Перспективи використання геоенергетичних ресурсів в Україні

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Кафедра географії та екології

КУРСОВА РОБОТА

із загального землезнавства

Тема: Перспективи використання геоенергетичних ресурсів в Україні

Студентки 2 курсу  21-Б  групи

напряму підготовки 6.040104 Біологія*

Томашевської Олени Едуардівни

Керівник: асистент кафедри  географії та екології

Придеткевич С.С.

Національна шкала _________________________

Кількість балів: ________  Оцінка  ECTS _________

Члени комісії: 

_______________  Касіяник І.П.

підпис

________________  Самар В.М.

підпис 

________________  Придеткевич С.С.

підпис 

Кам’янець-Подільський — 2013 рік 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОЕНЕРГЕТИЧНИХ  РЕСУРСІВ 4

1.1. Суть поняття  геоенергетичні ресурси 4

1.2. Поняттєво-термінологічна  система 6

1.4. Методика  дослідження 7

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГЕОЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ 9

2.1. Прояв  геотермальної енергії на території  українського кристалічного щита  і його схилах 9

2.2. Прояв  геотермальної енергії в межах  Дніпровсько-Донецької

западини 11

2.3. Прояв  геотермальної енергії на Донбасі 13

2.4. Прояв  геотермальної енергії на півдні  України 16

2.5. Прояв геотермальної енергії на заході України 18

ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність  теми. Використання теплової енергії надр Землі — це одна із галузей альтернативної енергетики, яка динамічно розвивається в усьому світі. Вона приваблює не тільки широким потенціалом енергоресурсів, а і територіальною поширеністю, забезпечуючи людство екологічно чистою енергетикою.

В сучасних геоенергетичних  установках є одна особливість, це повне  повернення підземних вод назад  в пласти, не порушуючи її циркуляцію. Тому аналіз геотермічних даних, з точки  зору оцінки ресурсного потенціалу геотермальної  енергії в Україні є важливим і актуальним питанням на сьогодні.

Таким чином дослідивши територіальну  організацію геотермальних ресурсів України в регіональному розрізі, ми зможемо простежити загальні характерні особливості їх поширення і динаміку зміни ресурсного потенціалу в залежності від форм рельєфу і тектонічної  будови місцевості.

Мета дослідження: визначити особливості сучасного стану геоенергетичного потенціалу України.

Виходячи з поставленої  мети нам необхідно було виконати наступні завдання:

• проаналізувати літературні джерела, які розкривають сучасний стан геоенергетичного потенціалу України;
• вказати основні напрямки та шляхи використання геотермальної енергії;
• провести структурний і територіальний аналіз геотермальної енергії на території України та вказати результати розрахунку щільності геоенергетичних ресурсів у регіонах України.

Предметом дослідження є територіально-організаційна структура гноенергетичного потенціалу України.

Об’єктом дослідження є геоенергетичний потенціал України.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОЕНЕРГЕТИЧНИХ  РЕСУРСІВ

1.1. Суть поняття геоенергетичні ресурси

Теплота — одна з форм енергії. Геотермальна енергія являє собою теплоту внутрішніх шарів Землі. Саме ця енергія є причиною таких геологічних феноменів, як дрейф континентів, землетруси або вулкани. Геотермальна енергія — це тепло Землі, яке переважно утворюється внаслідок розпаду радіоактивних речовин у земній корі та мантії.

Температура земної кори углиб  підвищується на 2,5-3 °С через кожні 100 м (так званий геотермальний градієнт). Так, на глибині 20 км вона складає близько 500 °С, на глибині 50 км — порядку 700-800 °С. У певних місцях, особливо по краях тектонічних плит материків, а також у так званих “гарячих точках”, температурний градієнт вище майже в 10 разів, і тоді на глибині 500-1000 метрів температура порід сягає 3000С.

Однак і там де температура  земних порід не така висока, геотермальних  енергоресурсів цілком достатньо.

Енергетичні ресурси (джерела  енергії) — це матеріальні об’єкти, в яких зосереджена енергія, придатна для практичного використання людиною. Як згадувалося раніше, енергоресурси поділяють на первинні та вторинні. Первинні енергоресурси — це природні ресурси, які не переробляли і не перетворювали: сира нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, вода річок і морей, гейзери, вітер тощо.

У свою чергу, первинні ресурси (або види енергії) поділяють на поновлювані  і непоновлювані. Непоновлювані  джерела енергії — це природньо утворені й накопичені в надрах планети запаси речовин, здатних за певних умов звільняти енергію, що міститься в них. Такими є викопне органічне паливо (вугілля, нафта, природний газ, торф, горючі сланці), ядерне паливо.

Поновлювані джерела енергії  — ті, відновлення яких постійно здійснюється в природі (сонячне випромінення, біомаса, вітер, вода річок та океанів, гейзери тощо), і які існують на основі постійних чи періодично виникаючих в природі потоків енергії, наприклад: сонячне випромінювання (біомаса, енергія сонця, вітру, хвиль); гравітаційна взаємодія Сонця, Місяця і Землі (наслідком якої є, наприклад, морські припливи та відпливи); теплова енергія ядра Землі, а також хімічних реакцій і радіоактивного розпаду в її надрах (геотермальна енергія джерел гарячої води — гейзерів).

Крім природних джерел поновлюваних енергоресурсів, сьогодні дедалі більшого значення набувають  антропогенні, до яких належать теплові, органічні та інші відходи діяльності людства.

Різні види енергетичних ресурсів мають різну якість, для палива її характеризує теплотворна спроможність, тобто скільки енергії (тепла) може виділити це джерело.

Для зручності розрахунків  та порівняння різних видів енергоресурсів у країнах СНД, з Україною включно, умовним паливом вважається паливо, при згорянні 1 кг якого виділяється 29,3х106 дж, чи 7000 ккал, енергії. У деяких розвинутих країнах еквівалентом є паливо, при згорянні якого виділяєтся 41,9х106 дж, що становить 10000 ккал і відповідає нафтовому показнику енергоємності.

Усю природну теплоту, яка  міститься в земній корі, можна  розглядати як геотермальні ресурси  двох видів:

•пара, вода, газ

• розігріті гірські породи

Гідротермальні джерела  енергії поділяються на термальні  води, пароводяні суміші і природну пару.

Для отримання теплоти, акумульованої  в надрах землі, її спочатку треба  підняти на поверхню. Для цього  бурять свердловини і, якщо вода досить гаряча, вона піднімається на поверхню природним чином, за нижчої температури може знадобитися насос.

Геотермальні води — екологічно чисте джерело енергії, що постійно відновлюється. Воно суттєво відрізняється від інших альтернативних джерел енергії тим, що його можна використовувати незалежно від кліматичних умов і пори року.

Виходячи з наявних  оцінок запасів геотермальної енергії, пріоритетними районами в Україні  є Керченський півострів, Закарпаття, Прикарпаття (Львівська обл.), Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Чернігівська та інші області. В Україні визначено шість пріоритетних напрямків розвитку геотермальної енергетики:

• створення геотермальних  станцій для теплопостачання  міст, населених пунктів і промислових  об’єктів;

• створення геотермальних  електростанцій;

• створення систем теплопостачання  з підземними акумуляторами теплоти

• створення сушильних  установок;

• створення холодильних  установок;

• створення схем геотермального теплопостачання теплиць.

1.2. Поняттєво-термінологічна система

Для комплексного розуміння  суті висвітленої теми, ми використали  ряд словникових термінів, які  розкривають базисні основи геотермальної  енергетики.

Геотермальна енергія — це тепло Землі, яке переважно утворюється внаслідок розпаду радіоактивних речовин у земній корі та мантії. Енергетичні ресурси (джерела енергії) — це матеріальні об’єкти, в яких зосереджена енергія, придатна для практичного використання людиною

Геотермальні води — екологічно чисте джерело енергії, що постійно відновлюється. Воно суттєво відрізняється від інших альтернативних джерел енергії тим, що його можна використовувати незалежно від кліматичних умов і пори року.

Гірські породи — природні агрегати однорідних або різних мінералів, утворених за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні.М. С. Шатський визначав гірську породу, як парагенезис мінералів. Як правило, гірськими породами вважаються тільки тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід входять також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази.

Мантія — найбільша  за об’ємом частина планети, речовина якої перебуває у твердому стані.

Земна кора — верхня тверда оболонка літосфери, яка за походженням  поділяється на три типи: континентальна, океанічна і перехідна

Геотермальні електростанції — це електростанції які використовують енергію гарячої пари, або води, яка надходить із надр Землі.

1.4. Методика дослідження

В курсовій роботі використані  історичний, картографічний, порівняльний, методи спостережень, системного аналізу, статистичний, географічного районування, економіко-математичні.

Історичний метод застосовується в усіх суспільних та природних науках. Своєрідність його використання у цій  курсовій роботі полягає в розгляді еволюції природно-суспільних відносин в аспекті вивчення геоенергетичного потенціалу України. Знання історії  дослідження геоенергетики необхідне  для розуміння його сучасного  стану та особливостей розміщення ресурсів, а також для прогнозування  їх змін. Використання цього медоду можна прослідкувати в першому  розділі курсової роботи.

Картографічний метод  дає змогу створювати тематичні  карти, наносячи на них безліч об’єктів, відображаючи їх взаєморозташування і взаємозв’язки. Цей метод використовують на всіх етапах дослідження — від збирання вихідних даних до розроблення нових наукових матеріалів. Складання різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість наукового матеріалу, його краще сприйняття через унаочнення, тому я вважаю доцільним використання цього методу для створення додатків до курсової, адже карти є дієвим інструментом наукових досліджень.

Метод спостережень відіграє важливу роль в географічній науці. Використовувався він і при дослідженні  геоенергетичних ресурсів України. Безпосередні спостереження за особливостями  і розміщенням геоенергетичних зон дають можливість скласти певне уявлення про їх роль і значення для економіки держави. Метод системного аналізу базується на принципі поетапності, передбачає визначення мети, завдань, формулювання наукової гіпотези, всебічне дослідження кожної з територіальних систем, особливостей розміщення і розвитку геоенергетичних ресурсів. Цей метод використано на початковому етапі роботи над курсовою, при складанні вступу, для постановки завдань дослідження.

Статистичний метод ґрунтується  на аналізі даних про характерні особливості і критерії їх оцінки, що сприяє з’ясуванню особливостей просторової взаємодії різних територіально-економічних систем. У цьому аспекті важливу роль відіграє статистика як ефективний інструмент дослідження економічного і соціального стану конкретної території.

Метод економічного районування  сприяє виявленню взаємопов’язаних в соціально-економічному аспекті частин країни за певною спеціалізацією. Базуючись на вченні про економічні райони, потребує обробки різноманітної економічної та соціальної інформації.

Економіко-математичні методи дають змогу відобразити певні  кількісні співвідношення, а іноді  й якісні закономірності розміщення різних видів геоенергетичних ресурсів.  

РОЗДІЛ 2

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ  ГЕОЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

2.1. Прояв геотермальної енергії  на території українського кристалічного щита і його схилах

В межах українського кристалічного  щита широко поширені низькі значення теплових потоків (ТП) — 35—50 мВт/м², що відповідає низьким температурам надр. Крім того, пониженню температури теплоносія (Т) сприяє висока теплопровідність кристалічних порід. Тому в межах регіону в даний час встановлена незначна кількість районів із значеннями щільності теплових ресурсів (W) більше 2,5 т у.п./м² [9].

Істотно обмежує можливість картографування W погано вивчена в межах українського щита. Вона пов’язана перш за все з набагато менш щільною мережею бурових свердловин на щиті в порівнянні з прилеглими западинами, де ведуться пошуки і розвідка родовищ нафти, газу і вугілля. На площі близько 250 000 км² ТП встановлений лише в 1700 свердловинах, дані по яких згруповані в 309 пунктах. Така висока міра усереднювання пов’язана з тим, що близько 1500 значень визначено в центрі щита на площі близько 15 000 км² де вони сконцентровані на невеликих пошукових ділянках. Відсутність даних на більшій частині українського щита не дозволяє характеризувати розподіл W. Тому обґрунтоване картографування геоенергетичних ресурсів на всій території щита — справа майбутнього. Про перспективність рішення цього завдання свідчить той факт, що в детально дослідженій частині регіону виявлені локальні позитивні аномалії ТП, що відповідають значенням W до 4 т у.п./м², хоча середня величина складає всього 1,8 т у.п./м².

Не виключено, що при вдосконаленні  технології використання тепла Землі  і гооенергетичні ресурси такої щільності виявляться придатними для використання. Український щит і його схили за сучасними даними утворюють осьову «низькоенергетичну» структуру України, що обрамувала територіями з відносно підвищеними значеннями W. На рис. 2 показані райони на кордоні схилів українського щита з Дніпровсько-Донецькою западиною і Донбасом (зокрема район м. Києва), де, не дивлячись на рідку мережу спостережень, все ж встановлюються величини щільність ресурсів, що перевищує 3 т у.п./м². Друга ділянка щита і його південного схилу, де виявлені ресурси цієї категорії (на площі близько 5000 км²), східна частина Кіровоградського блоку.

Складність ситуації в  цьому районі полягає в тому, що використаний метод розрахунку W, що передбачає одновимірний стаціонарний розподіл Т, не повністю відповідає передбачуваній природі позитивних аномалій ТП. Згідно з результатами інтерпретації [10] вони пов’язані з підйомом нагрітих вод по вузьких проникних зонах розломів в межах області сучасної активізації. Тому розрахункові значення W можуть відрізнятися від реальних.

Для оцінки відмінності, у  тому числі і його значення, необхідні детальні геотермічні і гідродинамічні дослідження. Не виключено, що в таких незвичайних умовах раціональнішою виявиться технологія видобутку тепла, відмінна від постульованої при розрахунку W, і щільність геоенергетичних ресурсів буде переглянута у бік збільшення.

Можна чекати виявлення геоенергетичних ресурсів категорії С₃ в південній частині західного схилу щита. Він є сусідами тут з Молдавською плитою, в межах якої виявлені інтенсивні аномалії ТП. Їх східні кордони поки що упевнено не встановлені, декілька значень ТП поблизу кордону України і Молдови можуть вказувати на рівень W близько 2,5—3 т у.п./м². Великий інтерес представляє територія Конксько-Ялинської западини і Оріхово-Павлоградської зони на кордоні власне щита і Приазовського масиву. Тут також відмічені декілька підвищені ТП, на локальних ділянках очевидно, досягнення щільності геоенергетичних ресурсів категорії С₃.

Найменш перспективної для  витягання тепла Землі за сучасними  даними здається північно-західна частина  українського щита, де розташовується Волинська негативна аномалія ТП. Вона продовжується на захід в північну частину Волино-Подільської плити. Тут розрахункова величина W менше 1 т у.п./м². Ще декілька подібних районів зустрінуто в інших частинах північно-західного фрагмента щита (див. рис. 2). Не дивлячись на широке поширення на щиті низьких значень W, сумарна кількість геоенергетичних ресурсів категорії С₃ в регіоні по вже проведених оцінках складає значну величину.

2.2. Прояв геотермальної енергії  в межах Дніпровсько-Донецької западини

Дніпровсько-Донецька западина — один з найбільш вивчених ТП регіонів України. Він встановлений тут в 2250 свердловинах. Дані згруповані в 1170 пунктах, які досить рівномірно покривають територію западини (рис. 3). Кордон басейну, що вивчається, в основному проведений по краєвих розломах западини і кордоні між Україною і Білоруссю. Лише на південному сході в перехідній зоні від Дніпровсько-Донецької западини до Донбасу вона умовно проходить по 49° пн. ш. У цьому районі до власне западини додана вузька смуга на схилі Воронежського масиву, де також детально вивчений ТП.

Розподіл щільності геоенергетичних ресурсів в межах западини досить нерівномірні (див. мал. 3). У центральному і особливо південно-східному фрагментах зустрічаються райони з величиною менше 2 т у.п./м². На північному заході басейну поширені значення близько 3 т у.п./м². Подібні райони, у тому числі і з декілька значнішими — до 3,5 т у.п./м², зустрічаються в краєвих розломів, в субмеридіональній смузі центральної частини западини і на крайньому південному сході регіону в перехідній зоні від Дніпровсько-Донецької западини до Донбасу.

За перерахованими даними був проведений підрахунок сумарних геоенергетичних ресурсів — 0,18 трл. т у.п. на площі близько 63 тис. км², тобто середня для регіону величина W виявляється досить низькою — біля 2,8— 2,9 т у.п./м². Природно, райони з W менше 2,5 т у.п./м² виключені при підрахунку сумарних ресурсів.

Слід зазначити одну практично  важливу особливість розподілу  щільності ресурсів. На карті (див. мал. 3) ізолінія з максимальним значенням 4 т у.п./м² відповідає глибинному тепловому потоку 54 мВт/м². Ця величина помітно відрізняється від фонової (44 мВт/м²), але все таки значно нижче за максимальні значення ТП, виявлені в центральних частинах локальних аномалій (до 65— 67 мВт/м²).

Аномалії незначні за площею (ТП скорочується до фонового на відстані 1—2 км. від локальних розломів) і  тому не можуть бути показані на карті. Як показала інтерпретація, обурення ТП пов’язані з проникними зонами розломів, по яких піднімаються нагріті глибинні флюїди. В межах деяких з них виявлений гелій з ізотопною мантійною міткою, що говорить про велику глибину джерела флюїдів.

Такі аномалії намічені (в деяких випадках високий ТП встановлений лише в одній свердловині) на Глинсько-Розбишевській, Єфремівській, Мачехській, Малодевицькій, Яблуневській та інших структурах Дніпровсько-Донецької западини. Формальний розрахунок величини в рамках таких аномалій дає 5—6 т у.п./м², тобто вони є своєрідними родовищами земного тепла. Проте для реальної оцінки запасів вживаної методики недостатньо. Необхідно врахувати два чинники, що не розглядаються при вирішенні одновимірної стаціонарної теплового завдання. Перш за все це складний розподіл Т довкола проникної зони, яке може бути побудоване лише на основі детального вивчення кожної конкретної диз’юнктивної структури. В цілому можна чекати, що прогрівання надр аж до максимальної глибини буріння (6 км.) виявиться декілька меншим, ніж встановлений за спрощеною схемою. З іншого боку, при розтині каналу, по якому поступають глибинні флюїди, можна розраховувати на здобуття помітно перегрітих високонапірних вод, що значно підвищить тепловий потенціал родовища. Дніпровсько-Донецька западина представляється зручним районом для зіставлення щільності геоенергетичних ресурсів із запасами енергії в родовищах вуглеводнів. При розрахунках використовувалися початкові запаси категорій, що добувалися, А, В і С₁, приведені в роботі [12].

Якщо перевести запаси газу, конденсату і нафти в їх еквівалент в т. у.п. (1000 м³ газу — 1,25 т у.п., 1 т конденсату — 1,54 т у.п., 1 т нафти — 1,47 т у.п.) і співвіднести отримані величини з площами покладів, то для чотирьох найбільших родовищ отримаємо щільність 4—8 т у.п./м². Для середніх по запасах родовищ ця величина знаходиться в межах 2—3 т у.п./м², для дрібних родовищ складає декілька десятих доль т у.п./м². Оскільки на кожній одиниці площі Дніпровсько-Донецької западини земне тепло можна добувати кілька разів, змінюючи глибину його відбору, концентрація теплової енергії явно перевершує концентрацію енергії традиційного палива навіть на найбільших родовищах вуглеводнів Дніпровсько-Донецької западини (і України в цілому).

2.3. Прояв геотермальної енергії на Донбасі

Досліджувана територія  на півночі обмежена паралеллю 49° пн. ш., розташована північніше частина регіону аналізувалася у складі Дніпровсько-Донецької западини (див. вище). Східне обмеження — кордон України та Росії, на заході та півдні регіон обмежений приблизно по лініях крайових розломів басейну. У північно-східній частині регіону разом з власне Донбасом розглядається примикаюча до нього частину схилу Воронезького масиву (рис. 4).

У Донбасі ТП досліджений  особливо детально: на площі близько 40 000 км² він визначений для 6100 свердловин (значна частина досліджень проведена в останні роки [13, 14], згрупованих приблизно в 2730 пунктах. Діапазон змін ТП дуже великий: від 40 до 100 мВт/м². На частині території Донбасу виявлено досить чітка приуроченість позитивних аномалій глибинного теплового потоку до проникним зонам великих розломів різного простягання і особливо до місць їх перетинів [13, 14]. Порівняно знижені ТП (близько 50 мВт/м²) поширені в Бахмугскій, Кальміус-Торецькій улоговинах і на північному сході басейну (на північ Нагольного кряжу). Підвищені значення пов’язані з головною антикліналю (і її осьовим розломом), Дружківська-Костянтинівській антикліналь і Нагольним кряжем, з південно-західної частиною басейну, фундамент якої розбитий численними порушеннями. Помітні підвищення ТП (до 55-60 мВт/м²) відзначені і на схилі Воронезького масиву. Картина розподілу глибинного теплового потоку дозволяє припускати, що і порівняно широкі обурення можуть бути результатом суперпозиції вузьких «прирозломних» аномалій.

Мінімальне значення W досягається в Донбасі при ТП = 44 мВт/м². Глибинний тепловий потік цього рівня і нижче фіксується в регіоні тільки на обмеженій території на крайньому заході та сході [13]. В основній частині Донбасу поширені два рівня близько 3 ± 0,5 т у.п./м² та від 4 ± 0,5 до 6 ± 1 т у.п./м². Загальна сума геоенергетичних ресурсів Донбасу складає 0,13 трл т у.п., що в кілька разів більше енергії, еквівалентної всіх запасах кам’яного вугілля басейну — близько 0,04 трл т у.п. [15]. Враховуючи можливість видобутку земного тепла на глибинах менше 5,5 км, цю різницю необхідно збільшити ще в кілька разів. Звичайно, концентрація ресурсів із зменшенням глибини буріння скорочується. Але паралельно падає і вартість систем вилучення енергії.

Донбас представляється  перспективним регіоном для попереднього геотермального нагріву води, що надходить  в котли вже існуючих тут теплоелектростанцій. Крім того, цікавою особливістю геоенергетичних  ресурсів Донбасу є досягнення ними на обмеженій території басейну  рівня температури, при якому  їх можна використовувати для  отримання електроенергії (пара для  турбін) без догріву. З цією метою  необхідно отримувати флюїд з температурою не нижче 210 °С. При стандартному підході до обчислення W така можливість виявляється тільки усередині ізолінії 7 т у.п./м² на західному закінченні Головною антикліналі, де ТП перевищує 85 мВт/м2. Проте зв’язок позитивних аномалій ТП з рухом флюїдів по проникним зонам розломів дозволяє застосувати іншу оцінку глибинних температур.

Інтерпретація цих аномалій для нестаціонарних джерел тепла, що з’явилися на стадії сучасної активізації регіону, приводить до висновку про їх зв’язки з дуже вузькими (шириною в перші сотні метрів) і довгими (від кількох до десятків кілометрів) об’єктами, розташованими в інтервалі глибин від перших сотень метрів до 6-7 км. Розподіл температури в їх межах різко відрізняється від характерного для аномалій з глибокими і великими за площею джерелами тепла. Виявляється, що і при меншій величині аномалії ТП (не 85 мВт/м², а приблизно 70-75 мВт/м²) на глибині 6 км досягається температура флюїду більше 200 °С [10]. Аналогічні флюїдні системи вивчені і в Дніпровсько-Донецькій западині [16]. Для них доведено, що вміст розчиненого у воді кремнезему відповідає температурі у вихідному резервуарі близько 200 °С.

Реальність подібних аномалій підтверджується і розрахунками, виконаними для кіммерійського етапу активізації (близько 200 млн. років тому) [17]. У той період в окремих районах Донбасу відбувалися гідротермальні процеси, близькі за характером до сучасних. Результати розрахунків проконтрольовані даними геотермометрів — температур, встановлених за ступенем літифікації порід карбону. Якщо врахувати сучасний (знижений в порівнянні з кіммерійським) фоновий геотермічний градієнт, на глибині 6 км отримаємо температуру близько 250 °С.

Описаних аномалій можна очікувати окрім згаданого осьового розлому головної антикліналі, Дружківсько-Костянтинівській антикліналі і Нагольного кряжу також у зонах Михайлівсько-Юр’ївського, Криворізько-Павлівського, Південно-Донбаського і в південній частині Волноваського-Чорнухівського розломів [14].

Звичайно, для використання такого своєрідного джерела нагрітих флюїдів необхідно детальне вивчення відповідних розломних систем Донбасу, які супроводжуються значними позитивними аномаліями ТП (існують і розломи, де таких аномалій немає або присутні негативні аномалії). Але можна цілком обґрунтовано припустити, що район ймовірного використання геоенергетичних ресурсів Донбасу для вироблення електроенергії без догріву виявиться істотно більше північно-західного фрагмента Головної антикліналі (див. рис. 4). Відповідні умови можуть бути виявлені на значних територіях інших частин регіону, де стандартно обчислена величина W досягає 5,5-6 т у.п./м².

2.4. Прояв геотермальної енергії  на півдні України

Досліджуваний регіон (обмежений  кордонами України з Румунією, Молдовою і Росією, схилом українського щита на півночі та Чорним і Азовським морями на півдні) включає дві тектонічні структури — Південноукраїнську монокліналь і Скіфську плиту. Плита частково (крім Криму та Північної Добруджі) розташована, як і південна частина моноклінали, на Чорноморсько-Азовському шельфі. Використання геоенергетичних ресурсів шельфу в осяжному майбутньому нереально, тому встановлені в його межах W не використовувалися при підрахунку сумарних ресурсів півдня України.

У регіоні визначені ТП в 820 свердловинах, результати згруповані в 550 пунктах. Щільність мережі виявляється  в середньому набагато менше, ніж  у Донбасі та Дніпровсько-Донецькій западині, але істотно перевершує досягнуту на українському щиті та його схилах.

Мінімальна рентабельне  значення W відповідає ТП від 42 (шельф і Крим) до 45 мВт/м² (Південноукраїнська монокліналь і Добруджа). Настільки низькі значення ТП поширені лише на півночі центральної і східної частин Південноукраїнської монокліналі. У Криму, на шельфі Чорного моря, в Північній Добруджі і в Придобруджськім прогині виявлені фонові величини від 50 (на монокліналі) до 60 мВт/м² (у Криму) й інтенсивні аномалії глибинного теплового потоку [9], що досягають 75-95 мВт/м², що дозволяє розраховувати на широке розповсюдження великих значень W (рис. 5).

Майже на всій території  південноукраїнської монокліналі величина W невелика, 3-3,5 т у.п./м². Тільки в Північній Добруджі, тобто вже на околиці Скіфської плити, і частини Прідобруджского прогину спостерігається на невеликій площі зростання параметра до 4-5,5 т у.п./м² в районі Ренійської аномалії глибинного теплового потоку.