Пенсійний фонд, його формування і використання

ВСТУП 

     Реформування  української економіки, а саме перехід  її від планової, централізованої, до ринкової і такої, що виступає в світі  в якості повноцінної функціонуючої  системи, передбачає створення в  ній ряду ефективних механізмів соціального  захисту громадян. В цьому контексті, найважливішим завданням, що стоїть перед державою є питання пенсійного забезпечення громадян [15, с.14].

     Актуальність  теми дослідження полягає в необхідності вивчення проблем пенсійного забезпечення населення, зокрема, діяльності Пенсійного фонду України, оскільки світова практика ринкових відносин переконує в тому, що значення цієї галузі фінансової системи країни є дуже великим для нормального функціонування економіки та відповідного рівня життя того прошарку населення, яке проминуло межу працездатного віку.

     Мета  даної курсової роботи полягає в  аналізі процесу формування та використання бюджету Пенсійного фонду України, з’ясуванні проблем пенсійного забезпечення та пошуку шляхів удосконалення системи пенсійного забезпечення.

     Для реалізації мети в дослідженні розв'язуються такі завдання:

• здійснити аналіз формування доходної частини Пенсійного фонду;
• здійснити аналіз видатків Пенсійного фонду
• визначити основні проблеми пенсійного забезпечення
• знайти шляхи удосконалення системи пенсійного забезпечення

     Вивченню  проблем пенсійного забезпечення присвячено праці таких учених та науковців  як О.Адамик, О. Василик, Б. Зайчук, М. Захарко,                    О. Коваленко, З. Коровіна , Л. Ларіонова,   О. Мельник, О. Огій, К. Окольніков, Д. Остапенко, І. Сирота В.Ф. Піхоцький, О. Кукурудз, І.С. Микитюк,                С. О. Левицька, І.Б. Стефанюк та інші. 
 

РОЗДІЛ 1

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ 

1. . Завдання  та функції Пенсійного фонду  України

     Пенсійний фонд України — центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління соціальною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію [15, с. 12].

     Пенсійний фонд України був створений із метою державного управління фінансами  пенсійного забезпечення в Україні, він є центральним органом  державної виконавчої влади, підвідомчим  Кабінетові Міністрів України. Керівництво  діяльністю Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи Пенсійного фонду утримуються за рахунок Державного бюджету. Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Фонд створений на базі Українського республіканського відділення колишнього Пенсійного фонду СРСР.

     Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики.

     Основними завданнями Пенсійного фонду України  є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України; ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

     До  функцій Пенсійного фонду також  можна віднести:

      - капіталізація коштів Пенсійного фонду України, а також залучення до нього добровільних внесків (у тому числі валютних цінностей) фізичних і юридичних осіб;

      - контроль за участю податкових органів за своєчасним і повним надходженням у Пенсійний фонд страхових внесків, а також за правильною і раціональною витратою його коштів;

      - міждержавне і міжнародне співробітництво України із питань, що стосуються до компетенції Пенсійного фонду України, участь у розробці і реалізації у встановленому законом порядку міждержавних і міжнародних договорів і угод із питань пенсій та допомоги  [7, с.27].

      Пенсійний Фонд забезпечує:

      - проведення перевірок правильності  сплати збору на обов'язкове  державне пенсійне страхування,  призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

      - обліку коштів Пенсійного фонду  України, ведення статистичної  та бухгалтерської звітності;

      - здійснює в межах своїх повноважень  контроль за цільовим використанням  коштів Пенсійного фонду України;

      - розробляє і у визначеному порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

      - планує доходи та видатки Пенсійного  фонду України, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

      - організовує та забезпечує персоніфікований  облік відомостей у системі  загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також автоматизовану обробку інформації у системі Фонду;

      - здійснює відповідно до законодавства  та міжнародних договорів України  переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце  проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;

      - забезпечує проведення тендера  для визначення організацій, які  здійснюватимуть виплату та доставку  пенсій;

      - співпрацює в межах своєї компетенції  з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України у цій сфері;

      - організовує професійну підготовку  та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

      - інформує громадськість про свою  діяльність;

      - здійснює відповідно до законодавства  функції з управління майном, що перебуває в державній власності [15, с.32].

      Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року. 

2. Принципи  здійснення пенсійного забезпечення громадян в Україні

     Принципи  в юридичній літературі можуть визнаватися  правовим, лише в тому випадку, якщо він прямо закріплений в нормах права чи безпосередньо випливає з їхнього змісту.

     Одні  з них є галузевими принципами всього права соціального забезпечення, інші - самого лише пенсійного права, яке складає частину права соціального забезпечення.

     До  галузевих принципів, які зараз  застосовуються хоч і не в повному  обсязі в пенсійному праві, В. С. Андреєв  відносить:

      1. Принцип усебічності соціального забезпечення.

      2. Принцип усебічності й багатоланітності його видів.

      3. Принцип забезпечення за рахунок державних і суспільних коштів.

      4. Принцип забезпечення у високих розмірах, які відповідають рівневі задоволення потреб громадян, що склався на даному етапі розвитку суспільства.

     Ці  принципи не є єдиними. В юридичній літературі з правом соціального забезпечення наводяться різні системи принципів. Так О. Д. Закін, підтримуючи в основному вказану систему принципів, вважає, що вона потребує уточнення, і пропонує свою систему принципів:

      1. Поширення соціального забезпечення на всіх громадян.

      2. Багатоманітність форм і видів соціального забезпечення громадян.

      3. Здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства.

      4. Єдність і диференціація соціального забезпечення громадян.

      5. Участь трудящих в організації права на соціальне забезпечення.

      6. Стимулювання трудової діяльності інвалідів і престарілих.

      7. Охорона права громадян на соціальне забезпечення.

     Принципи правового регулювання пенсійного забезпечення поділяються на дві групи. Перша група стосується змісту правових норм, які передбачають певні права громадян у сфері пенсійного забезпечення, а друга - забезпечення повної можливості реалізації суб'єктивного права на пенсію [11, с.57].

     Водночас  було б неправильно відкидати ті теоретичні положення про принципи права, що були розроблені юридичною наукою. Вони можуть бути представлені як такі принципи правового регулювання пенсійного забезпечення:

      1. Загальність і доступність умов реалізації права на пенсію.

      2. Багатоманітність видів пенсійного забезпечення.

      3. Диференціація умов і норм пенсійного забезпечення.

      4. Забезпечення на рівні межі малозабезпеченості.

      5. Здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів державного Пенсійного фонду.

      6. Здійснення пенсійного забезпечення органами.

      7. Соціально-трудова реабілітація і стимулювання трудової діяльності громадян, які частково втратили працездатність.

      8. Охорона права громадян на пенсійне забезпечення.

     Всі вони так чи інакше закріплені в  чинних нормативних актах.

     Одним з основних принципів правового  регулювання пенсійного забезпечення є принцип загальності й доступності  умов реалізації права на пенсію. Цей принцип складається з двох частин. Перша визначає коло осіб, які мають право на пенсію. Таке право на пенсію закріплено в ст. 46 Конституції України і в законах про пенсійне забезпечення. Загальність пенсійного забезпечення виявляється також у наданні громадянам матеріального забезпечення. Друга частина означає доступність для громадян такого права з настанням конкретних обставин, а також умов реалізації права на пенсію. Вона має два значення:

- як повна, дійсна можливість для громадян набути до настання пенсійного віку умов, необхідних для отримання пенсії, зокрема відповідний стаж;

- як реальність, обґрунтованість самих цих умов.

     Принцип багатоманітності видів пенсійного забезпечення - тут законодавець передбачив кілька видів трудових і соціальних пенсій (за віком, з інвалідності, в  разі втрати годувальника і за вислугу  років). Такий перелік видів дає  підстави стверджувати, що в країні існує багатоманітність видів пенсійного забезпечення, оскільки законодавець передбачив випадки втрати працездатності.

     Принцип диференціації умов і норм пенсійного забезпечення - сформульований у такому загальному виді, безпосередньо випливає з аналізу правових норм, що регулює пенсійне забезпечення. Найхарактерніші ознаки (підстави) для диференціації умов пенсійного забезпечення встановлення залежно від: характеру трудової діяльності (зниження віку з інвалідності внаслідок загального захворювання); статі (зниження жінкам віку і стажу роботи); вислуги років для деяких видів пенсій (приміром, за віком для учасників та інвалідів війни); причини настання непрацездатності (призначення пенсії належно від тривалості стажу, якщо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва) [11, с. 68].

     Норми пенсійного забезпечення і розміри  пенсій диференціюються залежно  від: характеру трудової діяльності (підвищення норми забезпечення у  відсотках до заробітку для зайнятих на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими чи особливо тяжкими умовами праці); надбавки до пенсій за віком для непрацюючих пенсіонерів на утриманців; зниження розмірів пенсії за неповного стажу; підвищення пенсій інвалідів війни і прирівняним до них громадянам; тяжкості інвалідності (збільшення пенсії для інвалідів І та II груп, встановлення надбавки на вихід) і деяких інших обставин.

Принцип пенсійного забезпечення на рівні не нижче від прожиткового мінімум. Цей принцип має свою правову  підставу - конституцією України: "Пенсії, інші види соціальних виплат допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

     Принцип здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів державного Пенсійного фонду. Цей принцип прямо пов'язаний з джерелом фінансування - Пенсійним фондом України, який складає, по суті, економічну основу всієї державної системи пенсійного забезпечення. Так у ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підкреслюється, що виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду. До основних принципів пенсійного права належить принцип здійснення пенсійного забезпечення державними органами. Цей принцип випливає з самої суті державної системи пенсійного забезпечення. Основні функції пенсійного забезпечення виконують органи соціального захисту населення. В їх компетенцію входять питання призначення пенсій, надання пільг ветеранам війни і праці, організації соціальної допомоги сім'ям з дітьми, одиноким і перестарілим громадянам.

     Принцип соціально-трудової реабілітації та стимулювання трудової діяльності громадян, які частково втратили працездатність.

Термін "соціально-трудова реабілітація" передусім притаманний праву  соціального забезпечення і до певної міри - трудовому праву.

     Принцип охорони права громадян на пенсійне забезпечення. Під охороною права громадян на пенсійне забезпечення розуміють кошти, спрямовані, по перше, на матеріальне забезпечення громадян у передбачених законом випадках і, по друге, на відновлення порушених прав в пенсійному забезпеченні [1]. 
 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТУ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ЗА 2006-2009 РОКИ  

     2.1. Організаційне забезпечення формування і виконання бюджету пенсійного фонду України 

     Управління  системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідно до абзацу першого частини першої статей 58 та 59 Закону № 1058, покладено на Пенсійний фонд, який у складі його органів управління здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду та здійснює інші функції, передбачені цим Законом [3,с.5].

     Змінами, внесеними Законом України від 31.10.2008 № 639 до розділу XV «Прикінцеві  положення» Закону № 1058, перетворення Пенсійного фонду в самоврядну організацію  відкладено на невизначений термін - до прийняття окремого спеціального закону. Це стало одним із факторів затримки реформування системи пенсійного забезпечення.

     Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики спрямовується  і координується діяльність Пенсійного фонду.

     У 2009 році Пенсійний фонд виступав відповідальним виконавцем за бюджетними програмами за КПКВК 3513020 «Дотація Пенсійному фонду  на пенсійне забезпечення військовослужбовців, надбавок та підвищень до пенсій, призначених  за різними пенсійними програмами» і КПКВК 3513050 «Покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій», призначеними на реалізацію державних соціальних зобов'язань у сфері пенсійного забезпечення громадян, головним розпорядником коштів яких визначено Мінфін.

     Виконання бюджету Пенсійного фонду у 2008-2009 роках супроводжувалося прийняттям Кабінетом Міністрів України управлінських рішень, які порушували норми Закону № 1058 та поглибили його розбалансування. Зокрема:

- впродовж 2008-2009 років у порушення статей 9 і 73 Закону № 1058 Урядом приймалися постанови, які підвищували мінімальні пенсійні виплати понад розміри, встановлені ст. 28 Закону № 1058, що зумовило додаткове навантаження на власні кошти Пенсійного фонду в сумі 4,1 млрд. гривень.

     У 2008 році постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 654) збільшено з 01.07.2008 розмір мінімальної пенсійної виплати понад розмір, встановлений ст. 28 Закону № 1058, на 62 грн., а з 01.10.2008 - на 46 грн., а також збільшено максимальний розмір доплати за кожен рік понаднормативного стажу роботи [29].

     На  здійснення підвищень і доплат до пенсій Пенсійним фондом спрямовано додатково, згідно з Постановою № 654, 3,3 млрд. грн. власних коштів, згідно з Постановою № 198 - 0,8 млрд. гривень.

     Законодавче врегулювання підвищення розмірів пенсій відбулося лише з прийняттям Закону України від 20.10.2009 № 1646 «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної  заробітної плати» (далі - Закон № 1646). Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з прийняттям Закону № 1646 з 01.11.2009 становив 573 гривні.

     З урахуванням змін у чинному законодавстві  законодавчо встановлений мінімальний  розмір пенсії з 01.11.2009 зріс на 75 грн. (з 498 грн. до 573 гривень). Водночас пенсіонери фактично не відчули істотного підвищення розмірів пенсій. Розміри мінімальних пенсійних виплат з урахуванням підвищень, запроваджених Постановою № 198, фактично зросли з 572,4 грн. до 573 грн., або лише на 60 коп., а максимальний розмір доплат за кожен рік понаднормативного стажу - лише на 29 копійок [28].

     Після перерахунків пенсій, що здійснювалися  з 01.11.2009 у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, більші розміри доплат до пенсій отримали особи, у яких основний розмір пенсій за віком був меншим за її мінімальний розмір, встановлений Законом № 1058, решта пенсіонерів отримали лише незначні доплати.

     Водночас  з прийняттям Постанови № 1252 Уряд знову в порушення норм Закону № 1058 підвищив пенсійні виплати. Так, Постановою № 1252 збережено доплату до пенсій у розмірі 28,4 грн., запроваджену з 01.10.2009 Постановою № 198, яка надавалася непрацюючим пенсіонерам понад мінімальний розмір, встановлений ст. 28 Закону № 1058, та не залежала від розміру пенсій. На кінець 2009 року мінімальний розмір пенсійної виплати становив 601,4 гривні.

     Водночас, відповідно до норм Закону № 1646 та ст. 28 Закону № 1058, мінімальний розмір пенсії за віком з 01.01.2010 має становити 695 грн., що на 93,6 грн. більше порівняно з пенсійними виплатами грудня 2009 року. Зазначене призвело до порушення прав пенсіонерів та зменшення їх пенсійних виплат у січні - лютому 2010 року майже на 15 %.

     Пенсійним фондом не забезпечено обґрунтованого планування показників бюджету Пенсійного фонду, не вжито своєчасних заходів нормативно-правового та організаційного забезпечення, спрямованих на фінансову стабілізацію Пенсійного фонду та оптимізацію управлінських видатків за рахунок власних коштів фонду, не забезпечено належної організації обліку та звітності про виконання його бюджету. Зокрема, при формуванні бюджету Пенсійного фонду не забезпечено обгрунтованого планування страхових внесків, що дало змогу приховати обсяги його дефіциту більш як на 11 млрд. гривень.

     За  оперативними даними Пенсійного фонду, фактичні витрати на оплату праці, на які нараховувалися страхові внески, у 2009 році становили 283,2 млрд. грн., що становить 94,1% загальних витрат на оплату праці (301,1 млрд. гривень). Як наслідок, планові показники з надходження страхових внесків завищено більш як на 8,5 млрд. гривень [29].

     Таким чином, Мінпраці та Пенсійний фонд не здійснили у 2009 році належного організаційного  забезпечення формування та виконання  бюджету Пенсійного фонду та ефективного  управління системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що поглибило процес розбалансування бюджету Пенсійного фонду. У 2009 році Пенсійним фондом при формуванні бюджету приховано понад 11 млрд. грн. його дефіциту.

     Кабінет Міністрів України у 2008-2009 роках у порушення статей 9 та 73 Закону № 1058 приймав рішення про підвищення мінімальної пенсійної виплати понад розміри, встановлені ст. 28 Закону № 1058, що зумовило додаткове навантаження на власні кошти Пенсійного фонду в сумі 4,1 млрд. гривень. 

     2.2. Аналіз динаміки формування доходної  частини Пенсійного фонду 

     Порушення принципів економічної залежності видатків споживання від отриманих  доходів та внутрішнього валового продукту (ВВП) при формуванні бюджету Пенсійного фонду зумовило значні обсяги його дефіциту та спричинило суттєву зміну структури доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.

     Аналіз  динаміки ВВП, показників бюджету Пенсійного фонду та фонду оплати праці за 2006 - 2009 роки свідчить про випереджаючі темпи зростання видатків Пенсійного фонду порівняно з ростом ВВП та фонду оплати праці. Динаміка номінального ВВП, фонду оплати праці, доходів і видатків Пенсійного фонду за 2006-2009 роки наведена в таблиці 2.1.  
 
 
 

     Таблиця 2.1

     Динаміка  номінального ВВП, фонду оплати праці, доходів і видатків Пенсійного фонду України за 2006- 2009 роки