Планирование деятельности предприятия. 4

15

ВВЕДЕННЯ

Планування – це діяльність, що полягає в розробці і практичному здійсненні планів, що визначають майбутній стан економічної системи, шляхів способів і засобів його досягнення.

Планування діяльності підприємства дозволяє: здійснити чітку координацію зусиль, що робляться, по досягненню поставлених цілей; спонукати керівників конкретніше визначити свої цілі і шляхи їх досягнення; визначити показники діяльності фірми, необхідні для подальшого контролю; підготувати підприємство до раптових змін ринкової кон'юнктури; чітко формалізувати обов'язки і відповідальність всіх менеджерів фірми.

Основним інструментом планування фірми є бізнес - план фінансово-господарської діяльності.

Бізнес-план – це план здійснення бизнес-операции, дій фірми, що містить відомості про фірму, товар, його виробництво, ринки збуту, маркетинг, організацію операцій і їх ефективності.

Мета розробки бізнес-плану - спланувати господарську діяльність фірми на найближчий і віддалений періоди відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів.

Завданнями бізнес - плану є:

1.      сформулювати довготривалі і короткострокові цілі фірми, стратегію і тактику їх досягнення;

2.      визначити конкретні напрями діяльності фірми, цільові ринки і місце фірми на цих ринках;

3.      вибрати асортимент і визначити показники товарів і послуг, які будуть запропоновані фірмою споживачам;

4.      оцінити виробничі і невиробничі витрати;

5.      визначити склад маркетингових заходів щодо вивчення ринку, стимулювання продажів, ціноутворення і т.п.;

6.       оцінити фінансове положення фірми і відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів можливостям досягнення поставлених цілей і так далі

Таким чином, бізнес-план дозволяє проаналізувати можливості діяльності підприємства і обгрунтувати вибір пріоритетних цілей, тобто визначити стратегію функціонування фірми.

Важливою частиною практично будь-якого бізнес – плану є фінансовий план. Мета фінансового плану – визначити ефективність пропонованого бізнесу. У даному розділі необхідно відобразити:

1.      загальну потребу в інвестиціях;

2.      джерела фінансування;

3.      план доходів і витрат;

4.      баланс грошових витрат і надходжень;

5.      потреба в оборотному капіталі;

6.      термін окупності проекту;

7.      звіт по прибутки а також необхідні фінансові показники.

Особливе місце у фінансовому плані слід приділити розрахунку беззбиткової і запасу фінансової міцності. Запас фінансової міцності є різницею об'єму продажів аналізованого року і об'єму точки беззбиткової.

Мета написання даної курсової роботи – апробація отриманих знань і навиків в області фінансового менеджменту на практиці шляхом виконання всіх необхідних розрахунків, пов'язаних із створенням нового підприємства.

Тема даної роботи вельми актуальна, оскільки дозволяє на практиці підтвердити вірність отриманих знань і звести знання, отримані в рамках дисципліни «фінансовий менеджмент» і суміжних з нею дисциплін («економіка підприємства», «фінанси підприємств» і так далі) в єдину систему.

Об'єктом дослідження – знов створене ТОВ «Меблі МММ» для виробництва корпусних меблів.

Предмет дослідження - фінансово-господарська діяльність об'єкту дослідження.

РОЗДІЛ 1 ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ І ЦІНИ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Загальна характеристика підприємства_

У даній курсовій роботі необхідно розробити фінансовий план підприємства. Передбачається відкриття ВАТ «Меблі МММ» по виробництву і збірці корпусних меблів. Меблі з натуральних матеріалів (дерево) мають достатньо високу собівартість, а отже і ціну. У зв'язку ситуацією що склалася в країні – спостерігається фінансова криза – пропонується проводити меблі з дешевшої сировини – ДСП. Передбачається, що меблі проводитимуться під замовлення. Збут продукції планується на території Харківської області.

Основною продукцією підприємства є шафи і тумби. Попит на ці товари постійний, а отже, проблем з реалізацією не повинно виникнути. Хоча необхідно враховувати такий факт як конкуренція, оскільки на ринку достатньо велика кількість виробників ідентичної продукції. Щоб напрацювати собі постійних клієнтів і не втратити їх необхідно проводити політику «низьких цін», або політику «кращої якості».

Для фірми буде орендовано приміщення (50м * 60м = 300 м2) в місті Харкові з робочою зоною 290 м2 і 10 м2 для кабінету директора, де розміщуватиметься устаткування (столярний верстат, верстат по тій, що клеїть кромки), шуруповерт. Також в цьому приміщенні буде розташований адміністративний кабінет з комп'ютером.

Робочий персонал складатиметься з директора (він же бухгалтер), 2 столяри, 2 клеїльники, 2 складальники і прибиральниця.

На даній фірмі штат матиме вигляд:

1. Директор (бухгалтер, менеджер) - 1
2. Столяр - 2
3. Клеїльник – 2
4. Складальник - 2
5. Прибиральниця - 1
6. Охоронець - 3

Планується випускати 200 шаф і 400 тумбочок в місяць при 8 годинному робочому дні в 2 зміни. Збут продукції проводитиметься в меблеві магазини міста і області.

У роботі буде розроблений фінансовий план організації підприємства по збірці корпусних меблів, який включатиме:

­         розрахунок собівартості однієї одиниці товару з докладним розрахунком всіх статей витрат;

­         операційний аналіз виробництва;

­         графіки потоків грошових коштів в щомісячному розрізі;

­         прогнозні форми звітності підприємства – форма №1, №2, №3;

­         оцінку показників ліквідності, оборотності.

Планується закупівля матеріалів: що ламінує ДСП, ДВП, стрічка (кромка) і готових напівфабрикатів (ручки, шурупи, навіси на дверях, гачки, вішалка, гумові ніжки). Столяр на верстаті зраджує ДСП необхідну форму і передає його на ту, що клеїть кромки. Після цього заготовки переходять безпосередньо до робочим по збірці, які збирають готові меблі. Менеджер (в особі директора) – шукає можливі шляхи збуту.

Інформаційною базою для проведення дослідження стали законодавчі і нормативні документи України, спеціалізована література по темі дослідження, публікації провідних економістів і аналітиків, а також фактичні дані планованого підприємства.

Слід зазначити, що умови і передумови, на яких грунтується дана робота, носять практичний характер і грунтуються на практичних фактах.

Основним видом проектованої діяльності є виробництво корпусних меблів, основною продукцією є шафи і тумбочки з ДСП. Однією з умов успіху у виробництві меблів є якісні меблі, а найголовніше за ціною нижче, ніж у производителей-конкурнтов. Тому особлива увага приділяється ціні продукції, а саме закупівлі готових напівфабрикатів і матеріалів по прийнятних цінах, що знижуватиме собівартість продукції, а отже і ціну. Ми знайшли контрагентів, які готові продавати нам напівфабрикати і матеріали за нижчою ціною, ніж інші за умови, що розрахунок ми проводитимемо 65% через місяць, і 35% - через 2 місяці.

Планований об'єм виробництва – 280 шт. в місяць. Причому 80 шт. – шафи, 200 шт. – тумбочки.

Основною ідеєю проекту є виробництво і реалізація корпусних меблів на регіональному ринку. У проекті передбачено виявлення умов ринку і прогноз продажів готовій продукції при нарощуванні потужності виробництва.

Завданнями бізнесу в інвестиційний період є:

- вводить до ладу устаткування і виробництво меблів з метою забезпечення технологічного процесу по закупівлі матеріалів і готових напівфабрикатів, а також по реалізації кінцевого продукту споживачам;

- закріплення і розширення сегменту регіонального ринку збуту корпусним меблям на основі прямих договорів з контрагентами;

- забезпечення накопичення маси прибули від виробництва і збуту готовій продукції, достатній для задоволення власних потреб і розвитку виробництва.

Передбачається, що реалізація продукції спочатку здійснюватиметься тільки на території Харкова і Харківської області, але в перспективних цілях підприємства – розвиток і вихід на всі ринки України.

1.2 Бюджет змінних витрат

Система обліку змінних витрат виникла в США в період Великої депресії і набула широкого поширення в 50-х роках. До початку Великої депресії (1928 р.) залишки готової продукції оцінювалися за собівартістю, обчисленою за повними витратами. Депресія привела до створення великих запасів нереалізованої продукції, а оцінка за повними витратами, на думку аналітиків того часу, приводила до штучного спотворення прибули. Постійні витрати, які не залежать від об'єму виробництва і розмірів доходу, перерозподіляючись між звітними періодами, значно впливали на величину розрахункового прибутку. На думку аналітиків, слід було розраховувати віддачу понесених витрат через зв'язок об'єму виробництва з витратами і доходами. У цьому аспекті було вирішено, звичайно, достатньою мірою умовно, розділити сукупні витрати змінні, які ототожнювалися з прямими, і на постійних, які називалися даремними і ототожнювалися з непрямими. Нова система витрат отримала назву «директ-костинг».

Суть системи базується на виразі «директ-кост план», введеному Джонатаном Харрісом в 1936 р. при розгляді ним методики калькуляції витрат виробництва підприємства. У змісті місячного звіту про прибутки і збитки почали розмежовувати звичайні виробничі витрати і непрямі накладні витрати. Диференціація виробничих витрат дозволила визначати залежність об'єму прибули від об'єму реалізації продукції і управляти собівартістю. Таким чином, суть цієї системи була зведена до наступного: прямі витрати узагальнюють по видах готових виробів, непрямі ж витрати збирають на окремому рахунку і списують на загальні фінансові результати того звітного періоду, в якому вони виникли. Якщо з суми виручки по кожному виробу виключити змінні витрати по цьому виробу, то отримаємо брутто-прибуток по цьому виробу. Підсумувавши брутто-прибуток всіх виробів, можна отримати загальну величину прибули, призначеної для покриття загальної суми постійних витрат.

Система директ-костинг має декілька відмітних особливостей: перша — розділення виробничих витрат на змінних і постійних; друга — калькуляція собівартості продукції за обмеженими витратами; третя — відбувається в два етапи.

На першому етапі встановлюється зв'язок об'єму виробництва готової продукції з прямими (змінними) витратами, відбивається рентабельність виробництва окремих видів продукції. На другому етапі узагальнені на одному рахунку непрямі (постійні) витрати зіставляються з внеском, отриманим від реалізації кожного виду продукції. Результат відображає рентабельність всього виробництва і реалізації. Таким чином, ця система орієнтована на реалізацію. Чим більше об'єм реалізації, тим більше за прибуток отримує підприємство. Оцінюють готову продукцію і незавершене виробництво тільки за змінними (прямим) витратами. Така система оцінки спонукає підприємства знаходити можливості збільшення реалізації. Система обліку директ-костинг на підприємствах може бути організована по-різному. Тут використовуються два підходи: автономність і інтеграція. Система Харріса була заснована на інтеграції управлінського і фінансового обліку. Загальна система записів управлінського і фінансового обліку передбачає віддзеркалення в головній книзі всіх внутрішніх оборотів.

Моністична (інтегрована) система ведення обліку відрізняється складністю, великим об'ємом облікових операцій, нерідко дорога у виконання, непрактична. У багатьох випадках інтегрована система порушує принцип управлінського обліку — збереження комерційної таємниці.

Калькуляція собівартості продукції по змінних витратах забезпечує контроль над постійними витратами, за вкладеннями в отримання прибутку кожного виду продукту, що випускається, за дотриманням асортименту випуску продукції. Такі калькуляції виявляють неконтрольовані центрами відповідальності витрачання, відмінності між прибутковими і неприбутковими операціями, поведінка витрат щодо нормативів.

Іншим важливим моментом калькуляції собівартості продукції за змінними витратами, є зв'язок калькуляції з аналізом беззбиткової виробництва, яка формує інформацію для розрахунку оптимального співвідношення об'єму і прибутку.

До переваг вибору принципу калькуляції по змінних витратах слід віднести його безпосередній вплив на встановлення цін на вироби, стимулювання продуктивності різних сегментів бізнесу.

Особливістю сучасної системи директ-костинг є використання стандартів (норм) не тільки по змінних витратах, але і по постійних, зокрема по змінній частині постійних накладних витрат.

Матеріальні витрати на виготовлення  розраховуються як сума витрат на матеріали необхідні для його виготовлення. Планується проводити в місяць 400 тумбочок і 200 шаф.

Розрахунки матеріальних витрат на загальну кількість крісел і диванів в табл. 1.1 і табл.1.2.

Таблиця 1.1

Витрати на матеріали в місяць для виготовлення 1 шафи

Таблиця 1.2

Витрати на матеріали в місяць для виготовлення 1 тумбочки

Отже на весь випуск шаф (80 шт.): 257,19* 200 = 51438 (грн.);

тумбочок (200шт.): 38,90*400= 15560 (грн.).

З таблиць видно, що найбільша питома вага серед змінних витрат на виробництво 1 шафи доводиться на ДСП і стрічку (кромку) – приблизно 30,5 %. Також велику питому вагу мають навіси, він складає – 23,33%. Отже, їх вартість найсильніше впливає і переноситься на собівартість шафи.

А найменша питома вага – від 0,31 % до 2 % доводиться на гумові ніжки, гачки, шурупи, ручки.

Ситуація з тумбочками складається практично ідентична: найбільша питома вага – ДСП, стрічка (кромка) – 30,5 % і навіси на дверці – 25,71 %. А найменший доводиться знову на гумові ніжки, ручки і шурупи – від 2,06 % до 3,86 %.

Таким чином, на ціну виробу найбільшою мірою впливає купувальна ціна ДСП, ДВП і стрічки (кромки), що в принципі і є основними матеріалами для виготовлення корпусних меблів.

1.3 Бюджет постійних витрат

1.3.1 Бюджет заробітної плати основних працівників

Далі проведемо розрахунок основної, додаткової заробітної плати робочих і нарахувань на неї. Штатний розклад підприємства представлений в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Штатний розклад підприємства

Основна зарплата розраховується множенням кількості робочих на місячний оклад. Додаткова зарплата для всіх працівників складає 10% від основної. Відрахування із зарплати розраховуються від суми основної і додаткової зарплати і складають 37,5%. Загальні витрати на оплату праці складаються з основної, додаткової зарплати і нарахувань на неї табл. 1.4

Таблиця 1.4

Витрати на оплату праці робочих, зайнятих виробництвом меблів

Таким чином, маємо  величину прямих витрат на виробництво корпусних меблів (табл. 1.5.).

Табліця 1.5

Прямі витрати на виробництво продукції (грн.)