Оцінка зовнішніх та внутрішніх факторів фінансового добробуту підприємства

ВСТУП 

     Динамічність  розвитку підприємств і нестабільність сучасних ринків вимагають перегляду  традиційних підходів до управління. Передумовою ефективної діяльності суб’єкта господарювання є відповідність  внутрішніх можливостей його потенціалу. Основою успішного довгострокового функціонування виробничих соціально-економічних систем є орієнтація на зростання їх вартості у відповідності з якісними вимогами ринкового середовища.

     Вихідним  пунктом підвищення конкурентних позицій  на ринку завжди повинна бути точна оцінка цієї стратегічної ситуації організації. Така оцінка веде до розуміння динаміки впливають чинників: значення яких чинників знижується і яких зростає по всьому тимчасовому горизонту.

     У зв'язку з цим першочерговим завданням  є визначення факторів фінансового розвитку підприємства, вплив яких на функціонування господарюючого суб'єкта буде виражатися в поліпшенні або погіршенні майбутнього фінансово-економічного стану підприємства.

     Метою курсової роботи є оцінка зовнішніх та внутрішніх факторів добробуту підприємства ВАТ ПБК "Славутич".

     Об’єктом  дослідження курсової роботи є  виробниче підприємство ВАТ ПБК "Славутич".

     Для досягнення мети поставлені наступні завдання:

• розглянути теоретичні основи зовнішніх та внутрішніх факторів підприємства;
• визначити сильні та слабкі сторони підприємства;
• визначити можливості та загрози за допомогою SWOT – аналізу;
• оцінити потенціал підприємства.

1 ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ЗОВНІШНІХ ТА ВНУТРІШНІХ  ФАКТОРІВ ФІНАНСОВОГО ДОБРОБУТУ ПІДПРИЄМСТВА 

     1.1 Зовнішні та внутрішні фактори фінансового добробуту підприємства 

     Будь  – які фактори, що впливають на діяльність підприємства, можна розподілити  на зовнішні та внутрішні. Для подальшого дослідження необхідно в подальшому проаналізувати вплив можливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. У будь – який момент на підприємстві існує небезпека кризи. Це викликано тим, що в управлінні завжди існує ризик через те, що соціально – економічні системи розвиваються циклічно, розвивається динамічно зовнішнє середовище, міняється співвідношення керованих та не керованих факторів, змінюються люди, їх потреби та інтереси.

     Зовнішні  фактори фінансового розвитку підприємства включають в себе: міжнародні, політичні  та ринкові складові зовнішнього  середовища.

     Міжнародні  чинники характеризуються аналізом наступних економічних показників:

     - норми міжнародного права;

     - національне законодавство з регулювання зовнішньоекономічної діяльності і т.д.

     Дана  група чинників повинна враховуватися  в основному підприємствами, що експортують  свою продукцію. Зокрема, необхідний аналіз обмежень експорту в окремі країни, торгових бойкотів, оподаткування прибутку від операцій на зовнішньому ринку, а також вивчення документів ООН, ЮНКТАД та інших міжнародних організацій.

     До  політичних чинників фінансового розвитку підприємства слід віднести:

     - угоди з тарифів і торгівлі між країнами;

     - митну політику;

     - нормативні акти місцевих органів влади і центрального уряду.

     Зовнішньоторговельна  політика, здійснювана державою, спрямована на реалізацію на світовому ринку  конкурентоспроможних українських товарів, стимулювання виробництва цих товарів. Для стимулювання експортно-спроможних виробництв використовуються державні замовлення, бюджетне фінансування. Всі ці фактори можуть безпосередньо впливати на майбутній розвиток господарюючого суб'єкта.

     Зовнішні  ринкові чинники фінансового  розвитку підприємства включають в  себе: економічні, регіональні та галузеві складові зовнішнього середовища.

     Економічні  чинники характеризуються аналізом наступних економічних показників:

     - темпи інфляції (дефляції);

     - валютна політика, здійснювана державою і міжнародними валютно-фінансовими організаціями (динаміка валютного курсу);

     - динаміка індексів фондової активності;

     - рівень ставок банківського кредитування;

     - тенденції розвитку інвестиційного ринку (інвестиційний клімат).

     Дані  агреговані показники вимірюються  в цілому по всіх галузях економіки, тому їх можна назвати достатньо  об'єктивними і використовувати  для більш детального аналізу  теперішньої економічної ситуації та умов підприємницької діяльності[9].

     Вплив інфляції позначається на багатьох аспектах фінансової діяльності підприємства. У процесі інфляції відбувається заниження вартості окремих матеріальних активів, що підприємством; зниження реальної вартості грошових і інших фінансових його активів; заниження собівартості виробництва продукції. Такі фактори, як динаміка індексів фондової активності і рівень ставок банківського кредитування також необхідно враховувати підприємствам, які планують у майбутньому отримати кредит або здійснюють операції з цінними паперами.

     Підприємства  для того, щоб вижити, повинні  проявити ініціативу, підприємливість  та бережливість з тим, аби підвищити  ефективність господарювання. Знання факторів, що впивають на розмір прибутку та рентабельності підприємства є необхідною передумовою для виявлення поточних та потенційних проблем та їх локалізації. Фінансові проблеми, що виникають на підприємстві є результатом загострення суперечностей у господарській діяльності підприємства, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи із зовнішнім середовищем. На рівні підприємства такі суперечності виникають між:

• кількісними та якісними характеристиками продукції та відповідними характеристиками ринкового попиту;
• можливою та необхідною потужністю підприємства;
• необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство та можливостями їх залучення, цінами пропозиції та попиту на ринку;
• ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які виникають в процесі виробництва та мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;
• між фактичним та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

     На  підприємстві екзогенними факторами, що істотно впливають на коливання прибутку впродовж аналізує мого періоду є :

• спад кон’юнктури в економці в цілому;
• зменшення купівельної спроможності споживачів;
• знаний рівень інфляції;
• нестабільність господарського та податкового законодавства;
• нестабільність фінансового ринку;
• сезонні коливання.

     До  ендогенних факторів можливо віднести наступні:

• низька якість управлінських рішень;
• дефіцит фінансування;
• недостатній рівень кваліфікації персоналу.

     Стан  національної економіки в цілому здійснює сильній вплив на діяльність підприємства. Якщо в економіці країни занепад, то, відповідно, кризовий стан виникає на багатьох підприємствам-партнерах, які скорочують обсяги виробництва, потерпають від збитків та недостатності готівки, не можуть розрахуватися за зобов’язаннями перед партнерами, викликаючи тим самим недостатність готівки у партнерів.

     Політична стабільність в країні забезпечує сприятливий інвестиційний клімат, сприяє припливу капіталу в країну, викликає відчуття надійності, а отже забезпечує нормальні умови функціонування підприємства.

     Рівень  податкового тягаря визначає стимулювання підприємницької діяльності, а також достатність готівки для розрахунків з партнерами після сплати податків. Розвиненість законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності може сприяти партнерським стосункам з підприємствами інших країн, а отже розширенню ринків збуту продукції підприємства і збільшенню прибутків та зростанню готівки.

     Економічні  чинники. На добробут підприємства у  великій мірі впливає загальний  рівень купівельної спроможності населення, який залежить від економічної ситуації в державі. Тому підприємство повинно  враховувати середньостатистичний рівень доходів населення, а також його окремих груп[2].

     Серед внутрішніх причин, що здатні привести до неплатоспроможності підприємства, слід відзначити галузеву належність підприємства, тривалість виробничого  циклу, стан основних засобів, інвестиційні потреби підприємства, якість продукції, рівень і структуру витрат, цінову політику підприємства, рівень рентабельності діяльності, обсяги виробництва і реалізації, політику управління дебіторською заборгованістю, структуру капіталу підприємства та джерел його формування, рівень кваліфікації керівництва. Галузь, у якій функціонує підприємство, визначає тривалість виробничого циклу. Тривалий виробничий цикл уповільнює процес отримання прибутку і виручки від реалізації, необхідної для покриття витрат. Стан основних засобів підприємства визначає якість продукції. Зношені, морально застарілі основні засоби потребують значних капітальних витрат. Необхідність оновлення основних засобів стимулює інвестиційні потреби підприємства, а капітальні інвестиції характеризуються тривалим терміном окупності.

     Внутрішнє середовище включає всі фактори, які безпосередньо впливають  на можливості фірми з обслуговування постачальників, маркетингових посередників, клієнтів і на перемогу над конкурентами.

     Якість продукції підприємства визначає її конкурентоспроможність, попит на неї, а отже впливає на швидкість її реалізації. Рівень витрат підприємства здійснює прямий вплив на його прибуток. Крім того, якщо в структурі витрат переважають постійні витрати, то у випадку зниження обсягів виробництва це викликає пряме зменшення сум прибутку. Гнучка цінова політика підприємства дає можливість маневрувати у відповідь на зміни кон’юнктури ринку, умов господарювання тощо.

     Вплив підприємства на фактори зовнішнього  середовища практично не можливий. Але відповідно до зовнішнього середовища підприємство у змозі змінювати своє внутрішнє середовище. Для цього потрібна наявність відповідного менеджерського складу. Наприклад, англійські вчені одним з першочергових факторів кризи підприємства називають саме погане управління підприємство. Зокрема виокремлюють такі недоліки управління, як владний характер керівництва, недостатні рівень знань керівництва, відсутність стратегічного підходу, слабка дисципліна[10].

     Фактори, які впливають на фінансовий стан підприємства, безліч, але для поглибленого аналізу необхідно їх об’єднати в групи (рис. 1.1).

     Рисунок 1.1 - Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства 

     Саме  прогнозування фінансового стану  є першим кроком до підвищення ефективності фінансової діяльності підприємств. Так в сучасних умовах, коли конкурентна боротьба в окремих галузях економіки загострюється в результаті скорочення попиту і спаду виробництва, на перший план виходить необхідність визначення керівництвом підприємства чіткого плану дій, що дозволить ефективно використовувати сильні сторони і можливості діяльності підприємства. Також необхідно враховувати такі загрози, як діяльність конкурентів, як існуючих, так і можливих нових. Подібне раціональне планування дозволить значно знизити ризик негативних наслідків при прийнятті тих чи інших управлінських рішень. Одним з основних інструментів стратегічного управління, що оцінюють в комплексі внутрішні і зовнішні чинники, які впливають на розвиток компанії є SWOT-аналіз[3]. 

2 ОЦІНКА  ЗОВНІШНІХ ТА ВНУТРІШНІХ ФАКТОРІВ ФІНАНСОВОГО ДОБРОБУТУ ПІДПРИЄМСТВА 

     2.1 Коротка характеристика підприємства ВАТ "ПБК "Славутич" 

     Пиво-безалкогольний комбiнат "Славутич" був збудований у 1974 роцi, як один iз типових чеських пивних проектiв на територiї колишнього Радянського Союзу. В процесi приватизацiї комбiнат було перетворено у ВАТ "ПБК "Славутич". У 1996 роцi акцiонери пiдприємства прийняли рiшення про початок спiвробiтництва iз скандинавською корпорацiєю "Балтiк Беверiджiз Холдiнг", що сприяло подальшому росту та експансiї компанiї на ринку. Корпорацiя "Балтiк Беверiджiз Холдiнг" (ББХ) - номер один на пивних ринках Росiї, Казахстану та країн Балтiї: Естонiї, Латвiї та Литви. ББХ - це акцiонерне товариство, засноване у 1991 роцi компанiєю "Хартвал" (Фiнлiндiя) та "Прiпс-Рiнгнес" (Швецiя та Норвегiя), кожна з яких мала по 50%. Потiм частка "Прiпсу" була придбана промисловою групою "Оркла", а пiзнiше концерном "Карлсберг Брюерiз". У лютому 2002р. 50% пакет "Хартвалу" придбана компанiєю "Скоттiш енд Ньюкасл". До складу ББХ входить 17 пивзаводiв. "Славутич" - найбiльший пивзавод, що належить ББХ в Українi. З 1996р. "Славутич" - практично новий завод iз новiтнiм обладнанням та технологiєю, що вiдповiдають мировим стандартам. В 2004 роцi вiдбулося урочисте вiдкриття нового пивоварного заводу у м.Києвi, будiвництво якого було розпочато в 2003 роцi. Київський пивоварний завод "Славутич" був офiцiйно вiдкритий 7 червня 2004 року i на сьогоднi вiн є найбiльш сучасним пивоварним заводом у Європi. На заводi встановлено найновiше обладнання пивної промисловостi виробництва Бельгiї, Нiмеччини i Швейцарiї. А сам технологiчний процес побудований iз врахуванням останнiх технологiй енергозбереження, охорони здоров'я та навколишнього середовища.

     Основнi види продукцiї: Пивоварний завод "Славутич" найсучаснiше пiдприємство пивоварної галузi України. Пiдприємство спецiалiзується  на виробництвi пива та безалкогольної продукцiї. В 2009 роцi пiдприємство виробляло  наступнi сорти пива: "Славутич", "Львiвське", "Tuborg", "Carlsberg", "Holsten", "Балтика", "Арсенал", "Хмiльне"; безалкогольнi напої: "Pepsi", "7 UP", а також квас "Тарас". Свою продукцiю пивоварний завод випускає в скло пляшках, кегах, ПЕТ пляшках та алюмiнiєвiй банцi. Перспективнiсть виробництва: Пивоварний завод "Славутич" одне з провiдних пiдприємств, яке входить в групу пiдприємств Славутич, Carlsberg Group в Українi. За даними 2009 року об'єм продаж в цiлому по компанiї в натуральному вираженнi становить 6 947 тис. гектолiтрiв пива та напоїв, що на 4,8% бiльше попереднього перiоду. В 2009 роцi ВАТ ПБК "Славутич" здiйснив ряд успiшних проектiв, завдяки яким компанiя суттєво покращила свої ринковi показники. Завдяки маркетинговим дiям компанiї у 2009 роцi, доля продажiв на внутрiшньому ринку зросла з 23.7% до 27.4%. Залежнiсть вiд сезонних змiн: Пивоварний ринок має чiтко виражену сезоннiсть: найменше споживання у зимовi мiсцi, тодi як пiд час потеплiння та лiта воно досягає найбiльшого свого значення. Враховуючи сезоннiсть ринку, виробництва та реалiзацiю продукцiї, пiдприємство розробляє та впроваджує виважену маркетингову полiтику, яка сприяє врiвноваженню. Основнi ринки збуту та основнi клiєнти, особливостi продукцiї: Основним ринком збуту продукцiї Товариства є внутрiшнiй ринок України. Частина продукцiї (6,7%) реалiзується за межами України, насамперед у Росiї, Молдовi, Вiрменiї, Грузiї. Товариство здiйснює експорт власної продукцiї у країни Європи за Америки. Пивоварна галузь характеризується використанням новiтнiх технологiй, а також високим рiвнем конкуренцiї. Пивна галузь є привабливою з iнвестицiйної точки зору. Споживання пива населенням має тенденцiю до росту, базуючись на фактi попереднiх рокiв, проте росту ринку пива України у 2009 роцi не вiдбулось. Основнi ризики в дiяльностi емiтента, заходи щодо зменшення ризикiв, захисту своєї дiяльностi та розширення виробництва i ринкiв збуту: Незважаючи на позитивнi тенденцiї розвитку ринку, велика конкуренцiя провокує на виникнення ризикiв у виробника. Можливi фактори ризику в дiяльностi емiтента: " змiни в законодавствi України стосовно оподаткування дiяльностi пiдприємств - збiльшення акцизу до 1 грн/л (+67%); - заборона на продаж у торгових точках, площа яких менш нiж 20м?; - введення забороненої зони для продажу пива (медичнi заклади та заклади освiти); - введення лiцензiї на продаж пива; - заборона/лiмiтування реклами пива; - загострення конкуренцiї на ринку пива; - рiзке зростання вартостi енергоносiїв; - зниження платоспроможностi споживачiв продукцiї Товариства; - форс-мажорнi обставини, якi можуть бути визнанi такими на пiдставi чинного законодавства. ВАТ ПБК "Славутич" долає свої ризики шляхом зменшення затрат, покращення роботи департаментiв виробництва, продаж i маркетингу, потужними рекламними кампанiями та виробництвом високоякiсного продукту для споживачiв. Канали збуту й методи продажу, якi використовує емiтент: Продукцiя пивоварного заводу "Славутич" продається за дистриб'юторською системою по всiй територiї України, а також експортується у 17 країн свiту, ближнього та дальнього зарубiжжя. Дистрибуцiйна система нараховує близько 72 дистрибуторiв по всiй Українi. Окрiм того пiдприємство здiйснює прямi продажi. В основному, це супермаркети та гiпермаркети. Роздрiбних продажiв компанiя не здiйснює. Джерела сировини, їх доступнiсть та динамiка цiн, кiлькiсть постачальникiв за основними видами сировини та матерiалiв, що займають бiльше 10% в загальному обсязi постачання: Основними постачальниками сировини ПБК "Славутич" є постачальники солоду, хмелю, пляшки, ПЕТ-преформи. Основними постачальниками сировини та матерiалiв є спецiалiзованi пiдприємства України: солоду, ячменю - Славутський солодовий завод; склопляшки - Гостомельский склозавод та Рокитнянський склозавод; ПЕТ преформи - компанiя ТОВ ТД "Ретал"; кроненкорки та банки - компанiя ТОВ "Кен-Пак Яворiв"; корка для ПЕТ пляшки - компанiя ТОВ "АТЕМ"; етикетки - компанiї КФ ЗАТ "Холдингова компанiя Блiц-Iнформ" та ТОВ "Фабрика етикетки Мiкко"; хмелю - компанiя "John Barth&Sohn Gmbh" (Швейцарiя). Основними постачальниками обладнання для виробництва є закордоннi спецiалiзованi пiдприємства: варильнi порядки - MEURA (Бельгiя), бродильнi танки - HOLVRIEKA (Данiя), технологiчне устаткування - ALFA LAVAL (Бельгiя) та GEA (Нiмеччина), лiнiї наливу пива та безалкогольних напоїв - KHS та KRONES (Нiмеччина), енергетичне обладнання - LOOS (Нiмеччина), VEA - (Швецiя), Jurby (Англiя), JCI (Данiя). Динамика цiн вiтчизняних постачальникiв залежить вiд загльних економiчних умов в країнi. Цiни на сировину (солод, хмiль) в звiтному роцi збiльшилися майже на 20%. Iнформацiя про особливостi стану розвитку галузi виробництва, рiвень впровадження нових технологiй, нових товарiв, положення на ринку: Враховуючи розвиток ринку та постiйну орiєнтацiю на споживача, який постiйно потребує iнновацiй, ВАТ ПБК "Славутич" має високий рiвень впровадження нових технологiй. Поряд iз модернiзацiєю та оптимiзацiєю виробництва, впровадженням новий лiцензiйних пивних брендiв та безалкогольних напоїв, відзначається впровадження найсучаснiших маркетингових, технологічних та управлінських програм. У 2009 роцi на розвиток потужностей ВАТ ПБК "Славутич" та модернiзацiю виробництва iнвестовано 240,6 млн.грн. в тому числi на закупiвлю нового обладнання варильного вiддiлення , 19 ЦКТ (в комплектi з повною автоматизацiєю процесу), обладнання трансформаторної пiдстанцiї та холодильно-компресорного цеху, а також на модернiзацiю, автоматизацiю та збiльшення потужностей технологiчного обладнання, яке призначене для виробництва пива. Капiталовкладення та iнвестицiї в 2009 роцi спрямованi не лише на збiльшення виробничих потужностей, а й на розвиток логiстики, полiпшення екологiчних аспектiв дiяльностi, здiйснення iнновацiйних проектiв. Товариство (Славутич, Carlsberg group) посiдає 2 мiсце на пивному ринку України i охоплює 27,4% цього ринку. Конкуренцiя в галузi: Основними конкурентами в галузi залишаються: Сан-Iнбев, Оболонь, та група заводiв Сармат/SABMiller. Перспективнi плани розвитку емiтента: ВАТ ПБК "Славутич" має великi перспективи розвитку, оскiльки за оцiнками експертiв, щороку ринок пива буде зростати приблизно на 3% i в перспективi буде лише йти по наростаючій. Рiчне споживання пива в Українi становить 61 л. на душу населення - це набагато нижчий показник в порiвняннi з iншими Європейськими країнами: Англiя -100 л., Чехiя - 160 л. на особу. Отже, пивоварна галузь України має великi перспективи до розвитку. У 2009 роцi ПБК "Славутич" збiльшив виробництво пива, напоїв на планує розпочати випуск води в ПЕТ-пляшках. Провівши аналіз зовнішнього середовища і отримавши дані про факти, які представляють небезпеку або відкривають нові можливості, керівництво повинне оцінити: чи володіє підприємство внутрішніми силами, щоб скористатися можливостями, і які внутрішні слабкості можуть ускладнити проблеми, пов'язані із зовнішніми небезпеками.  

     2.2 Аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів добробуту підприємства 

     В сучасних умовах, коли конкурентна  боротьба в окремих галузях економіки  загострюється в результаті скорочення попиту і спаду виробництва, на перший план виходить необхідність визначення керівництвом підприємства чіткого плану дій, що дозволить ефективно використовувати сильні сторони і можливості діяльності підприємства. Також необхідно враховувати такі загрози, як діяльність конкурентів, як існуючих, так і можливих нових. Подібне раціональне планування дозволить значно знизити ризик негативних наслідків при прийнятті тих чи інших управлінських рішень. Одним з основних інструментів стратегічного управління, що оцінюють в комплексі внутрішні і зовнішні чинники, які впливають на розвиток компанії є SWOT-аналіз. Головною метою проведення SWOT-аналізу є отримання достовірних даних про можливості компанії і загрози просування її на ринку товарів і послуг. Тому, для досягнення цієї мети перед SWOT-аналізом ставляться наступні завдання: виявлення маркетингових можливостей, які відповідають ресурсам підприємства; визначення маркетингових загроз і розробка заходів щодо знешкодження їхнього впливу; виявлення сильних сторін підприємства й зіставлення їх з ринковими можливостями; визначення слабкостей підприємства та розроблення стратегічних напрямів їх подолання; виявлення конкурентних переваг підприємства та формування її стратегічних пріоритетів.

     SWOT-аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій підприємства з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії — адаптації до (чи формування впливу на) середовища (рис. 2.2). 

     Рисунок 2.1 – Принципова схема врахування залежних і незалежних факторів. 

     Аналіз  сильних та слабких сторін ВАТ  ПБК "Славутич". Сильні сторони  даного підприємства – це його визначні особливості, які дають нам змогу  визначити і сформувати конкурентні  переваги. Слабкі сторони нашого підприємства – це ті показники, які визначають її конкурентну вразливість. Об’єктом аналізу сильних та слабких сторін підприємства є його внутрішні фактори. Сильні та слабкі сторони охарактеризовані в таблиці 2.1. 

     Таблиця 2.1 – Сильні та слабкі сторони підприємства 

     Таблиця 2.2 – Можливості та загрози для підприємства 

     Можливості визначаються як щось таке, що дає підприємству шанс зробити щось нове: виробити новий продукт, привернути нових клієнтів, упровадити нову технологію, перебудувати бізнес-процеси тощо.

     Загроза – це те, що може нанести підприємству збитки позбавити його існуючих переваг, поява нових конкурентів, товарів - субститутів тощо. В таблиці 2.2 проводимо аналіз можливостей та загроз для даного підприємства.

     За результатами проведеного SWOT - аналізу встановлюємо, що досліджуване підприємство має ряд сильних сторін і можливостей на пивному ринку їй можна запропонувати конкретні стратегії з потенціювання цих сторін і можливостей за умови врахування й обмеження впливу слабких сторін і загроз , що забезпечить фірмі конкурентні переваги.

     Так зокрема для даного підприємства можна запропонувати стратегію розвитку ринку, так як воно має достатню сировинну базу та необхідні технології. Отож ВАТ ПБК "Славутич"слід розширювати ринки збуту шляхом створення дилерської мережі та експорту продукції і т.д. У зв'язку з тим, що у ВАТ ПБК "Славутич" існує загроза зниження попиту на продукцію, а підприємство є фінансово стабільним, йому слід використовувати стратегію зміцнення позицій на ринку, яка дозволить використовуючи наявні ресурси підвищити попит на товар. Запропонована стратегія розвитку персоналу дозволить підвищити рівень кваліфікації працівників, зокрема за рахунок проведення різноманітних тренінгів та навчання персоналу, та покращити систему мотивації працівників. Стратегія залучення капіталовкладень дасть можливість підприємству залучити іноземні інвестиції, а це в свою чергу дасть можливість розширити асортимент продукції. Кожну можливу стратегію деталізують за принципом «цілі => задачі => заходи», тобто уточнюють задачі стратегій до рівня конкретних заходів і окремих дій. Після цього проводять експертну оцінку стратегій за принципом «переваги — недоліки», їх ранжування за важливістю для підприємства і відсів неможливих та неефективних. Заходи та окремі дії вибраних стратегій оформляють у вигляді детальних планів, які ув'язують в часі з роботою окремих підрозділів підприємства та призначають конкретних виконавців для майбутнього контролю за їх реалізацією. Оцінювання потенційних стратегій завершується фінансовим обґрунтуванням за принципом «витрати - результати». При цьому визначається оптимальна стратегічна поведінка підприємства, яка уможливлює використання сильних сторін для отримання віддачі від можливостей і зменшення впливу загроз, а також усунення слабких сторін[18]. 

     2.3 Аналіз впливу інфляції на діяльність підприємства ВАТ ПБК "Славутич" 

     В умовах інфляції цінова стратегія підприємства не може одержати досить надійне обґрунтування  без оцінки інфляційного очікування, або, інакше кажучи, без обґрунтованого, зваженого прогнозу зміни цін  на його продукцію і цін на ресурси  з урахуванням загального інфляційного чинника зростання цін в економіці на прогнозований або плановий період. Це стосується як короткострокового періоду, так і довгострокових планів.

     Підприємства  швидко вкладають вільні гроші в  матеріальні активи і цим, між іншим, стимулюють розвиток інфляційного процесу. Зростає попит і зростають ціни на засоби виробництва, предмети споживання, в результаті підприємства підвищують договірні ціни на свою продукцію для збереження рівня дохідності. Основною ознакою інфляції є зростання цін у середньому, тобто збільшення середньої ціни всієї номенклатури товарів, які було взято за базу для виявлення рівня інфляції.

     Невелика  інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників  грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Однак висока інфляція негативно впливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником виробництва і фінансового стану підприємства. Інфляція знецінює всі доходи й надходження підприємства. Будь-яке відстрочення платежів призводить до того, що підприємство одержує лише частину доходу, який йому належить. Відомо, що баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ’єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість, тобто вимога виплатити фіксовану суму в майбутньому, у зв’язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, тобто несвоєчасно оплачують рахунки постачальників та інші зобов’язання (з оплати праці, розрахунків з бюджетом, страховими органами тощо), матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Аналіз роботи підприємства за умов інфляції натрапляє на певні труднощі тому, головне, що зміни цін, зміни вартості активів і пасивів не знаходять належного відображення у бухгалтерській звітності. При інфляції реальна вартість кожного надходження грошових коштів зменшується ще й на величину інфляційного знецінення. Тому в умовах інфляції підприємство прагне зменшити тимчасовий розрив між відвантаженням та оплатою або взагалі вимагає передоплату, що зумовлює втрати у конкурентній боротьбі, оскільки найважливішим чинником збільшення обсягу продажу є продаж продукції у кредит (кредитна політика підприємства)[6]. Тому об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу та інших форм бухгалтерської звітності з урахуванням інфляції. Станом на 2009 рік річний індекс інфляції становить 112,3% (табл. 2.3), а в 2010 році - 109,1 % (табл. 2.4).