Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни "Економіка підприємства"

Тема:

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

1.1 Основні напрямки підвищення  ефективності використання основних  виробничих фондів

1.2 Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів

1.3 Показники та фактори ефективного використання основних фондів

РОЗДІЛ 2. Оцінка економічної ефективності використання і відтворення основних фондів на підприємстві

2.1. Загальна організаційно-економічна  характеристика діяльності підприємства ВАТ "Кiровоградгаз"

2.2 Структура і якісний  склад основних фондів підприємства  та джерела фінансування їхнього  відтворення

РОЗДІЛ 3. Економічне обґрунтування вибору напрямів і шляхів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання

3.1. Відтворення основних  фондів як спосіб якісного  оновлення їхнього складу та  структури

3.2 Оцінка економічної  ефективності пропонованих рішень.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Ця курсова робота передбачає викладення результатів дослідження економічної ефективності використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення на підприємстві ВАТ "Кiровоградгаз" за допомогою комплексу методів, що вивчаються в курсі "Економіка підприємства".

Проведення дослідження економічної ефективності використання основних виробничих фондів і шляхів її підвищення є надзвичайно актуальним. Адже підприємство не маючи достатнього забезпечення основними виробничими фондами не зможе працювати й далі виробляти конкурентоспроможну продукцію. Застарілість та значна зношеність основних виробничих фондів призводить до зменшення обсягів виробництва, погіршення якості виробленої продукції і, як наслідок, є однією з причин зниження рентабельності підприємства.

Мета курсової роботи ― дослідити діяльність підприємства ВАТ "Кiровоградгаз" та рівень економічної ефективності використання його основних виробничих фондів за період з 2010 по 2012 роки та визначити шляхи підвищення ефективності використання.

Об’єктом дослідження виступають процеси виробничої діяльності ВАТ "Кiровоградгаз" у 2010-2012 роках.

Предметом дослідження є теоретичні, концептуальні і методичні положення щодо економічного дослідження ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві.

Задачі, які необхідно розв’язати в ході статистичного дослідження:

• розглянути класифікацію та структуру основних фондів підприємства;
• зробити загальну характеристику процесів спрацювання, нарахування амортизації і відтворення основних фондів;
• охарактеризувати показники та фактори ефективності використання основних фондів;
• оцінити економічну ефективність використання і відтворення основних фондів на підприємстві;
• розробити економічне обґрунтування вибору напрямів і шляхів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання.

У роботі присутні такі методи (прийоми) економічного аналізу, як: групування; порівняння; темп зростання; абсолютне і відносне відхилення; економічне обґрунтування заходів з підвищення ефективності використання основних фондів.

Основним інформаційним джерелом, яке було використане для дослідження ефективності надання послуг, є фінансова звітність підприємства за період з 2010 по 2012 роки.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

1.1 Основні напрямки  підвищення ефективності використання  основних виробничих фондів

Сьогодні одним з найбільш актуальних завдань, що стоять перед сучасним підприємством, яке має в своєму розпорядженні складне дороге в обслуговуванні обладнання, є необхідність забезпечення його безпеки та одночасно економічної ефективної роботи. Важливим моментом при вирішенні цього завдання стає впровадження систем управління виробничими фондами та активами підприємства, що складають невід’ємну частину виробничого процесу та дозволяють збільшувати виробничу потужність підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового обладнання. Управління основними фондами - це управлінська методологія, основною метою якої є підтримання робочої готовності виробничих активів за рахунок оптимізації технічного обслуговування, ремонтів, матеріально-технічного забезпечення та використання трудових ресурсів .

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 2500 гривень (за ціною придбання).

Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Для забезпечення своєї діяльності кожне підприємство повинно мати в наявності не сукупність основних засобів, а таку їх кількість і в такому складі, як цього вимагає організація процесу виробництва. Основні засоби підприємства періодично оновлюються, поповнюються і вибувають із експлуатації.

Конкретними формами основного капіталу на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Склад основного капіталу (необоротних активів)

Структура основних фондів – це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень виробництва. Наприклад, збільшення питомої ваги машин, обладнання та інших елементів активної частини основних фондів підприємства сприяє зростанню випуску продукції (надання послуг) на кожну 1 грн. основних фондів.

Найважливішим чинником, що характеризує галузеву структуру основних фондів підприємства, слід вважати техніко-економічні особливості, що обумовлюють певні поєднання натурально-речових елементів, необхідних для здійснення виробничо-експлуатаційної діяльності.

Для визначення ступеня використання основних фондів підприємства або галузі в цілому, вивчення їх структури в порівнянні з іншими галузями, для нарахування амортизаційних відрахувань та ін. основні фонди оцінюють у грошовій (вартісній) формі.

1.2. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів

Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними фондами своєї споживної вартості та вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів:

• фізичний;
• моральний.

Фізичний знос – втрата основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних явищ, умов зберігання та використання.

Моральний знос – втрата вартості основних фондів до моменту фізичного зносу під впливом запровадження результатів науково-технічного прогресу. Він буває І-го та ІІ-го родів.

Технологічний знос – втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві.

Функціональний знос – втрата вартості діючих фізично придатних машин внаслідок того, що випущено нові, кращі, більш потужні.

Соціальний знос – втрата споживчої вартості основних фондів внаслідок незадоволення умов безпеки праці та ергономічності (зручність робочого місця).

Екологічний знос – втрата споживчої вартості внаслідок невідповідності умовам екологічної безпеки.

Наслідки морального зносу можна усунути :

• модернізацією устаткування;
• реконструкцією (функціональний знос);
• скороченням термінів використання основних фондів;
• підвищенням інтенсивності експлуатації (технологічний знос).

Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних фондів – процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою нагромадження коштів для їх відновлення.

Норма амортизації – показник, який показує частку вартості основних фондів, яку щорічно переносять засоби праці на новостворену продукцію і розраховується відношенням річної суми амортизації до вартості основних фондів.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Загалом прийнято розрізняти просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. Просте відтворення завжди є складовою розширеного відтворення.

Здійснення розширеного відтворення в промисловості передбачає систематичне використання певної частини доходу на збільшення обсягів виробництва. При цьому не тільки відшкодовуються матеріальні блага, але і створюються нові засоби виробництва, предмети споживання, що є матеріальною основою розширеного відтворення. Відтворення фондів – це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів відновлюються і розвиваються їхні складові елементи як за натуральною формою, так і за вартістю, змінюється структура фондів і одночасно відбувається відновлення та розвиток їх як економічного відношення.

Процес відтворення основних фондів потребує формування стратегії оновлення основних фондів. Формування стратегії відтворення основних виробничих фондів на промислових підприємствах можна подати у вигляді певної послідовності етапів  (рис. 1.2).

Рисунок 1.2. Основні формування стратегії оновлення основних виробничих фондів

Перший етап є початковим етапом формування стратегії та передбачає визначення виробничої потреби в оновленні основних засобів. Він полягає в проведенні аналізу стану і структури наявних виробничих засобів, результати якого дають можливість виявлення системи пріоритетів в оновленні конкретних видів і номенклатурних одиниць активної частини основних засобів.

На другому етапі необхідно здійснити оцінку ефективності оновлення основних засобів з допомогою системи показників та її техніко-економічне обґрунтування, де ефективність розглядається як потенційно корисна віддача від заходів, спрямованих на оновлення основних засобів.

Третій етап передбачає аналіз структури фінансових ресурсів на оновлення основних засобів. Формування та оцінка фінансових ресурсів, пов’язаних з оновленням основних виробничих фондів є важливим складовим елементом етапів стратегії оновлення. Розробка такої стратегії покликана забезпечити фінансування заходів, спрямованих на оновлення основних фондів у передбаченому обсязі. Стратегія оновлення повинна включати оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх фінансових джерел. До внутрішніх фінансових ресурсів відносять амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодувань збитків, пов’язаних з втратою майна, а також суми, отримані від продажу основних засобів. До зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для оновлення, відносяться довгострокові позички, які можна залучити у вигляді кредиту або лізингу, та кошти іноземних інвесторів. Проте сучасні умови господарювання обумовлюють необхідність розробки на підприємствах механізму формування власних фінансових ресурсів, спрямованих на оновлення основних виробничих фондів. Зокрема для вирішення даної проблеми пропонується формування спеціального фонду оновлення основних фондів за рахунок відрахувань, які відносяться на собівартість продукції. Об’єктами відрахувань можуть бути обсяг реалізації продукції, фонд оплати праці, відсоток відрахувань повинен визначатися самим підприємством та може різнитися в залежності від конкретних виробничих ситуацій.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

1.3. Показники та  фактори ефективного використання  основних фондів

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв грн/грн) – показує, яка сума валового доходу припадає на 1 грн. вартості основних фондів:

,(1.1)

де Q – обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік;

ОФс – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондомісткість (Фм, грн/грн) – характеризує, яка частка вартості основ них виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства:

.(1.2)

Фондоозброєність праці (Фо. тис, грн/чол) – відбиває ступінь озброєності фондами одного робітника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника, і обчислюється за формулою:

,(1.3)

де Чсс – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Рентабельність основних фондів – це узагальнюючий синтетичний показник ефективності використання основних виробничих фондів підприємства:

.(1.4)

Норма прибутку – показує ефективність використання виробничих фондів підприємства:

,(1.5)

де П – прибуток підприємства;

ОБс – середньорічна вартість оборотних засобів.

Інтегральний показник – це показник, який враховує зміну індексів рентабельності і фондовіддачі:

,(1.6)

де Ір – індекс зміни рентабельності основних фондів;

Іов – індекс зміни фондовіддачі.

Часткові показники використання основних фондів:

• коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (Кекст);
• коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кінт);
• коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (Кінтегр);
• коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм).

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування по групі обладнання цеху визначають за формулою:

,(1.7)

де Фд, Фн – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

,(1.8)

де Фк – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні і святкові дні;

tзм – тривалість зміни, год;

Ззм – кількість змін роботи обладнання на добу.

Кекст – на робочому місці обчислюють так:

,(1.9)

де m – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

tшт – норма часу  на одну деталь і-го виду, н-год;

Ni – обсяг випуску деталей  і-го виду, шт.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження по групі обладнання обчислюють за формулою:

,(1.10)

де tфакт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год;

tнорм – технічно обґрунтована  норма часу на одиницю продукції,  
н-год.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження на робочому місці визначають за формулою:

,(1.11)

де tмаш.і – машинний час обробки одної деталі і-го виду, н-год.

Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів визначають так:

,(1.12)

Коефіцієнт змінності обчислюють за допомогою таких виразів:

 або  ,(1.13)

де Взм – кількість відпрацьованих верстато-змін;

Вд – кількість відпрацьованих верстато-днів;

Фд – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год;

Фдt – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі.

Для оцінювання й аналізу процесу відтворення основних фондів підприємств використовується система взаємопов’язаних показників.

Показники стану зносу:

1. Коефіцієнт зносу – показує ступінь зносу та відшкодування витрат на формування основних фондів:

КЗ=З/Офп.(1.14)

2. Коефіцієнт придатності – відображає можливість подальшого використання, ступінь невідшкодування витрат на формування основних фондів:

КП = ОФз / Офп.(1.15)

Показники руху:

1. Коефіцієнт оновлення – це питома вага введених основних фондів у загальному їх обсязі; відображає ступінь оновлення основних фондів:

КО = ОФвк /ОФк.(1.16)

2. Коефіцієнт вибуття – це питома вага вибуття основних фондів у загальному обсязі; показує ступінь втрати основних фондів:

КВ = ОФвиб/Офпп.(1.17)

3. Швидкість оновлення – показує середній період повного оновлення всіх основних фондів:

Ш = 1 / КО.(1.18)

4. Коефіцієнт надходження:

КН = ОФв/ ОФк.(1.19)

5. Коефіцієнт динаміки:

КД = ОФпп / ОФк.(1.20)

6. Коефіцієнт заміни:

КЗм = ОФв/ОФвиб,(1.21)

де З – сума зносу основних фондів;

ОФп – первісна вартість основних фондів;

ОФз – залишкова вартість основних фондів;

Ощв – вартість введених основних фондів;

ОФк – вартість основних фондів на кінець періоду;

ОФ виб – вартість вибувших основних фондів;

ОФпп – вартість основних фондів на початок періоду;

ОФвк – вартість фондів, які надійшли за рахунок капітальних вкладень.

РОЗДІЛ 2. Оцінка економічної ефективності використання і відтворення основних фондів на підприємстві

2.1. Загальна організаційно-економічна  характеристика діяльності підприємства ВАТ "Кiровоградгаз"

На виконання Указу Президента України вiд 15.06.1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" i вiдповiдно до Наказу Державного комітету України по нафті i газу № 123 вiд 14 березня 1994 року на базi державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Кiровоградгаз" створено відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кiровоградгаз" (ВАТ "Кiровоградгаз").

Згiдно затвердженого Статуту з дня створення Товариство, крім транспортування, постачання природного газу виконує додаткові роботи:

- видача технічних умов на підключення до газорозподільних мереж (узгодження проектної документації);

- приєднання новозбудованих об'єктiв до діючих систем газопостачання;

- приймання в експлуатацію об'єктiв газопостачання; інші види робіт (послуг):

- будівництво систем газопостачання та iнших інженерних мереж; - газифікація;

- проектна дiяльнiсть (для нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту);

- техобслуговування, ремонт приладів та обладнання;

- реалізація скрапленого газу.

З метою економічності, надійності та безпеки виробничих процесів на пiдприємствi проведено модернiзацiю існуючих приладів та обладнання в службах, УЕГГ придбано i впроваджено протягом 2012 року нової техніки на суму 318,788 тис.грн., в тому числі витокошукачi, детектор витоку горючих газів, прилад для виявлення витоків газу-сигналiзатор-аналiзатор "Дозор-СПБ", аналізатор вихлопних газів, компресор для перекачки газу, радiостанцiї, прилад для визначення ступеню одорацiї та ін.

По ВАТ "Кiровоградгаз", станом на 01.01.2013 року, в експлуатацiї знаходяться: 4 639,678 км розподільчих газопроводів. Споруд на газопроводах:

- ГРП 264 шт.

- ШРП 962 шт.

- станцій катодного захисту 551 од.

- засувок на лiнiйнiй частині газопроводу 2 914 шт.

- станцій катодного захисту 544 шт.

Довжина газопровідних мереж останніми роками повсюдно зростає. Наразі проблема старих, часто непридатних до подальшої експлуатацiї трубопроводів залишається. Серед чинників, що пришвидшують зношення i спричиняють аварії трубопроводів, щораз більше навантаження автомобільним транспортом, блукаючі струми та зміни у безпосередньому оточенні трубопроводу (зміна рівня ґрунтових вод, забруднення ґрунту). Погіршення стану підземної інфраструктури створює серйозні проблеми в комунально-побутовій сфері (i навіть небезпеку для життя людей) та призводить до значних фінансових затрат.

Найбільш раціональним заходом для розв'язання проблеми, вважається постійний моніторинг стану мереж i планове відновлення зношених ділянок газопроводів i їх ремонт. Товариством планується до 2015 року провести ряд заходів направлених на підвищення ефективності роботи газотранспортної системи, забезпечення надійного та безпечного провадження ліцензованої дiяльностi на довгостроковий період, проведення комплексу робіт з поліпшення експлуатаційних характеристик газопроводів та споруд на них. З метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів, зменшення втрат природного газу, протягом 2012 року товариством приділялася значна увага реконструкції, розвитку, а також підтримання в належному технічному стані газорозподільних мереж та споруд на них в межах області.

Станом на 01.01.2013 року було виконано комплекс запланованих робіт по обслуговуванню систем газопостачання за вказаний період. Назва робіт за 2012 рiк:

- обстежено приладовим  методом контролю газових мереж, при цьому, аварiйно-небезпечних газопроводів не виявлено, 1 061,909 км

- проведено реконструкцію ГРП, ШРП, засобiв ЕХЗ, 9 шт

- проведено капітальний ремонт будівель ГРП, 22 шт.

- ремонт газового обладнання  на ГРП, шт. 45

Відремонтовано:

- газових колодязів 6 шт.

- комплексів засобiв ЕХЗ 26 шт.

- виконано пофарбування  надземних газопроводів 25,453 км

- виявлено та усунено  пошкодження ізоляційного покриття на підземних газопроводах довжиною 0,036 км

- виконано заміну дворових вводів 0,028 км

- проведено ремонти контурів заземлення та блискавкозахисту 28 шт.

- замінено засувок на газопроводах 16 шт.

Затрати підприємства на виконання вищезазначених заходів склали 785,2 тис.грн. Газопроводи i споруди на них, якi за результатами обстеження потребували капітального ремонту, включено до "Плану відновлення, реконструкції та розвитку державного майна по ВАТ "Кiровоградгаз" на 2013 рiк".

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

· балансу (форма № 1) за 2011 та 2012 роки (додаток 1, 3)

· звіту про фінансові результати (форма № 2) за 2011 та 2012 роки (додаток 2, 4)

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою "стійкий фінансовий стан" та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. У таблиці 2.1 наведено основні показники, які характеризують майновий стан підприємства.

Таблиця 2.1

Характеристика виробничо-господарської діяльності підприємства