Паливно-енергетичний комплекс України. 2

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………….......4

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ СВІТОВОГО РИНКУ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

1.1. Характеристика ринку паливних та енергетичних товарів…………………5

1.2. Регулювання діяльності ринку паливних та енергетичних товарів…11

РОЗДІЛ II. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГОРИНКУ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

  2.1. Динаміка споживання паливних та енергетичних товарів у різних країнах світу………………………………………………………………………..………...14

  2.2. Динаміка споживання паливних та енергетичних товарів в Україні…………………………………………………………………………...….21

2.3. Місце України на світовому ринку паливних та енергетичних товарів…26

РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ЗМІНИ СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ У РІЗНИХ КРАЇНАХ…………………………………………………………………………...31

ВИСНОВКИ……………………………….………………..……………………..43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….……45

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….....47

 

ВСТУП

На сучасному етапі  взаємодії суб`єктів ринку енергетичних товарів в умовах розвитку процесів глобалізації та трансформації світового госоподарства є особливо актуальним. З переходом господарств постсоціалістичних країн до принципів ринкової та відкритої економіки та зміни геополітичної системи стосунків між цими країнами виникає потреба у формуванні нової моделі економічних та політичних взаємовідносин цих держав.

Система енергетичних стосунків  держав Євразії є одним з основних елементів цієї моделі і нині також  перебуває у стадії активного  розвитку. Україна з огляду на своє географічне положення є активним учасником цих процесів, що визначає актуальність дослідження її паливно-енергетичного комплексу у цьому аспекті. Необхідність розробки стратегії розвитку ПЕКу України в умовах трансформації системи економічних і політичних відносин держав Євразії зумовила потребу дослідження впливу на паливно-енергетичний комплекс держави з боку її зовнішнього середовища – системи міжнародних економічних відносин.

Вплив зовнішнього середовища на паливно-енергетичний комплекс держави  неможливо розглядати відокремлено від питань економічної глобалізації та інтернаціоналізації світового господарства.

Об’єктом дослідження  курсової роботи  є ринок паливних та енергетичних товарів.

Суб`єктами дослідження курсової роботи є фізичні, юридичні особи, підприємства, міжнародні організації, фірми, держави на ринку паливних та енергетичних товарів.

 

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ СВІТОВОГО РИНКУ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

1.1.  Характеристика  ринку  паливних та енергетичних товарів

     Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) відіграє найважливішу роль у світовій економіці, тому що без його продукції неможливе функціонування усіх без винятку галузей. До складу ПЕК входять газова, нафтова і вугільна промисловості, енергетика [1, с. 324].

Світовий  попит на первинні енергетичні ресурси (ПЕР) у 1995 –  2015 рр. буде зростати повільніше, ніж у 80-і роки ХХ ст. (без урахування колишнього СРСР), і ця тенденція збережеться в наступні десятиліття XXI ст. Одночасно буде підвищуватися ефективність їхнього використання, особливо в промислово розвинутих країнах. Як вважають фахівці, у цей період загальне споживання усіх видів ПЕР у світі може зрости приблизно в 1,6 – 1,7 рази і складе близько 17 млрд. т умовного палива. При цьому в структурі споживання домінуючий стан збережеться за паливно-енергетичними ресурсами органічного походження (більш 94%). Частка енергії АЕС, ГЕС та інших не перевищить 6%.

У загальному обсязі виробництва і споживання ПЕР лідируючу роль збереже нафта, на другому місці залишиться вугілля, і на третьому – газ. Проте в структурі споживання частка нафти впаде з 39,4% до 35% при зростанні частки газу з 23,7% до 28%. Трохи знизиться частка вугілля – з 31,7% до 31,2%. Невелике  збільшення частки неорганічних енергоресурсів буде відбуватися на тлі скорочення питомої ваги атомної енергії – з 2,3% у 1995 р. до 2% до 2015 р.

Структура ПЕК у світовому господарстві визначається видами використовуваної первинної енергії і балансом між ними. У таблиці 1.1 наведені джерела первинної енергії і відповідні їм види вторинної енергії, що виходить у результаті переробки.  

 

                                                                                                    Таблиця 1.1

                            Види первинної і вторинної енергії

Види первинної  енергії

 

Відповідні  їм види вторинної

(перетвореної) енергії

1. Кам'яне і буре  вугілля

Кокс, агломерати, електроенергія

2. Нафта

Бензин, гас, дизельне паливо, мазут

3. Природний газ

Енергія теплоелектростанцій

4. Вода

Гідравлічна енергія

5. Уранові і т. п. руди

Атомна енергія


 

 

Наприкінці 90-х років  ХХ ст., як відомо, відбулося уповільнення темпів економічного розвитку фактично в усіх країнах світу. У державах ОЕСР (Організації економічного співробітництва і розвитку, в яку входять 29 промислово розвинутих країн), зокрема, у Японії (яка пережила глибокий спад) економічне зростання у середньому склало 2,2% [1, с. 330].

У міру зниження темпів економічного розвитку скорочувалися  темпи приросту споживання ПЕР. Визначений вплив на обсяги споживання ПЕР і їхні структури зробило різке зниження цін на нафту, що почалося наприкінці 1997 р. Така тенденція зберігалася до кінця століття, але на початку XXI століття ціни пішли вгору і продовжують зростати. Передбачається, що видобуток нафти підвищиться, частка природного газу у структурі як споживання, так і виробництва також безупинно буде зростати. Так, у середньому в структурі виробництва частка природного газу виросла на 0,1%. Знижується частка вугілля в структурі споживання, що свідчить про заміщення нафтою і газом деякого його обсягу.

Як вважають експерти, виробництво і споживання енергії атомних і гідроелектростанцій недостатнє, їхнє становище у паливно-енергетичному комплексі світової економіки ще невисоке, а частка в паливно-енергетичному балансі світу не перевищує 5,5%.

Найбільш  швидкими темпами електроенергетика  розвивалася в  50 – 60 рр. XX століття. Практично за цей період відбулося подвоєння виробництва електроенергії, країни стали переходити на енергозберігаючі технології.  Лідерами  у виробництві  енергії  традиційно  є:    США – 3,0 трлн. кв/год; РФ – 1,1 трлн. кв/год; Японія – 1,0 трлн. кв/год; КНР – 0,66 трлн. кв/ч.

Структура споживання первинних  енергоресурсів у світовому господарстві має такий вигляд: нафта – 41,2%; тверде паливо – 28,3%; газ – 22,3%; атомна енергія – 9%; ГЕС та інші нетрадиційні джерела – інше споживання.

Географічно споживання енергії у світовому господарстві складається в такий спосіб: розвинуті країни – 53%; країни, що розвиваються – 29%; СНД і країни Східної Європи – 18%.

Основні найбільші у світі джерела видобутку енергоресурсів такі:

  • нафта – Самотлор (Західна Сибір, Росія), Саудівська Аравія і Кувейт;
  • газ – Республіка Комі, Уренгой (Росія), Голландія, США [3, c. 115].

Приріст обсягів доведених запасів нафти, що здобуваються, відзначався у Венесуелі, Бразилії, Нігерії й Австралії, а природного газу – у Саудівській Аравії, Ірану, ОАЭ, Нігерії, Єгипті, КНР, Австралії і США. Незважаючи на це, вони не змогли заповнити обсяги їхнього видобутку.

Поряд із зростанням споживання нафти і газу активно застосовуються нетрадиційні види і джерела енергії, що відбиває прогресивні зрушення в структурі ПЕК світового господарства. Ці види енергоресурсів є більш ефективними і сприяють зниженню енергоємності та матеріалоємності виробництва і переробці енергії з одного виду в іншій.

Лідируючі позиції в  групі паливно-енергетичних товарів  займає нафта. Цей товар є в  сучасних умовах унікальним видом енергетичних ресурсів, замінити який у масовому масштабі в найближчій перспективі  не є можливим. Відповідно до оцінок ОПЕК, відносна частка нафти у світовому енергоспоживанні в 1995 р. складала 40%, а в 2010 р. знизилася до 36%. У той же час частка газу у світовому енергоспоживанні в 1995 р. склала 20,7%, а в 2010 р. зросла до 21,3%.   Щодо інших джерел енергії то,  частка  твердих видів палива зросла  з 29%  у 1995 р. до 32%  у 2010 р., а частка гідроенергії і ядерної енергії за той же період збільшиться з 10 до 11% [3, c. 120].

Розвідані запаси нафти  наприкінці  90-х років оцінювалися в 270 – 300 млрд. т (прогнозні оцінки – 840 млрд. т).

Очікується різке зростання  світового споживання нафти –  з  73 млн. барелей у день у 2003 р. до 79 млн. барелей у 2011 р. (1 барель = 150 літрів). Забезпеченість світової економіки розвіданими запасами нафти при такому рівні видобутку  складає 45 років. Причому ОАЄ можуть зберігати сьогоднішній обсяг нафтовидобутку близько 140 років, Саудівська Аравія – 90 років, Росія – 23 роки, США – менш 10 – 12 років. Однак при існуючій техниці добувається тільки 30 – 35% існуючих запасів. 

Нафтовидобувна промисловість  у світовому господарстві  розвивається в обмеженій кількості країн внаслідок крайньої нерівномірності розміщення сировинної бази. Поклади нафти, придатні для промислової розробки, зосереджені лише в декількох районах земної кулі, головним чином – у країнах Перської затоки (2/3 світових запасів), у північно – західних районах Росії, країнах Карибського басейну і у Західній Африці. Близько 77% запасів зосереджено в країнах ОПЕК, а частка цих країн у світовій торгівлі нафтою складає близько 65%. У той же час на світовому ринку нафти в останнє десятиліття підсилюється роль нових експортерів, що не входять в ОПЕК, - Мексики, Великобританії, Норвегії, АРЄ. Розвідані запаси нафти у світі розподіляються в таких спосіб (%): Саудівська Аравія – 25,4; Ірак – 11; ОАЕ – 9,4; Іран – 9,1; Венесуела – 6,8; Росія – 4,8; Китай – 2,4; США – 2,4. На країни ОЕСР припадає тільки 12% світових запасів нафти. Залежність цих країн від імпорту нафти, у тому числі із країн – членів ОПЕК, залишається дуже високою: на 99,7% у Японії; 95,8% у Франції; 95,4% у Німеччини; 39,4% у США [4, с. 46].

Нестабільність у районі Перської затоки, де зосереджені значні запаси нафти, впливає на світові  ціни і стимулює нагромадження запасів  на випадок непередбачених ситуацій. Важливим фактором, що впливає на розвиток нафтової промисловості, є те, що залучення значних інвестицій пов’язане з визначеними труднощами. На ринок нафти істотно впливають і прийняті багатьма країнами заходи для охорони навколишнього середовища, що пов'язано з проблемою глобального потеплення клімату в результаті викиду в атмосферу газів, що створюють парниковий ефект.

На частку США припадає близько 1/4 світового споживання нафти,  частка в загальносвітовому видобутку останнім часом істотно знизилася приблизно до 12%. Очікується, що світовий попит на нафту в найближчі роки буде збільшуватися в країнах, що розвиваються, і країнах азіатського регіону.

Доведено, що  світові  запаси  природного  газу  складають  близько   144 трлн. м3, забезпеченість запасами складає близько 70 років. У перерахуванні на умовне паливо запаси газу наблизся до доведених запасів нафти, а нинішній видобуток газу складає менш 60% від нафтовидобутку.

Світові запаси природного газу за останні роки накопичувались більш високими темпами. Серед фахівців існує думка про більш широкий географічний розподіл запасів газу в порівнянні з нафтою. Основні запаси газу зосереджені в двох регіонах: у СНД і на Близькому Сході – майже 72% доведених запасів (у тому числі в СНД – близько 38,4%). На США і Канаду приходиться близько 4,5%, на західноєвропейські країни – ледве більш 3%.

Споживання природного газу є перспективним напрямком, оскільки при його згорянні не спостерігаються  істотні  негативні наслідки, а також існує достатня ресурсна база.

Очікується зростання  споживання газу в країнах ОЕСР для  виробництва електроенергії, що пов'язано з підвищенням  коефіцієнту корисної дії (ККД) газових турбін і відносно низькими витратами на будівництво таких електростанцій у порівнянні з вугільними станціями аналогічної потужності. У західноєвропейських країнах газ поставляється в основному з родовищ Північного моря, Нідерландів, Росії й Алжиру [4, c. 50].

Торгівля зрідженим  газом зосереджена в основному  в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (близько 75% світової торгівлі цією продукцією). Основним імпортером є Японія, зростання імпорту очікується в республіці Корея і на Тайваню.

Відзначається збільшення попиту на продукти переробки природного газу – етан, зріджені нафтові гази і важкі конденсати.

Вугілля є найбільш розповсюдженим із усіх видів паливно-енергетичних ресурсів органічного походження. Його запаси перевищують сумарні запаси нафти і газу. Світові розвідані  запаси складають понад 5 трлн. т, а  вірогідні – близько 1,8 трлн. т, при  сучасному рівні світового видобутку 4,5 млрд. т у рік забезпеченість запасами складає 440 років. Вугільні ресурси розвідані в 75 країнах світу, більш 96% запасів зосереджено в 10 країнах: США (445 млрд. т), Китаї (272), Росії (200), ПАР (130), Німеччині (100), Австралії (90), Великобританії (50), Канаді (50), Індії (29) і Польщі (25). На вироблення електроенергії витрачається близько 65% вугілля, що добувається. Використання  вугілля в цій сфері стримується в зв'язку з утворенням значної кількості вуглекислого газу при його спалюванні, що сприяє утворенню парникового ефекту в атмосфері. Галуззю, у якій активно використовується вугілля, є також і металургія [2, c. 120].

Починаючи з  50-х років неухильно зростала частка атомної енергії в паливно-енергетичному балансі індустріально розвинутих країн. Своєрідним піком «атомного ентузіазму» стали 70-і роки, коли в багатьох країнах світу були прийняті грандіозні програми розвитку атомної енергетики.

У середині 80-х років  найбільшими продуцентами атомної  енергетики у світі виступали США, Франція, СРСР, Великобританія, Канада, ФРН, Іспанія, Бельгія.

Але після ряду серйозних  аварій на АЕС у США й особливо після Чорнобильської аварії ряд  країн вирішили взагалі відмовитися від АЕС (Ірландія, Люксембург, Данія, Нова Зеландія, Австралія), інші країни вирішили ліквідувати вже побудовані атомні реактори (Швеція, Філіппіни, Австрія). Однак США, Франція, ФРН, Великобританія продовжують з різним успіхом тримати курс на розвиток атомної енергетики.

Ресурси сучасної паливної бази для ядерної енергетики визначаються  вартістю  видобутку  урану  при витратах,  що не перевищують 130 доларів за 1 кг урану. Понад 28% ресурсів ядерної сировини приходиться на США і Канаду, 23% – на Австралію, 14% – на ПАР, 7% – на Бразилію. В інших країнах запаси урану незначні. Ресурси торія (при витратах до 75 дол. за 1 кг) оцінюються приблизно в 630 тис. т, з яких майже половина знаходиться в Індії, а інша частина – в Австралії, Бразилії, Малайзії і США [2, c. 123].

 

1.2. Регулювання діяльності ринку паливних та енергетичних товарів

 Регулювання діяльності ринку паливних та енергетичних товарів здійснюється як на внутрішньому (державному) так і на зовнішньому рівнях. Державне управління та регулювання ПЕК має відповідати організаційно-функціональній побудові галузі. Запланований стратегією розвиток і реформування енергетики потребує чіткого визначення та розмежування функцій державного управління та регулювання, а також уникнення впливу природних монополій на прийняття рішень відповідними державними органами. Ключовими суб’єктами державного управління паливно-енергетичним комплексом є Кабінет Міністрів України, галузеві міністерства і відомства: Міністерство палива та енергетики України і Міністерство вугільної промисловості, Державний комітет ядерного регулювання України, Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

 На зовнішньому рівні велику роль у рішенні проблем споживання енергії відіграє  Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ) – автономна міжурядова організація, що діє з 29 липня 1957 року. Вона входить у загальну систему Організації Об'єднаних Націй, однак не відноситься до числа її спеціалізованих установ, а пов'язана з ООН спеціальною угодою. Місцезнаходження – Відень. Призначення МАГАТЕ, відповідно до її Статуту, — «прямувати до досягнення більш швидкого і широкого використання атомної енергії для підтримки світу, здоров'я і добробуту в усьому світі». Недопущення поширення військового використання ядерної енергії являє собою найважливішу складову цієї відповідальної місії [ 1, с. 345].

Іншим важливим напрямком діяльності МАГАТЕ є обмін і поширення інформації. В Агентстві створена унікальна Міжнародна система ядерної інформації (ІНІС), що відрізняється децентралізованістю як організації, так і експлуатації. Держави-члени самі відповідають за введення інформації в систему і за надання послуг зі спеціалізованого виведення інформації для користувачів усередині своїх країн.

За даними Інформаційної системи МАГАТЕ по енергетичних реакторах (ПРІС), на кінець 1994 року в 30 країнах експлуатувалося 432 АЕС загальною потужністю 340 ГВт. На них було вироблено тоді близько 17% загальносвітового виробництва електроенергії. І хоча темпи розвитку ядерної енергетики в останні роки в більшості країн сповільнювалися, проте наприкінці 1994 року в 15 країнах споруджувалося 48 АЕС. На підході бум будівництва АЕС у ряді країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Тільки в 1960 – 1990 роках частка електричної енергії енергоспоживання зросла майже вдвічі, досягши 30-відсоткової позначки. І ця тенденція зберігається. Більш того, вона, швидше за все, буде підсилюватися, оскільки дотепер два мільярди людей у світі не мають електрики у своїх будинках [1, c. 347].

Ядерна енергія  сьогодні, в принципі, є реальним, істотним і перспективним джерелом забезпечення потреб людства в довгостроковому плані. Адже частка гідроенергії складає близько 20%, а альтернативних джерел – не більш 0,5% світового виробництва електроенергії.

Зрозуміло, ядерна енергетика не безаварійна, не застрахована від технічних збоїв, пов’язана з відходами, що вимагають особливого поводження. Але ці реальні проблеми піддаються сучасним і надійним технічним рішенням, покликаним гарантувати максимальну безпеку.

Гідроенергетичний потенціал не відноситься, безперечно, до мінеральних ресурсів (корисних копалин). Однак він є тим природним дарунком, який можна поставити в один ряд із запасами палива.

Світовий  економічний  гідроенергетичний  потенціал  досягає   9,7 – 9,8 трлн. квт. ч (тобто та його частина, використання якої на даному етапі економічно виправдане) і використовується в даний час на 21%. Ступінь освоєння гідроенергетичного потенціалу особливо велика в Західній і Центральній Європі (70%), у Північній Америці і Росії вона нижче (відповідно 38 і 20%) [1, c. 350].

 

 

 

РОЗДІЛ II. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

2.1. Динаміка споживання паливних та енергетичних товарів в Україні

Україна належить до країн  частково забезпечених традиційними видами первинної енергії, а отже змушена вдаватися до їх імпорту.

Енергетична залежність України від поставок органічного  палива, з урахуванням умовно - первинної ядерної енергії за даними рис. 2.1. у 2005 та 2008 роках становила 60,7%, країн ЄС – 51%. Подібною або близькою до української є енергозалежність таких розвинутих країн Європи, як Німеччина – 61,4%, Франція – 50%, Австрія – 64,7%. Багато країн світу мають значно нижчі показники забезпечення власними первинними ПЕР, зокрема Японія використовує їх близько 7%, Італія – близько 18% [3,134].

Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським і має тенденцію до зменшення (з 54,8,7% у 2006 році до 51,8% у 2008 році), але він характеризується відсутністю диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного палива.

 

  Рис. 2.1. Енергетична залежність України та країн світу у (2000 - 2009 рр.), %

У структурі споживання первинної енергії в Україні  за минулі роки найбільший обсяг припадає на природний газ – 41% (39% у 2008 році), тоді як в країнах світу питома вага споживання газу становить 21%; обсяг споживання нафти в Україні становить 19%, вугілля – 19%, урану – 17%, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел – 4%, [17].

Для того, щоб визначити  динаміку експорту-імпорту паливно-енергетичних товарів України, необхідно розрахувати показники зовнішньої торгівлі енергетичними товарами  за 2007-2009 рр. на основі яких можна буде зробити висновок про динаміку споживання енергетичних товарів, ( додаток 1).

1) темпи росту: 

- темпи росту експорту енергетичних товарів

Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%

Тр.е.2007р.= 2 630 200 000 / 2 553 300 000 * 100% = 103%

Тр.е.2008р.= 4 109 300 000 / 2 630 200 000 * 100% = 156%

Тр.е.2009р. = 2 130 700 000 / 4 109 300 000 * 100% = 52%

Отже, проаналізувавши динаміку темпу експорту енергетичних товарів можна сказати, що відбулося скорочення експорту з 103% за 2007 р. до 52% за 2009р.

- темпи росту імпорту енергетичних товарів

Тр.і. = Із.р. / Іб.р. * 100%,

Тр.і.2007р.= 15 923 000 000 / 12 711 500 000 = 126%

Тр.і.2008р.= 22 831 900 000 / 15 923 000 000 = 143%

Тр.і.2009р.= 14 620 700 000 / 22 831 900 000 = 64 %

Проаналізувавши динаміку імпорту енергетичних товарів за 2007, 2008, 2009 рр., то найбільший темп імпорту енергетичних товарів відбувся в 2008 році, а потім різко зменшився до 64% у 2009р.

  • темпи росту зовнішньоторговельного обігу енергетичних товарів

Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%,

Тр.зт.об.2007р.= 2 630 200 000 + 15 923 000 000 / 2 553 300 000 + 12 711 500 000 = 122%

Тр.зт.об.2008р.= 4 109 300 000 + 22 831 900 000 / 2 630 200 000 + 15 923 000 000 * 100% =  145%

Тр.зт.об. 2009р. = 16 751 400 000 / 25 941 200 000 * 100% = 62% 

Темпи росту зовнішньоторгівельного обігу енергетичних товарів з 2007 р. підвищились до 145% у 2008р., що свідчить про активний ріст зовнішньоторгівельного обігу товарів, а потім різко зменшились у 2009р. до 62%.

2) темпи приросту:

- темпи приросту експорту

Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%,

Тпр.е.2008р.= 1,56 / 1,03 * 100% = 152%

Тпр.е.2009р.= 0,52 / 1,56 * 100% = 33%

Темп приросту експорту скоротився з 152% у 2008р. до 33% у 2009 році, що свідчить про те, що Україна стала  менше експортувати паливно- енергетичних товарів.

  - темпи приросту імпорту

Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%

Тпр.і.2008р.= 1,43 / 1,26 * 100% = 114%

Тпр.і.2009р.= 0,64 / 1,43 * 100% = 45%

Темп приросту імпорту  також скоротився з 114% у 2008 році до 45% у 2009 році, що свідчить про те, що Україна  стала менше імпортувати паливно-енергетичної продукції.

3) Сальдо торгового  балансу :

Ст.б.2007р.= 2 630 200 000 – 15 923 000 000 = - 13 292 800 000 (дол. США)

Ст.б.2008р.= 4 109 300 000 – 22 831 900 000 = - 18 722 600 000 (дол. США)

Ст.б.2009р.= 2 130 700 000 – 14 620 700 000 = - 12 490 000 000 (дол. США)

Від`ємне сальдо торгового  балансу свідчить про те, що імпорт паливно-енергетичних товарів України переважає над експортом.

4) Індекс «умови торгівлі»: 

 І.у.т2008р. = 122,1% - кількісний

 І.у.т2008р.= 89,2% - ціновий

 І.у.т.2009р.= 120,8% - кількісний

 І.у.т.2009р.= 114,5% - ціновий [16].

Індекс «умови торгівлі» дає важливу інформацію для оцінки змін у зовнішній торгівлі країн.

5) експорт на душу населення:

Ед.н. = Ез.р. / к-сть населення,

Ед.н.2007р.= 2 630 200 000 / 46 646 000 = 56,39

Ед.н.2008р.= 4 109 300 000 / 46 372 000 = 88,62

Ед.н.2009р.= 2 130 700 000 / 46 143 000 = 46,18

Експорт на душу населення  зменшився у 2009 р. порівняно з 2008 р., що свідчить про зменшення експортування  паливно- енергетичної продукції.

6) імпорт на душу населення:

Ід.н. = Із.р. / населення, 

Ід.н.2007р.= 15 923 000 000 / 46 646 000 = 341,36

Ід.н.2008р.= 22 831 900 000 / 46 372 000 = 492,36

Ід.н.2009р. = 14 620 700 000 / 46 143 000 = 316,85

Імпорт на душу населення  зменшився у 2009 р. порівняно з 2008 р., що свідчить про зменшення імпортування паливно-енергетичної продукції.

7) експортна квота (відношення експорту до ВВП):

Ек.в. = Ез.р. / ВВП * 100%,

ВВП2007р.= 142719 (млн.дол.США)

ВВП2008р.= 189232 (млн.дол.США)

ВВП2009р.= 114914 (млн.дол.США)

Ек.в.2007р.= 2 630 200 000 / 142 719 000 000 * 100% = 1,8%

Ек.в.2008р.= 4 109 300 000 / 189 232 000 000 * 100% = 2,1%

Ек.в.2009р.= 2 130 700 000 / 114 914 000 000* 100%  = 1,8%

Експортна квота з 1,8% за 2007 р. зросла до 2,1 % у 2008 р., що свідчить про, зменшення граничних обсягів експортування паливно-енергетичних товарів, а потім знову зменшилась до 1,8 % у 2009 році.

8) імпортна квота:

Ік.в. = Із.р. / ВВП * 100%,

Ік.в.2007р.= 15 923 000 000 / 142 719 000 000 * 100% = 11%

Ік.в.2008р.= 22 831 900 000 / 189 232 000 000 * 100% = 12%

Ік.в.2009р. = 14 620 700 000 / 114 914 000 000 = 13%

Імпортна квота зросла від 11%  у 2007 р. до 13% у 2009 р. що свідчить, про зменшення обсягів імпортування паливно-енергетичних товарів.

9) квота зовнішньоторговельного обігу:

ЗТОк.в. = ЗТОз.р. / ВВП * 100%,

ЗТОк.в.2007р. = 18 553 200 000 / 142 719 000 000 * 100% = 13%

ЗТОк.в.2008р. = 26 941 200 000 / 189 232 000 000 * 100% = 14%

ЗТОк.в.2009р.= 16 751 400 000 / 114 914 000 000 * 100% = 14,5%

Квота зовнішньоторгівельного обігу паливно-енергетичних товарів  збільшувалась з 13%  за 2007 р. до 14,5% за 2009 р., що свідчить, про зменшення експортно-імпортних операцій паливно-енергетичних товарів.

10) Коефіцієнт імпортної залежності:

Кі.з = обсяг імпорту / обсяг споживання продукції

Кі.з2007р.= 15 923 000 000 / 180 000 000 = 88,47

Кі.з2008р.= 22 831 900 000 / 179 550 000 = 127,7

Кі.з2009р.= 14 620 700 000 / 161 000 000 = 90,81

Коефіцієнт імпортної  залежності збільшився у 2008 році до 127,7 порівняно з 2007 роком, що свідчить про високу залежність країни від імпорту паливно-енергетичних товарів, та зменшився у 2009 р. до 90,81.

11) Індекс диверсифікації  експорту:

 Ід.е.  = Частка даного товару у світовому експорті / Частку даного товару у   експорті країни

Ід.е 2007р.= 18,75 / 33,62 = 1,80

Ід.е 2008р.= 11, 50 / 16,30 = 0,71

Ід.е.2009р.= 15,30 / 18,63   = 0,83

Індекс диверсифікації експорту зменшився від 1,80 за 2007 р. до 0,83 за 2009 р., що означає яку частку займає експорт паливно-енергетичних товарів у світовому експорті.

12) Індекс концентрації експорту

Ік.е. = Експорт товару в країні /  світовий експорт товару

Ік.е2007р.= 2 630 200 000 / 49 296 100 000 = 0,053