Підготовка зовнішньоторгівельної угоди з експорту олії соняшникової

Міністерство освіти і науки України Київський національний економічних університет

імені Вадима Гетьмана

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедра Міжнародного менеджменту

Курсова робота на тему: “Підготовка зовнішньоторгівельної угоди з експорту олії соняшникової”

Студента 5 групи 3  курсу 

денного відділення

Лєпіліної М. Б.

Науковий керівник

Бобокал М. А.

Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................................3-4

1. Аналітична маркетингова оцінка ринку соняшникової олії

              1.1 Аналіз світового ринку олії соняшникової..........................................5-15

              1.2 Аналіз українського ринку олії соняшникової..................................15-25

2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди з експорту олії соняшникової

              2.1 Законодавча база...................................................................................25-28

              2.2 Нормативно-правові умови здійснення даного проекту...................28-37

3. Зовнішньоекономічний контракт з експорту олії соняшникової.................38-47

4. Оцінка ефективності запропонованого проекту............................................48-49

Висновки..........................................................................................................50-52

Список використаних літературних джерел..............................53-55

Додатки.............................................................................................................56-59

Вступ

Сьогодні Україна займає провідні позиції у виробництві й експорті олії соняшникової. Даний продукт є однією з найбільших статей експорту України.

У вересні 2009/2010 маркетингового року український експорт побив усі рекорди та становив 60% світового. Це 80% українського виробництва соняшникової олії або 2,5 млн. тон. Отож самі факти є свідченням важливості даної галузі для економіки нашої держави. У цьому й полягає актуальність обраної теми, адже, якщо ми експортує певний товар, а тим більше являємося лідерами світового експорту,  повинні в майбутньому, як висококваліфіковані фахівці, провести всесторонній аналіз ринку, зробити всі необхідні прорахунки й оформити експортний контракт за вигідними для нас умовами.

Для того, щоб підприємства даної галузі були конкурентоспроможними та рентабельними необхідно враховувати всі тенденції українських та світових ринків, впроваджувати новітні технології для покращення продуктивності, необхідна раціональна та ефективна маркетингова політика, детальне вивчення законодавства нашої держави та міжнародних договорів тощо.

Отож метою написання курсової роботи є надбання практичних навичок при проведенні маркетингових досліджень,  вивченні зовнішнього ринку, опрацюванні нормативних документів та їх практичному застосуванні у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також отримання необхідних навичок при підготовці та складанні зовнішньоторговельного контракту на прикладі зовнішньоторговельного контракту з експорту олії соняшникової.

Об'єктом вивчення є внутрішній та міжнародний ринок олії соняшникової.

Предметом дослідження є аналіз внутрішнього та міжнародного рику олії соняшникової, дослідження практичних аспектів організації зовнішньо-торговельної угоди з експорту олії соняшникової, визначення аналітичної оцінки ефективності даної угоди, законодавчо-правових умов використання проекту.

Мета роботи: моделювання зовнішньоекономічної угоди з експорту олії соняшникової.

Завдання:

1) Провести аналітичну маркетингову оцінку ринку олії соняшникової як на національному, так і на світовому рівні.

2) Визначити нормативно-правові умови здійснення експортних операцій на ринку соняшникової олії.

3) Сформулювати текст контракту з купівлі-продажу соняшникової олії.

4) Провести техніко-економічну оцінку запропонованого проекту.

Отож перейдемо до основної частини даної роботи.

1. Аналітична маркетингова оцінка ринку соняшникової олії.

              1.1 Аналіз світового ринку олії соняшникової.

   У даному підрозділі будуть розглядатись обсяги, динаміка та структура виробництва олії соняшникової, основні фактори, які впливають на виробництво, динаміка цін, провідні країни-виробники й споживачі товару, сегментація ринку, основні властивості товару. Отож перейдемо до розгляду даних питань.

    Соняшникова олія є одним з основних рослинних жирів у світі на її частку припадає 8- 9% виробництва рослинних олій. При цьому попит на неї постійно зростає, що з одного боку обумовлено загальними причинами характерними для росту ринку рослинних олій, а саме зростання попиту на дану продукцію. З іншого боку, збільшується використання рослинних жирів не на харчові цілі. Так стрімкий розвиток біодизельної промисловості потребує додаткових обсягів рослинних олій: ріпакової, пальмової та соєвої. Це призводить до перерозподілу в харчовому секторі та заміщення їх на користь соняшникової олії. Так використання в світі на харчові цілі ріпакової олії з 2006/07 маркетингового року (далі МР) по 2009/11МР зменшилось з 73-72% до 70%, а соєвої — з 89 до 84%. Натомість використання соняшникової олії на харчові цілі протягом останніх п’яти років залишається стабільним, на рівні — 93-94%. При цьому її загальне споживання за даний період в середньому зростало на 4% щорічно. [3]

Свідченням цього факту є  рисунок 1, на якому подано графік, що відображає динаміку та обсяги світового виробництва, споживання та експорту соняшникової олії.

Рисунок 1

Світовий ринок соняшникової олії: виробництво, споживання, експорт та імпорт в 1996-2009 роках млн. тон

(джерело 2)

На графіку видно, що виробництво й споживання поступово зростають, не дивлячись на їх спади у деяких роках, викликані різними причинами, про які йтиметься далі. Так в 1996 році виробництво олії у світі становило біля 9 млн. тонн, а в 2009/2010 році понад 11,7 млн. тонн.

За прогнозами експертів міжнародна торгівля соняшниковою олією буде розширюватися за рахунок скорочення обсягів торгівлі насіння соняшнику, що обумовлено суттєвим зростанням транспортних витрат та оптимізацією логістичних потоків. [2]

Окрім рівня цін та попиту на даний товар, важливим фактором, що впливає на виробництво соняшникової олії є коливання пропозиції насіння соняшника на світовому ринку. Питома вага вартості сировини у структурі собівартості сирої олії залежно від олійності насіння та інших факторів знаходиться у межах 84-90%, а отже вплив ціни насіння соняшнику на виробництво соняшникової олії є визначальним. Високі темпи росту потребують адекватного забезпечення сировиною. За останні 40 років в світі посівні площі під насінням соняшнику збільшились майже у 2,5 рази, з 9 млн. га на початку 70-х років минулого століття до 22-24 млн. га у останні роки. Але тут слід зауважити, що після того як у 1995/06 МР посівні площі сягнули позначки в 20 млн. га, їх темпи росту сповільнились. При цьому суттєвого збільшення врожайності також не спостерігається, з 2006/07МР по 2009/10МР даний показник знаходився в межах 1,27- 1,43 т/га. Такі обставини формують певний дефіцит сировини, посилюють конкуренцію за неї між виробниками олії та піднімають ціни. До 2005/06МР цінова ситуація була загалом стабільною, але вже в наступному році ціни на соняшникові насіння та олію синхронно виросли на 30-40%, а в 2007/08МР вони подвоїлися. Світова фінансова криза та падіння цін на нафту зменшили ціновий тиск на продовольчі товарні ринки, зокрема на ринок олійних культур та рослинних олій, як наслідок у 2009/10МР ціни відкотились до рівня 2006/2007МР, але вже у поточному маркетинговому році позначився тренд до збільшення їх рівня (рис. 2) [3]

Рисунок 2

Динаміка цін на соняшникову олію в північно-західних портах Європи на умовах FOB та насіння соняшнику в Роттердамі на умовах CIF

(джерело 3)

Також варто відмітити, що крім згаданих вище причин, факторами форму-вання ціни на олію соняшникову є подорожчання енергоносіїв, мінеральних добрив та інших промислових ресурсів, ціни на інші види рослинних олій: соєвої та пальмової, несприятливі метеоумови, забастовки в країнах-вироб-никах тощо.[4]

Оскільки соняшник є універсальною сільськогосподарською культурою та адап-тується до різних кліматичних умов, його вирощують в багатьох країнах світу. Провідними країнами-виробниками соняшникової олії у світі є Росія, Україна, Аргентина, Турція, країни ЄС (Іспанія, Франція, тощо) (рис. 3).

Рисунок 3

Провідні виробники олії соняшникової за 2006-2009 роки в тис. тон

(джерело 2)

Провідними країнами за споживанням  олії соняшникової є країни ЄС, Росія та інші (рис. 4):

Рисунок 4

Провідні країни-споживачі олії соняшникової за 2006-2009 роки в тис. тон

Далі пропоную розглянути світовий ринок олії соняшникової, а саме обсяги експорту та імпорту товару, їх динаміку та структуру, проаналізувати попит й споживання, фактори, що їх визначають.

Лідируючі позиції у експорті соняшникової олії займають три країни: Україна, Аргентина та Російська Федерація, в середньому з 2006/07МР по 2009/10МР сумарна частка цих трьох країн складає 83%, причому 46% приходиться на Україну (рис. 5) [2]:

Рисунок 5

Структура експорту олії соняшникової в 2006-2011 роках

(Джерело: Foreign Agricultural Service USDA)

Загальна ємкість світового експорту соняшникової олії за останні чотири роки була у межах 3,5-4,5 млн. тонн. Велика різниця між нижньою та верхньою границями пояснюється обмеженою кількістю постачальників на світовий ри-нок та відсутністю додаткових ресурсів для задоволення попиту, через наприк-лад неврожай соняшнику або введення додаткових внутрішніх обмежень на експорт олії в трьох вищезгаданих країнах.

Прогнозується, що у 2010/11МР експорті обсяги соняшникової олії в світі виростуть до 4,8 млн. тонн олії через збільшення виробництва у Аргентині на 27% порівняно з попереднім роком. [1]

Далі пропоную розглянути основних українських конкурентів-експортерів соняшникової олії окремо.

Аргентина

Вартість експорту соняшникової олії в останні роки складає біля 23% сві-тового експорту. Головними напрямами експорту соняшникової олії були Ні-дерланди (11%), Єгипет (12%), Південна Африка (11%). В Аргентині знахо-диться близько 47 заводів, які виробляють соняшникову олію. Вони переважно зосереджені у провінціях Буенос Айрес та Санта Фе. Провідними компаніями є  “Cargill”, “Oleaginosa Moreno”, “Nidera, Vicentín”, “Molinos Río de la Plata and Oleaginosa Oeste”. Шість фірм представляють близько 90% всієї експортованої продукції. [5]

Росія

Соняшникова олія, головним чином, вивозилася до країн далекого зару-біжжя, на долю яких припадало 86,3% експорту та лише 13,6% на країни СНД.

Основними імпортерами були країни ЄС (Греція, Франція, Іспанія) – 39 % від загального експорту, країни Близького Сходу (Іран, Туреччина, Сирія) – 17,8%, країни Північної Африки (Єгипет, Алжир, Марокко) – 23,5%.

Соняшникова олія поставлялася практично в усі країни СНГ, але найбільш активно до Казахстану, Грузії та Узбекистану (приблизно 75%). [10]

Основні товаровиробники: “Південь Русі”, “Сонячні продукти”, “Ефко”, “Астон”,  “НМЖК”, “Російські олії”. [6]

Визначаючи світову кон’юнктуру на ринку соняшникової олії Україна, Аргентина та Російська Федерація вимушені конкурувати між собою. Особливо це відчувається між Україною та Російською Федерацією географічна близь-кість яких змушує здійснювати поставки своєї продукції на однакові ринки. В той же час, Аргентина в силу географічного розташування має змогу екс-портувати в ПАР, Китай, на відміну від України та Росії, продукція яких через велику відстань та як наслідок більшу вартість фрахту поки що не є конку-рентною. Інші ринку збуту у цих трьох країн співпадають. [2]

Структура світового імпорту продукції має наступний вигляд (табл. 1):

Таблиця 1

Основні країни-імпортери олії в світі, тис. т

(Джерело: Foreign Agricultural Service USDA)

Щодо попиту та споживання рослинних олій, в різних країнах віддають перевагу різним рослинним маслам, як правило у раціоні домінують ті рослинні жири, сировину для яких вирощують в країні. Так в Китаї та Бразилії віддають перевагу соєвій олії, в Середземноморських країнах — маслиновій, в Південно-Східній Азії — пальмовій і т.д. Традиційними споживачами соняшникової олії є Аргентина, деякі країни ЄС, Туреччина і країни колишнього Союзу, насамперед Російська Федерація та Україна. Тенденції останніх років до не харчового використання рослинних олій, в першу чергу соєвої та пальмової та збільшення чисельності населення, що викликає проблеми з власним забезпеченням внутрішніх потреб, стимулюють в деяких країнах процеси заміщення вищезгаданих олій на користь соняшникової. До такої категорії споживачів можна віднести країни Північної Африки, Індію, Іран в яких росте споживання соняшникової олії, але обсяги ввезення значно залежать від співвідношення цін соняшникової та соєвої (або пальмової) олії. Такі тенденції підтверджуються і статистикою імпорту соняшникової олії у світі (таблиця 1), основний попит на неї формують наступні країни: ЄС, Індія, Єгипет, Туреччина, Іран, Алжир, Південна Африка. Починаючи з 2006/07МР на дані країни припадає 70-74% світового імпорту соняшникової олії. [2]

Далі пропоную розглянути структуру та динаміку світової торгівлі олією соняшниковою за 2001/2002 — 2009/2010 роки та прогнозовані дані щодо наступних років (рис. 6):

Рисунок 6

Динаміка світової торгівлі олією соняшниковою за 2001/2002 — 2009/2010 роки та прогнозовані дані щодо наступних років в млн. тон

(http://www.fapri.iastate.edu/outlook/2010/text/Outlook_2010.pdf )

Отож як бачимо попит на олію соняшникову у світі зростає, причому зростає і експорт олії з України.

Дані щодо прогнозованих обсягів торгівлі олією соняшниковою у 2010-2019 роках, подані Інститутом аграрної політики США додаток 1 до даної роботи, вказують на зростання обсягів продажу в наступні роки, тобто світовий ринок рослинних олій має перспективи розширення. [1]

Згідно прогнозам, що наведені в дослідженні “OECD-FAO Agricultural Outlook 2010-2019” світове споживання олії соняшникової у 2019 році порівняно з 2010 роком збільшиться на 30% або на 42 млн. тонн, а світовий імпорт за цей період виросте на 34% або 20 млн. тонн. Тобто тільки половина приросту споживання рослинних олій буде забезпечено власними потужнос-тями, а іншу половину країнам-імпортерам буде потрібно ввозити. Це формує певну перспективність даного ринку та визначає орієнтири для обсягів вироб-ництва даної продукції.

З точки зору перспектив збільшення потенціалу імпорту соняшникової олії в світі, то вже зараз (станом на 2009/10МР) можна виділити когорту країн, які не повністю забезпечують внутрішнє споживання за рахунок власного вироб-ництва та проявляють зацікавленість у поставках саме соняшникової олії: ЄС-27 — 69% (показник забезпечення рослинними оліями за рахунок власного виробництва), Китай — 65%, Індія — 39%, Пакистан — 37%. [2]

Не слід забувати і про розвиток світової біодизельної галузі. Наприклад, за прогнозами «OECD-FAO Agricultural Outlook 2010-2019» виробництво біоди-зеля у ЄС-27 до 2019 року може збільшитись у 2 рази порівняно з 2010 роком. Враховуючи, що можливості для збільшення виробництва ріпаку, основної сировини для виробництва цього виду палива у країнах ЄС, майже вичерпано, то в перспективі можна очікувати заміщення ріпакової олії в харчовому сегменті країн ЄС на користь інших олій, в тому числі соняшникової. В даному контекс-ті, слід сказати, що на даний момент ЄС-27 є найбільшим імпортером соняшни-кової олії у світі, що ввозить щонайменше 1 млн. тонн даної продукції щорічно. [1]

При визначенні сегментів товарного ринку використаємо таку групу характеристик:

1) Споживчі характеристики соняшникової олії (результати сегментації надано у діаграмі на рисунку 7):

Рисунок 7

Сегментація ринку за споживчими характеристиками соняшникової олії

Джерело: Russian Food & Drinks Market, Исследования маркетингового агентства "Делфи".

Найкориснішою для споживання є нерафінована олія, оскільки в ній міститься найбільше вітамінів, однак вона гірше зберігається, має мутний колір й специфічний запах притаманний соняшнику, саме тому її споживання за обсягом є меншим аніж рафінованих олій.

За біологічною цінністю рафінована не дезодорована олія поступається нерафінованій, тому що в процесі рафінування з неї виділяють біологічно активні речовини. Тому вона має меншу стійкість до окислення, але при зберіганні не мутніє, не утворює осадку і має кращий товарний вигляд. Вона прозора, майже знебарвлена, їй властивий натуральній олії смак і запах. Саме тому вона і користується найбільшим попитом у світі.

Рафіновану дезодоровану олію отримують після повного циклу очищення: фільтрування, гідратації, лужної нейтралізації, відбілювання, дезодорації, саме тому може довго зберігатись, має прозорий колір, не має запаху. Отож хоч і позбавлена поживних речовин у найбільшій мірі, однак все ж найбільше підходить для виготовлення маргарину, кондитерських жирів, майонезу, і тому користується більшим попитом, ніж нерафінована у світі. [13]

Однак не дивно, що все ж найпопулярнішою є  рафінована дезодорована олія, в якій збалансовані основні переваги та недоліки нерафінованої та дезо-дорованої олії. Детально види та ґатунки олії соняшникової, залежно від техно-логій і показників якості можна розглянути в додатку 3.

   2) За рейтингом представленості олії на ринку можна виділити загально-національні марки (в Україні це, зокрема, “Олейна”, “Чумак”, “Щедрий дар”, “Стожар”) та регіональні торгові марки (“Диканька”, “Майола”).

   3) За ціновими сегментами ринок соняшникової олії, як правило, поділяють на три сегменти: преміум-, середньо ціновий та масовий сегмент. [7]

Щодо властивостей, які повинна мати олія соняшникова, вони визначаються міжнародними стандартами, відповідними страндартами тих країн, куди експортується товар. А в Україні безпосередньо виробництво повинно відпо-відати Національному стандарту України технічним умовам з виробництва олії соняшникової ДСТУ 4492:2005 Держспоживстандарту України. [12]

Далі пропоную перейти до розгляду українського ринку олії соняшникової.

1.2 Аналіз українського ринку олії соняшникової.

В маркетинговому році, що завершився 1 вересня 2009/2010  Україна поставила на світовий ринок 2,5 млн. тонн соняшникової олії, що становить до 60% усього світового експорту і понад 80% обсягу соняшникової олії, виробленої українсь-кими заводами (загальний обсяг виробництва склав 2,9 млн тонн). Українська олія експортувалася в 64 країни світу. Уперше в сезоні 2009/2010 років відкрився дуже перспективний китайський ринок (поки в незначних обсягах — 34 тис. тонн). Основними покупцями української олії в сезоні, що завершився стали Індія, Єгипет, Алжир і країни ЄС. Україна з великим відривом випередила своїх головних конкурентів — Аргентину і Росію, які забезпечили 19% і 11% потреби ринку відповідно. [8]

У 2010/11 маркетинговому році виробництво соняшникової олії в Україні складе близько 3 млн. тонн, що трохи перевищить минулорічний обсяг.

Враховуючи те, що для виробництва 1,1 млн. тонн олії було перероблено близько 2,5 млн. тонн соняшнику, на початок січня 2011, обсяг залишків олійної продукції склав близько 5 млн. тонн, з яких до вересня 2011 р. буде вироблено приблизно 2 млн. тонн олії. У грудні 2010 року виробництво соняшникової олії в Україні досягло рекордного рівня - 311 тис. тонн за місячної потреби 30 тис. тонн фасованої продукції. [9]

Отож олійно-жировий комплекс, і, насамперед, основні його складові — вирощування й переробка насіння соняшника, формують одну з найбільших галузей агропромислового комплексу України. В середньому за останні п'ять років під вирощуванням соняшника було зайнято близько 15% усіх посівних площ. Питома вага виробництва соняшника в групі олійних культур за цей період склала більше 70%. У секторі промислової переробки виробництво рослинних олій займає до 10% від обсягу всієї виробленої продукції харчової промисловості. Питома вага соняшникової олії у виробництві в Україні рос-линних жирів становить близько 97%.

Останні п'ять років для олійно-жирової галузі України були відзначені активним розвитком і розширенням виробничих і сировинних потужностей. Стабільно високий і зростаючий попит на рослинні олії з боку світового ринку стимулював активне залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій у розвиток виробничих потужностей олійно-жирової промисловості. Усього за п'ять останніх років переробні потужності підприємств галузі збільшилися більш ніж на 85%. У свою чергу, істотний попит на соняшник з боку олійно-жирових комбінатів, стимулював сільськогосподарського виробника до стрімкого нарощування виробництва даної культури. З 2005 по 2009 рік виробництво соняшника збільшилося на 35% до 6,4 млн. тон.

До складу масложирового комплексу України сьогодні входять:

1)                      19 олієекстракційних заводів;

2)                      більш ніж 50 олієпресувальних заводів;

3)                      близько однієї тисячі маслоробок.

    Станом на сьогодні Україна є найбільшим у світі експортером соняшникової олії. При постійно зростаючих переробних потужностях, що в даний час становлять близько 9 млн тонн, Україна має відмінні можливості для того, аби домінувати на міжнародних ринках соняшникової олії.

Відзначимо, що статус лідера поставок соняшникової олії у світі наша країна набула відносно недавно. До 1998/99МР її частка не перевищувала 7-8%, але завдяки протекціоністськийержавній політиці, що була направлена на обмежен-ня експорту насіння соняшнику та його максимальне перероблення всередині країни, вже наступного маркетингового року експорт збільшився вдвічі, його частка у світовому експорті зросла відповідно до 15%. Така політика підвищила інвестиційнуривабливість галузі, що сприяло будівництву нових та модернізації вже існуючих потужностей по переробці насіння соняшнику, так з 1998/99МР по 2009/10 маркетингові роки вони зросли у 3,4 рази. В результаті, вже у 2006/07МР світовий ринок соняшникової олії був майже наполовину предс-тавлений українською олією, на таких позиціях Україна залишається і зараз (рис. 8):

Рисунок 8

Динаміка частки України у світовому експорті соняшникової олії за 1992-2011рр.

Як бачимо обсяги українського експорту у 2010 році перевищили очікувані на 7%, що є досить значною сумою.

Якщо поглянути на щомісячну динаміку експорту соняшникової олії з України, то можна відмітити, що максимальні обсяги поставок з України припадають на грудень-червень, що є природнім зважаючи на те що в лютому-березні почи-нається збір врожаю соняшника в країнах Південної півкулі, насамперед Арген-тині. Виключення становить 2007/08МР, коли український Уряд з 22 березня 2008 року по 1 липня 2008 року, встановив квоти на експорт насіння со-няшнику та соняшникової олії в розмірі 1 тис. тонн та 300 тис. тонн відповідно (рис. 9 та рис. 10). [3]

Рисунок 9

Щомісячна динаміка експорту соняшникової олії з України, тис. тонн

(джерело 3)

Рисунок 10

Динаміка обсягів експорту та середні експортні ціни на соняшникову олію

Отож на динаміку ціни олії соняшникової як у світі, так і в Україні, впливає рівень попиту та пропозиції на даний товар, вартість соняшникового зерна, економічна стабільність в країнах, товари-субститути (замінники), їхня пропозиція на ринку та ціна, виробники-конкуренти та їх кількість.

У 2008-2010 роках ціни на олію соняшникову стабілізувались, однак з осені 2010 року і до сьогодні ціни знову починають зростати. Станом на лютий 2011 року ціна тонни соняшникової олії дорівнює 1186 дол. США. (рис. 10)

Отож основною формуючою балансовою статтею української соняш-никової олії  експорт. Щорічно на експортні поставки приходиться біля 80% ви-робленої соняшникової олії. За винятком 2007/08 МР, коли частка експорту в балансових статтях попиту знизилася до 70%. Основною причиною цього стало запровадження квотування експорту. [10]

Основними країнами-імпортерами соняшникової олії з України в останні п'ять років є країни ЄС (Нідерланди, Італія, Іспанія, Франція, Великобританія), Індія,

Єгипет, Алжир, Іран, Туреччина. (детальну інформацію щодо обсягів експорту можна розглянути у додатку 2)

Щодо товарної структури олії соняшникової, необхідно зазначити, що у світі даний вид продукції має великий попит, як сировина. Саме тому дві трети-ни всього вітчизняного експорту — це розливна не фасована олія, і тільки 30 % приходиться на фасовану продукцію відомих українських виробників.

Фасована олія в основному поставляється до СНД: Росію, Білорусь, Казах-стан, Узбекистан. В країнах дальнього зарубіжжя попит на фасовану продукцію, яка випускається в Україні, відсутній. Головними причинами є індивідуальні регіональні особливості споживання олій та жорсткі стандарти якості у біль-шості держав. До того ж українські компанії не володіють достатніми фінан-совими ресурсами для створення та підтримки торговельних марок за кордо-ном. Відсутність дешевого та довготривалого фінансування, доступ до якого мають іноземні конкуренти, гальмує цей процес. [15]

Внутрішнє споживання соняшникової олії в останні п'ять років зали-шається практично незмінним і оцінюється на рівні 390-410 тис. тон. Незначні зміни в даному діапазоні залежать головним чином від цінової кон'юнктури, а також від насичення і використання у рецептурах окремих груп продуктових товарів замінників соняшникової олії — насамперед, пальмової олії. Імпортні поставки соняшникової олії в Україну практично відсутні.