Переклад аглійських ідіом, що містять концепт «food»

Переклад  аглійських  ідіом,  що  містять  концепт  «food»

Зміст

Вступ ........................................................................................................................... 4

РОЗДІЛ І .................................................................................................................... 5

1. Відомі роботи з  фразеології ................................................................................ 5

1.1. Роботи радянських лінгвістів ......................................................................... 6

1.1.1. Фразеологічна теорія акад. В.В.Виноградова ........................................... 6-7

1.1.2. Теорія А.І.Смирницького ............................................................................ 7-8

1.2. Наукові розробки проблем ідіоматоики у англійському і американському мовознавстві ............................................................................................................. 8

1.2.1. Лексичні «ідіоми» Л.П.Сміта ...................................................................... 8-9

1.2.2. Концепція Дж.Болла ........................................................................................ 9

1.2.2.1. Типи мовних явищ, які входять  у поняття ідіоматики 

за Дж.Боллом ........................................................................................................ 9-10

1.2.2.2.  Характерні особливості  «притаманні всім ідіомам» за  Дж.Боллом..10-11

1.2.3. Теорія «мовних формул» О.Есперсена .................................................. 11-12

1.2.4. Стаття Е.Партріджа ....................................................................................... 12

1.2.5. Стаття Ф.Х.Візетеллі і Л.Дж. де Беккера ............................................... 12-13

2. Предмет фразеології. Що таке «фразеологічна одиниця»?................... 13-14

2.1. Види інваріантності ФО ............................................................................... 14

2.1.1. Сталість вживання ......................................................................................... 14

2.1.2. Структурно-семантична сталість ................................................................. 14

2.1.3. Семантична сталість ................................................................................ 14-15

2.1.4. Лексична сталість .......................................................................................... 15

2.1.5. Синтаксична сталість .................................................................................... 15

2.2. Основні структурні типи ФО ................................................................. 15-16

2.3. Структурно-семантичні класи ФО ............................................................ 16

2.4. Способи утворення ФО .................................................................................. 16

2.4.1. Первинна фразеологізація ............................................................................. 16

2.4.1.1. Переосмислення перемінних  поєднань слів ....................................... 16-17

2.4.1.2. Переосмислення сталих сполучень  слів нефразеологічного 

характеру .................................................................................................................. 18

2.4.1.3. Створення ФО, оминаючи стадію перемінного сполучення слів...... 18-19

2.4.1.4. Спотворення компонентів словосполучення ........................................... 19

2.4.2. Вторинна фразеологізація ............................................................................. 19

2.4.2.1. Фразеологічна деривіація ..................................................................... 19-21

РОЗДІЛ ІІ ................................................................................................................ 22

1. Фразеологічне  багатство мови з погляду перекладацьких 

можливостей ...................................................................................................... 22-23

2. Класифікація зібраного  матеріалу ............................................................ 23-27

3. Мовні засоби (перекладацькі трансформації), які  були застосовані при перекладі  вищезазначених ФО, що містять концепт «food» ........................ 27

3.1. Відтворення семантико-стилістичних  функцій фразеології оригіналу  фразеологічними способами ............................................................................ 27-30

3.2. Метод фразеологічного калькування ...................................................... 30-32

3.3. Описове відтворення  фразеології оригіналу .......................................... 32-33

Висновок ................................................................................................................... 34

Summary …………………………………………………………………………… 35

Список використаної літератури ...................................................................... 36-37

Список скорочень .................................................................................................... 38

Вступ

     Вибір поданої теми зумовлений актуальністю проблеми знаходження перекладацьких відповідників, а також складністю досягнення максимального рівня еквівалентності при перекладі англійських ідіом.

     Об`єктом нашого дослідження виступають англійські ідіоми, що містять концепт «food».

     Предмет являє собою аналіз перекладу ідіом, їх систематизацію, а також шляхи перекладу ідіом з концептом «food» з метою полегшення перекладацького процесу.

     Завданням роботи є ознайомлення з теоретичною базою з даного питання і з класифікацією зібраного матеріалу. Основним лексикографічним джерелом поданої роботи слугує Великий Оксфордський словник, побудований за історичним принципом, де зібрано величезний матеріал, ретельно розглянуто багато питань, наведено достатньо прикладів, що дає змогу більш глибоко дослідити англійську ідіоматику.

     Методами даного дослідження є:

1. метод знаходження перекладацьких відповідників (повних або часткових); 
2. метод кількісних підрахунків;
3. метод компаративного аналізу.

     Теоретична значущість цього дослідження полягає в тому, що розроблена в поданій роботі оригінальна класифікація ідіом, що містять концепт «food» може бути застосована для подальшого вивчення поданого питання і вирішення проблем знаходження відповідників ідіомам з концептом «food».

     Практична цінність поданого наукового дослідження полягає в тому, що зібраний матеріал (296 ідіом, що містять концепт «food»), може бути використаний на практичних заняттях з англійської мови.

РОЗДІЛ  І

1. Відомі роботи з фразеології

     У мовознавстві  за останні 20-25 років з`явилось багато робіт різноманітних масштабів – дисертацій, статтей, розділів у книгах з лексикології, присвячених проблематиці фразеології різних мов, а особливо англійської.

     Перші роботи з англійської фразеології мали переважно описовий характер. Якщо ж в них торкались проблем сутності тих явищ, що описувались, то в межах невеликої статті поверхово вирішувались такі складні питання, як шляхи становлення, синонімія, стильова своєрідність, структурні типи фразеологізмів і т.п.

     Важливим стимулом  для самостійної розробки проблем  англійської фразеології у радянському  мовознавстві стала поява відомих  робіт акад. В.В.Виноградова з фразеології російської мови. Протягом багатьох років жодне дослідження або популярний опис англійського фразеологічного фонду не виходили із русла його фразеологічної концепції. [1, ст. 3]

     Деякі з авторів бачили своє завдання у тому, щоб просто  механічно застосувати  ідеї акад. В.В.Виноградова до англійського матеріалу, використовуючи ці ідеї, як безумовні істини, які не потребують ні перевірки, ні подальшого розвитку. В інших роботах згадувалось про необхідність враховувати специфіку мови при вивченні фразеологічних явищ, але конкретного застосування ці загальні міркування не знаходили.

     Теоретичною базою деяких дисертацій з англійської фразеології був простий переказ концепції акад. В.В.Виноградова. В інших окремі її деталі трансформувались або більш розгорнуто конкретизувались, а деякі окремі її пункти піддавались критиці. Проте, у цілому всі ці дослідження не йшли принципово іншими шляхами і не шукали їх. [1, ст. 4]

1. Роботи радянських лінгвістів

1. Фразеологічна теорія акад. В.В.Виноградова

     Фразеологічна теорія акад. В.В.Виноградова містить наступні ідеї:

     1) Фразеологічні одиниці – це «стійкі» словесні комплекси, які протиставляють «вільним» синтаксичним словосполученням як готові мовні утворення, які не створюють, а лише відтворюють у процесі мови.

     2) Ознакою ФО є семантична неподільність її слів, яка виступає або як їхній смисловий взаємозв`язок, або як одностороння залежність одного компонента від іншого.

     3) Результатом або формою прояву внутрішньої семантичної неподільності ФО служить певне лексичне (а не граматичне) значення цілої одиниці або її компоненнта.

     4) Семантична неподільність компонентів передбачає стабільність їхнього лексичного складу, а у деяких випадках і їхнього морфологічного оформлення і синтаксичної організації.

     5) Семантична неподільність має три ступені, які визначають три типи ФО: а) зрощення або ідіоми – демотивовані одиниці, які виступають еквівалентами слова; б) єдності – мотивовані одиниці, які виявляють здатність до заміни або переміщення компонентів і виступають «потенційними еквівалентами» слова; в) фразеологічні сполучення, в яких один компонент семантично залежить від іншого і тому отримує не вільне, фразеологічно пов`язане значення. [1, ст. 4-5]

     Концепція акад. В.В.Виноградова – це особлива сходинка у розвитку теорії «неподільних сполучень», більш висока порівняно з тим, що було зроблено у російському мовознавстві до нього. Основне її значення полягає в тому, що завдяки їй ФО отримали більш обгрунтоване визначення, саме як лексичні комплекси з особливою семантичною своєрідністю. [1, ст. 5]

     Роботи акад. В.В.Виноградова з фразеології мають ряд особливостей, які варто враховувати, приступаючи до самостійного дослідження мовного матеріалу:

1. ескізний характер;
2. відсутність класифікації, побудованої на єдиному принципі;

3. опущення ряду питань загальної теорії фразеології;

4. недостатньо об`єктивна методика дослідження мовних явищ;

5. орієнтація робіт з фразеології саме і лише на російський мовний матеріал. [1, ст. 6-9]

2. Теорія А.І.Смирницького

     В основу своєї теорії А.І.Смирницький кладе співставлення ФО і слова, з`ясовуючи риси подібності і розбіжності між ними по лінії змісту, функцій і структури. Загальною для них властивістю, на думку автора, є те, що і фразеологізм, і слово являють собою готову одиницю мови; кардинальна розбіжність між ними лежить у характері оформлення: ціліснооформленість слова і роздільнооформленість фразеологізму. [9, ст. 208]

     Великою залугою А.І.Смирницького було те, що він поставив питання про структурні типи ФО, про відмінне у складі їхніх компонентів, про різноманітність їхніх функціональних типів. У структурному відношенні він поділяє фразеологізми на «одновершинні» та «двовершинні» (або «багатовершинні»), тобто які складаються або з поєднання службового слова з одним знаменним, або із поєдання двох або більше знаменних слів. За функціональною ознакою А.І.Смирницький розрізняє «фразеологічні одиниці», тобто стилістично нейтральні і ті, які втратили (або ніколи не мали) метафоричність «стійкі»  словосполучення (наприклад: to get up «вставати з ліжка», to fall in love «закохатися»), і «власне ідіоми», тобто експресивні засоби мови, які побудовані на основі метафори. Від тих і інших А.І.Смирницький відокремлює «традиційні словосполучення», які не мають ідіоматичності і тому не входять у фразеологічний матеріал мови.

     Однак і тут основна властивість ФО – стійкість – залишилась не розкритою, і не були проаналізовані об`єктивні ознаки відмінності стійкості від звичайної повторюваності сполучення, а також не була показана і сутність ідіоматичності. [1, ст. 10]

2. Наукові розробки проблем ідіоматики у англійському і

          американському мовознавстві

     Наукові  розробки проблем ідіоматики у англійському і американському мовознавстві зведені фактично лише до коротеньких ввідних зауважень, які викладені у передмовах до деяких словників «висловів» або до практичних посібників з мови. [1, ст. 11] Пошуки загальної формули «ідіоматичності», як мовної аномалії, яка порушує або закони граматики, або закони логіки (Л.П.Сміт) [13, ст. 181], або як вживання «звичайних слів і словоформ у незвичному сенсі» (У.Дж.Болл) [21, ст. 1] закривають собою у цих коротких нарисах суттєві відмінності у конкретній специфіці граматичного і лексичного рівня мови. В ідіоматику включаються як те, яке не піддається точному моделюванню вживання граматиних засобів мови, так і більш менш регулярно повторювані мовні відхилення від граматичних норм. [1, ст. 11]

1. Лексичні «ідіоми» Л.П.Сміта

     В основному Л.П.Сміт приділяє увагу лише лексичним «ідіомам», тобто ідіоматичним сполученням слів експресивного характеру. Він подає у своїй праці опис деяких їхніх структурних особливостей. Однак семантична своєрідність  цих сполучень, структурно-семантична типологія, співвідношення їх зі словом і з «вільним» словосполученням – всі ці питання, найбільш суттєві для теорії фразеології, залишились за межами уваги автора. Роль «лексичних ідіом» у мові Л.П.Сміт зводить до ролі додаткових засобів вираження мови. [1, ст. 12]

     Групування «лексичних ідіом», представлене у книзі Л.П.Сміта, не є їхньою класифікацією і не претендує на це. Їх групи виділяються на основі найрізноманітніших ознак. Іноді це ознака якоїсь структурної особливості (алітерації, римування, тавтологічного повтору і т.п.), в інших групах – це ознака характеру змісту сполучень (прислів`я, звичні порівняння); в основу багатьох груп покладено ознаку джерела походження ідіом (морські, солдатські, мисливські вислови, шекспіризми, біблеїзми і т.п.). В деяких випадах ідіоми об`єднуються за ознакою типового значення якогось компонента (наприклад, вислови, в яких говориться про домашніх тварин, змій, комах і т.п.). Є групи, основою яких служить поняттєва сфера мотивування ідіом (ідіоми, які містять метафоричне переосмислення позначення явищ природи або ті, які відображають старі забобони, обряди і т.п.). [1, ст. 12-13]

2. Концепція Дж.Болла

1. Типи мовних явищ, які входять у поняття ідіоматики за

               Дж.Боллом

     У вступній статті до свого учбово-довідникового посібника з ідіоматики англійської розмовної мови У.Дж.Болл розрізняє сім типів мовних явищ, які входять у поняття ідіоматики, яку він визначає як «вживання звичайних слів у незвичному сенсі». [21, ст. 1] Ці типи наступні:

     а) Широкоприйняте граматичне вживання слів. Наприклад, коли треба спитати про ім’я, кажуть: «Who is it?», коли відповідають на стукіт у двері, кажуть: «Who’s there?».

     б) Відхилення від суворих граматичних правил. Наприклад: «It’s me (him, them)»; «Off to bed now, there’s good children»; «It’s ages since we met»; «Between you and I (not me!)»; «He is a friend of mine (not «of me»)» і т.п.

     в) Алюзійні вислови, які Болл визначає як такі, які «здаються, що мають пряме значення, але ідіоматично означають дещо зовсім інше, тому, як правило, їхнє значення неможливо вгадати». Наприклад: That will do (= that is enough); What are they up to? (What – and I suspect it is something mischievous – are they doing?); You are for it if he catches you (= You’ll be punished …); We’re all at sea (= We can’t understand what is happening, or what is being said) і т.п.

     г) «Умовні вислови різного походження» (типу now then «ну», now and then «час від часу», How do you do «добрий день»). «Подвоєне вираження» однієї й тієї ж ідеї (типу part and parcel «складова, невід’ємна частина», to all intents and purposes «у всіх відношеннях, по суті» і т.п.).

     д) «Фразові» дієслова (to make out «розуміти», to put up with «миритись, товаришувати» і т.п.).

     е) Метафоричні вислови (to beat about the bush «переливати з пустого в порожнє» і т.п.). Всі вони «алюзійні» і їхнє значення не можна «вгадати», якщо його не знати заздалегідь.

     є) Нарешті, до числа ідіоматичних явищ Болл відносить і другорядні (small) варіації словопорядку, які викликають зміни значення вислову. Наприклад: It may well be ahead of time (= probably is); it may be well ahead of time (= well in advance of the scheduled time). [1, ст. 13-15]

     У виділених Боллом семи типах ідіом немає однозначної відповідності його загальній концепції ідіом. Він повністю ігнорує ознаку стійкості конкретного лексичного складу ідіоми, не бере до уваги характер мовного утворення, яке він визначає як ідіому, у розумінні його семантичного результату, не дотримується відповідності в об’ємі понять, які поклалено в основу кожного із типів ідіом. [1, ст. 15]

2. Характерні особливості, «притаманні всім ідіомам» за Дж.Боллом

     У своїх подальших міркуваннях Болл допускає непомічене ним самим і тому ніяк не обговорене звуження значення терміну «ідіома». Болл вказує на чотири характерні особливості, «притаманні усім ідіомам» [21, ст. 6], але фактично має на увазі лише лексичні ідіоми.

     1. Ідіома не допускає значних змін у порядку і складі слів, за винятком нормальних граматичних змін (зазвичай у категорії особи і часу) або тих випадків, коли існують певні загальновживані її варіації.

     2. Ідіоіми не можуть формуватись на основі хибної аналогії (на основі ідіоми «to be partial to a glass of wine with one’s lunch» “любити випити чарочку за сніданком” не можна утворити ідіому «to be impartial to brandy» у розумінні “не любити бренді”).

    3. Ідіома має раз і назавжди встановлене значення.

     4. За винятком тих випадків, коли контекст здатен показати значення ідіоми, її значення зазвичай не можна вгадати.

     Таким чином, пошуки загальної формули ідіоматичності закрили як для Л.П.Сміта, так і для Болла суттєві відмінності у конкретній специфіці граматичного і лексичного рівнів мови, привели їх до поєднання різнопланових явищ, яке не могло стати основою для єдиної галузі мовознавства. Для Сміта загальні роздуми про ідіоматичність та ідіоматику послужили лише поштовхом до опису одних лише лексичних «ідіом», а для Болла – теортичним вступом до практичної демонстрації природної мовної стихії англійської мови. [1, ст. 15-16]

3. Теорія «мовних формул» О.Есперсена

    Під мовними формулами Есперсен розуміє відтворювані механічно в їхньому конкретному матеріальному складі мовні одиниці різної природи, відмічені семантичною або структурною ізоляцією від якоїсь мовної моделі. При цьому Есперсен спеціально підкреслює той факт, що відмінності між формулами і вільними сполученнями охоплює всю сферу мовної діяльності. [3, ст. 23]

     На думку Есперсена, у морфології формулами виступають застарілі форми множини іменників; у словотворенні – слова з непродуктивними або мертвими афіксами, спрощенні складні слова; в акцентології збереження певного ритмічного принципу у розподіленні наголосу похідного слова незалежно від власного наголосу основи; у синтаксисі – невід’ємність деяких слів одне від одного, не зважаючи на логічні вимоги. [1, ст. 16] «Формулою може бути ціле речення або група слів, одне слово або частина слова, тобто не важливо, який її склад; важливо, щоб живим відчуттям мови вона сприймалась як дещо єдине, неподільне, тому що поділяються вільні словосполучення». [3, ст. 23]

4. Стаття Е.Партріджа

     У статті Е.Партріджа стійкі вислови розглядаються під стилістичним кутом зору. Він визначає їх як «кліше», тобто як «заяложену банальність мови»: «словосполучення або коротке речення, настільки заяложене, що люди, які слідкують за своєю мовою, і добросовістні письменники уникають його, бо відчувають, що його використання може образити смак слухача або читача». [23, ст. 2] За його словами, кліше можуть представляти собою «зашарпані» мовні звороти (much of а muchness), метафори, які втратили свою початкову гостроту (lock, stock and barrel), формули, які перетворились у «пусті фішки» (far be it from me to …), прізвиська, які втратили свою значимість (the Iron Duke), ходячі набридливі цитати (cups that cheer but not inebriate) і зашарпані іншомовні фрази (longo intervallo, béte-noire).

     Партрідж засуджує  вживання мовних кліше як результат недостатньої освідченості, відсутності загальної культури, іноді бажання вразити своєю начитаністю або ознайомленістю з іноземними мовами. [1, ст. 17-18]

5. Стаття Ф.Х.Візетеллі і Л.Дж. де Беккера

     Значно раніше за статтю Партріджа, а саме в 1923 р. вийшло перше видання словника англійських ідіом Ф.Х.Візетеллі і Л.Дж. де Беккера. У вступній статті автори намагались дати не тільки визначення ідіоми, але й намітити класифікацію стійких виразів англійської мови. За їхніми словами, «ідіома або ідіоматичний вислів – це вираз (phrase), значення якого не може бути виведене з його компонентів. [1, ст. 18] Наприклад: to bring about “здійснювати”; to come by “оволодіти”; to go hard with “погано впливати (на)”; to let go by the board “дати загинути” і т.п. Автори проводять межу між «ідіоматичними виразами» (idiomatic phrases) і «образними виразами» (figurative phrases). «Образні вирази» визначаються як ті, в яких «слова відображають звичайні зв’язки і відносини, але вживання цих слів є фігуральним». [24, ст. 5-6] Про стійкість у цій статті не йдеться зовсім. Такий односторонній підхід до питання закриває перед авторами будь-яку можливість дослідити і показати специфіку ідіом. [1, ст. 18]

     Загалом таким був стан науки про стійкі словесні групи в англійському і американському мовознавстві.

     В цілому треба визнати, що ні чітких меж предмета дослідження, ні об’єктивної методики аналізу, ні науково відпрацьованих основних понять теорії «стійких словесних сполучень» у працях англійських і американських лінгвістів не можна знайти. [1, ст. 19]

2. Предмет фразеології. Що таке «фразеологічна одиниця»?

     Предмет  фразеології – це сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні, а входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Часто значення фразеологізму не зводиться до суми значень слів, що входять у нього. Фразеологізмам властива метафоричність та образність, вони можуть належати до стилістично забарвленої лексики (розмовної чи, навпаки, книжної).[2, ст. 98]

     Фразеологічна одиниця є сталим утворенням, яке може бути змінене лише частково або яке змінювати взагалі заборонено. Ідіоми часто несуть метафоричний характер: He put the cat among the pigeons; Don’t count your chickens. Носії мови не мають проблем з розумінням та використанням ідіом, на відміну від тих, хто вивчає мову. [11, ст. 50] Те положення, що ФО є сталим виразом ніким не спростовується. Проте погляди лінгвістів не сталість не співпадають. Найбільш розповсюджене розуміння сталості є трактування сталості як відтворення у готовому вигляді. Але подібне розуміння сталості є неповним, так як воно має відношення до всіх мовних одиниць, а не тільки до ФО. Розвиток фразеології як лінгвістичної дисципліни неможливе без розробки теорії фразеологічної сталості. Сталість ФО основана на властивих їй  різних типах інваріантності, тобто незмінність тих чи інших елементів при всіх нормальних змінах. Є наступні види інваріантності, або мікростійкості. [8, ст.6]

1. Види інваріантності ФО

1. Сталість вживання, тобто той факт, що фразеологізм є одиницею мови, а не індивідуальним утворенням. Показником цього типу мікросталості є відтворення у готовому вигляді. Авторські звороти перетворюються у ФО тільки у тому випадку, якщо вони виходять за вузькі межі індивідуального використання і стають народним надбанням, тобто якщо вони набувають сталості вживання. Таким чином, із авторських утворень народ відбирає найбільш вдалі звороти, які поступово, завдяки введенню їх у мову колективу, припиняють бути потенційними фразеологізмами і з  мовних утворень стають одиницями мови, поповнюючи її фразеологічний склад. [8, ст. 6]

2. Структурно-семантична сталість: ФО складається не менше ніж з двох слів, являється роздільнооформленим утворенням і не має типового значення, тобто не може виступати зразком для утворення аналогічних ФО за структурно-семантичною моделлю. [8, ст. 6-7]

3. Семантична сталість. Інваріантність повністю або частково переосмисленого фразеологічного значення спирається на:

     а) стабільність переосмисленого значення;

     б)наявність  тотожного значення і лексичного  інваріанту у фразеологічних  варіантах;

     в) наявність семантичного і лексичного інваріанту при всіх можливих відмінностях у структурних синонімах;

     Фразеологічні  варіанти – це різновиди ФО, тотожні одна одній за якістю  і кількістю значень, стилістичними і синтаксичними функціями за умови часткових відмінностей у лексичному складі, у словоформах або у порядку компонентів.

     г) наявність семантичного інваріанту за всіх нормативних і оказіональних змін ФО. У значення цих фразеологізмів за лексичних і граматичних змін можуть бути внесені ті чи інші зміни. [8, ст. 7]

2.1.4. Лексична сталість, тобто   повна    незамінність   компонентів   або

можливість нормативної  заміни компонентів тільки в межах  фразеологічної варіативності або  структурної синонімії за умови  обов’язкового збереження семантичного і лексичного інваріантів. [8, ст. 7]

2.1.5. Синтаксична сталість, тобто повна незмінність порядку компонентів ФО або зміна порядку компонентів в межах варіантності, граматична інверсія.

     Отже, фразеологічна одиниця – це стійке сполучення лексем з повністю або частково переосмисленим значенням. [8, ст. 8]

2.2. Основні структурні  типи ФО

     В англійській мові є п’ять основних  структурних типів ФО:

     1. Одновершинні ФО, тобто фразеологізми, які складаються із однієї значущої і однієї незначущої лексеми, або однієї значущої і двох чи трьох незначущих лексем. [9, ст. 212]

     2. Фраземи.

     3. ФО з частково предикативною структурою.

     4. Дієслівні ФО зі структурою фраземи з дієсловом в інфінітиві і зі структурою речення з дієсловом у пасивному стані.

     5. ФО зі структурою простого або складного речення. [8, ст. 12-13]

2.3. Структурно-семантичні  класи ФО

     Виділяють чотири структурно-семантичні класи ФО. Вони не співпадають з основними структурними типами фразеологізмів, так як цілісне значення ФО може перебороти її синтаксичний склад, у результаті чого створюється опозиція значення і структури.

     1. Номінативні ФО, тобто фразеологізми, які позначають предмети, явища і т.п. У цей клас входять всі структурні типи ФО, крім четвертого і складних речень. Кількість ФО зі структурою речення, яке втратило свою предикативність, досить незначна.