківські позики, які йдуть на фінансування поточних потреб.

Оцінка і прогнозування  середньозваженої вартості капіталу на конкретному підприємстві повинні  здійснюватися з урахуванням  багатьох факторів. Основними з таких факторів є :

• структура елементів капіталу за джерелами його формування;
• тривалість використання залученого капіталу;
• рівень ризику господарської діяльності підприємства, який характеризується станом його фінансової стійкості , платоспроможності, ділової активності і рентабельності;
• середня ставка позикового відсотка і її динаміка, яка обумовлена коливаннями    кон'юнктури ринку грошей і ринку капіталу;
• рівень ставки оподаткування прибутку, установлений для даного виду діяльності, і система податкових пільг;
• дивідендна політика підприємства, що визначає вартість власного капіталу;
• доступність різних джерел фінансування, що визначає фінансову гнучкість підприємства;
• галузеві особливості діяльності підприємства, що визначають тривалість його операційного циклу і рівень ліквідності активів;
• співвідношення обсягів капіталу, що використовується в операційній і інвестиційній діяльності підприємства;
• стадія життєвого циклу підприємства.

Під впливом визначених факторів середньозважена вартість капіталу постійно змінюється в процесі економічного розвитку підприємства.

Приклад розрахунку середньозваженої ціни капіталу (WACC), вихідні дані для якого наведені у табл.1.2.1.

Таблиця 1.2.1.

Вихідні дані для  розрахунку WACC

Підсумкове значення останньої  графи табл. 1.2.1. показує, що величина WACC – 23,3%. Саме ця ставка повинна використовуватися для дисконтування грошових потоків за окремими інвестиційними проектами. Вона характеризує величину альтернативних витрат по залученню капіталу.

Розглянута методика достатньо  проста і зрозуміла. Однак її практичне  використання зіштовхується із серйозними труднощами, для подолання яких необхідні  додаткові розрахунки. До числа основних проблем відносяться: неоднорідність структури власного капіталу; зростання  ціни окремих джерел по мірі збільшення їх обсягу; багатоманітність способів розрахунку частки окремих джерел (проблема зважування); різні підходи до визначення фактичної величини капіталу – за ринковою та балансовою вартістю; необхідність обліку вартості амортизаційних відрахувань, як джерела формування капіталу. В  цьому зв’язку необхідна більш детальна інформація з перерахованих проблем.

1. Неоднорідність  структури власного капіталу.   Власний капітал формується за рахунок продажу звичайних акцій та реінвестування нерозподіленого прибутку. Відповідно, вартість власного капіталу (k_S) складається з двох компонентів, а саме: вартості звичайного акціонерного капіталу (k_a.k.) та вартості нерозподіленого прибутку (k_н.п.). Так як ці величини не дорівнюють одна одній, слід виконувати окремі розрахунки WACC для випадків, коли власний капітал складається з нерозподіленого прибутку и коли його розмір дорівнює величині акціонерного капіталу. Перед тим, як розпочати емісію акцій, підприємство намагається використати весь нерозподілений прибуток, як більш дешеве  джерело. Тому спочатку розраховується WACC для k_S = k_н.п., а потім k_S = k_a.k.. Отримані результати наносяться на графік середньої ціни капіталу, котрий показує зміну WACC в залежності від обсягів залученого капіталу (рис. 1.2.1.).

 Для визначення середньої  вартості капіталу використовується  наступна формула:

WACC = Σ k_i × w_i = k_s × w_s + k_п.а × w_п.а + k_d × w_d

де w_е, w_п.а, w_d – частка конкретного джерела в загальному обсязі капіталу відповідно: власного капіталу, привілейованих акцій, позикового капіталу,;

k_s – вартість власного капіталу;

k_п.а – вартість капіталу, залученого за рахунок випуску привілейованих акцій;

k_d – вартість позикового капіталу.

Ця формула може бути використана  як для розрахунку єдиного значення середньої ціни капіталу, так і  для набору граничних значень, що змінюються по мірі росту потреби  у капіталі. Наведений  на рис. 1.2.1. графік показує два граничних значення середньої ціни капіталу: WACC₁ при умові, що весь власний капітал представлений нерозподіленим прибутком (k_s = k_н.п.); WACC₂ у випадку емісії акцій (k_s = k_а.к.). Злам графіку WACC відбувається в точці ВР, котра називається точкою зламу.

Рис. 1.2.1. Загальний вигляд графіку WACC

Ускладнимо приклад (табл. 1.2.1.), припустимо, що сума власного капіталу включає величину нерозподіленого прибутку (12 млн. грн.). Вартість нерозподіленого прибутку (k_н.п.) становить 23,5%, а вартість акціонерного капіталу k_s – 26%. Розрахуємо WACC при умові, що весь власний капітал складається з нерозподіленого прибутку. Так як структура капіталу повинна залишатися незмінною, нерозподілений прибуток (12 млн. грн.) буде складати 60% загального обсягу фінансування, залученого за даних умов. Відповідно, при умові що k_s = k_н.п, загальний обсяг залученого капіталу буде дорівнювати 20 млн. грн. (12 / 0,6), в тому числі: 12 млн. грн.– власний капітал, 2 млн. грн.– привілейовані акції (10% від 20 млн. грн.).

Таблиця 1.2.2.

Вихідні дані для  розрахунків