Підвищення харчової цінності страви

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року №  384

Форма № Н-6.01

УКРАЇНСЬКА  ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА КРЕАТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни креативної технології навчання

На тему: Дидактичний проект креативного навчання за темою

«Підвищення харчової цінності страви « Тефтелі »»

Студентки 5 курсу

Групи ЗТ-Х8-1

Напряму підготовки :

Спеціальність:

Технологія харчової промисловості  та організація громадського харчування

Порєзанова Т.А.

Керівник: доцент, К.П.Н. Рубан  Н.П.

Національна шкала:__________

Оцінка:_________ ECTS______

Член комісії:

__________   

м. Харків 2013 

ЗМІСТ

ВСТУП

Інноваційний шлях розвитку харчової галузі, який сьогодні спостерігається  в Україні та інших розвинутих країнах світу, супроводжується  розширенням асортименту та появою нової харчової продукції, впровадженням  сучасних передових технологій та обладнання.

Процес професійної підготовки сучасного фахівця харчової галузі потребує кардинальних змін, які б  враховували інноваційний розвиток галузі. Особливу увагу необхідно  приділяти моделюванню змісту креативного  навчання студентів та розвитку їх творчих здібностей у напряму  розробки інноваційних продуктів харчування. Основою моделювання змісту креативного  навчання з розробки інноваційних харчових продуктів можуть слугувати тривимірні моделі.

Конкурентоспроможні харчові підприємства здійснюють постійний пошук інноваційних технологій для того, щоб бути першими  на ринку товарів. Потужні підприємства організовують науково-дослідні лабораторії, для роботи в яких запрошуються провідні фахівці галузі. До фахівців-науковців  пред’являють такі вимоги:

- глибокі теоретичні знання та практичні вміння;

- знання інноваційних шляхів розвитку галузі;

- вміння не тільки аналізувати великі обсяги інформації, а й синтезувати нові знання;

- творчий досвід особистості;

- творчий підхід до вирішення виробничих ситуацій;

- професійно важливі якості (активність, наполегливість, організованість, ініціативність тощо);

- розвинуті творчі компетенції.

Для підготовки такого фахівця необхідно  кардинально змінити підходи  навчання у вищій школі та більше уваги приділити формуванню змісту креативного навчання та розвитку творчих  здібностей особистості.

Прийнято вважати, що освіта – це передача новому поколінню  досвіду і знань попереднього. Так побудовано більшість педагогічних систем, що діють в сучасних вищих  навчальних закладах. У традиційному навчанні студент спочатку «опановує  знання», а потім застосовує їх, в  тому числі і творчо. Велика кількість  навчальних елементів технічних  дисциплін – об’єктів, процесів, зв’язків викликають проблему засвоєння  їх навіть на репродуктивному рівні, не говорячи про творчий.

Зміст навчання за традиційними методиками в основному подано рецептурно, описано переважно існуючі процеси  та обладнання, практично відсутній  навчальний матеріал з вдосконалення  існуючих та створення нових об’єктів, використовуються переважно пояснювально-ілюстративні та репродуктивні методи навчання, а засоби навчання у більшості  на фізичному рівні. Це обумовлює  проблему якості формування знань майбутніх  фахівців на творчому рівні.

Загальноприйняте розуміння  основного складника змісту технічної  освіти як засвоєння студентом досвіду  минулого у вигляді великої кількості  технічних об’єктів, а не процесу  їх створення, також вступає сьогодні в суперечність з потребою людства  у розробці нових об’єктів техніки  та потребою студента у творчій самореалізації. Таким чином, виникає необхідність у розробці таких методик навчання студентів, що дають можливість студентам отримати досвід творчої діяльності.

Об'єктом дослідження даної роботи є процес навчання фахівців які повинні розібратися і визначити методи і можливості підвищення харчової цінності такого продукту харчової промисловості як «тефтеля». 

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМИ КРЕАТИВНОГО  НАВЧАННЯ ПО ПІДВИЩЕННЮ ХАРЧОВОЇ ЦІННОСТІ СТРАВИ «ТЕФТЕЛІ»

Об’єктивною стороною існування тієї чи іншої технічної галузі є неперервний  розвиток та вдосконалення відповідних  технічних питань. Основою цього  розвитку є неперервне розв’язання  технічних суперечностей між  наявним рівнем якості технічного показника  та вимогам. Сучасні методики креативного  навчання студентів технічних дисциплін  повинні адекватно моделювати розвиток відповідної технічної галузі. Навчання стане творчим процесом, якщо буде побудоване як дослідницька діяльність. Дуже важливо щоб навчання не зводилось  до засвоєння готових правил та визначень. Необхідно щоб процес навчання мав  вигляд «добування знань». Реалізувати це можливо за умови розробки таких методик навчання, які побудовані на реалізації принципів проблемного навчання. Основою проблемного навчання є створення та розв’язання проблемних ситуацій. Структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує студенту можливість здобуття освіти і певної кваліфікації, а також обумовлена потребами суспільства система знань, умінь і навичок особи, її професійних, світоглядних і громадських якостей, що має бути сформована у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури, мистецтва.

Детальний аналіз цього свідчить, що зміст вищої освіти повинен  бути випереджальним, тобто орієнтувати  суб’єктів навчання на можливий розвиток суспільства в різних напрямках. Враховуючи постійні зміни та появу  інновацій в науці, техніці та технологіях, зміст вищої освіти повинен бути динамічною структурою, яка спрямована на формування сучасного  фахівця. Динамічний характер змісту освіти повинен відображатися на всіх рівнях, а саме: рівні загального теоретичного уявлення, рівні навчальної дисципліни, рівні навчального матеріалу, рівні педагогічної дійсності та структури особистості.

Для побудови такої складної системи  необхідно постійно проводити аналіз професійної діяльності фахівця  в сучасних умовах виробництва та фіксувати зміни, які повинні  відображатися у змісті вищої  освіти.

Ознакою проблемної ситуації в навчанні є те, що вона створює складність, подолати яку студент може лише в  результаті власної мисленої активності.

Для створення пізнавальної потреби (мотиву) необхідно визначити проблеми (суперечності) технічного об’єкту. Для  усвідомлення проблеми технічного об’єкту  необхідно сформулювати задачі. Як правило, проблему можна вирішити за допомогою розв’язання багатьох задач (різними шляхами). Кожна із задач може відображати лише деякі  сторони технічної проблеми. Для  формулювання задач в першу чергу  необхідно визначити причини  виникнення технічної проблеми. В  результаті аналізу технічної проблеми, причин її виникнення і формулюються задачі. Усвідомлення задачі студентом  означає, що він розуміє логічні  зв’язки і відношення між відомим  та невідомим. При цьому виникає  можливість пошуку рішення.

Процес мислення починається з  етапу усвідомлення задачі студентом. На цьому етапі студент потрапляє  в проблемну ситуацію в психологічному сенсі, суперечністю якої є суперечність між пізнавальною потребою і відсутність  можливостей її задоволення. Якщо не управляти навчально-пізнавальною діяльністю студентів за допомогою  дидактичних засобів, то задача буде розв’язуватися методом спроб та помилок, хаотично.

Це обумовлює наявність проблеми управління творчою навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

Метою дослідження є розробка ефективних дидактичних засобів покрокового  управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів при розв’язанні творчих  технічних задач на основі евристичних  питань та допоміжної інформації.

На сьогодні в харчовій галузі відмічається тенденція щодо створення нової  харчової продукції, основою якої є  системний підхід та врахування багатьох факторів: медико-біологічних, технологічних, соціальних, економічних.

Вченими доведено, що від характеру  харчування залежить нормальне функціонування організму людини, стійкість до чужорідних сполук та шкідливих факторів навколишнього  середовища, інфекцій. Основними недоліками харчування є споживання надміру  їжі, особливо тваринного походження, рафінованих продуктів, легкозасвоюваних вуглеводів. Науковцями доведено, що диспропорція хімічного складу раціонів харчування є основним фактором ризику багатьох хвороб. Організму шкодять як нестача, так і надлишок харчових речовин.

Метою розробки нової харчової продукції є створення ідеальної  їжі, у складі якої містяться нутрієнти в кількостях, які необхідні для нормального функціонування людського організму. Проведемо аналіз наукових досягнень у галузі та визначимо перспективні напрямки створення такої продукції. Агропромисловий комплекс України виробляє таку продукцію: хлібобулочні, борошняні та круп’яні вироби; кондитерські вироби; молочні продукти; олієжирові продукти; м’ясні продукти; рибні продукти; соки та напої; плодо-овочеві продукти; приправи. Кожна група продуктів містить властивий їй набір харчових речовин. Розробка та моделювання змісту креативного навчання майбутніх інженерів-технологів харчової галузі в напряму створення страви «Тефтелі» з підвищеною харчовою цінністю. 

РОЗДІЛ 2

МЕТА І ЗМІСТ  КРЕАТИВНОГО НАВЧАННЯ .ПОБУДОВА «ДЕРЕВА  РІШЕНЬ» ЯК ЗМІСТУ КРЕАТИВНОГО НАВЧАННЯ

Сучасне суспільство все  більше потребує творчої особистості, яка має високий рівень адаптації  і самореалізації, проектує своє майбутнє, свій шлях, ставить перед собою  чіткі завдання самовиховання, самовдосконалення  та самоосвіти.

Креативність є характерною  ознакою творчої людини, яка здатна за власною ініціативою реалізувати  свій потенціал, з вибором відповідних  способів. Це потребує зміни педагогічного  супроводу, спрямування його на розвиток креативного середовища в освітній установі.

Змінюється вектор педологічного  супроводу, спрямованого на створення  креативного середовища освітньої  установи. Саме середовище вибудовується  навколо інтересів дитини та виконує  функцію адаптації школи до індивідуальних особливостей і суб'єктивних потреб учнів.

Педагогічний супровід учня може здійснюватися у двох варіантах:

- загальногруповому;

- індивідуально-особистому.

У першому варіанті створення  креативного середовища забезпечується системою «вчитель-учень», де на основі засвоєних знань переважають  діалогічні форми роботи.

Компоненти креативної особистості: мотиваційний, інтелектуальний, емоційний  та комунікативний. Для розвитку їх необхідно розширяти рольовий простір  кожного учня та включати його в  різноманітні види діяльності, які  забезпечують йому творчу самореалізацію та створюють досвід соціальних відносин.

Використовуючи педагогічні  технології формуємо інноваційну особистість, якій притаманні:

- внутрішня свобода (ситуації вибору, яка стимулює пізнавальний інтерес «Хочу все знати», почуття відповідальності та власної значимості);

- стабільність та стресостійкість - це керування емоціями(відчувати настрій інших, протистояти стресам, вміти переборювати відчуття страху, сорому);

- адекватна самооцінка (саме вона формується та змінюється протягом усього шкільного життя. Особливо нестабільним є підлітковий вік).

У практиці розвитку креативної особистості в процесі отримання  освіти педагоги рекомендують:

- свідомо експериментувати з новими формами організації занять, здійснюючи пошук методів максималізації підтримки, яку члени колективу надають один одному в творчому плані;

- намагатися створити у колективі атмосферу взаємодії та взаємного стимулювання до висунення ідей;

- розширювати участь і підвищувати зацікавленість кожного члена колективу у творчому процесі;

- постійно підкреслювати важливість оригінальних рішень в будь-яких предметних галузях;

- використовувати повноцінні проекти та завдання для тренувальних завдань;

- створити атмосферу постійного пошуку та припливу проблем (завдань). Один із проявів креативності-не лише здатність оригінально вирішувати проблемами, але й здатність знаходити нові;

- Знаходити можливість заохочення нових думок та ідей, конструктивної критики;

- позбавлятися стереотипів і позбавляти від них інших, позитивно реагувати на запропоновані ідеї, заохочувати ідей;

- накопичувати ідеї, неприйняті для вирішення конкретної задачі (вони можуть знадобитися), пошук сфери застосування цих ідей;

- надавати максимальну свободу в процесі творчості;

- розробити разом з колективом рейтингову систему оцінювання творчого (та/або креативного) внеску, заслуг і кінцевих результатів;

- заохочувати аналіз успішного або неуспішного досвіду вирішення проблем;

- розвивати та заохочувати взаємодію між групами, які паралельно вирішують власні задачі та розробляють власні проекти;

- підтримувати та допомагати в розширенні інформаційно-комунікативних каналів для отримування необхідних даних і знань.

Ефективними методами роботи над обласним науково-методичним проектом є методи креативного навчання. До них належать методи, що у традиційному розумінні є інтуїтивними: «мозкового штурму», емпатії, педагогічні методи учня, який виконує роль вчителя  тощо. Такі методи спираються на нелогічні  дії учнів, що мають інтуїтивний  характер.

Інший вид креативних методів  навчання базується на використанні алгоритмічних приписів та інструкцій (метод синектики, «морфологічного  аналізу»). Їхня мета-побудова логічної опори для створення учнями освітньої  продукції.

Наступний вид креативних методів-метод евристики. Це прийоми, які дозволяють учням вирішувати питання шляхом «наведення» на можливі  правильні рішення та скорочення варіантів таких рішень.

До креативних методів  належать також:

· метод вигадування-спосіб створення невідомого учням раніше продукту за результатами певних розумових дій;

· метод «Якби…»-учням пропонується скласти опис та намалювати малюнок того, що відбудеться, якщо у світі щось зміниться. Виконання подібних завдань не тільки розвине здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні основи різних наук;

· образної картини - відтворює такий стан учня, коли сприйняття і розуміння об’єкта, що вивчається, наче зливаються; відбувається його цілісне, нерозчленоване бачення. Учень під час такої роботи не тільки думає різними масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей знань, а й відчуває значення реальності, що зображена;

· гіперболізації – збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі частини або якості;

· аглюцінації – учням пропонується поєднати непоєднувальні у реальній якості, властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад, гарячий сніг, солодку сіль тощо;

У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами є зворотним: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їхньої практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, настільки «дозволяють» йому рухатися уперед застосовані методи.

Дерево рішень - це модель, подана в графічній формі. На графік наносяться всі кроки, які необхідно  розглянути, оцінюючи різні альтернативи. Дерево рішень підкреслює два основних моменти: використання інформації, придбаної  в процесі підготовки до ухвалення  рішення і усвідомлення послідовного характеру процесу ухвалення  рішення. Таким чином, дерево рішень - це графічна схема того, до якого  вибору в майбутньому приведе  нас прийняте сьогодні рішення.

Основна відмінність дерев  рішень від методів розпізнавання  образів і моделювання полягає  в тому, що дослідження, що проводиться, ґрунтується на логічних міркуваннях, а не на обчисленнях. Дерева рішень - це один з методів побудови експертних систем на основі правил виводу. Такі системи  називаються системами прямого  логічного висновку, оскільки ми розпочинаємо з фактів, в результаті приходимо  до того або іншого висновку.

Ще один спосіб представлення дерева рішень - це намалювати його різні галузі, як розвилки на дорозі. Цю технологію використовують, щоб оцінювати шляхи, уздовж яких будуть прийматися різноманітні серії  рішень. Потім, за допомогою вивчення альтернативних шляхів, намагаються  визначити, який з них має найбільші  переваги і яким треба йти.

Метод "дерева рішень" орієнтований на отримання відносно стійкої структури цілей. Для  досягнення стійкості при побудові первинного варіанта структури потрібно враховувати закономірності цілеутворення  й використовувати принципи формування ієрархічних структур.

Незважаючи на наглядність, метод враховує тільки ті дії, які мають бути здійснені, і ті виходи, які з можуть мати місце.

Отже, дерево рішень - це графічне зображення процесу ухвалення рішень, в якому  відбиті альтернативні рішення, альтернативні стани середовища, що відповідають вірогідність і виграші  для будь-яких комбінацій альтернатив  і станів середовища.

РОЗДІЛ 3.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО  ПРОЦЕСУ

В даній курсовій роботі формою організації  навчання є евристичний урок креативного  типу.

Існують наступні види евристичних  методів:

1) Метод «мозкового штурму» 

Психологічною основою цього методу, запропонованого американським  підприємцем А. Осборном, є теорія 3. Фрейда про те, що у звичайних  ситуаціях мислення людини визначається здебільшого свідомістю, у якій панують  контроль і порядок, а для подолання психологічної інерції потрібно створити умови для прориву з підсвідомості неспокійних і грізних сил та інстинктів ”

2) Метод евристичних питань

Метод евристичних питань базується  на наступних закономірностях і  відповідних їм принципах:

Проблемності й оптимальності. Шляхом творчо поставлених питань проблемність завдання знижується до оптимального рівня.

Дроблення інформації (евристичні питання  дозволяють здійснити розбивку завдання на під задачі).

Цілеполагання (кожне нове евристичне питання формує нову стратегію - ціль діяльності).

3) Метод багатомірних матриць

Серед дослідників і винахідників також відомий як метод "морфологічної  шухляди" чи метод "морфологічного аналізу". Найбільш повне обґрунтування  і практичне застосування цей  метод одержав при розробці системи  реактивних двигунів швейцарським ученим Ф. Цвікі. Спираючись на цей метод, Ф. Цвікі придумав безліч винаходів.

4) Метод вільних асоціацій

У процесі зародження асоціацій  установлюються неординарні взаємозв'язки між компонентами розв'язуваної проблеми й елементами зовнішнього світу, включаючи компоненти колишнього досвіду  творчої діяльності осіб, які беруть участь у колективному рішенні проблеми, творчої задачі. У результаті процесу  зародження нових асоціативних зв'язків  і виникають творчі ідеї рішення  проблеми.

5) Метод інверсії 

Являє собою один з евристичних  методів творчої діяльності, орієнтований на пошук ідей рішення творчої  задачі в нових, несподіваних напрямках, найчастіше протилежних традиційним  поглядам і переконанням, що диктуються формальною логікою і здоровим глуздом.

6) Метод емпатії (метод особистої  аналогії)

Завжди був важливим евристичним  методом рішення творчих задач. Процес застосування аналогії є як би проміжною ланкою між інтуїтивними і логічними процедурами мислення.

7) Метод синектики 

Синектика є методом пошуку ідеї шляхом атаки виниклої проблеми спеціалізованими групами професіоналів з використанням  ними різних аналогій і асоціацій.

8) Метод організованих стратегій

Одним з головних психологічних  бар'єрів у рішенні творчих задач  є інерція мислення і нездатність  вирішального піти, відмовитися від  найбільш очевидного способу і знайти новий підхід, новий напрямок у  пошуках ідей рішення.

З даного переліку методів ми обираємо метод евристичних питань. Таким  чином, на даному етапі курсового  проекта доцільно скласти евристичні питання і їх обґрунтування або  можливі відповіді. 

РОЗДІЛ 4.

РОЗРОБКА ЕВРЕСТИЧНИХ ПИТАНЬ

ВИСНОВОК

Дидактичними засобами управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів  при реалізації методу евристичних питань є підготовлений список спеціальних питань. Розрахунок робиться на те, що при пошуку відповіді на поставлені питання і буде знайдена необхідна ідея розв’язання задачі. Існують списки евристичних питань А. Осборна та  Т.Ейлоарта. Списки питань за А. Осборном містять 9 груп питань, серед яких наступні:

- яке нове застосування  технічному об’єкту ви можете  запропонувати?;

- чи можливе розв’язання  задачі шляхом спрощення, пристосування,  скорочення?;

- які модифікації технічного  об’єкту можливі? що можливо  збільшити в технічному об’єкті?  та інші.

У зв’язку з тим, що питання  спрямовані на конкретну відповідь, то оригінальних ідей і рішень можна  і не отримати. До недоліків дидактичних  засобів при реалізації методу евристичних  питань слід також віднести відсутність  додаткової інформації, що затрудняє  процес пошуку розв’язання задачі.

Навчальна робота є важливим засобом формування у учнів установки  на творчу самостійну діяльність. Вирішальна роль при цьому належить уроку, під  час якого вчитель має не тільки дати учням систему наукових знань, а й забезпечити їх активну  пізнавальну діяльність, сформувати потребу в самостійному творчому пошуку. Пов'язуючи навчальний матеріал із проблемами сучасної науки, в процесі  заняття необхідно широко застосовувати  сучасні методики евристичного пошуку, використовуючи проблемні задачі професійної  спрямованості.

Таким чином, методи й форми  є найважливішими компонентами педагогічного  управління формування творчості учнів.

Серед пріоритетних у формуванні творчості можна вважати евристичні методи. Ці методи, за умови правильного  використання, містять у собі потенційні можливості для розвитку творчості  як важливої якості учнів.

Перспективами подальших  розвідок з проблеми нашого дослідження  може стати обґрунтування необхідності використання проблемних методів навчання з метою формування творчих якостей  учнів у навчальному закладі.

Список використаної літератури

1. Беляева А. П. Методика исследования содержания образования в средних профессионально технических училищах / А. П. Беляев. – М. : Высшая школа, 1974. – 129 с.
2. Волошин Н. М. Основи теорії та методики навчання технічних дисциплін у вищому закладі освіти аграрно-технічного профілю / Н. М. Волошин. – Кам’янець-Подільськ : Абетка-Нова, 2002. – 336 с.
3. Гершунский Б. С. Прогнозирование содержания обучения в техникумах. – М. : Высшая школа, 1980. – 144 с.
4. Енциклопедія освіти / за ред. В. Г. Кременя. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
5. Манько В. М. Теоретичні та методичні основи ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства / В. М. Манько, В. В. Іщенко. – К. : Аграрна освіта, 2003. – 431 с.
6. Нагірний Ю. П. Обґрунтування інженерних рішень / Ю. П. Нагірний. – К. : Урожай, 1994. – 216 с.
7. Сирохман І. В. Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. – К. : Центр навчальної літератури, 2009. – 544 с.
8. Теоретические основы содержания общего и среднего образования / под ред. В. В. Краевского, И. Я. Лернера. – М. : Педагогика, 1983. – 352 с.
9. Фролова Н. Е. Основи конструювання нових харчових продуктів: курс лекцій / Н. Е. Фролова. – К. : НУХТ, 2010. – 207 с.