Підвищення ролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки України

       План

1. Поняття фінансового контролю …………………………………………………………. 2
2. Необхідність і суть фінансового контролю …………………………………………...... 6
3. Призначення і класифікація фінансового контролю …………………………………... 9
4. Інструменти фінансового контролю ……………………………………………………. 17
5. Система державного фінансового контролю в Україні ……………………………….. 21
6. Роль фінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни ………………… 29
7. Підвищення ролі фінансового контролю на сучасному етапі

розвитку економіки  України ……………………………………………………………. 35 

8. Світовий  досвід у сфері фінансового контролю держави …………………………….. 39

1. Поняття фінансового контролю

       В побудові нової економічної системи  в Україні одне з провідних  місць належить фінансовій сфері. Викликано  це тим, що на базі фінансів і управління ними формуються відносини між усіма суб’єктами економіки.

       Оскільки  кінцевим призначенням фінансових ресурсів є забезпечення розширеного відтворення  і задоволення суспільних інтересів  та потреб, то кожний громадянин і держава  в цілому надзвичайно зацікавлені  в їх ефективному використанні. Звідси об’єктивно виникає потреба в  управлінні фінансовими ресурсами (які виражають суть фінансів), а  відтак і фінансового контролю.

       Метою фінансового контролю, перш за все, є зміцнення фінансової дисципліни, забезпечення економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а  також повного, своєчасного та доцільного використання грошових коштів у суспільстві  для досягнення ефективного результату.

       Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою  частиною якої він є. Забезпечити  своєчасне, найбільш ефективне, повне  збирання грошових коштів, сприяти  їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела доходів – у цьому  завдання і одне з основних призначень фінансового контролю.

       Не  менш важливе завдання стоїть перед  фінансовим контролем при розподілі  коштів, їх раціональному, доцільному, найбільш ефективному та економному використанні.  

       Порівняно з іншими складниками управлінської  системи контроль посідає центральне місце серед функцій менеджменту  і відіграє інтегруючу роль, оскільки є, з одного боку, результатом прогнозування  та обліку, з другого - передумовою  аналізу та регулювання фінансових і грошово-кредитних процесів.

       Фінансовий  контроль є засобом розв’язання  проблеми фінансової безпеки, оскільки він може відвернути підрив:

• Фінансового суверенітету держави;
• Цілісності фінансового простору;
• Єдності фінансової політики і фінансового механізму.

       Отже, фінансовий контроль є важливим елементом  управлінської діяльності, організаційного  керівництва, однією із форм втілення у життя прийнятих державними і недержавними органами рішень.

       Визначення  поняття фінансового контролю змінювалося  з розвитком суспільства. В більшості  наукових джерел соціалістичного періоду  фінансовий контроль визначається як одна із сфер, ланок, форм, галузей контролю за суспільним виробництвом і розподілом продуктів. З огляду на одержавленість власності дане поняття пов’язувалось тільки з державним контролем (Федосов).

       Характерним також є ототожнення фінансового  контролю з контрольною функцією фінансів. Особливо це спостерігається  в працях, виданих після так  званої перебудови.  І.А.Бєлобжецький наголошує, що фінансовий контроль виступає як результат практичного використання державою контрольних функцій фінансів, тобто внутрішньо властивої їм риси – можливості служити засобом контролю за виробництвом, розподілом і використанням сукупного суспільного продукту і національного доходу, хоча і зазначає при цьому, що однозначно трактувати поняття „контрольна функція фінансів” і „фінансовий контроль” не можна. Такої ж точки зору дотримується і В.М.Радіонова.

       Різні погляди на поняття і суть фінансового  контролю мають і сучасні дослідники.

       Так, О.Д.Василик трактує фінансовий контроль як функцію управління, яка включає  сукупність спостережень, перевірок  за діяльністю об’єкта управління з метою оцінки обґрунтованості  й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

       За  О.П.Кириленко, фінансовий контроль –  це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного  продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.

       Є.В.Калюга у своїй монографії „Фінансово-господарський контроль у системі управління” стверджує, що фінансовий контроль ґрунтується на використанні контрольної функції фінансів і виступає як один із проявів її важливого значення в розширеному відтворенні. Фінансовий контроль являє собою діяльність державних і громадських органів, спрямовану на перевірку обґрунтованості процесів формування та раціонального використання коштів з метою установлення вірогідності, законності й доцільності операцій. 

       Воронова  Л.К. пропонує таке визначення фінансового  контролю: „...фінансовий контроль – це діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів і зв’язаних з цим матеріальних цінностей”.

       Фещенко Л. вважає, що під фінансовим контролем слід розуміти багатоаспектну міжгалузеву систему нагляду державних, відомчих, внутрішньогосподарських та аудиторських органів, які наділені контрольними функціями, за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій з метою об’єктивного оцінювання економічної ефективності цієї діяльності, встановлення законності та доцільності фінансово-господарських операцій, а також за процесом витрачання бюджетних коштів. Як об’єкт фінансового контролю виступають грошові розподільні процеси формування та використання фінансових ресурсів за рівнями і ланками народного господарства країни та її регіонів.

       Оригінальне і, як на наш погляд, вичерпне визначення даного поняття пропонує І.Стефанюк.  Фінансовий контроль, на його думку,  – це система активних дій, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та громадянами України, по стеженню за функціонуванням будь-якого об’єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, та удосконалення управління економікою. Дане визначення досить оригінальне і найбільш точно характеризує поняття фінансового контролю.  

       Російські вчені визначають дане поняття, як контроль законодавчих та виконавчих органів  влади усіх рівнів, а також спеціально створених установ за фінансовою діяльністю усіх економічних суб’єктів (держави, підприємств, установ, організацій) із застосуванням особливих методів. Він включає контроль за дотриманням  фінансово-господарського законодавства  в процесі формування та використання грошових засобів; оцінку економічної  ефективності фінансово-господарських  операцій та доцільності проведених розходів.

       Неоднозначність визначення поняття фінансового  контролю науковцями дає привід для  того, щоб звернутися до законодавчих документів, які б могли узгодити погляди на дане питання.

       Оскільки  вся фінансова діяльність у державі  регламентується законами і підзаконними актами, змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, є забезпечення виконання і додержання законів  і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. При цьому  фінансова діяльність  не тільки повинна відповідати закону, але бути доцільною. Таким чином, в перевірці законності і доцільності проявляється суть фінансового контролю.

       Спостерігається неоднозначність трактування поняття  фінансового контролю різними вченими  України, що пояснюється як змінами  суспільної думки за останні роки, так і незавершеністю правової бази у цій сфері, а саме відсутністю  відповідного закону, який би узгодив  погляди на це питання. Однак, методи та організація фінансового контролю в Україні цілком сформовані, про  що і буде йтися у наступному розділі. 
 

2. Необхідність  і суть фінансового  контролю

       Фінансовий  контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального  функціонування фінансової системи. Ринкові  умови не відміняють необхідності систематичного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ усіх форм власності, вжиття заходів із попередження й ліквідації недоліків. Фінансовий контроль об'єктивно властивий і ринковій економіці, він використовується всіма розвинутими країнами в тій мірі, в якій диктується економічними і політичними завданнями.

       Існування фінансового контролю зумовлюється об'єктивним характером фінансів. Становлення і розвиток фінансів були одночасно становленням і розвитком фінансового контролю. Виходячи з функцій, що виконують фінанси, їх можна розглядати як інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і створення на цій основі грошових доходів і грошових фондів. Однак грошові доходи і грошові фонди створюються і використовуються не автоматично, а під впливом складних економічних відносин. Цим і обумовлена об'єктивна необхідність фінансового контролю як одного з елементів управління фінансами (поряд з фінансовим плануванням і прогнозуванням, обліком, а також фінансуванням).

       Фінансовий  контроль як функція  управління фінансами — це специфічна діяльність, що реалізується через систему спостереження і перевірки законності і ефективності процесів створення і використання грошових доходів і грошових фондів з метою оцінки обгрунтованості прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання для досягнення пропорційності і збалансованості розвитку економіки.

       Таке  визначення фінансового контролю дозволяє виявити специфічне місце фінансового контролю серед інших видів контролю як з точки, зору безпосереднього об'єкта контролю — центролізованих і децентролізованих грошових фондів, що виступають у формі фінансових ресурсів, — відповідності їх формування і використання обмежуючим параметрам фінансового і економічного розвитку, так і безпосередньої мети здійснення фінансового контролю — сприяння успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.

       Практичне здійснення фінансового контролю ґрунтується  на використанні фінансів як економічної  категорії, що є вираженням пізнання і практичного застосування закономірностей суспільного розвитку. Участь фінансів у всіх стадіях відтворювального циклу визначає необхідність і значення фінансового контролю в процесі відтворення як важливого інструменту дотримання пропорцій в економіці і досягнення її збалансованості, з урахуванням відносної самостійності руху фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, що породжує між ними певні протиріччя.

       Фінансовий  контроль є важливим знаряддям дотримання всіх основних пропорцій у розширеному  відтворенні. Будь-яке порушення  в параметрах формування і використання фондів фінансових ресурсів, незалежно  від ступеня порушення, впливає в тій чи іншій мірі на пропорції відтворення. Саме тому правомірно при визначенні суті фінансового контролю вказувати на пряму залежність збереження встановлених пропорцій від проведення фінансового контролю за формуванням і використанням різних фондів фінансових ресурсів.

       Величина  фондів фінансових ресурсів, створення  вартісних пропорцій, досягнення збалансованості  залежать від багатьох причин. Здійснення фінансового контролю не обмежується  констатацією обсягу таких фондів порівняно  з планами чи прогнозами. Він включає  в себе аналіз їх обґрунтованості, що зумовлює необхідність дослідження  всіх причин і факторів, що впливають  на величину фінансових ресурсів. Ця обставина, у свою чергу, виводить фінансовий контроль за рамки тільки контролю за обґрунтованістю  формування і використання фондів фінансових ресурсів.

       Здійснення  фінансового контролю дозволяє на основі систематичного простежування і перевірки руху фондів фінансових ресурсів вирішувати також завдання раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, опосередкованих через вартісну оцінку.

       Фінансовий  контроль, крім того, враховуючи взаємозв'язок явищ, виступає як дійовий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва. Наприклад, сплата платежів до бюджету у формі податків чи неподаткових платежів торкається питань укріплення комерційного розрахунку, підвищення фінансової дисципліни і т.ін.

       Характеризуючи  фінансовий контроль як систему спостереження і перевірки процесів створення і використання фінансових ресурсів, важливо виділити характерні риси його як системи. Системі фінансового контролю властива цілеспрямованість, яка проявляється в тому, що всі види і форми контролю слугують загальній меті — сприянню успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.

       Характерним для фінансового контролю як системи  є його динамізм. Фінансовий контроль знаходиться в процесі постійного розвитку і вдосконалення. Зміст фінансового контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку суспільства. Так, розширення господарських прав підприємств, їх самостійності у здійсненні фінансової діяльності, поява різних організаційно-правових форм підприємництва значно збагачують зміст фінансового контролю, зумовлюють швидкий розвиток такого його виду, як незалежний фінансовий контроль.

       Із  впровадженням комп'ютерної техніки з'являються такі нові його види, як дистанційний контроль, комп'ютерний, робото-технічний контроль тощо. Разом з тим фінансовий контроль як система зберігає в певних межах свою внутрішню структуру, властиві йому форми і методи незалежно від оточуючого середовища.

       Така  риса системи фінансового контролю, як цілісність (емерджетність), означає, що всі його елементи в сумі ще не складають системи. Системі фінансового контролю в цілому властиві такі риси, яких немає в кожного складового елементу. Наприклад, наявність об'єкта і суб'єкта контролю ще не означає функціонування системи фінансового контролю. Тільки їх взаємодія в процесі контролю породжує нову рису системи — цілеспрямовану контрольну діяльність.

       Важливо виділити ще одну характерну рису фінансового  контролю як системи. В певному розумінні  він є інформаційною системою, що включає збір, обробку, зберігання і передачу контролюючої інформації. Пріоритетним завданням нині стає модифікація інформаційного забезпечення фінансового контролю шляхом удосконалення законодавчих та нормативно-правових актів, на основі яких забезпечується здійснення фінансового контролю.

       Роль  найважливіших норм фінансового  контролю відіграють: Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії; нормативно-правові акти з фінансових питань, що приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати  їй, а саме:

• закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, зокрема засади внутрішньої і зовнішньої фінансової політики, загальнодержавні програми фінансово-економічного розвитку;
• укази та розпорядження Президента України з фінансових питань, що видаються на виконання законів України;
• постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України з фінансових питань;
• нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

       Ефективне функціонування фінансового контролю досягається за умови забезпечення його необхідними фактичними даними. Подальший розвиток контролю у фінансовій сфері значною мірою пов'язаний з удосконаленням насамперед тих масивів фактичних даних, отримання яких досягається завдяки проведенню державної політики у сфері обліку і статистики.

       Поліпшення  інформаційного забезпечення фінансового  контролю є необхідною умовою досягнення його позитивного впливу на соціально-економічний  розвиток держави. Подальше вдосконалення  фінансового контролю повинно йти  шляхом надання інформації про найімовірніший стан об'єкта контролю в майбутньому.

       Роль  фінансового контролю в забезпеченні створення, раціонального розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, дотриманні пропорційності розвитку економіки, відшуканні додаткових резервів економічного зростання, здійсненні режиму економії надзвичайно велика. Широка сфера здійснення фінансового контролю дозволяє суттєво впливати на весь процес розширеного відтворення, стежити за дотриманням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності секторів і галузей економіки, збалансованістю державного та місцевих бюджетів, захищеністю ключових фінансово-економічних інтересів громадян та іншими цільовими орієнтирами і параметрами розвитку суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів, поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкової економіки. 

3. Призначення і класифікація фінансового  контролю

       Фінансовий  контроль — це важлива функція управління фінансами. З одного боку, він є засобом поєднання функцій фінансового планування і прогнозування, фінансового обліку та статистики, з іншого — передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання. Це дозволяє фінансовому контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка якої значно знижує ефективність управління фінансами.

       Фінансовий  контроль слід розглядати як багатоаспектну систему спостереження і перевірки  законності, доцільності, раціональності процесів формування і використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління для оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень і досягнення на цій основі економічного зростання.

       Виходячи  з цього головною метою фінансового  контролю є сприяння зміцненню фінансового  становища держави, економічному зростанню шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежуючих параметрів фінансового і економічного розвитку.

       Призначення фінансового контролю, що випливає з головної мети його здійснення, полягає у:

• перевірці законності і ефективності використання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави і концентруються в державному і місцевих бюджетах;
• встановленні доцільності і раціональності використання фінансових ресурсів, зосереджених в державному секторі економіки;
• визначенні законності і обґрунтованості витрачання бюджетних коштів суб'єктами господарювання;
• виявленні достовірності і повноти мобілізації коштів до бюджетної системи і позабюджетних фондів;
• перевірці захищеності фінансових інтересів громадян. Досягнення поставленої мети та вирішення завдань, що витікають із призначення фінансового контролю, забезпечуються на основі дотримання низки ключових принципів організації та здійснення фінансового контролю, найважливішими з яких є принципи:
• системності контролю, що передбачає визначення системи контролю як сукупності взаємопов'язаних між собою елементів (суб'єктів і об'єктів контролю, методів контролю тощо);
• повноті охоплення об'єктів контролем, яка досягається завдяки суцільному простежуванню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об'єктів;
• превентивності контрольних дій, завдяки чому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню суттєвих відхилень фактичного здійснення фінансової діяльності від встановлених норм;
• самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування і розвитку;
• ефективності, що передбачає пристосування системи контролю до фінансової діяльності суб'єктів господарювання і залежить від повноти виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно, систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення і повним в охопленні суб'єктів  контролю;

в) бути оперативним, дійовим, гласним  та різнобічним;

• принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та відповідальність господарюючих суб'єктів за наслідки контролю.

       Важливе значення при здійсненні фінансового  контролю має дотримання принципів  законності, об'єктивності, поєднання державних і регіональних інтересів.

       Розвиток  людського суспільства зумовив  інтеграційні процеси у фінансовому контролі. Нині існує цілий ряд міжнародних організацій, які працюють над розробкою єдиних вимог до фінансового контролю У цьому зв'язку актуальними є рішення, прийняті міжнародною організацією вищих органів, де сформульовано принципи контролю взагалі, в тому числі вони певною мірою стосуються фінансового контролю. До найважливіших з них слід віднести:

• незалежність фінансового контролю як невід'ємний атрибут демократії і обов'язковий елемент управління державними фінансовими ресурсами;
• законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;
• визначення необхідності здійснення попереднього контролю і контролю за фактичними результатами;
• наявність внутрішнього і зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;
• гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

       Розкриття призначення і ролі фінансового  контролю вимагає його чіткої класифікації. Фінансовий контроль слід класифікувати за трьома напрямами: видами, формами і методами його здійснення. Вид контролю — це складова частина, що виражає (частково) зміст цілого і в той же час відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій (суб'єктами), об'єктами контролю, що, у свою чергу, визначає і відмінності в методах здійснення контрольних дій.

       Фінансовий  контроль слід поділити на два види в залежності від характеру взаємовідносин суб'єкта і об'єкта контролю: внутрішній і зовнішній. Внутрішнім називається такий контроль, коли суб'єкт і об'єкт входять до однієї системи, а зовнішнім — такий, коли контроль здійснюється суб'єктом, що не входить до тієї ж системи, що і об'єкт.

       Внутрішній  фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за власною фінансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є складовою частиною управління організацією і тому проводиться за її розсудом, на основі рішень даної організації.

       Заходи  фінансового контролю, що здійснюються зовнішніми органами, звичайно охоплюють всю систему державних органів і тому можуть розглядатися як макрозаходи. Обидва види контролю доповнюють один одного, і між ними встановлюється тісний симбіотичний зв'язок.

       Щодо  класифікації видів фінансового  контролю, то вони залежать також від  контролюючих суб'єктів. В залежності від акцентування уваги на контролюючих суб'єктах слід виділяти такі види фінансового  контролю: державний, муніципальний, незалежний.

       Державний фінансовий контроль здійснюється від імені держави з використанням державних повноважень. Суб'єктами державного фінансового контролю є органи державної влади, які у визначеному законодавством порядку утворюють контрольні органи, сукупність яких складає інфраструктуру державного фінансового контролю.

       Об'єктами державного фінансового контролю є  фінансові відносини між гілками  державної влади та в структурі  кожної з них, фінансові відносини  зі сферами громадянського суспільства та місцевого самоврядування щодо створення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів з метою задоволення соціально-економічних потреб держави.

       Реалізація  положень Закону України "Про місцеве  самоврядування" зумовлює появу в Україні принципово нових суб'єктів фінансового контролю, якими стають органи місцевого самоврядування. Об'єктами муніципального фінансового контролю є фінансові відносини між окремими рівнями та суб'єктами місцевого самоврядування і сферами державної влади і громадянського суспільства, що стосуються формування і використання фінансових ресурсів для задоволення соціально-економічних потреб територіальних громад і окремих регіонів. 

       Становлення в Україні громадянського суспільства, тобто сфери, яку представляють  відносно незалежні від органів  державної влади та місцевого самоврядування громадяни та утворювані ними організації, обумовлюватиме розвиток незалежного фінансового контролю, який здійснюватиметься шляхом створення спеціальних контролюючих інститутів, метою функціонування яких є захист фінансових інтересів членів громадянського суспільства. Об'єктами незалежного фінансового контролю є акумулювання та використання фінансових ресурсів громадян та їх об'єднань з метою розв'язання власних фінансових проблем без втручання органів державної влади і місцевого самоврядування.