Підготовка зовнішньоторговельної угоди з імпорту медичного обладнання

Підготовка  зовнішньоторговельної угоди з  імпорту медичного обладнання

ВСТУП

1. Аналітична  маркетингова оцінка ринку досліджуваного  товару

1.1 Аналіз світового  ринку медичного обладнання

1.2 Аналіз українського  ринку медичного обладнання

2. Правове обґрунтування можливості здійснення даної зовнішньоекономічної угоди

2.1 Законодавча  база

2.2 Нормативно-правові  умови здійснення даного проекту.

3. Зовнішньоекономічний  контракт з імпорту медичного обладнання

4. Оцінка ефективності  запропонованого проекту 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ

ВСТУП

Медичне діагностичне обладнання є невід’ємною складовою  лікувального процесу. Кожен лікувальний заклад більшою або меншою мірою оснащений діагностичним обладнанням як вітчизняного виробника так і імпортними приладами. Комп’ютеризована техніка в основному виробляється за кордоном, оскільки наш виробник не має необхідних засобів. Україна налагодила постачання новітньої медичної діагностичної техніки через приватні фірми, що ускладнює здійснення контролю з боку держави. Саме ці питання потребують детального вивчення.

Мета  роботи: аналіз зовнішньоекономічної діяльності України в сфері медицини, вивчення динаміки експорту та імпорту медичного обладнання.

Дану проблему досліджували загалом спеціалісти в галузі медицини, опублікували свої роботи такі науковці як С. Омельчук, В. Самкін, М. Муляр та ін.

Виходячи з  мети, поставлені наступні завдань:

- провести аналітичну  маркетингову оцінка світового  та українського ринку медичного  обладнання;

- дослідити правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди з імпорту медичного обладнання;

• розробити проект зовнішньоекономічний контракту імпорту медичного обладнання;
• здійснити оцінку ефективності запропонованого контракту.

Об’єктом дослідження є зовнішньоекономічна угода з імпорту медичного обладнання.

Предметом курсової роботи виступає механізм реалізації зовнішньоторговельної угоди з  імпорту медичного обладнання.

1. Аналітична  маркетингова оцінка ринку досліджуваного  товару

1.1 Аналіз світового ринку медичного обладнання

За своєю  ємності світовий ринок діагностичного та лікувального медичного обладнання та відповідного програмного забезпечення у вартісному відношенні поступається ринку фармацевтичних товарів, хоча число представлених на ньому дійових осіб, а також здійснюваних операцій і замовлень більше.

У 2010 р. ємність цього ринку  продовжувала збільшуватися (+6%). Основними  стимулами цього росту вважають зростання ділової активності країн, що розвиваються і загальне старіння населення Землі. На думку аналітиків, в 2011 р. в даній ніші знову повинен спостерігатися приріст продажів, які здатні досягти $ 312 млрд. (у 2010 р. - $ 305 млрд.). Середньорічний приріст світових продажів у найближчі роки більшість західних експертів оцінюють у 4-6%, підкреслюючи, що в ряді секторів даний показник може виявитися вище[8].

Обсяг світового ринку медичного обладнання та комплектуючих склав в 2010 році 245,6 млрд. дол США (за даними Espicom). Середньорічний темп зростання ринку, незважаючи на загальний спад у 2009-2010 роках, склав 5,3%. За прогнозами Espicom, до 2015 року ринок досягне обсягу в 300 млрд. дол США, при середньорічному темпі зростання в 5,5%(Рис.1). 

Рис.1 Світовий ринок діагностичного обладнання. Джерело: Global Data, Global Markets Direct[9].

За оцінками GlobalData і Global Markets Direct, світовий ринок устаткування для графічної діагностики в 2008 році склав близько 15 млрд. дол США. Середньорічний темп зростання ринку прогнозується експертами на рівні 6,4%.

В опублікованому Kalorama Information дослідженні The Global Market for Medical Devices ключовими сегментами ринку зізнаються пов'язані з моніторингу пацієнтів, різним зондам і катетерам, апаратурі засобів відображення, стентам, обладнанню для лікування органів дихання і ран.

Згідно того ж джерела, в цілому провідними імпортерами  на розглянутому ринку в 2009 р. були США (18,3%), ФРН (8,1%), Нідерланди (6,6%), Франція (6,4%) і Японія (5,6%)[9].

У 2010 р. два перші  місця утримували США і ФРН, але  на третьому місці була Франція, а вже потім слідували Нідерланди і Японія.

За твердженням EUCOMED, ​​основні європейські ринки - німецький, французький, англійський, італійський, іспанський, датський і  бельгійський.

Разом з тим, як констатують спостерігачі, незважаючи на зберігається у світі лідерство США, в умовах зростання імпорту країн, що розвиваються американська частка в ньому в світі поступово скорочується. Наприклад, в 2009 р. вона виявилася трохи нижче, ніж у 2008 р., коли була дорівнює 19,2%[9].

Згідно з  даними, що надійшли в 2010 р. від відповідних професійних асоціацій 12 названих країн, сукупний оборот цієї галузі в чотирьох розглянутих зонах був еквівалентний 185 млрд. євро, або понад 90% всього світового. Майже 45% обороту забезпечується північноамериканськими продуцентами, 40,6% - європейськими і 12,2% - китайськими і японськими. 
Нижче наводяться основні показники, що характеризують стан медичного машинобудування та ринку медичного обладнання в чотирьох зазначених регіонах:

Як випливає з наведених даних, за загальним числом підприємств (36%) найбільшим є азіатське медичне машинобудування. Однак приблизно 45% всіх зайнятих в 11 країнах (без урахування КНР) припадає на Північну Америку і 35% - на Європу. Характерною рисою північноамериканського регіону є наявність саме там найбільших підприємств з усіх чотирьох вивчалися регіонів(рис.2).

Рис.2  Лідери на світовому ринку медичного обладнання

[6]

Обсяг ринку медичного обладнання та комплектуючих США в 2011 році, за оцінками Espicom, склав 94,9 млрд. дол США. Американський ринок медичного обладнання є найбільшим у світі за обсягом виручки, а за видатками «per capita» є третім (US $ 306). Більше 30% ринку США становить імпорт. Аналітики очікують, що середньорічний темп зростання ринку на горизонті до 2015 року складе близько 2,8%. Таким чином, обсяг ринку зросте до 108 млрд. дол США.

Зростанню ринку США сприяє розширення мережі незалежних діагностичних центрів і лікарень. Уряд активно підтримує впровадження високотехнологічних розробок і засобів автоматизації, наприклад, електронного зберігання лікарняних записів.

Рис. 3 Ринок медичного обладнання США. Джерело: BCC Research, Research and Markets, Global Data. [9]

За оцінками BCC Research, ринок обладнання для графічної діагностики склав в 2007 році 7,8 млрд. дол США і зростатиме до 2013 року зі швидкістю 8,1% на рік. За оцінками iData Research, ринок склав 9,7 млрд. дол США в 2008 році і знизився до 8,5 млрд. дол США в 2009 році. За прогнозами аналітиків iDataResearch, ринок буде відновлюватися починаючи з 2010 року[11]

За оцінкою Espicom, 80% ринку європейських країн припадають на імпорт обладнання, проте велика частина імпорту - внутрішня торгівля між членами ЄС.

Рис. 4. Ринок медичного обладнання Європи. Джерело: Espicom, Frost & Sullivan. [9]

Обсяг європейського ринку медичного обладнання та комплектуючих оцінюється в розмірі 58,3 млрд. дол США в 2010 році. Аналітики прогнозують зростання ринку до 82,4 млрд. в 2013 році.

Аналізуючи  ситуацію в Європі, експерти, як правило, підкреслюють все більшого переважання  внутрішньорегіональних торгових зв'язків. 
Що стосується Південної Америки, то для неї, незважаючи на наявність відповідних підприємств, характерна досить сильна залежність від імпорту. 
І, нарешті, спільною рисою для всіх 12 розглянутих країн є переважання там не надто великих підприємств (зазвичай менше 250 зайнятих).

1.2 Аналіз українського  ринку медичного обладнання

Імпортна продукція  домінує також на українському ринку медичної техніки. Так, станом на початок 2011 року в Україні було зареєстровано понад 5.800 одиниць медичної техніки і виробів медичного при-значення, більша частина яких - продукти іноземного виробництва. Значні сегменти українського ринку медичної техніки по ба-гатьох групах продуктів належать німецьким компаніям. Разом з тим, слід зазначити, що український ринок медичних виробів - якщо брати до уваги дані оборотів виробників, імпортерів і дилерів - після значного приросту в період з 2000 по 2008 рік, у 2009 році зазнав значного падіння, що у першу чергу було зу-мовлено об’єктивними обставинами світової економічної кризи. Однак той факт, що у вказаній сфері й надалі існує значний попит залишається не змінним. Тому протягом на-ступних років слід знову очікувати зростання обсягу імпорту медичної техніки. Експерти припускають, що обсяг ринку, який існував у 2008 році, знову буде досягнутий ймовірно тільки у 2014 році[5].

Основними кінцевими  одержувачами медичної техніки надалі залишаються переважно державні медичні заклади (державні та комунальні лікарні, а також інші медичні установи, що фінансуються з бюджету). Проте слід звернути увагу на те, що все більшого значен-ня набуває приватний сектор охорони здо-ров'я, насамперед у таких галузях, як стома-тологія і офтальмологія. На сьгодні уже існують численні приватні стоматологічні, а також і деякі офтальмологічні клініки. Проте серцево-хірургічні та діалізні центри в основ-ному надалі перебувають на державному та комунальному утриманні.

Імпортне діагностичне обладнання забезпечує точність результатів  та не шкодить здоров'ю. Виготовлення такого обладнання вимагає повної комп'ютеризації виробництва, а тому Україна ще більше залежить від іноземних постачальників. Обсяг імпорту діагностичного обладнання подано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Імпорт обладнання за країнами світу [7]

Імпорт медичного  обладнання здійснюється не лише за двома  видами діагностичного обладнання. Імпорт комп'ютерних томографів почав здійснюватися у великих масштабах лише з 2010 року. Імпорт електротомографів незначний, оскільки Україна сама є виробником і експортером цього приладу. Імпорт ультразвукових сканерів здійснюється переважно з Азії: Китай, Японія, Республіка Корея. До європейських країн-імпортерів відносять Австрію, Німеччину, Італію. В 2009 році головним постачальником магнітно- резонасних томографів була Європа, але з 2010 та у 2011 році першість має Азія. Вона пропонує своє обладнання по нижчим цінам гарної якості, це стосується в першу чергу японського медичного діагностичного обладнання.

Рис. 5. Виробництво устатковання медичного, хірургічного та ортопедичного обладнання протягом 2007-2010 р.

[12]

Головними експортерами є приватні компанії, оскільки їх продукція  відповідає рівню якості.

Лідерами у  виробництві діагностичного обладнання є Київ та Харків. У Києві одним  із виробників є компанія “Altimate” та “Олівія нова”, що виготовляють продукцію керуючись техніками, які були запозичені у європейських країнах [19]. Компанія “Altimate” вперше з’явилася на ринку медичної апаратури в Україні як фірма постачальник, згодом вона стала спеціалізуватися на виготовленні ультразвукових сканерів. Що стосується Харкова, то таким виробником є “IREDEX”, основною спеціалізацією якого є виробництво електрокардіографів та ультразвукових сканерів. Для порівняння з приватними виробниками наведемо приклад з Харківським заводом медичного обладнання “Точмедприлад”. Він функціонує 70 років, але технологія виробництва застаріла, а тому попитом користуються лише ті товари, які не потребують комп’ютеризації. Серед діагностичного обладнання цінними є електрокардіографи. “Точприлад” не є конкурентоздатним на ринку, а вдосконалення виробництва буде дорожчим ніж техніка, що булла виготовлена за кордоном.

В таблиці 1.2 наведено аналіз експорту медичного обладнання за межі України за країнами світу.

Таблиця 1.2

Експорт обладнання за країнами світ [8]

В країнах, де впроваджено  медичне страхування контроль над  імпортом медичного обладнання встановлює держава. Іноземні виробники співпрацюють з державними установами. В Україні імпортом займаються приватні фірми.

Ринок медичного  діагностичного обладнання остаточно  ще не сформувався. Необхідно розробити механізм забезпечення державних медичних закладів сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням.

2. Правове обґрунтування можливості здійснення даної зовнішньоекономічної угоди

2.1 Законодавча  база

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазначається у ст. 25 Закону України "Про підприємства в Україні", є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., який визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Державне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів  України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р[1].

Однією з  форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства[3].

Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну  діяльність", Митним кодексом України, 
прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. і Декретом Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93.

Ліцензування  та квотування експорту та імпорту  як форми державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються  Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

• генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів);
• разова (індивідуальна) ліцензія - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;
• відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Окрім Закону України "Про  зовнішньоекономічну діяльність" існують ще й такі нормативно-правові  акти:

• Цивільний кодекс України;

• Закон України "Про порядок  здійснення розрахунків в іноземній  валюті" від 23.09.94;

• Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"» від 07.05.96;

• Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у  зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.95;

• Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93; Указ Президента України "Про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій" від 18.11.94; Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.94; Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, які укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 04.11.94;

• Указ Президента України "Про  регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 27.01.95;

• Указ Президента України "Про  додаткові заходи щодо регулювання  бартерних (товарообмінних) операцій у  сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 26.07.95;

• Постанова Кабінету Міністрів і Національного банку  України "Про типові платіжні умови  зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21.06.95;

• Положення про форму  зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затверджене наказом МЗЕЗторгу України від 05.10.95 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.10.95 за № 367/903).

• Порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів. Затверджений наказом Міністерства економіки України від 29.06.2000 № 136 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.07.2000 за № 420/4641).

2.2 Нормативно-правові  умови здійснення даного проекту.

Правовідносини  у сфері охорони здоров’я регламентуються  і регулюються досить великою законодавчою базою, а саме: Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, нормативними наказами Міністерства охорони здоров’я України, які реєструються в Міністерстві юстиції України, а також національними і державними, комплексними і цільовими програмами з актуальних проблем охорони здоров’я.

Основними нормативно-правовими  актами, що регулюють обіг медичного обладнання є: 

постанова Кабінету Міністрів  України від 09.11.2004 р. № 1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення»; 

постанова Кабінету Міністрів  України від 11.06.2008 р. № 536 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів»; 

постанова Кабінету Міністрів  України від 17.03.2010 р. № 275 «Про деякі питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів»;  

наказ Державної інспекції з  контролю якості лікарських засобів  МОЗ України від 06.05.2010 р. № 51 «Про затвердження Переліку медичних виробів, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в Україні»; 

наказ Державної інспекції з  контролю якості лікарських засобів  МОЗ України від 14.05.2010 р. № 56 «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики»; 

наказ Державної інспекції  з контролю якості лікарських засобів  МОЗ України від 16.06.2010 р. № 112 «Про затвердження Порядку ввезення на митну територію України незареєстрованих медичних виробів»; 

наказ Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України від 12.08.2010 р. №251 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення»;  

ДСТУ ISO 13485:2005 «Вироби  медичні. Системи управління якістю. Вимоги щодо регулювання».

3. Зовнішньоекономічний  контракт з імпорту медичного обладнання

Договір №__203__

м. Київ «_03_» _квітня__ 2013 р.

ВАТ «Медтех», в  особі голови правління Слободян Миколи Сергійовича, що діє на підставі Статуту іменований далі «Постачальник», з одного боку, та  ВАТ «ПромоПлюс», надалі «Покупець», в особі головного лікаря Вебер Андрія Федоровича., діючого на підставі Статуту з другого боку, уклали даний Договір про наступне:

1. Предмет договору.

Продавець продав, а Покупець купив на умовах  СІР-Київ в редакції ІНКОТЕРМС 2010 року обладнання для терапії в кількості 12 шт. загальною вартістю 9,600(дев’ять тисяч шісот) євро.

Умови СІР передбачають, що Продавець оплачує фрахт за транспортування товару автомобільним  транспортом до місця призначення. Ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, викликані подіями, які відбулися після доставки товару Перевізником Одержувачеві, переходять від Продавця до Покупця після фактичної передачі товару Перевізником на зберігання Покупцеві.

Додатково Продавець  забезпечує страхування вантажу  для усунення рисок Покупця, пов'язаних із загибеллю або пошкодженням товару при транспортуванні, а також  здійснює очищення товару від експортних зборів і мит.

2. Термін та  умови поставки.

Ціни на товари, вказані в специфікації, встановлюються в євро і розуміються СИП м. Київ в  редакції ІНКОТЕРМС 2000 року.

Ціни на товар, вказані в інвойсі, який є невід’ємною  частиною контракту. Загальна сума даної  поставки включає вартість тари, упаковки, маркування, транспортування.

3. Гарантії якості.

Товари повинні  бути поставлені у міру їх виготовлення, остання частина максимально  протягом 2-х тижнів після отримання  авансу. Датою постачання вважається дата відвантаження з складу  виробника  і  передачі товару Перевізникові,  вказана  в  товарно-транспортній накладній. Дострокове постачання вирішується.

4. Вартість договору.

4.1. Очікувана вартість договору може бути змінено Покупцем, в залежності від реального фінансування видатків.

5. Ціна товару.

5.1. Покупець оплачує поставлений товар за ціною, яка вказана у специфікації, яка додається до цього договору, і є його невід'ємною частиною. Після узгодження цін на товар з підстав, передбачених даним договором, Покупець оплачує поставлений товар за погодженими цінами між сторонами.

5.2. Ціна на  товар протягом усього терміну  дії договору є незмінною, тобто  такою, що зафіксована у специфікації, окрім випадку зміни істотних умов, що впливають на ціну товару. Ціни підлягають коригуванню виключно за умов зазначених у пунктах 5.3. та 5.4. і тільки після попереднього узгодження між Сторонами договору в дотримання умов цього договору.

5.3. Істотними  умовами, що впливають на ціну  товару може бути ріст курсу  іноземної валюти, за яку закуповується  товар по відношенню до української валюти – гривні. За умови, що такий товар не був закуплений за дії попереднього курсу іноземної валюти.

5.4. Зміна ціни  за одиницю товару також допускається  за умови загальноукраїнської  тенденції зростання ціни через  інфляційні процеси на кожний конкретний препарат з перерахованих у специфікації до цього договору. Умовою застосування даного підпункту є представлення довідки виданої Торгово-промисловою платою у Київській області.

5.5. Зміна ціни  на товар Постачальником без  попереднього погодження з Покупцем є підставою для розірвання договору Покупцем в односторонньому порядку.

5.6. До ціни  товару не включається сплата  податків і зборів, ціна зворотної  тари, вартість страхування, транспортування, оплату за отримання ліцензії, інші витрати понесені Постачальником у зв'язку з доставкою товару до складу Покупця.

6. Порядок та  умови розрахунків.

6.1. Розрахунки  за поставлений товар здійснюються  шляхом банківського переказу коштів без попередньої передоплати.

6.2. Оплата за  даним договором на підставі  п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачає відстрочку платежу на 30 календарних днів за ціною, вказаною в специфікації до цього договору, що є його невід’ємною частиною.

6.3 У разі  затримки бюджетного фінансування  розрахунок за поставлений товар  здійснюється протягом 5 банківських  днів з дня отримання Покупцем  бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

7. Приймання  по кількості та якості.

7.1. Покупець  приймає товар та виставляє  претензії Постачальнику відносно  кількості та якості, керуючись відповідними нормативними актами України.

7.2. У випадку  виявлення бою, недостачі, дефектів, Покупець зобов'язаний повідомити про це Постачальника не пізніше 48 годин після приймання товару з наступним оформленням претензії в 3-денний строк.

7.3. Якщо товар,  що постачається виявиться дефективним,  робиться його заміна за рахунок Постачальника протягом 3-ох днів з моменту отримання претензії.

8. Відповідальність  сторін.

8.1. Відповідальність  Постачальника розповсюджується  як по умовах даного договору  і по специфікації, так і у  випадку, якщо Постачальник не  в змозі виконати прийняті на себе зобов'язання по термінам, кількості поставки і якості товару, він зобов'язаний про це повідомити Покупця в термін не пізніше, як за 48 годин від моменту, коли наступили ці обставини.