Підприємства консервної промисловості: Томати мариновані

                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ.

1.Розділ 1. Організаційно – економічна характеристика ПП «Михалич і Ко»

2.розділ2. Організація виробництва та визначення ефективності від випровадження нового виду продукції «Томати мариновані»:

2.1. характеристика технологічного процесу та обладнання для виробництва продукції.

2.2. Організація праці та її оплата.

2.3. Планування виробництва собівартості та ефективності виробництва.

Висновки та пропозиції.

Перелік використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

    Найважливішими проблемами економіки являється забезпечення населення продуктами харчування на основі науково – обґрунтованих норм споживання. Зниження жителів зростання обсягів виробництва в харчовій промисловості спричинилось не лише технологічною відсталістю розвитку виробництва, а й також адміністративно – командних методів керівництва. Держава зайняла позицію монополіста на засоби виробництва, продукцію, централізоване планування, а цим самим позбавила підприємства ініціативи в плануванні ефективних шляхів розвитку, впровадження в виробництво науково – технічного прогресу, підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції.

   Любе підприємство, в тому числі і харчової  промисловості працює ефективно тоді коли діють міцні зв’язки між споживачем продукції та поставщиком. В ринкових умовах підприємства самі встановлюють прямі зв’язки з контрагентами, укладаючи з ними господарські угоди.

   Фактори, що  впливають на ефективність виробництва:

- раціональне формування  і використання виробних фондів;

- співвідношення темпів зростання продуктивності праці та фонду її оплати;

- впровадження науково – технічного прогресу;

- вибір форми організації виробництва.

   Підприємства  консервної промисловості мають  ряд особливостей, які визначають  їх виробничу структуру. Так  тривалість виробничого циклу  під час виробництва більшості  видів консервованої продукції  незначна і виробничий процес  для виробництва тієї чи іншої продукції може тривати від декількох днів, що усилює структуру виробництва ( наприклад виготовлення квашеної продукції, багаторазове уварювання варення і т. д )

    Тому консервні заводи спеціалізуються на виготовленні консервів певного виду з однорідною структурою технологічного процесу, наприклад овочевих закусочних, овочевих натуральних консервів інші фруктових, концентрованих томат-продуктів, фруктових соків. Використання різноманітного виду випуску консервованої продукції викликає необхідність організації на одному підприємстві декількох цехів обладнаних одним і тим самим технологічним обладнанням, розширення технологічних площ виробничих та складських приміщень а також збільшенням штатного розпису працюючих.

   Організація і  планування консервного виробництва це тісно пов’язані між собою технологічний і механічний цикл направлений на ефективне використання сировини, підвищення якості продукції з найменшими економічними витратами.

 

 

 

«Організаційно економічна характеристика ПП «Михалич і Ко»

     Приватне підприємство «Михалич і Ко» створено за рішенням громадянина України Комаки П.М на підставі Законів України «Про власність», «Про підприємництво в Україні», «Про підприємництво», та інших законодавчих актів України, що дають право на приватну власність.

     Повне найменування підприємства: Приватне підприємство «Михалич і Комака», спрощена – ПП «Михалич і Ко». Підприємство являється юридичною особою, має відокремлене майно та землю. Від своєї імені діє в питаннях укладання угод, відстоює свої інтереси в судах як позивач, відповідач, третя особа на набуті майнові і немайнові права.

     На власний  розсуд належними йому основними  засобами, цінними паперами має  самостійний баланс, власні основні  та оборотні фонди, рахунки  в установах банку, круглу печатку з своїм найменуванням та всі інші відповідні штампи та реквізити з своєю назвою.

     Підприємство  може займатися будь якою підприємницькою  діяльністю, що не суперечить  законодавству України та визначене  статутом та рішенням керівних органів підприємства.

     Місце знаходження  підприємства: вул. Київська, 13, смт.  Вороновиця, Вінницького р – ну, Вінницької області.

     Історія  розвитку підприємства:

1955-1960 р.р  відкрито засолочний пункт по заготівлі сухофруктів та солінню, квашенню овочів в цементних ямах та дерев’яних бочках. Працювало – 10 робітників;

1965 рік – відкрито  консервний цех по консервуванню  плодів та овочів в скляній  тарі.

1967 рік – консервний  цех перейменовано на консервний  завод.

1970 рік – в зв’язку з постійним оснащенням заводу новим обладнанням (випарні апарати, автоклави) річне виробництво консервів збільшилося.

1972 рік – відкрито  цех безалкогольних напоїв.

1980 рік – відкрито  цех по переробці м’яса та виробництву м’ясних консервів. На цей момент на підприємстві працювало уже 100 робітників.

1981 – 1986 р.р. продукція, що вироблялась підприємством – це джем полуничний та штучний мед експортувалися до Угорщини, Югославії, Польщі та Японії.

1995 – 1996 в зв’язку  з демократичним розвитком суспільства  завод працював нестабільно, вироблялись лише безалкогольні напої.

1999 – 2000 р.р. ліквідація  заводу.

Серпень 2000 року завод  приватизований і перейменований на ПП «Михалич і Ко» і вже через 2 місяці підприємством почався випуск овочевих і фруктових консервів.

2001 рік – відкрито нову механізовану лінію по виробництву молочних консервів – молоко згущене карамелізоване.

    В даний  час на підприємстві працює 150 чоловік, виробляється слідуюча  продукція: томатний соус, горошок  зелений гарнірний, молоко згущене карамелізоване з цукром, макарони різного асортименту.

                                                                                             

 

Показники фінансово – господарської  діяльності ПП «Михалич і Ко» за 2010 – 2011 р.р.

Таблиця 1.1.

№ п/п	Показники	Роки		Відхи- лення   +/-
		2010	2011
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.    8. 9. 10. 11. 12.	Валовий випуск продукції  тис. грн. Товарна продукція тис. грн. Чисельність працюючих  чол. Продуктивність праці  тис. грн. Фонд заробітної плати  тис. грн. Середня місячна з/п 1 робітника грн. Середньорічна вартість вироб. тис. грн. Фондовіддача грн. Фондоозброєність грн. Прибуток тис. грн. Собівартість продукції  тис. грн. Рентабельність  %	540.2 27676 149 2449 1091.3 610.36 1473   4588 9885.9 415 23106 1.79	65.0 29672 150 2625 1339.2 744 1533   1244 10220 464 23963 1.93	-475.2 1996 1 35.2 247.9 133.64 60   - 3344 669.1 49 857 0.14

 

     Аналіз основних економічних показників показує, що випуск продукції збільшився на 29991,47 тис. гривень, реалізація продукції збільшилась на 2229,8 тис. гривень, заробітня плата 1 – го працюючого збільшилась на 173,3 гривні завдяки підвищенню ефективності виробництва. В той же час спостерігається зниження продуктивності праці за рахунок зменшення виробничих потужностей. На підставі розроблено ряд ефективних засобів по збільшенню обсягів виробництва, що дасть змогу росту прибутку на 848,52 тис. гривень та підвищення рентабельності виробництва до 6%.

     Все це створено і створюється для забезпечення повної фінансово – господарської діяльності підприємства, вирішення соціальних та економічних проблем передбачуваних статутом підприємства, а саме експлуатація всіх видів транспорту для внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів та пасажирів, сервісне та технічне їх обслуговування з купівлею та продажем:

- проведення операцій  з цінними паперами;

- проведення операцій  купівлі – продажу нерухомості  як побутових так і виробничих  приміщень;

- оптова роздрібна  торгівля продукції власного  і не власного виробництва;

- виробництво, переробка  продукції сільськогосподарського виробництва (рослинного та тваринного походження);

- створення с/г звіроферм,  розведення звірів з цінним хутром , вичинка шкіри та пошиття хутрових виробів;

- організація дозвілля  та відпочинку в т. ч. експлуатація  ігрового обладнання, створення атракціонів, казино;

- торгівля медичними  препаратами та устаткуванням,  а також їх виробництво;

- проведення дослідних  та проектних робіт направлених  на випровадження нової техніки  та технології;

- організація комерційних,  учбових та наукових семінарів, курсів, виставок і т. п.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Розділ2. «Організація виробництва та шляхи підвищення  економічної ефективності технологічної лінії «Томати мариновані»

2.1. Характеристика технологічного  процесу та обладнання для  виробництва продукції.

   Томати – це  однорічна рослина до складу  яких входять цукор – 3.5% у  вигляді глюкози та фруктози  та органічні кислоти (0.5%), а  вміст вітамінів С, В1, В2, РР, К,  каротин, підвищена кількість  води (85 – 86%) та повноцінні білки.

  Для сортування томатів по кольору та ступені стиглості проектом передбачено стрічковий транспортер А9 – К1 та ящикоперекидач А9 – КМБУ.

  Для непопадання  в готовий продукт некондиційної сировини та сторонніх домішок проектом передбачено установку роликового інспекційного транспортера Ш-12-КМП/5 для ручного відбору пошкоджених та погано відмитих плодів.

  Скляну тару готують  згідно вимог стандартів, заповнюють  дно прянощами та фасують томати  на фасувальному транспортері  М8 – АКС і через транспортер  АН1 – 3 – 63 – 1 банки подаються на наповнювач заливи АН1 – 3 – 63 – 1.

  Температура заливи має бути 80 - 90˚С. Герметична закатка тари металевими лакованими кришками проводиться на закатувальній машині Б4 – КЗК – 180 – 71, після чого проводиться стерилізація продукту в вертикальному автоклаві Б6 – КАВ – 4 з метою знищення мікроорганізмів та забезпечення довготривалого зберігання.

  Для миття та сушіння банок після стерилізації використовується машина А9 – КМЖ та накопичувач банок, звідки вони потрапляють на етикетирувальну машину Б4 – КМ – 2 та машину для сушки етикеток А9 – КМБ2. Для полегшення складання готової продукції, банки укладають в термоусадочну плівку за допомогою машини БОР – 200.

  Крім того проектом  передбачено машину для миття  скляної тари СП – 60М мішко  перекидач «Бета» та просіювач «Пістнер» для просіювання солі, а для її розчину і фільтрації передбачено котел Д9 – 41А та фільтр А1 – ОШФ.

 

2.2 Організація праці  та її оплата.

  Основна мета організації праці на підприємстві полягає в створенні найбільш сприятливих умов праці, збереженні і підтримці на високому рівні працездатності людей і представляє собою ряд законів направлених на раціональне використання виробництва та трудових ресурсів.

  Забезпечення розв’язання важливих завдань економічного, психіко – фізіологічного, технічного, соціально – кваліфікаційного рівня є основною метою організації праці.

 

Завдання організації  праці

1. Кооперування та  поділ праці;

2. Створення умов праці  та відпочинку;

3. Забезпечення працівників  необхідними засобами праці;

4. Розробка та впровадження науково – обгрутованих  норм праці;

5. Безпека праці;

6. Підвищення кваліфікації працівників.

7. Матеріальна зацікавленість  в кінцевому результаті.

  Підприємства консервної  промисловості використовують слідуючі  види поділу праці:

1. Технологічний – поділ виробничого процесу відповідно до стадії виробництва.
2. Кваліфікаційний – розподіл робіт відповідно до кваліфікації.
3. Функціональний – відмежування основної від допоміжної роботи.

  Створення умов  праці передбачає ряд факторів  виробництва, які впливають на працездатність людини, а саме:

-   санітарно –  гігієнічні (температура, освітленість, загазованість).

- естетичні (привабливий  спецодяг, створення комфорту, розміщення  побутових приміщень та їх  оздоблення).

-   психіко фізіологічні (режим праці та відпочинку, темп роботи, норма фізичних навантажень).

  Режим роботи працівника це чередування тривалості праці та відпочинку: розрізняють внутрізмінний, добовий, місячний та річний режими праці, що регламентуються графіками виходу на роботу та розпорядком робочого дня.

  На підприємствах  консервної промисловості діє  дві форми організації праці  – індивідуальна та колективна. Індивідуальна – фермерські та  особисті господарства, всі інші  – колективна.

  Підприємства обробних  галузей промисловості використовують ряд узагальнених напрямів організації праці.

  Основними серед  них вважають такі:

1.Розробка та випровадження  раціональних форм розподілу  і кооперування праці:

а) розчленування процесу праці на підприємстві за функціональністю та технологією і професійно кваліфікаційною ознакою;

б)  забезпечення раціонального  взаємозв’язку та взаємодії структурних  підрозділів груп працівників і т. п. в одному трудовому процесі;

2.Раціональна організація  та обслуговування робочих місць:

а)планування робочих  місць;

б)забезпечення робочих місць необхідним обладнанням, матеріалами, технічним та іншим необхідним інвентарем;

в)забезпечення раціонального  обслуговування робочих місць на етапі всього виробництва.

3.Вивчення та впровадження передових прийомів і методів праці:

а)виявлення і відбір прогресивних прийомів та методів праці;

б)проектування раціонального  трудового процесу з застосуванням  вищевказаних методів і прийомів праці;

в)навчання виконавців передовим  методам і прийомам праці.

4.Удосконалення відбору,  підготовки і підвищення кваліфікації працівників:

а)поліпшення роботи по професійній орієнтації молоді;

б)удосконалення набору і відбору працівників;

в)удосконалення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;

г)удосконалення форм і методів перепідготовки і підвищення кваліфікації;

д)створення умов, що забезпечать  високий рівень стабільності кадрів на підприємстві.

5.Удосконалення нормування  праці:

а)розширення сфери нормування в усіх підрозділах підприємства та категоріях персоналу;

б)підвищення наукового  рівня нормування праці;

в)поліпшення якості норм праці;

г)розробка і впровадження прогресивних трудових нормативів;

д)поліпшення нормувальної роботи на підприємстві.

6.Поліпшення умов праці:

а)дотримання вимог охорони  праці і техніки безпеки на виробництві;

б)поліпшення санітарно  – гігієнічних, психофізіологічних та соціально – побутових умов праці;

в)підвищення рівня механізації  та автоматизації технологічних  процесів, та процесів з важкими і шкідливими умовами;

г)підвищення рівня естетизації  виробництва.

7.Посилення матеріального  та морального стимулювання:

а)удосконалення діючих та впровадження нових систем преміювання;

б)удосконалення організації  заробітної плати;

в)удосконалення діючих та впровадження нових систем матеріального  стимулювання;

г)застосування ефективних норм морального заохочення.

8.Зміцнення виробничої дисципліни:

а)зміцнення трудової, технологічної та виконавської дисципліни.

б)посилення впливу на порушників дисципліни;

в)виховання працівників  в дусі добросовісного творчого відношення до праці.

  Виходячи із цих  найважливіших напрямків сформовані  основні завдання організації праці:

1.Економічні – раціональне використання живої праці, а разом з нею засобів виробництва.

2.Психофізіологічні – сприятливі  умови праці, охорона праці,  високий рівень працездатності  працівників.

3.Соціальні – підвищення рівня соціальної значимості, змістовності, творчого характеру праці.

  Впровадження на підприємстві  заходів організації праці має  системний характер і повинно  здійснюватись в відповідній  послідовності.

  Розрізняють такі види кооперації  праці в слідкуючій послідовності:

- міжцехова – об’єднання цехів  для виробництва продукції;

- внутрішньо цехова – об’єднання  праці ділянок служб цеху;

- внутрішньо – дільнича –  об’єднання праці всіх участків  дільниці;

- бригадна – об’єднання працівників різних професій, які виконують єдине виробниче завдання.

  У проектуванні варіантів  розподілу праці слід враховувати  економічну доцільність, психофізіологічні  та соціальні наслідки такого  розподілу.

  Економічна доцільність – це підвищення ефективності виробництва, за рахунок зростання продуктивності праці, матеріальних і трудових ресурсів підприємства.

  Психофізіологічні наслідки  не повинні бути негативним, а  саме викликати фізичне й нервове  перевантаження, порушувати нормативне функціонування людського організму.

  Соціальні наслідки – поєднання  фізичного і розумового навантаження, привабливості трудової діяльності та наявності умов для розвитку творчих здібностей особистостей.

  Заробітна плата – це  винагорода або заробіток, який обчислено в грошовому виразі і за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за виконану роботу і проявляється в її функціях (відтворювальна, стимулююча, регулююча, розподільча та функція формування платоспроможного попиту населення).

1.Відтворювальна функція – забезпечування працівників та їх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, відтворення поколінь, вона регулюється державою і встановлює її мінімальний розмір, який забезпечить дію даної функції.

2.Стимулюча – встановлює залежність розміру від кількості і якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результат роботи.

3.Регулююча – розміщення робочої  сили по регіонах галузях господарства  та з урахуванням ринкових  потреб.

4.Соціальна – це заробітна плата, що відображає міру живої праці при розподілу фонду споживання між найманими працівниками та власниками засобів виробництва згідно результатів їхнього трудового внеску.

5.Функція формування платоспроможного попиту населення – її призначення – узгодження платоспроможного попиту з одного боку та виробництво споживчих товарів з іншого. Дана функція формується із двох факторів потреб та доходів населення.

  Структура заробітної  плати – це система відношення основної, додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат в загальному її обсязі. Механізм організації заробітної плати складається з ринкового та державного регулювання, колективно – договірного регулювання та механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на виробництві як тарифну так і безтарифну модель.

  Розрізняють дві  основні форми заробітної плати  почасову і відрядну, що проявляються  у вигляді проста почасова, почасово – преміальна, за окладами, проста відрядна, відрядно – преміальна та інші.

  Основою організації  оплати праці є тарифна система,  що являє собою совокупність  нормативних матеріалів за допомогою  яких встановлюється рівень заробітної  плати працівників підприємства  залежно від їхньої кваліфікації. Тарифна система включає в себе тарифні сітки, тарифні ставки надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно – кваліфікаційні характеристики. У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру, який регулюється законодавством і є державною соціальною гарантією обов’язковою для підприємств не залежно від форм власності та господарювання.

  Основою організації  оплати праці на підприємстві  є тарифна система, що представляє  сукупність нормативів які регулюють рівень заробітної плати працівників по галузях, регіонах, залежно від виробництва, кваліфікаційних ознак та умов праці і характеризується:

Тарифною сіткою – це шкала, що визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників залежно від їхньої кваліфікації (тарифні розряди, коефіцієнти).

Тарифна ставка – норма, яка визначає розмір оплати праці  робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Тарифно – кваліфікаційний  довідник – перелік і характеристики робіт, вказівки про віднесення їх до певного розряду залежно від способу використання та групи використаних засобів. 

 

 

 

Розрахунок заробітної плати.

1.Вираховуємо відрядну  тарифну ставку для кожного  розряду

І розряд – 34.17 гр/зміну

ІІ розряд – 34.17 · 1.09 = 41.004 гр/зміну

ІІІ розряд – 34.17 · 1.2 = 49.20 гр/зміну

ІV розряд – 34.17 · 1.35 = 66.42 гр/зміну

V розряд – 34.17 · 1.55 = 102.96 гр/зміну

2.Проводимо розрахунок потреби працівників і фонду заробітної плати і зводимо їх в таблицю 2.1.                  

Таблиця 2.1.

Перелік технологічних  операцій	Явочний склад працівни- ків	Відпрацьо- вано змін	Розряд роботи	Денна тарифна ставка грн	Основна оплата праці
Завантаження Сортування Калібрування Миття Інспекція Підготовка тари Фасування Пригот.маринаду Герметизація Завантаження Стерилізація Заливка маринаду Вигрузка банок Всього	1 5 1 1 5 1 5 1 1 2 1 1   2 27	84 84 84 84 84 84 84 84 84 84 84 84   84	ІІ ІІ ІІ ІІІ ІІ ІІ ІІ ІІІ ІІІ ІІІ V ІІІ   ІІІ	41.004 41.004 41.004 49.20 41.004 41.004 41.004 49.20 49.20 49.20 102.95 49.20   49.20	3444.336 17221.68 3444.336 4132.80 17221.68 3444.336 17221.68 4132.80 4132.80 8265.60 8647.80 4132.80   8265.60 103708.25

 

Вивчивши явочний склад  працівників за певними розрядами, які відповідають їх кваліфікаційному рівню та кількість відпрацьованих змін ми розрахували фонд заробітної плати який становить 103708.25 гривень.

 

2.3 Планування собівартості  та ефективності виробництва

  Собівартість продукції  – це грошове вираження усіх  затрат підприємства на виготовлення  і реалізацію продукції:

  Відповідно з об’ємом витрат на підприємстві розрізняють три види собівартості:

- цехову;

- фабрично – заводську;

- повну собівартість;

Цехова – це собівартість продукції, що включає в себе всі  цехові затрати і в основному  характеризує результати виробничої діяльності того чи іншого цеху.

Фабрично – заводська  – це цехова собівартість плюс усі затрати всього підприємства. За цією собівартістю характеризується робота всього підприємства.

Повна собівартість –  це фабрично – заводська собівартість плюс собівартість невиробничих затрат (реалізація продукції, оплата тарифів по перевозці, затрати на навчання персоналу і т.д.)

  Таким чином повна  собівартість – це совокупність  всіх витрат необхідних для  виробництва та реалізації продукції.

  Виробнича діяльність  виробництва оцінюється по середній собівартості однорідної продукції і служить основою для встановлення її оптової ціни.

  Структура собівартості – це її склад і відношення окремих елементів і статей в загальних затратах на виробництво.

  В консервній промисловості структура собівартості дозволяє зниження собівартості продукції за рахунок економним витратам матеріальних ресурсів.

  Планування собівартості  – це виявлення і мобілізація  наявних ресурсів виробництва,  зменшення витрат і збільшення  внутрішньо – заводських накопичувань, і в консервній промисловості має слідуючі етапи: розрахунок затрат на підготовку і освоєння виробництва, затрати на утримання та експлуатацію обладнання, цехових, загально – заводських, інших промислових і непромислових витрат: складання планових калькуляцій на кожний вид продукції, розрахунок зміни собівартості на кожний вид продукції: складання кошторису витрат на виробництво: розрахунок витрат на 1 гривню товарної продукції.

  За реалізовану  продукцію підприємство одержує  відповідну суму грошей, частина з яких іде на заміну зношених засобів, інша на заробітну плату, оплату електроенергії мастил і т.д, що разом становить затрати на виробництво. Вільний остаток коштів іде як прибуток підприємства і використовується для забезпечення соціальних та культурних статей виробництва закладених в статуті.