Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ

 

ЗМІСТ 

      Стор.

ВСТУП. 

      РОЗДІЛ І.  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    1. Сутність і форми зовнішньоекономічної діяльності………………… 5
    2. Зовнішньоекономічна діяльність як об’єкт

      макроекономічного регулювання………………………………………. 6

    1. Нормативно-правова база зовнішньоекономічних зв’язків України… 12

      РОЗДІЛ  ІІ. ОЦІНКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

    1. Економічне співробітництво України з Європейським Союзом…….. 15
    2. Товарна структура експорту та імпорту України з країнами СНД…... 22
    3. Відносини України з МВФ……………………………………………… 27

      РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

    1. Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ………... 32

      3.2. Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності в Україні…… 38

ВИСНОВКИ ..................................................................................................................... 44

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

       ВСТУП 

      Зовнішньоекономічна діяльність України – це її взаємообмін  з країнами світу продуктами матеріального  виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, що направлена на ефективне вирішення, як особистих проблем громадян, так і глобальних проблем людства.

      Міжнародні  зв’язки – поліфункціональні,  вони виконують функції щодо   органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особистих потреб громадян та суспільства України в цілому.

      Загалом, у наш  час потрібно всебічно  розглядати  зовнішні зв’язки не тільки міжнародним економістам, прогнозуючим глобальні тенденції ринків зарубіжних держав, але і національним виробникам, продукція яких має потенціал виходу на міжнародні ринки збуту. Знання основ зовнішньоекономічних зв’язків необхідне  для вивчення кон’юнктури світового ринку, для оцінки інтенсивності фінансових потоків, визначення стратегічного напрямку розташування представництв в іноземних державах та ін.

      Дана  тема є досить актуальна на сьогоднішній день, оскільки надання Україні статусу  ринкової економіки, поглиблення науково-технічного прогресу, співробітництво нашої  країни з іншими державами світу, міжнародними організаціями, економічними об’єднаннями є основним пріоритетом зовнішньоекономічної інтеграції.

      Дану  проблему вивчали такі вчені, як:  Новицький В.Е., Козак Ю.Г. Коломацька С.П. та інші. Досить чітко дав визначення поняттю «зовнішньоекономічна діяльність»  Новицький В.Е., який твердив, що ЗЕД – це  форма господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів.

      Метою курсової роботи є обґрунтування  теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності, оцінка ЗЕД України та визначення перспектив її розвитку.

      Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі поставимо такі завдання:

  1. аналіз основних форм зовнішньоекономічної діяльності, як стан інтеграції країни у світовий простір. В наслідок того, що міжнародні економічні відносини існують в таких трьох формах: міжнародна торгівля, міжнародна міграція робітничої сили та міжнародний рух капіталу, аналіз цієї діяльності являє собою багатогранний процес;
  2. охарактеризувати зовнішньоекономічну діяльність як об’єкт макроекономічного регулювання;
  3. показати як регулюється ЗЕД нормативно-правовими документами;
  4. охарактеризувати економічне співробітництво України з Європейським Союзом, товарну структуру експорту-імпорту з країнами СНД, відносини України з МВФ;
  5. проаналізувати перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ і вступ нашої держави в цю організацію;
  6. знайти і охарактеризувати шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

      Предметом дослідження є зовнішньоекономічна  діяльність України, об’єктом – зовнішньоекономічні відносини.

      При висвітленні поставлених питань, у курсовій роботі використовувалися такі методи:  індуктивний, дедуктивний, літературний, статистичний, порівняльний, метод аналізу і синтезу, табличний і графічний аналіз даних.

 

    РОЗДІЛ  І.  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

      1.1. Сутність і форми  зовнішньоекономічної діяльності

      Здійснення  зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою створення сприятливих умов для економічного розвитку країни і захисту її інтересів, збалансованого розвитку економіки, рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у зовнішньоекономічних зв’язках суб’єктами економічної діяльності і створення найсприятливіших умов для залучення власної економіки в систему світового поділу праці.

      Особливим завданням процесу регулювання  ЗЕД є підтримка загальнонаціональних пріоритетів у зовнішньоекономічної сфері і досягнення наміченої мети за допомогою певних заходів.

      Основними складовими політики в галузі зовнішніх економічних зносин України є зовнішньоторговельна політика (що включає експортну та імпортну політику), політика у сфері залучення іноземних інвестицій і регулювання національних капіталовкладень за кордоном,  крім цього, ЗЕД має виконувати завдання щодо географічної збалансованості зовнішньоекономічних операцій з окремими державами та регіонами, що пов’язане з економічною безпекою країни.

      За  визначенням В. Новицького «зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) уявляє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів» [9, с.11].

      Відповідно  до Закону України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» «ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами» [4].  

      Як  відомо, цикл суспільного виробництва  умовно поділяють  на чотири стадії: виробництво – розподіл – обмін – споживання. Втручання суб’єкта, що належить іннонаціональному відтворювальному комплексу, на різних стадіях, породжує феномен ЗЕД.

      Істотною  рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки факт перетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталами або послугами.

      На  думку В. Новицького, “сучасна  ЗЕД  на практиці реалізує базисний принцип  світогосподарських відносин ринкового типу – інтенсивний міжнародний поділ праці між анклавами кооперацій праці. Що мається на увазі під останнім терміном? Передовсім угруповання працівників (виробників товарів і послуг), які утворюються у відповідності з реально діючими моделями узагальнення виробництва, організації господарювання.” [9, с.23].

     Коло  суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього  входять [4]:

  • фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;
  • юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;
  • об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
  • структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
  • спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;
  • інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

     При цьому всі зазначені суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають  рівне право здійснювати будь-які  прямо не заборонені законами України  її види незалежно від форми власності  та інших ознак.

     Суб’єкти  зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній  формі законами України. До видів  зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать: – експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; – надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг – виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.; – наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб’єктами господарської діяльності; – навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; – міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами; – кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території; – спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств; – підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності; – організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України; – товарообмінні (бартерні) операції; – орендні, у тому числі лізингові, операції; – операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; - інші види зовнішньоекономічної діяльності.

      Коли  в якості анклава міжнародного поділу праці виступає виключно держава, беручи на себе функції загального управлінського і перерозподільного центру, то, як свідчить історичний досвід тоталітарних економік, це призводить до значного колапсу в зовнішньоекономічних зв’язках.

      Якщо  ж суб’єктом ЗЕД стає фірма, то, з одного боку, змінюється її нормативно-правовий статус, тобто на неї поширюється  юрисдикція іноземної законодавчої системи, міжнародні договірні норми, правила міжнародної торгівлі, а з другого боку, ця фірма залишається іманентною частиною національного відтворювального комплексу своєї країни.   

      До  основних форм  зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні  належать: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; кредитування; науково-технічна-співпраця; створення спільних підприємств; реалізація проектів на компенсаційній основі; культурна співпраця, туризм тощо.

      Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки  організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих  галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України. 

      1.2. Зовнішньоекономічна  діяльність як  об’єкт макроекономічного регулювання

     Функціонування  будь-якої економічної системи, в тому числі й у сфері зовнішньоекономічних відносин, можна характеризувати сукупністю економічних показників. Вони, в свою чергу, поділяються на кількісні та якісні. Тоді як кількісні показники відображають кількісні зміни в сфері зовнішньоекономічної діяльності або загальні обсяги зовнішньоекономічних операцій, якісні показники характеризують раціональність використання коштів у даній сфері взаємовідносин [11, с.24]. Уся сукупність показників представлена в Додатку А, які нижче ми охарактеризуємо.

      Одними з показників функціонування зовнішньоекономічної діяльності країни є показники інтегрованості, які використовуються для визначення ступеня залежності економіки: експортна, імпортна та зовнішньоторговельна квота. Експортна квота – це кількісний показник, який характеризує значимість експорту для економіки в цілому і окремих галузей із тих чи інших видів продукції.

      Імпортна  квота – це кількісний показник, що характеризує значимість імпорту для економіки країни і окремих галузей із різноманітних видів продукції.

      До  показників обсягів, які характеризують обсяги зовнішньоекономічних зв’язків, слід віднести:

  • обсяг експорту товарів – вивезення товарів із країни;
  • обсяг імпорту товарів – ввезення товарів у країну:
  • зовнішньоторговельний оборот – сукупний об’єм експорту-імпорту товарів за визначений період часу (як правило, за рік). Має два виміри: вартісний та фізичний обсяг. Вартісний обсяг розраховується за певний період 
    часу в поточних цінах відповідних років із використанням поточних валютних курсів. Фізичний обсяг розраховується у фіксованих цінах і дає змогу робити зіставлення і визначати реальну динаміку зовнішньої торгівлі;
  • генеральна торгівля – вартість зовнішньоторговельного обороту 
    та вартість транзитних товарів;
  • спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний оборот, 
    тобто продукція, завезена в країну або вивезена з неї;
  • реекспорт – вивезення раніше завезеного товару;
  • реімпорт – вивезення раніше вивезених товарів;
  • офіційні валютні резерви – перебувають у розпорядженні цент 
    рального банку країни і використовуються для регулювання незбалансо- 
    наності платіжного балансу по поточним операціям та руху капіталу.

      Показники, які характеризують структуру зовнішньоекономічних зв’язків, це: товарна, географічна та інституціональна структури зовнішньоекономічних відносин.

      Під товарною структурою розуміють показники  розподілу експорту й імпорту за основними товарними позиціями. Даний показник дозволяє виявити ступінь розвитку економіки країни. Так, якщо в товарному експорті країни домінують готові вироби, то функціонування економічної системи вважається ефективним, або країна на інтенсивному шляху розвитку. Якщо ж переважає сировина чи напівфабрикати, то фактично країна йде екстенсивним шляхом розвитку, тобто живе за рахунок майбутніх поколінь, використовуючи природні надра.

      Під географічною структурою розуміється  розподіл зовнішньоекономічних операцій за групами країн та регіонами. Даний показник не тільки характеризує ступінь розвитку зовнішньоекономічних відносин держави з іншими країнами світу, а й показує певну залежність держави від взаємовідносин з тією чи іншою країною. Показовими є відносини України та Росії. Більше 50% імпорту в Україну припадає на Російську Федерацію, яка фактично є монополістом енергоносіїв на ринок України.

      Інституціональна структура це – розподіл зовнішньоекономічних зв’язків за суб’єктами та методами товарного обміну. Даний показник характерний для визначення ефективності умов функціонування зовнішньоекономічного комплексу країни. Так, збільшення частки товарообмінних операцій чи угод про застосування давальницьких схем показує рівень тінізації економічних взаємовідносин у даній сфері діяльності.

      Показники динаміки зовнішньоекономічних відносин. Дану групу показними можна систематизувати на дві підгрупи: темпи росту та темпи приросту. До темпів росту зовнішньоекономічних зв’язків відносяться – темпи росту експорту, темпи росту імпорту, темпи росту зовнішньоторговельного обороту:

      Основними показниками результативності, які кількісно і якісно характеризують стан зовнішніх економічних зв’язків у країні, є: платіжний баланс країни, торговельний баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, поточний платіжний баланс, баланс руху капіталів, офіційні валютні резерви країни.

      Платіжний баланс є одним з найпоширених видів балансів у міжнародних розрахунках і якнайбільше відображає стан зовнішньоекономічних зв’язків країни. Під платіжним балансом розуміють співвідношення платежів країни за кордон та їх надходження з-за кордону за певний період (рік, квартал, місяць).

      Платіжний баланс є ключовим поняттям міжнародної  економіки, оскільки він систематизує і тому дозволяє аналізувати взаємовідносини країни із зовнішнім світом. Практично лише на основі вивчення платіжного балансу уряд спроможний зрозуміти основні макроекономічні проблеми не тільки з точки зору своїх чисто національних інтересів, а й з точки зору численних зв’язків країни з міжнародною економікою загалом.

      Тому  платіжний баланс це ще й статистичний звіт, у якому в систематичному вигляді приводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

      На  максимально можливому рівні  і узагальненні платіжний баланс складається з: потоків реальних ресурсів – експорту та імпорту товарів і послуг і відповідних потоків фінансових ресурсів, що є оплатою за придбання або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів. Якщо надходження платежів перевищує витрати, тоді йдеться про активний баланс (активне, позитивне сальдо), у противному випадку йдеться про пасивний платіжний баланс (пасивне, негативне сальдо) [11, с.30].

      Таблиця 1.1

      Структура платіжного балансу

Розрахунок  платіжного балансу Кредит (надходження  грошей) Дебет (витрати грошей) Сальдо
Торговельний  баланс Виручка від  експорту товарів Витрата на імпорт товарів  
Баланс  послуг Виручка від  надання послуг іноземним суб’єктам  ЗЕД Оплата послуг, одержаних від іноземних суб’єктів  ЗЕД  
Баланс  некомерційних послуг Виручка від  надання некомерційних послуг Оплата некомерційних  послуг  
Поточний  платіжний баланс     ЧЕ (чистий експорт)
Баланс  руху капіталів Імпорт капіталу Експорт капіталу ЧКЕ (чистий експорт  капіталу)
Офіційні  валютні резерви Збільшення  валютних резервів зарубіжних країн Збільшення  валютних резервів країни К (сальдо рахунку  валютних резервів)

      Як  показує табл. 1.1, платіжний баланс включає ряд статей [11, с.30]. Найважливішим є торговельний баланс, який характеризує співвідношення експорту і імпорту товарів. Сальдо торговельного балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту й імпорту товарів окремої країни. Якщо експорт товарів перевищує імпорт товарів, то сальдо позитивне «+», якщо імпорт перевищує, то сальдо негативне «–».

      Другою  за значимістю статтею платіжного балансу  є баланс послуг і некомерційних  платежів. Він складається з двох частин: балансу послуг і балансу некомерційних платежів.

      Баланс  послуг охоплює: - надходження і платежі з експорту і імпорту послуг на світовому ринку, зокрема оплату закордонних перевезень, доходи і витрати від 
сервісу тощо; - оплату патентів і ліцензії для виробництва товарів; - міжнародне страхування; - доходи від інвестицій країни за кордон; - доходи від іноземних інвестицій на території країни.

      Сальдо  балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, що дає країна, і вартістю послуг, що вона імпортує. Розрізняють позитивне і негативне сальдо балансу послуг.

      Однією  з важливих статей платіжного балансу  є баланс руху капіталів. Він пов’язаний з купівлею чи продажем матеріальних і фінансових активів у країні й за кордоном. Сальдо балансу руху капіталів – це різниця між купівлею чи продажем матеріальних і фінансових активів у країні й за кордоном.

      Поточний  платіжний баланс та баланс руху капіталів  взаємопов’язані. Коли країна опиняється перед дефіцитом поточного платіжного балансу, це означає, що витрати на імпорт перевищують доходи від експорту. Фінансування дефіциту можна вирішити за рахунок продажу активів і одержання позик у такому обсязі, що приплив капіталу перевищує його відплив. І навпаки, в разі активного поточного платіжного балансу його надлишкові кошти будуть використані для придбання нерухомості або надання позик для інших країн.

      Серед показників, які характеризують ефективність функціонування економіки країни, особлива роль відводиться державному боргу, який виникає в результаті існування диспропорцій в економічній системі (наявність дефіциту державного бюджету, пасивне сальдо платіжного та торговельного балансу). При наявності дефіциту бюджету країна позичає грошові ресурси, що, в свою чергу, призводить до виникнення та зростання державного боргу. 

      1.3. Нормативно-правова  база зовнішньоекономічних  зв’язків України

      В тепершній час Україна здійснює всі види зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, на принципах  правового регулювання та взаємовигідній основі. Це визначило відповідну інфраструктуру і систему регулювання ЗЄД. Управління зовнішньоекономічною діяльністю  здійснюється як державою, в особі її органів і державних інститутів, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговими палатами, асоціаціями, союзами), самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

      Основним  нормативним актом, що регулює даний вид діяльності в Україні, є Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно з яким зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними. що має місце, як на території України, так і за її межами [4].

     Безпосереднє  здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

      Державне  регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р.

      Формами державного регулювання є: – встановлення режиму здійснення валютних операцій. Такий режим встановлений Законом “Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та іншими нормативно-правовими актами; – митне регулювання. яке здійснюється згідно із Законами “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про Єдиний митний тариф”. Митним кодексом України тощо; – встановлення в окремих випадках, передбачених законодавством, режиму ліцензування та квотування.

     Ліцензування  та квотування експорту та імпорту  як форми державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються  Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну  діяльність". Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

  • генеральна ліцензія – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів);
  • разова (індивідуальна) ліцензія – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;
  • відкрита (індивідуальна) ліцензія – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.
Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ