Пенсії по інвалідності для окремих категорій громадян

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….………………2

1. ЗАГАЛЬНІ ПІДСТАВИ ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ…………………………………………………………....5

2. ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ ДЛЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН ТА ЇХ ВИДИ ………………………………………………16
1. Пенсії по інвалідності для окремих категорій громадян…….………16
2. Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання……………………………………………..22

3. ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ОСІБ НАЧАЛЬНИЦЬКОГО І РЯДОВОГО СКЛАДУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, ЯКІ В НАСЛІДОК ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ СТАЛИ ІНВАЛІДАМИ……………………………………...25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………...36

ВСТУП

Актуальність теми. Людей з функціональними обмеженнями у всьому світі дуже багато, і кількість їх постійно зростає. У світовій програмі дій стосовно інвалідів, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 1982 року, наводяться такі дані: у середньому щонайменше кожен десятий мешканець світу має фізичні, розумові або сенсорні дефекти, а близько 25% будь-якої групи населення відчувають на собі негативні впливи цього явища1. Отже кожна країна має вирішувати цілий комплекс проблем, щоб сприяти повноцінній інтеграції людей з функціональними обмеженнями у фізичне і соціальне середовище.

Ці проблеми включають багато аспектів: культурний, економічний (державні допомоги, пенсії), науково-технічний, технологічний, медичний, освітній,  тощо, загалом потребують розробки відповідної соціальної політики стосовно зазначеної категорії населення. Наявність у суспільстві значної  кількості людей з особливими потребами породжує низку специфічних  проблем, що вимагають врахування у  функціонуванні державного механізму (матеріальна підтримка даної  категорії населення), виробництві (задоволення потреб у технічних  засобах корекції і компенсації  вад, препаратах, спеціальній продукції  тощо), будівництві (пристосування архітектурного простору, влаштування спеціальних  споруд і пристроїв), транспорті, спеціалізації  громадських організацій, інших  сфер людської діяльності. Тому сучасний підхід до розуміння явища інвалідності не обмежується задоволенням потреб лише осіб з функціональними обмеженнями, а стосується й значної частини  інших людей, багатьох аспектів соціального  та економічного життя. Загальновідомо, що забезпечення сприятливих умов для  повноцінної реабілітації та соціальної адаптації людей з функціональними  обмеженнями відповідає інтересам  не лише їх самих та членів їхніх  родин, а й соціально-економічним  інтересам держави і суспільства.

Пенсійне  забезпечення громадян - це одне з ключових завдань в соціальній політиці сучасної держави. З того, як воно організовано, і можна судити про рівень демократії, гуманізму, соціальної справедливості, соціально-економічного і політичного  розвитку тієї чи іншої держави.

Останніми роками в Україні починає втілюватися в життя термін «соціальна держава», а поняття «добробут народу», став синонімом поняття «соціальний захист населення». І це не формальна заміна термінів: за нею розпочинається зміна суспільного і державного устрою і як наслідок – корінна зміна соціального положення людей.

Об'єктом даної роботи стала діяльність держави щодо організації пенсійного забезпечення осіб, які є інвалідами, відповідно предметом є діюче законодавство, практика його застосування щодо обраної проблеми дослідження, відносини, які виникають в процесі взаємовідносин між особою інвалідом та державним органом, який призначає відповідну соціалу виплату.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення суті призначення пенсії по інвалідності, розглянути її види, та порядок призначення.

Відповідно  до мети були поставлені наступні завдання:

• Дати визначення поняттю інвалідності, розглянути види груп інвалідності, охарактеризувати суть пенсії по інвалідності.
• Розглянути механізм нарахування і виплат пенсій по інвалідності.
• Визначити суть компенсаційних виплат і детально вивчити її різновиди.

Методологічну і  теоретичну основу роботи склали загальнотеоретичні праці правознавців в даній галузі: Бессараба В., Грушко Л., Макарова О.В., Онікієнко В.В., Рєпін К.Ю., а також закони, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі накази МОЗ, інші нормативні акти.

Структура роботи є класичною та відповідно складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та нормативно-правових актів

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПІДСТАВИ ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ.

Для того щоб з’ясувати пенсійне забезпечення для інвалідів перш за все треба  розібратися з юридичним поняттям інвалідності. Згідно з Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 2 дає таке визначення: Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Методика вивчення інвалідності та основні тенденції її показників. Поняття інвалідності тісно пов'язане з критеріями працездатності. На відміну від захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, інвалідність характеризується стійкою (постійною або тривалою, не менш ніж на один рік) втратою працездатності або її значним зниженням, тобто повною або частковою неможливістю продовжувати професійну діяльність за станом здоров'я. Інвалідність є одним з найважливіших показників здоров'я населення, що має не тільки медичне, але й соціально-економічне значення. Вона дуже тісно пов'язана із захворюваністю населення і, по суті, завжди є її результатом. Це ж відноситься і до інвалідності дітей внаслідок анатомічних дефектів і вроджених вад.

Захист  прав, свобод і законних інтересів  інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому  законом. Громадянин має право в  судовому порядку оскаржувати рішення  органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом.

Як видно з наведеної таблиці, майже всі щорічні показники (окрім  загальної кількості населення, що зменшується) зростали. Найбільш виразно  цю динаміку унаочнює рисунок 1: щорічно  кількість осіб з функціональними  обмеженнями прямо пропорційно  збільшувалася, тобто процес зростання  не уповільнювався з роками.

Рис. 1. Динаміка зростання кількості осіб з функціональними  обмеженнями в Україні¹

Саме  тому діяльність держави щодо інвалідів  повина виявляється у створенні  правових, економічних, політичних, соціально-побутових  і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні  здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській  діяльності. Службові особи та інші громадяни, винні у порушенні  прав інвалідів, визначених цим Законом, несуть встановлену законодавством матеріальну, дисциплінарну, адміністративну  чи кримінальну відповідальність.

Підставою для отримання пенсії по інвалідності є наявність самої інвалідності.

Інвалід – особа, яка має порушення  здоров'я із стійким розладом функцій  організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами, таке, що приводить до обмеження  життєдіяльності і викликає необхідність його соціального захисту.

Обмеження життєдіяльності – повна або часткова втрата особою здатності або можливості здійснювати, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися і займатися трудовою діяльністю.

Соціальний  захист інвалідів з боку держави  полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку  до особливостей інвалідів.

Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді  грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових  виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи  друковані видання із спеціальним  шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру  та аналізатори, а також шляхом надання  послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.²

Інвалідність  як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в  органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.

Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності  людини, причину, час настання, групу  інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування  їх до суспільного життя. ³

Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають  право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо.

Крім  того, зазначена експертиза виявляє  компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній  реабілітації та адаптації інваліда.

Залежно від ступеня втрати здоров’я інвалідність поділяється на три групи (I, II та III). Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті  Батьківщини або при виконанні  інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок  нещасного випадку, не пов’язаного  з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане  з перебуванням на фронті, а в  спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при  виконанні обов’язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.⁴

Медико-соціальні  експертні комісії (МСЕК) організуються  в самостійні центри, бюро при управліннях  охорони здоров’я обласних, Київської  та Севастопольської міських державних  адміністрацій.⁵

Відповідно  до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" МСЕК перебувають у віданні Міністерства охорони здоров’я України і проводять  свою роботу за таким територіальним принципом:

- республіканська; 

- Кримська, обласні, центральні міські (в  містах Києві і Севастополі);

- міські, міжрайонні, районні.

МСЕК  проводять роботу на базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та зберігання документів, а  також забезпечують їх санітарним автотранспортом  для огляду хворих удома та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм реабілітації. Перелік необхідного  обладнання й інвентаря затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

В окремих  випадках залежно від місцевих умов МСЕК можуть розміщуватись в приміщеннях, що надаються їм за рішенням місцевих органів виконавчої влади.

Залежно від рівня, структури захворюваності та інвалідності утворюються такі МСЕК: загального профілю; спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів зору, органів кровообігу тощо.⁶

Міські, міжрайонні, районні МСЕК:

• визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням своїх трудових обов’язків;
• встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров’я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо);
• надають трудові рекомендації інвалідам працездатного віку та розробляють заходи медико-соціальної реабілітації під час складання індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів, здійснюють контроль за їх реалізацією;
• вивчають структуру і динаміку інвалідності за групами, причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками, в розрізі окремих підприємств тощо;
• разом з лікувально-профілактичними заходами вивчають результати диспансеризації, переважно осіб, які часто й тривалий час хворіють, та інвалідів;
• вивчають наслідки подовження строків тимчасової непрацездатності на період відновного лікування, переогляду інвалідів з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;
• надають консультативну допомогу лікарям лікувально-профілактичних закладів з питань медико-соціальної реабілітації інвалідів;
• разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами, організаціями, профспілками аналізують умови праці з метою виявлення факторів, що небезпечно впливають на здоров’я й працездатність працівників, а також визначення умов та видів праці, робіт і професій для хворих та інвалідів;
• оцінюють стан здоров’я населення, прогнозують динаміку первинної інвалідності;
• інформують органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, профспілкові органи та громадськість про рівень інвалідності, її причини, заходи медико-соціальної реабілітації;
• визначають причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім’ї померлого.⁷

Кримська  республіканська, обласні, центральні міські МСЕК:

• здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських МСЕК, перевіряють прийняті ними рішення і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;
• переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських, міжрайонних чи районних МСЕК, та перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних програм;
• проводять у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських МСЕК;
• визначають потреби інвалідів у автомобілях з ручним керуванням або мотоколясках;
• надають консультативну допомогу лікарям МСЕК з питань медико-соціальної експертизи;
• впроваджують у практику роботи медико-соціальної експертизи наукові принципи й методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи;
• розробляють комплексні заходи щодо профілактики та зниження рівня інвалідності, а також медико-соціальної реабілітації інвалідів;
• здійснюють у межах своїх повноважень контроль за поліпшенням соціального стану інвалідів та наданням їм пільг;
• аналізують рівень та динаміку інвалідності, стан медико-соціальної реабілітації інвалідів в Україні (Автономній Республіці Крим, області, місті, районі);
• вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців МСЕК;
• провадять разом з господарськими, профспілковими та іншими громадськими організаціями конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, медико-соціальної реабілітації та адаптації інвалідів.⁸

Огляд громадян у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу  при пред’явленні паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Хворого, який направляється на комісію, представляє  лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної  комісії лікувально-профілактичного  закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Важливо відмітити, що МСЕК повинна здійснюватися  після повного та всебічного медичного  обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального  діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання  результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших  даних, що підтверджують стійкий  або необоротний характер захворювання.

Відповідальність  за якість медичного обстеження, своєчасність і обгрунтованість направлення  громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного  закладу.

МСЕК  проводять засідання тільки у  повному складі і колегіально  приймають рішення. Дані експертного  огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу засідання, які  підписуються головою, членами комісії  і засвідчуються печаткою.

МСЕК  при встановленні інвалідності керуються  Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом  Міністерства охорони здоров’я України  від 7 квітня 2004 р. N 183, який зареєстровано  в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2004 р. за N 516/9115.

Якщо  голова або окремі члени комісії  не згодні з прийнятим рішенням, то до акта огляду вноситься їх окрема думка і акт у триденний  строк подається Кримській республіканській, обласній або центральній міській  комісії, яка приймає відповідне рішення.⁹

Рішення Кримської республіканської, обласних, центральних МСЕК (у тому числі  при огляді в складних випадках) приймаються більшістю голосів  членів комісії. При рівності голосів  голос голови комісії є вирішальним. Член комісії, не згодний з прийнятим  рішенням викладає свою окрему думку  в письмовому вигляді, яка додається  до акта огляду. При наполяганні  цього члена комісії акт огляду надсилається до Міністерства охорони  здоров’я України.

Якщо  хворий за станом здоров’я згідно з  висновком лікарсько-консультаційної  комісії лікувально-профілактичного  закладу не може з’явитися до МСЕК, огляд проводиться вдома або  в стаціонарі, де він перебуває  на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості) МСЕК можуть приймати рішення заочно за згодою громадян, керуючись матеріалами  медичних справ.

Датою встановлення інвалідності вважається день надходження  до МСЕК документів, необхідних для  огляду хворого.

Інвалідність  встановлюється до першого числа  місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.

Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями  функцій органів і систем організму  з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних  заходів, стану здоров’я і ступеня  соціальної адаптації проводиться  через 1 - 3 роки.

Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яких встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров’я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності.¹⁰

Група інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється громадянам при анатомічних дефектах, стійких необоротних морфологічних  змінах та порушеннях функцій органів  і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних  обставин у районі проживання інваліда, а також чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п’ятдесяти п’яти років, інвалідам, у яких строк  переогляду настає: у чоловіків після  досягнення шістдесяти років, жінок - п’ятдесяти п’яти років.

МСЕК  видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк  надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального  захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної  адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті  ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана надавати соціальну  допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Форми документів, що використовуються у роботі МСЕК, затверджуються Міністерством охорони  здоров’я України.

У разі незгоди  оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК або до МСЕК, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров’я. Комісія, що проводила  огляд, або відділ (управління) охорони  здоров’я в триденний строк з  дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.

Рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК може бути оскаржене до Міністерства охорони  здоров’я України.¹¹

Міністерство  охорони здоров’я при виявленні  фактів порушення законодавства  про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або  республіканській МСЕК з урахуванням  усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного  законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи.

Рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в  установленому порядку.

РОЗДІЛ 2. ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ ДЛЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН ТА ЇХ ВИДИ

2.1 Пенсії по інвалідності для окремих категорій громадян

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно  до вказаного Закону система пенсійного забезпечення в Україні складається  з трьох рівнів.

Перший  рівень цієї системи становить солідарна  система загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування, внески до якої сплачуються всіма працюючими громадянами України та їх роботодавцями. Розмір пенсій при цьому залежить від розміру заробітної плати  та страхового стажу.

Солідарна система базується на засадах  солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

За рахунок  коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного  з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою  годувальника.¹²

Згаданим  вище Законом встановлено, що пенсія по інвалідності призначається лише особам, які є застрахованими за цим законом, при цьому, розмежовується надання страхових виплат у разі настання інвалідності за такими видами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування як пенсійне і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Так, у  солідарній системі загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  призначається та виплачується пенсія по інвалідності, що спричинила повну  або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного  з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, необхідного  для призначення пенсії по інвалідності.

Виключення  встановлюється лише для військовослужбовців  строкової служби, які стали інвалідами у період проходження військової служби і пенсія по інвалідності, яким призначається незалежно від  наявності страхового стажу, необхідного  для призначення пенсії по інвалідності.¹³

Також, необхідно  відмітити, що пенсія по інвалідності призначається незалежно від  того, коли настала інвалідність: у  період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.¹⁴

Стосовно  пенсії по інвалідності від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання слід зазначити, що така пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності".

Інвалідам з числа осіб, інвалідність яких настала внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідам з числа  військовослужбовців строкової  служби за їх вибором призначається  пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або згідно із законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Положення про медико-соціальну  експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83.¹⁵

Органи  Пенсійного фонду та застрахована особа  мають право в установленому  законом порядку оскаржити рішення  органів медико-соціальної експертизи.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії по інвалідності діяв дещо інший порядок, зокрема, і щодо тривалості стажу, необхідного для призначення пенсії.

На сьогодні відповідно до вказаного вище Закону особи, визнані інвалідами, мають  право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу  на час настання інвалідності або  на день звернення за пенсією:

• до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;
• від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;
• від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
• для осіб 32 років і старших - 5 років.