Оцінки фінансового стану ПриватБанку

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3                                                                                                                   

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧЕНІ ОСНОВИ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ…………………………………………………………….5                                                      

1.1. Поняття фінансового стану банківської установи……………………………5

1.2. Методика розрахунку показників фінансового стану банку…………………8 

1.3. Показники оцінки фінансового стану комерційних банків…………………12                                                                   

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПРИВАТБАНКУ………………21

2.1. Оцінка майна ПриватБанку…………………………………………………...21

2.2. Аналіз ліквідності ПриватБанку……………………………………………...28                                                                                   

2.3. Аналіз платоспроможності ПриватБанку……………………………………33                                                                                

2.4. Оцінка рентабельності банку…………………………………………………36                                                          

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ  ПО ПІДВИЩЕННЮ  ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКУ…………………………………………………………………………………44                                                                                                                            

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...49

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………. 53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………57

ВСТУП

Актуальність  теми. Банки є однією з найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво підвищує ефективність суспільного виробництва, сприяє росту продуктивності суспільної праці. Банки відіграють вирішальну роль в забезпеченні зв’язку між виробниками продукції та її споживачами. Головна мета, яка стоїть перед банком, - забезпечення клієнтів послугами відповідно до їх потреб.

Сьогодні банки  України змушені працювати в  умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях, приклади яких не зникають зі сторінок періодики. Причому більшість таких випадків пов’язана з неадекватною оцінкою банками власного фінансового стану, а також надійності і стійкості їх основних клієнтів і партнерів по бізнесу.

Тому важливість даної теми полягає у вивченні банківської системи через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його діяльність. На сьогоднішній день надійність і фінансова стійкість - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку.

Ступінь дослідження проблеми. Теоретичний і практичний аспекти аналізу фінансового стану комерційного банку розглядалися у працях зарубіжних вчених: А.Д. Шеремет, В.П. Суйц.

Питанням аналізу  фінансового стану комерційного банку займалися такі російські  вчені: О. Л. Дибань, З. М. Карасьова, Л. В. Сердюк, Т. О. Єрьоміна.

Також оцінка фінансового стану комерційного банку висвітлювалась в працях українських вчених О. О. Капустенко, О. М. Михайленко, В.П. Кудряшова.

Мета  і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає в проведенні аналізу методів та показників оцінки фінансового стану ПриватБанку й розробка на його основі пропозицій по вдосконалюванню діяльності банку.

Для досягнення зазначеної мети необхідно розв’язати такі завдання:

• висвітлити поняття фінансового стану комерційного банку;
• вказати методику розрахунку показників фінансового стану банку та їх аналіз;
• розрахувати і провести оцінку фінансового стану Приватбанку;
• за рахунок проведеного аналізу вказати напрямки по поліпшенню фінансового стану банку.

Об’єктом  дослідження  є діяльність ЗАТ КБ «Приватбанк».

Предметом дослідження виступає система показників, за допомогою яких проводиться оцінка фінансового стану ЗАТ КБ «Приватбанку».

Методи  дослідження. При проведенні аналізу використані наступні методи й прийоми: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відно-сних показників), порівняльний аналіз, методи табличного й графічного подання результатів.

Інформаційну  базу дослідження становлять звітні документи ЗАТ КБ «Приватбанк» за 2006-2010 роки, інформаційні аналітичні бази Національного банку України та Асоціації українських банків, розташовані в глобальній мережі Інтернет, Закони України та нормативні документи Національного банку України з довідкової комп’ютерної бази “ЛігаЗакон".

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧЕНІ ОСНОВИ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1. Поняття фінансового стану банківської установи

Фінансова діяльність банку - це заходи, які проводить  банк для формування необхідних фінансових ресурсів для забезпечення нормального  його функціо-нування та найбільш раціонального їх використання (розміщення) з метою отри-мання максимального доходу (прибутку). Тому аналіз фінансової діяльності нази-вають фінансовим аналізом, який включає:

— аналіз фінансового стану комерційного банку;

— аналіз фінансових результатів діяльності банку.

Аналіз є  важливим напрямком економічної роботи банку і повинен вирі-шувати такі завдання:

— здійснення контролю за дотриманням обов'язкових економічних норма-тивів регулювання діяльності комерційних банків;

— структурний аналіз активів і пасивів банку з метою оптимізації їх стру-ктури для отримання максимального прибутку за умови збереження ліквідності банку;

— аналіз фінансової стабільності (надійності) банку (оцінка адекватності й достатності капіталу);

— аналіз ліквідності банку;

— аналіз фінансових результатів діяльності банку;

— аналіз банківських ризиків;

—узагальнююча оцінка фінансового стану банку і визначення його рейтингу.

Аналіз достатності  капіталу банку, ліквідності й прибутковості дає можли-вість оцінити ефективність управління і, таким чином, визначити спроможність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макро-фінансової політики на діяльність банківської системи.

Метою аналізу  є оцінка поточного і минулого фінансового стану банку й  основних результатів його діяльності. При цьому першочерговою метою аналізу є узагальнююча оцінка і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Інформаційною базою аналізу діяльності комерційного банку є дані бухгал-терського обліку і звітності банків.

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облі-кової політики, розробленої на підставі правил, встановлених НБУ відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України.

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне від обра-ження всіх банківських операцій і подання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни [8, с.88].

У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяль-ності за звітний період.

Для аналізу діяльності банку використовуються дані:

— бізнес-плану діяльності банку;

— фінансової (бухгалтерської) звітності - тобто системи взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан байку та резу-льтати його діяльності за звітний період.

До пакету форм фінансової і статистичної звітності  входять:

1) щоденна звітність:

— форма № 1Д-КБ - баланс комерційного банку;

— форма № 540 - звіт про відкриту валютну позицію;

— форма № 618 - звіт про залишки за валютними рахунками в офшорних зонах і країнах, засобом платежу яких є неконвертована валюта;

2) щомісячна звітність:

— форма № 1-КБ - баланс комерційного банку;

— форма № 11 - балансовий звіт комерційного банку;

— форма №611 - звіт про дотримання економічних нормативів;

— форма № 301 - звіт про кредитний портфель;

— форма № 341 - звіт про залишок за депозитами;

— форма № 542 - звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції

3) квартальна звітність:

— форма № 1-КБ - баланс комерційного банку;

— форма № 2-КБ - звіт про прибутки і збитки комерційного банку;

4) річна фінансова звітність, яка включає:

— загальну інформацію про діяльність банку;

— балансовий звіт;

— звіт про прибутки і збитки;

— звіт про зміни у власному капіталі;

— звіт про рух грошових коштів;

5) дані бухгалтерського обліку комерційного банку[9, с. 89].

Фінансова звітність  банків має бути щорічно перевірена аудитором, який має сертифікат НБУ на аудиторську перевірку банківських установ.

Аудиторський  звіт має містити: баланс банку; звіт про рахунок доходів і вит-рат; звіт про рух капіталу; таблицю строків активів і пасивів; інформацію сто-совно достатності резервів і капіталу банку; інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку; висновок про те, чи відображає наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.

При аналізі  дані інформаційних матеріалів використовуються для розрахун-ку таких основних показників діяльності комерційного банку:

— стану надходжень - через прибуток на середній залишок активів і на капітал;

— коефіцієнтів приросту ключових показників (кредитів, депозитів і капі-талу, персоналу);

— продуктивності роботи персоналу;

— середніх процентних ставок, отриманих і виплачених;

— вартості посередництва (% активів) - затрати на утримання персоналу, приміщень, податки на доходи, знос і амортизація, інші управлінські затрати, забезпечення кредитів і списання, утворення капіталу [9, с. 90].

Отже, фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає сис-тему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінан-сових ресурсів. Фінансовий стан визначає місце комерційного банку в еконо-мічному середовищі та наскільки ефективними та без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним інших комерційних банків, вкладників та ін. За допомогою аналізу фінансового стану можна виявити тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку,щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контрагента.

1.2. Методика  розрахунку показників фінансового  стану банку

У процесі комплексного аналізу банківської діяльності необхідно викори-стовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи. В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об’єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку [2, c. 42].

На сьогодні існує кілька загально-прийнятих  методик оцінки діяльності бан-ків. Найвідоміша — рекомендована у 1988 році Базельським комітетом із банкі-вського нагляду (Basel Committee on Banking Supervision), яка базується на пока-зниках адекватності капіталу банку (Базель І). У липні 2004 року з’явилася вдо-сконалена методика — Базель ІІ: “Міжнародна конвергенція виміру капіталу та стандартів капіталу: нові підходи”, яка нині перебуває в стадії впровадження.

Для отримання  більш ґрунтовної оцінки фінансового  стану банку рекомен-довано проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження кон’юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників та ін. Крім того, можливості фінансового ана-лізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статисти-чних та математичних моделей зв’язку, а також узагальнюючих характеристик структури та динаміки. Що стосується кожного розділу балансу та звіту про фінансові результати, то мають бути розраховані:

1. відносні величини, які характеризують частку окремих статей у загальному обсязі групи напрямів, що аналізується;

2. показники динаміки (абсолютний приріст, темпи зростання, темпи при-росту);

3. показники, які характеризують вплив зміни суми коштів за кожним на-прямом на загальну зміну обсягу групи напрямів, що аналізуються; як зведену характеристику інтенсивності змін можна використовувати інтегральні показники структурних зрушень, зокрема квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень та індекс відмінності [3, с.102].

Для проведення комплексного аналізу банківської  діяльності використо-вуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об’єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:

— зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня вико-нання плану;

— зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу про- контролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

— порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;

— зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

— зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв’язків досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки доходів і витрат дає можливість виявити, чи забезпечується перевищення доходів над витратами, що позитивно впливає на прибутковість банку;

— зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору опти-мального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

— зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.

2. Метод приведення  показників до порівнянного вигляду.  Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). Цей метод використовується також у разі порівняння фактичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх до порівнянного вигляду. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду[2, с. 42].

3. Метод використання  абсолютних і відносних показників. Абсолютні пока-зники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із клю-чових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань  дає змогу через систематизацію  даних балансу розі-братися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і при-бутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, еконо-мічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідно-шень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показ-ників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи («читаючи») баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через по-казники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-паси-вних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний  метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних худо-жніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний мА-теріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного  відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є сис-темою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити ана-літичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше просте-жуються зв’язки між досліджуваними показниками [2, с. 43].

Отже, за допомогою цих методик розрахунку показників фінансового стану комерційного банку, дається оцінка його економічного і фінансового стану (фіна-нсової стабільності, платоспроможності й ліквідності),наводяться суми виявлених резервів і рекомендації щодо мобілізації цих резервів для перспективного роз-витку комерційного стану.

1.3. Показники оцінки фінансового стану комерційних банків

Результати  проведеного аналізу дотримання банком установлених економі- них нормативів регулювання його діяльності характеризують стан фінансової ста-більності банку, його платоспроможності й ліквідності, але вони не розкривають причин, які впливають на зміни цих нормативів, отже і на фінансові стан банку. Тому наступним етапом аналізу є вивчення причин відхилень фактичних рівнів економічних нормативів від установлених НБУ. При цьому слід мати на увазі, що платоспроможність і ліквідність комерційного банку залежать від численних фа-кторів, наведених на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Фактори, що впливають на платоспроможність і ліквідність банку

Джерело: Ковбасюк М.П. Економічний аналіз комерційних банків: навчальний посібник / М.П. Ковбасюк.— К.: Видавничий дім «Скапби», 2006. — С. 123.

Вивчення причин відхилень фактичних величин показників, що характе-ризують платоспроможність і ліквідність банку, можна здійснити шляхом струк- турного аналізу балансу комерційного банку. При цьому вивчають не тільки стру-ктуру активів і пасивів, а і їх динаміку. Основа аналізу балансу банку і лягає в до-сягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій із  метою макси-мізації прибутку при стабільній ліквідності. Результати структурного аналізу ба-лансу характеризують структурні зрушення як у джерелах фінансових ресурсів банку (пасив), так і в їх розміщенні (актив), а також тем їх зростання. Вони дозво-ляють констатувати, чи дотримується банк основних вимог по забезпеченню оптимального співвідношення зобов'язань (пасив) і активів [9, с. 123].

Основним інформаційним  джерелом для здійснення аналізу є баланс комерційного банку. Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

Балансовий звіт складається  з двох частин. В лівій частині  відображаються активи, а в правій - обов'язки і власний капітал  банку. Статті активу та пасиву подаються  у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Аналіз активу банку. Активи - це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу еко-номічну вигоду в майбутньому. Інакше кажучи, це економічні ресурси, що пе-ребувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому дохід.

У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній  валюті в касі банку, заборгованості за пози-чками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та інші [15, с.56].

Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик верти-кального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників:

— процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

— абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (бази-сними);

— темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.

У процесі вертикального, або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем дохідності, а також склад та структура кожного виду активів: кредитного порт-феля, портфеля цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Вертикальний аналіз структури балансу дає змогу робити висновки про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування підприємства. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Вони, як правило, оформляються в таблиці та графічно у формі секторних або стовпчикових діаграм.

Горизонтальний, або трендовий, аналіз дає змогу вивчити динаміку активів у цілому й окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренду. Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренду. Вертикальний та горизонтальний аналіз під час загального вивчення активів зазвичай здійснюється одночасно [ 2, с. 79].

Аналіз динаміки, складу та структури активів банку та їх оцінка наведені в табл. 2.2.

Аналіз пасивів банку. Пасиви - це джерела фінансових ресурсів банку, які складаються із капіталу банку і зобов'язань. Капітал банку формується з внесків коштів його засновників (акціонерів, учасників) і прибутку. Зобов'язання банку виникають у процесі реалізації ним послуг (продукту) щодо збереження коштів бюджету, бюджетних установ, НБУ, інших банків, клієнтів - суб'єктів підпри-ємництва і вкладення коштів своєї заборгованості в цінні папери. Ці зобов'язання обумовлюються кредитними відносинами, коли банк отримує кредити від НБУ, інших банків, депозитними послугами, розрахунково-касовими і безготівковими рорахунковими послугами, зберіганням вільних коштів клієнтів на їх поточних та інших рахунках.

Дії банку по відображенню пасивів у бухгалтерському обліку називаються пасивними операціями. Основні завдання аналізу пасивів такі:

— оцінка динаміки і структури пасивів (фінансових ресурсів) банку;

— аналіз капіталу банку, визначення його достатності;

— оцінка складу і структури зобов'язань банку;

— оцінка раціональності формування фінансових ресурсів банку [9, с.139].

Аналіз динаміки, складу та структури пасивів банку та їх оцінка наведені в табл. 2.3.

Основні показники оцінки фінансового стану комерційного банку.

При аналізі  ліквідності банку, передусім, дається оцінка дотримання еконо-мічних нормативів, установлених НБУ. Ці нормативи визначаються як спів-відношення активів, які можуть бути джерелом для погашення зобов'язань банку. Комерційні банки повинні дотримуватися показників миттєвої (Н5) і загальної (Н6) ліквідності, а також нормативу співвідношення високоліквідних активів і робочих активів (Н7).

Миттєва ліквідність  сигналізує про здатність установи банку  покрити кош-тами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній валюті. Норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на коррахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних (Пр) зобов’язань:

                      Н5 = ( Ккр+К ) / ( Рп+Пр ) *100%    (1.1)