Планирование городов и транспорта

ЗМІСТ

    Вступ

1   Техніко - економічні розрахунки для проектування генерального плану міста

1.1 Містобудівні фактори й визначення чисельності населення на перспективу

1.2 Попередній баланс території міста

2   Розробка генеральної схеми планування міста

2.1 Вибір території для будівництва

2.2 Функціональне зонування території

2.3 Будівельне зонування сельбищної території

2.4 Міські громадські центри

2.5 Вулична мережа і планувальна структура міста

3   Планування житлової території мікрорайону

3. 1  Структура сельбищної території міста 
3.2 Розрахунок житлового фонду і чисельності населення мікрорайону д  

4   Схема функціонального зонування мікрорайону .  

5  Детальне розпланування мікрорайону    

5.1 Система проїздів і забудова житлової зони

5.2  Розміщення закладів обслуговування

5.3 Озеленення 

5.4 Визначення прибудинкових територій і земель за формами власності

6  Техніко-економічні показники проекту 

Вступ

Планування  міст і транспорт - важлива навчальна  дисципліна для студентів будівельної спеціальності, які у майбутньому будуватимуть будинки, інші споруди, автомобільні шляхи, освоюватимуть території з пристосуванням їх для потреб міського будівництва.

    В умовах ринкових відносин важливим завданням  проектування є необхідність планувальними  засобами забезпечити раціональне  використання для будівництва міських земель, вартість яких буде зростати. Містобудування - це матеріальне втілення надбань суспільства, відображення рівня культури і добробуту населення. Воно об'єктивно віддзеркалює рівень матеріального і духовного розвитку.

    Нове  професійне мислення, нова ідеологія  в містобудівній сфері повинні  бути адекватними сучасним і перспективним умовам суспільного розвитку.

    В рекомендаціях розглядаються питання  використання земель при розробці генеральної  схеми міста, розкриваються поняття  мікрорайонів в загальній структурі  міста, на конкретних прикладах подається  методика розрахунку чисельності населення  мікрорайону на перспективу, визначення обсягу житлового фонду тощо.

    Вирішується питання раціонального використання та охорони земель на основі схеми функціонального зонування території мікрорайону.

    Вирішення поставлених питань супроводжується  рекомендаціями і базою нормативних, містобудівних, земельно-правових актів, конкретними прикладами. Для студентів спеціальності "Промислове та цивільне будівництво", "Архітектура будівель і споруд", "Землевпорядкування та кадастр".

І. Техніко-економічні розрахунки для проектування                         генерального плану міста

1.1 Містобудівні фактори  і визначення чисельності населення на перспективу

    Розвиток  і функціонування населених пунктів  обумовлюється розвитком продуктивних сил суспільства і визначається перспективними планами розвитку народного господарства.

    Поява нових і розвиток існуючих населених  пунктів базується на відповідних  елементах народного господарства, які називаються містоформуючими факторами. До них відносяться підприємства заклади, які мають загальногосподарське значення.

    Проектування  населеного пункту супроводжується  створенням закладів, організацій і  підприємств, які обслуговують населення  даного міста чи селища. Ці об'єкти виступають наслідком появи й розвитку населеного пункту і складають групу обслуговуючих  закладів і підприємств.

    Основою для складання проекту планування та забудови населеного пункту є встановлення розміру його території, характеру  забудови і благоустрою, величини житлової площі, складу групи обслуговуючих  закладів і т.д.

      Першим фактором для вирішення цих питань є чисельність населення, яке проживатиме в населеному пункті на перспективу.

    Розрахунок  чисельності населення проводиться  за методом трудового балансу  за умови, що все працездатне населення  приймає участь у громадсько-корисній праці.

    Усе населення поділяється на три  групи. Працівники підприємств і  установ містоформуючого значення складають містоформуючу групу  населення. Працівники підприємств  і установ обслуговуючого значення складають обслуговуючу групу населення.

    Частина населення, яка не працює на виробництві  за віком або за станом здоров'я (діти, інваліди, престарілі) складають групу  несамодіяльного населення.

Розрахунок  проводиться за формулою

_{Н =}     А х 100        , де

      100-(Б+ В)

Н- загальна чисельність населення міста, чол.;

А - чисельність містоформуючих кадрів, чол.;

Б - питома вага обслуговуючих кадрів, % ;

В - питома вага несамодіяльного населення, %.

 Вираз 100-(Б + В)- це питома вага містоформуючої групи населення.  

 Прийнявши, що П = 100-(Б + В), формула приймає такий вигляд:    

_Н=     А х 100       

             П

    За  поданими для проектування міста  величинами містоформуючої групи ( А ) і її питомої ваги в загальній чисельності населення ( П )розрахована кількість населення на перспективу

      чол

Отже чисельність  населення міста на перспективу  складає 
1667 чол., що є основою для подальших розрахунків при проектуванні.

    Величина  містоформуючої групи визначається на основі вивчення перспектив розвитку міста. Вона визначається за титульними списками виробничих підприємств, будівництво  яких передбачається в місті відповідно до завдання проектування.

    Відсоток  обслуговуючої групи населення  залежить від величини міста. Чим більше місто, тим більша питома вага обслуговуючої групи.

    Величина  несамодіяльної групи залежить від  вікової структури населення - демографічного складу.

    Абсолютна величина містоформуючих кадрів вказується в перспективному плані й матеріалах районного планування. Відсоток цієї групи в загальній чисельності населення рекомендується приймати в межах 25-30 % на перспективу, величину обслуговуючої групи - 22-25 % , несамодіяльну групу - 46-48 %.

   Для оперативних розрахунків трудової структури населення і величини міста чисельність жителів можна прийняти рівною потроєній величині містоформуючої групи:

Н = 3 х А=3 х 500=1500 чол.

1.2 Попередній баланс  території міста

    За  визначеним характером розвитку й чисельністю  населення міста розраховується площа території, що потрібна для розміщення окремих територіальних елементів і складається попередній баланс території міста, який характеризує використання земель за цільовим призначенням.

    Попереднє визначення розміру сельбищної території  проводиться за укрупненими даними (показниками) відносно ДБН 360-32 / Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень/.

    За  цими даними територія сельбищної зони з розрахунку на 1000 чол. складає:

при 9-ти і більше поверховій забудові - 7 га.

при 4-8 поверховій забудові - 8 га

при   3 поверховій забудові без земельних ділянок -10 га

те саме із земельними ділянками - 20 га

при 1-2 поверховій забудові у селах - 50 га

    При визначенні розміру сельбищної території  треба враховувати потребу кожної сім’ї в окремій квартирі або будинку,

    Територія для розміщення об'єктів промисловості  містоформуючого характеру визначається сумарною площею ділянок всіх підприємств, внесених у титульний список.

    Розмір  територій підприємств обслуговуючого призначення приймається на основі потужності цих підприємства, які  забезпечують потреби відповідними видами продукції. Загальна площа їх, територій може бути орієнтовно встановлена з розрахунку 0,5 га на 1000 жителів,

    Санітарно-захисні  зони для промислових підприємств  визначаються залежно від ступеня  шкідливих факторів відповідно до діючих санітарних норм розміщення промислових  підприємств_; а також захисту від шуму та інших вимог (розділ 10 ДБН 360-92).

    Комунально-складська  зона призначена для розміщення груп і окремих підприємств для  зберігання товарів, підприємств комунального призначення та об'єктів інженерно-технічного й адміністративного характеру.

    На  території комунально-складської зони (КСЗ) розміщуються підприємства й об'єкти харчової промисловості, торгівлі, плодоовочевого господарства, побутового обслуговування населення (фабрики-пральні, хімчистки одягу, ремонту побутової техніки, тощо); комунального господарства.

    Комунально-складські  зони забороняється розміщувати  на території промислових вузлів, їхніх санітарно-захисних зон, до складу яких входять підприємства 1-3 класу щодо санітарної характеристики виробництва.

    Складські комплекси, які пов'язані з безпосереднім  обслуговуванням населення, розміщаються за межами міст на територіях поблизу  вузлів зовнішнього транспорту. Визначення розміру територій складів для  обслуговування міста попередньо можна  проводити з розрахунку 2 м² на одного жителя у значних і найзначніших містах при будівництві багатоповерхових складів і 2,5 м² у середніх і малих містах.

    Якщо  немає точної інформації про розміри  території, потрібної для промислових і комунальних підприємств, зовнішнього транспорту й інших споруд, які розміщуються на позасельбищній території, то попередній розрахунок площі території невеликих міст проводиться за укрупненими показниками, рекомендованими з досвіду проектування:

• промислові   підприємства   містоформуючого   значення   -   1-2

   га/1000 чол.;

• підприємства обслуговуючого характеру - 0,5-1,0 га/1000 чол.;
• території зовнішнього транспорту - 8-10 % від розрахованої сельбищної території;
• складські території - 2-3 м²/чол.;
• комунальні та інші території до 10 % розрахованої сельбищної площі

 За  розрахованою чисельністю населення  міста на перспективу і наведеними нормативами визначення розмірів території окремих структурних елементів приведено розрахунок площі території міста і складено попередній баланс використання земель за цільовим призначенням. 

                                                                                    Таблиця 1

Баланс  території міста 

  Загальна  площа території міста відповідно до позицій у балансі території визначається за формулою: S т =S с т + S т п n + S т п о + S т з т + S c т + S т k n ; де

S m      - загальна площа території міста, га;

Sсm - сельбищна територія, га;

Smпп - територія промислових підприємств, га;

Smпо - територія підприємство обслуговування, га,

Smзm - територія зовнішнього транспорту, га;

Scm   - складські території, га;

Smкп - територія комунальних підприємств, га.  

Розрахунок  площі території міста з населенням на перспективу

1500 людей (Н):

Sст    =1,667 mис. х 7 га =13 га

Sтпп =1,667 тис.  х 1,5 га =3га 

Sтпо = 1,667 тис. х 0,7 га =1 га

Sтзт = S сm х 0,08=13 га х 0,1 =1,3 га

Scm = Н х 2м² = 1667 люд. х 2.9 м² =5000 м² =0,5 га

Smkn = Sсm х 0,07 =13 га х 0,07 = 1 га

  Sm =19,8 га

    Отже, попередньо розрахована площа території  міста становить 19,8 га, яка розподіляється між функціональними зонами відповідно до нормативів містобудування.

                                2. Розробка генеральної схеми міста

2.1 Вибір території  для будівництва

    Вибір території для будівництва міста  передбачає вивчення й аналіз рельєфу, геології, гідрогеології, кліматичних  факторів і інших природних умов. Найбільш придатний для розміщення забудови є рельєф з ухилом від 5 до 50 %, при якому добре вирішуються вулична та дорожня мережа, відведення поверхневих вод без значних витрат на інженерну підготовку території.

   Ділянки з ухилами 0,06-0,10 потребують проведення земляних робіт, а території з  ухилами понад 0,10 - терасування, спорудження  підборних стінок відкосів. Території  з ухилом меншим 0,005 ускладнюють  відведення поверхневих вод.

   Характер  рельєфу впливає на трасування інженерних мереж і на розмір коштів при їх спорудженні.

    Важливим  фактором для будівництва є характер грунтів за механічним складом, які повинні витримувати відповідне навантаження. Малоповерхові будівлі потребують грунтів із допустимим тиском 0_;5 - 0,7 кг/см², багатоповерхові будинки від 1,5 кг/см² і вище, промислові об'єкти - 2,0 - 2,5 кг/см² .

    За  санітарними умовами грунтові води в зоні забудови повинні залягати на глибині 1,2-1,5 метрів від поверхні землі.

    Вітровий  режим, вологість і температура  повітря та інші кліматичні фактори    визначаються рельєфом території, наявністю зелених насаджень, водних просторів. При виборі території для проектування міста ці фактори розглядаються   комплексно   у   взаємозв'язку   з   природніми   умовами району будівництва.

    За  результатами аналізу вибраної для  проектування міста території визначають земельні ділянки, які є непридатними для забудови або мають обмежений режим використання.

       2.2. Функціональне зонування території

 Завданням функціонального зонування території  міста є встановлення взаємного  територіального розміщення функціональних його елементів: сельбищної зони, промислових районів, територій зовнішнього транспорту, складських і комунальних територій і т.д.

 Окремі  зони, які формують разом весь міський  комплекс, на етапі функціонального зонування не деталізуються. На схемі відображаються тільки контури функціональних зон у відповідності з їх розмірами, що визначаються попереднім балансом території міста й віддалями, встановленими на основі транспортних, санітарно-гігієнічних вимог.

    В процесі подальшого проектування кількість  і конфігурація окремих елементів  міста, а також розміри їх територій  уточнюються і можуть змінюватиcь частково, поки не будуть визначені чіткі форми, яке знайдуть свої відображення в генеральному плані, попередником якого виступає схема функціонального зонування території.

    В проекті проектування при вирішенні  функціонального зонування території  міста враховані всі фактори  впливу на взаємне територіальне  розміщення функціональних зон, транспортних комунікацій, як стратегічні артерії зв'язку з цілим народногосподарським комплексом регіону й держави.

    Розміщення  функціональних зон міста базується  на фундаментальних принципах вирішення  цього важливого етапу містобудівного проектування.

    Сельбищна зона - це територія, на якій розташовані житлові райони, що забудовуються житловими будинками й закладами обслуговування населення, садово-паркові масиви, бульвари, сквери, вулиці, майдани, будівлі адміністративно-господарських, культурно-освітніх та інших установ загально міського значення, нешкідливі промислові підприємства.

    Сельбищна зона повинна розміщатись на зручних  для проведення будівництва земельних ділянках із відповідними санітарно-гігієнічними умовами.

    Організація забудови і трасування вуличної мережі безпосередньо пов'язано  з  характером  рельєфу  території,   ухил  якого   не  повинен перевищувати 0,05; більші ухили ускладнюють трасування вулиць, а також розміщення багатоповерхових довгих у плані будівель.

    За  умовами вітрового режиму сельбищна  території повинна розміщатись  з навітреної сторони відносно промислових  територій, добре провітрювались і водночас бути захищеною від сильних вітрів.

    На  вибір земельної ділянки для  житлової забудови поблизу промислових  підприємств істотно впливає  вітровий режим. При цьому враховуються вимога захисту сельбищної території  від шкідливої дії газів, диму, пилюки, кіптю, які виділяються в  атмосферу промисловими підприємствами.

    Вибираючи земельні ділянки для забудови, необхідно  враховувати наявність водних просторів, які покращують мікроклімат сельбищної території. На берегах рік, озер, морів та інших водойм можна розміщати житлові і громадські будівлі, обладнати набережні й пляжі.

    В конкретних умовах ситуації й рельєфу  треба домагатись, щоб територія  сельбищної зони була компактною. Але  якщо сельбищна територія розчленована ярами і балками, то її треба вміло використовувати і, включаючи в загальну структуру планування міста. Незручні і непридатні під забудову території можуть розмежовувати сельбищну зону і промислові райони, виконуючи роль санітарно-захисної смуги.

    Важливе значення має також умова інсоляція  житлової зони. При цьому варто  зауважити, що північні схили місцевості є найбільш холодними, а найбільш теплими є південні і південно-східні схили.

    Розміщення  промислових територій визначає правильне розміщення в місті  промислових підприємств і зв'язаних із ними інженерних і транспортних споруд і складів.

    Для розміщення промисловості спеціально виділяють території, які формують промислові райони.

    Близькі за характером виробничих ознак промислові підприємства доцільно об'єднувати в промислові райони. Це дає можливість їх кооперування при використанні загальних інженерних мереж, транспортних засобів, складського господарства.

    З точки зору пішохідної доступності, а також транспортного обслуговування працівників промислових підприємств  зручно, коли промислові райони розміщенні в протилежних частинах міста.

    Важливою  обставиною є взаємне розміщення промисловості і житлових територій. Зручність доступності забезпечується, коли підприємство розміщене по можливості ближче до житла. При цьому віддаленість промислових підприємств від житла регламентується санітарно-захисними розривами.

    За  санітарними нормами проектування промислових підприємств і залежно  від характеру технологічних  процесів вони поділяються на п'ять  класів:

1. З шириною санітарно-захисної зони -  1000 метрів.
2. З шириною санітарно-захисної зони -  500 метрів.
3. З шириною санітарно-захисної зони -  300 метрів.
4. З шириною санітарно-захисної зони -  100 метрів.
5. З шириною санітарно-захисної зони - 50 метрів.

 За  погодженням з Державною санітарною Інспекцією ширина санітарно-захисної зони може бути зменшеною при можливості послабити шкідливий вплив виробництва, або збільшеною, якщо житлові райони, розміщені з підвітряної сторони відносно промислових підприємств.

    Кількість промислових районів залежить від  розміру міста. В малих містах створюються переважно один промисловий район, в середніх і великих може бути декілька залежно від специфіки об'єму виробництва.

 Розміщення  територій промислових підприємств  міста залежить не тільки від ступені  шкідливості виробництва, але й  від обсягу вантажообігу. Підприємства з великим вантажообігом вимагають  спорудження залізничних під'їзних шляхів. Їх недопустимо розміщувати серед житлової забудови, бо вони порушують нормальне життя населення.

    Вибрані земельні ділянки для промислового будівництва повинні передбачати  можливість його подальшого розвитку.

    При проектуванні міста на березі ріки промислові підприємства повинні розміщуватись  нижче житлових районів за течією води. Берегова смуга ріки має бути доступною для населення міста.

    Важливу роль в народногосподарському комплексі  функціонування міст відіграє зовнішній транспорт - залізничний, водний, автомобільний, повітряний. Вирішення планувальної структури міста тісно пов'язане із залізничними лініями, які часто перетинають його територією на декілька частин. Особливо появляються великі незручності при розчленуванні сельбищної території, що погіршує умови проживання населення, організацію міського сполучення і т.д.

    Території пасажирських залізничних станцій, як правило, розміщаються недалеко від  центральної частини міста, вантажних  станцій на його периферії з врахуванням  рівномірного обслуговування всіх районів.

    Розміри смуг відводу залізничних станцій  коливаються значних межах залежно  від їх призначення.

    Ширина  смуги відводу залізничних шляхів на перегоні в межах населених  пунктів повинна бути не меншою 20 метрів. Якщо шляхи проходять по високому насипу або в глибоких виїмках, то ця ширина збільшується.

   До  залізничної лінії не повинна  примикати житлова забудова. Між  ними проектується розрив не менше 100 метрів.

    Водний  транспорт набуває особливої  ролі при розміщенні міста на берегах  морів, рік, озер, водосховищ. Споруди  водного транспорту ( вокзал, причальні лінії, склади, майстерні і т.д.) вимагають виділення для них відповідних територій у плані міста. Портові території доцільно розміщати за межами сельбищної території з розривом не менше 100 метрів.

    Пасажирський  район портових споруд розміщається поблизу центральної частини  міста, інші споруди порту = за межами міста з підвітряної сторони  відносно нього і нижче за течією. Одночасно передбачається можливість підведення до них залізничних та автомобільних під'їздів. Прибережна смуга портових споруд проектується шириною 150 - 200 метрів.

    Розміри території для розміщення порту  залежать від його вантажообігу і  розраховуються за нормами 150-170 м² на 1м. причальної лінії для морських і 250 - 300 м²- для річкових портів. Територія порту для малих міст складає орієнтовно 30-50га.

    Територія     зовнішнього     автомобільного    транспорту    призначена   для     розміщення    автомобілів,     станцій    технічного обслуговування, вантажних    автомобільних   станцій,    автозаправних  пунктів і гаражів.

    Автовокзали міжміських автомобільних сполучень  доцільно розміщати поблизу центру міста, а при розміщенні його на периферії  забезпечити зручний зв'язок із центром  і житловими районами міста. Автовокзал і залізничний вокзал можуть бути суміщенні, а при розміщенні їх у  різних кінцях міста вони повинні  бути зв'язані між собою міськими магістралями.

    Території вантажних автомобільних станцій  розміщуються при основних пунктах  прийому вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом. Тому вони розміщаються в промислово-складських районах, а також на території залізничних вантажних станцій.