Перекладацькі трансформації в суспільно – політичному дискурсі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Горлівський державний  педагогічний інститут іноземних мов

Перекладацький факультет

Кафедра теорії та практики перекладу

КУРСОВА РОБОТА

Перекладацькі трансформації в суспільно –  політичному дискурсі

студентки групи 341

Черевко Марини Петрівни

науковий керівник :

Іванова Н.А.

Горлівка – 2011

ВСТУП

Науково-технічний прогрес, що охоплює всі нові сфери життя, і пов'язані з ним міжнародне співробітництво в різних областях, очікуваний демографічний вибух і інші найважливіші явища цивілізації призводять до небувалого розвитку всякого роду контактів, як між державами, так і між різномовними суспільствами людей. У цих умовах надзвичайно зростає роль перекладу як засобу, що обслуговує економічні, суспільно-політичні, наукові, культурно-естетичні та інші відносини народів.

    “Різні, часом взаємовиключні, погляди на сутність перекладу і його принципи, переклад простежуються на різних етапах розвитку людської думки”, зазначав Флорин Сидер.Флорин Сидер “ перекладацькі страждання” М., 1983 стор.57

     Відіграючи  важливу роль у житті суспільства, саме політична сфера здавна в тій або іншій мірі залучає до себе увагу представників різних суспільних наук - економічної теорії, права, соціології, психології, а також ця сфера привертає увагу й лінгвістів. Зокрема -  лінгвістів-перекладачів.  “Без економічної сфери життя суспільство вподібнилося б броуновскому руху й воно просто не здатне було б існувати”. Богацкий И., Дюканова Н. Бізнес-курс англ. мови, М.,1999 стор.72  

В політиці мова використовується не тільки як інструмент формування і вираження думки, але і як спосіб її приховування. В умовах зростаючої ролі політики і переговорного процесу в світі дедалі міцнішим стає усвідомлення того факту, що політичний дискурс – проблема не тільки політична, а й не в меншій мірі лінгвістична й культурна.

Теорія перекладу міцно затвердилась як наукова дисципліна. Актуальність теми “суспільно-політичного перекладу” полягає в тому, що в сучасних умовах переклад суспільно-політичних текстів здобуває особливе значення, виступаючи як засіб пропаганди й знаряддя ідеологічної боротьби. Обсяг видаваних щорічно суспільно-політичних текстів, орієнтованих на іншомовну (англо-мовець) аудиторію досить великий і, у міру росту міжнародних зв'язків, продовжує збільшуватися. www.5ballov.ru.

Оформлення політичного дискурсу стало можливим завдяки стрімкій еволюції

засобів масової інформації. ЗМІ створюють масштабний політичний дискурс,

поєднуючи когнітивні й  соціальні аспекти, цінності, символи, міфи. Відшліфований журналістами публічний політичний дискурс стає частиною процесу, в якому індивіди конструюють власні смисли. Причому аналіз результатів цього процессу вимагає врахування не лише когнітивної сфери, тобто області породження суджень, а й національних і соціальних особливостей менталітету та психології людей, ціннісних орієнтацій у суспільстві [. Белова А.Д. Лингви стические аспекты аргументации. – Киев, 2003. – 304 с., 138].

Методологічну й теоретичну основу роботи становлять фундаментальні праці по теорії перекладу: представників трансформаційної онтології перекладу (А.В. Федоров, Я.И. Рецкер, Л.С. Бархударов, В.Н. Комісаров, В.Г. Гак, А.Д. Швейцер, Л.Л. Нелюбін, Н.К. Гарбовский) прихильників діяльної онтології перекладу (Ю.А. Сорокін, А.Н. Гаків, В.А. Иовенко, Ю.С. Зеленов, Г.Г. Жаркова, Н.Л. Галеева); з теорії дискурсу (Е.В. Сідоров, Е.Г. Князєва, В.Г. Борботько, И.В. Тупіцина, Е.В. Курочкіна, Чан Кім Бао); з теорії висловлення (В. Матезиус, В.З. Панфілов, Е.А. Реферовская, Т.М. Миколаєва, Н.В. Іванов).

Предметом дослідження є методологія збереження змісту та використання трансформацій під час перекладу соціально-політичного дискурсу.

Об’єктом дослідження даної роботи є політичний дискурс, а також види перекладацьких трансформацій.

Мета дослідження – дослідити  засоби трансформування мови в суспільно-політичному  дискурсі.

Для досягнення мети необхідно  вирішити наступні завдання:

• визначити основні риси дискурсу;
• визначити основні риси політичного дискурсу;
• встановити види перекладацьких трансформацій;
• проаналізувати переклад політичного дискурсу.

Дослідження проводилося, головним чином, на матеріалі публіцистичних текстів, - англомовних (Великобританії, США) і газетних і журнальних статей оглядового й аналітичного характеру, що публікувалися в засобах масової інформації.

РОЗДІЛ І

1.1. Текст як об'єкт перекладу

Текст - це внутрішньо організована послідовність відрізків письмового добутку, або записаного, або звучного мовлення, щодо закінченої за своїм змістом та будовою. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведьевой - М.:   Русский язык, 1993. – С. 791

На думку Комісарова В.Н. існують три типи текстів:

1) технічні тексти й тексти природничих наук, які характеризуються тим, що в них знання предмета є більше важливим, чим знання мови, що, у свою чергу, насамперед, повинне поширюватися на знання спеціальних термінів;

2) філософські тексти, у яких, крім знання спеціальної термінології, від перекладача потрібна здатність випливати за ходом думок автора;

3) літературні тексти, у яких, крім змісту, виявленню підлягає й художня форма, що повинна бути відтворена в мові перекладу.

  В основі класифікації  також лежать розходження в  характері перекладного матеріалу: 1) інформаційні тексти, документальні тексти (торговельного й ділового характеру) і наукові тексти; 2) суспільно-політичні тексти (у тому числі роботи класиків марксизму, передові статті й мовлення); 3) (художньо) літературні тексти.

Загальною характеристикою  першої групи текстів уважається наявність спеціальних термінів і спеціальної фразеології. Найважливішою  вимогою адекватності перекладу  є вимога вибору перекладачем найбільш непомітних, що не відволікають від  змісту синтаксичних конструкцій письмового мовлення.  Коли стиль висловлення автора неістотний, тоді враховується лише предмет повідомлення, а не спосіб викладу. Особливо важливим представляється, однак не зустрічається ніде більше, вказівка на необхідність володіння диференційованою спеціальною фразеологією, без якої будь-який переказаний текст повинен бути визнаний недостатньо якісним, оскільки читачеві тексту перекладу він буде здаватися неприродним або, щонайменше, непрофесійним.

Загальною характеристикою  другої групи текстів - суспільно-політичних – є змішання елементів наукового (використання термінології) і художньої мови (використання риторичних фігур, метафор і т.д.). Суспільно-політичні тексти повинні бути віднесені або до прагматичних, у тих випадках, коли на першому плані стоїть передача інформації, або до літературно-художніх текстів, коли за допомогою художніх засобів мови досягається певний естетичний вплив, який, повинен бути збережений в перекладі. Цю групу варто вважати не самостійним типом текстів, а, проміжною формою, що є наслідком, який зустрічається усюди,  взнаємо переплетіння різних видів текстів.

Третя група  текстів - літературні  тексти  характеризуються, у стилістичному  відношенні різноманіттям лексичних (діалектних, професійних, архаїчних, екзотичних) і синтаксичних мовних засобів, а також інтенсивним застосуванням елементів розмовного мовлення. Метод перекладу повинен відповідати типу тексту, щоб класифікація тексту здійснювалася шляхом віднесення конкретного тексту до того або іншого типу, до якого застосуємо той або інший метод перекладу. Головна мета при цьому зберегти при перекладі найбільш істотний, визначальний тип тексту. Тільки спеціальна мета, яку переклад повинен дотримуватись в конкретному випадку, або специфіка кола читачів, якому він призначається, можуть бути обґрунтуванням для відступу від цієї вимоги. Але такого роду відступ стосуються вже не перекладу "звичайного" типу, а іншої форми передачі змісту, викладеного вихідною мовою, у текст мовою перекладу. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода / В.Н. Комиссаров.-М.: ЧеРо, 2000.-253 с.

Класифікація текстів Латишева Л.К. у цілому подібна зі звичайною основною диференціацією прагматичних (орієнтованих на зміст) і художніх (орієнтованих на форму) текстів. Латышев Л.К. Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее достижения) / Л.К. Латышев. - М., 1981.-247 с.

У рамках кожного функціонального  стилю виділяються деякі мовні особливості, вплив яких на хід і результат процесу перекладу досить значний.

У практичному плані  класифікація видів перекладу дає основу для спеціалізації перекладачів на певних типах перекладацької діяльності. Залежно від значення їхніх специфічних рис різні види перекладу вимагають більш-менш детального теоретичного аналізу. У цей час розроблений ряд спеціальних теорій перекладу. Серед спеціальних теорій, пов'язаних з жанрово-стилістичною класифікацією перекладів, найбільшу увагу дослідників привертають проблеми перекладу офіційно-ділових і науково-технічних матеріалів, які представляють великий теоретичний і практичний інтерес.

Іншими словами, спеціальна теорія перекладу вивчає вплив на процес перекладу жанрово-стилістичних особливостей оригінального тексту.

1.2. Класифікація перекладу по жанровій приналежності оригіналу

Серед численних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної діяльності, яка називається перекладом, або перекладацькою діяльністю. Переклад являє собою древній вид людської діяльності. У зв'язку з появою в історії людства груп людей, мови яких відрізнялися один від одного, актуалізувалися "білінгви", що допомагали спілкуванню між різномовними колективами. З виникненням писемності до усних перекладачів приєдналися й перекладачі письмові, що перекладали різні тексти офіційного, релігійного й ділового характеру. Із самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, уможливлюючи міжмовне спілкування людей. Поширення письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів, уможливило взаємодію й взаємозбагачення літератур і культур. Знання іноземних мов дозволяє читати в оригіналі книги на цих мовах.

Першими теоретиками перекладу  були самі перекладачі, які прагли узагальнити свій власний досвід. Перекладачі античного миру широко обговорювали питання про ступінь близькості перекладу до оригіналу. У ранніх перекладах Біблії, або інших добутків, що вважалися священними, або зразковими, переважало прагнення буквального копіювання оригіналу, що приводило часом до неясності, або навіть повної незрозумілості перекладу. Тому пізніше перекладачі намагалися теоретично обґрунтувати право перекладача на розумну волю відносно оригіналу, необхідність відтворювати не букву, а зміст або навіть загальне враження оригіналу. Паршин А. Теория и практика перевода / А. Паршин.-М., 2001. - С. 14-23

Коло діяльності, охоплюваної поняттям “переклад”, дуже широкий. Перекладаються з однієї мови на іншу вірші, художня проза, публіцистика, наукові й науково-популярні книги з різних областей знання, дипломатичні документи, ділові папери, статті, й виступи політичних діячів, мовлення ораторів, газетне інформація, бесіди осіб, що розмовляють на різних мовах і змушених вдаватися до допомоги усного посередника - “товмача”, дублюються кінофільми. Федоров А.Ф. Основы общей теории перевода /А.Ф. Федоров.– СПб.: Филология ТРИ, 2002. 1983.-323 c. – 13стр

Слово «переклад» належить до числа  загальновідомих і загальнозрозумілих, але воно, як позначення спеціального виду людської діяльності і її результату, вимагає уточнення й термінологічного визначення.

Миньяр-Белоруч Р.К. визначає переклад, як вид мовної діяльності, що подвоює компоненти комунікації, метою якого є передачі повідомлення в тих випадках, коли коди, якими користуються джерело й одержувач не збігаються. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод / Р.К.    Миньяр-Белоручев. - М., 1980.-350 с.с.226

Швейцер А.Д. трактує переклад, як важливий допоміжний засіб, що забезпечує виконання мовою його функції спілкування, коли люди виражають свої думки на різних мовах. Переклад - це акт міжмовної комунікації. Швейцер А.Д. Теория перевода / А.Д. Швейцер. - М., 1988.- 256 с. с.4.

Комісаров В.Н. розглядає переклад, як великомасштабний природний експеримент по зіставленню мовних одиниць у двох мовах у реальних актах міжмовної комунікації, і його вивчення дозволяє виявити в кожній із цих мов неабиякі особливості, які можуть залишатися не виявленими в рамках «одномовних» досліджень. Комиссаров В.Н. Теоретические основы методики обучения переводу / В.Н. Комисссаров. - М.: РЕМА, 1997.-206 .с.4.

Перекладацькі концепції  закордонних дослідників, зокрема  Лейпцігської школи, розвивалися в  тісному співробітництві з радянськими  перекладачами й багато в чому співзвучні з їхніми роботами. Німецький  лінгвіст О. Каде визначає переклад, як найважливішу частину двомовної комунікації, учасники якої володіють різними мовними кодами. У процесі такої комунікації перекладач виконує трояку функцію: одержувача повідомлення на ВМ, що перекодує ланки й відправника повідомлення на ПМ.  Комиссаров В.Н., Кораллова А.Л. Практикум по переводу с английского языка на русский / В.Н. Комиссаров, А.Л. Кораллова.- М., 1990.-398 с. с.66.

А. Нойберт говорить про переклад, як про процес міжмовної, міжкультурної комунікації, при якому на основі цілеспрямованого перекладацького аналізу вихідного тексту створюється вторинний текст, який перекладає, що заміняє вихідний у новому мовному та культурному середовищі. Інакше, переклад означає розширення кола сприймаючих повідомлень, його завданням є при цьому збереження характеру впливу (прагматичного відношення), для чого можуть знадобитися зміни в самому повідомленні. Нойберт А. Перевод и лингвистика / А. Нойберт.- Москва, 1973.-457 с.с.70.

У даній роботі ми дотримуємося, точки  зору Федорова А.В., що позначає переклад:

1) процес, що відбувається у формі психічного акту й складається в тому, що мовний добуток (текст, або усне висловлення), що виник на одній – вихідній - мові (ВМ), перетворюється на іншу – що перекладається – мову (ПМ);

         2) результат цього процесу, тобто новий мовний добуток (текст або усне висловлення) на ПМ.  Федоров А.В. Основы общей теории перевода /А.В. Федоров. – М.: ВШ, 1983 – 115 с. с. 13].

При всій своєрідності вимог, запропонованих перекладачеві, при всій різниці в ступені обдарованості й творчої ініціативи, в обсязі й характері відомостей необхідних у тому або іншому випадку, для всіх видів цієї діяльності загальними є два положення:

1. ціль перекладу - якнайближче познайомити читача (або слухача), не знаючого ВЯ, з даним текстом (або змістом усного мовлення);
2. перекласти - значити виразити вірно й повно засобами однієї мови те, що вже виражено раніше засобами іншої мови. Федоров А.Ф. Основы общей теории перевода /А.Ф. Федоров.– СПб.: Филология ТРИ, 2002. 1983.-323 c.с.15.

Загальна характеристика перекладу, що визначає переклад як співвіднесене функціонування двох мовних систем, і висновки, що випливають із цього визначення, поширюються на будь-який акт перекладу. 

Реальна перекладацька діяльність здійснюється перекладачами в різних умовах; перекладні тексти досить різноманітні по тематиці, мові, жанровій приналежності;  переклади виконуються в письмовій або усній формі, до перекладачів пред'являються неоднакові вимоги відносно точності й повноти перекладу й т.д. Окремі види перекладу жадають від перекладача особливих знань і вмінь. 

Всі ці розходження, якими б значними вони не здавалися, не міняють сутності перекладацького процесу, його загально лінгвістичної основи. Будь-який вид перекладу залишається, насамперед, перекладом з усіма його особливостями, обумовленими співвідношенням мов. Ці особливості викликають необхідність наукової класифікації видів перекладацької діяльності (видів перекладу) і детального вивчення специфіки кожного виду. 

Комісаров В. Н. пропонує дві основних класифікації видів перекладу: за характером перекладних текстів і за характером мовної дій перекладача в процесі перекладу. Перша класифікація пов'язана з жанрово-стилістичними особливостями оригіналу, друга із психолінгвістичними особливостями мовних дій у письмовій і усній формі. Жанрово-стилістична класифікація перекладів, залежно від жанрово-стилістичних особливостей оригіналу, обумовлює виділення двох функціональних видів перекладу: художній (літературний) переклад і інформативний (спеціальний) переклад. Комиссаров В.Н., Кораллова А.Л. Практикум по переводу с английского языка на русский / В.Н. Комиссаров, А.Л. Кораллова.- М., 1990.-398 с. с.95].

Художній  переклад припускає переклад добутків художньої літератури. Добутку художньої літератури протиставляються всі інші мовні добутки завдяки тому, що всі її домінанти є одною з комунікативних функцій, а саме художньо-естетична або поетична. Основна мета будь-якого добутку цього типу полягає в досягненні певного естетичного впливу, створення художнього образу. Така естетична спрямованість відрізняє художнє мовлення від інших актів мовної комунікації, інформативний зміст, який є первинним, самостійним. Оскільки мова йде про переклад відрізків художнього мовлення, основною відмінністю художнього перекладу від інших видів перекладу варто визнати приналежність тексту перекладу до добутків перекладної мови, що володіє художніми вартостями. Художній переклад маніфестує різновид перекладацької діяльності, основне завдання якого полягає породження перекладацької мови. У художньому перекладі розрізняються окремі підвиди перекладу залежно від приналежності оригіналу до певного жанру художньої літератури. Як такі підвиди, виділяється переклад поезії, переклад п'єс, переклад сатиричних добутків, переклад художньої прози, переклад текстів пісень і т.д. Виділення перекладу добутків того або іншого жанру в особливий підвид перекладу носить умовний характер і залежить від того, наскільки істотний вплив робить специфіка даного жанру на хід і результат перекладацького процесу.

Інформативний переклад  являє собою переклад текстів, основна функція яких полягає в повідомленні якихось відомостей, передачі інформації й опускається художньо-естетичний вплив на читача. До таких текстів ставляться всі матеріали наукового, ділового, суспільно-політичного, побутового  характеру. Сюди ж варто віднести й переклад багатьох детективних (поліцейських) оповідань, описів подорожей, нарисів, офіційно-ділових матеріалів й тих матеріалів, де переважає чисто інформаційне оповідання. Розподіл на художній і інформативний переклад указує лише на основну функцію оригіналу, що повинна бути відтворена в перекладі. Фактично, в оригіналі, що вимагає, у цілому, художнього перекладу, можуть бути окремі частини, що виконують винятково інформаційні функції, і, навпроти, у перекладі інформативного тексту можуть бути елементи художнього перекладу. Зражевская Т.А. Гуськова Т.И., Трудности перевода общественно – политического текста с английского языка на русский / Т.А. Зражевская, Т.И. Гуськова.- Москва, 1986.-243 с.c.77].

В інформативному перекладі підвиди перекладу розрізняються на основі приналежності перекладних текстів і ставляться до різних функціональних стилів вихідної мови. При цьому необхідно, щоб функціонально-стилістичні особливості оригіналів визначали й специфічні риси перекладу таких текстів. Психолінгвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригіналу й створення тексту перекладу, підрозділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Одним із критеріїв  на вибір варіанта перекладу тексту є жанрово-стилістична приналежність перекладного тексту. Відповідно до цього критерію інформативний переклад виділяє:

- переклад суспільно-політичних  текстів, публіцистики й ораторського  мовлення; спільність рис цієї  категорії обумовлена пропагандистською або агітаційною установкою перекладного матеріалу, спрямованої на формування або зміну суспільної думки, а також його насиченістю мовними елементами полеміки: мовних кліше, риторичних структур, буквалізмів, газетних штампів, суспільно-політичних термінів, оцінних слів, жаргону й просторіччя. Перекладачеві часто доводиться «коректувати» стиль оригіналу під газетно-журнальний стиль мови перекладу.

- переклад науково-технічних  текстів; ступінь еквівалентності  наукових текстів залежить від  їхніх типів і видів. Чим більше формалізований науковий текст, а це відбувається насамперед у природничих науках, тим більше еквівалентний його переклад оригіналу. Переклади праць з математики, хімії, біології й іншим точних наук, що складаються зі стереотипних фраз і вузькоспеціальних термінів, виявляються тотожними оригіналу, тобто мають повну еквівалентність. Найбільш повна еквівалентність спостерігається у перекладів текстів вузькоспеціального характеру в силу однозначності термінології. Переклад текстів загальнонаукової або політехнічної тематики вимагає вибору правильного варіанта перекладу одного зі значень багатозначного терміна.

- переклад офіційно-ділових текстів  - повністю орієнтований на передачу  змісту, тобто носить інформативний  характер. Форма текстів у більшості випадків стереотипна. У європейських мовах високі культура й стандартизація письмової переписки. У сучасній українській мові набагато менше мовних штампів. Тому при перекладі іноді доводиться прибігати до дослівного викладу. Прийом дослівного перекладу нерідко використається при перекладі нормативно-правових документів, де кожне слово значиме й неприпустимо вільне тлумачення. (приклад - переклад міжнародних законодавчих актів, договорів) Паршин А. Теория и практика перевода / А. Паршин.-М., 2001. - С. 14-23с.78.

Основною рисою мови ділової кореспонденції й мови техніки  є точний і чіткий виклад матеріалу  при майже повній відсутності  емоційних елементів; у них практично  виключена можливість довільного тлумачення суті питання. Тому основними вимогами, яким повинен відповідати гарний діловий переклад, є:

1. точність - всі положення, трактовані в оригіналі, повинні бути викладені в перекладі;
2. стислість - всі положення оригіналу повинні бути викладені стисло й лаконічно;
3. ясність - стислість і лаконічність мови перекладу не повинні заважати викладу лексики, її розумінню;

літературність - текст  перекладу повинен задовольняти загальноприйнятим нормам літературної мови, без уживання синтаксичних конструкцій  мови оригіналу. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведьевой - М.:  Русский язык, 1993. – С. 791с. 67.

Переклад заголовка, якщо він розкриває сутність питання, повинен бути близький до оригіналу, якщо ж він відрізняється стислістю  або носить рекламний характер, перекладач вносить у нього коротку анотацію для подальшого використання його в інформаційних цілях. Всі скорочення, що зустрічаються в тексті оригіналу, повинні бути розшифровані відповідно до загальноприйнятих і спеціальних скорочень. Скорочення, що не піддаються розшифровці, залишаються мовою оригіналу.

У тексті перекладу залишаються  в оригінальному написанні:

- слова й речення  мовою оригіналу; 

- скорочені найменування  марок виробів і приладів;

- назви іноземних друкованих  видань.

У тексті перекладу переводяться:

- назви частин і  відділів установ і організацій;

- назви посад, звань,  учених ступенів, титулів; 

- власні імена й  назви відповідно до сталої  практики.

У тексті перекладу транскрибуються:

- іноземні прізвища, власні  імена й назви з урахуванням   традиційного написання відомих прізвищ;

- артиклі й прийменники  в іноземних прізвищах; 

- найменування іноземних  фірм, компаній, акціонерних товариств,  корпорацій, концернів, монополій,  промислових об'єднань;

- сполучники й прийменники  в назвах фірм;

- фірмові назви машин,  приладів, хімічних речовин, виробів, матеріалів.

У тексті перекладу заміняються українськими еквівалентами:

- науково-технічні терміни; 

- географічні назви. 

У тексті перекладу зберігається національна своєрідність специфічних  слів і виражень, пов'язаних з особливостями побуту й громадського життя, історією, географічними й кліматичними умовами Павлов Г.В. О фактической правильности перевода / Г.В. Павлов. - М.: Тетради переводчика, 1973. – С. 12-15с.124.

Переклад складної термінологічної  групи являє собою ряд логічно обумовлених операцій, виконуваних у наступній послідовності:

1. ідентифікація термінологічної групи, що полягає у виявленні ключового слова й визначенні кордонів ліворуч і праворуч, тобто вкрай лівого (останнього уточнюючого) визначення й украй правого (прийменникового) визначення;
2. переклад ключового слова як первинного значущого елемента групи. При перекладі ключове слово переходить із характерного для англійської мови вкрай правого положення на ліве, чи вкрай лівого положення, характерне для структури українських термінологічних груп;
3. переклад ключового слова разом з першим уточнюючим, тобто найбільш близьким до базового слова лівим визначенням. Якщо базовим словом групи є широкий термін "система", то для спільного перекладу до нього треба порушити питання "Яка система?" Відповіддю буде "Система керування";
4. переклад уточнюючого значення ключового слова спільно із іншим уточнюючим лівим визначенням. Для цього ставиться питання "Система керування чим?" Відповіддю буде "Система керування літаком";
5. переклад двічі уточненого значення ключового слова разом із третім уточнюючим визначенням і т.д.

Таким чином, переклад англійської  термінологічної групи виробляється в порядку її будівництва, тобто  праворуч ліворуч. Переклад вхідних  до складу групи простих термінів повинен бути адекватним і відповідати прийнятим серед фахівців галузі значенням. Чернов Г.В. Основы письменного перевода / Г.В. Чернов. - М., 1987.-189 с.53. 

Отже, як було згадано  вище, поряд із загальними рисами, обумовленими єдиним лінгвістичним механізмом перекладацької діяльності, окремі види перекладу можуть мати й важливі специфічні особливості: модифікувати процес перекладу, надавати особливого значення досягненню еквівалентності на вищому рівні або, навпроти, допускати відхилення від максимально можливого ступеня значеннєвої спільності, включати деякі елементи адаптивного транс кодування й т.п.

1.3. Перекладацькі трансформації - суть процесу перекладу

Головна мета перекладу - досягнення адекватності. Основне завдання перекладача при досягненні адекватності - уміли зробити різні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу при дотриманні відповідних норм мови, що перекладає.

Перетворення за допомогою  яких здійснюється перехід від одиниць  оригіналу до одиниць перекладу, називаються перекладацькими трансформаціями. Однак термін «перетворення» не можна  розуміти буквально: сам вихідний текст  «не перетвориться» у тому розумінні, що він не змінюється сам по собі. Цей текст, звичайно, сам залишається незміненим, але на ряду з ним і на основі його створюється інший текст на іншій мові.

Перекладацькі трансформації  являють собою особливий вид міжмовного перефразування, що має істотні відмінності від трансформацій у рамках однієї мови. «Коли ми говоримо про міжмовні трансформації, то ми маємо на увазі фрази, які відрізняються один від одного за граматичною структурою, лексичному наповненню, мають (практично) такий самий зміст і здатні виконувати в даному контексті ту саму комунікативну функцію. Порівнюючи тексти мови оригіналу й мови перекладу, ми мимоволі відзначаємо, що деякі відрізки тексту мови оригіналу перекладані «слово в слово», а деякі - зі значними відхиленнями від буквальних відповідностей. Особливо обертають на себе ті місця, де текст мови перекладу своїми мовними засобами зовсім не схожий на текст мови оригіналу. Відповідно, у нашій мовній свідомості існують деякі міжмовні відповідності, відхилення від яких ми й сприймаємо як міжмовні трансформації. Залежно від характеру одиниць мови оригіналу, які розглядаються як вихідні операції, перекладацькі трансформації підрозділяються на: