Підручник, історія його виникнення
ВСТУП
Науково-технічний прогрес та розвиток цифрової техніки, який його супроводжує, не залишив осторонь книговидавничу справу. Можливості Інтернету та електронних засобів поширення інформації почали складати конкуренцію традиційним формам книговидання. На сучасному етапі спостерігаємо швидкий розвиток і поширення електронних книг, в тому числі – електронних підручників, а також створення та популяризацію низки наукових електронних бібліотек. Яскравим прикладом цієї тенденції є розміщення на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України електронних версій деяких підручників. На ринку також з’явилися у продажу електронні носії з педагогічними та програмно-методичними засобами, які містять найповнішу інформацію з усіх розділів навчальної дисципліни.
Спробуємо розібратися щодо перспектив друкованого та електронного підручника на ринку навчальних видань.
I. Підручник, історія його виникнення:
1) друкований підручник
Підру́чник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання.
У 1572 р. І.Федоров заснував першу в Україні друкарню.
У 1574 р. Іван Федоров
надрукував перший у Східній
Європі друкований підручник
— Буквар. Для його укладання
використано відомі раніше
Це був своєрідний підручник слов’янської мови. В ньому багато місця відводиться вихованню молоді в патріотичному дусі. Так, після літер і складів вміщено добірку найважливіших молитов, пізніше — уривки з Книги притч Соломонових про необхідність навчання, різні моралістичні сентенції. Після цього — звертання до батьків у формі досить логічної компіляції з різних біблійних книг.A далі коротенька післямова містить звернення до «християнського руського народу грецького закону», тобто до православних українців. «...Заради швидкого навчання дітей скоротив мале щось. І якщо праця моя виявиться гідною Вашої милості прийміть Її з любов′ю. А я радий трудитися й над іншими угодними вам книгами, якщо дасть господь по ваших святих молитвах».
Кілька сторіч нічого не було відомо про цю книгу. Тільки в 1927 р. відомий російський балетмейстер Сергій Дягілев, який мав пристрасть збирати старовинні російські книги і рукописи, перебуваючи в Римі, побачив, як він писав, «чудесну, потрясаючу російську книгу». Це й була перша (або друга, якщо рахувати московський Буквар), з усіх друкованих східнослов′янських граматик і вийшла вона з друкарського верстату Івана Федорова. В 1953 р. ця книга була передана в бібліотеку Гарвардського коледжу у Сполучених Штатах Америки.
Буквар складається з двох частин. У першій вміщені власне азбука, матеріал для вивчення літер та складів, слова на відповідні літери, наведені зразки відмінювання, окремі вислови. У другій частині надруковано тексти найбільш вживаних молитов, які треба було читати й запам′ятовувати. Закінчувалась книга повчанням, окремо для дітей та окремо для батьків. Деякі з цих повчань, поряд із чисто виховним змістом, містили й пересторогу ворогам. Ось одне з них, найбільш характерне: «Не дотикайся межей чужих й на поле сироты не вступуй, понеже мститель их силен єсть».
У XVIІ столітті в Україні діяли друкарні, які належали переважно братствам, монастирям, магнатам, заможним особам з духівництва та козацької старшини. Це: Острозька друкарня (1578 – 1612рр.), Дерманська друкарня (1602 – 1605рр.), Стрятинська (1602 – 1606рр.), друкарня у Крилосі (1606 - 1607) та інші. В цей же час з’явилася і перша папірня, яка діяла у м. Янові на Волині.
У XVIІІ столітті на західноукраїнських землях провідною за кількістю видань стає Почаївська друкарня. До нашого часу збереглися книги «Народовіщаніє» (1778р.) М. Торжевського – зразок ораторського мистецтва і повчальної прози другої половини XVIІI століття; «Євангеліє» (1780р.).
У ХІХ столітті книгодрукування українською мовою всіляко гальмувалося царською цензурою, Валуєвським циркуляром, а згодом і Емським указом було заборонено друкування книг українською мовою. Незважаючи на всі обмеження, все більшого поширення в Україні набувала пропаганда революційних ідей.
Широку видавничу діяльність розгорнули у Львові «народовське» товариство «Просвіта» (1868 – 1939рр.), Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1893 – 1939рр.), що відіграло велику роль у випуску наукової літератури українською мовою; «Рідна школа» (1881 – 1939рр.), «Українсько-руська видавнича спілка» (1898 -1939 рр.), у створенні якої брав участь Іван Франко. У 1878 – 1879 роках у Львові за редакцією Івана Франка вийшла серія «Дрібна бібліотека», у 1887 році за його ж редакцією – «Наукова бібліотека». Товариство «Руська бесіда» видало серію «Бібліотека для молодіжі» (1885 – 1914рр.), ініціював це Ю. Федькович.
У ХХ столітті почали з’являтися акціонерні видавничі товариства. Наприклад, «Спілка акційно-видавнича» у Львові. Також відкрилися нові книготоргові та видавничі фірми А. Піллєра та Г. Альхенберга. Вони друкували підручники.
Даючи загальну оцінку початкового періоду історії українського друкарства, слід визнати, що найбільш творчим в його історії став перший етап — остання чверть XVI і перші десятиріччя XVII ст. Саме тоді, в умовах економічного піднесення і активізації суспільного руху, найвідчутнішим був вплив ренесансної культури. Діячам друкарства цього часу вдавалося поєднати вітчизняні традиції з творчим сприйняттям міжнародного досвіду. Не дорівнюючи за кількісними показниками західноєвропейським країнам, друкарство України за структурою і характером було ближчим до друкарства Західної і Центральної Європи, ніж до друкарства Росії. Українські видання були секуляризованішими за змістом і за оформленням. Друковану книгу використовували не тільки в богослужіннях, а й для домашнього читання, у шкільному навчанні. Нерідко друки переписувалися. Все це засвідчує функціонування друкованої книги як істотного чинника культурного життя, участь друкарів і книговидавців у процесі творення і поширення культурних цінностей.
2) Забезпеченням шкіл підручниками
Тема підручників – це актуальна тема для незалежної України. Спочатку їх не було, потім вони почали з’являтися, але всі нарікали на те, що їхній зміст дуже часто нагадував просто академічні статті. Тепер з’явилися інші проблеми. Але те, що підручників або не вистачає, або ж вони не такі, як треба, про це ми вже звикли говорити.
У світі існують різні моделі, як країна чи окремі регіони фінансують видавництво чи друк підручників.
Наприклад, британська модель, коли кожна школа має свій окремий бюджет і з нього купує свої підручники. Або, наприклад, іспанська модель, коли все купується за рахунок батьків, російська – за рахунок місцевих бюджетів. Українська – за рахунок державного бюджету. Існують й змішані системи.
Для України, на мій погляд, є вигідною така модель: оскільки зараз в Україні, йде повернення до 11-річної школи, держава повинна державним коштом забезпечить видрук підручників для 11 класу, тому що якщо цього не зробити і сказати: вільний ринок – видавці надрукують, а батьки куплять… Не надрукують! У видавців зазвичай немає обігових коштів. Тому це повинна забезпечити держава. А далі – непопулярний крок, але все-таки треба робити цей крок – відмова від намагання тотально забезпечити всіх, хто цього і не потребує. Далі видавництва на комерційних засадах робили б додрук цих підручників, і місцеві органи влади мали б їх придбати для тих, хто не спроможний, певні соціальні категорії, їх придбати.
Нажаль школи залишаються незабезпечені підручниками. Так, наприклад, у 2011 році з української мови для 11 класу випущено чотири підручники загальним накладом понад 256 тисяч примірників, тоді як у 2010 році для 10 класу їх було видрукувано понад 476 тисяч. Зрозуміло, що торішні десятикласники тепер навчаються в 11 класі, і на двох учнів нерідко припадає один підручник.
По суті, аналогічна ситуація спостерігається і з підручником «Українська література»: у 2011 році для потреб загальноосвітніх шкіл спрямовано 320 тис. примірників, а в 2010-му — 570 тис., що становить 56 відсотків від показника минулого року. Приблизно таке ж співвідношення маємо щодо накладів підручників з інших шкільних предметів — світової літератури (52,6% від торішнього показника), всесвітньої історії (54%), алгебри (57,8%), геометрії (57,8%), фізики (56,4%), біології (58,5%), історії України (62,5%).
До речі, ця хитра арифметика тримається в освітньому відомстві за сімома замками і доступна лише вузькому колу «посвячених». Натомість для публічного вжитку подається інформація, що план забезпечення шкіл підручниками МОНМС виконано. Але при цьому, як уже було сказано, навчальної літератури у школах все одно не вистачає.
Ще одна причина браку підручників у навчальних закладах — замовлення на їх випуск формувалися за принципом «вінегрету». Тобто якщо потрібно, скажімо, надіслати до школи 30 підручників з української мови для 10 класу, то вона отримує цю кількість (а інколи й менше), але з них десять — одного автора, п’ятнадцять — іншого і п’ять — третього. Зрозуміло, що забезпечити повноцінне навчання всього класу з таким «комплектом» неможливо. Ось і доводиться вчителю посилати батьків до книгарень докуповувати підручники, яких не вистачає.
3) електронний підручник
Електронний підручник - це освітній продукт, який відрізняється від традиційного підручника на друкованій основі лише тим, що переглянути його можна лише за допомогою комп’ютера чи електронної книги; відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої та вищої освіти і навчальним програмам.
Електронний підручник повинен, по-перше, розкривати предмет науки, даючи опис пояснення, передбачення і прогнозування явищ, фактів, процесів, об’єктів і, по-друге, розкривати сутність предмета вивчення, містить методичний апарат для викладача та учнів (студентів).
Електронні підручники узагальнено поділяють на три типи:
а)відсканований паперовий підручник;
б)традиційний підручник з гіпертекстовими вставками;
в)спеціально розроблений електронний підручник.
Незалежно від типу, в електронному підручнику має бути застосований принцип квантування, тобто навчальний матеріал має бути поділений на розділи, які так само – на модульні кадри з текстовою складовою та візуалізацією. Кожен модуль складається з теоретичного блоку, контрольних запитань з теорії, вправ і тестів, контекстної довідки тощо. Між собою модулі пов’язані гіпертекстовими посиланнями, щоб учень за принципом розгалуження міг оперативно переходити від одного модуля до іншого.
Доцільно, щоб електронний підручник містив графічний та ілюстративний матеріал.
На початку 70-х років минулого століття в США почали з’являтись електронні книги як версії книг в електронному (цифровому) форматі.
Перші електронні книги (рідери) створювали для використання лише в окремих сферах і були розраховані на обмежену аудиторію. Вони містили технічні інструкції для поводження зі складним обладнанням, дотримування технологій виробництва тощо. Згодом, починаючи з 90-х років XX ст., коли завдяки Інтернету значно спростилася передача електронних файлів, почався бурхливий розвиток і вдосконалення рідерів, зокрема у форматі PDF. Завдяки урізноманітненню форматів і удосконаленню електронних книг з відкритим вихідним кодом кількість споживачів почала зростати, що мало наслідком ще більшу фрагментацію ринку електронних книг.
Почасти розвиток
цього ринку до певного часу відбувався
стихійно, оскільки тоді ще не були на
законодавчому рівні
Так, американські бібліотеки наприкінці 90-х років почали безкоштовно через веб-сайти надавати в користування електронні книги. Якщо спочатку таких бібліотек було обмаль, то в 2010 році 66% публічних бібліотек у США пропонували своїм клієнтам електронні книги.
Та все ж поштовхом до розгортання дискусії довкола того, чи можливо і наскільки це доцільно, замінити друковані підручники електронними були не так технічні характеристики і значний педагогічний потенціал електронних пристроїв, як наслідки світової фінансової кризи. Причому, в США питома вага видатків на друковані підручники в структурі бюджетних видатків на освіту є незначною. При загальному обсягу 550 млрд. дол., що виділяють на рік на освіту в Сполучених Штатах, на друкування підручників спрямовували близько 5 млрд. (1%). Проте саме нестачею бюджетних коштів на друкування підручників адміністрації американських штатів Каліфорнія і Техас оголосили про плани відмовитися від друкованих шкільних підручників на користь електронних книг.
А сплеск інтересу до електронних підручників в Україні, спричинений, з одного боку, природним прагненням перебувати у контексті сучасних тенденцій в інформатизації навчально-виховного процесу, а з іншого – перманентними проблемами недостатнього і запізнілого фінансування процесу підготовки та друку підручників.
II. Порівняльний аналіз друкованого та електронного підручників
З метою визначення особливостей, умов та формулювання принципів ра-ціонального використання тої чи іншої форми підручника, необхідно провести їх порівняльний аналіз, визначивши відповідні критерії, що в найбільшій мірі впливають на організацію та ефективність навчального процесу.
1)форма подання матеріалу
Друкований підручник є традиційною формою подання навчального матеріалу з певної дисципліни. Довідковий матеріал, необхідний для пошуку відповідних відомостей, у такому підручнику розміщується у вигляді змісту, переліку рекомендованої літератури, системи посилань, коментарів та приміток. Ці традиційні компоненти підручника спрямовані не стільки на керування увагою, скільки на досягнення рефлексивного характеру роботи з текстом. Традиційний книжковий текст у цій ролі – не тільки джерело інформації, що отримується, а й відповідним чином модельований посередник мислення. Слід особливо відмітити, що "спілкування" з друкованими виданнями взагалі є елементом всесвітньої культури людства, має свої гносеологічні корені, органічно відповідає антропології освіти.
На сьогодні у книгозбірнях і приватних бібліотеках зберігаються тисячі примірників антикварних книг, вік яких становить сотні років.
Друковані книги є надбанням людства, яке необхідно зберігати для наступних поколінь. Швидкоплинні ж зміни в технологіях потребують знайдення адекватної відповіді на те, як забезпечити, щоб виготовлені нині електронні книги люди могли читати через століття і більше. Термін придатності друкованої книги практично не обмежений; книга може бути втрачена чи непридатна для використання лише у разі її серйозного пошкодження чи фізичного зношення унаслідок багатьох десятків років активного читання.
Більшість людей відповідно до прищеплених з дитинства уподобань і ментальності, воліють мати паперові друковані книги, а не знеособлені електронні файли на своєму персональному комп’ютері чи в електронній книзі. Для чималої кількості людей відвідування книгарні й купівля друкованої книги в книжковому магазині чи на книжковому базарі в букініста є елементом духовної насолоди, яку не може надати завантаження файлу з Інтернету. До того ж багато авторів вважають, що публікація їхніх творів чи наукових праць у паперовому форматі є більш престижною, ніж в електронному вигляді.
Не підлягає сумніву той очевидний факт, що друковані книги привабливіші з
естетичної точки зору, ніж цифрові, за природою, до певної міри дематеріалізовані, електронні книги, які не можуть забезпечити фізичне відчуття паперу, палітурки, оригінального компонування тексту і візуального ряду.
В електронному підручнику обов’язковим елементом є пошукова система, за допомогою якої стає можливим аналіз змісту книги, пошук необхідних відомостей за ключовими словами, система гіперпосилань, що забезпечує практично миттєве знаходження потрібного фрагменту тексту. З цим пов’язано підсилення активно-спрямовуючої складової організації книжкового матеріалу по відношенню до читача – студента. В той же час слід відмітити, що людська психіка більш пристосована до послідовного сприйняття інформації, без переміщень за гіперпосиланнями, що робить традиційний підручник більш природним.
2)Доступність та оперативність
Суттєва перевага електронного підручника перед друкованим полягає в його доступності та оперативності використання. Традиційний підручник, за відсутністю його в особистому користуванні, в магазині або бібліотеці, можна отримати лише через тривалий час на засадах міжбібліотечного абонементу. Електронний підручник можна за лічені хвилини замовити в інтернет-магазині або "скачати" з електронної бібліотеки. В електронного підручника немає тиражу в традиційному сенсі цього слова. Таке видання можна копіювати необмежену кількість разів, а за необхідністю, і роздрукувати на принтері, що значно підвищує ступінь забезпеченості навчального процесу відповідною літературою.
Електронний підручник має перевагу перед традиційним за оперативністю видання та оновлення матеріалу. Адже автори можуть самостійно, за умови виконання ряду реєстраційних правил, видавати свої твори та розповсюджувати їх, тоді як видання підручника в друкованому вигляді – достатньо складний, трудомісткий та витратний процес. Текст електронного підручника значно легше виправити, доповнити та оновити, ніж перевидати традиційний підручник. Електронні підручники технічно уможливлюють переклад книг різними мовами. В умовах полікультурної України та законодавчого гарантування здобування повної загальної середньої освіти рідною мовою уможливило б відмовитися від перекладу і друкування підручників російською, угорською, румунською, молдовською, польською, кримськотатарською та іншими мовами, якими здійснюється навчально-виховний процес в українських школах.
3)Вартість
Насправді, електронні підручники мають відносно низькі витрати виготовлення. При створенні електронного підручника видавничі витрати значно зменшуються. Адже для його видання не потрібен папір, виробництво якого, до речі, пов'язане з відомими екологічними проблемами, не використовуються дорогі та громіздкі друкарські машини, не використовується фарба та папір. Все це, звичайно, відображається на ціні підручника на користь його електронного варіанту.
Позитивним економічним чинником є й низька вартість розповсюдження електронних підручників (але не вартість самих приладів!). Здебільшого, при розповсюдженні рідерів сплачують тільки обсяг інформації, переданої через комп’ютерні мережі або фізичний носій, наприклад, компакт-диск. Крім того, наповнення текстами електронного підручника коштує незрівнянно дешевше, ніж друкування традиційної книги на паперовій основі. До того ж розширюється номенклатура текстів, які доступні для безплатного «скачування»; книгозбірні дедалі охочіше надаватимуть безплатні публікації, якими можуть поповнюватися електронні підручники.
Загалом початкові інвестиції у виготовлення електронної книги є настільки значними, що в багатьох країнах світу їх не виробляють. Проект з виготовлення електронних підручників є настільки ж привабливим з бізнесової точки зору, наскільки він є ризикованим. Поки що ринок електронних підручників ще не сформований, а відтак власники електронних книг ще не мають змоги компенсувати частину своїх витрат за рахунок продажу текстів, які вони вже прочитали, щоб придбати використані копії зі значними знижками, оскільки вони можуть це легко робити з друкованими книгами.
4) екологічність підручника
Неоднозначними є екологічні чинники при виготовленні рідерів та друкування паперових підручників. З одного боку, перевага електронних книг перед паперовими аналогами полягає у тому, що в процесі виробництва електронних книг не використовують папір, фарбу тощо. До того ж, для виготовлення друкованих книг використовують утричі більше сировини і в 78 разів більше води. З іншого – при виготовленні електронних рідерів у виробництві використовують різні токсичні речовини, які не піддаються біохімічному розкладанню. Вірогідно, в міру удосконалювання технологій і фізичного зношування застарілих рідерів кількість токсичних відходів, які, на відміну від паперу, не підлягають біологічному розкладанню, зменшуватиметься.
5)Зручність зберігання
Звичайно, незаперечна перевага електронного підручника полягає в його компактності. Підручники, що в традиційному варіанті займатимуть книжкову шафу та потребуватимуть визначеного санітарного обслуговування, в електронному варіанті розміщуються на декількох дисках та практично не потребують догляду.
Але з точки зору механічної стійкості електронні підручники значно чутливіші до пошкоджень від падіння чи ударів, ніж друковані аналоги. Через несправність обладнання або програмного забезпечення електронні книги можуть вийти з ладу. На відміну від друкованих підручників, які не сприйнятливі до впливу електромагнітних імпульсів, ударів, стискування, екстремальних температур тощо, електронні підручники не розраховані на екстремально низькі й високі температури, воду та інші фізичні впливи.
Серед вразливих місць електронного підручника є те, що без електронної книги чи персонального комп’ютера користуватися ним неможливо, так само, як без володіння елементарними знаннями користувача ПК. Для вчителів певна незручність (скоріше – незвичність) полягає в обмеженні безпосереднього спілкування з учнем.
6)Засоби подання інформації
В традиційному підручнику головне смислове навантаження несе текст, що супроводжується ілюстраціями. Явна перевага електронних книжок полягає в супроводженні тексту звуком та відеоматеріалами. Засоби мультимедіа дозволяють подати навчальний матеріал в динамічному вигляді. Наприклад, подання інженерних конструкцій, пристроїв, елементів у якості тривимірних об’єктів, що можуть бути переміщені, повернуті тощо, у найбільш доступній формі розкривають і принципи їх побудови, і можливі варіанти використання. Процес поєднання можливостей електронної книги та віртуального медіа-середовища в цілому розкриває величезні перспективи не тільки в плані розширення засобів наочності та інтерактивності в трансляції навчального матеріалу, але і в плані трансформації всієї системи вищої освіти – надбання нею нової технологічної якості. Інформаційно-освітнє середовище поглинає студента і викладача та суттєво змінює інституціональну структуру організації навчального процесу.
З методичної точки зору електронні підручники є ефективним навчальним ресурсом для вивчення насамперед предметів природничо-математичного циклу і тих галузей знань, що піддаються глибокому структуруванню, для самостійної роботи учнів, студентів дистанційного та екстернатного навчання, на практичних і лабораторних заняттях, аналізі інформації та її графічної інтерпретації. При цьому, наприклад, інформаційні технології розвиваються настільки стрімко, що розробники навчальних матеріалів фізично не можуть встигати за таким розвитком. У цьому сенсі електронні підручники необхідно поєднувати з іншими інтерактивними технологіями навчання, як webinar (вебінар) – різновид он-лайнового заняття, який дає змогу вчителю (викладачу)й учням (студентам) класу спілкуватися як у текстовому форматі, так і аудіо- чи відеочатах.
Ефективною формою роботи з учнями, особливо учасниками Малої академії наук України, учасниками II та III етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін, є також webcast (веб-конференція). За допомогою електронного підручника та Інтернету вчитель чи тренер може давати своїм вихованцям інформацію та інструкції, які недостатньо чи зовсім не відображені в підручнику, пошукові завдання, контролювати їх виконання, вносити корективи, ставити запитання тощо. Важливо, що всі поради та зауваження вчителя можуть бути занотовані й використовуватися учнями в майбутньому.
Застосовуючи метод підкастингу (публікація в мережі медіа-потоків), викладач, насамперед іноземних мов, обиратиме і вводитиме як навчальний матеріал записи, що дасть змогу йому й учням не купувати дорогі аудіокурси.
Завдяки електронному підручнику викладач одержує і можливість практикувати сучасні технології моніторингу, контролю та обліку навчальних досягнень учнів (студентів), уникнувши стомлюючу механічну роботу. Наприклад, у Німеччині такі електронні системи контролю вже ефективно впроваджують. Видавці розробили продукт, який уможливлює на вибірковій основі визначати глибину навчальних компетенцій учнів. Учитель може визначати не лише особистий прогрес учня у навчанні, а й його рейтингове місце у контексті класу або школи.
Таким чином, учитель
досягає головного у
III. Питання щодо сертифікації та стандартизації електронного підручника
В Україні станом на середину 2010 р., коли активно дебатували тему про рідери, а в окремих школах та ВНЗ пілотували обмежені партії пристроїв, усе ще не було нормативних медичних параметрів електронного підручника. Запевнень виробників, що користування рідером є цілком безпечним для здоров’я ‒ недостатньо. Очевидно, що електронна книга, як і будь-який товар, повинна мати спеціальний гігієнічний висновок, у якому має бути зазначено, з яких матеріалів він виготовлений, та підтверджено, що вони не шкідливі для здоров’я.
Лікарів і батьків насторожує те, що випромінювання екранів деяких пристроїв швидко перевтомлюють очі й шкодять здоров’ю учнів і студентів. Розширення екранів більшості пристроїв нині є таким, що якість зображення на їхніх екранах однозначно гірша, ніж у паперового аналога. З цієї причини читати текст з друкованого підручника менш шкідливо для зору, ніж з екрана рідера. Крім того, в частини учнів взаємодія з пристроєм може викликати дискомфорт, наприклад, через відблиски на екрані чи труднощі в опановуванні роботи пристрою. Щоправда, вірогідність того, що ця вада буде усунута розробниками при удосконаленні пристроїв, є досить високою.
Питання сертифікації
електронних підручників є
В Інтернеті вже розміщено чималу кількість електронних підручників у вільному доступі або за відкритими ліцензіями, але завдання полягає в тому, щоб їх відформатувати і відредагувати так, щоб вони відповідали Державному стандарту загальної середньої та вищої освіти та критеріям до навчальних ресурсів. Очевидно, що електронні підручники існуватимуть у вигляді відкритих ресурсів подібно до Вікіпедії. Звідси, гіпотетично, кожен учитель і учень, не кажучи вже про «хакерів», може на власний розсуд, не дотримуючись завдань, визначених Державним стандартом освіти та навчальних програм, наповнювати електронний підручник.
Відтак, держава опиняється перед викликом, як в умовах відкритого для наповнювання будь-яким фактологічним матеріалом, розміщеним в Інтернеті, забезпечити збереження єдиного освітнього простору. Поділяючи думку дослідників про очевидні переваги використання електронних матеріалів при вивченні історії та інших гуманітарних дисциплін, що можуть стати об’єктом притаманного для України втручання політиків і різних лобістських груп, джерелом запеклих дебатів щодо того, що повинно бути в підручнику, а чого там бути не повинно.
